Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5



Сторінка16/28
Дата конвертації16.02.2018
Розмір5.62 Mb.
ТипПротокол
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   28

Основні висновки. Культура, як відбиток рівня розвитку суспільства і його творчих потенцій акумулює духовні цінності. Отже нагальним завданням прогресивної держави можна вважати забезпечення сприятливих умов функціонування культури. Основою для реалізації гуманістичного потенціалу культури має бути освіта, оскільки формування гуманістичної культури буде успішним лише в умовах цілеспрямованої й педагогічно організованої діяльності держави, суспільства, всіх соціальних інститутів.
ЛІТЕРАТУРА:

  1. Петрецька О. В. Поняття культурної самоідентифікації етнічних груп / О. В. Петрецька // Вісник АПСВ ФПУ. – 2007. – № 2. – С. 21–24.


Тютюненко Олена,

студентка 6 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Науковий керівник: К. І. Степанюк,

доцент (БДПУ)
Особливості Управління проектною діяльністю майбутніх учителів початкової школи

Соціальні зміни у розвитку суспільства потребують модернізації системи освіти у контексті особистісно орієнтованого навчання. Сьогодні моделюється нова стратегія реконструкції змісту, методів і форм освітнього процесу. У зв’язку з цим, проектна діяльність стала визнаною технологією практико зорієнтованої моделі освіти.

У системі професійної підготовки майбутніх учителів робота над проектами посідає важливе місце. Зокрема, Г. Селевко визначає вимоги, яким до студентських проектів:


  • практична цінність;

  • проведення студентами самостійних досліджень;

  • непередбачуваність як у процесі роботи над ним, так і на стадії його завершення;

  • гнучкість з точки зору швидкості його виконання;

  • вирішення актуальних проблем;

  • навчання студентів відповідно до їх здібностей;

  • сприяння налагодженню взаємодії між суб’єктами навчання [1].

Мета нашої статті – розглянути особливості управління проектною діяльністю майбутніх учителів початкової школи.

На основі ґрунтовного вивчення джерельної бази (В.Краєвський, Ю. Кулюткін, М. Махмутов, М. Поташник, Н. Селиванова, С. Сисоєва, Г. Сухобська, Н. Тализіна, В. Якунін та ін.) з проблем структури процесу проектування, ми вважаємо основними такі етапи означеного явища: вибір теми проекту, розподіл завдань по групам, самостійна робота учасників проекту, захист проектів.

Так, у дослідженні С. Сисоєвої визначено етапи методу проектів та описано діяльність учителя та учнів на кожному з них. Вчена розглядає таку структуру проектної діяльності:


  • вибір теми проекту (у межах визначеної тематики), його типу, кількості учасників;

  • учителю необхідно продумати можливі варіанти проблем;

  • проблеми висуваються учнями за допомогою вчителя (запитання, ситуації тощо);

  • розподіл задач по групах, обговорення можливих методів дослідження, пошуку інформації, творчих рішень;

  • самостійна робота учасників проекту щодо вирішення індивідуальних чи групових дослідницьких, творчих задач;

  • захист проектів; колективне обговорення, експертиза, оголошення результатів зовнішньої оцінки, формулювання висновків [2, с.30-31].

Управління проектною діяльністю майбутніх учителів початкової школи розглядається нами як взаємозв’язок таких етапів: мотиваційного, теоретичного та результативного. Коротко розглянемо кожен з них.

Мотиваційний етап передбачає визначення проблеми, формулювання мети проекту, обґрунтування актуальності проблеми. На цьому етапі студентам надається можливість скласти план діяльності для розв’язання означеної проблеми. Ефективним методом на мотиваційному етапі є створення проблемних ситуацій, що забезпечує підвищення інтересу студентів та включення у пошукову діяльність.

Теоретичний етап характеризується активною діяльністю студентів, формулюванням завдань проекту, результату та кінцевого продукту проекту, плануванням послідовності власний дій. Цей етап є основним для розробки проекту, тому майбутнім учителям початкової школи пропонується самостійна робота.

Результативний етап дозволяє реалізувати проект. За потребою студентам надається інструкція з етапами діяльності. У процесі обговорення проектів слід звернути увагу на доцільне застосування прийомів та засобів педагогічної діяльності, оцінити діяльність групи взагалі та кожного учасника зокрема.

Підсумовуючи зазначимо, що управління проектною діяльністю майбутніх учителів початкової школи за визначеними вище етапами дозволяє сформувати свідому потребу студентів у постійному підвищенні дослідницького потенціалу та створити атмосферу доброзичливості, інтелектуальної співтворчості викладача та студентів.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Селевко Г. К. Современные образовательные технологии: учеб. пособ. / Г. К. Селевко – М.: Народное образование, 1998. – 256 с.

  2. Сисоєва С. Особистісно зорієнтовані технології: метод проектів / Світлана Сисоєва // Підручник для директора. – 2005. – № 9-10. – С. 25-31.



Уварова Тамара,

студентка 6 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Науковий керівник: К. І. Степанюк,

доцент (БДПУ)
Загальні аспекти проблеми формування проективних умінь майбутніх учителів початкової школи

Сучасні соціально-економічні умови, особливості розвитку держави, що характеризуються переходом людства до нової техніки й технологій, зростання обсягу знань про перетворення матеріалів, енергії й інформації в інтересах людини, ставлять нові освітні й виховні завдання, виконання яких має забезпечувати формування особистості. Проблеми професійної підготовки магістрів у вищих педагогічних закладах України займають особливе місце серед пріоритетних завдань сучасної освіти. У зв’язку з цим важливим завданням є врахування сучасних методів та технологій, спрямованих на модернізацію системи освіти відповідно до вимог часу, надбань науки, культури і практики.

Важливою умовою ефективності формування проективних умінь майбутніх учителів початкової школи може стати організована на технологічних засадах проектна діяльність, що зумовлює подальше розгортання наукових розвідок з проблем використання проектної технології у вищій педагогічній освіті.

Ґрунтовне переосмислення основних завдань проектної діяльності знаходить своє відображення в численних дослідженнях. Учені пропонують шляхи розв’язання актуальних проблем підготовки вчителів до проектної діяльності в процесі вивчення окремих шкільних предметів: історії (К. Баханов), трудового навчання (О. Коберник, Л. Пташнік), географії (М. Елькін), фізики (Н. Поліхун). У контексті нашого дослідження слід відзначити низку проблем підготовки майбутніх учителів початкових класів до організації проектної діяльності (Г. Шкільова), використання методу проектів на уроках математики в початковій школі (Л. Коваль), у практиці навчання молодших школярів (Т. Башинська, Н. Котелянець, О. Онопрієнко, В. Тименко, А. Цимбалару ) та ін.

Розглядаючи специфіку застосування методу проектів у технологічному аспекті, О. Онопрієнко визначає навчальний проект як дидактичний засіб, за допомогою якого учні долучаються до перетворювальної діяльності, що передбачає формулювання проблеми й мети, планування змісту, з’ясування засобів, одержання продукту діяльності [3]. Дослідниця характеризує метод проектів як інтегративну модель, що включає такі види діяльності: пізнавальну, трудову, спілкування, ігрову, художню, дослідницьку, пошукову, суспільно корисну. Л. Коваль, досліджуючи метод проектів у контексті технологічного навчання молодших школярів, тлумачить його як «обґрунтовану, сплановану й усвідомлену діяльність, яка спрямована на формування в школярів певної системи інтелектуальних та практичних умінь» [2, с. 102].

У процесі аналізу проектної діяльності як основи взаємодії вчителя та учнів Т. Башинська виділила етапи діяльності в процесі створення проектів у початковій школі, а саме: підготовка, планування, прийняття рішень, збір інформації, аналіз та формування висновків, захист та аналіз. Також дослідниця розробила класифікацію проектування для початкової школи [1].

Розглядаючи питання проектно-технологічної діяльності вчителя, А. Цимбалару стверджує, що провідними ознаками педагогічного проекту є соціальна значущість, педагогічна виправданість, здатність практично реалізуватися, інноваційність, ефективність змін [4, с. 10].

Отже, сучасна вища педагогічна школа потребує нових форм організації навчального процесу, які б забезпечили самостійну пошуково-творчу діяльність студентів. На виконання цих завдань ученими розробляються шляхи впровадження методу проектів у навчальний процес вищої школи, одним з яких виступає формування проективних умінь майбутніх учителів початкової школи


ЛІТЕРАТУРА

  1. Башинська Т. Проектувальна діяльність – основа взаємодії вчителя та учнів / Тетяна Башинська // Початкова школа. – 2003. – № 7. – С. 47-52.

  2. Коваль Л. Професійна підготовка майбутніх учителів у контексті розвитку сучасної початкової освіти : технологічний підхід : [монографія] / Людмила Коваль. – Донецьк : ЛАНДОН-ХХІ, 2011. – 330 с.

  3. Онопрієнко О. В. Метод проектів як засіб розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.09 «Теорія навчання» / О. В. Онопрієнко. – К., 2009. – 20 с.

  4. Цимбалару А. Д. Проектна діяльність учителя й учня початкової школи : [прогр. спецкурсу для вчителів почат. школи] / А. Д. Цимбалару, О. В. Онопрієнко. – К. : СПД Богданова А. М., 2008. – 27 с.



Фойда Юлія,

студентка 5 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти і мистецтв

Наук, керівник: А. М. Крамаренко,

д. пед. н., професор (БДПУ)
ПЕДАГОГІЧНА ТВОРЧІСТЬ І МАЙСТЕРНІСТЬ У СПАДЩИНІ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО

На сучасному етапі суспільний прогрес потребує виховання гуманної людини, яка, поважатиме особистість інших та буде рахуватись з інтересами людей. Тому в освітньому процесі сучасної української держави центральною фігурою виступає учитель нової формації – творча особистість, професіонал, якому притаманні: науково-педагогічне мислення, готовність до саморозвитку, самоосвіти, висока духовність та творчий підхід. Творча спадщина та педагогічний досвід вітчизняного гуманіста Василя Олександровича Сухомлинського є яскравим прикладом розв’язання зазначеної проблеми.

В умовах сьогодення актуальними залишилися погляди В.О. Сухомлинського на професію вчителя і шляхи розвитку його педагогічної творчості і майстерності. Педагогічна система, яка була розроблена Василем Олександровичем, має велике теоретичне і практичне значення для сучасної педагогічної науки і заслуговує на нове її осмислення.

У книжці «Сто порад вчителю» В.О. Сухомлинський підкреслює, що творчий учитель взмозі виховати творчу особистість . «Ми маємо справу з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що є в житті, – з людиною. Від нас, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її життя, здоров’я, розум, характер, воля, громадянське й інтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя». Великий педагог наголошує на значущості майстерності, професіоналізму та творчого підходу вчителя. На його думку, компетентність вчителя є фундаментом педагогічної творчості. Для цього кожен учитель має володіти ґрунтовними знаннями з предмету, який він викладає, знати методику та оперувати знаннями з педагогіки і психології. На думку Василя Сухомлинського, справжнім учителем може стати лише той, хто постійно поглиблює свої знання та готовий до саморозвитку та самовдосконалення.

Педагогічна майстерність, на його думку, полягає, насамперед, в людської мудрості: «Умій щадити хворе серце, не заподіюй вихованцю нове горе, не торкайся до ран його душі». Вчений наголошував, що вчитель будучи майстром своєї справи має дотримуватись таких положень: «Гуманне суспільство можуть збудувати тільки гуманні, добрі, мудрі люди, а виховувати таких людей можуть тільки вдумливі, розумні вчителі.».

У педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського зосереджена теоретично виражена та практично апробована система поглядів на проблему вчительської праці як творчої діяльності.

Він визначає творчість вершиною життя людини та потужним стимулом, показником найвищого розвитку її інтелекту, волі та почуттів. «Педагогічна мудрість у тому й полягає, щоб бачити свого вихованця очима творця» [1, с. 229].

Творчість, на думку В.О. Сухомлинського, в жодному разі не означає, що педагогічний процес – це щось незбагненне, те, що піддається тільки інтуїції й непідвладне передбаченню. Якраз навпаки. Сама тонке передбачення, вивчення залежностей багатьох фактів і закономірностей педагогічного процесу дають змогу справжньому майстрові за необхідності змінити план уроку [2, с. 402].

Під час свого виступу перед директорами шкіл В. О. Сухомлинський радив колегам: «Бережіть учителя, його здоров’я, допомагайте йому зростати професійно, духовно, кільтурно і морально, якщо бажаєте мати хорошу сучасну школу». За В.О. Сухомлинським, необхідною складовою праці вчителя є творчість, без якої неможливий педагогічний процес. Творчість – необхідна умова становлення кожного вчителя, його самопізнання, саморозвитку, формування педагогічного таланту учителя. Ефективний розвиток педагогічної творчості і самореалізація вчителя можливі тоді, коли створені умови для підвищення його творчої активності, особистісного та професійного зростання. Тому при планувані методичної роботи з педагогами слід враховувати: рівень професійної компетентності вчителя. запити і потреби кожного педагогічного працівника, здатність до саморозвитку, мотивацію до самоосвітньої діяльності.

На нашу думку, у час реформування освіти кожен педагогічний працівник освітньої галузі має вивчати і впроваджувати невичерпну спадщину педагогічних ідей Василя Олександровича Сухомлинського, які й на сьогодні залишаються актуальними.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5-ти томах: бібліографія / Василь Олександрович Сухомлинський. – К. : Радянська школа. – 1976-1977. – Т4. – 356 с.

  2. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5- ти томах: бібліографія / Василь Олександрович Сухомлинський. – К. : Радянська школа. – 1976-1977. – Т5. – 340 с.

  3. Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором / Василь Олександрович Сухомлинський. – К.: Радянська школа, 1988. – 284 с.



Хачко Артем,

студент 1 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: О. В. Малицька,

к.пед.н., доцент (БДПУ)
ГУМАНІСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КУЛЬТУРИВ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ ПЕДАГОГІЧНОГО ВНЗ

Актуальність. Сучасне відродження держави розширює можливості молоді щодо культурної ідентифікації та розкриває нові горизонти для формування ціннісних орієнтацій. Молода людина може визначити межі своєї зовнішньої ідентифікації лише в рамках масової культури. Тому пріоритетним завданням української держави та суспільства є створення культурного освітнього середовища для трансляції цінностей загальнолюдської та української національної культури молодому поколінню.

Ступінь досліджуваності проблеми. Значущий доробок у розкриття й реалізацію освітнього потенціалу культури внесли вітчизняні вчені й педагоги (О. Сємашко, Л. Ніколаєнко, Н. Миропольска, Л. Масол, О. Онищенко та інші).

Формування особистості через культуру – проблема, що становить ядро багатьох педагогічних концепцій. Одним із напрямків педагогіки, що сягає періоду античності є так звана «педагогіка культури». У наші часи відроджується інтерес до педагогіки культури й відповідно до цього висуваються нові вимоги до функцій освіти, яка не просто має синтезувати знання, уміння і навички, а сприяла б формуванню ціннісних орієнтацій молодого покоління.



Мета і методи дослідження. Метою даної статті є розкриття гуманістичного потенціалу культури та умови його реалізації в освітньому просторі педагогічного ВНЗ, які б сприяли гармонізації відносин «людина-суспільство-держава». Основними методами дослідження були аналіз психолого-педагогічної, методичної, мистецтвознавчої літератури.

Сутність дослідження. Вбачається, що для створення адекватного освітнього культурного середовища, яке сприяло б «організації переживань», доцільним є розробка й реалізація методів і прийомів, що сприяють сенсорному насиченню особистості, розвивають здатності до чуттєво-образного опанування навколишнього світу, відчуття внутрішнього зв'язку з ним, самовираження й гармонізації емоційних станів через практичну взаємодію особистості в системі «людина – природа – суспільство».

Культуро відповідний розвиток можна трактувати як відповідність освіти культурі певного часу, орієнтування людини не тільки на її опанування та відтворення, але й на культуротворчість. Для цього доцільним буде створення атмосфери співтворчості, діалогу особистостей. Образи культури характеризуються єдністю почуттєвих і значеннєвих компонентів, а сфера емоційних переживань молодої людини має емоційно насичуватися й підкріплюватися смисловою основою.

Сучасна освіта має формувати в людині не тільки систему знань, а, перш за все, систему почуттів. Зміст сучасної освіти є відтворенням буття людини, її відносин і діяльності в соціумі, природі, духовній сфері. Цілісність картини світу й визначення місця людини в ньому досягається комплексом базової й додаткової освіти на основі єдності змістовної й процесуальної сторін навчання, єдності цілей і цінностей. Це вимагає практичного рішення таких проблем, як пошук адекватного співвідношення гуманітарної й природничо-наукової освіти, науки й мистецтва, освіти й виховання.

Вбачається, що саме інтеграцію природничо-наукових і гуманітарних сфер на шляху формування нової системи ціннісних орієнтацій особистості можна визначити як основний механізм формування її вміння осмислювати соціокультурну цілісність в історичному вимірі. Розв'язання практичних завдань, пов'язаних із реалізацією міждисциплінарної інтеграції утруднюється відсутністю універсального методологічного підходу, який би дозволив подавати зміст всіх навчальних дисциплін у категоріях загального.



Основні висновки. Метою будь-якої держави, орієнтованої на соціальний прогрес, є збереження й послідовне збагачення матеріальних і духовних цінностей. Культура, як відбиток рівня розвитку суспільства і його творчих потенцій акумулює ці цінності. Отже нагальним завданням прогресивної держави можна вважати забезпечення сприятливих умов функціонування культури. Основою для реалізації гуманістичного потенціалу культури має бути освіта, оскільки формування гуманістичної культури буде успішним лише в умовах цілеспрямованої й педагогічно організованої діяльності держави, суспільства, всіх соціальних інститутів.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Абрамович С. Д. Культурологія / Абрамович С. Д., Тілло М. С., Чікарькова М. Ю. – К. : Кондор, 2004. – 348 с.

  2. Гнатенко П. И. Идентичность: философский и психологическийанализ / П. И. Гнатенко, В. Н. Павленко. – К. : Арт-Пресс, 1999. – 466 с.


Шатіло Дар’я,

студентка 6 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: Ніконенко Т.В.,

старший викладач (БДПУ)
РЕФЛЕКСІЯ ЯК ПЕДАГОГІЧНА УМОВА ВПРОВАДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ВЧИТЕЛЯ ТА УЧНІВ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Наприкінці ХХ століття у зв’язку з демократичними змінами в суспільстві постала потреба у впровадженні в навчальний процес особистісно орієнтованого підходу. Видатні вчені Ш. О. Амонашвілі, І. Д. Бех, О. Я. Савченко, В. В. Сєріков, С. І. Подмазін, І. С. Якиманська та ін. наголошують на тому, що головна особливість даного підходу – перетворення учня з об’єкта навчання в суб’єкт. Втілення особистісно орієнтованого підходу в освітню практику стає можливим завдяки організації навчальної взаємодії вчителя та учнів.

Сутністю технології організації навчальної взаємодії вчителя та учнів є повага до особистості дитини; побудова навчання на основі активної діяльності всіх її учасників; організації діалогу, де педагог і учні виступають партнерами; створення комфортного освітнього середовища тощо [1, с. 51].

Метою нашого дослідження є аналіз рефлексії як умови впровадження технології навчальної взаємодії вчителя та учнів на уроках математики в початковій школі.

Педагогічними умовами впровадження технології є особистісна зацікавленість як учителя, так і учнів в осмисленні та виборі цілей навчання, прагнення до самореалізації, самоуправління власною діяльністю, здоров’язбережувальна орієнтація навчання, розвиток творчих здібностей молодших школярів та постійна рефлексія.

Технологія організації навчальної взаємодії вчителя та учнів реалізується на різних етапах уроку за певних умов, однією з яких є рефлексивний підхід до організації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

У психолого-педагогічній літературі рефлексію визначено так: здатність особистості критично оцінювати свої дії та змінювати відповідно до цього мислення і діяльність [2, с. 157].

Ефективність організації активної взаємодії всіх суб’єктів навчально-пізнавального процесу залежить від здатності вчителя рефлексивно ставитися до себе та своєї професійної діяльності, а також його вміння розвивати такі здібності у вихованців. Розвиток рефлексивної культури особистості молодшого школяра стає можливим за умови створення комфортного навчального середовища [1, с. 56].

На уроках математики в початковій школі рефлексивний підхід реалізується через:


  • розширення функцій учнів;

  • перетворення учня з "виконавця" на організатора власної діяльності;

  • підвищення самостійності молодших школярів у процесі навчальної діяльності.

Здійснити рефлексію навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики найбільш доцільно на етапі узагальнення отриманих знань.

Таким чином, вчителю разом з учнями слід повернутися до початку уроку та з’ясувати, на які питання, що виникли, тепер можна відповісти, а які так і залишились без уваги. Також доцільним є залучення молодших школярів до контролю та самоконтролю.

Загальна та індивідуальна рефлексія на уроці математики в початковій школі здійснюється за такими напрямами: діяльнісний підсумок уроку (що ми з вами встигли зробити?), розвивальний підсумок уроку (чого ви навчились, на яку сходинку піднялися, у чому стали розумнішими, дорослішими, сильнішими?), змістовний підсумок уроку (на які питання, що були поставлені на початку та в процесі уроку, змогли дати відповідь, які з визначених проблем змогли вирішити?), емоційний підсумок уроку (кому з учнів ви б хотіли подякувати за співпрацю, емоційну підтримку вашої роботи, конкретні результати, можливо, окремим учням, а, можливо, й усьому класу?) [3].

Отже, рефлексія є важливою умовою впровадження технології організації навчальної взаємодії вчителя та учнів на уроках математики в початковій школі. Вона дає змогу міцніше засвоїти здобуті знання і налагодити зворотній зв’язок між суб’єктами навчання.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Коваль Л. В. Сучасні навчальні технології в початковій школі : навч.- метод. посіб. / Людмила Вікторівна Коваль. – Донецьк : ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2006. – 225 с.

  2. Подоляк Л. Г. Психологія вищої школи: навч. посіб. для магістрантів і аспірантів. / Л. Г. Подоляк, В.І. Юрченко – К.: ТОВ «Філ-студія», 2006. – 320 с.

  3. Сайт [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://freeref.ru/wievjob.php?id=489028



Шевченко Аліна,

студентка 5 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: Л. В. Чемоніна,

к. пед. н., доцент (БДПУ)
ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ СЛОВОТВОРЧИХ УМІНЬ І НАВИЧОК

Загальновідомо, що основним завданням навчання молодших школярів української мови є формування компетентної особистості, здатної вільно користуватися усіма її виражальними засобами. Опрацювання словотвірних явищ на цьому етапі сприяє поповненню словника кожного учня, усвідомленню ним лексичного значення кожного слова, що забезпечує належний рівень сформованості комунікативної компетентності дитини.

Питання вивчення словотвору на уроках рідної мови в загальноосвітньому навчальному закладі у своїх працях висвітлювали М. Львов, Т. Потоцька, Т. Рамзаєва, Л. Чемоніна та ін. Ураховуючи той факт, що словотворення є основним засобом поповнення лексичного складу мови, вони обґрунтували необхідність ознайомлення школярів із найпоширенішими способами творення слів. Результати досліджень вітчизняних науковців дозволили констатувати, що свідоме засвоєння учнями основ словотвору не лише сприяє збагаченню, уточненню та систематизації їхнього словника, а й створює підґрунтя для вільного володіння граматичною, орфографічною і стилістичною нормами української літературної мови. Саме тому пропедевтичне ознайомлення з елементами словотвору передбачено вже під час навчання першокласників грамоти [2].

Пропедевтичне вивчення способів творення слів доцільно здійснювати в такій послідовності, як-от: 1) спостереження за структурою слів, актуалізація опорних знань учнів про значущі частини слова; 2) самостійні висновки школярів (на основі аналізу відповідного мовного матеріалу) про способи творення слів; 3) узагальнення знань четвертокласників; виділення ознак, способів творення різних лексико-граматичних розрядів слів; 4) збагачення словника дітей та забезпечення точності слововживання на основі ознайомлення учнів із семантикою префіксів і суфіксів.

У результаті такої роботи на кінець навчального року четвертокласники мають знати:


      • способи творення слів за допомогою префіксів і суфіксів (без називання термінів);

      • семантику найуживаніших словотворчих афіксів.

Загальновідомо, що трансформації знань учнів класів в уміння й навички сприяють вправи, які, за оцінкою С. Карамана та М. Пентилюк, є невід’ємною складовою навчання мови. Отже, ми згодні з названими вище лінгводидактами, що навчити школярів установлювати структурно-семантичні зв’язки і визначати спосіб творення слова можливо за допомогою словотворчих вправ, а саме на: з’ясування, від якого слова і за допомогою яких засобів утворене певне слово; складання ланцюжка спільнокореневих слів (у порядку їх творення); визначення способу творення слова тощо [1].

Найважливішим прийомом теоретико-практичного опрацювання способів творення слів виступає словотвірний аналіз. Формуванню в четвертокласників уміння визначати способи творення основних частин мови (іменника, прикметника, дієслова) мають сприяти вправи на елементарний словотвірний аналіз, як-от:




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   28

Схожі:

Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 18 травня 2007 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2012 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2013 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Природничі науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 icon4 (Педагогічні науки) Бердянськ 2005 (06) ббк 74я5
Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №4. – Бердянськ: бдпу, 2005. – 210...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2009 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка