Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5



Сторінка25/28
Дата конвертації16.02.2018
Розмір5.62 Mb.
ТипПротокол
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28

Висновки. Отже, соціально-педагогічна діяльність з сім’єю в умовах дошкільного навчального закладу є важливою та необхідною складовою роботи з батьками дошкільника в сучасних умовах існування суспільства. Соціальний педагог спрямовує свою діяльність на розв’язання проблем, що можуть виникати як між самими батьками, так і між батьками та педагогічним колективом. Роль соціального педагога в дошкільному навчальному закладі є важливим аспектом у налагодженні взаємодії з батьками і полягає у нормалізації партнерських стосунків з ними, а також тісному взаємозв'язку для того, щоб підвищити педагогічну культуру батьків.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Захарова Н. М. Соціально-педагогічна робота в дошкільному навчальному закладі: навчальний посібник / Н. М. Захарова. – Мелітополь : Видавничий будинок ММД, 2012. – 133 с.

  2. Письмак Л. Робота соціального педагога із сім’єю в ДНЗ / Л. Письмак // Соціальний педагог. – 2015. − № 10. – С. 14-21.

  3. Рудік О. А. Взаємодія ДНЗ та сім’ї / О. А. Рудік, І. В. Молодушкіна. – Х. : Вид.група «Основа», 2013. – 224 с.



Карташов Микита,

студент 2 курсу Інституту соціально-

педагогічної та корекційної освіти

Наук. керівник: К. В. Петровська,

к. пед. н., доцент (БДПУ)
ПАРТНЕРСТВО ВОЛОНТЕРСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

ЯК МЕХАНІЗМ СоціальнОГО супровОДУ студентської молоді

зі статусом “внутрішньо переміщенна особа”

Актуальність нашого дослідження зумовлена подіями, які відбуваються в Україні сьогодні. Вже два роки як розпочалися протистояння на теренах нашої держави, ведуться воєнні дії, тисячі молодиків відправляються в зону проведення антитерористичної операції (АТО) для захисту територіальної цілісності нашої країни. Неоціненний вклад у позитивний розвиток подій вносять волонтери. У період соціальних потрясінь волонтери мають показати все на що вони здатні, виявити професіоналізм, відповідальність, чуйність і повагу. Слід відзначити, що волонтерська діяльність розповсюджується не тільки на допомогу бійцям, але й на роботу з людьми, які виїхали із зони воєнних протистоянь до інших областей. Однією з таких категорій є студентська молодь.

На часі вченими та практиками ведуться розвідки у цьому напряму. Різноманітним аспектам зазначеної проблематики присвячено низку наукових праць. Серед них слід виділити роботи Р. Бандури, Ф. Василюк, Н. Заверико, І. Звєрєвої, Н. Зімовець, О. Фетисової, С. Харченко та ін. Так, наприклад, колективом авторів (Н. Бочкор, Є. Дубровська, О. Калашник, Л. Ковальчук, К. Левченко, В. Панок, Т. Рєпнова, О. Соловйова та ін.) були розроблені методичні рекомендації зі здійснення соціально-педагогічної та психологічної роботи в період переживання соціально-політичних конфліктних та постконфліктних ситуацій.

Також питанням допомоги, підтримки та супроводу людей у складних життєвих обставинах займається Міжвідомча мережа з питань освіти в надзвичайних ситуаціях. Це глобальна мережа, члени якої надають гуманітарну допомогу з метою забезпечення здійснення права кожної людини на освіту в надзвичайних ситуаціях і в період відновлення.

Нормативно-правові, практичні аспекти здійснення соціального супроводу різних категорій населення прописані у Законі України про “Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю”, “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, “Про гуманітарну допомогу”; Листах МОН України “Про надання психологічної допомоги учасникам навчально-виховного процесу”, “Щодо навчання дітей військовослужбовців, які переїхали з Автономної Республіки Крим та м. Севастополя на постійне місце проживання до інших населених пунктів України” та ін.

Однак, незважаючи на значну увагу міжнародної спільноти, державних структур, науковців до цієї проблеми, залишаються деякі аспекти допомоги, які неможливо передбачити заздалегідь, адже кожен випадок унікальний і вимагає від суб’єктів допомоги високого професіоналізму і здатності орієнтуватися у вирії мінливих подій.

На сьогоднішній день ситуація, яка склалася ускладнюється ще й тим, що протистояння триває і важко передбачити час та спосіб його завершення. Це посилює тривожні настрої в суспільстві, страхи, розчарування і вимагає адекватної роботи фахівців різного профілю. Злагоджені дії, партнерство та взаємодія волонтерських організацій – це необхідна умова ефективної роботи механізму соціального супроводу студентської молоді зі статусом “внутрішньо переміщена особа.

Актуальність проблеми зумовила вибір теми роботи “Партнерство волонтерських організацій як механізм соціального супроводу студентської молоді зі статусом внутрішньо переміщенна особа.



Мета – обґрунтувати теоретико-практичні засади соціального супроводу студентської молоді зі статусом “внутрішньо переміщена особа”.

Визначена мета обумовила вирішення таких завдань дослідження:



  1. З’ясувати сутність партнерства волонтерських організацій та визначити його роль у соціальному супроводі студентської молоді.

  2. Вивчити законодавчі аспекти проблеми соціального супроводу студентської молоді зі статусом “внутрішньо переміщенна особа”.

  3. Визначити зміст соціального супроводу студентів зі статусом “внутрішньо переміщенна особа”.

Об’єкт – супровід вимушених переселенців із зони АТО.

Предмет дослідження – зміст соціального супроводу студентської молоді зі статусом “внутрішньо переміщенна особа”.

Для вирішення поставлених завдань використовувався комплекс методів: теоретичні – порівняльний, логічний аналіз науково-методичної літератури; контент-аналіз державних документів; метод моделювання; емпіричні – вивчення та узагальнення педагогічного та практичного досвіду, включене спостереження, інтерв’ювання; математичної статистики.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Бочкор Н. П. Соціально-педагогічна робота з дітьми у конфліктний та пост конфліктний період : метод, рек. / Н. П. Бочкор, Є. В. Дубровська, О. В. Залеська та ін. – К. : МЖПЦ “ЛаСтрада-Україна”, 2014. – 84 с.

  2. ЗУ “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 27.03.2015№ 245. Режим доступу:htpp:// www.zakon.rada.gov.ua.

  3. Психологическая помощь в трудных и экстремальныхситуациях : учеб. пособие для студ. уч. высш. проф. образования / Н. Г. Осухова – 5-е изд., перераб. и доп. – М. : Издательский центр “Академия”, 2012. – 320 с.



Кіріченко Валерія,

студентка 6 курсу Інституту соціально-

педагогічної та корекційної освіти

Наук. керівник: К. В. Петровська,

к. пед. н., доцент (БДПУ)
АНІМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЗАСІБ СОЦІАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ

Сучасна ситуація в Україні характеризується необхідністю у соціальному вихованні на всіх рівнях суспільного життя. Соціальне виховання має великий вплив на формування у молодого покоління духовних цінностей та ідеалів, індивідуального і суспільного світогляду, поведінкових стереотипів і конкретних вчинків.

Останнім часом увагу вчених привертає анімаційний (animation – оживлення, одухотворення) напрям педагогічної, соціокультурної, соціально-педагогічної діяльності. Використання анімаційної діяльності як засобу соціального виховання майбутніх фахівців соціальної сфери пов’язане зі створенням педагогічних умов, спрямованих на включення учасників в соціально-значимі відносини. Підвищення інтересу до такого виду фахової практики цілком виправдано тим, що триває пошук нових моделей педагогічного вдосконалення процесу розвитку особистості в соціальному просторі.

Значна роль у вихованні соціальності молодої людини належить вищій школі. У роботах педагогів, психологів, соціологів (Н. Бордовська, Л. Воловик, Б. Вульфов, В. Лісовський, Л. Новикова, А. Реан, М. Рожков та ін.) відзначається, що сучасна система вищої професійної освіти має великі можливості для соціального виховання студентів у силу серйозних гуманістичних перетворень, що відбуваються В Україні і роблять її більш гнучкою, варіативною і відкритою. При цьому вища школа поєднує завдання підготовки висококваліфікованих фахівців і формування у них соціально значущих якостей особистості [2].

Анімаційна діяльність в контексті соціального виховання студентів вузу спеціально не вивчалась, що дозволяє констатувати необхідність інтеграції наявних наукових уявлень про її використання як засобу соціального виховання.

Підготовку фахівців до здійснення анімації розглядали Л. Волик, В. Кірсанов,Т. Лесина, І. Шульга та ін. Дозвілля як простір для позитивного соціального розвитку особистості досліджували Р. Азарова, А. Воловик, В. Дуліков, Д. Шамсутдінова та ін. Можливості анімації щодо подолання окремих соціально-педагогічних проблем вивчали Т. Дедуріна, Л. Сайкіна, Л. Тарасов та ін. [3].

Таким чином, в результаті аналізу наукової літератури щодо означеної проблеми можна сказати, що гуманістична парадигма вищої освіти, виступаючи в якості методологічної основи процесу підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до анімаційної діяльності, відкриває широкі можливості для прояву особистісної ініціативи.

Однак, на наш погляд, досі бракує ефективної моделі підготовки фахівців-аніматорів, які здатні виконувати професійні соціально-педагогічні обов’язки та продуктивно працювати в сфері дозвілля.

Вибір теми нашого дослідження зумовлений низкою протиріч:

1. Між дослідженням цілого ряду аспектів соціального виховання майбутніх фахівців соціальної сфери, розробленістю науково-теоретичних підходів до розуміння засобів соціального виховання і відсутністю робіт з проблем використання анімаційної діяльності як засобу соціального виховання майбутніх фахівців соціальної сфери;

2. Між наявністю мотивації студентів до освоєння анімаційної діяльності, оригінального досвіду соціального виховання студентів вузу з використанням її технологій і недостатнім їх науково-методичним осмисленням.

Метою нашого дослідження є: виявити і теоретично обґрунтувати педагогічні умови використання анімаційної діяльності як засобу соціального виховання майбутніх фахівців соціальної сфери.

Для вирішення поставленої мети використовувався комплекс таких методів: теоретичні (вивчення та аналіз літератури, офіційних документів стосовно проблеми в її історичному розвитку, системний аналіз, класифікація, аналогії, моделювання); емпіричні (вивчення та узагальнення педагогічного досвіду, аналіз продуктів діяльності студентів, спостереження, інтерв’ювання, анкетування, дослідно-експериментальна робота), якісна і кількісна обробка результатів дослідження.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Волик Л. Модель підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів до анімаційної діяльності / Л. Волик // Шлях освіти. 2009. – № 3. – С. І0-І4.

  2. Волик Л. Анімація як нове явище вітчизняної педагогічної науки / Л. Волик // Шлях освіти. – 2009. – № І. – С. 6-9. 

  3. Шульга И. И. К проблеме подготовки педагогов-аниматоров в вузе : Материалы Междунар. научно-практ. конф. “Ценностные приоритеты общего и профессионального образования”. – М. : Изд-во МПГУ. 2000. – С. 186-189.



Костенко Настя,

студентка 2 курсу Інституту соціально-

педагогічної та корекційної освіти

Наук. керівник: С.Г. Улюкаєв,

канд. пед. наук, доцент (БДПУ)
ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ В США

Початком ери порятунку дітей можна вважати історію Мері Еллен Вільсон (1864-1956), яка зазнавала фізичного насилля з боку прийомних батьків і історія якої зазнала широкого розголосу в суспільстві. Оголошення цієї історії стало поштовхом для створення Генрі Бергом разом з Элбриджем Джеррі і Джоном Райтом у 1875 році першої організації з захисту дітей у Нью-Йорку. Дана організація була неурядова. Її діяльність базувалась на основі законів Англії («Діти позбавленні батьківського піклування», «Один з батьків перебуває в ув'язненні»; «Опікун відмовляється піклуватися про дитину в подальшому»; «Діти, які зазнають фізичного насилля»). Ці законодавчі акти стали основою подальшого розвитку системи захисту дітей та молоді.

Наступна стадія розвитку усиновлення США відноситься до періоду молодої держави (XVI – XX ст.) Швидка імміграція і наслідок американської громадянської війни привели до безпрецедентного переповнення притулків і будинків для підкидьків в середині дев'ятнадцятого століття. Якщо говорити про діяльність щодо допомоги мігрантам та не захищеним верствам населення, то тут краще згадати американського філософа, соціолога, письменницю і громадського діяча Джейн Адамс. Вона була одним із найвизначніших реформаторів часів Теодора Рузвельта і Вудро Вільсона, по праву вважалася зразком для наслідування всім жінкам середнього класу. Одним з найвідоміших закладів Адамс став легендарний Халл-Хаус – одне з перших благодійних закладів-нічліжок в США. У Халл-Хаусі функціонували вечірня школа, дитячі садки, секції для підлітків, кухня, галерея, кав'ярня.

Даний проект сприяв прийняттю першого в Іллінойсі закону про інспекції фабрик у 1893р. Двома роками пізніше у Халл-хаусі був виданий соціологічний огляд підприємств з потогінною системою праці, густонаселених житлових кварталів і т. п. Під тиском Халл-хауса був створений перший в країні суд у справах неповнолітніх (1889). Найбільшу увагу безпритульним дітям приділив міністр уряду США Чарльз Лоринг Брейс, який позитивно віднісся до створення «Сирітського потягу». «Сирітський потяг» був громадським експериментом, за допомогою якого діти з переповнених прибережних східних міст Сполучених Штатів транспортувалися на Середній Захід країни для усиновлення. Діяльність цих поїздів здійснювалась протягом 75 років (1854-1929 р.р.). За цей час було перевезено приблизно 200 000 осиротілих, залишених або бездомних дітей.

Проект «Сирітський поїзд», в кінцевому результаті, здійснив передислокацію приблизно 200 000 дітей з міських центрів Сходу до сільських регіонів.

Вперше на законодавчому рівні проблема бездоглядних дітей була розглянута на конференції Білого дому в 1909 році . Після цієї конференції президент Рузвельт створив в 1912 році Бюро Дітей США – перше федеральне агентство, що представляло інтереси дітей і мало на меті реформи правил праці дітей. Прийняття такого законодавства дало поштовх для відкриття численних приватних та громадських притулків. Також на федеральному рівні були прийняті такі закони, як Білль про материнство і дитинство (1918) та Акт соціального страхування (1935).

Виходячи з цього державою була прийнята постанова щодо недопущення заміщення біологічних батьків, крім того на державному рівні був прийнятий акт про «Благополуччя дітей Індіанців » (1978р.), який передбачав ряд заходів, що дозволили значно зменшити кількість випадків поміщення дітей-індіанців в патронатні сім’ї, що загрожував їх відривом від національної культури. На підставі САРТА (1974р.) був створений Національний Центр у справах жорстокого поводження з дітьми. У 1980 році, в акті допомоги в усиновленні та благополуччі дітей, були введені наступні положення: а) збереження сім'ї; б) вживання осмислених дій для запобігання вилучення дитини з сім'ї; в) вимагання проведення оцінки і складання плану для кожної дитини сім'ї; г) вимагання для дитини альтернативного місця перебування з мінімальними обмеженнями; д) обмежене фінансування тимчасового приміщення. Також відбулися значні зміни та роз'яснення в постановах Акту про допомогу в усиновленні від 1980 р., які увійшли до закону від 1997 року «Закон про усиновлення і безпечних сім'ях»:

1) Узаконення виплати компенсацій сім’ям, що усиновляють;

2) Зобов’язання керівництва штатів документувати спроби усиновити дитину;

3) Встановлювати нові тимчасові рамки позбавлення батьківських прав на дитину;

4) Встановлювати нові тимчасові рамки слухань про постійне місце житла.

Таким чином, можна зробити наступні висновки, що до основних етапів організації системи захисту дітей в США: кожен етап безпосередньо пов'язаний з економічним та соціальним розвитком суспільства, розвитком громадської думки та потребами суспільства.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Електронний ресурс : Режим доступу: hhtp //www. Studopedia. Ru

  2. Електронний ресурс : Режим доступу: Svonb. Livejournal. com.



Лебедєва Анастасія,

студентка 2 курсу Інституту соціально-

педагогічної та корекційної освіти

Наук. керівник: О.І. Гуренко,

д.пед.н., професор (БДПУ)
ПРОФІЛАКТИКА НАСИЛЬСТВА СЕРЕД ПІДЛІТКІВ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Актуальність. У сучасному світі тотальним стає таке негативне соціальне явище, як насильство над дітьми. Відповідно до даних ВООЗ, 2 млн. дітей щорічно стають жертвами жорстокого поводження. Кожна десята дитина гине, 2. тис. вчиняють самогубство, більше 50 тис. залишають свої домівки. Тому сьогодні особливо гострою залишається проблема протидії насильству, яка є нагальною і для України, що йде шляхом розбудови демократії в умовах утвердження ринкових відносин. Настав час змінювати громадську думку з позиції активно захищати дитину від різних форм тиранства, оскільки ставлення до дітей є одним із показників духовного розвитку та соціальної зрілості суспільства.

Потреба захисту дитини від насильства оговорена в Законах України: “Про охорону дитинства”, “Про попередження насильства в сім’ї”, Законі України від 25 вересня 2008 р., який визначає правові і організаційні основи попередження насильства в сім'ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї.



Ступінь досліджуваності проблеми. Психологічні аспекти насильства щодо підлітків розроблялися у дослідженнях А. Асмолова, Б. Братуся, Т. Драгунової, В. Знакова, Н. Зинов’євої, Н. Левітова, Н. Максимової, Л. Семенюк, Н. Тарабриної, Д. Фельдштейна. Проблемі насильства були також присвячені роботи зарубіжних психологів: А. Бандури, Р. Берона, А. Брауна, К. Бютнера, А. Мічерліха, М. Пападопулу, Д. Річардсона, Р. Соонетс, З. Фрейда, З. Хола, В. Холичер.

Сьогодні теоретично обґрунтовано низку питань, які стосуються соціально-педагогічних та правових аспектів проблеми жорстокого ставлення до дітей (Т. Алексеєнко, З. Малькова, Г. Міньковський, О. Руднєва та інші).



Мета дослідження – розглянути сутність соціально-педагогічної профілактики насильства серед підлітків.

Сутність дослідження. З позиції соціальної педагогіки, жорстоке ставлення до дітей проявляється в різних формах – від небажання їх доглядати, байдужості з боку дорослих і до фізичних покарань. Це всі форми фізичного та психічного насильства, завдання побоїв або образ, неуважне, недбале або жорстоке ставлення. При цьому підкреслюється, що насильство – це вплив однієї людини на іншу, що порушує конституційне право людини на особистісну недоторканість (у фізичному і духовному розумінні).

Особливо гострою є проблема насильства над дітьми. Слід зазначити, що згідно з дослідженнями, проведеними соціологами Р. Ароном, Ш. Воліном, Г. Ковганичом, більшість дітей із бідних сімей страждають від асоціального ставлення з боку батьків та інституцій, що теоретично були створені саме для того, щоб допомагати та всебічно підтримувати дітей. Діти – це майбутнє кожної держави. А тому фізичні та емоційні травми, які вони переживають, обкрадають суспільство та усіх його членів зокрема. Не завжди можна уникнути дитячих травм, але їхня мінімізація має стати важливим завданням роботи соціального педагога.

Насильство серед підлітків – це дії або бездіяльність, які застосовуються примусово однією стороною над іншою з метою фізичного, психічного, сексуального задоволення. Зокрема, психічне (емоційне) насильство серед підлітків – це будь-яка дія, що викликає у дитини стан емоційної напруги, піддаючи небезпеці віковий розвиток її емоційного життя. Фізичне насильство серед підлітків – це навмисні дії, що викликають у них відчуття фізичного болю.

Насильство дає дуже серйозні негативні соціальні наслідки. Воно породжує терор, безладдя; відчуття відсутності допомоги, невпевненості, безнадійності або безсилля; відчуття провини; відчуття придушення волі; примари; відсутність самоповаги; настирливі спогади; напади страхів, депресію; фобії, смуток; роздуми про самогубство; самозвинувачення; втрату довіри; сумніви щодо віри в щось; наркотичну/алкогольну залежність; жагу помсти.



Висновки. Отже, соціально-педагогічні наслідки насильства дуже негативні. Тому соціальним педагогом повинна проводитися робота з профілактики насильства, роз’яснення дітям їхніх прав.
ЛІТЕРАТУРА

1. Агаркова Н. Законодавче забезпечення соціально-правового захисту дітей (2002-2005 рр.) / Н. Агарова // Рідна школа. – 2007.– № 2.– С. 9–12.

2. Адамчук І. Насилля в школі: тренінг для вчителів / І. Адамчук // Соціальний педагог (Шкільний світ). – 2007. – № 5. – С. 43-50.

3. Завацька Л. Технології професійної діяльності соціального педагога: [навчальний посібник] / Л. Завацька – Київ : Видавничий дім "Слово", 2008. – 240 с.



Литвиненко Дарина,

студентка 3 курсу Інституту соціально-

педагогічної та корекційної освіти

Наук. керівник: С.Г. Улюкаєв,

канд. пед. наук, доцент (БДПУ)
ПРОФІЛАКТИКА ТА СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА НАРКОЗАЛЕЖНОЇ МОЛОДІ

На сьогоднішній день загальновизнаним вважається, що наркотизм є не так проблемою медичного характеру, скільки проблемою соціальної, так званої соціальної хворобою. Тому, для ефективної боротьби із зростанням наркотизму недостатньо тільки лікування і реабілітації наркоманів. Особливе місце у цьому процесі має займати превентивна робота з групами ризику. Необхідність проведення профілактичної роботи в підлітковому та молодіжному середовищі набуває все більшого значення. Адже як показує світова практика, вилікувати від наркоманії вдається не більше 2-3% захворілих і більш ефективним і економічно вигідним є вкладення коштів у запобігання цього руйнівного явища, ніж в усуненні його наслідків. Дослідженням проблеми наркозалежності займалися А. Л. Афанас’єв, Г.Г. Заіграєв, В.В. Дунаєвський, Б.М. Левін, Ю.П. Лісіцин, А.В. Нємцов, О.В.Соловов , Н.О.Сирота, В.О. Худік та ін.

Залежно від контингенту, з яким проводиться профілактична робота, розрізняють первинну, вторинну і третинну профілактику.

- Первинна профілактика – це комплекс превентивних заходів, спрямованих на запобігання вживання психічно активних речовин. Ця форма профілактики передбачає роботу з контингентом, не знайомим із дією психологічно активних речовин.

Програми первинної профілактики включають антинаркотичну пропаганду, прилучення до посильної праці, організацію здорового дозвілля, залучення молоді в суспільно корисну діяльність, заняття спортом, мистецтвом, туризмом тощо.

Первинна профілактика є масовою і найбільш ефективною. Вона ґрунтується на комплексному системному дослідженні впливу умов і факторів соціального і природного середовища на здоров'я населення. До заходів первинної профілактики відносяться міри захисту, які можуть впливати або на несприятливий вплив наркотично-провокуючих факторів.

– Вторинна профілактика орієнтована на групу ризику. Об'єктом цієї форми профілактики є молоді люди, підлітки і діти, а також особи з високим ступенем ризику прилучення до споживання будь-яких психоактивних речовин (ПАР). Мета вторинної профілактики є раннє виявлення осіб, що почали вживати ПАР, та надання допомоги потенційним наркоманам та токсикоманам з метою виникнення у них психічної та фізичної залежності від інтоксикантів.

– Третинна профілактика – це надання допомоги людям, що страждають наркоманією. Вона включає в себе діагностичні, лікувальні та реабілітаційні заходи. Її мета – попередження подальшого розпаду особистості і підтримка дієздатності людини.

Працюючи в галузі антинаркотичного освіти, слід уникати тактики залякування, оскільки вона неефективна. Недоцільні разові антинаркотичні заходи, оскільки такий підхід не дає можливості підліткам розвивати навички протистояння наркотикам.

Профілактика – це система комплексних державних і громадських, соціально-економічних та медико-санітарних, психолого-педагогічних заходів, головною метою якою є – розвиток процесу усвідомлення власного поведінкового вибору, найбільш оптимального та ефективного для даної конкретної особистості. Основні елементи програми реабілітації наркозалежних: психологічні заняття та тренінги (вправи комунікації, робота проти стресу, агресії і т.д.); трудотерапія; музично-терапевтичні і дозвільні заняття; заняття спортом.

Основний метою фахівців з соціальної роботи в справі реабілітації наркозалежних є допомога наркоману в усвідомленні особливостей його хвороби – вони повинні допомогти людині, що потрапила в залежність і його сім'ї навчитися повноцінно жити незважаючи на цю хворобу, не відчуваючи почуття провини і приреченості.

Таким чином, з повною упевненістю можна стверджувати, що реабілітація наркозалежних людей – це дуже складні процесуальні дії, що потребують великих зусиль, як з боку клієнта, так і з боку групи фахівців, і тривалого періоду часу процесу.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28

Схожі:

Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 18 травня 2007 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2012 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2013 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Природничі науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 icon4 (Педагогічні науки) Бердянськ 2005 (06) ббк 74я5
Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №4. – Бердянськ: бдпу, 2005. – 210...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2009 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка