Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5



Сторінка23/28
Дата конвертації16.02.2018
Розмір5.62 Mb.
ТипПротокол
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28

Висновок. Процес формування професійної майстерності майбутнього вчителя хореографії передбачає вільне володіння основами класичного танцю, здобуття навичок професійного виконавства та освоєння методики його викладання. Опанування системою запису комбінацій класичного екзерсису є значною ланкою творчого та педагогічного процесів, що забезпечує формування професійності майбутнього фахівця.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Головкина С. Н. Уроки классического танца в старших классах / Софья Головкина. – М. : Искусство, 1989. – 123 с.

  2. Тарасов Н. Классический танец / Николай Тарасов. – М. : Искусство, 2005. – 512 с.

  3. Цвєткова Л. Методика викладання класичного танцю : [підручник] / Лариса Цвєткова. – К. : Альтерпрес, 2007. – 324 с.



Філімонова Христина,

студентка 6 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти і мистецтв

науковий керівник: Тараненко Ю.П.,

старший викладач (БДПУ)
Розвиток творчої компетентності майбутніх учителів хореографії У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ

В умовах культурного та духовного розвитку України проблема професійної підготовки майбутнього вчителя набуває першорядного значення. Сучасним закладам освіти потрібні вчителі, які спроможні виконувати свої професійні обов’язки на високому рівні, підходити творчо до навчання й виховання дітей, що актуалізує дослідження проблеми розвитку творчої компетентності майбутніх учителів хореографії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що проблемі вдосконалення системи освіти шляхом упровадження компетентнісного підходу присвячені праці вчених: Н. Бібік, І. Зязюн, Л. Коваль, О. Овчарук, О. Пометун, О. Савченко, С. Трубачова та ін. У науковій опубліковано ряд праць, які висвітлюють питання професійної підготовки майбутніх учителів хореографії, керівників хореографічних колективів (Л. Андрощук, О. Бурля, С. Забредовський, О. Таранцева, Т. Тарасенко, Т. Сердюк, М. Рожко, Ю. Ростоцька, Л. Цвєткова, Ю. Шматова та ін.). Досліджуючи проблеми підготовки фахівців хореографічного напрямку, науковці наголошують на важливості професійно-педагогічної спрямованості освіти, удосконалення теоретично-методичної, фізичної (виконавської) та психолого-педагогічної основ навчання, розвитку професійно важливих якостей, виробленні індивідуального стилю діяльності, використання диференційованого підходу, активізації самостійної роботи студентів. У своїх дослідженнях важливе місце вчені відводять розвитку професійної компетентності майбутнього вчителя хореографії, яка передбачає досконале знання предмета, усвідомлення своєї ролі в навчанні та вихованні учнів, володіння професійно-педагогічними якостями. Проте проблема розвитку творчої компетентності вчителя хореографії розглядалося здебільшого опосередковано. Актуальність зазначеної проблеми зумовив вибір теми нашого дослідження «Розвиток творчої компетентності майбутніх учителів хореографії у процесі фахової підготовки».

Ми визначили предмет, об’єкт та мету нашого дослідження.



Об’єкт дослідження – процес фахової підготовки майбутніх учителів хореографії в педагогічному вищому навчальному закладі.

Предмет дослідження – педагогічні умови розвитку творчої компетентності майбутніх учителів хореографії у процесі фахової підготовки

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні науково-теоретичних засад, проектуванні та експериментальній перевірці моделі розвитку творчої компетентності майбутніх учителів хореографії.

Для досягнення мети ми визначили наступні завдання:



  1. вивчити стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та практиці;

  2. спроектувати модель розвитку творчої компетентності майбутніх учителів хореографії;

  3. створити педагогічні умови розвитку творчої компетентності та експериментально перевірити ефективність їх впровадження у педагогічний процес професійної підготовки майбутніх учителів хореографії.

Гіпотеза дослідження: починаючи дослідження ми виходили з припущення, що розвиток творчої компетентності майбутніх учителів хореографії буде ефективним завдяки створенню відповідних педагогічних умов, а саме: застосування інноваційних технологій навчання, поєднання теоретичної і практичної підготовки майбутніх учителів хореографії, створення позитивної мотивації у студентів на майбутню творчу професію.

Висновок. Отже, компетентнісний підхід до професійної підготовки майбутніх учителів хореографії є актуальним. Це передбачає пошуки нових форм, методів та навчальних технологій, які забезпечать якісну підготовку конкурентоспроможного сучасного фахівця.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Андрощук Л. М. Формування індивідуального стилю діяльності майбутнього вчителя хореографії: дис. … канд. пед. наук : 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти / Андрощук Людмила Михайлівна. – Умань, 2009. – 200с.

  2. Волобуєва О. Ф. Творча компетентність викладача вищої школи: психологічний аспект [Електронний ресурс] / О. Ф. Волобуєва // Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України: електрон. Вип. 4. – Хмельцький, 2011. наук. фах. вид. / гол. ред. І. О. Грязнов. Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/Vnadps/2011_4/11vofspa.pdf

  3. Овчарук О. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти / О. Овчарук // Стратегія реформування системи освіти в Україні : рекомендації з освітньої політики. – К. : “К.І.С.”, 2003. – 269 с.



Чепіжко Дар’я,

студентка 4 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Науковий керівник: А.І.Омельченко,

к.пед.н., доцент БДПУ
РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ 6-РІЧНОГО ВІКУ

В ПРОЦЕСІ ВИКОРИСТАННЯ ТЕАТРАЛЬНИХ ІГОР НА УРОКАХ МУЗИКИ

Урок музики в загальноосвітній школі є провідною формою організації процесу розвитку музичних здібностей дітей. О. Апраксіна відмічає, що урок музики в школі, як урок мистецтва має свої особливості і, разом з тим, як шкільний предмет, має спільність з іншими уроками. Ця схожість полягає в слідуючому:

1. Всі предмети, що входять в навчальний план, об’єднує спільна мета: формування всебічно розвиненої, гармонійної особистості. Тому одним із принципових положень музичного виховання є те, що загальноосвітня школа не готує музиканта-професіонала (як вона не готує спеціаліста фізика, хіміка і т.д.).

2. В основі побудови будь-якого шкільного уроку лежать психологічно-педагогічні закономірності. Наприклад, враховуються вікові особливості школярів Урок музики також будується з урахуванням загальних закономірностей розвитку учнів, у відповідності до характеру їх мислення, інтересів і т.д.

3. Все викладання в школі будується на основі загально дидактичних принципів, які реалізуються по-різному, у відповідності з особливостями кожного предмету. Принципи виховуючого навчання, систематичності, доступності, наочності та інші – характерні для уроку музики як і для будь-якого іншого предмету.

4. Об’єднує музику з іншими предметами і форма організації уроку: клас має один і той самий склад учнів певної вікової групи, що і для решти предметів; обов’язковість уроку для всіх учнів, незалежно від їх даних, інтересів, нахилів; тривалість уроку; повідомлення нового, закріплення, повторення, перевірка засвоєння пройденого матеріалу.

5. При наявності різних форм роботи (читання, письмо, слухання розповідей учителя – чи: спів, слухання музики, музична імпровізація і т. д.), урок повинен бути цілісним. Використання різних видів діяльності, їх зміст визначають контрольною метою даного уроку, обумовленою загальною спрямованістю на основі принципу тематизму.

6. Спільними є і основні методи навчання: показ-пояснення, бесіда, ілюстрування, створення проблемних ситуацій для виконання яких-небудь завдань і т. д.[3, с. 28].

Однак, існують і відмінності уроку музики, які полягають в тому, що це урок мистецтва, особлива форма відображення дійсності, в якій важливу роль відіграють почуття, емоційна сфера. Другою рисою уроку музики, відмінною від інших уроків, є комплексний вплив на людину – на її психіку, моторику, фізіологічні процеси. Вона не тільки переживає різні почуття, стани, не тільки мислить, але й під впливом музики в організмі людини проходять і фізіологічні зміни міняється пульс, артеріальний тиск та ін. Третьою відмінною рисою уроку музики є обов’язкова єдність емоційного і свідомого – кожен елемент уроку повинен викликати активне, зацікавлене відношення дітей. Єдність художнього і технічного є четвертою особливістю уроку музики. Художніми повинні бути не тільки репертуар для слухання і співу, але і люба вправа. Для того, щоб добитися ”художнього„ на уроці, необхідна праця, необхідне технічне володіння матеріалом. Практика довела обов’язкову єдність художнього і технічного, коли художнє (мета) весь час освітлює технічне (шлях до мети, коли робота над технікою разом з тим є і роботою над художністю).

П’ятою особливістю є переважно колективна форма роботи слухають і виконують музику всі діти одночасно. Отже, урок музики, маючи риси, які зближують його з іншими шкільними уроками, разом з тим повинен зберігати свою своєрідність, специфіку (за О. Апраксіною).

Здійснюючи цілісний підхід до уроку музики, ми намагалися спрямувати музично-виховну роботу на послідовний розвиток творчих здібностей учнів у різних видах музично-театральної діяльності.

Спостерігаючи за практичною діяльністю учнів шестирічного віку, можемо сказати наступне: самостійне створення супроводу до запропонованих пісень, казок, картин (вокальні імпровізації, пластичні рухи), колективне створення музичних загадок, казок, їх інсценізація – ці та інші форми театралізованої гри забезпечують необхідні емоційні умови для творчого розкріпачення і самовираження дітей, реалізації ними своїх прагнень до дій у певних виявленнях (словах, рухах, міміці, жестах, музичних, художніх творах тощо).


ЛІТЕРАТУРА

  1. Антонова В.В. Музичні ігри, танці і вправи / В.В. Антонова. – К. : Освіта, 1981. – 152 с.

  2. Артемова Л.В. Вчися граючис / Л.В. Артемова. – К. : Томіріс, 1995. – 111 с.

  3. Барко В.І. Як визначити творчі здібності дитини / В.І. Барко, А.М. Тютюнников – К. : Либідь,1991. – 120 с.

  4. Бех І.Н. Гуманістична педагогіка у траєкторії виховання особистості / І.Н. Бех // Виховання і культура. – 2001. – № 1. – С. 9-13.


Шатило Карина,

студентка1 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти і мистецтв

Наук. керівник: к О.В. Матвєєва,

пед.н., доцент

МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

Актуальність. Характерною рисою розвитку культури у нашій державі за останні роки стало повернення до його традиційних основ, у тому числі й до мора­льних. Це явище не випадкове, й викликано багатьма причинами, зокрема невтішною соціокультурною ситуацією сьогодення. Виховання моральних цінностей є одним із основних напрямків діяльності закладів освіти, як си­стеми спільної роботи суспільства й сім'ї, кожного педагога. Саме тому досліджувана проблема є актуальною та першочерговою для сучасної пе­дагогіки, теорії та практики виховання.

Ступінь досліджуваності проблеми. Питання моральності, гуманізму у рамках психології розглядали за­хідні науковці К. Гольштейн, А. Маслоу, Дж. Олпорт, К. Роджерс, Дж. Дьюї та інші. Серед педагогів XVII – початку ХХ століття, чиї праці пронизані ідеями моральності міжлюдських стосунків важливе місце займають Я.А. Коменський, Й.Г. Песталоцці, А. Дістервег, К.Д. Ушинський, О.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський. Послідовниками цих ідей є такі сучасні педагоги як Ш.О. Амонашвілі, В.О. Сластенін, І.Д. Бех, І.П. Підла­сий, І.А. Зязюн та інші.

Метою і завданням статті є визначення місця та ролі музичного мистецтва у процесі морального виховання школярів, а також дослідження шляхів виховання музикою у процесі формування гармонійно розвинутої особистості.



Методи дослідження. Для досягнення мети дослідження використовувались теоретичні методи (аналіз наукової психолого-педагогічної і методичної літератури в межах досліджуваної проблеми, узагальнення передового досвіду роботи визначних педагогів).

Сутність дослідження. Духовно-моральна культура завжди була частиною життя народу, у ній по-своєму втілені риси його характеру, психології, особливості побуту, сторінки історії, закарбована особлива піднесена сторона життя суспільст­ва; в ній накопичена величезна кількість творів, які мають високу естетич­ну та моральну цінність.

Музичному мистецтву в загальноосвітній школі надається значення найважливішої опори духовного розвитку школярів.

Одним із першочергових завдань сучасної музичної освіти й вихо­вання є розвиток у дітей музичної сприйнятливості, здібностей морального освоєння музичного мистецтва у всій його багатогранності: народної му­зики, релігійно-духовної, професійної композиторської творчості.

Музика реалізує думки художника своїми власними засобами. Сприймаючи створений творцем музичний твір власними емоціями і по­чуттями, людина переживає відображене в музиці як живе, реальне і дос­конале. У цьому визнання високої організуючої сили музики, її здібність забезпечити цілісність і досконалість не лише форм життя, а і внутрішній світ особистості, її моральність і духовність. Тут і знаходить своє втілення моральне значення музики, а отже необхідність вбачати в педагогічній діяльності саме цю, етичну і світоглядну її сторону, а також розуміння то­го, що вона має своє виховне значення не ізольовано, а в комплексі різних виховних впливів – емоційного та інтелектуального.

Роль музики і музичного виховання визначається тим, що в ній най­більш повно і всебічно втілюється естетичне начало, особливістю якого є передача і реалізація емоційно-оцінювального відношення до дійсності, до всього естетичного в природі і суспільстві. А отже вона доповнює наукове пізнання світу пізнанням емоційно-художнім і тим самим збагачує навча­льний процес, значно розширює його виховні можливості. Ця особливість випливає з природи самої свідомості, з єдності в ній інтелекту, емоції, по­чуття. Музика формує емоційну сферу психіки, на підставі якої і виявля­ється естетично-оціночне ставлення до дійсності. Так, наприклад, сформо­вані музикою моральні почуття, як співчуття в горі, переживання печалі, світлої радості та інші, виховують людину, роблять її свідомість здатною до реальних переживань, а отже до емоційних оцінок дійсності саме в цьо­му спрямуванні. Так, в оціночному ставленні до дійсності музика виявляє і стверджує вічні загальнолюдські цінності – істини, добра і краси. І на цій основі в цілісній системі педагогічної діяльності формуються моральні якості дитини.

Важливо зазначити, що музика формує не лише емоційний світ лю­дини. Вона суттєво впливає і на раціональні здібності, на вербальне мис­лення, а отже сприяє зростанню інтелектуального потенціалу вихованців, розширює можливості більш глибокого розуміння оточуючого світу.

Педагог повинен усвідомити, що метою в процесі музич­ного навчання і виховання є розкриття художнього змісту, змісту емоцій­ного образу. Естетичні емоції є однією з головних можливостей проникну­ти в цей зміст, збагнути його. А вся складна система музично-предметних зв' язків і знань є лише засіб.

Основні висновки. Отже, постановка особистісної цілі і пошук особистісного сенсу є ідейно-психологічною основою розвитку образного мислення емоційно і естетично розвинутої свідомості майбутнього музиканта. За допомогою педагога ним усвідомлюється та важлива обставина, що весь культурно-історичний досвід творення і виконання музики з'явився як відповідь на духовну людську потребу, на вимогу загальнолюдських цінностей і вищих, по-справжньому моральних норм людського існування.


ЛІТЕРАТУРА


  1. Бех І.Д. Інваріанти особистісно орієнтованого підходу до виховання дитини / І.Д.Бех // Початкова школа. – 2001. № 2. – С. 3-7.

  2. Колесніков М.П. Проблема сутності ціннісних орієнтацій у наукових дослідженнях Вісник Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого. Зб. наук. праць. Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія. – 2010. – № 5. [ел. ресурс] [доступ до джерела]

  3. Освіта: Україна ХХІ століття. Державна національна програма збірник нормативно-правових актів з питань загальної середньої освіти. Т.1. – К. – 2010. – С.3-42.

  4. Фіцайло С.В. Проблеми виховання людяності на сучасному етапі роз­витку українського суспільства // Збірник наукових праць. – кн. 1. – К., 2000.



Шиян Олександр,

студент2 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв.

Наук. керівник: Ю. В. Смаковський,

ст. викладач
ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА-БАЯНІСТА

У зв’язку з реформацією системи навчання проблема самостійної роботи студента-баяніста постає з новою гостротою та є однією з актуальних проблем у науці та практиці. Відповідно до державної національної програми «Освіта (Україна ХХІ ст.)» оволодіння цінностями й знаннями в галузях мистецтв пов’язане з реалізацією індивідуальної творчості. Ця проблема стає частиною навчального процесу й особливістю чинника духовно-творчого ставлення.

Самостійна робота студента (СРС) – це самостійна діяльність та навчання студента, яку науково-педагогічний працівник планує разом зі студентом, але виконує її студент за завданнями та під методичним керівництвом і контролем науково-педагогічного працівника без його прямої участі.

Організація самостійної роботи відображена в працях Сократа, Демокріта, Ж.-Ж. Руссо, Я. А. Коменського, К. Ушинського, М. Данилова та ін.; у дослідженнях сучасних учених: А. Алексюка, А. Берези, Л. Журавської, В. Кузовлева, Г. Романової, М. Смирнової та ін.



Мета самостійної роботи – розвиток самостійного мислення студентів, що вимагає від них творчої ініціативи, бачення нових комбінацій, здатності до індивідуального прийняття рішень.

Відповідно до Положення «Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах» самостійна робота студента є основним засобом засвоєння студентом навчального матеріалу в час, вільний від обов’язкових навчальних занять [2].

Самостійність студента-баяніста – це цілий комплекс різних навичок самостійної роботи, які є результатом постійної, цілеспрямованої та кропіткої роботи педагога.

На думку І. Бабакової, під «самостійною роботою майбутнього вчителя музики у сфері виконавської діяльності треба розуміти комплекс психолого-педагогічних дій, спрямованих на усвідомлення змісту художнього образу, що реалізується студентом без участі викладача і являє собою одну з найважливіших передумов набуття професійної майстерності вчителя» [1].

Правильна організація самостійної роботи студентів дозволяє розвивати творчу активність, логічне мислення, спостережливість, готує до самовдосконалення в професійній діяльності; такий вид діяльності також відіграє вирішальну роль у формуванні особистості майбутнього спеціаліста і стає необхідною вимогою для розвитку його потенційних можливостей. Окрім практичної важливості самостійна робота має й велике значення у вихованні: вона формує самостійність не тільки як сукупність відповідних умінь та навичок, але ж і як рису характеру, що суттєво впливає на особистість сучасного компетентного спеціаліста.

Самостійна робота формує самостійність як важливу рису характеру творчої особистості, що дозволяє виробити систематичне ставлення до занять, при якому кожне наступне завдання є доступним для виконання і послідовно закріплює попереднє; вміння самостійно організувати навчання в позааудиторний час, добирати доцільні засоби й методи вирішення творчих завдань, які включають у себе наступні вміння: грамотно прочитати запропонований музичний твір з аркуша, зробити цілісний аналіз твору (визначити форму, охарактеризувати засоби музичної виразності, характер твору), розповісти про творчість композитора, твір якого виконується, визначити виконавські труднощі, дати методичні поради з їх подолання, виконати завдання протягом зазначеного часу.



Отже, підготовка студента-баяніста в умовах Болонської системи неможлива без підвищення ролі самостійної роботи, спрямованої на стимулювання його професійного зростання та виховання творчої активності.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Бобакова І. П. Самостійна робота як фактор удосконалення процесу підготовки майбутнього вчителя музики: Дис... канд. пед. наук : 13.00.04 / Бобакова Інна Петрівна. – К., 1998. – 164 с.

  2. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України від 02,06, 93 №161 // Збірник нормативних актів України щодо організації навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі.



Щедріна Ольга,

студентка 5 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: П.Б Косенко,

к.пед.н., доцент (БДПУ)
МЕТОДИ СТИМУЛЮВАННЯ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ МУЗИКИ

Питання стимулювання навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках музики є дуже актуальним у наш час. Обґрунтуванню доцільності використання різних методів і педагогічних прийомів, спрямованих на стимулювання навчальної діяльності учнів присвячено праці таких видатних вітчизняних педагогів, як М.Данилова, Ю. Бабанський, О.Савченко, Т. Шамова, Г. Щукіна, О. Киричук, Ш. Амонашвілі, В. Сухомлинський. О. Ростовський, О. Рудницька. Однак, незважаючи на достатньо широке висвітлення досліджуваної нами проблеми в науковій і методичній літературі, у шкільній практиці і до сьогодні існує певна диспропорція – поряд із посиленою увагою до розвитку інтелекту дитини недостатньо уваги приділяється активізації її самостійності в процесі отримання нових знань.

Ця суперечність і зумовлює мету нашого дослідження, яка полягає у пошуку і систематизації методів і прийомів стимулювання навчально-пізнавальної діяльності на уроках музики.

Мета дослідження – розкрити основні питання щодо активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках музики за допомогою основних методів спрямованих на формування позитивних мотивів учіння.

Вивчення досвіду провідних фахівців у галузі загальної і музичної педагогіки дозволило нам виділити декілька груп методів, спрямованих на вирішення досліджуваної нами проблеми.

Першу групу складають методи, спрямовані на формування позитивних мотивів учіння, що стимулюють пізнавальну активність і сприяють збагаченню навчальною інформацією.

Найпоширенішими серед методів даної групи є:



Метод створення ситуації новизни навчального матеріалу – передбачає окреслення нових знань у процесі викладання, створення атмосфери морального задоволення від інтелектуальної праці. Відчуття збагачення знаннями спонукає учнів до самовдосконалення.

Метод опори на життєвий досвід учнів – полягає у використанні вчителем у навчальному процесі життєвого досвіду учнів (фактів, явищ, які вони спостерігали в житті, навколишньому середовищі або в яких самі брали участь) як опори при вивченні нового матеріалу. Це викликає в учнів інтерес, бажання пізнати сутність спостережуваних явищ.

Метод пізнавальних ігор – сприяє створенню емоційно-піднесеної атмосфери, засвоєнню матеріалу за допомогою емоційно насиченої форми його відтворення. Вони можуть бути основною або допоміжною формою навчального процесу. Розвиваючий ефект досягається за рахунок імпровізації, природного вияву вільних творчих сил учнів. У виховному значенні гра допомагає учням подолати невпевненість, сприяє самоствердженню, найповнішому виявленню своїх сил і можливостей.

Другу групу складають методи створення відчуття успіху в навчанні, адже воно зміцнює впевненість у власних силах, пробуджує почуття гідності, бажання вчитися.

Педагогічно виправдане створення для учнів ситуації успіху передбачає використання спеціальних прийомів індивідуально-особистісної підтримки, серед яких найпоширенішими є:

1. Еврика. Передбачає створення умов, за яких учень, виконуючи навчальне завдання, несподівано для себе доходить висновку, який розкриває раніше йому невідомі можливості. Отриманий результат повинен бути новий, цікавий, оригінальний, відкривати нові перспективи пізнання. Завдання вчителя помітити це глибинне особистісне “відкриття”, підтримати учня і поставити перед ним нові завдання, надихнути на їх вирішення.

2. Навмисна помилка, або “Допоможи мені”. Передбачає використання вчителем навмисно зроблених помилок з метою привернути увагу учнів, звернення до них за допомогою, що пробуджує почуття гідності (знайшов помилку вчителя), стимулює бажання вчитися.



Третю групу складають інтерактивні методи, в яких активно задіяні всі учасники навчального процесу. Важливу роль у сприйманні музики відіграє внутрішня причетність учнів до художнього світу музичного твору. А цей стан багато в чому забезпечується ситуацією спілкування. До методів цієї групи відносимо наступні:

Метод порівняння контрастом і аналогією – він дозволяє помітити те, на що учень може не звернути увагу, дає змогу яскравіше відтінити своєрідність музичних творів різноманітних жанрів. Завдання на порівняння захоплюють дітей, активізують їхню творчу діяльність. Найкраще учні помічають у музиці контрасти.

Метод проблем – передбачає пошук різноманітних варіантів інтерпретації твору (у формі вільного висловлення думок):

– музичної інтерпретації (пошуки можливих варіантів виконання окремих куплетів і твору загалом: динамічний розвиток, визначення кульмінації окремих фраз і цілого куплета, нюансування);

– драматичної інтерпретації (варіанти виконання фраз та куплетів певного характеру, з певним настроєм);

– рухової інтерпретації (варіанти образних, танцювальних рухів, диригування);

– інструментальної інтерпретації (варіанти інструментального супроводу за допомогою елементарних музичних інструментів, “звучних предметів“, “звучних жестів“);

– театральної інтерпретації (варіанти інсценізації пісні);

– живописної інтерпретації (варіанти зображення образу, характеру, засобів музичної виразності).

Метод дискусії – базується на обміні думками між учнями, вчителями й учнями, що вчить їх мислити самостійно, сприяє розвитку аналітичних навичок. Серед різноманітних форм дискусій найпоширенішими є:

– “круглий стіл” – бесіда, в якій беруть участь 5–6 учнів, котрі обмінюються думками як між собою, так і з аудиторією (рештою класу);

– засідання експертної групи (“панельна дискусія”), в якій беруть участь 4–6 учнів разом з обраним головою; спочатку група обговорює певну проблему, потім пропонує свою позицію всьому класу у формі повідомлення або доповіді;

форум – обговорення, в якому експертна група обмінюється думками з аудиторією (класом);

– симпозіум — обговорення, у процесі якого учасники виступають з повідомленнями, представляючи власну позицію, відповідають на запитання класу.

– дебати – обговорення, побудоване на основі заздалегідь запланованих виступів учасників, які представляють дві команди-суперниці; після виступів команди відповідають на запитання, вислуховують спростування своїх аргументів тощо;

Таким чином, проведена нами дослідна робота дозволила виділити три групи методів стимулювання навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках музики, а саме: методи спрямовані на формування позитивних мотивів учіння; методи створення відчуття успіху в навчанні; інтерактивні методи. Ретельного вивчення потребують також методи використання мультимедійного та комп’ютерного забезпечення, що мають безпосередній вплив на підвищення активності школярів, але цій проблемі слід присвятити окреме дослідження.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28

Схожі:

Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 18 травня 2007 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2012 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2013 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Природничі науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 icon4 (Педагогічні науки) Бердянськ 2005 (06) ббк 74я5
Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №4. – Бердянськ: бдпу, 2005. – 210...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2009 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка