Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5



Сторінка14/28
Дата конвертації16.02.2018
Розмір5.62 Mb.
ТипПротокол
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   28

ЛІТЕРАТУРА

  1. Гнатюк В. Управління системою національного виховання учнів / В. Гнатюк. – К, 2001. – 299 с.

  2. Стельмахович М. Г. Українська народна педагогіка : навч.-метод. посіб. – К. : ІЗМН, 1997. – 232 с.

  3. Черепанова С. О. Філософія родознавства : навч. посіб. / С. О. Черепанова. – К. : Знання, 2008. – 460 с.



Жеребко Юлія,

студентка 3 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: Ніконенко Т. В.,

старший викладач (БДПУ)
ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ІГРОВОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Упровадження ігрової технології в практику початкової школи має важливе значення, оскільки це засіб досягнення мети навчально-виховного процесу шляхом цілеспрямованого застосування системи педагогічних прийомів, адекватних особливостям конкретної гри та спрямованих на гармонізацію взаємодії педагог-учень через задоволення актуальної потреби дітей до ігрової діяльності [1, с. 88].

Наукове осмислення сутності гри та її значення для розвитку дітей започатковано у психології. У працях відомих учених ХХ ст. Л. Виготського, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна, Д. Ельконіна, В. Зіньківського, О. Запорожця та ін., розроблено теоретичні засади історичного походження гри, її соціальної сутності та психологічного механізму. Положення про гру як метод навчання й виховання учнів, виняткову її цінність для дитини та необхідність цілеспрямованого використання в школі знаходимо в працях таких видатних педагогів, як Н. Бібік, П. Блонський, М. Демков, П. Каптеров, Л. Коваль, Я. Коломінський, А. Макаренко, В. Мухіна, О. Проскура, О. Савченко, Н. Скрипченко, В. Сухомлинський, К. Ушинський та ін.

Мета дослідження – проаналізувати можливості використання технології організації ігрової навчальної діяльності на уроках математики в початковій школі

Ігрова навчальна технологія – це системний спосіб організації навчання, спрямований на оптимальну побудову навчально-виховного процесу та реалізацію його завдань. Він заснований на діяльнісному підході, що забезпечує школяреві позицію суб’єкта власного учіння, інтенсифікацію навчально-пізнавальної діяльності, генералізацію знань і вмінь учнів з метою використання їх у нестандартних умовах [3, с. 90].

У навчальному процесі ігрова технологія може запроваджуватися таким чином: весь урок будується як сюжетно-рольова гра; структурний елемент уроку; багаторазове створення ігрових ситуацій під час уроку. Плануючи використання ігрової навчальної технології на уроці математики в початковій школі, вчитель насамперед має визначити навчальну, розвивальну та виховну мету, кожна з яких спрямовується на розв’язання завдань, визначених вимогами навчальної програми [1, с. 115].

Застосування ігрової навчальної технології на будь-якому уроці передбачає використання ігрового обладнання, яке зумовлюється специфікою навчального предмета. Наприклад, на уроках математики це можуть бути іграшки, геометричні фігури, предметні малюнки, образні моделі з паперу, картону, картки з математичною символікою. [1, с. 92].

На практиці в системі активного навчання використовуються такі моделі навчальної гри: імітаційні, операційні, рольові, сюжетні, ігри-змагання.

В імітаційних іграх під час заняття імітується діяльність організацій, подій, конкретна робота людей (журналіст, політик, еколог та ін.), обстановка, умови, в яких відбувається подія. Прикладом може бути урок-мандрівка, урок-екскурсія тощо. В операційних іграх моделюється процес діяльності. Вони проходять в умовах, що імітують реальну обстановку (урок-розслідування, урок-суд). У рольових іграх між учасниками розподіляються ролі з обов’язковим змістом відповідно до проблемної ситуації, винесеної на обговорення. Під час сюжетної (рольової) гри гравці інсценують умови вдаваної ситуації та грають певні ролі. Гра-змагання містить усі згадані вище види дидактичних навчальних ігор або їх окремі елементи. Для проведення цього виду гри учні об’єднуються у групи, команди, між якими відбувається змагання [3].

У практиці навчання всі види навчальних ігор можуть бути як самостійними, так і доповнювати одна одну. Використання якоїсь конкретної гри й комбінацій різноманітних ігор залежить від особливостей навчального матеріалу, віку учнів та інших педагогічних чинників.

Висновок. Отже, ігрова навчальна технологія передбачає цілеспрямований педагогічний вплив з метою створення позитивної мотивації до навчання. Тому реалізація ігрової технології сприяє як найповнішому розкриттю індивідуальних особливостей кожного учня, дає змогу вчителю привернути увагу учнів і протягом досить тривалого часу підтримувати їхній інтерес до важливих ознак і складних питань теми, що вивчається.

ЛІТЕРАТУРА


  1. Коваль Л. В. Сучасні навчальні технології в початковій школі : навч.-метод. посіб. / Людмила Вікторівна Коваль. – Донецьк : ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2006. – 225 с.

  2. Ігрові технології – Режим доступу: http://uadoc.zavantag.com /text/11645/index-1.html

  3. Ігрові технології навчання – Режим доступу: http://lvschool2.org.ua /teacher/pedag-teh/igrovi



Єременок Ольга,

студентка 6 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: А.М. Крамаренко,

д.пед.н., професор (БДПУ)
ІДЕЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА ЯК ОРІЄНТИРИ ЗМІН

У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ

Взаємовідносини суспільства з природою ускладнюються одночасно зі становленням цивілізаційного виміру життя людини. У ХХI столітті надзвичайне посилення негативного впливу на навколишнє середовище спонукає до перегляду світоглядної парадигми.

23 березня 2005 р. ЄЕК ООН видала документ “Стратегія освіти для сталого розвитку”. В цьому документі вказано, що освіту задля сталого розвитку слід розглядати в якості процесу, що охоплює всі елементи життєвої сфери. Слід добиватися його органічного включення в навчальні програми на всіх рівнях, включаючи професійну освіту, підготовку педагогів та безперервну освіту для фахівців та керівників. Суть прийнятої Стратегії полягає в декількох позиціях. Насамперед, це перехід освіти від простої передачі знань і навичок, необхідних для існування в сучасному суспільстві, до формування готовності діяти й жити в мало передбачуваному майбутньому світі, у швидко мінливих екологічних і соціально-економічних умовах.

Обговорення окреслених проблем набуло продовження в доповіді міжнародного колективу вчених до Конференції ООН із сталого розвитку “Ріо+20” (яка відбулася 20–23 червня 2012 р. у Ріо-де-Жанейро (Бразилія), майже через двадцять років після історичного саміту “Планета Земля” (1992 р.). Ця доповідь підготовлена на основі Глобального прогнозу “Майбутнє цивілізації” на період до 2050 р., представленого на засіданні Круглого столу “Майбутнє цивілізацій та стратегія цивілізаційного партнерства” в межах 64-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН (Нью-Йорк, Штаб-квартира ООН, 27 жовтня 2009 р.) й на IV Цивілізаційному форумі в межах ЕКСПО-2010 (Шанхай, 2010 р.).

Привід глобальної екологічної катастрофи, зазначено у вступній частині доповіді, про яку попереджали В. Вернадський, М. Моїсєєв та інші вчені, впевнено стає реальністю. На початку XXI ст. планету охопила енергоекологічна криза. Екологічним імперативом, наголошено в доповіді, стає перехід до ноосферної цивілізації, для того, щоб забезпечити гармонійну коеволюцію суспільства та природи, а це потребує радикальних змін не тільки у виробництві та геополітичних відносинах, а й у свідомості кожної сім’ї, кожної людини. Тільки таким чином, вважають представники глобального наукового співтовариства, можна забезпечити умови сталого розвитку і в глобальному, і в національному, і в регіональному масштабах [2, с. 91].

Отже, вчені Росії (Б. Кузика, В. Попов, М. Титаренко, Ю. Яковець та ін.) та інших країн (Чжан Шаохуа, Дж. Стігліц, М. Хіроокі та ін.), які є представниками шести локальних цивілізацій, запропонували глобальній політичній еліті своє бачення світових радикальних трансформацій і сформулювали рекомендації щодо усунення перешкод, застосовуючи енергію діалогу та партнерства цивілізацій.

Проте, розкриваючи проблему глобального майбутнього людства в контексті вищої освіти, К. Корсак та Ю. Корсак відзначають маловтішний факт: “Цивілізоване людство перебуває у виразній розгубленості, про що свідчить майже повний провал всесвітнього форуму “Ріо+20” (червень 2012 р., Ріо-де-Жанейро). Результати цього зібрання керівників майже 200 держав провідні науковці світу оголосили “повним нулем”, оскільки заключна декларація містить тільки патетичні заклики до створення “зеленої економіки” та викорінення на планеті бідності [1, с. 36].

Також на думку І. Фролова, Г. Швебса та ін., більшість ідей, які становлять основу концепції сталого розвитку, є утопічними, оскільки в результаті людської діяльності порушено рівновагу перебігу природних процесів, відновити які за допомогою відомих сьогодні методів і технологій практично неможливо. Єдиним шляхом запобігання негативним впливам людської діяльності на природу є формування екологічно вихованої особистості із певними цінностями.

На сучасному етапі розвитку освіти як у вищій школі, так у загальноосвітніх закладах впроваджуються спецкурси щодо основних положень освіти для сталого розвитку. Так, для учнів початкової школи пропонується курс за вибором “Уроки для стійкого розвитку. Школа друзів планети” (авт. – О. Пометун, А. Цимбалару, О. Онопрієнко, І. Андрусенко), який розроблено у рамках міжнародного проекту “Освіта для стійкого розвитку в дії” української організації “Вчителі за демократію та партнерство” і шведської організації “Глобальний план дій” у партнерстві з Інститутом педагогіки НАПН України.

На державному рівні Указом Президента України від 12 січня 2015 р. №5/2015 схвалено Стратегію розвитку «Україна – 2020» метою якої є впровадження в Україні європейських стандартів життя та вихід України на провідні позиції у світі.



ЛІТЕРАТУРА

  1. Корсак К. Глобальне майбутнє людства в контексті розвитку вищої освіти / Костянтин Корсак, Юрій Корсак // Вища освіта України. – 2013. – № 3. – С. 35–41.

  2. Крамаренко А. М. Ідеї освіти сталого розвитку як основні орієнтири процесу формування еколого орієнтованого фахівця початкової освіти / А. М. Крамаренко // Молодь і ринок. – 2015. – №5 (124) травень. – С. 19-23.


Коломойцева Ірина,

студентка 6 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: О. В. Малицька,

к.пед.н., доцент (БДПУ)
Оптимізація художньо-педагогічної підготовки майбутніх учителів початкової школи

Актуальність. Учитель початкової школи є суб'єктом як педагогічної, так і художньої діяльності. А отже здійснення його професійної діяльності вимагає знання специфіки художньої діяльності, зокрема, художньої діяльності молодших школярів, її осмислення з позицій педагогіки, дидактики й педагогічної психології, а це, в свою чергу, передбачає оволодіння навичками організації художньо-педагогічного процесу.

У сучасній педагогічній науці отримав визнання та розповсюдження новий напрямок – художня педагогіка, основоположником якого є Б. Нєменський. Він запропонував будувати процес освіти на основі поєднання раціонально-логічного й емоційно-образного пізнання. Підсумком пізнання такого навчального процесу є емоційно-ціннісні орієнтири особистості.



Ступінь досліджуваності проблеми. Аналіз сучасних досліджень (В. Кан-Калік, Р. Гільман, Г. Шевченко, О. Хижна) виявив низку спільних для художньої та педагогічної діяльності процесуальних характеристик, а отже наявний і вплив відповідної синкретичної (художньо-педагогічної) діяльності на творчий розвиток особистості педагога.

Мета і методи дослідження. Метою дослідження є визначення факторів, які б сприяли оптимізації художньо-педагогічної підготовки майбутніх учителів початкової школи. Основними методами дослідження були аналіз психолого-педагогічної, методичної, мистецтвознавчої літератури та експериментальна апробація теоретично визначених педагогічних умов.

Сутність дослідження. У художньо-педагогічній діяльності синтезуються особливості художньої творчості й педагогічної діяльності. Предметом художньо-педагогічної діяльності можна вважати організацію такого педагогічного процесу, в якому відбувається проживання, переживання соціально-культурного досвіду, відбитого в художніх творах, осмислення й усвідомлення сприйнятого, а результатом діяльності – безпосередній розвиток емоційно-ціннісного й творчого ставлення до світу.

Якості, властиві художнику, як от: здатність до створення задуму й втілення його на практиці, здатність до імпровізації, володіння рефлексивними механізмами, усвідомлення власної індивідуальності, здатність до емоційно-образного діалогу характеризують також і суб'єкта художньо-педагогічної діяльності.

Невід'ємними властивостями художньо-педагогічної діяльності є особливий емоційно-образний характер дій педагога в художньо-педагогічному процесі. Якщо цей процес організований таким чином, що викликано емоційний відгук учнів, то це буде сприяти створенню реальних умов для формування особистого способу ставлення до світу, інших людей, самого себе.

Якщо визначати специфіку художньо-педагогічної діяльності з позиції синтезу в ній художньої й педагогічної складових, то це дає можливість трактувати її як організований творчий процес взаємодії суб'єктів, спрямований на їх самореалізацію.



Основні висновки. Формування готовності майбутніх учителів початкової школи до художньо-педагогічної діяльності в процесі професійної підготовки буде більш ефективним, якщо:

– визначити структуру й зміст художньо-педагогічної діяльності, які синтезують властивості художньої й педагогічної діяльності й створюють особливий тип організації й керування навчальною діяльністю;

- забезпечити формування мотиваційного, операційного й рефлексивного компонентів готовності до художньо-педагогічної діяльності.
Література


  1. Козлов Ф. М. Культура как фактор гуманизации общества / Ф. М. Козлов. – СПб. : ИПЦ СП ГУТД, 2006. – 463 с.

  2. Хижна О. П. Художньо-педагогічна підготовка майбутніх учителів початкової школи в умовах реформи національної системи освіти в Україні / О. П. Хижна // Науковий часопис : зб. наук. статей НПУ імені М. П. Драгоманова. – Вип. 1. Серія 5. Педагогічні науки: Реалії і перспективи. – К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2004. – С. 3–12.



Мухіна Тетяна,

студентка 6 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Науковий керівник: О.І. Шиман,

к. пед. наук, доцент (БДПУ)
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ІНФОРМАТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ І УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

У новій редакції Державного стандарту початкової загальної освіти (2011 р.) запропоновано новий підхід до інформатизації початкової ланки освіти, що передбачає ознайомлення молодших школярів з основами інформатики та широке впровадження комп’ютерів у навчально-виховний процес початкової школи.

Питаннями підготовки фахівців початкової ланки в умовах інформатизації освіти займаються В. Барановська, О. Кивлюк, А. Коломієць, В. Коткова, Л. Макаренко, О. Нікулочкіна, Л. Пєтухова, В. Шакотько, О. Шиман та ін. Науковий та методичний супровід комп’ютеризації навчання молодших школярів здійснюють І. Зарецька, О. Коршунова, М. Корнієнко, М. Левшин, Г. Ломаковська, Н. Морзе, О. Нікулочкіна, Й. Ривкінд, Ф. Ривкінд, В. Шакотько та ін. Але наразі актуалізувалася проблема розробки дидактичного забезпечення методики інформатики для початкової школи, яка потребує детального аналізу та практичної реалізації.

Метою нашого дослідження є розгляд особливостей інформатичної методичної підготовки майбутніх учителів початкової школи в порівнянні з особливостями навчання початкового курсу інформатики молодших школярів.

В рекомендаціях UNESCO розглядається три взаємопов’язані аспекти навчання інформатики на всіх освітніх рівнях:

1. Теоретична інформатика.

2. Оволодіння інформаційними і комунікаційними технологіями.

3. Використання засобів інформатизації в освітній діяльності.

Всі ці аспекти повинні тією чи іншою мірою реалізовуватись як в педагогічному ВНЗ, так і в початковій школі.

Так, метою курсу «Сходинки до інформатики» є формування і розвиток в учнів початкової школи інформатичних та інших ключових компетентностей для реалізації їх творчого потенціалу і соціалізації в суспільстві [1]. Метою навчання курсу «Методика навчання інформатики в початковій школі» є підготовка фахівців у галузі початкової освіти до професійно-педагогічної діяльності, спрямованої на розвиток, навчання і виховання молодших школярів як суб’єктів освітнього процесу засобами предмета «Сходинки до інформатики», а також упровадження ІКТ у навчання й управління навчально-виховним процесом у початковій ланці освіти [2].

При вивченні основ інформатики передбачено декілька напрямків навчальної та розвивальної діяльності учнів: пізнавальний – передбачає засвоєння відомостей про призначення ПК, можливості його використання, складові частини, принципи роботи; прикладний – спрямований на здобуття навичок роботи з клавіатурою, запуску потрібних програм, підготовки текстів, створення малюнків у графічному редакторі та презентацій у мультимедійному середовищі; алгоритмічний – має на меті ознайомити з поняттям алгоритму, основними видами алгоритмів, складанням простих алгоритмів і реалізацією їх у середовищах виконавців, призначених для початкової школи; розвивальний – передбачає розвиток в учнів творчих здібностей і логічного мислення шляхом виконання різноманітних творчих завдань з комп’ютерною підтримкою.

Майбутньому вчителю потрібно надати таку методичну підготовку, яка дозволила б йому самому розв’язувати проблеми побудови початкового курсу інформатики з використанням найсильніших сторін всіх пропонованих на сьогодні підручників, посібників і варіативних ППЗ для початкової школи. В основу побудови навчання всіх змістових ліній слід покласти виконання вимог до загальноосвітньої підготовки учнів з інформатики за Державним стандартом початкової загальної освіти, його організацію за лінійно-концентричним принципом, представлення сутності термінів (часто на інтуїтивному рівні), чітко встановлених і регламентованих базовою програмою, з використанням широкого спектру методів і засобів.

У результаті навчання дисципліни «Методика навчання інформатики в початковій школі» у студентів повинне бути сформовано уявлення про загальні проблеми, завдання і основні положення інформатизації суспільства й освіти, особливо, початкової. Вони повинні розуміти сутність організації процесу навчання інформатики у ВНЗ і в початковій школі на основі реалізації всіх складових методичної системи, а також уміти застосовувати сучасні дидактичні, технічні, технологічні та програмні засоби для всіх потреб навчання й виховання молодших школярів. Все це забезпечить реалізацію вимог нової редакції Державного стандарту початкової загальної освіти саме в напрямку інформатичної підготовки молодших школярів.

ЛІТЕРАТУРА


  1. Навчальні програми для загальноосвітніх навч. закл. 1-4 класи. – К. : Видавничий дім «Освіта», 2012. – 392 c.

  2. Шиман О. І. Методика навчання інформатики в початковій школі : навч.-метод. посіб. : у 2 ч. / О. І. Шиман. – Бердянськ, 2014. – Ч. 1: Загальні питання методики інформатики. – 116 с.



Петля Юлія,

студентка 5 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти і мистецтв

Наук. керівник: А.М. Крамаренко,

доктор пед. наук, професор (БДПУ)
ЕЛЕМЕНТИ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРІГАЮЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО

На сучасному етапі розвитку шкільної освіти постає проблема здоров’я і фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку. Адже фізичний стан учнів початкової ланки освіти постійно погіршується, хоча час навчання співпадає з найбільш інтенсивним ростом та розвитком дітей. На етапі переходу в основну школу діти мають проблеми з опорно-руховим апаратом, знижується зір, з’являються серцево-судинні захворювання тощо. Постає потреба в організації такого навчально-виховного процесу, який би покращив і зміцнив стан здоров’я учнів, тобто про необхідність впровадження здоров'язберігаючих технологій.

В. Сухомлинський, як ніхто інший у XX столітті, зміг високо підняти над усіма цінностями – здоров’я. Педагог-гуманіст у книзі «Серце віддаю дітям», у розділі «Здоров’я, здоров’я і ще раз здоров’я» стверджує: «Я не боюся ще й ще раз повторити: турбота про здоров’я – найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежать їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра у свої сили. Якщо виміряти всі мої турботи й тривоги про дітей протягом перших чотирьох років навчання, то добра половина з них – про здоров’я».

З педагогічної точки зору В. Сухомлинського піклування про здоров’я дитини має забезпечити вчитель. «Педагог має справу з мислячою матерією, здатність якої в роки дитинства сприймати й пізнавати навколишній світ значною мірою залежить від здоров’я дитини. Ця залежність дуже тонка й важко вловима. Вивчення внутрішнього духовного світу дітей, особливо їхнього мислення, – одне з найважливіших завдань учителя» [1].

У роботі «Сто порад учителю» особливої уваги потребує параграф № 2 «Про здоров’я і повноту духовного життя вчителя. Кількість слів про радість праці», у яких йдеться про покликання до педагогічної праці, про здоров’я, радість праці вчителя без нервових розладів педагога у процесі повсякденної діяльності. Серед найважливіших завдань виховання у школі пріоритет має шкільне виховання, в якому значне місце відводиться охороні здоров'я дітей, їх фізичному і психічному розвитку, профілактиці дитячих неврозів, статевому і моральному вихованню.

Наведемо декілька порад із книги: «здоров’я, настрій, повнота духовного життя, радість творчої праці, задоволення від любимої справи – тісно пов’язані між собою, взаємозалежні. І на першому місці тут стоїть гармонія здоров’я й сили духу. Здоров’я – як воно потрібно педагогові, яка трагедія приходить у його життя, якщо непомітно підкралася недуга, від якої немає порятунку! Адже ж нерідко буває таке, що вчителеві 45–47 років, а він уже видихався. Тільки вступив в зеніт педагогічної мудрості, осягнув таємниці майстерності й мистецтва вихователя, виробив свої педагогічні переконання – а сил уже немає. Як працювати, щоб не надривалося здоров’я? Адже здоров’я потрібне насамперед для праці, для творчості, без праці я не уявляю собі щастя»; «учителеві треба берегти серце й нерви. Працювати нам треба так, щоб до 60-річного віку бути здоровим, життєрадісним» [3].

Отже, для реалізації здоров’язберігальної функції, одне з найважливіших завдань педагогічних працівників початкової школи – дбати про зміцнення здоров’я та формування вмінь і навичок здорового способу життя у молодших школярів. З цією метою необхідно активно втілювати в практику роботи сучасної школи теоретичні та практичні аспекти основ здоров’я і психогігієни навчально-виховного процесу щодо збереження та зміцнення фізичного, психічного й духовного здоров’я дітей, спрямовувати професійну роботу кожного учителя не тільки на навчання школярів, але і бережному ставленню до свого здоров’я. Недолік у процесі формування в учнів здорового способу життя є необізнаність, недостатність належних знань про здоров’я та здоровий спосіб життя у дітей, батьків та вчителів, а також недостатня діяльність щодо формування в них екологічної, естетичної та фізичної культури. Важливо, щоб процес формування мав системний, безперервний та послідовний характер навчально-виховного процесу. Зберегти та зміцнити здоров’я школярів учителеві допомагає вміння використовувати здоров’язберігальні технології.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   28

Схожі:

Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 18 травня 2007 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2012 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2013 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Природничі науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 icon4 (Педагогічні науки) Бердянськ 2005 (06) ббк 74я5
Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №4. – Бердянськ: бдпу, 2005. – 210...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2009 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка