Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5



Сторінка24/28
Дата конвертації16.02.2018
Розмір5.62 Mb.
ТипПротокол
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28

ЛІТЕРАТУРА

1. Белкин А. С. Ситуация успеха. Как ее создать: Кн. для учителя / А.С. Белкин. – М.: Просвещение, 1991. – 168 с.

2. Гринько О. Проблеми стимулювання самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів / О. Гринько // Рідна школа. – 1998. – № 3. С.72–75.

3. Гумінська О. Інтерактивні методи на уроках музики / О. Гумінська // Завуч. – 2004. – № 32. – С. 4–10.

4. Бойсан В. Музичні дидактичні ігри / В. Бойсан // Мистецтво та освіта. – 2002. – № 5. – С. 19–20.

5. Дорошенко Т. Методи навчання сприйняття музики / Т. Дорошенко // Початкова школа. – 2003. – № 6. – С. 18–20.



Ярошенко Юлія,

студентка 1 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти і мистецтв

Науковий керівник: О.Ю.Ємельянова,

ст. викладач(БДПУ)
СПЕЦИФІКА МУЗИЧНОГО ОФОРМЛЕННЯ ХОРОВОДІВ І ХОРОВОДНИХ ТАНЦІВ

У наш час однією з актуальних проблем хореографічної роботи з дітьми та молоддю є відродження інтересу до народної творчості, глибоке і всебічне усвідомлення джерел національної культури, що є основою розвитку національної свідомості, формування інтересу до історії та культурних надбань свого народу.

Одним із засобів ознайомлення учасників хореографічного колективу з народними звичаями та традиціями є вивчення фольклорного репертуару (обрядових та побутових танців). Найбільш простим та доступним жанром народної творчості виступає хоровод, який несе в собі синтетичну основу (музика, хореографія, драматургія)

Багато музикознавців (Б. Асаф’єв, Н. Бачинська, В.Верховинець, Б. Забута, Д.Кабалевський, М. Друскин, Е. Артеменко, О. Яцунок), видатних українських композиторів (М. Лисенко, К. Стеценко, М. Леонтович) та діячів хореографічного мистецтва (А.Гуменюк, К.Голейзовський, К. Василенко, О. Воропай, З.Сизоненко, О.Мартиненко, В. Чміль, Ю. Чурко) займалися вивченням фольклорного музичного та танцювального спадку взагалі та хороводу зокрема. В своїх дослідженнях вони розкривали питання розвитку та класифікації хороводів, хороводних музичних жанрів, синтаксичну та лексичну побудову народної пісні. Так, Н. Бачинська висвітлює тематику хороводних пісень, дає характеристику ігрових, хороводних і плясових пісень, визначає їх місце серед інших видів пісенного фольклору. О. Яцунок виділяє ознаки музичного жанру хороводу, циклів, сюжету, композиційної форми і принципів, поетичних засобів хороводних пісень. На основі аналізу досліджень ми з’ясували, що супровід до хороводів вчені підрозділяють на дві жанрові підгрупи: фольклорний хоровод та хороводний танок. Виходячи з цього, одним з важливих завдань педагога-хореографа, балетмейстера є правильний добір музичного супроводу до обраного виду хороводу.



Мета нашого дослідження – визначити специфіку музичного оформлення хороводів відповідно до сюжету, характерних хореографічних рухів та сфери використання.

Мелодіям фольклорних форм хороводів властиво ладове й ритмічне багатство. Історично, пісенні мелодії виступали основою музичного супроводу хороводів. Вони відрізняються співучістю, використанням колоратурних розспівів, особливою чіткістю метроритму, часто пов'язаного з танковими елементами, загальним життєрадісним тонусом. Іноді використовується проста речитативна мелодія яка складається з коротких музичних фраз хвильоподібного руху, з оспівуванням звуків та багаторазовим повторенням однієї ступені. Найчастіше мелодія будується на інтонаціях вузьких інтервалів кварто-терцового співвідношення. Ладово-інтонаційна природа, ритм, форма мелодій хороводів залежить від змісту, форми тексту і його викладу.

На думку Б. Забути, фольклорні хороводи на трудову тематику мають яскраво виражений мажорний або мінорний лад, розмір 2/4, та квадратну форму вокального періоду ( «Мак», «Шевчик», «Бондар», «А ми просо сіяли»). Хороводи на побутову тематику більш різноманітні за ладово-інтонаційною будовою метроритму, вони часто мають широкі за характером заспіви та швидкі танцювальні приспіви. Іноді заспів виконується в мінорі, а приспів у мажорі (хоровод «Король»). Для виконавців хороводів ладово-інтонаційна та метроритмічна контрастність заспівів і приспівів часто буває передумовою легкого запам'ятовування мелодії, моментів пританцьовування. Саме ці якості хороводу роблять його загальнодоступними, цікавим для дітей, молоді та дорослих .

Мелодії фольклорних хороводів мають куплетну форму, в якої застосовується імпровізаційні фрагменти. Імпровізація залежить від ритмічної структури, обсягу тексту та танцювальних рухів, які учасники виконують під спів. У фольклорних хороводах пісні виконували а’каpella або у супроводі таких музичних інструментів, як дерев'яні труби та роги, дзвіночки, глиняні свищики, флейта Пана, гуслі, сопілка, дудочка, трещитки, тощо.

Як зазначає О. Мартиненко [3,63], образність музичної мови хороводу, його ідеї та думки служать основою для створення цікавих балетмейстерських знахідок, які відтворюють національні традиції. Але не рідко в роботі хореографів ми зустрічаємося з «осучасненням» фольклорного матеріалу, у хороводних танцях змінюється музичний супровід, який відрізняється не тільки темпоритмом, а й мелодію, що порушує характерні особливості народних мелодій, виразність образів тощо.

На відміну від супроводу фольклорного хороводу, музика у хороводному танку підлягає аранжуванню, обробки професійними композиторами, які створюють оркестрові партії. Прості музичні форми змінюються куплетно-варіаційною, або в загалі використовується авторська стилізована музика, яка ґрунтується на інтонаційних, ладо-метричних рисах народної музичної творчості. Вміле відтворення специфічних рис музичної культури, перетворення її форм і жанрів є вагомим кроком до збереження традицій, розвитку народної культури, її художньої творчості. О.Голдрич підкреслював, що з фольклорним матеріалом слід обходитися обережно, залишаючи недоторканими найяскравіші та найвиразніші риси етнографічного танцю. Важливо не спотворити його суть, а зберегти всю стильову гаму танцю[2,153].

Отже, під час роботи над постановкою фольклорних хороводів та хороводних танців педагог-хореограф повинен ураховувати специфіку музичного супроводу до хороводів, тонко передавати характерні риси та засоби виразності фольклорної та стилізованої музики, що націлює виконавців на усвідомлене сприйняття музичного твору, прагнути якнайглибше передати зміст, виразність образів, гармонійне злиття музичного та хореографічного тексту, зберігати характерні особливості народної творчості, яка є базою для виховання поваги і любові до своєї землі, мови, культури, звичаїв.

ЛІТЕРАТУРА


  1. Бачинская Н. М. Русские хороводы и хороводные песни / Н.М.Бачинская. – М.-Л. : Искусство, 2005. – 23 с.

  2. Забута Б. І. Музичне забезпечення хореографічних постановок : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Б.І.Забута. – Рівне : Волинські обереги, 2011. – 196 с.

  3. Мартиненко О. В. Хороводи : [ навч.-метод. посіб. з дисципліни «Мистецтво балетмейстера» для студентів напряму підготовки 6.020202 Хореографія*] / Олена Володимирівна Мартиненко. – Бердянськ : Видавець Ткачук О. В., 2013. – 116 с.

СОЦІАЛЬНА ПЕДАГОГІКА
Бондаренко Аліна,

студентка магістратури Інституту соціально-

педагогічної та корекційної освіти

Наук. керівник: О.І. Гуренко,

д.пед.н., професор (БДПУ)
ФОРМУВАННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ

Актуальність. Сьогодні особливої актуальності набуває проблема підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи з людьми з обмеженими можливостями здоров’я. На нашу думку, першочерговим завданням підготовки фахівців для роботи з такими клієнтами є формування їх інклюзивної компетентності.

Ступінь досліджуваності проблеми. Поняття «компетентність» широко розглядається у вітчизняній і зарубіжній психолого-педагогічній літературі. Дослідники пов'язують її з поняттям професійної культури (Ю. Бойчук, Є. Бондаревська, В. Гриньова, Т. Іванова, Н. Крилова, В. Лозова, О. Пометун та ін.), рівнем професійної освіти (Б. Гершунский та ін.); визначають її як одне з суб'єктних властивостей особистості, що обумовлює ефективність професійної діяльності (Н. Кузьміна, А. Маркова, Л. Мітіна та ін.) [1].

Мета дослідження – визначити педагогічні умови формування інклюзивної компетентності майбутнього соціального педагога.

Для реалізації мети і перевірки вихідних наукових припущень використовувався комплекс методів: теоретичні (вивчення й аналіз літератури, офіційних документів стосовно проблеми в її історичному розвитку, системний аналіз, класифікація, аналогії, моделювання); емпіричні (вивчення та узагальнення педагогічного досвіду, аналіз продуктів діяльності студентів, спостереження, в тому числі включене, інтерв'ювання, анкетування, дослідно-експериментальна робота), якісна і кількісна обробка результатів дослідження.



Сутність дослідження. Професійна компетентність майбутніх фахівців соціальної сфери містить набір знань, навичок і відносин, які дають змогу їм ефективно здійснювати діяльність або виконувати професійні функції, що дозволяє їм досягати певних стандартів в професії [2].

Сутність інклюзивної компетентності соціального педагога як інтегративно-особистісної якості вимагає сформованості спеціальних умінь (діагностичних, орієнтаційно-прогностичних, конструктивно-проективних, організаційних, інформаційно-пояснювальних, комунікативних, аналітико-корегувальних, дослідницько-творчих), що дозволяють йому працювати в інклюзивному середовищі.

Враховуючи напрацювання науковців, ми вважаємо, що оптимальними умовами формування інклюзивної компетентності майбутніх соціальних педагогів є: включення їх в розвивальні ситуації та оточення, активація власних задатків і здібностей; розкріпачення особистості в процесі спілкування; реалізація відкритої особистісної позиції; психотерапія станів свідомості, психокорекція поведінки; саморегуляція переживань і діяльності; самооцінка студентів тощо. У процесі формування інклюзивної компетентності майбутніх соціальних педагогів доцільно використовувати елементи соціально-психологічного тренінгу, ігрових методів навчання, техніки людських взаємин, психотехніки саморегуляції, аутотренінгу та інших, за допомогою яких відпрацьовуються спеціальні види здібностей, якостей та умінь особистості [3].

Проведення спецкурсів, спрямованих на підготовку майбутніх фахівців до роботи з людьми з обмеженими можливостями здоров’я, спеціально організований психологічний тренінг, а також активні методи навчання, включені в навчально-виховний процес професійної підготовки соціальних педагогів у вищому навчальному закладі, будуть ефективним інструментом формування інклюзивної компетентності майбутніх соціальних педагогів.



Висновки. Отже, інклюзивна компетентність – важлива професійна властивість сучасного соціального педагога, яка дозволяє йому вільно і впевнено почувати себе в інклюзивну освітньому просторі, здійснювати професійну діяльність в інклюзивному середовищі.
ЛІТЕРАТУРА

1. Бойчук Ю. Д. Компетентнісний підхід / Ю. Д. Бойчук // В кн.: Наукові підходи до наукових педагогічних досліджень: [монографія] / за заг. ред. докт. пед. наук, проф., чл.-кор. АПН України В.І. Лозової. – Харків: «Апостроф», 2011. – С. 188-216.

3. Антипець В. П. Розвиток творчої компетентності студентів від теорії до практики / В. П. Антипець, Н. М. Огієнко // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Шевченка: зб. наук. робіт. – 2009. – Вип. 68. – С. 21-26.

4. Федик О. П. Психологічні Особливості професійної підготовки студентів до майбутньої спортивно-педагогічної діяльності: дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 / Прикарпатський ун-т ім. В. Стефаника. – Івано-Франківськ, 1999. – 186 с.



Борідько Аліна,

студентка 2 курсу Інституту соціально-

педагогічної та корекційної освіти

Наук. керівник: О.І. Гуренко,

д.пед.н., професор (БДПУ)
ДОЗВІЛЛЄВА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЗАСІБ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ

Актуальність. Складний процес перебудови суспільства на рубежі ХХІ століття органічно включає в себе перебудову своєрідного світу молодості, зміну тривало існуючої тенденції “підготовки дітей до життя» на активного включення їх у життя, розширення поля їх соціального життя. Цьому й слугує дозвілля – сфера соціального життя дітей та молоді.

Дозвіллєва діяльність є одним з найважливіших засобів реалізації сутнісних сил людини й оптимізації соціально-культурного середовища, що оточує її. У дозвіллєвій діяльності, як правило, присутні моменти перетворення, пізнання й оцінки Таким чином, педагогічна сутність вільного часу дітей та молоді полягає в необхідності надання їм фактичної волі проведення вільного часу, волі зміни занять, у рухливості й мінливості змісту вільного часу, у чітко вираженій спрямованості на творчу діяльність, у діалектичній єдності педагогічного виховання й самодіяльності дітей та молоді [1].



Ступінь досліджуваності проблеми. Дослідження вільного часу як соціокультурного та педагогічного феномена визначає необхідність розглянути просування особистості дитини у сфері його організації як виду діяльності. Проблему дитячого дозвілля легше зрозуміти «ззовні», тобто з позиції всього того, що робиться й може бути зроблено дозвіллєвою діяльністю. Але потрібний підхід «зсередини», вихід на внутрішній світ самоцінної особистості, на проблему розвитку в учнів соціально-ціннісних інтересів, потреб, мотивів. У цьому головне призначення вільного часу.

У зв’язку з цим сфера вільного часу привертає сьогодні увагу провідних соціальних інститутів виховання. Саме в цій сфері відбувається активний контакт молодої людини з навколишнім світом, акумулюється необхідний соціальний досвід. Дозвіллєву діяльність у сучасному світі відносять до такого вибіркового виду суспільної життєдіяльності, яка є сферою творчої досконалості людини, розвитку її інтелектуальних, духовних сил, виступає як необхідна передумова культурного прогресу суспільства в цілому.



Мета дослідження – розкрити сутність дозвілля як засобу соціалізації дітей та молоді.

Сутність дослідження. Серйозну увагу слід звернути, організовуючи вільний час дітей, на цілеспрямоване створення позитивних оточуючих обставин у школі, сім’ї (атмосфери, середовища): розвиток традицій співпраці, співдружності учнів, учителів, батьків; створення дозвіллєвого середовища; включення батьків у активну підтримку дозвіллєвої діяльності дітей у період шкільних канікул, у дні свят, залучення батьків до проведення туристських походів, екскурсій тощо; спільний пошук дітей і дорослих цінностей, норм і правил життя, спільну різноманітну дозвіллєву діяльність, знаходження стимулів активності учнів у просторі вільного часу, розширення особистісних свобод (дорослих і дітей).

Дозвілля надає можливість усвідомити себе особистістю, індивідуальністю, самоствердитися, розвинути свої інтереси та здібності та одночасно усвідомлювати себе частиною колективних спільнот. Разом з тим дозвілля захищає право дітей та молоді на приватне життя.

Дозвілля як частина вільного часу, залучає молодь своєю нерегламентованістю і добровільністю вибору його різних форм, демократичністю, емоційною насиченістю, можливістю поєднати в ньому фізичну й інтелектуальну діяльність, творчу і споглядальну, виробничу й ігрову. Для значної частини молодих людей соціальні інститути дозвілля є основними джерелами соціально-культурної інтеграції й особистішої самореалізації. Однак усі ці переваги діяльності сфери дозвілля поки ще не стали надбанням, звичним атрибутом способу життя усієї молоді.

Висновки. Отже, зміст дозвілля полягає в тому, щоб наблизити улюблене і відокремити, скасувати порожнє, непотрібне. Дозвілля для молодої людини перетворюється на спосіб життя, заповнення вільного часу різноманітними, змістовно насиченими висновками діяльності. Основні особливості культурного дозвілля молоді – високий рівень культурно-технічної оснащеності, використання сучасних дозвіллєвих технологій, форм і методів, естетично насичений простір і високий художній рівень дозвіллєвого процесу.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Бочелюк В. Й., Бочелюк В. В. Дозвіллєзнавство / В. Й. Бочелюк, В. В. Бочелюк. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 208 с.

  2. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / За заг. ред. проф. І. Д. Звєрєвої. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 336 с.

  3. Технології соціально-педагогічної роботи: Навчальний посібник / За заг. ред. проф. А. Й. Капської. – К. : УДЦССМ, 2000. – 372 с.



Жигалова Катерина,

студентка 3 курсу Інституту соціально-

педагогічної та корекційної освіти

Наук. керівник: О. І. Гуренко,

д.пед.н., професор (БДПУ)
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЮВЕНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ В УКРАЇНІ

Актуальність. Сучасний період соціально-економічного розвитку України характеризується загостренням суперечностей різного характеру, у тому числі і в галузі охорони прав і законних інтересів неповнолітніх.

Актуальною проблемою української держави є щорічне зростання кількості правопорушень, скоєних дітьми та підлітками. Відзначається зростання насильницьких і корисливих злочинів, злочинність неповнолітніх поступово набуває організованого і групового характеру. Майже кожне третє правопорушення відбувається непрацюючими і підлітками, що не відвідують школу. Значна кількість підлітків скоює злочини до досягнення віку кримінальної відповідальності.



Ступінь досліджуваності проблеми. Підґрунтям для розробки теми дослідження стали напрацювання українських учених Н. Крестовської, В. Романюка; російських дослідників (В. Абрамова, О. Зубарєвої, Е. Єгорова, Є. Тарасової та ін.). Однак залишаються певні прогалини у дослідженні запровадження ювенальної юстиції в Україні, яка може забезпечити належний захист основних прав неповнолітніх. У нових умовах держава має запровадити більш прогресивну систему соціальної реабілітації дітей, які вступили в конфлікт із законом, яка б відповідала сучасним вимогам.

Мета дослідження полягає у розгляді ролі соціального педагога в системі ювенальної юстиції.

Сутність дослідження. Інститут ювенальної юстиції порушує одну із найважливіших проблем суспільства – проблему захисту прав та інтересів дітей шляхом створення особливого (спеціального) порядку судочинства стосовно неповнолітніх. Ювенальна юстиція спрямована на роботу з дітьми-правопорушниками та дітьми, які опинились у складній життєвій ситуації (сироти, позбавлені батьківського піклування, безпритульні, свідки та жертви злочинів тощо) [2].

У сучасній літературі представлені широкий та вузький підходи до ювенальної юстиції:

- у широкому розумінні (А. Автономов, Н. Мелешко, Н. Хананашвілі та ін.) у систему ювенальної юстиції включаються судові та несудові органи; органи, які здійснюють кримінальне переслідування (прокуратура, слідство); органи, що здійснюють управління у сфері відправлення правосуддя; органи та установи запобігання бездоглядності та правопорушенням неповнолітніх; уповноважений з прав дітей; громадські інституції;

- у вузькому розумінні (Е. Мельникова, Г. Ветрова та ін.) ювенальна юстиція – це система спеціалізованих судових органів, призначених для розгляду справ (проваджень), однієї зі сторін по яких є неповнолітній; ці судові органи функціонують в рамках системи судів загальної юрисдикції.

Особливу роль у сфері ювенальної юстиції відіграє соціальний педагог, коли у відношенні неповнолітніх прийнято рішення пройти курс соціально-педагогічної реабілітації. Соціальний педагог реалізує конкретні програми: створення індивідуального соціального паспорту неповнолітнього, створення і реалізація індивідуальної реабілітаціонної програми для неповнолітніх, що схильні до правопорушень, реалізація соціального супроводу неповнолітнього та його сім`ї, в деяких випадках соціальний педагог може самостійно приймати рішення щодо вилучення неповнолітнього із сім`ї. Окремим напрямком діяльності є розробка й реалізація програм з надання допомоги батькам у вихованні дитини. Соціальний педагог може брати на себе обов`язки спеціаліста з пробації, медіатора [1].

Висновки. Ювенальна юстиція передбачає взаємодію суда і правоохоронних органів із виховними (та іншими гуманітарними) структурами для розв’язання проблем дитини,що потрапила в складну життєву ситуацію.

Аналіз стану злочинності неповнолітніх в Україні, а також законодавства, яке визначає їх правовий статус і повноваження судів, правоохоронних органів та пенітенціарної системи, можливостей ре­абілітації неповнолітніх правопорушників, дає підстави для однозначного висновку про необхідність створення в Україні ювенальної юстиції шляхом реформування наявних та запровадження нових інституцій, залучення недержавних організацій.


ЛІТЕРАТУРА

1. Крестовська Н. Міфи про ювенальну юстицію / Н. Крестовська // Віче. – 2010. – № 15.

2. Мельникова Э. Б. Ювенальна юстиція: проблемы уголовного права, уголовного процесса и криминологии: Учеб.пособие / Э. Б. Мельникова – 2-е изд., испр., доп. – М. : Дело, 2011. – 272 с.

Зеленецька Катерина,

студентка 3 курсу Інституту соціально-

педагогічної та корекційної освіти

Наук. керівник: О.І. Гуренко,

д.пед.н., професор (БДПУ)
СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З СІМ’ЄЮ В УМОВАХ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Постановка проблеми. Сьогодні існує нагальна проблема взаємодії дошкільного навчального закладу з сім'єю, зміцнення їх зв'язків; покращення емоційного контакту між батьками, дітьми та педагогічними працівниками; заохочення до партнерських, демократичних стосунків, що є основою створення гармонійного середовища для розвитку особистості дитини.

Роль соціального педагога, як і вихователя, у дитячому садку є важливою у вихованні особистості. Вона полягає у налагодженні партнерських стосунків, тісному взаємозв'язку із сім'єю. Тому важливим аспектом соціально-педагогічної діяльності фахівця є робота з сім'єю в умовах ДНЗ.



Аналіз досліджень і публікацій. Проблемі взаємодії дошкільного навчального закладу і сім'ї присвячені праці А. Богуш, Л. Артемової, Л. Островської, В. Котирло, Т. Маркової, С. Ладивір та ін. Проблеми і пошук сучасних форм співпраці педагогів із сім'єю дошкільників розглядають Т. Антонова, О. Кононко, В. Петровський, питання щодо адаптації дітей дошкільного віку до соціального простору досліджує Н. Захарова. Особливості соціально-педагогічної діяльності в ДНЗ вивчали такі вчені, як С. Архипова, І. Богданова, А. Капська, С.Литвиненко, Т. Поніманська, О.Солодянкіна та ін.

Мета статті – розкрити зміст діяльності соціального педагога з сім'єю в умовах дошкільного навчального закладу.

Виклад основного матеріалу. Співпраця дошкільного закладу та сім’ї передбачає наявність у батьків відповідальності, а у вихователів – сімейної центрованості педагогічної діяльності, заснованої на розгляді дитини в контексті її родини.Основний шлях налагодження такої співпраці – організація освітньої взаємодії [3, с. 7].

Робота з сім’ями вимагає від соціального педагога формування знань у батьків з питання захисту прав дитини, соціальної допомоги сім’ям різних соціальних категорій, особливостей сімейного виховання тощо.

Змістом соціально-педагогічної діяльності спеціаліста є виконання наступних функцій: аналітико-діагностичної (вивчення соціально-психологічної характеристики особистості; з’ясування «проблемного поля» дитини, родини; виявлення причин соціальних негараздів сім’ї); соціально-профілактичної (попередження виникнення соціальних проблем, соціального відхилення, своєчасне надання соціально-правової та інших видів допомоги сім’ям); соціально-корекційної (організація виховних впливів, заходів щодо виправлення недоліків батьків, нейтралізація негативних впливів); соціально-реабілітаційної (організація відновлювальних заходів для дорослих членів сім’ї); охоронно-захисної (використання комплексу правових норм, спрямованих на захист прав та інтересів дитини, сім’ї); психотерапевтичної (встановлення довірчих стосунків між батьками та дітьми, вирішення міжособистісних конфліктів між членами родини); прогностичної (планування власної соціально-педагогічної діяльності на основі виконаної роботи) [1, с. 10-12].

Соціальний педагог під час роботи з родиною виступає у трьох основних ролях: радника (інформує родину про важливість і можливість взаємодії батьків і дітей у родині, дає педагогічні поради щодо виховання дітей), консультанта (консультує з питань сімейного законодавства, міжособистісної взаємодії в родині, інформує про методи виховання, зорієнтовані на конкретну родину), захисника (захищає права дитини у випадку, коли приходиться зіштовхуватися з повною деградацією особистості батьків (алкоголізмом, наркоманією, жорстоким ставленням до дітей) [2, с. 14].




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28

Схожі:

Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 18 травня 2007 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2012 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2013 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Природничі науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 icon4 (Педагогічні науки) Бердянськ 2005 (06) ббк 74я5
Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №4. – Бердянськ: бдпу, 2005. – 210...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2009 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка