Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5



Сторінка12/28
Дата конвертації16.02.2018
Розмір5.62 Mb.
ТипПротокол
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   28

Висновки. Після застосування методики Е. Мастюкової, та масажу Є. Новікової у компелксі мовленевої терапії спостерігається позитивна динаміка розвитку мовлення та збагачення словника дітей молодшого шкільного віку. Звуковимова покращується, розширюється активний словник, формується лексико-граматичний і фонетичний лад мовлення. У проведенні логопедичної роботи необхідний, індивідуальний, систематизований підхід до кожної дитини, враховуючи, її особливості мовленнєвих і психічних порушень.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Бабина Г.В. Речевые нарушения при детском церебральном параличе. //Вопросы логопедии. – М., МГПИ, 1987.

  2. Левченко И.Ю., Приходько О.Г. Технологии обучения и воспитания детей с нарушениями опорно-двигательного аппарата: Учебное пособие. – М., Академия, 2001 . – 192 с.

  3. Мастюкова Є.М., Іпполітова М.В. Порушення мови у дітей з ДЦП. / Є.М. Мастюкова, М.В. Іпполітова – М.: 1985. – 115с.

  4. Панченко І.І. Дизартричні та анартричні розлади мови у дітей з церебральними паралічами і особливості логопедичної роботи з ними. / І.І. Панченко. – Авт. канд. дис.- М.: 1974. – 133-145с.

  5. Сімонова Н.В. Характеристика словникового запасу у дошкільників з церебральним паралічем / Н.В. Сімонова // Дефектологія.- 1985, №3. С.67-71.

  6. Смірнова І.А. Методика логопедичної роботи з формування словника у дошкільнят з церебральними паралічами. / І.А. Смірнова. – В кн.: Порушення мови. Методи вивчення і корекції.- СПб .: 1993. – 22-31с.



Горба Олеся,

студентка 3 курсу Інституту соціально-

педагогічної та корекційної освіти

Наук. керівник: О. В. Ревуцька

к. п. н., доцент (БДПУ)
ПРОФІЛАКТИКА ТА КОРЕКЦІЯ МІОФУНКЦІОНАЛЬНИХ І МОВЛЕННЄВИХ ПОРУШЕНЬ У ДІТЕЙ

Актуальність теми. Сучасний стан розвитку теорії й практики спеціальної педагогіки і психології, нейропсихології, логопедії, медицини характеризується об'єднанням наукових пошуків і зусиль, посиленою увагою до поглибленого вивчення особливостей загального, психічного й мовленнєвого розвитку дітей із порушеннями розвитку з метою забезпечення індивідуальної траєкторії розвитку кожної дитини з урахуванням її психофізичних особливостей, можливостей, здібностей, інтересів тощо.

Серед дітей, які відвідують дошкільні заклади та загальноосвітні школи і потребують логопедичної допомоги у зв'язку з наявними у них мовленнєвими розладами, особливу групу становлять діти з міофункціональними порушеннями та зубощелепними деформаціями.

При аналізі епідеміологічних даних про поширеність патології розвитку зубощелепної системи виявлено тенденції до подальшого зростання зубощелепних аномалій, обумовлених сучасними умовами соціально-економічного розвитку України. Міофункціональні порушення щелепно-лицьової області впливають не тільки на зростання числа стоматологічних захворювань, але і на загальний стан здоров'я дітей, що часто призводять до функціональних порушень носового дихання, порушень ковтання і жування, проблемам звуковимови, а також сприяють порушенню постави (Т. Бредун, Н. Григоренко, Д. Калвелис, О. Сатиго, О. Ревуцька).

Висока поширеність міофункціональних і мовленнєвих порушень у дітей та підлітків, супутні їм ускладнення, визначають актуальність проблеми їх профілактики та усунення.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати, розробити та впровадити систему профілактичних заходів, спрямованих на корекцію міофункціональних і мовленнєвих порушень у дітей.

Методи дослідження: теоретичні: аналіз і узагальнення наукових даних у галузі медицини, логопедії, корекційної педагогіки, спеціальної психології на досліджувану проблему з метою визначення теоретико-методологічних засад дослідження, стану розробленості проблеми; емпіричні: клінічні (аналіз історій хвороб та анамнестичних даних), психолого-педагогічні (аналіз карток логопедичного обстеження, педагогічної документації, спостереження) з метою виявлення особливостей перебігу фізичного, психомоторного, мовленнєвого розвитку дітей із міофункціональними та мовленнєвими порушеннями; анкетування, опитування батьків, логопедів, психологів; психолого-педагогічні експерименти констатувального та формувального характеру для розробки комплексної системи профілактичних заходів, спрямованих на корекцію міофункціональних і мовленнєвих порушень у дітей; методи обробки даних: якісний аналіз та кількісна обробка результатів експерименту.

У результаті проведеного дослідження ми зробили такі висновки:



  1. Актуальність та перспективність дослідження обраної проблеми зумовлена: стійкою тенденцією до збільшення дітей із міофункціональними та мовленнєвими порушеннями; недостатнім вивченням соматичного та психологічного розвитку таких дітей.

  2. Розроблена клініко-педагогічна діагностика дітей із міофункціональними та мовленнєвими порушеннями була системною програмою дослідження стану функціональної системи мовлення дітей із міофункціональними та мовленнєвими порушеннями різного віку.

  3. На основі одержаних результатів констатувального експерименту нами було окреслено основні напрями та зміст формувального експерименту: розроблено комплексну систему профілактичних заходів, спрямованих на корекцію міофункціональних і мовленнєвих порушень у дітей, яка заснована на міждисциплінарному підході і являє собою цілеспрямовано організований освітній простір, який заповнює спеціально скорегована взаємодія фахівців різних профілів (медичного, логопедичного, педагогічного, психологічного), членів родини, що виховує дитину із міофункціональними та мовленнєвими порушеннями та самої дитини.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Водолацкий В. М. Зависимость дефектов звукопроизношения от характера и степени тяжести зубочелюстной патологии в детском возрасте / В. М. Водолацкий, Г. Н. Соломатина // Логопед. – 2008. № 2. – С. 28-39.

  2. Ревуцька О., Бредун Т. Лікувально-профілактичні заходи, спрямовані на корекцію зубощелепних аномалій та деформацій, міофункціональних і мовленнєвих порушень у дітей / О. Ревуцька, Т. Бредун // Сборник статей І Международного научного конгресса «Фундаментальные и прикладные научные исследования в Америке, ЕС и странах СНГ». Канада, Торонто 2014. – С.199-203.

  3. Ревуцька О. В. Вибрані питання логопедії: навч. посібн. [для студ. спец. 7.01010501 Корекційна освіта (логопедія), 8.01010501 Корекційна освіта (логопедія)] / О. В. Ревуцька. – Бердянськ : ФО-П Ткачук О. В., 2014. – 288 с.


Журавльова Вікторія,

студентки 4 курсу Інституту соціально-

педагогічної та корекційної освіти

наук.керівник: Синиця А.О.,

асистент (БГПУ)
КОРЕКЦІЯ ЗАЇКАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ ІЗ ЗАЇКАННЯМ ЗАСОБАМИ ЛОГОРИТМІКИ

Заїкання є тяжкою вадою мовлення, подолання якої являє собою складну медико-психолого-логопедичну проблему. Актуальним і недостатньо дослідженим питанням вивчення темпо-ритмічної сторони мовлення в дітей із заїканням залишається і до сьогодні.

Сучасна корекційна педагогіка передбачає поєднання традиційних методів логокорекції та інноваційних прийомів подолання порушень усного мовлення засобами арт-терапії, які позитивно впливають на виховання гармонійної особистості дошкільника, його культурного розвитку, а також психічного здоров’я.

Корекція темпо-ритмічних порушень повинна бути спрямована на відновлення функцій мовлення, загальний розвиток дитини та засвоєння нею різних способів комунікації.[2]



Мета: коротко висвітлити аналіз відомостей з теми: «Використання логопедичної ритміки для корекції заїкання у дошкільників».

Значення ритмічного та логоритмічного впливу на дітей підкреслювали багато дослідників. Е. Чаянова, Е. Конорова вважали, що логопедична ритміка розвиває увагу (його концентрацію, обсяг, стійкість, розподіл), пам'ять (зорову, слухову, моторну, логічний, комплексний). В. Грінер та німецькі дослідники К. Колер, К. Швабе вказували, що логопедична ритміка може бути використана як психотерапевтичний метод (колективно-психологічний метод, музикотерапія). Про необхідність застосування логопедичної ритміки в процесі корекції мовлення дітей, писали А. Грінер, Н. Самойленко, Н. Власова, Д. Озерецковский, Ю. Флоренська. Ці дослідники виділяли загально педагогічне значення ритму, вплив його на різні хворобливі відхилення в психофізичній сфері людини, вказували, що логопедична ритміка впливає на фізичне, моральне, інтелектуальне та естетичне виховання людини. В. Гіляровський писав, що логопедична ритміка впливає на загальний тонус, моторику, настрій, вона сприяє тренуванню рухливості нервових процесів центральної нервової системи, активізації кори головного мозку.[1 c.41]

Одним з перших хто вивчав, проблему заїкання був І. Сікорський. Вагомі також дослідження таких науковців, як М. Брунс, Н. Власова, В. Гіляровський, В. Грінер, А. Євгенова, М. Жинкін, В. Кочергіна, М. Лебединський, А. Поварін, Є. Рау та інші. З українських дослідників варто наголосити на дослідженнях В. Кондратенко, С. Коноплястої, О. Кравцової та інших. Незважаючи на те, що вивченням заїкання займається багато науковців вже не одне століття, оскільки це порушення враховує багато компонентів, не всі складові цього мовленнєвого порушення досі є недостатньо вивченими. Поширеною сьогодні є думка (В. Кондратенко, С. Конопляста, Т. Морозова, Р. Юрова) про те, що при лікуванні заїкання має бути комплексний психолого-медико-педагогічний підхід. Дослідники визначають, логопедичнчу ритміку, одним з компонентів комплексного впливу на дитину, що заїкається.[1. c. 50 ]

Логоритміка – одна із форм своєрідної терапії на основі використання зв’язку слова, музики й руху, засіб впливу в комплексі методик навчання, виховання й лікування, що дозволяє прискорити процес усунення мовленнєвого порушення і сприяє соціалізації дитини. Логоритмічні засоби в основному розглядаються як лікувально-педагогічні в логопедичних установах. Основний принцип побудови різних видів роботи – тісний зв’язок руху з музикою. Засобами логопедичної ритміки є: ходьба і крокування в різних напрямах; вправи на розвиток дихання, голосу і артикуляції; вправи, що регулюють м'язовий тонус; вправи, активізуючи увагу; мовленнєві вправи без музичного супроводу; вправи, що формують почуття музичного розміру або метра; вправи, що формують почуття музичного темпу; ритмічні вправи; спів; вправи в грі на музичних інструментах; самостійна музична діяльність дітей з мовленнєвими порушеннями; ігрова діяльність; вправи для розвитку творчої ініціативи; завершальні вправи. Засоби логопедичної ритміки можна представити як систему поступово ритмічних, що ускладнюються, логоритмічних і музично-ритмічних вправ і завдань, що лежать в основі самостійної рухової, музичної і мовленнєвої діяльності дітей з мовленнєвою патологією.

Використання усього різноманіття логоритмічних засобів в різних їх поєднаннях обумовлене кінцевою метою – реабілітації дітей молодшого дошкільного віку з мовленнєвими розладами та корекції мовленнєвих порушень в дітей дошкільного віку з мовленнєвими розладами. [3.c 59]



Рух під музику приносить дитині ні з чим незрівнянну радість, розвиває її фізично, є найбільш адекватним віку способом становлення музикальності, розвитку творчих здібностей, сприятливо впливає на розвиток дрібної моторики дитини, мовлення та відчуття ритму в дітей. Сьогодні логопедична ритміка є обов’язковим компонентом корекційної методики з подолання заїкання.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Бабушкина Р.Л. Логопедическая ритмика / Р.Л. Бабушкина, О.М. Кислякова. – СПб. 2005. – 396с.

2. Логоритміка в системі корекції заїкання [Електронний ресурс] // EducationUA – Режим доступу до ресурсу: http://www.educationua.net/silov-771.html].

3. Оганесян Е.В. Логопедическая ритмика / Е.В. Оганесян. – М., 1998. – 98с.



Іотова Ганна,

студентка 4 курсу Інституту соціально-

педагогічної та корекційної освіти

Наук. керівник: Н. А. Бондаренко,

старший викладач (БДПУ)
КОМПЛЕКСНИЙ ЛІКУВАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО УСУНЕННЯ ЗАЇКАННЯ

На сучасному етапі розвитку логопедії велика увага приділяється проблемі лікування та корекції мовлення при заїканні. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я темпо-ритмічні порушення мовлення судомного характеру найбільш поширені у розвинутих країнах, де високий рівень урбанізації, забруднення атмосфери, стресів, емоційного напруження і складають до 5% населення. Заїкання є однією з найпоширеніших мовленнєвих вад. Цією проблемою займаються не лише логопеди, вона є актуальною для науковців, працівників – практиків медицини, дефектології та психології.

Метою нашого дослідження є науково-теоретичний аналіз історичного аспекту розвитку комплексного методу подолання заїкання.

З огляду на багатовікову історію вивчення і лікування порушень мовлення, заїкання – це одне із захворювань, механізми якого остаточно не вивченні. Науковці розглядають це порушення з різних точок зору. Х. Лагузен, Р. Кот, М. Пайкі стверджують, що первинною у цьому порушенні є психічна основа, а фізіологічні прояви при заїканні – лише наслідки цих психічних недоліків. Учений Л. Первов визначає заїкання як невротичний стан, пов’язаний із психогенним чинником. Науковець С. Давиденков, визначає заїкання як невроз, зумовлений зривом вищої нервової діяльності. Дослідник К. Поварнін уважає, що заїкання – це хвороба з функціональним розладом мовленнєвого моторного стереотипу. Деякі вчені розглядають заїкання як складний функціональний розлад мовлення, що виник внаслідок загального і мовного дизонтогенезу і дисгармонійного розвитку особистості [1, с. 7–12].

На необхідність комплексного впливу під час корекції вказували І. Сікорський (1889) та І. Хмелевський (1897). Висловлені ними погляди не втратили свого значення і нині. Так, І. Сікорський до лікування заїкання включав мовленнєву гімнастику, психотерапевтичне, фармацевтичне лікування і рухові вправи. Багатоплановість такого лікувального впливу, за І. Сікорським, вперше стала комплексною системою подолання заїкання.

Спираючись на дослідження вітчизняних фізіологів – І. Сеченова, І. Павлова та їхніх послідовників, учені та фахівці-практики подолали тенденційність розроблених раніше прийомів усунення заїкання, відібрали з них найбільш раціональні, і визначили сучасний комплексний підхід до подолання заїкання. Н. Власова, В. Гіляровський, В. Кочергіна, М. Лебединський, З. Ляпідевський, О. Pay, В. Селіверстов, Н. Тяпугін, М. Хватцев, Ю. Флоренська та інші своїми дослідженнями і практичною діяльністю сприяли розвитку лікувально-педагогічного підходу до подолання заїкання.

У межах нашого дослідження нами були проаналізовані існуючі методики корекції заїкання у дітей дошкільного віку. На наш погляд, найбільш раціональною методикою, зміст якої відповідає сучасному лікувально-психолого-педагогічному підходу до усунення заїкання, є методика В. Селіверстова Ця методика переважно розрахована для роботи з дітьми в медичних установах і припускає модифікацію і одночасне використання різних (відомих і нових) прийомів логопедичної роботи з ними. У запропонованій В. Селіверстовим схемі послідовно ускладнюваного логопедичного зайняття з дітьми виділяються 3 періоди (підготовчий, тренувальний, закріпний), в процесі яких мовленнєві вправи ускладнюються в залежності, з одного боку, від міри самостійності мовлення, його підготовленості, гучності і ритмічності, структури, а з іншого – різної складності мовленнєвих ситуацій: від середовища і соціального оточення, від видів діяльності дитини, в процесі яких відбувається мовленнєве спілкування. Залежно від рівня (порогу) вільного мовлення і особливостей прояву заїкання у кожному конкретному випадку завдання і форми мовленнєвих вправ розрізняються для кожної дитини в умовах логопедичної роботи з групою дітей.

Отже, на сучасному етапі розвитку наукових досліджень під комплексним підходом до подолання заїкання розуміють лікувально-психолого-педагогічний вплив на різні аспекти психофізичного стану особи, що заїкається завдяки різним прийомам, засобам, методам і зусиллям різних фахівців.


ЛІТЕРАТУРА

1. Волкова Г. А. Заикание и дизонтогенез // Методы изучения и преодоления речевых расстройств: межвуз. сб. науч. тр. / под ред. Г. А. Волковой. – СПБ., 1994. – С. 7 – 12.

2. Кондратенко В., Ломоносов В. Заїкання: феноменологія та основні напрями реабілітації: Посібник для вищих навчальних закладів / В Кондратенко, В. Ломоносов – К., 2006. – 70 с.

3. Сикорский И.А. Заикание / И.А.Сикорский. – М.: АСТ: Астрель, 2008. – 191 с.



Мусатова Ірина,

студентка 5 курсу Інституту соціально-

педагогічної та корекційної освіти

Наук. Керівник: Є. Ю. Линдіна

старший викладач (БДПУ)
ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ БІОЕНЕРГОПЛАСТИКИ В КОРЕКЦІЙНО-ЛОГОПЕДИЧНІЙ РОБОТІ З ДІТЬМИ З ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ

Актуальність дослідження. На сьогодні в Україні однією з нагальних проблем у галузях дошкільної та шкільної освіти є збільшення кількості дітей з порушеннями мовлення.

У дослідженнях М. Кольцової відображується зв'язок інтелектуального та мовленнєвого розвитку дитини зі ступенем сформованості у нього пальчикової моторики [2]. Автор визначає взаємозалежність мовленнєвої та моторної діяльності, стимулюючу роль тренування тонких рухів пальців. Новим і цікавим напрямком в цій галузі є біоенергопластика. Біоенергопластика − це поєднання рухів артикуляційного апарату з рухами кисті руки [2, с.45].

За даними О. Назаренка рухи тіла, спільні рухи руки й артикуляційного апарату, якщо вони пластичні, розкуті та вільні, допомагають активізувати природний розподіл біоенергії в організмі. Це надзвичайно сприятливо впливає на активізацію інтелектуальної діяльності дітей, розвиває координацію рухів і дрібну моторику.

У дітей з мовленнєвими порушеннями спостерігається загальна моторна недостатність, відхилення в розвитку тонких рухів пальців рук. Рівень розвитку вищих форм пізнавальної діяльності залежить від стану рухового аналізатора в цілому, а особливо від рівня сформованості дрібної моторики.

Отже включення методів біоенергопластики дозволяє реалізувати комплексний розвиток дрібної моторики рук, мовлення, мислення та почуття ритму. Актуальність даної проблеми визначила тему нашого дослідження: «Використання методів біоенергопластики в корекційно-логопедичній роботі з дітьми з порушеннями мовлення».

 Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та з’ясуванні впливу методів біоенергопластики в корекційно-логопедичній роботі на мовлення дітей шкільного віку. Для досягнення поставленої мети були використані такі методи дослідження: теоретичні − термінологічний аналіз для уточнення понятійного поля дослідження; аналіз психологічної, педагогічної та методичної літератури з проблеми; проектування; емпіричні − діагностичні (анкетування, бесіди, педагогічне спостереження, метод експертних оцінок, узагальнення досвіду роботи фахівців); педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний) для перевірки результативності розробленої методики; методи математичної статистики для визначення статистичної значущості одержаних результатів дослідження.

Застосування біоенергопластики ефективно прискорює виправлення порушених звуків у дітей зі зниженими та порушеними кінестетичними відчуттями, оскільки, працюючи, долоня багаторазово посилює імпульси, що йдуть до кори головного мозку від язика [1]. Впровадження системи вправ передбачає вісім етапів роботи, а саме : діагностичний, підготовчий, початковий, формувальний, основний, порівняльний, «Чарівна» рукавичка, автоматизація набутих навичок. У біоенергопластиці бажано використовувати вже добре відомі, відпрацьовані артикуляційні вправи. Спочатку в комплекс входить одна вправа. Залежно від віку змінюється тільки мотивація вправ, ігрові прийоми, атрибути. Індивідуально, перед дзеркалом, можна заздалегідь ознайомити з вправою дітей, яким з різних причин складно розподіляти увагу і контролювати виконання. Обов’язково перед виконаннями вправ з біоенергопластики, необхідно проводити комплекс вправ самомасажу.

Основні висновки. Дрібна моторика в житті та діяльності дітей із порушенням мовлення виконує багато різних функцій: активізує потрібні та гальмує непотрібні в даний момент психологічні та фізіологічні процеси, сприяє організованому і цілеспрямованому відбору інформації, що надходить в організм, забезпечує виборчу та тривалу зосередженість на одному об'єкті або діяльності. Біоенергопластика оптимізує психологічну базу мовлення, покращує моторні можливості дитини за всіма параметрами, сприяє корекції звуковимови. Біоенергопластика дозволяє реалізувати комплексний розвиток дрібної моторики рук, мовлення, мислення та почуття ритму.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бушлякова Р. Г. Артикуляционная гимнастика с биоэнергопластикой / Р.Г. Бушлякова. – М. : 2011. − 240 с

2. Кольцова М. М. Рухова активність і розвиток функцій мозку дитини / М. М. Кольцова. − М. : 2006.−193 с.

Орлова Олена,

студентка 4 курсу Інституту соціально-

педагогічної та корекційної освіти

Науковий керівник: Г. О. Лопатіна, доцент

(БДПУ)
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНОЇ СТОРОНИ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЗ ЗАГАЛЬНИМ НЕДОРОЗВИТКОМ МОВЛЕННЯ

У Базовому компоненті дошкільної освіти зазначається, що одним з головних завдань дошкільної освіти є формування особистості дитини й підготовка її до навчання в школі. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про збільшення кількості дітей дошкільного віку з мовленнєвими порушеннями, зокрема, дітей із загальним недорозвитком мовлення (ЗНМ), що зумовлює труднощі в оволодінні програмами навчання і виховання дітей дошкільного віку в умовах дошкільного навчального закладу (ДНЗ), своєчасною мовленнєвою підготовкою дітей до школи і формуванням мисленнєво-пізнавальної діяльності, поведінки та особистості дитини в цілому.



Проблемі вивчення дітей із ЗНМ присвячена низка наукових досліджень (Н. Новотворцева, Т. Філічева, Г. Чиркіна та ін.). Своєрідність розвитку словника, граматичної будови, зв’язного мовлення при ЗНМ описана в дослідженнях Р. Лалаєвої, Н. Ніщевої, О. Ревуцької, Ю. Рібцун, Л. Трофименко та ін.

Автори виділяють порушення лексико-граматичної сторони мовлення найсуттєвішими в структурі ЗНМ. У зв’язку з цим, формування лексико-граматичних засобів мовлення у дітей з мовленнєвими порушеннями займає важливе місце в проблематиці сучасної логопедії, а питання їх формування є досить актуальними й не вирішеними остаточно.

Мета нашої роботи полягає у вивченні особливостей лексико-граматичної сторони мовлення дошкільників із ЗНМ та розробленні методики, спрямованої на подолання цих порушень у дітей.

Були використані такі методи дослідження: теоретичні – термінологічний аналіз для уточнення понятійного поля дослідження; контент-аналіз психологічної, педагогічної та методичної літератури з проблеми з метою відбору й осмислення фактичного матеріалу; аналіз навчально-методичного забезпечення процесу для характеристики його стану; проектування для розробки методики навчання; емпіричні – діагностичні; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний етапи) для перевірки результативності розробленої методики; методи математичної статистики для визначення статистичної значущості одержаних результатів дослідження.

Результати експериментального дослідження дозволили нам побудувати ефективну методику формування лексико-граматичної сторони мовлення у дітей із ЗНМ.

З огляду на те, що під час усієї корекційно-виховної роботи у ДНЗ всі її учасники, а саме: логопед, вихователі та батьки тісно співпрацюють, прагнуть створення єдиного підходу в корекційно-виховному процесі, логопедична робота з подолання ЗНМ здійснювалася шляхом використання поетапної системи формування лексико-граматичної сторони мовлення з урахуванням закономірностей його розвитку в нормі.

Для вирішення поставлених задач, ми пропонували застосовувати:


  • на логопедичних заняттях – систему вправ з формування лексико-граматичної сторони мовлення, а саме: «Багато-немає», «Назви лагідно», «Навпаки», «Склади речення»;

  • вдома з батьками – систему вправ з розширення лексичного запасу – «Скажи більше», «Відгадай, хто це?», «Підбери визначення»;

  • на заняттях вихователя – вправи з формування зв'язного мовлення: «Перестав слова в реченні», «Заміни слово», «Доповни речення» тощо.

Підсумуємо. Розроблений комплекс вправ, завдань та дидактичних ігор надає можливість подолати порушення лексико-граматичної сторони мовлення у дошкільників із ЗНМ.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   28

Схожі:

Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 18 травня 2007 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2012 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2013 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Природничі науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 icon4 (Педагогічні науки) Бердянськ 2005 (06) ббк 74я5
Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №4. – Бердянськ: бдпу, 2005. – 210...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2009 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка