Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5



Сторінка28/28
Дата конвертації09.04.2017
Розмір5.96 Mb.
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28

ЛІТЕРАТУРА


1. Божович Л. Личность и ее формирование в детском возрасте (Психологическое исследование) / Л. И. Божович. – М. : Просвещение, 1988. – 460 с.

2. Якобсон П. Психологические проблемы мотивации поведения человека / П. М. Якобсон – М. : Политиздат, 1999. – 471 с.



Ольга Радченко,

4 курс Інституту психолого-педагогічної

освіти та мистецв.

Наук. керівник: к.психол.н., доц. Т. П. Малихіна


ДІАГНОСТИКА СУБ’ЄКТИВНОГО ЛОКУС КОНТРОЛЮ У ПІДЛІТКІВ З РІЗНИМ РІВНЕМ НАВЧАЛЬНОЇ УСПІШНОСТІ

Сучасні умови розвитку нашої країни висувають певні вимоги до формування особистості. Вона має бути здатною адекватно сприймати зміни в суспільному житті, проявляти свідому активність, спрямовану на приведення внутрішніх резервів у відповідність до зовнішніх умов. Сучасна людина повинна уміти ухвалювати рішення, нести за них відповідальність, володіти активністю, цілеспрямованістю, уміти долати внутрішні і зовнішні бар'єри, що заважають досягненню мети, тобто у сучасної молодої людини повинні бути сформовані якості особистості, що дозволяють їй бути успішною. Не останню роль у вирішенні таких проблем набуває дослідження такого фундаментального утворення особистості як локус контролю.

Локус контроль – якість, що характеризує схильність людини приписувати відповідальність за результати своєї діяльності : зовнішнім силам – екстернальний, зовнішній локус контролю, схильність до нього виявляється поряд з такими рисами, як непевність у своїх здібностях, неврівноваженість, прагнення на невизначений термін відкласти реалізацію своїх намірів, тривожність, підозрілість, комфортність і агресивність; власним здібностям і зусиллям – інтернальний, внутрішній локус контролю, люди, що мають внутрішній локус контролю, більш упевнені в собі, послідовні та наполегливі в досягненні поставленої мети, схильні до самоаналізу, урівноважені, товариські, доброзичливі та незалежні. Внутрішній локус контролю є соціально схвальованою цінністю; ідеальному “Я” завжди приписується локус контролю. Дж. Роттер, який запропонував термін інтерналъність та екстернальність локусу контролю вважав, що вони є стійкими властивостями особистості, які формуються в процессі її соціалізації [2, с. 264]. Якщо говорити про підлітковий вік, то локус контроль відіграє важливу роль в його шкільній успішності. Саме від того, як дитина відноситься до навчання і залежить її рівень успішності. Також,як відомо, підлітковий вік, є складним періодом в розвитку людини. Цей період має свої особливості і складнощі. Усвідомлення підлітком життєвої значущості знань є важливим мотивом їх учбової діяльності. Учіння набуває особистісного смислу і перетворюється у самоосвіту. Метою нашого дослідження стало теоретичне обґрунтуваня та експериментальне підтвердженя впливу рівня локусу суб'єктивного контролю на рівень успішності підлітків.

У дослідженні ми використали методику визначення локус контролю Дж. Роттера [2, с. 263], за якою опитали 50 підлітків 15-16 років та розподілили їх за рівнем навчальної успішності. Розподіл учнів за рівнем навчальної успішності: 10% учнів мають високий рівень навчальної успішності, 36% – достатній рівень, 30% – середній, 24% – низький. Розподіл учнів за рівнем локус контролем: 56% – екстернальний, 44% – інтернальний. Співвідношення рівнів локус контролю та навчальної успішності: високий рівень – 6 учнів, 100% інтернальність; достатній рівень – 17учнів, 80% інтернальність, 20% екстернальність; середній рівень – 15 учнів, 13,5% інтернальність, 86,5 екстернальність; низький рівень – 12 учнів, 100% екстернальність.

Отже, після проведеного нами дослідження можна сказати, що підлітки-інтернали показують більш високі успіхи у навчанні в порівнянні із підлітками, що мають екстернальний локус контроль. Підлітки, що мають інтернальний локус контроль важають, що більшість важливих подій в їх житті є результат їх власних дій, що вони можуть ними управляти, і, таким чином, вони відчувають свою власну відповідальність за ці події і за те, як складається їх життя в цілому. Про підлітків , які мають внутрішній локус контролю, можна сказати, що вони більш впевненіші в собі, спокійніші і доброзичливіші. Їх відрізняє позитивніша система відносин до світу і велика усвідомленість сенсу і цілей життя. У цих підлітків вищий рівень навчальної успішності, ніж у екстернатів. Підлітки, які мають екстернальний локус контроля, можуть бути невпевнені у собі, у своїх здібностях. Вони відкладають на довгий час реалізацію своїх намірів. Не здатні приймати важливі рішення, відмовляються брати на себе відповідальність. Їм притаманна агресивність, підозрілість. Екстернальність сприяє тому, що в підлітків низький рівень навчальної діяльності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Психологический энциклопедический словарь. – М. : Энциклопедия, 1983. – 840 с.

2. Столяренко Л. Д. Основы психологии / Л. Д. Столяренко : учебное пособие. – 17 изд. – Ростов н/Дону, 2007. – 672 с.

Ірина Рябчук,

4 курс Інституту фізико-математичної і технологічної освіти.

Наук. керівник: асист. Ю. А. Синицький
ПЕДАГОГІЧНЕ СПІЛКУВАННЯ – ПСИХОЛОГІЧНА ОСНОВА ВИХОВНОГО ВПЛИВУ НА ДИТИНУ

У педагогічній діяльності спілкування здобуває функціональний і професійно значимий характер. Воно виступає в ній як інструмент впливу, і звичайні умови і функції спілкування одержують тут додаткове “навантаження”, тому що з аспектів загальнолюдських переростають у компоненти професійно-творчі [2]. Спілкування в педагогічній діяльності виступає як засіб рішення навчальних задач, як соціально-психологічне забезпечення виховного процесу і як спосіб організації взаємин вихователя і дітей, що забезпечують успішність навчання і виховання [2]. Педагогічне спілкування повинне бути емоційно комфортним і особистісно розвиваючим. Для вчителя важливо пам'ятати, що оптимальне спілкування – не уміння тримати дисципліну, а обмін з учнями духовними цінностями [3]. Педагогічне спілкування – це професійне спілкування вчителя з усіма учасниками навчально-виховного процесу, яке спрямоване на створення оптимальних умов для здійснення мети, завдань виховання і навчання. Для цього педагогові потрібно уміти: оперативно і правильно орієнтуватись в постійно змінюваних умовах спілкування, знаходити відповідні комунікативні засоби, які відповідали б його індивідуальності [1].

Професійне педагогічне спілкування є складною системою, яка у своєму ставленні і розвитку долає такі етапи: 1. Моделювання педагогом майбутнього спілкування (прогностичний етап). 2. “Комунікативна атака” – завоювання ініціативи, встановлення емоційного і ділового контакту. 3. Керування спілкуванням – свідома й цілеспрямована організація взаємодії з коригуванням процесу спілкування відповідно до його мети. 4. Аналіз спілкування – порівняння мети, засобів взаємодії з її результатами, які демонструють змістовий і емоційний зворотний зв'язок, моделювання подальшого спілкування (етап самокоригування) [2].

Унікальність особистісних якостей, комунікативних можливостей вчителя, його творча індивідуальність, характер стосунків з учнями, специфіка учнівського колективу виявляються у стилі педагогічного спілкування. Стиль педагогічного спілкування – усталена система способів і прийомів, які застосовує вчитель під час взаємодії з учнями [1]. Усне мовлення є основним засобом педагогічного спілкування. Слово вчителя повинне впливати на почуття і свідомість, повинне стимулювати мислення й уяву, створювати потребу пошукової діяльності. Мовлення вчителя повинне забезпечувати вирішення завдань навчання та виховання школярів, тому перед ним (мовленням) стоять, крім загальнокультурних, і професійні, педагогічні вимоги. Вчитель несе соціальну відповідальність і за зміст, якість свого мовлення, і за його наслідки. Ось чому мовлення вчителя є важливим елементом його педагогічної майстерності [3]. Правильний стиль спілкування створює атмосферу емоційного благополуччя, що багато в чому визначає результативність навчально-виховної роботи. Вірно знайдений стиль педагогічного спілкування, що відповідає неповторної індивідуальності педагога, сприяє рішенню багатьох задач [2].



ЛІТЕРАТУРА

1. Андрющенко В. П. Філософський словник соціальних термінів / В. П. Андрющенко. – Х. : Р.Н.Ф., 2005. – 672 с.

2. Мачуська Г. М. Формування культури спілкування суб'єктів навчально-виховного процесу / Г. М. Мачуська // Педагогіка і психология. – 1997. – № 3.

3. Коваленко О. Г. Емоційні аспекти педагогічного спілкування. Програма спецкурсу для підготовки студентів педагогічних спеціальностей / О. Г. Коваленко // Практична психологія та соціальна робота. – 2005. – № 11.



Ольга Стрижак,

4 курс Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв.

Наук. керівник: к.психол.н., доц. Т. П. Малихіна
ПРОЯВ СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ В ПРОФЕСІЯХ СИСТЕМИ “ЛЮДИНА-ЛЮДИНА”

Проблема синдрому емоційного вигорання, в наш час є дуже актуальною, адже його жертвою може стати кожен. Синдром “емоційного вигорання” (СЕВ) – це реакція організму, що виникає внаслідок тривалого впливу професійних стресів середньої інтенсивності. При цьому поступово розвивається емоційне, розумове виснаження, фізичне стомлення, особиста відстороненість і зниження задоволення виконанням роботи. СЕВ – це вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на вибрані психотравмуючі впливи. Це придбаний стереотип емоційної, частіше всього професійної, поведінки. Серед професій, в яких СЕВ зустрічається найбільш часто (від 30 до 90% працюючих), можна відзначити лікарів, вчителів, психологів, соціальних працівників, рятувальників, працівників правоохоронних органів [1].

Головною причиною СЕВ вважається психологічна, душевна перевтома. Коли вимоги (внутрішні та зовнішні) тривалий час переважають над ресурсами (внутрішніми і зовнішніми), у людини порушується стан рівноваги, що неминуче призводить до СЕВ. Перші роботи з цієї проблеми з'явилися в США. Американський психіатр H. Frendenberger в 1974 р. описав феномен і дав йому назву “вигорання”, для характеристики психологічного стану здорових людей, що знаходяться в інтенсивному і тісному спілкуванні з пацієнтами (клієнтами) в емоційно навантаженій атмосфері при наданні професійної допомоги. СЕВ – добре знайоме явище у закладах освіти. Його прояви – постійна втома, емоційна спустошеність, відчуття відсутності соціальної підтримки, постійні докори учнів та їх батьків, незадоволеність професією.

Мета нашого дослідження визначення особливостей синдрому емоційного вигорання у працівників зайнятих в системі “людина-людина”. Гіпотезою дослідження слугувало наступне припущення – рівень емоційного вигорання у працівників зайнятих в системі “людина-людина” вищий ніж у працівників інших сфер діяльності. Вибірку для нашого дослідження склали вчителі та службовці. Дослідження проводилося у ЗОШ № 11 м. Бердянська, де було опитано 50 педагогів, та у ДП “Бердянський морський торгівельний порт”. Тут на таблиця 1ми було опитано 50 працівників, спеціальність яких пов'язана із документами. Дослідження проводилося за методикою Бойко, що складається із трьох фаз? які дозволяють діагностувати СЕВ. Фаза – напруга. Слугує передвісником та “запускаючим механизмом” у формуванні СЕВ. Фаза – резистенція (опір). На цій фазі людина починає усвідомлено або неусвідомлено прагнути до встановлення психологічного комфорту, намагатися знизити тиск зовнішніх обставин за допомогою засобів, які маються в його розпорядженні. Намагання відгородити себе від непрємних вражень. Фаза – виснаження. Характеризується більш або менш вираженим падінням загального енергетичного тонусу і послабленням нервової системи. Результати дослідження добре простежуються з таблиці.



Таблиця 1

Рівні емоційного вигорання педагогів та службовців (у %)

Категорія опитаних

Фази та рівні емоційного вигорання

Напруження

Резистентності

Виснаження

низький

середній

високий

низький

середній

високий

низький

середній

високий

педагоги

2

4

20

0

0

0

0

4

70

службовці

2

4

28

0

0

6

0

4

56

Результати дослідження засвідчують правоту припущення, що рівень емоційного вигорання у працівників, зайнятих у системі “людина-людина”, вищий, ніж у працівників інших сфер.

ЛІТЕРАТУРА

1. Сидоров П. Синдром эмоционального выгорания / П. Сидоров // Медицинская газета. – 2005. – № 43. – 8 июня.

2. Практикум по психологии состояний : учебное пособие / под ред. А. О. Прохорова. – СПб. : Речь, 2004. – 480 с.

3. Технологии роботы организационных психологов : учебное пособие для студентов высших учебных заведений и слушателей институтов последипломного образования / Научн. редактор Л. М. Карамушка. – К. : Фирма “ИНКОС”, 2005. – 366 с.



Ольга Швачунова,

5 курс Інституту соціально-педагогічної та корекційної освіти.

Наук. керівник: аспірантка Т. С. Черевко
Проблема батьківського впливу на виникнення дитячих страхів

Вікові страхи – це звичне явище для дітей дошкільного віку. Вони є невід'ємними емоційними проявами психічного життя людини і можуть виконувати ряд позитивних функцій (захисну, релаксаційну, мобілізуючу). Але якщо страхи тривають занадто довго та їх кількість перевищує вікову норму, то можна говорити про невротичні страхи, які потребують корекції. Цю проблему досліджували такі вчені, як І. Дубровіна, А. Захаров, Р. Овчарова, Г. Еберлейн, З. Фрейд та інші. Страхи піддаються корекції і без наслідків проходять у дітей до десяти років. Тому, метою нашого дослідження стало вивчення особливостей появи та прояву страхів дітей старшого дошкільного віку та виявлення основних умов, які сприяють їх подоланню.

Зважаючи на те, що очевидний пріоритет надається каузальній корекції, яка спрямована на ліквідацію причин відхилень, основна увага має звертатися на пошук джерел психічного неблагополуччя дитини. Вчені Н. Вайзман, Н. Єжкова, А. Захаров, Р. Овчарова, Г. Еберлейн виокремлюють наступні причини появи страхів у дітей: небезпечні події, психічні травми, наявність страхів та тривожності у батьків, конфліктні стосунки між батьками, психологічне зараження страхами від оточуючих. У зв'язку з цим, ми висунули наступну гіпотезу: особливості виховання в родині та висока тривожність батьків значно впливають на появу дитячих страхів, отже, однією з умов їх успішного подолання є комплексний підхід, який включає в себе роботу як з дітьми, так і з батьками. Така система зменшить прояв страхів, призведе до позитивних змін в емоційній сфері дитини та оптимізації міжособистісних взаємостосунків в сім'ї і в групі однолітків. У нашому дослідженні, яке проводилось у два етапи, взяло участь 17 дітей старшого дошкільного віку та 29 батьків.

Метою першого етапу стало виявлення наявних страхів у дітей та стану підвищеної тривожності, який є передумовою виникнення фобій. За допомогою методик “Страхи в будиночках”, “Малюнок сім’ї”, тесту “Обери потрібне обличчя” (Темпл, Дорки, Амен) та методу спостереження ми отримали наступні дані: 20% дітей мають наявні страхи, найбільш поширеними серед яких є страх уколів (17% від загальної кількості виявлених страхів), смерті (своєї та батьків) (19%), казкових персонажів (7%) та пожежі (6%); 46% досліджуваних мають високий та підвищений рівні тривожності. На другому етапі ми дослідили особливості впливу батьків на виникнення та закріплення дитячих страхів. Застосувавши методику експрес-діагностики неврозу К. Хека і Х. Хесса, методику батьківського відношення А. Варга і В. Століна та метод анкетування, ми визначили, що 43% досліджуваних батьків мають схильність до неврозу. Серед дітей цих бітьків 43% мають високий рівень прояву страху, 57% – середній.

За результатами анкетування ми виявили, що 45% батьків несвідомо сприяють виникненню дитячих страхів. За допомогою методики батьківського відношення А. Варга і В. Століна ми визначили, що 53% батьків мають сприятливий тип відношення до дитини, який характеризується повагою та визнанням дитячої індивідуальності; 67% дітей батьків, які проявили цей тип, мають низький рівень страхів, 33% – середній рівень. Менш сприятливий тип, що характеризується високою авторитарністю на фоні доброзичливого ставлення до дитини, мають 34% батьків. 40% дітей цих батьки мають високий рівень страху, 40% – середній, 20% – низький рівень. Несприятливий тип відношення до дитини, що характеризується негативним ставленням (злість, роздратування), мають 18% батьків; 67% дітей батьків, що проявили цей тип, мають високий рівень страхів, 33% – середній рівень.

Таким чином, можна зробити висновок, що велике значення у формуванні та закріпленні дитячих страхів мають батьки, їх особистісні риси (невротизація), тип виховання, негативне ставлення до дитини, залякування з метою досягнення послуху. Тому, корекційну роботу щодо подолання фобій необхідно проводити одночасно з батьками та дітьми. З цією метою нами були розроблені семінар та консультації для батьків, спільна корекційно-розвивальна програма для дітей та батьків, що включає елементи ігротерапії, арттерапії, казкотерапії, ароматерапії, та арттерапевтична програма для дітей.



ЛІТЕРАТУРА

1. Захаров А. И. Как преодолеть страхи у детей / А. И. Захаров. – М. : Педагогика, 1986. – 112 с.

2. Изгард К. Эмоции человека / К. Изгард. – М. : Просвещение, 1980. – 320 с.

3. Кошелева А. Д. Эмоциональное развитие дошкольника / А. Д. Кошелев ; под ред. А. Д. Кошелевой. – М. : Просвещение, 1987. – 264 с.



Олена Яковлєва,

2 курс Інституту психолого-педагогічної

освіти та мистецтв.

Наук. керівник: к.психол.н., доц. Т. П. Малихіна


ВПЛИВ СТАВЛЕННЯ БАТЬКІВ ДО ДИТИНИ

НА ФОРМУВАННЯ ЇЇ САМООЦІНКИ

Людина протягом усього життя потребує позитивної оцінки з боку інших. Особливо це стосується дитячого віку. Саме оцінка оточуючих впливає на формування самооцінки. В залежності від своєї форми, самооцінка може стимулювати або пригнічувати активність особистості. Самооцінка являється важливим регулятором у поведінці людини. Від самооцінки залежать взаємовідносини людини з навколишнім світом, її критичність, вимогливість до себе, відношення до успіху і невдач. Проблемою розвитку самооцінки особистості в різні роки займалися – А. Ковальов, Л. Рувінський, А. Савєлєва, А. Липкіна, Л. Рибаков, О. Серебрякова, А. Драгунова та ін.

Самооцінка – це оцінка себе, своєї діяльності, свого становища в певній групі чи організації та в колі друзів. Формування самооцінки відбувається в процесі спілкування починаючи з дитинства та у проходить певні етапи: увага збоку дорослих, співробітництво з ними, відчуття поваги з їхнього боку, взаєморозуміння. Ставлення батьків до дитини передує розвиткові власного образу Я і ставлення до себе. Сприйнятлива, уважна, любляча поведінка батьків у стосунках з дитиною породжує позитивне самосприйняття; несприйнятлива, неповажна, байдужа поведінка веде до не сприйняття самого себе, переживання своєї малоцінності і непотрібності. Негативні та позитивні вислови батьків про своїх дітей закріплюються в свідомості і трансформують самооцінку. Діти з завищеною самооцінкою виховуються за принципом кумира сім’ї, в обстановці некритичності і досить рано усвідомлюють свою виключність. Діти з заниженою самооцінкою користуються вдома великою свободою. Але ця свобода, по суті, безконтрольність, наслідок байдужості батьків до дітей і один до одного.

Адекватна самооцінка формується насамперед у сім'ї, а закріплюється у соціальному оточенні (школі, інституті). Прагнення батьків поставити дітей в підлегле, залежне становище веде до зниження самооцінки. Висока самооцінка розвивається у дітей в сім'ях, що відрізняються згуртованістю і солідарністю. Сприйняття любові та уваги батьків – найважливіша умова повноцінного розвитку особистості та формування адекватної самооцінки. Воно дає відчуття власної значущості в сім'ї. Метою нашого дослідження стало визначення зв’язку між ставленням батьків до дитини та її самооцінкою

Сім'я є одним із основних факторів, які впливають на формування особистості дитини, її самооцінки. Багатьма психологічними дослідженнями показано, що особистісні проблеми дітей – неврози, страхи, тощо, значною мірою зумовлені неадекватною дитячо-батьківською взаємодією. В нашому дослідженні взяли участь 20 дітей віком 8-9 років – учні третього класу та їхні батьки. Батькам було запропоновано відповісти на питання тест-опитувальник батьківського ставлення А. Варга, В. Століна. Тест складається із 5 шкал: “прийняття – відхилення”, “кооперація”, “симбіоз”, “авторитарна гіперсоціалізація”, “маленький невдаха”. Батьки повинні були або погодитися з твердженнями опитувальника або ж, ні, в залежності від того, як вони відносяться до своєї дитини. Дітям було запропоновано методику “Самооцінка”.

Проведене дослідження довело, що дійсно, існує взаємозв'язок між батьківським ставленням та формуванням самооцінки дитини. Обробка тестів показала, що 50% батьків мають відношення до своєї дитини по типу “кооперація”, 20% – “симбіоз”, 15% – “авторитарна гіперсоціалізація”, 10% – “прийняття відхилення”, 5% – “маленький невдаха”. Результати опитувальника дітей на їх самооцінку (65% – адекватна самооцінка, 25% – занижена, 10% – завищена) в більшості випадків підтвердило припущення про зв'язок батьківського відношення та самооцінки. Там, де батьки добре відносяться до дитини, поважають, цінують її думку, підтримують в усіх починаннях, вірять в успіх – самооцінка дитини є адекватною, вона реально оцінює себе, свої якості та можливості. А в тих сім'ях, де панує недовіра до дитини, роздратування образи, де будь який прояв самостійності карається, де не приймається її точка зору, зазвичай спостерігається занижена самооцінка.



ЛІТЕРАТУРА

1. Бодалев А. А. Психология личности / А. А. Бодалев. – М. : Издательство Московского университета, 1988. – 188 с.

2. Остапенко Г. В. Самооцінка в підлітковому віці / Г. В. Остапенко // Наука і освіта. – 2004. – № 3. – С. 130–132.


УДК 37.01(06)

ББК 74я5

НАУКОВЕ ВИДАННЯ


З 41

Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2011 року. – Том 2. Гуманітарні науки. – Бердянськ : БДПУ, 2011. – 308 с.

Відповідальний редактор – Богданов Ігор Тимофійович – д.пед.н., проф., проректор з наукової роботи Бердянського державного педагогічного університету.

Відповідальність за зміст та літературне редагування тез доповідей несуть автори та їх наукові керівники.

Збірник створено за участю студентів 1 курсу Інституту філології та соціальних комунікацій БДПУ.



Макетування збірника – Тетяна Глушко, Олеся Смолянкова (студенти 1 курсу Інституту філології та соціальних комунікацій БДПУ).

Технічний редактор та комп’ютерна верстка – Катерина Назімова.

Адреса редакції:

71100 м. Бердянськ, Запорізька обл., вул. Шмідта, 4.

Підписано до друку 12.05.2010 р. Формат 60х84 1/16. Папір офс.

Друк. офс. Умовних друкарських аркушів 23,11.



Тираж 300 прим. Замовл. № 233.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28

Схожі:

Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2009 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...
Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2010 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 13 травня 2010 року. –...
Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2008 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 15 травня 2008 року. –...
Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2012 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...
Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Природничі науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Природничі науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 18 травня 2007 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка