Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5



Сторінка23/28
Дата конвертації09.04.2017
Розмір5.96 Mb.
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28

ЛІТЕРАТУРА

1. Ільницький М. М. Людина в історії : (Сучасний український історичний роман) / М. М. Ільницький. – К. : Дніпро, 1989. – 356 с.

2. Костомаров М. І. Твори : в 2 т. / М. І. Костомаров. – К. : Дніпро, 1990. – Т. 2 : Повісті / упоряд., автор передм. та прим. В. Л. Смілянська. – 780 с.

3. Пушкин А. С. Романы, повести, драмы / А. С. Пушкин. – М., Худож. лит., 1973. – 544 с.



Олена Цай,

5 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.

Наук. керівник: ст. викл. О. В. Боговін
СТРУКТУРА ТРАДИЦІЙНОЇ МОДЕЛІ “СЮЖЕТ ПРО ДОН ЖУАНА”

У ДРАМІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ “КАМІННИЙ ГОСПОДАР”

Питання про структуру традиційної моделі у драмі Лесі Українки “Камінний господар” в українському літературознавстві не знайшло детального висвітлення. Увагу науковців в першу чергу привертає образ Дон Жуана, неоднозначно інтерпретований письменницею у творі. Зокрема, аналізу цього образу присвячено праці А. Нямцу, О. Рисака, Я. Розумного, Є. Ненадкевича, В. Агеєвої, Т. Гундорової, А. Кузьменко. Метою нашого дослідження є виділення структур традиційної моделі в тексті драми вже на рівні мотиву, адже за класичним визначенням О. Веселовського, мотив – це найпростіша змістова оповідна одиниця, що дає образну відповідь на запитання чи побутове спостереження, також буде здійснено попередню класифікацію структур традиційної моделі драми відносно їх ґенези.

В основу дослідження покладено теоретичні праці в галузі літературознавства Н. Фрая (ідея культурного колообігу), М. Бахтіна (діалог культур), А. Нямцу (генетична класифікація традиційних сюжетів) та А. Волкова (теорія традиційних сюжетів та образів). Вихідними для нас є такі визначення: “Образ, сюжет і мотив – різнорівневі, але взаємопов’язані і взаємозумовлені структурні складники літературного (оповідного або драматичного) твору” і “…сюжет – це комплекс мотивів або складна «комбінація мотивів” [2, с. 59]. “Традиційним слід уважати сюжет (образ, мотив), який переходить від покоління до покоління, від однієї літературної доби до іншої (інших), тобто такий, який зберігається й активно функціонує протягом значного історичного часу” [2, с. 60].

Оскільки серед літературознавців немає одностайності щодо виділення типологічних груп традиційних сюжетів, образів та мотивів, на наш погляд, в основу класифікації доцільно покласти генетичну ознаку [А. Нямцу] і виділити дві великі групи – античної та середньовічної ґенези. До традиційних структур античної, переважно грецької, ґенези (міфологічна група за А. Нямцу [4]) належать: мотив скам’яніння (міф про Ніобу, Медуза Горгона): один з головних героїв, Дон Жуан, в кінці твору перетворюється на камінь, що символічно відображає перемогу «консервативного принципу… над лицарем волі» [5, с. 335]; мотив оживлення статуї (міф про Пігмаліона): статуя Командора оживає, щоб помститися кривдникові; мотив жертовної жіночості (Іфігенія, Антігона, Аріадна) втілено в образі Долорес, яка двічі приносить себе в жертву, тілесно і духовно, заради, як вона вважає, визволення Дон Жуана; мотив фатальної жіночості (Єлена Троянська, Медея, Клітемнестра) втілено в образі донни Анни, через яку гине її чоловік, Командор, та коханець, Дон Жуан.

Оскільки дія драми відбувається в середньовічній Іспанії, то більшість традиційних структур належать до таких, що були породжені культурою епохи зрілого Середньовіччя, а саме: 1. Міська культура, “легендарно-фольклорна група” [4, с. 10], – образ Дон Жуан (перекази про лицаря-гедоніста), образ Сганареля (хитрий та завбачливий слуга нерозумного господаря), мотив запрошення мерця на вечерю (Дон Жуан запрошує статую Командора на звану вечерю в свою честь). 2. Куртуазна культура, більшість сюжетів належать до “перехідної” [4, с. 10] фольклорно-літературної групи, – сюжет про принцесу у замку на високій горі (зміст пісні, яку співає Дон Жуан донні Анні), образ лицаря “без страху та докору” (Командор), мотив дуелі (смертельний поєдинок між Командором та Дон Жуаном), мотив кохання-хвороби – провідний любовний мотив в куртуазній культурі (Дон Жуан – донна Анна, Долорес – Дон Жуан), мотив трагічного кохання Ізольди (використано образ-деталь), сюжет залицяння лицаря до дами (використано елемент – Дон Жуан виконує серенаду для донни Анни). 3. Клерикальна культура, “легендарно-церковна група” [4, с. 10], – мотив обміну обручками (Долорес та Дон Жуан обмінюються обручками), мотив зречення світу (Долорес йде до монастиря задля спасіння душі коханого Дон Жуана), мотив “вічної нареченої” (Долорес стає черницею, “вічною нареченою” Христа). 4. Карнавальна культура, “легендарно-фольклорна група” [4, с. 10], – мотив перевтілення (використано двічі: маскарад на честь весілля донни Анни й Командора, Дон Жуан одягає білий командорський плащ, таким чином перевтілюючись у Командора).

В основу представленої класифікації покладено генетичний принцип, тобто структури традиційної моделі типологізовано за походженням. Поруч з генетичними групами, запропонованими А. Нямцу, означено конкретні культури, що є складовими зрілого Середньовіччя, які, на нашу думку, спродукували той чи інший мотив, образ, сюжет. Запропонована класифікація не є остаточною, її доопрацювання і уточнення становить подальшу перспективу нашого дослідження.



ЛІТЕРАТУРА

1. Волков А. Р. Традиційні сюжети та образи : дослідження / А. Р. Волков. – Чернівці : Місто, 2004. – 445 с.

2. Нямцу А. Е. Поэтика традиционных сюжетов / А. Е. Нямцу. – Черновцы : Рута, 1999. – 176 с.

3. Українка Леся. Твори в десяти томах / Леся Українка. – К. : Дніпро. – 1965. – Т. 10. – 500 с.



Анастасія Черезова,

1 курс Інституту філологіїт та соціальних комунікацій.

Наук. керівник: к.пед.н., доц. А. К. Волошина
ПРОБЛЕМИ ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОСТІ

Для нормального функціонування будь-якої соціальної системи необхідний безперервний потік інформації. Він орієнтує кожну особу і тримає її у стані інформаційної насиченості. Кожна людини зі свого боку постійно знаходиться в інформаційному потоці. Проблема світового інформаційного простору, на нашу думку, є досить актуальна, оскільки проблеми на цьому ґрунті в Україні існували і продовжують існувати. І сьогодні журналістська майстерність є тим стрижнем, без якого неможлива робота працівника пера. Особливості підготовки журналістів, актуальні питання формування професійної компетентності, фахової майстерності журналіста висвітлено в доробках таких учених, як В. Березін, В. Болотов, В. Ворошилов, Я. Засурський, С. Корконосенко, О. Короченський, Г. Лазутіна, Є. Прохоров та ін.

Осмислюючи складові журналістської майстерності, ми дійшли висновку, що кожен працівник мас-медіа, передусім має біти яскравою особистістю. Тобто складники майстерності є водночас загальними й індивідуальними. Їх можна поділити на чотири групи: соціальні (соціальна відповідальність, принциповість, об’єктивність); морально-етичні (чесність, порядність, чуйність); суто-професійні (комунікабельність, літературний талант, компетентність); психологічні (особливості характеру, пам’яті, мислення, уяви).

Володіння всіма наведеними складниками журналістської майстерності для представників нашої професії є обов’язковим. Хоча складники, як такі, не можна обмежити конкретними межами. Головне – вміти ними розпоряджатись та постійно удосконалювати в собі набуті професійні якості відповідно до спеціалізації. Саме в аспекті журналістського самовдосконалення необхідно згадати про оволодіння новими технічними засобами створення, трансформації та передачі інформації (персональні комп’ютері, електронна пошта, інтернет та відеоконференції, електронні бази даних, засоби мультимедіа тощо).

Методи журналістської творчості можна розділити на дві великі підгрупи: методи пізнання дійсності і методи пред'явлення в медіатексті елементів виразних засобів. Наприклад, сила телевізійного повідомлення полягає у тому, що це одночасно і відтворення дійсності і її тлумачення. Стимулюючи, активізуючи практичну діяльність мас, беручи участь у формуванні суспільного усвідомлення, виконуючи задачі соціально-педагогічні, телевізійна журналістика вирішує також задачі естетичного виховання і задачі культурно-освітні. Телевізійна журналістика увібрала в себе риси радіо, кіно і газети. Від радіо воно успадковувало організацію і принцип програмування, від кіно – його мову, засоби виразу, від газети – соціальні функції. Наприклад, одним з виразних засобів телебачення є монтаж кадрів, монтаж звуку, монтаж змісту сцен, монтаж драматургічних ритмів. Досягання органічного поєднання тексту із зображенням – мета кожного профісіоналу під час виконання будь-якого завдання. Від телевізійного журналіста очікують, не лише розповідей про те що відбувалося, а візуалізіції події. Йому не обов’язково знімати самому, але він має давати точні вказівки операторові. Йому не обов’язково самотужки монтувати сюжет, але він має співпрацювати з монтажером, добираючи фрагменти відеоматеріялу і вказуючи на їх послідовність. Формування цілісної концепції, що поєднує в собі конкретне знання ситуації, розуміння її сутності, її загальну оцінку, як інтенсивна розумова робота журналіста, спирається на сукупність професійних компетенцій, стає можливістю прояву майстерності.

Отже, майстерність майбутньго журналіста передбачає не тільки розуміння принципів і технологій підготовки жанрів аналітичної публіцистики, ролі журналіста в процесі телевізійної комунікації аналітичної публіцистики, володіння практичними навичками автора програми, але й вміння орієнтуватися в основному телевізійному устаткуванні, володіння сучасними аудіовізуальними технологіями.



ЛІТЕРАТУРА

1. Щербакова О. А. Кілька штрихів до курсу з риторики в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка / О. А. Щербакова // Наукові записки Інституту журналістики. – К., 2000. – Т. 1.

2. Чемерис І. М. Формування професійної компетентності майбутніх журналістів засобами іншомовних періодичних видань : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / Чемерис Інна Михайлівна. – 2008.

3. http://zmi.dyvy.info/pro_zmi.htmlа



ПСИХОЛОГІЯ
Олександр Артамонов,

2 курс соціально-гуманітарного факультету.

Наук. керівник: к.психол.н., доц. Л. Р. Кашкарьова
ПРОБЛЕМА СУЇЦИДУ В СОЦІОЛОГІЧНІЙ ТЕОРІЇ Е. ДЮРКГЕЙМА

З розвитком інформаційних технологій людське суспільство як у планетарному, так і в менших масштабах – зазнає величезних змін. Спосіб мислення, властивий епосі постмодерну, сильно впливає на людську психіку. Це призводить до необхідності перегляду соціологічних теорій задля створення нової, що буде відповідати стану суспільства у сьогоденні та допоможе ефективно його аналізувати. Таким чином, перш за все, ми звертаємося до соціологічної теорії Еміля Дюркгейма, батька соціології як окремої науки. Мета дослідження: теоретичний аналіз проблеми суїциду в соціологічної теорії Е. Дюркгейма. З огляду на стислість роботи, дослідження буде стосуватися лише основних моментів теорії вченого, що дозволить виділити найголовніші її аспекти без детального аналізу. Еміль Дюркгейм у своїх працях продовжував традиції позитивізму, вважаючи соціологію близькою до природничих наук з характерним для них індуктивним методом і принципом об’єктивного спостереження [1, c. 33]. Підкреслюючи значення соціально-філософських поглядів О. Конта та Г. Спенсера, він розвинув їх, критично осмисливши [2, c. 214]. Закладаючи базис соціології, Е. Дюркгейм у праці “Метод соціології” зазначає, що основним правилом соціологічного методу є розгляд соціальних фактів як предметів. Суспільство як реальність слід вивчати ззовні, об’єктивними методами.

Розглядаючи зміни в суспільстві у якості складових процесу індустріалізації, Е. Дюркгейм робив наголос на провідній ролі розподілу праці у цих змінах, стверджуючи, що останній призводить до послаблення ролі релігії як основи соціального зв’язку. “З посиленням розподілу праці люди стають більш взаємозалежними, бо їхні потреби задовольняються внаслідок праці багатьох людей. А процеси і зміни у світі настільки швидкоплинні та інтенсивні, що не всі здатні включитися в них” [1, c. 33]. У результаті швидкого оновлення соціального життя розриваються традиційний порядок і моральні устої, підтримувані релігією. Це призводить до збільшення числа людей, що живуть без усвідомлення мети, сенсу життя й відчувають свою непотрібність. Із цим процесом Е. Дюркгейм пов’язував виникнення та існування явища “аномії” – “такого стану суспільства, за якого значна частина громадян, знаючи про існування обов’язкових для них норм, ставиться до них негативно або байдуже” [1, c. 34]. У цьому контексті самогубство людини розглядалося Е. Дюркгеймом як соціальний факт, виражений у її дії, що спровокована невдоволенням життям та представляє собою своєрідну аномію.

Таким чином, Е. Дюркгейм, досліджуючи проблему взаємодії людини та її соціального середовища, робить висновок, що аномії, що виражаються у поведінці особистості, як-то самогубство, є явищами соціального характеру, формуються в соціумі і потім впливають на особистість. Зважаючи на це, суспільство є первинним, а особистість – вторинною. Отже, оскільки особистість знаходиться в залежності від соціуму, психологічні проблеми особистості слід розглядати через призму соціального життя. Відтак, суїцидальна поведінка людини, на думку Е. Дюркгейма, детермінована, насамперед, соціальними явищами.



ЛІТЕРАТУРА

1. Соціологія : посіб. для студ. вищих навч. зал. / за ред. В. Г. Городяненка. – К. : ВЦ “Академія”, 1999. – 384 с. (Гаудеамус).

2. Философия : учебник / под ред. проф. В. Н. Лавриненко. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Юрист, 2002. – 520 с.

Ксенія Бакута,

4 курс Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв.

Наук. керівник: к.психол.н., доц. В. В. Чумак
ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ПОНЯТІЙНОГО МИСЛЕННЯ ПІДЛІТКІВ ЗАСОБАМИ НОВИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ

Становлення інформаційного суспільства ставить перед людиною нові завдання та вимоги. Питання інформаційної забезпеченості всього людства набуває все більшого значення. “Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті” орієнтує на забезпечення високої якості підготовки майбутніх фахівців за рахунок впровадження нових інформаційних технологій у навчальний процес. Праці багатьох вчених (В. Агєєв, Г. Балл, О. Войскунський, Б. Гершунський, О. Гокунь, О. Довгялло, М. Жалдак, Л. Колісник, О. Коміссарова, Ю. Машбиць, Е. Носенко, Є. Полат, В. Рубцов, В. Сидоренко, М. Смульсон, О. Тихомиров та ін.) спрямовані на дослідження можливостей сучасних інформаційних технологій навчання та створення систем комп’ютерного навчання.

Вивченню загальних психологічних закономірностей процесу мислення присвячені роботи зарубіжних і вітчизняних учених. К. Абульханова-Славська, П. Блонський, А. Брушлінський, Л. Виготський, П. Гальперін, Г. Костюк, О. Леонтьєв, С. Максименко, Ж. П’яже, С. Рубінштейн, Р. Стернберг, Н. Тализіна, Б. Теплов, О. Тихомиров, Д. Халперн, М. Холодна досліджували процес розвитку мислення, його індивідуальні особливості, системи розумових дій, які утворюють основу мислення. Проблеми розвитку творчого мислення, зокрема, у процесі навчальної діяльності досліджували психологи Є. Кабанова-Меллер, А. Коваленко, Н. Менчинська, В. Моляко, Я. Пономарьов, С. Симоненко, Т. Третяк, В. Чернобровкін, І. Якиманська та інші дослідники. Однак залишається нерозв’язаною проблема розвитку понятійного мислення підлітків за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.

На жаль, при вивченні навчальних дисциплін у сучасній школі недооцінюється вплив комп’ютерних технологій на розвиток понятійного мислення учнів. Під час анкетування вчителів Куйбишевської загальноосвітньої школи (Запорізька область) було виявлено, що приблизно 75% вчителів надають перевагу традиційним засобам навчання, в той же час, приблизно 67% вчителів цієї ж школи вважають, що нові інформаційні технології здатні підвищити мотивацію навчальної діяльності, активізувати увагу, мислення і сприймання учнів [1, с. 269]. Оскільки, традиційне навчання не в змозі задовольнити всезростаючий попит, постає питання підвищення якості навчання за рахунок впровадження комп’ютерних технологій на основі психологічних засад проблемного навчання.

Застосування сучасних комп’ютерних технологій на основі психологічних засад проблемного навчання сприятиме розвитку понятійного, самостійного, продуктивного мислення учнів підліткового віку. У підлітковому віці в процесі навчальної діяльності інтенсивно розвивається понятійний компонент мислення, розвивається здатність до мисленнєвого розв’язування задач на основі припущень. Уміння оперувати гіпотезами при розв’язуванні проблемних задач – це найважливіше досягнення підлітків. Отже, застосування сучасних інформаційних технологій для розвитку понятійного мислення підлітків може бути ефективним за умов використання психологічних засад проблемного навчання у навчально-виховному процесі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Чумак В. В. Проблема розвитку технічного мислення учнів засобами нових інформаційних технологій навчання / В. В. Чумак // Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка. – К. : Міленіум, 2006. – Т. 8, вип. 2. – С. 266–280.



Марина Богдан,

2 курс Інституту психолого-педагогічної

освіти та мистецтв.

Наук. керівник: к.психол.н., доц. О. В. Горецька


РОЛЬ ПРАБАТЬКІВ У ФОРМУВАННІ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ

Традиційно першим та основним інститутом виховання і формування особистості дитини є родина. Особливості сімейної взаємодії, специфіка спілкування з близькими дорослими забезпечують (чи не забезпечують) умови для гармонійного розвитку особистості дитини, успіхи в її соціалізації. Саме в сім’ї закладаються основи всіх моральних якостей підростаючої особистості і формуються найперші духовні потреби. Проте, на сучасному етапі розвитку суспільства, фіксується зниження виховної функції сім’ї. Більшість молодих батьків перекладають свої батьківські обов’язки на прабатьків (частіше на бабусь). Вплив бабусь та дідусів на молодших членів сім’ї, їх внесок в виховний потенціал сім’ї важко оцінити однозначно. Складні відносини пов’язують батьків та їх дорослих дітей та онуків. Психологічний клімат в сім’ї та характер впливу на дитину залежать від якості цих взаємовідносин.

Набуття нової внутрішньосімейної ролі (бабусі чи дідуся) супроводжується суттєвою перебудовою вже складеної многогранної функціонально-рольової ієрархії, пошуком гармонії нової соціальної ролі, що виникла, та вже існуючих, які можуть суперечить одна одній. Засвоєння прабатьківського статусу вимагає вироблення нової внутрішньоїособистісної позиції. Оптимальна готовність бабусь і дідусь виявляється в усвідомлені своєї особливої ролі. Прабатьки розуміють цінність внуків, поява яких означає новий етап їх життєвого шляху, підвищує суспільний престиж, подовжує життєву перспективу, створює нові джерела задоволення життям. Наряду з допомогою – побутовою, моральною, прабатьки виступають в ролі поєднуючого ланцюга між минулим та теперішнім сім’ї, передають традиції та перевіренні цінності, оточують внуків безумовною любов’ю. Незрілість, неготовність прабатьків виражається, в тому, що вони зовсім відмовляються від нової позиції, або, навпаки, “з запалом та зусиллями” захватують, узурпують батьківську роль, відбираючи її у молодих батьків.

У вітчизняній психології перше емпіричне дослідження внеску бабусі в життя сім’ї дітей та взаємовідносин бабусь з онуками було проведено суспільним центром “Геронтолог” під керівництвом О. Красновой. На основі аналізу отриманих даних виділено три основних типи бабусь: “звичайні бабусі” (беруть участь у догляді за внуками та в їх вихованні); “активні бабусі” (мають високий ступінь виключності у життя та проблеми своїх внуків); “далекі бабусі” (витрачають на внуків значно менше часу) [1, с. 47–51].

А. Співаковська виділила два основних типи бабусь. “Бабуся-жертва»: жінка нехтує професійною діяльністю, відмовляється від особистого життя та спілкування з іншими задля виховання онуків. Такому типу бабусь характерно внутрішньоособистісний конфлікт: з одного боку, їй здається, що крім неї ніхто на належному рівні не може виконати сімейні обов’язки, виховати дитину. При цьому вона не встигає усе робити, втомлюється. А з іншого боку – такі бабусі усвідомлюють, що внуки заважають їм жити. Другий тип – “бабуся-конкурентка”. Жінки такого типу все встигають, вміло організують як власне життя, так і процес виховання онуків. Але такі бабусі ігнорують роль матерів для власних дітей. Усі успіхи та досягнення внуків приписують власним зусиллям, конфліктують з батьками дитини щодо процесу виховання та навчання, критикують їх, не розуміють та не приймають точку зору батьків дитини [2, с. 142–147].

Безумовно, роль прабатьків в вихованні та розвитку дитини дуже важлива та доволі значна. Разом з тим, її не можна оцінити однозначно. З однієї сторони, прабатьки передають безцінний життєвий досвід, цінності всіх поколінь, виховують дитину свідомим громадянином тощо. А з іншого боку, надмірна любов бабусі чи дідуся може зіпсувати дитину, виховати її егоїстом, витіснити з її життя батьків. Тому та сім’я, яка зуміла подолати всі труднощі відносин зі старшим поколінням, навчилася взаєморозумінню, терпінню, повазі та любові дає дітям багато цінного для їх соціального, емоційного, морального та психічного розвитку.



ЛІТЕРАТУРА.

1. Краснова О. В. Роль бабушки : Сравнительный анализ / О. В. Краснова // Психология зрелости и старения. – 2000. – № 3. – С. 47–51.

2. Спиваковская А. С. Психотерапия : игра, детство, семья / А. С. Спиваковская. – Т. 2. – М. : ООО Апрель-Пресс, 1999. – 461 с.

Марина Богдан,

2 курс Інституту психолого-педагогічної

освіти та мистецтв.

Наук. керівник: к.психол.н., доц. Т.П . Малихіна


ВПЛИВ СТЕРЕОТИПІВ НА ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙМАННЯ ЛЮДИНИ

Останнім часом у всьому світі вчені включаються в розробку комплексу проблем, що становлять психологію пізнання людьми один одного. Досліджуються загальні особливості формування образу іншої людини і поняття про його особистості, з'ясовується значення статі, віку, професії і приналежності людини до тієї чи іншої соціальної спільності для освіти у нього знання про інших людей, виявляються типові помилки, які допускає людина, оцінюючи оточуючих його людей, простежуються зв'язки між пізнанням ним самого себе і розумінням інших осіб. Сприйняття людини людиною – цілісне відображення людини людиною в їх чуттєво тимчасових і просторових зв'язках і відносинах.

Теоретичною базою нашого дослідження стали праці Тешфела, Таджурі, Т. Шибутані, О. Ліппмана, І. Павлова, Ю. Бромлей, В. Трусова, В. Куніцина, П. Шихерьова, В. Ядова, Д. Катца, П. Брейлі, Р. Нисбета, М. Росса, Н. Кентора, які досліджували різноманітні аспекти поняття “соціальний стереотип” і феномену стереотипізації, та О. Орлової, А. Певзнера, Р. Грановскої и Ю. Крижанскої й інших авторів, які вивчали теорію соціально-психологічного стереотипу. Мета роботи: узагальнення відомих психологічній науці даних, різних теоретичних досліджень та експериментів, присвячених проблемі соціальних стереотипів, а також їх впливу на сприйняття людиною людини.

Сприймання – це психічний процес відображення в мозку людини предметів та явищ у цілому, у сукупності всіх їх якостей та властивостей при безпосередній дії на органи чуття. Стереотип – “набір” якостей особистості, які людина приписує іншій людині в процесі інтерпретації відповідності з еталоном зовнішності. Соціальні стереотипи – спрощені схематизовані образи соціальних об’єктів, які розділяються достатньо великою кількістю членів соціальних груп. Вперше термін “соціальний стереотип” використав американський журналіст і політолог О. Ліпман в 1922 р. в книзі “Общественное мнение” [3]. Згідно з ним, стереотипи – це впорядковані, детерміновані культурою “малюнки світу” в голові людини, які, по-перше, економлять його зусилля при сприйманні складних соціальних об’єктів, і, по-друге, захищають його цінності, позиції й права. Щоб визначити, чи дійсно стереотипи впливають на сприйняття людини, нами було проведено експериментальне дослідження. В основу якого було покладено методику восьми потягів Л. Сонді. В експерименті приймає участь одна людина. Респонденту пропонується шість серій карток з портретами різних людей (по чотири портрети на кожній картці). Експеримент проходить у два етапи. Під час першого етапу респондент за короткий проміжок часу повинен уважно подивитися на кожен портрет, а потім відповісти на запитання: “Яка це людина?”. Досліджуваний має охарактеризувати її не лише за зовнішнім виглядом, а й розповісти своє уявлення про її характер тощо. Дослідник усе фіксує у своєму щоденнику. Під час другого етапу дослідження перед респондентом по черзі у вільному порядку розкладаються портрети, які належать до однієї серії. Піддослідний має обрати найприємніший йому портрет. Потім обирається портрет, найгірший на погляд респондента. Таким чином, він повинен викласти на столі ланцюжок з восьми портретів: від найкращого до найгіршого. Ця процедура повторюється з кожною серією. Результати кожного ланцюга експериментатор фіксує у своєму щоденнику у вигляді таблиці. Час для визначення симпатій - антипатій обмежений. Після цього експериментатор обробляє отримані дані. В результаті, піддослідний оцінює портрети людей під впливом його попереднього досвіду та шаблонів зовнішності, які склалися в суспільстві.

Проведене нами дослідження підтвердило припущення, що соціальні стереотипи впливають на сприйняття людини людиною. В завершення слід наголосити, що надзвичайно складна природа процесу міжособистісної перцепції змушує з особливою ретельністю досліджувати проблему точності сприйняття людини людиною.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28

Схожі:

Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2009 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...
Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2010 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 13 травня 2010 року. –...
Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2008 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 15 травня 2008 року. –...
Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2012 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...
Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Природничі науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Природничі науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 18 травня 2007 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка