Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5



Сторінка17/28
Дата конвертації16.02.2018
Розмір5.62 Mb.
ТипПротокол
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   28

Прочитайте текст. Доберіть до нього назву. Випишіть у стовпчик прикметники. Спробуйте пояснити, від яких слів вони утворилися, і запишіть ці слова за зразком. Позначте у прикметниках ті частини слова, за допомогою яких вони утворені. Поміняйтеся зошитом із сусідом по парті та перевірте, чи правильно він виконав завдання.

ЗРАЗОК: шкільний – школа

На зимові канікули хлопці вирушили на лижах до лісу. У безхмарному небі яскраво сяяло сонце. З надвисоких сосон обсипався іній. Це руденька білочка перескакувала з гілки на гілку. Метнулися в гущавину косулі, і через просіку пробіг заєць. Хлопці спустилися в балочку, і Пилипко звернув до лисячої нори. Як же він обурився, коли біля нори побачив невеликий капкан. Хлопці побоювалися брати капкан, а Пилипко одв’язав його від дерева і сказав, що занесе лісникові [3].

Подібні завдання сприяють формуванню в учнів початкової школи уявлення про префіксальний, суфіксальний, префіксально-суфіксальний способи творення слів, виробленню вміння визначати спосіб творення слова (на дотеоретичному рівні) і встановлювати структурно-семантичні зв’язки між твірним і похідними словами.



ЛІТЕРАТУРА

  1. Караман С. О. Методика навчання української мови в гімназії : навч. посіб. для студ. вищих закладів освіти / С. О. Караман. – К. : Ленвіт, 2000. – 272 с.

  2. Методика навчання української мови в початковій школі : навч.-метод. посіб. для студ. ВНЗ / За наук. ред. М. С. Вашуленка. – К. : Літера ЛТД, 2011. – 364 с.

  3. Чемоніна Л. Наступність і перспективність вивчення словотвору української мови в початковій і основній школі : монографія / Лада Чемоніна. – Бердянськ : БДПУ, 2012. – 156 с.



Щербань Яна,

студентка 4 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: О. В. Малицька,

к.пед.н., доцент (БДПУ)
АРТ-ТЕРАПІЯ ЯК ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧА ТЕХНОЛОГІЯ

В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Актуальність. Використання елементів арт-терапії в початковій школі є актуальним напрямком в навчально-виховному процесі сучасної початкової школи. Він пов'язаний з розкриттям творчих можливостей дитини, розвитком її сенсомоторных навичок, невербального мислення. Доведено, що цей метод у роботі з молодшими школярами дозволяє розвивати й удосконалювати їх увагу, пам'ять, мислення, підвищувати самооцінку, позбавитись від негативних емоцій.

Ступінь досліджуваності проблеми. Аналіз сучасної літератури виявив, що існує безліч понять «арт-терапія». Одне з його трактувань – це «…сукупність видів мистецтва, метод, стратегія діяльності фахівця в цій області» [2, с. 56]. При цьому спостерігається різноманіття напрямків арт-терапії: казкотерапія, лялькотерапія, ізотерапія та інші, в залежності від матеріальних засобів впливу на людину. Однак загальною основою для них є художня (творча) діяльність суб'єкта.

Вивченням арт-терапевтичних прийомів у навчальному процесі присвячують свої дослідження як закордонні, так і вітчизняні сучасні вчені (М. Петрі, Д. Уоллер, Ф. Хілл, О. І. Копитін, Л. Лєбєдєва, М. Кисельова).



Мета і методи дослідження. Метою дослідження є вивчення сучасних здоров’язберігаючих технологій, доцільних до застосування в початковій школі. Основними методами дослідження були аналіз психолого-педагогічної, методичної, мистецтвознавчої літератури.

Сутність дослідження. Метою арт-терапевтичеких занять у загальноосвітній школі – створити умови, що сприяють поліпшенню емоційного самопочуття й психологічного здоров'я особистості, групи, колективу засобами творчої діяльності.

Застосування технік арт-терапії в освіті має істотне практичне значення. Дитина накопичує особистий досвід позитивних змін: поступово нашаровується досвід самопізнання, самоприйняття, гармонізації, особистісний ріст, розвивається рефлексія. При використанні прийомів арт-терапії в початковій школі, вчитель має змогу досягти низки цілей в навчально-виховній роботі з дітьми:

- вираження емоцій і почуттів дитиною, пов'язаних з переживаннями своїх проблем, самої себе;

- активний пошук дитиною нових форм взаємодії з оточуючими;

- підтвердження дитиною своєї індивідуальності, неповторності й значимості;

- підвищення адаптивності дитини в сучасному оточенні.

Характерною особливістю навчального процесу із застосуванням методів арт-терапії в початковій школі є те, що саме особистість і характер дитини не мають обговорюватися, не допускаються будь-які порівняння з іншими, у спілкуванні не застосовуються негативні оцінні судження.

У структурі кожного арт-терапевтичного заняття можна виокремити дві основні частини:

- невербальна, творча, неструктурована, основний засіб самовираження в якій – певне, площинне або обємне зображення своїх почуттів, переживань та емоцій;

- вербальна, більш структурована, в якій дитина інтерпретує створений нею об'єкт, описує виниклі в неї асоціації.

Особливістю занять із застосуванням прийомів арт-терапії є спрямованість не на результат діяльності, а на сам процес створення певного образу. Дитину не навчають прийомам і засобам створення художнього образу. Головне в арт-терапевтичних заняттях – надати дитині можливостей створити власний добуток, і, що є найважливішим, виплеснути емоції, як позитивні, так і негативні. Діти працюють із будь-яким матеріалом, що допомагає створювати зображення: фарбами, олівцями, піском, папером, глиною, газетами, камінцями, нитками і т.ін.

Основні висновки. Як свідчать експериментальні дослідження, результатами навчально-виховної роботи із застосуванням арт-терапії в початковій школі є: позитивний емоційний настрій групи, полегшення невербального знищення негативних емоцій, і, як наслідок, усунення тривожності, агресії дитини, наочне виявлення дитині ефективних й неефективних способів комунікації, розвиток рефлексії, надання можливостей на символічному рівні експериментувати із різними почуттями, досліджувати й виражати їх у соціально-прийнятній формі, сприяння творчому самовираженню, зниження стомлюваності на заняттях, підвищення групової згуртованості.
Література

1. Лебедева Л. Д. Креативность младших школьников: контекст «развитие» : монография / Л. Д. Лебедева, Н. В. Бибикова. – Одесса : Автограф, 2004. – 194 с.

2. Селевко Г. К. Современные образовательные технологии / Г. К. Селевко. – М. : Народное образование, 1998. – 256 с.


ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ
Бондаренко Інна,

студентка 2 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

науковий керівник: Ю.П. Тараненко,

старший викладач (БДПУ)
Хореографія як засіб естетичного виховання молодших школярів

Проблема всебічного гармонійного розвитку дитини останнім часом досить актуальна у зв’язку зі змінами, що відбуваються в соціально-економічній, політичній та культурній сферах України. У її вирішенні суттєве місце належить питанням, пов’язаним із залученням підростаючого покоління до естетичного досвіду людства, освоєння й використання естетичних цінностей, активної художньо-творчої діяльності. Саме тому важливого значення набуває процес естетичного виховання дітей і молоді шляхом залучення до хореографічного мистецтва, у процесі чого відбувається емоційно-чуттєвий та культурно-творчий розвиток особистості [2].

Аналіз літератури з питань теорії та методики навчання дітей хореографії свідчить, що вчені розглядають наступні питання: духовно-культурного та естетично-морального виховання (Ю. Гончаренко, А. Жолтаєва, Б. Мануйлов, В. Нілов та ін.), національного виховання (В. Верховинець, Н. Георгян, А. Шевчук та ін.), музично-ритмічного розвитку (А. Зіміна, С. Паваландашвілі, А. Румер, К. Тарасова та ін.), розвитку творчої активності дітей (С. Акішев, Ю. Ушакова, Т. Чурпіта та ін.), формування особистісних якостей (П. Коваль, А. Тараканова та інші), формування вмінь та навичок дітей (О. Мартиненко та ін.). Такий широкий спектр навчально-виховних можливостей хореографії доводить, що заняття танцем може сприяти всебічному розвитку дітей, у якому важливе значення набуває естетичне виховання.

Мета дослідження – на основі аналізу наукової літератури визначити підходи авторів до педагогічних умов, що сприяють підвищенню ефективності естетичного виховання молодших школярів у процесі хореографічної діяльності.

З глибокої давнини і до кінця ХХ століття в культурному житті суспільства на державному рівні хореографічна діяльність розглядалася як засіб: естетично-духовного та естетично-фізичного розвитку людини (період Античності); невербальної комунікації (епоха раннього Середньовіччя); етико-естетичного розвитку дітей заможних родин (період пізнього Середньовіччя); естетичної розваги (епоха Відродження); естетичного розвитку дітей аристократії (період Просвітництва); естетично-духовного розвитку осіб середнього і вищого прошарку суспільства (ХІХ ст.); естетично-ідеологічного та естетично-культурного розвитку особистості дитини (ХХ ст.) [2, c.12].

Проблема естетичного виховання дітей на уроках хореографії розглядалася в працях Л. Богаткової, Л. Бондаренко, А. Тараканової та інших. Вони визначали важливість добору якісного музичного й танцювального репертуару як засобу виховання художньо-естетичного смаку дітей, наголошували на важливості ознайомлення дітей зі зразками хореографічного мистецтва, які мають потужний потенціал.

У працях А. Чернишової розглядається методика естетичного виховання молодших школярів засобами хореографічного мистецтва. Автор зазначає, що естетичному вихованню дітей, розвитку їх обдарувань і талантів сприяють творчі імпровізації, створення танцювальних комбінацій, етюдів. Вчена виділяє наступні завдання для педагога-хореографа: виховання гуманістичних якостей, естетичних поглядів та смаків, любові до танцю і усього прекрасного, вироблення умінь примножувати культурно-мистецьке надбання українського народу та народів світу; утвердження здорового способу життя, повноцінного фізичного розвитку особистості, гармонії тіла і духа; формування гармонійно розвиненої, духовно збагаченої особистості; розширення загального кругозору дитини; формування інтересів до хореографічного мистецтва, виявлення і розвиток творчих здібностей та нахилів; виховання любові до праці та самовдосконалення [ 2, с. 348].

У наукових працях Ю. Гончаренко висвітлюються особливості естетичного виховання учнів початкових класів у процесі хореографічної діяльності. Автор виділяє й обґрунтовує ефективні педагогічні умови естетичного виховання молодших школярів у процесі хореографії. До них відносить: здійснення естетичного виховання молодших школярів у процесі хореографічної діяльності на гуманістичних засадах; формування в дітей естетичного ставлення до хореографічної діяльності та мотивації на естетичне втілення тілесних проявів; спрямування змісту хореографічної діяльності на формування найважливіших складових естетичного розвитку молодших школярів; упровадження форм естетико-виховної роботи з хореографічної діяльності, спрямованих на реалізацію психофізичних станів молодших школярів; використання методів стимулювання імпровізаційної активності учнів початкових класів у процесі хореографічної діяльності [1, с.25].

Висновок. Аналіз наукових праць доводить, що багатофункціональність хореографічного мистецтва сприяє не лише фізичному розвитку молодших школярів, їх оздоровленню та формуванню правильної постави, а й є потужним інструментом естетичного виховання.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Гончаренко Ю.В. Особливості естетичного виховання учнів початкових класів у процесі хореографічної діяльності : Методичні рекомендації / Ю.В. Гончаренко. – Дніпропетровськ : ІМА-прес, 2008. – 30 с.

  2. Чернишова А.М. Естетичне виховання молодших школярів засобами хореографічного мистецтва // Естетичне виховання дітей та молоді : теорія, практика, перспективи розвитку : збірник наукових праць / за ред. О. А. Дубасенюк, Н. Г. Сидорчук. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2012. – С. 343-348.


Брусніченко Анна,

студентка 4 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти і мистецтв

Науковий керівник: Тараненко Ю.П.,

старший викладач (БДПУ)
Роль гри в розвитку творчих здібностей молодших школярів на хореографічних заняттях

Національна доктрина розвитку освіти в Україні в ХХІ ст., Концепція позашкільної освіти та виховання визначають одним із пріоритетних завдань освіти пошук, розвиток та підтримку здібних, обдарованих і талановитих дітей [1]. Через це особливого значення набуває проблема розвитку творчих здібностей молодших школярів.

Розвиток творчих здібностей здійснюється через залучення особистості до різних видів творчої діяльності, серед яких одне із важливих місць займає хореографічне мистецтво.

Проблемами розвитку творчих здібностей засобами хореографічного мистецтва займалися педагоги-хореографи: С. Акішев, А. Акбарова, О. Мартиненко, Ю. Тараненко, Т. Чурпіта, А. Шевчук та інші. У працях дослідників розглядаються питання про поняття та сутність творчих здібностей, їх структурні компоненти, етапи розвитку в процесі танцювальної діяльності, методичні аспекти розвитку творчої активності дітей молодшого шкільного віку (дошкільного, шкільного). Вчені здебільшого приділяють увагу грі як засобу розвитку танцювальної творчості дошкільнят, а в молодшому шкільному віці надають пріоритет практичним (показ, вправи) та словесним (пояснення, вказівки) методам навчання.

Ми вважаємо, що в молодшому шкільному віці навчання хореографії має ґрунтуватися на основі ігрової діяльності.

Мета нашого дослідження була спрямована на теоретичне обґрунтування значущості гри та виявлення її впливу на розвиток творчих здібностей молодших школярів у процесі хореографічних занять.

У психології та педагогіці теорію гри розробляли П. Блонський, Л. Виготський, Д. Ельконін, Н. Крупська, О. Леонтьєв, В. Мухіна, А. Макаренко, Г. Плеханов, С. Рубінштейн, К. Ушинський та інші.



У нашому дослідженні ми розглядаємо дитячу гру як особливу форму взаємовідносин дитини з оточуючої дійсності. У грі формуються майже всі психологічні та особистісні особливості дитини: спритність, допитливість, зацікавленість, кмітливість, воля, активність та розвиваються творчі здібності.

Як зазначає О. Мартиненко, в основу навчання дітей хореографії необхідно покласти ігровий початок, який сприяє кращому сприйманню, усвідомленню та запам’ятовуванню танцювального матеріалу Використання елементів гри на хореографічних заняттях стимулює розвиток пам’яті, образного мислення, сприяє формуванню дружніх стосунків між дітьми, позитивному ставленню до праці, подоланню дитячого егоцентризму, а також розвитку емоційності [2, с.55].

Правильно підібрані та організовані в процесі навчання танці-ігри сприяють вмінню працювати, викликають інтерес до хореографічного заняття, до навчання, допомагають розвивати творчу увагу та пам’ять, артистизм та уяву, образне мислення та моторику, вміння орієнтуватися у просторі, імпровізувати, чути музику і відчувати ритм, відтворювати характер за допомогою рухів. Тому завдання педагога полягає у вихованні прагнення дітей до творчого самовираження, правильного оволодіння емоціями і розуміння прекрасного.

Під час практики ми могли спостерігати за використанням гри для дітей молодшого шкільного віку на хореографічних заняттях ансамблю «МарЛен». У процесі засвоєння тих чи інших рухів, педагоги використовували ігри на розвиток уваги («Повторюємо за мною», «Правильно-не правильно» тощо), на розвиток пам’яті («Знайди своє місце»), на вміння орієнтуватися у просторі («Вітерець та листя»). Для розвитку творчих здібностей дітей доцільно застосовувати творчі ігрові завдання та ігри-драматизації. Так, наприклад, для дітей 7-8 років пропонувалися завдання на передачу образів улюблених мультфільмів («Фіксики», «Шрек», «Маша та Ведмідь» тощо), а дітям 10-11 років було цікаво у танцювальній формі відтворювати гру «Магазин», під час якої кожен «обирав наряд», «приміряв капелюха», «чіпляв на себе модні прикраси» тощо. Зміст ігри-драматизації має базуватися на основі літературних творів, у яких діти повинні передати сюжетну лінію казки, вірша, оповідання, виконуючи при цьому відповідну роль («Ходить гарбуз по городу»).



Висновок. Вважаємо, що використання в процесі хореографічної діяльності ігор та ігрових завдань може сприяти підвищенню інтересу молодших школярів до танцювальної діяльності, розвитку образного мислення, розкриттю творчої активності, вмінню працювати в групі однолітків, позитивно ставитися до творчих проявів інших.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Концепція позашкільної освіти та виховання // Освіта. – 5 бер. – 1997. – С.7-12.

  2. Мартиненко О. В. Теорія та методика роботи з дитячим хореографічним колективом : навчальний посібник / Олена Володимирівна Мартиненко. – Донецьк : ЛАНДОН-ХХІ, 2012. – 232 с.

  3. Павленко О. В. Проекція моральності на процес творчості молодших школярів / О.В. Павленко // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка. Випуск 38. Серія : Педагогічні науки : [збірник]. Чернігів : ЧДПУ, 2006. – № 38. – С. 85-89.



Гладушко Дар’я,

студентка 6 курсу ІППОМ

Науковий керівник: Н.П. Ткачова,

ст. викладач (БДПУ)


ДИТЯЧА ТВОРЧІСТЬ НА УРОКАХ МУЗИКИ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

Відомо, що в молодших школярів яскраво проявляється творчий початок. Вони надзвичайно винахідливі в передачі інтонації, наслідуванні, легко сприймають образний зміст казок, різних історій, пісень, музичних п’єс. Дітям властива природна активність, віра в свої творчі можливості, що є цінним джерелом творчого розвитку учнів молодших класів. Творчість активізує увагу, пам'ять, мислення, спостережливість, цілеспрямованість, інтуїцію, що необхідно в усіх видах діяльності.

У музичній творчості головну роль відіграє синтез емоційної чутливості з мисленням абстрактного й конкретного, логіки та інтуїції, творчої уяви, активності, здатності швидко приймати рішення. Творчість дітей пов’язана із самостійними діями, вмінням оперувати відомими їм музично-слуховими уявленнями, знаннями, навичками, застосовувати їх у нових умовах та різних видах музичної діяльності. Процес музичного пізнання в атмосфері творчості набуває розвиваючого характеру.

Дитяча творчість на уроках музики являє собою пізнавально-пошукову музичну практику. Важливість творчості полягає у тому, що учні самі відкривають щось нове, раніше невідоме їм у світі музики.

Розглядаючи наукові підходи видатних педагогів до виховного значення дитячої творчості на уроці музики, можна зробити висновок, що дитяча творчість оцінюється доволі високо. Наприклад, Б.Яворський вважав, що виховна цінність музичної творчості дитини проявляється в першу чергу в самому процесі. Це дозволяє вчителю спостерігати за ходом музичної думки дитини. Б.Асаф’єв писав, що творчість сприяє більш глибокому засвоєнню музичного матеріалу і розвитку музичності дітей. Б.Теплов звертав увагу на важливість творчості в період початкової освіти, коли закладаються основи відношення до мистецтва. Згідно думки Н. Вєтлугіної, творчість є важливою умовою і засобом розвитку здібності образного бачення світу.

Творчий початок в учнів початкових класів може виявлятися:



  • у співі простих мотивів, які виникають мимоволі за власним бажанням;

  • у складанні мелодії на запропонований текст;

  • у відтворенні (голосом чи на металофоні) нескладних мотивів різноманітного характеру (в жанрі маршу, польки, вальсу);

  • у виразних рухах під музику, які передають різноманітні настрої твору;

  • у створенні ритмічного супроводу до п’єс для слухання музики;

  • в оціночних судженнях до почутої музики;

  • в осмисленому виконанні пісень з елементами власної інтерпретації.

Важливим етапом є процес підготовки учнів до творчості, у якому вирізняють три взаємопов’язаних напрямки. Перший – збагачення життєвими і музичними враженнями. Наприклад, знання казок, віршів, народних звичаїв, героїв книг, поведінки звірів, що створює ґрунт для проведення музичних ігор. Сприйняття художньо-ціннісних творів збагачує слухові враження учнів, стимулює їх зацікавлене відношення до музики.

Другий напрямок знайомить дітей із засобами творчих дій. Учням пропонується порівнювати нескладні п’єси, пісні подібні за ритмічними зворотами, ладовими інтонаціями, але контрастні за настроєм. Надаються зразки музичної творчості. Наприклад, створення власного ритмічного вступу на основі розучуваного в класі матеріалу.

Третій напрямок передбачає оволодіння способами творчих дій. Спочатку дітям педагог демонструє музичний твір, а після спільного аналізу пісні вчитель продумує вголос план її виконання, аргументує доцільність того чи іншого творчого рішення. На прикладах добре відомих пісень учням надається можливість відчути як сполучення одних і тих же ступенів ладу дозволяє створити різні музичні образи, а характер музики залежить від сукупності засобів музичної виразності.

На основі отриманого досвіду діти створюватимуть музику самостійно.



ЛІТЕРАТУРА

1. Ветлугіна Н.О. Музичний розвиток дитини. – К.: Муз. Україна, 1978. – 256с.



  1. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. Психологический очерк. Книга для учителя. – 3-е изд. – М.: Просвещение, 1991. – 93с.

  2. Гумінська О.О. Уроки музики в загальноосвітній школі: Методичний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2003. – 104с.



Гладушко Дар’я,

студентка 6 курсу ІППОМ

Науковий керівник: О.Д. Бузова,

к.пед.н., доцент (БДПУ)


ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДУ В КОНТЕКСТІ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Сучасне суспільство потребує самостійних, всебічно-розвинених, творчих особистостей, з яскраво вираженою індивідуальністю, зі сформованими естетичними цінностями, моральними принципами та високими громадянськими якостями, з рухливим та гнучким мисленням, швидкою адаптацією до нових умов, творчим підходом до вирішення великих та малих проблем.

Важливе місце у підготовці компетентного та конкурентоспроможного фахівця займає питання формування у молодого покоління світогляду.

У науковій літературі поняття світогляд інтерпретується як система поглядів на світ та місце людини в ньому, що визначає ставлення особистості до цього світу, інших людей, самої себе і яка формує її особистісні структури; як система узагальнених поглядів на природу і суспільство, на місце людини в ньому, на ставлення людей до навколишньої дійсності і себе, а також зумовлені цими поглядами їх переконання, ідеали, принципи пізнання.

Термін «світогляд» був уведений у науковий обіг І. Кантом у 1790 році. Проте окремі уявлення про світогляд почали закладатися набагато раніше, набуваючи вираження крізь зміст таких понять, як мудрість, філософія, метафізика, релігія.

Поступово утверджувалася думка про те, що мудрість або вище знання є притаманною лише богам, людям же доводиться обмежуватися любов’ю до мудрості – філософією (Піфагор). Пізніше серед античних мислителів почала розповсюджуватися точка зору стосовно того, що мудрість є доступною й людям, а знання, здатні зробити людину мудрою і щасливою, можуть бути набуті нею самою (Геракліт, Демокрит, Аристотель).

В епоху Середньовіччя джерелом світоглядних знань слугує божественне одкровення, передане людям через пророків і викладене у священних книгах: Ведах, Торі, Біблії, Корані тощо.

Наукове поняття «світогляд» сформувалось в Німеччині, наприкінці XVIII-XIX ст. За І.Кантом, «знання родових ознак людей як земних істот, що одарені розумом, особливо заслуговує назву світоведення…». Під світоведенням учений розумів родову самосвідомість людини. Не менш яскравий представник німецької класичної філософії Г.Фіхте намагався надати цьому феномену власної інтерпретації, зауважуючи, що головною проблемою, яку покликаний вирішувати світогляд, є те, яким саме є «призначення людини взагалі і якими засобами вона може найімовірніше його досягти».

Г.Гегель характеризує три основні етапи, які проходить у своєму розвитку абсолютний дух; в мистецтві, релігії та філософії – трьох царинах абсолютного духу, які тотожні за своїм змістом та відрізняються одне від одного тільки формами.

Значна кількість науковців розглядають світогляд як узагальнену систему поглядів людини на світ (О.Спіркін, В.Черноволенко та ін.).

Більш широко й диференційовано визначення світогляду надано В.Шинкаруком та В.Івановим, які тлумачать його як форму самовизначення людини в усій системі суспільної життєдіяльності.

Крім того, світогляд розглядають як вищу форму відображення об’єктивної реальності (В.Овчинніков); духовно-практичний спосіб суспільної самосвідомості і самовизначення людини у світі (А.Азархін) тощо.

Е.Бурмакін виділяє сутнісні ознаки, які в повній мірі відображають якісні характеристики світогляду. Вчений досліджував проблему за такими векторами:1) відношення: людина – оточуючий світ; 2) головне питання філософії; 3) цілісний підхід до світу; 4) сукупність узагальнених поглядів на довкілля; 5) сукупність не лише поглядів, але й переконань, ідеалів; 6) світогляд належить до усвідомлюваного рівня свідомості, але активно взаємодіє з неусвідомлюваним рівнем; 7) формування світогляду є творчим процесом; 8) світогляд є потребою.

В.Діденко та В.Табачковський пропонують розглядати світогляд як систему принципів, знань, ідеалів, цінностей, надій, вірувань, поглядів на сенс і мету життя, які визначають діяльність індивіда або соціальної групи та органічно включаються в людські вчинки та норми поведінки.

За О.Ребровою, світогляд як найбільш суттєва, інтегративна, стрижнева властивість особистості, її духовний базис, визначає професійне становлення вчителя. Cеред усіх інтерпретацій світогляду вирізняються своєю повнотою визначення З.Курлянд, яка визначає світогляд як інтегративне, професійно-особистісне утворення вчителя. О.Рудницька тлумачить світогляд. як стрижень культури, що об’єднує у свідомості людини знання про світ і саму себе, визначає пріоритет тих чи інших цінностей, спрямовує функціонування різних ланок суспільства, зокрема освіти.

Отже, дослідження вищеозначених науковців дає змогу стверджувати, що світогляд – система узагальнених знань, поглядів, переконань, принципів, ідеалів, цінностей особистості, її ставлення до дійсності, життєві пріоритети та установки.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   28

Схожі:

Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 18 травня 2007 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2012 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2013 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Природничі науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 icon4 (Педагогічні науки) Бердянськ 2005 (06) ббк 74я5
Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №4. – Бердянськ: бдпу, 2005. – 210...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2009 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка