Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5



Сторінка13/28
Дата конвертації16.02.2018
Розмір5.62 Mb.
ТипПротокол
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   28

ЛІТЕРАТУРА

  1. Базовий компонент дошкільної освіти / Науковий керівник: А. М. Богуш. ― К.: Видавництво ДВ, 2012. – 26 с.

  2. Краузе Е. Н. Логопедия / Е. Краузе. – Спб.: КОРОНА принт, 2006. – 208 с.

  3. Нищева Н. В. Система коррекционной работы в логопедической группе для детей с ОНР / Н. В. Нищева. – СПб.: Детство «Пресс», 2003. – 528 с.

  4. Організація корекційно-відновлювальної роботи з дітьми дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення: збірка практичних матеріалів творчої групи вчителів-логопедів дошкільних закладів / Під ред. Н. В. Азовської. – Херсон, 2009. – 141 с.



Пастерчак Вікторія,

студентка 2 курсу Інституту соціальної-

педагогічної та корекційної освіти

Наук. керівник: Ю. А. Валуйських,

асистент (БДПУ)
ВИКОРИСТАННЯ ПАЛЬЧИКОВОЇ ГІМНАСТИКИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ РУК У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Проблема розвитку дрібної моторики дитини є актуальною у контексті загальної розвитку мовлення дитини та розвитку мовлення зокрема. За даними дослідників (М. Аксьонова, В. Кудрявцева, І.Марковська, Є. Мастюкова та ін.) останнім часом зросла кількість дітей з проблемами в розвитку, які стають особливо помітними при вступі до школи. Від рівня розвитку дрібної моторики рук, як про це свідчать сучасні дослідження, залежить рівень інтелектуального розвитку дитини. Особливий вплив на розвиток дрібної моторики рук у дітей дошкільного віку мають пальчикові ігри зі словесним супровідом, з використанням та без різних предметів. Тому особливу увагу педагогу треба звернути на залучення до діяльності дітей дошкільного віку пальчикових гімнастики.

На розвиток дрібної моторики рук звертали увагу І. Сечєнов, І. Павлов, А. Соколов, які виявили виняткову роль кінестетично-рухового аналізатора у розвитку мови і мислення та довели, що першою домінуючою вродженою формою діяльності є рухова діяльність. Вивченням особливостей розвитку дрібної моторики у дітей дошкільного віку займалися такі вчені як М. Аксьонова, О.Бот, М. Кольцова, Є. Мастюкова та ін.

Метою нашого дослідження є теоретичне обгрунтування впливу пальчикової гімнастики для розвитку дрібної моторики рук у дітей дошкільного віку.

Видатний педагог В. Сухомлинський зазначав, що «витоки творчих здібностей і обдарування дітей – на кінчиках їх пальців. Від пальців, образно кажучи, ідуть найтонші струмки, котрі живлять джерела творчої думки. Чим більше впевненості й зображувальності у рухах дитячої руки, тим розумніша дитина…».

На даний час доведено (Л. Куцакова, Ю. Шумаков, Є. Шумакова та ін.), що пальчикова гімнастика та діяльність з активним використанням рухів пальців рук впливають на підвищення активності роботи мозку і врівноважуванню роботи обох півкуль у дітей дошкільного віку, що сприяє підвищенню рівня інтелекту, розвитку таких психічних процесів, як відчуття, сприйняття, уява, увага, пам'ять та важливих якостей особистості – уважність, кмітливість, логічність. Під час такої роботи створюються умови для розвитку не тільки планувальної функції мови, але мовної реакції поведінки. Активізується творче мислення, зростає його швидкість, гнучкість, оригінальність. Під час виконання пальчикової гімнастики відбувається процес розширення уявлень про навколишній світ, розвивається уява, пам'ять, активізується розумова діяльність, оскільки діти оволодівають елементарними навичками мисленнєвих операцій.

Водночас із удосконаленням та розвитком психічних процесів розвивається мовлення. Заняття з використанням пальчикової гімнастики з предметами дають можливість навчити користуватися загальними словесними означеннями, давати більш точну характеристику предметам, матеріалам та їх властивостям [2, с.274]. Коротка доступна і цікава інформація про матеріали, їхнє походження, різні види та властивості не лише поглиблює знання, підсилює емоційне сприймання, а й збільшує запас слів новими поняттям (пап’є-маше, картон, вовна, макраме та ін.).

Було доведено, що пальчикова гімнастика також сприяє розвитку сенсомоторики – злагодженої роботи очей і рук, удосконаленню координації рухів, гнучкості, точності у виконанні дій. Водночас, обстежуючи предмет або матеріал, дитина набуває чуттєвого досвіду, що відіграє велику роль у пізнанні довкілля. Спочатку предмет сприймається очима загалом, надалі обстеження предмета рукою і поглядом супроводжується аналізом основних частин і визначенням їх властивостей (форма, величина, пропорції тощо). На наступному етапі виділяються дрібніші деталі та їхні пропорційні співвідношення. Наприкінці відбувається повторне цілісне сприймання предмета чи матеріалу зі словесним промовлянням [4].

Дослідниця М. Кольцова підкреслює важливість розвитку дрібної моторики рук для розвитку мови дитини [3]. Вона дійшла висновку, що якщо розвиток рухів пальців відповідає віку (норма), то й розвиток мови теж в межах норми, якщо ж розвиток пальців відстає – відстає і розвиток мови, хоча загальна моторика при цьому може бути в межах норми і навіть вище. Вона також доводить, що зап’ястя руки можна віднести до мовного апарату, а рухову проекційну область кисті руки вважати ще однією мовної областю мозку.

Таким чином, пальчикова гімнастика має значний вплив для розвитку дрібної моторики рук і тому її використання в корекційному процесі є необхідним. Робота з різними матеріалами сприяє як всебічному розвитку дітей, так і розвитку окремих психічних процесів. Правильно організована пальчикова гімнастика сприяє закріпленню позитивних емоцій, стимулює бажання працювати, тобто формує духовні та фізичні сили дошкільника.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Аксенова М. Развитие тонких движений пальцев рук у детей с нарушением речи / М. Аксенова // Дошкольное воспитание. – 2009. – № 8. – С. 62 –65.

  2. Кольцова М. М. Ребенок учится говорить / М. М. Кольцова. – М.: Фактория, 2006. – 258 с.


Сіннікова Лілія,

студентка 6 курсу Інституту соціально-

педагогічної та корекційної освіти

Науковий керівник: Г. О. Лопатіна,

доцент (БДПУ)
ФОРМУВАННЯ ПОЧУТТЯ ГУМОРУ В ДОШКІЛЬНИКІВ

ІЗ МОВЛЕННЄВИМИ ПОРУШЕННЯМИ

Ми все частіше стикаємося з такими проявами психічного нездоров’я дітей, як підвищена тривожність, страх, невпевненість у собі, надмірна вразливість тощо. Стан психічного здоров’я дитини характеризується показниками нервово-емоційного розвитку та характером перебігу пізнавальної активності. Саме від емоційного стану залежить і пізнавальна активність дитини, і характер її спілкування з однолітками та дорослими, і поведінка. А чим менша дитина, тим відчутніша ця залежність. Психічне здоров’я на всіх етапах онтогенезу забезпечує повноцінний розвиток особистості (інтелектуальний, емоційно-вольовий, комунікативний, духовно-моральний); сприяє становленню «самості» та ефективній самореалізації особистісних можливостей.



Актуальність дослідження зумовлена змінами в системі спеціальної дошкільної освіти, які вимагають залучення до арсеналу педагогічних засобів впливу на підростаючу особистість почуття гумору як природної основи позитивних емоцій і створення конструктивних міжособистісних взаємин, а також концептуальними положеннями теорії особистісно-зорієнтованого виховання, спрямованої на своєчасний інтелектуально-моральний розвиток дітей.

У системі людських почуттів важливе місце відводиться гумору. Особливості сприймання дітьми гумору досліджували вчені в таких напрямах: психофізіологічні механізми гумору (Ю. Борєв, П. Блонський, Ф. Лимантов, А. Маслоу, О. Петровський, В. Пропп, С. Рубінштейн, Р. Садикова), виховання почуття гумору в дошкільників (М. Коніна, О. Короткова, Н. Менчинська, В. Мухіна, О. Попова, Т. Рєпіна, Н. Старовойтенко), сприймання гумору в художніх творах (Н. Ваганова, Н. Гавриш, Л. Гайцохі, І. Дементьєва, Є. Фльоріна). Педагогами досліджено мотиви комічного в дітей різного віку (Н. Менчинська, Д. Ніколенко), залежність сприймання комічного від ставлення до дійових осіб казок, гумористичних картинок, співвідношення рівнів сприймання дітьми комічного і рівнів їхнього розумового розвитку (О. Лук, Д. Родарі), механізм розуміння комічних суперечностей у деталях і ситуаціях, залежність сприймання комічного від ступеня сформованості уявлень дітей про норми поведінки (О. Попова).



Мета нашої роботи полягає в розкритті сутності, структури, змісту почуття гумору; теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов формування почуття гумору у дошкільників із порушеннями мовлення.

Для досягнення поставлених цілей і задач були використані такі методи дослідження: теоретичні – аналіз; проектування; емпіричні – діагностичні; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний етапи); методи математичної статистики для визначення статистичної значущості одержаних результатів дослідження.

Сутність роботи полягає в особливостях формування почуття гумору у дітей дошкільного віку у дошкільників із порушеннями мовлення, в адаптації діагностичних методик; у визначенні критеріїв сформованості почуття гумору; виявленні та обґрунтуванні сукупності педагогічних засобів і суспільно-родинних умов виховання почуття гумору.

У ході роботи, ми виявили особливості почуття гумору дошкільників із порушеннями мовлення, відповідно, визначили рівні його сформованості і встановили їх сутнісні характеристики. Довели, що ефективність формування почуття гумору забезпечується суб’єкт-суб’єктною взаємодією педагогів і вихованців, створенням умов для творчості, самореалізації і саморозкриття; реалізації в єдиному комплексі корекційно-виховних і дидактичних умов опосередкованого і прямого впливу на цей процес, залученням до участі в ньому найближчого довкілля – родини, дошкільного закладу, сім’ї. Обґрунтували доцільність використання небилиць, жартівливих віршів, пісень, гумористичних оповідань, дотепів, скоромовок, лічилок, голосилок, примовлянок, метикованих загадок, рольових ігор, забав, розваг; застосування методів активізації творчих завдань, вправляння, проблемних ситуацій, ситуацій морального вибору, ситуацій успіху, авансованого заохочення, театралізації, прикладу батьків і педагогів.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Богуш А. М. Розвиток образного мовлення дітей старшого дошкільного віку засобами поетичного гумору : навчальний посібник / А. Богуш, І. Попова. – К. : Видавничий Дім «Слово», 2014. – 200 с.

  2. Гавриш Н. В. Гумор виховує, навчає / Н. В. Гавриш, С. М. Курінна // Дошкільне виховання – 1999. – № 10. – С. 20-21.

  3. Лук А. Н. О чувстве юмора и остроумии / А. Н. Лук. – М. : Искуство, 1968. – 192 с.



Сєчина Інна,

студентка 5 курсу Інституту соціально-

педагогічної та корекційної освіти

Наук. керівник: О.В.Ревуцька,

к. пед. н., доцент (БДПУ)
ОСОБЛИВОСТІ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ У ДІТЕЙ З РАННІМ ДИТЯЧИМ АУТИЗМОМ

Актуальність. Проблема раннього дитячого аутизму (РДА), при якій порушення спілкування переважає у всій поведінці дитини і займає домінуюче місце у формуванні його аномального розвитку в той час, як при інших дефектах психічного розвитку порушення спілкування мають вторинний характер і значно зменшуються або зникають при корекції основного розладу: розумової відсталості, невротичних розладів, дефектів мовлення і слуху та інших порушеннях. Корекція раннього дитячого аутизму носить особливий, досить складний характер. РДА входить в структуру шизофренічного дефекту психіки і займає особливе місце, тому відрізняється від усіх аномалій розвитку найбільшою складністю і дисгармонійністю, як клінічної картини, так і психологічної структури порушень.

Ступінь досліджуваності проблеми. Останнім часом стало все більше приділятися уваги проблемі вивчення і корекції різних психічних розладів у дітей. З'явилося досить багато навчально-методичної літератури, в тому числі і рекомендаційної з питань розумової відсталості, порушень навчання і виховання, відхилень у поведінці і спілкуванні. Але, все-таки, ще багато питань залишаються не до кінця вивчені. З точки зору багатьох авторів, найважливіше порушення, що лежить в основі симптоматики у дітей з раннім аутизмом, це більш-менш різке зниження психічного тонусу, ослаблення або відсутність здатності до психічного напруження і до цілеспрямованої активності.

Мета роботи – експериментально перевірити методику розвитку мовлення дітей з раннім дитячим аутизмом.

Методи дослідження: аналіз літератури, періодичних видань з психології, педагогіки та дефектології й узагальнення досвіду передової психолого-педагогічної практики; педагогічний експеримент; спостереження.

Сутність дослідження. Експериментальною базою для проведення дослідження послужив ВНКЦППСПТРІ (Всеукраїнський навчально-культурний центр психологічної підтримки, соціальної, професійної та трудової реабілітації інвалідів) «Академія ремесел» м. Бердянська, Запорізької обл.. Дослідження проводилось в 3 етапи.

На першому етапі здійснювалося педагогічне спостереження, попереднє дослідження і аналіз науково-методичної літератури, який дозволив вивчити стан досліджуваної проблеми і розробити програму дослідження. На початку експерименту було відібрано групу дітей, до якої ввійшли 6 осіб (3 особи – контрольна група та 3 особи – експериментальна група). Всі діти, що взяли участь в дослідженні, були віднесені до групи дітей з раннім дитячим аутизмом.

На другому етапі був проведений педагогічний експеримент, в ході якого здійснювалося обстеження стану мовленнєвого розвитку дітей з раннім дитячим аутизмом. Програму експериментальної групи доповнено спеціальними методами, прийомами та вправами для мовленнєвого розвитку дітей з РДА (методика збагачення словника та його активізація; формування граматично правильного мовлення).

На третьому етапі проводилася обробка і аналіз одержаних даних. Результати дослідження в кінці експерименту свідчать про те, що діти експериментальної групи краще засвоїли матеріал та підвищили рівень мовленнєвого розвитку на багато краще, ніж діти контрольної групи.



Основні висновки. "Дитячий аутизм" – патологічне явище і прогностично настільки несприятливе страждання, що пояснювати його патологією особистості батьків, відсутністю контактів між батьками і дитиною, негативними виховними впливами, розпадом сім'ї та ін. неможливо. Не відповідають дійсності і твердження, що хворі ці нібито виліковуються під впливом психотерапії або при поліпшенні їх становища в сім'ї і т. п.

Після проведення педагогічного експерименту можна зробити висновки, що у дітей контрольної групи показники результатів обстеження підвищилися всього на 28 %. У дітей експериментальної групи – на 39 %. Після проведення експерименту аналіз отриманих результатів свідчить про прогресивну динаміку мовленнєвого розвитку дітей експериментальної групи.



ЛІТЕРАТУРА

  1. Додзина О. Б. Психологические характеристики речевого развития детей с аутизмом / О. Б. Додзина. // Дефектология. – 2004. – С. 44–52.

  2. Никольская О. С. Аутичный ребенок. Пути Помощи / О. С. Никольская, Е. Р. Баенская, М. М. Либлинг. – М.: Теревинф, 2005. – 288 с. – (ISBN 5-901599-16-0).

  3. Янушко Е. А. Игры с аутичным ребенком. Установление контакта, способы взаимодействия, развитие речи, психотерапия / Е. А. Янушко. – М.: Теревинф, 2004. – 136 с.



ПОЧАТКОВА ОСВІТА
Геманова Марина,

студентка 1 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: О. В. Малицька,

к.пед.н., доцент (БДПУ)
АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

ДО ХУДОЖНЬО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Актуальність. Сучасний зміст освіти спрямований не тільки на оволодіння знаннями, придбання навичок, умінь, досвіду творчої діяльності, але й на нагромадження досвіду емоційно-ціннісного ставлення до світу. Тобто, вчитель початкової школи є суб'єктом як педагогічної, так і художньої діяльності. А отже здійснення його професійної діяльності вимагає знання специфіки художньої діяльності, зокрема, художньої діяльності молодших школярів, її осмислення з позицій педагогіки, дидактики й педагогічної психології, а це, в свою чергу, передбачає оволодіння навичками організації художньо-педагогічного процесу.

Аналіз навчально-виховного процесу підготовки вчителів початкової школи виявляє недостатність засобів, що адекватно формують їх готовність до художньо-педагогічної діяльності. Наслідком цього є те, що педагоги початкової школи не завжди володіють способами організації адекватного педагогічного процесу, що сприяє формуванню відповідного новоутворення.



Ступінь досліджуваності проблеми. Останнім часом в педагогічній науці отримав визнання та розповсюдження новий напрямок – художня педагогіка, основоположником якого є Б. Нєменський. Він запропонував будувати процес освіти на основі поєднання раціонально-логічного й емоційно-образного пізнання. Підсумком пізнання такого навчального процесу є емоційно-ціннісні орієнтири особистості.

Низку спільних для художньої й педагогічної діяльності процесуальних характеристик, вплив відповідної синкретичної (художньо-педагогічної) діяльності на творчий розвиток особистості педагога виявлено в сучасних дослідженнях (В. Кан-Калік, Р. Гільман, Г. Шевченко).



Мета і методи дослідження. Метою дослідження є теоретичне визначення аспектів підготовки майбутніх учителів початкової школи до художньо-педагогічної діяльності та факторів, які впливають на її оптимальний розвиток. Основними методами дослідження були аналіз психолого-педагогічної, методичної, мистецтвознавчої літератури.

Сутність дослідження. У художньо-педагогічній діяльності синтезуються особливості художньої творчості й педагогічної діяльності. Предметом художньо-педагогічної діяльності можна вважати організацію такого педагогічного процесу, в якому відбувається проживання, переживання соціально-культурного досвіду, відбитого в художніх творах, осмислення й усвідомлення сприйнятого, а результатом діяльності – безпосередній розвиток емоційно-ціннісного й творчого ставлення до світу.

Суб'єкта художньо-педагогічної діяльності характеризують якості, властиві художнику: здатність до створення задуму й втілення його на практиці, здатність до імпровізації, володіння рефлексивними механізмами, усвідомлення власної індивідуальності, здатність до емоційно-образного діалогу.

Невід'ємними властивостями художньо-педагогічної діяльності є особливий емоційно-образний характер дій педагога в художньо-педагогічному процесі. Якщо цей процес організований таким чином, що викликано емоційний відгук учнів, то це буде сприяти створенню реальних умов для формування особистого способу ставлення до світу, інших людей, самого себе.

Основні висновки. Якщо визначати специфіку художньо-педагогічної діяльності з позиції синтезу в ній художньої й педагогічної складових, то це дає можливість трактувати її як організований творчий процес взаємодії суб'єктів, спрямований на їх самореалізацію.

Ситуація співтворчості сприяє опануванню найважливішими соціальними навичками та активізує розвиток рефлексивних моментів діяльності.

Вважається, що формування готовності майбутніх учителів початкової школи до художньо-педагогічної діяльності в процесі професійної підготовки буде більш ефективним, якщо:

– визначити структуру й зміст художньо-педагогічної діяльності, які синтезують властивості художньої й педагогічної діяльності й створюють особливий тип організації й керування навчальною діяльністю;

– забезпечити формування мотиваційного, операційного й рефлексивного компонентів готовності до художньо-педагогічної діяльності.
Література


  1. Козлов Ф. М. Культура как фактор гуманизации общества / Ф. М. Козлов. – СПб. : ИПЦ СП ГУТД, 2006. – 463 с.

  2. Неменский Б. М. Эмоционально-образное познание в развитии человека / Б. М. Неменский. – М. : Экос, 1999. – 273 с.

Дресвянникова Анна,

студентка 2 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти і мистецтв

Наук. керівник: Т. К. Володько,

ст. викл. (БДПУ)


ФОРМУВАННЯ РОДИННИХ ТРАДИЦІЙ У ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ СУЧАСНОЇ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

На сучасному етапі розбудови Української незалежної держави національне виховання спрямовується на формування у дітей світоглядної свідомості, ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв. Головна мета національного виховання – набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді незалежно від національної належності особистісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури [1].

Модернізація системи освіти, як це визначено в Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітгі, спрямовується на впровадження національної системи виховання, широке використання надбань народної педагогіки і культури. Першоосередком національного виховання традиційно була і залишається сім'я, родина.

У зв'язку з цим, досить актуальним та важливим стає виховання учнів початкових класів на родинних традиціях українського народу, оскільки традиції мають безцінний виховний потенціал та несуть в собі відображення українського народного світогляду, ідеології, ментальності. Аналізуючи зміст поняття „традиція", неважко переконатися в тому, що розумне його використання може сприяти всебічному вихованню дітей: фізичному, розумовому, моральному, трудовому, естетичному.

Аналіз навчальних програм і підручників дає змогу зробити наступний висновок про насиченість навчального матеріалу традиціями українського народу. Так, наприкладу, на уроках курсів «Громадянська освіта» та «Людина і світ» у 1 класі діти ознайомлюються із країною, в якій вони живуть, національною символікою, народним календарем, з легендами, переказами про походження назви рідного міста, вулиць, стародавніми рецептами українських страв та ін. На уроках літературного читання, вивчаючи оповідання, школярі усвідомлюють сутність таких понять, як «родовід», «родинні зв'язки», «родина», ознайомлюються з певними народними звичаями, обрядовими діями.

Важливу роль у становленні культури і духовного життя молодшого школяра відіграють сімейні традиції. Традиції кожної сім'ї мають свої особливості. Добрі традиції згуртовують сім'ю, дають змогу зберегти ті зерна розумного, доброго, вічного, завдяки яким життя стає цікавішим і кориснішим.

Традиції родинного виховання складалися упродовж багатьох століть і зміцнювалися в ході історичного розвитку людства. В українських родинах дітей завжди вчили, що людина невіддільна від свого роду, нації. Головним охоронцем ладу в родинах та суспільних взаєминах був звичай. Він зобов'язував кожного члена роду досконало вивчати і знати свій родовід до сьомого коліпа. Людину, яка не знала історії свого роду, вважали безрідною. Повага і любов до свого роду, рідної землі, національних звичаїв і традицій починалася з поцінування писемних пам'яток, переказів, предметів побуту, портретів, сімейних реліквій та інших матеріалів про життя предків [2].

В українській сім’ї дбали не тільки про виховання дитини добрим господарем чи господинею. Обов'язком батьків й сім'ї було прищеплення дитині змалку основних християнсько-етичних засад та людських чеснот. У сім'ї та в громаді стежили за тим, щоб дитина не посягала на чуже, говорила правду, шанувала не тільки своїх батьків, а й інших старших людей, була чесною, доброю, привітною до людей. За християнським ученням, найбільшою цінністю для батьків завжди вважались діти, а тому до них пропагувалась загальна і неподільна любов, яка дає особливе відчуття важливості й безцінності дітей [3].

Завдання сім'ї полягає в тому, щоб, починаючи з раннього дитинства, розкривати сутність родинних традицій українського народу, іх практичну значущість для дитини тепер і в майбутньому. Завдання ж школи — організувати раціональний, цілеспрямований, послідовний процес виховання учнів початкових класів на родинних традиціях як на уроках, так і в позакласній роботі; залучення батьків до проведення впховних заходів; використання можливостей позакласних установ у вирішенні проблеми виховання дітей початкових класів на родинних традиціях.

Тож, національна традиція, її трансформація в сьогоденні і майбутньому стає важливим чинником поступу нашої педагогіки. Людство прямує до зближення інтересів, до взаємодії в розвитку й виживанні, і водночас жоден народ не бажає втратити найліпших якостей і прикмет своєї самобутності, неповторності.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   28

Схожі:

Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 18 травня 2007 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2012 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2013 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Природничі науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 icon4 (Педагогічні науки) Бердянськ 2005 (06) ббк 74я5
Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №4. – Бердянськ: бдпу, 2005. – 210...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2009 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка