Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5



Сторінка15/28
Дата конвертації16.02.2018
Розмір5.62 Mb.
ТипПротокол
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   28

ЛІТЕРАТУРА

  1. Сухомлинський В. О. Здоров’я, здоров’я і ще раз здоров’я / Василь Олександрович Сухомлинський // Вибрані твори : В 5 т. – К. : Рад. школа, 1976. – Т.3. – С. 103–111.

  2. Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа / В.О. Сухомлинський // Вибрані твори в п’яти томах. – К. : Радянська школа, 1977. – Т. 4. – С. 7–391.

  3. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В.О. Сухомлинський // Вибрані твори в п’яти томах. – К. : Радянська школа, 1976. – Т. 2. – С. 425–429.


Плінокос Світлана,

студентка 5 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Науковий керівник: О.І. Шиман,

к. пед. наук, доцент (БДПУ)
ТЕХНОЛОГІЇ ВИКОРИСТАННЯ ВЧИТЕЛЯМИ ЕЛЕКТРОННОГО ПЕДАГОГІЧНОГО МАЛЮНКУ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

У професійній діяльності вчителя часто використовується традиційний вид графічної діяльності, як малюнок крейдою на класній дошці. Нині в навчальні заклади прийшли сучасні технічні засоби наочного навчання, що значно доповнюють методичний арсенал учителя, збагачують учбовий процес, удосконалюють наочність як специфічний, дієвий і незамінний засіб навчання всіх шкільних дисциплін. Так, використання проекційних апаратів, мультимедійних дошок, призначених для демонстрації на великому екрані ілюстрацій, малюнків, схем або формул, графіків чи діаграм, підготовлених учителем, викликає більше пожвавлення навчальної діяльності, дає можливість частіше і ширше використати педагогічну майстерність для поліпшення результатів навчання. Разом з тим з упровадженням проекційної апаратури для показу навчального матеріалу зростає відповідальність учителя при демонстрації зображення великого розміру, встановлюються більш високі вимоги до графічно-комп’ютерної підготовки педагога.

Комп’ютерна графіка як засіб навчання з ІКТ-підтримкою розглядається в роботах Е. Єрофєєва, Ю. Дорошенко, Г. Клочкової, М. Лапчика, Н. Орлової, М. Рагуліна, Ю. Тарасова, В. Якуніна та інших.

У зв’язку з широким впровадженням засобів інформатизації у початкову ланку освіти підвищуються вимоги до комп’ютерно-графічної підготовки майбутніх учителів початкових класів. Метою пропонованої публікації є деталізація технологій використання електронних графічних засобів у педагогічній діяльності фахівців означеного контингенту.

Базові графічні компетентності формуються у студентів під час навчання базового курсу інформаційних технологій [1], де відбувається оволодіння графічними засобами додатків ОС Windows і пакету MS Office, зокрема, растровим редактором MS Paint, вбудованим векторним редактором текстового процесора MS Word, видавничою системою MS Publisher, програмою для створення презентацій MS PowerPoint. Практична підготовка майбутніх учителів здійснюється в процесі створення електронної освітньої документації: прикладів наочності, роздавальних матеріалів, мультимедійних презентацій різних типів, навчальних публікацій тощо.

При оволодінні студентами методикою навчання інформатики в початковій школі [2] продовжується набуття ними досвіду з алгоритмізації створення графічних композицій, тобто використання визначеної послідовності дій при роботі з електронними педагогічними малюнками. Створення зображення в будь-якому комп’ютерному графічному середовищі нагадує процес малювання на папері чи дошці. Малювання на комп’ютері має як ряд переваг, що полегшують створення рисунку, так і ряд недоліків, що ускладнюють реалізацію поставлених завдань. Багатьох труднощів можна уникнути, дотримуючись простого алгоритму. Під алгоритмом побудови графічного зображення розуміється послідовність елементарних дій, які необхідно виконати на етапі підготовки до малювання й безпосередньо в процесі створення зображення.

Графічна алгоритмізація є системним поєднанням аналізу і синтезу зображення. Причому, спочатку відбувається структурно-якісний аналіз його елементів, а потім – узгоджено-послідовний одинично-груповий синтез композиції. Структурно-якісний аналіз зображення передбачає спочатку виявлення його ієрархічної структури і елементно-групового складу (виділення простих і складених графічних примітивів), а потім – якісний аналіз зображення, що полягає у виявленні геометричних властивостей (симетрія, подібність, дотик, паралельність, ортогональність, взаємне розташування тощо) елементів зображення та його окремих фрагментів. Комп’ютерна графіка допомагає поєднати загальне сприйняття зображення зі змістовою деталізацією окремих його фрагментів, і, отже, розширенням свідомості, що дозволяє вчителю висловити те, що неможливо передати учням на логічно-словесному рівні або за умов використання дошки та крейди. Сформовані вміння сприятимуть розвитку просторової уяви, образного сприймання навколишньої інформації, що неодмінно є основою творчої діяльності кожного вчителя. Результатом такого навчання є розвиток логічного, алгоритмічного, аналітичного та конструктивного мислення студентів з одночасним опануванням основ сучасних комп’ютерних графічно-інформаційних технологій та задіяних у них засобів і методів шляхом практичного навчання параметризації, графічної алгоритмізації та моделювання графічних об’єктів.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Шиман О.І. Використання сучасних інформаційних технологій : навч.-метод. посіб. / О. І. Шиман. – [2-ге вид., допов. і переробл.]. – Запоріжжя : «Просвіта», 2012. – 240 с.

  2. Шиман О. І. Методика навчання інформатики в початковій школі : навч.-метод. посіб. : у 2 ч. / О.І. Шиман. – Ч. 2 : Методика навчання змістових ліній. – Бердянськ, 2014. – 116 с.


Плінокос Світлана,

студентка 5 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: Л. В. Чемоніна,

к. пед. н., доцент (БДПУ)
РОЛЬ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В НАВЧАННІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Сьогодні проектна діяльність є однією з найбільш перспективних складових освітнього процесу, що створює умови для творчого саморозвитку та самореалізації учнів, формує в них основні життєві компетенції, як-от: полікультурні, мовленнєві, інформаційні, політичні та соціальні. Саме метод проектів уможливлює діяльність молодших школярів, спрямовану на самостійне здобуття знань, їх систематизацію, орієнтування в інформаційному просторі, прийняття рішення.



Ідея використання проектної діяльності у процесі навчання дітей належить американському педагогу і філософу Джону Дьюї. Серед вітчизняних педагогів першим, хто визначив актуальність подібного навчання і виховання, був О. Макаренко, який в результаті своєї інноваційної професійної діяльності дійшов висновку про проектування особистості як суб’єкта педагогічної праці. Ідеєю проектування пронизано й педагогічну спадщину В. Сухомлинського.

Сучасні дослідники виділяють чотири основні напрями ефективного використання проектної технології в навчальному процесі початкової школи, наприклад: проект як метод навчання на уроці; проектні технології дистанційного навчання; для формування дослідницьких навичок школярів у позаурочній роботі; як метод організації дослідницької діяльності вчителів.

Процес роботи за методом проектів складається з кількох основних етапів, а саме:


  • вибір теми (учні пропонують теми, а вчитель допомагає їм у виборі однієї з них; якщо проводиться перший проект у даному класі, то цей пункт опускається);

  • визначення мети (учитель допомагає дітям визначити найактуальніші і водночас посильні для них завдання на певний проміжок часу);

  • розробка проекту-плану діяльності для досягнення визначеної мети (на цьому етапі відбувається вибір методів і засобів для роботи над проектом, наприклад, експеримент, інтерв'ю, соціологічне опитування, вивчення літератури, пошук інформації);

  • виконання проекту (конкретна практична робота або низка практичних кроків до поставленої мети, час виконання і термін проміжного контролю визначаються вчителем);

  • підбиття підсумків або презентація проекту проводяться як під час уроку, так і в позаурочний час.

Розробляючи метод проектів, доцільно звернути увагу на їх класифікацію. В.Кільпатрик виділяє чотири види проектів: продуктивний; споживчий; розв'язування проблеми; проект-вправа.

Сьогодні пропонується кілька варіантів класифікації проектів, а саме: за складом учасників (колективні, малі, індивідуальні); за метою спрямування (продуктивні, пізнавальні, самовиховання, розважально-ігрові, творчі); за тематикою; за терміном реалізації тощо.

Вибір тематики проектів необмежений: учитель пропонує тему відповідно до навчального плану. Учні самі пропонують теми проектів, особливо для позаурочної діяльності.

Використання проектної технології у початковій школі має свою специфіку: слід враховувати вікові та психологічні особливості учнів. Усі етапи проектної діяльності мають ретельно контролюватися вчителями, оскільки і теоретичних, і практичних знань та вмінь у молодших школярів ще мало. Проекти для початкової школи у більшості випадків мають бути короткотривалими.

Ми згодні з Н. Додусенко та І. Нетужиловою, що серед основних завдань навчального процесу сучасної початкової школи, вирішити які покликана проектна технологія, варто виділити наступні:


  • формування навичок самостійної діяльності, застосування знань у нестандартних ситуаціях;

  • формування в учнів комунікативних умінь і навичок;

  • формування навичок науково-дослідної роботи.

Усе зазначене вище дозволяє нам стверджувати, що використання вчителем початкової школи технології проектної діяльності на уроках і в позаурочний час дозволяє успішно формувати особистісні якості дитини (уміння працювати в колективі, співпрацювати в режимі діалогу, розв’язувати творчі суперечки, допомагати іншим, здійснювати оцінку чужих і власних дій і вчинків тощо).

ЛІТЕРАТУРА

  1. Додусенко Н. О., Нетужилова І. В. Проектна діяльність у початковій школі / Н. О. Додусенко, І. В. Нетужилова. – Харків : ВГ «Основа», 2010. – 223, [1] c.

  2. Константинова О. М. Навчання із задоволенням (Метод проектів при вивченні іноземних мов як засіб розвитку творчої особистості) / О. М. Константинова // Метод проектів : традиції, перспективи, життєві результати : практико-зорієнтований збірник. – К., 2003. – С.248–257.

  3. Освітні технології : навч.-метод. посібник / О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін.; за ред. О. М. Пєхоти. – К. : А.С.К., 2003. – 255с.


Плінокос Світлана,

студентка 5 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Наук, керівник: А.М.Крамаренко,

д-р пед. н.,професор (БДПУ)
ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ ВЧИТЕЛЯ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ В. СУХОМЛИНСЬКОГО

Сучасний етап розвитку шкільної освіти має ряд педагогічних проблем які потребують негайного розв’язання, серед них постає проблема творчості у діяльності педагога, адже рівень творчого розвитку майбутнього покоління значною мірою визначається педагогічним професіоналізмом, творчою компетентністю, професійним педагогічним мисленням педагога, його психологічною готовністю до педагогічної творчості.

Значний внесок для розвитку сучасної педагогіки як у теоретичному, так і в практичному планах, мають праці та ідеї В. Сухомлинського. В своїх працях педагог-гуманіст розвинув і реалізував положення Л. Виготського про необхідну умовою існування людини – творчість. В. Сухомлинський писав: «Без творчості немислиме пізнання людиною своїх сил, здібностей, нахилів; неможливе утвердження поваги до себе, чутливе ставлення особистості до морального впливу колективу. Без творчого життя особистість не може бути вихованою, без творчості немислимий духовні, інтелектуальні, емоційні, естетичні, ідейні взаємини між особистостями в колективі» [3, с. 71].

Зважаючи на актуальність поставленої проблеми, метою статті є аналіз педагогічних поглядів Василя Олександровича Сухомлинського на процес, умови та шляхи формування творчої активності особистості майбутнього педагога-творця.

Розглядаючи проблему творчості педагога спочатку варто зазначити, що упродовж усього свого життя В. Сухомлинський досліджував феномен «творча праця», «творче горіння», «творча радість життя». «Творчістю, – зазначав вчений, – є діяльність, в яку людина вкладає немовби частинку своєї душі, і чим більше вона вкладає, тим багатшою стає її душа» [3, с. 124].

Творчість, на думку В. Сухомлинського, у педагогічному розумінні не є таким самим творенням духовно-матеріальних цінностей, як у поезії, живописі, музиці тощо. «Педагогічна творчість, – підкреслював учений, – це бачення людиною свого внутрішнього світу, передусім свого розуму, свого напруження інтелектуальних сил, свого розуміння й творення краси в наслідках своєї праці, своїх зусиль», але водночас педагог підкреслює, що не будь-яку працю можна назвати творчістю. «Творчістю вона стає тоді, – роз’яснює вчений, – коли людина в найтонших і найнепомітніших рисочках процесу праці та її наслідків помічає те своє, особливе, що відрізняє її діяння, її творення від діяння й творення інших людей» [1, с. 152].

Головним змістом професіоналізму вчителя є ґрунтовне знання предмета, методики його викладання, знання педагогіки і психології: «Вчителеві треба знати значно більше, ніж вимагає програма». Також не від’ємною основою педагогічної творчості є гуманістична спрямованість в діяльності вчителя. В. Сухомлинський переконаний, що той, хто не любить і не поважає дітей не може досягти успіху в педагогічній праці, бо тільки щира любов і глибока повага педагога до вихованців породжують відповідну любов і повагу до нього, до його ідей, поглядів, переконань, знань, які він вчить здобувати: «все шкільне життя повинно бути пройняте духом гуманності». Поєднання практики з елементами наукового дослідження В. Сухомлинський вважав вищим етапом педагогічної творчості: «стає майстром педагогічної праці звичайно той, хто відчув себе дослідником».

Василь Олександрович дбав про високий професіоналізм учителів, звертав увагу на збільшення вільного часу для учителя, бо це, вважав він, «корінь, який живить гілки педагогічної творчості». Також надавав перевагу самоосвіті перед іншими формами методичної роботи. Педагог-гуманіст радив колегам: «Бережіть учителя, його здоров’я, допомагайте йому зростати професійно, духовно, культурно і морально, якщо бажаєте мати хорошу сучасну школу» [3, с. 112].

Отже, аналіз багатогранної спадщини сільського народного вчителя, талановитого гуманіста, педагога-новатора В. Сухомлинського, дає можливість зробити висновки, що творчість є необхідною складовою праці вчителя. Завдяки творчій діяльності людині вдається більш плідно реалізувати власні потенційні можливості у суспільному житті, а це чи не першочергове завдання, що має здійснити особистість. І тільки той учитель досягне високих результатів у вихованні та навчанні учнів, який постійно працює над вдосконаленням власної професійної діяльності, постійно шукає нові шляхи розв’язання педагогічних проблем і їх творчого втілення в практику сучасної школи.

ЛІТЕРАТУРА


  1. Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / За заг. ред. О.М. Пєхоти. – К. : А.С.К., 2001.- 256 с.

  2. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5-ти т. / В.О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа, 1976. – Т.2. – С. 400-421.

  3. Сухомлинський В.О. Методика виховання колективу / В.О.Сухомлинський. – К. : Радянська школа, 1971. – С. 71-136.



Радюк Альвіна,

студентка 6 курсу ІППОМ

Науковий керівник: Т. К .Володько,

ст. викладач (БДПУ)


УКРАЇНСЬКИЙ ВИШИТИЙ РУШНИК ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Національне виховання розглядається на державному рівні як головний пріоритет та органічна складова освіти (Закон України «Про освіту»; Національна доктрина розвитку освіти, Концепція виховання дітей та молоді в національній системі освіти).

Сучасний стан нашого суспільства характеризується зростанням етнічної свідомості народу, посиленням його інтересу до історії та культури, усвідомленням необхідності збереження традиційного мистецтва народу як генофонду його духовності, втрата якого загрожує існуванню самої нації.

Відродження України неможливе без пробудження національної свідомості українського народу, насамперед підростаючого покоління. Система освіти реалізує національне виховання через всі навчальні предмети. Одним з різновидів формування громадянського виховання є декоративне мистецтво.

Основними видами декоративного мистецтва є: кераміка, вишивка, художнє ткацтво, килимарство, писанкарство, декоративний розпис; створення іграшок, витинанок; художня обробка дерева, каменю, шкіри, скла; народне малярство тощо.

Українська вишивка як вид декоративно-вжиткового мистецтва існує з незапам’ятних часів. Особливої уваги надавали рушникам – старовинним оберегам дому, родини.

Значний і цінний матеріал, який стосується вишивки українських рушників, знаходимо в працях таких дослідників: М. Білан., Р. Захарчук-Чугай, Т. Кари-Васильєвої, Ю. Мельничука, О. Никорак, М. Селівачов тощо.

Мета даної статті – теоретично обґрунтувати механізм формування національної свідомості молодших школярів засобами української народної вишивки, зокрема на прикладі вишитих рушників.

Одним із життєдайних джерел духовності українців є народна вишивка. Вона є відображенням певного світогляду, віри в надприродні сили, знань, умінь, надбань, звичаїв, і традицій наших пращурів, рівня їх культурного розвитку, високої майстерності та любові до прекрасного [2, с. 25].

Рушники – тип тканин інтер’єрного, обрядового та побутового призначення. Як матеріал використовується: льон, коноплі, бавовна, вовна, гарус, заполоч, сухозлітки, шовк. Серед технік відоме просте полотняне, перебірне, багаторемізне візерункове килимове ткання; вишивка; мереживо. За призначенням рушники поділяють на хатні; весільні – для молодих; «плечові» – для обв’язування сватів; подарункові – «на подарунки», рушники-«утирачі». Тому і розміри їх були різними [1, с. 46].

Дослідження рушника учнями початкової школи відбувається на уроках «Я у Світі», коли діти вивчають їх історію та призначення; «Трудове навчання», де знайомляться з традиційними техніками вишивання та створюють фрагменти рушника. Творчі здібності проявляються у здатності засвоювати досвід і навички, створені минулими поколіннями, та збагачувати його у процесі власної діяльності; «Образотворче мистецтво», коли є можливість відтворити орнамент на папері, зобразити рушник у вжитку; «Музичне мистецтво», де вивчають пісні, в яких оспівується історія українського народу та значення рушника для людей. Так чи інакше на всіх уроках, де розглядається ця тема, учні безпосередньо стикаються з вивченням історії рідного краю.

Український рушник має велике значення для відродження культури українського народу. Історично склалося багато традицій та звичаїв, які несуть у собі рушники: з ним приходили до породіллі вшанувати появу нової людини, зустрічали і проводжали дорогих гостей, справляли шлюбні обряди, проводжали в останню путь, прикрашали образи та накривали хліб на столі.

Велику роль у розвитку національної свідомості відіграє вчитель. Для знайомства молодшого школяра з вишитими рушник він може використовувати години спілкування. Оскільки у молодших школярів наочно-образне мислення і краще вони все сприймають в ігровій формі, то дітей треба залучати до позакласних заходів на такі теми: «Бережи вишитий рушник як зіницю ока», «Вишитий рушник як символ добра» та ін. Не варто забувати про метод «демонстрації»; ніщо не викличе більшої зацікавленості, ніж наочний приклад. Практична значущість таких заходів полягає в сприянні поглибленню естетичних, мистецтвознавчих і культурологічних знань учнів.

Отже, мистецтво вишивання рушників дозволяє сформувати національну свідомість в учнів початкової школи.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Захарчук-Чугай Р. В. Українське народне декоративне мистецтво : навч. посіб. / Р. В. Захарчук-Чугай, Є. А. Антонович. – К. : Знання, 2012. – 342 с.

  2. Орел Л. Українські рушники : Історико-культурологічне дослідження / Л. Орел. – К. : Кальварія, 2003. – 230 с.



Романова Вікторія,

студентка 1 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: О. В. Малицька,

к.пед.н., доцент (БДПУ)
КУЛЬТУРОВІДПОВІДНІСТЬ ЯК пріоритетний фактор СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Актуальність. Зростання кризи в духовній сфері людини стає глобальною проблемою в усьому світі. Панування матеріалістичної ідеології, прагматична спрямованість сучасної цивілізації призвела до відчуження людини від духовних потреб.

Об'єктивні закономірності сучасного соціального розвитку вимагають не бездумних виконавців, а мислячих людей, творчий потенціал, висока ступінь інформованості яких доповнені національною самосвідомістю, моральною культурою та естетичним смаком. Гуманістичні аспекти в структурі особистості набувають значення пріоритетних, а це підвищує вимоги до освіти, яка формує і розвинутий інтелект, і внутрішню культуру людини.



Ступінь досліджуваності проблеми. Осмислення значення й місця культури в житті суспільства й формуванні особистості протягом століть було актуальною проблемою багатьох наук.

У працях Г. Спенсера, Б. Маліновського, Л. Ніколаєнка обґрунтована соціально-практична природа культури та визначені її функції, серед яких особливе місце посідають виховна й освітня.

Культуровідповідне середовище трактувалося як визначальний фактор у формуванні особистості такими вченими як В. Вернадський, П. Флоренський. Проблеми потенціалу педагогічно організованого культурного середовища вивчалися Б. Асафьєвим, Р. Штайнером.

Проблеми взаємодії культури та освіти висвітлюють роботи низки вчених (Р. Арнхейм, М. Каган, Н. Киященко, Б. Ліхачов, Л. Масол, Г. Шевченко, Б. Нєменський, Б. Юсов).

Значущий доробок у розкриття й реалізацію освітнього потенціалу культури внесли вітчизняні вчені й педагоги (О. Сємашко, Л. Ніколаєнко, Н. Миропольска, Л. Масол, О. Онищенко та інші).

Мета і методи дослідження. Метою даної статті є розкриття гуманістичного потенціалу культури та умови його реалізації в освітньому просторі педагогічного ВНЗ. Основними методами дослідження були аналіз психолого-педагогічної, методичної, мистецтвознавчої літератури.

Сутність дослідження. У наші часи відроджується інтерес до педагогіки культури й відповідно до цього висуваються нові вимоги до функцій освіти, яка не просто має синтезувати знання, уміння і навички, а сприяла б формуванню ціннісних орієнтацій молодого покоління.

Освітні установи, зокрема педагогічні ВНЗ, є найбільш ефективними суспільними інститутами, в яких процес соціокультурної комунікації організується, стає систематичним і набуває творчої спрямованості.

Формування майбутнього педагога початкової школи має бути спрямоване на усвідомлення відповідальності за свій особистісний імідж не тільки освіченої людини, але й людини культурної, а також власної ролі в трансляції культури.

Така орієнтація особистості майбутнього вчителя початкової школи припускає перехід особистісного статусу з позиції пасивного споживача духовних цінностей у статус соціально-активного співучасника й творця культурного життя; а отже й адекватний особистісний саморозвиток.

Культуровідповідний розвиток можна трактувати як відповідність освіти культурі певного часу, орієнтування людини не тільки на її опанування та відтворення, але й на культуротворчість. Для досягнення такої мети доцільним є створення атмосфери співтворчості, діалогу особистостей, в якому об’єкти культури набувають статусу пріоритетних цінностей.

Сучасна освіта має формувати в людині не тільки систему знань, а, перш за все, систему почуттів. Зміст сучасної освіти є відтворенням буття людини, її відносин і діяльності в соціумі, природі, духовній сфері. Крім знань і способів діяльності, передбачається, що він має містити досвід творчої діяльності й досвід емоційно-ціннісного відношення.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   28

Схожі:

Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 18 травня 2007 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2012 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2013 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Природничі науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 icon4 (Педагогічні науки) Бердянськ 2005 (06) ббк 74я5
Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №4. – Бердянськ: бдпу, 2005. – 210...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2009 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка