Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5



Сторінка4/28
Дата конвертації16.02.2018
Розмір5.62 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28

ЛІТЕРАТУРА

  1. Антонова О. Є. Обдарованість : досвід історичного та порівняльного аналізу : монографія / О. Є. Антонова. – Житомир : Житомир. держ. ун-т, 2005. – 456 с.

  2. Доротюк В. І. Діагностика індивідуальних відмінностей учнів загальноосвітньої школи при комплектуванні профільних класів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.07 „Педагогічна та вікова психологія” / В. І. Доротюк. – К., 2001. – 17 с.

  3. Завгородня Н. М. Педагогічні умови соціалізації обдарованих учнів у навчально-виховному середовищі загальноосвітнього навчального закладу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.05 "Соціальна педагогіка" / Н. М. Завгородня. – Київ, 2006. – 22 с.

  4. Зоц В. Обдаровані діти / В. Зоц // Завуч. – 2003. – № 17–18. – С. 3.

  5. Стрельников В. Методики оцінювання інтелекту та критерії творчої особистості / В. Стрельников // Психологічна підтримка творчості учня / [упоряд. О. Главник, В. Зоц]. – К. : Редакції загальнопедагогічних газет, 2003. – 128 с.

  6. Холодная М. А. Психологические механизмы интеллектуальной одарённости / М. А. Холодная // Вопросы психологии. – 1993. – № 1. – С. 32–39.


Жеребко Юлія, Єрьоміна Тетяна,

студентки 3 курсу Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: Л. Г. Ярощук,

кандидат пед. наук, доцент (БДПУ)
АВТОРСЬКІ КАЗКИ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО ТА ЇХ РОЛЬ

У ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Важливу роль у розвитку дітей відіграють казки. Вони розвивають фантазію, правильне мовлення, внутрішній світ дитини, творчий потенціал, мають багатогранне виховне значення. Читання казок – це не тільки приємне проведення часу, а й набуття життєвих навичок, наприклад, усвідомлення того, що добро завжди переможе зло.

В Україні В. Сухомлинський змінив погляди на педагогіку, адже зумів створити свій світ казок – живий, яскравий, образний. Він розмірковував: «Я не один рік думав: у чому виявляється найяскравіше наслідок виховання? Коли я маю моральне право сказати: мої зусилля дали плоди. Життя переконало: перший і найвідчутніший наслідок виховання виявляється в тому, що людина почала думати про себе. Замислилася над питанням: що в мені доброго і що поганого? Найточніший метод і прийоми виховання будуть порожніми, якщо вони не приведуть до того, щоб людина подивилася на саму себе, замислилася над власною долею» [1, с. 5].

Загальні питання виховання казкою знайшли відображення в працях Т. Грабенко, Е. Заїки, Т. Зінкевич-Євстігнєєвої та ін. Виховний потенціал казок В. Сухомлинського вивчали О. Господаренко, М. Масловська, Н. Озерна, Р. Шулигіна та ін.

Мета дослідження вивчити потенціал авторських казок В. Сухомлинського у вихованні молодших школярів.

Василь Олександрович добре знався на народних традиціях, усній народній творчості, Біблії, історії. Саме звідти він черпав сюжети для своїх казок. У школі Вчитель створив «Кімнату казок». «Казка, – любив повторювати В. Сухомлинський, – це, образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мови. Діти розуміють ідею лише тоді, коли вона втілена в яскравих образах. Казка – благородне і нічим не замінене джерело виховання любові до Вітчизни. Патріотична ідея казки – у глибині її змісту, створені народом казкові образи, що живуть тисячоліття, доносять до серця і розуму дитини могутній творчий дух трудового народу, його погляди на життя, ідеали, прагнення. Казка виховує любов до рідної землі вже в тому, що вона – творіння народу» [3, с. 203].

Педагог створив сам понад тисячу казок, казки писали і його вихованці. Василь Олександрович стверджував, що фантастичні казкові образи відкривають дитині не тільки красу, а ще й істину, бо примушують співпереживати, битися серденьку, шукати виходу із ситуації, що склалася. Казки В. Сухомлинського – вічна мудрість життя, вони спонукають думати, робити висновки [4].

Величезний виховний потенціал казок для дітей В. Сухомлинського, які допомагають сформувати й розвинути в молодших школярів такі ціннісні орієнтири: духовні цінності; гуманістичні почуття; родинні цінності; естетичні почуття; бережливе ставлення до природи.

«Утвердити в кожній дитині доброту, сердечність, чуйність до всього живого й красивого – елементарна азбучна істина шкільного виховання, з цієї істини починається школа» [6].

Багато у Василя Олександровича пізнавальних казок. Вони знайомлять дітей із світом природи, звичками тварин, способом їх життя, особливостями поведінки. Зокрема в казці «Деркач і Ластівка» діти знайомляться з тим, що одні птахи летять у теплі краї – Ластівка, а інші, як Деркач, ідуть пішки. Та завдяки своїй наполегливості, ця пташка долає довгий шлях.

Ціна перемоги – це тяжка праця. Така мораль цієї казки.

Інший мотив казки «Як Їжачиха приголубила своїх дітей». У казці розповідається про те, як Зайчик скривдив маленьких їжаченят, бо вони гидкі і колючі. А матуся заспокоїла їх: «Та хіба ж ви колючі, дітки мої рідненькі. Волоссячко на вас м’якеньке, як льон. Та ви ж пухкі, мов ті м’ячики» [4]. До цього ж циклу відноситься і казка «Перепел і Кулик». Коли Перепела куріпки запитали: «Де ж найкраще?». Кулик відповів: «У болоті. Бо воно рідне». «У житі – відповів Перепел, бо воно рідне» [4].

Допомагала казка Василя Олександровича виховати і справжнього патріота. «Казка, – на його думку, – благодатне джерело виховання любові до Батьківщини, яке нічим не можна замінити. Патріотична ідея казки – в глибині її змісту: створені народом казкові образи, що живуть тисячоліття, доносять до серця й розуму дитини могутній творчий дух трудового народу, його погляди на життя, ідеали, прагнення» [6, с. 117].

Казки В. Сухомлинського, які зібрані в його збірках «Казки школи під голубим небом», «Чиста криниця», «Вічна тополя», сприяють утвердженню доброчинності в молодших школярах. На практиці в школі ми можемо побачити, як казка допомагає пробудити в дітях зерна любові до Батьківщини, до свого народу, як вона зачаровує учнів початкової школи образністю рідного слова, красою української мови. Наприклад, казку «А що там за лісом?» можна використати з метою розвитку в дітей патріотичних почуттів, формування любові до навколишнього середовища, а казку «Чого ж ти вчора не шукав моїх окулярів?» – виховання поваги до старших, вдячності їм. Можливості виховання любові до рідної країни ми бачимо також у казках «Сонце заходить», «Лелеки прилетіли» та інших. Казка «Кашу варила, діток годувала» виховує любов до матері, повагу до неї, справедливість. Ці та інші казки допомагають дитині усвідомити такі складні поняття як Батьківщина, рідний край, патріотизм тощо.

Цілу низку оповідань і казок В. О. Сухомлинський присвячує темі філософії життя, місцю кожного в цьому житті на землі. Письменник-педагог дитячими вустами ставить запитання, на які школярам треба шукати відповідь разом з учителем, батьками, своїми ровесниками. Наприклад, дівчинці важко збагнути, як це могло бути, що її колись не було (оповідання «Як же все це було без мене?»), актуальне і вічне питання в дитячому світі. Його не можна ніяк обійти в спілкуванні з дітьми молодшого шкільного віку. Тому це оповідання Василя Олександровича й «працює» на сторінках сучасного підручника [10].

Яскравим прикладом художнього розв’язання філософської проблеми на рівні, доступному дітям, є оповідання «Соловей і жук». Гордий, самозакоханий Соловей виявляє нетерпимість до жука, який не співає, а гуде:

«Перестань гудіти. Твоє гудіння нікому не потрібне. Та й краще, аби тебе, Жуче, зовсім не було». На це Жук, сповнений власної гідності, відповів зухвалому Солов’ю:

- Ні, Солов’ю, без мене, Жука, неможливий світ, як і без тебе, Солов’я.

І дівчинка, ровесниця семирічних другокласників, якій за сюжетом казки, довелося стати арбітром у суперечці між тваринами, також робить дитячий, але по-дорослому правильний висновок: «Хай будуть і Соловей, і Жук». Потім подумала і додала: «Як же можливо без Жука?»

Такі самі аналоги маємо уже не в дитячому, а в нашому дорослому житті. Це є стрижнева, дуже важлива проблема нашого суспільства, суспільства, яке тільки спинається на ноги в набутті справжнього демократичного обличчя, вигляду. Цю думку варто підкреслити учням і на уроці тією мовою, тими словами, які вони у своєму віці можуть сприйняти [10].

Педагогічні казки В. Сухомлинського нібито опосередковані, непомітні зовні, але активно та ефективно виховують у дітей найкращі почуття щиросердності і любові до всього прекрасного, формують перші навички людяності у взаєминах між юними особистостями, виховують духовні цінності, гуманістичні почуття, родинні цінності, естетичні почуття, бережливе ставлення до природи тощо.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Деркач В. Примножуючи спадщину Павлиського добротворця / В. Деркач // Початкова школа. – 2000. – № 9. – С. 6–7.

  2. Зинкевич-Евстигнеева Т. Путь к волшебству. Теория и практика сказкотерапии / Татьяна Зинкевич-Евстигнеева. – СПб. : "Златоуст", 1998. – 352 с.

  3. Ковальчук В. І. Спогади про В. Сухомлинського / В. І. Ковальчук. – К., 1990. – С. 201–204.

  4. Масловська М. Казковий світ Василя Сухомлинського [Електронний ресурс] / Марія Масловська. – Режим доступу : http://dspace.nbuv.gov.ua/

  5. Ткаченко І. Жива вода криниці / І. Ткаченко // Освіта. – 1993. – № 10. – С. 6.

  6. Сухомлинський В. О. Вибрані твори : в 5-ти т. / В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. шк, 1976. – Т. 4. – 1976. – 640 с.

  7. Сухомлинський В. Куди поспішали мурашки : казки / Василь Сухомлинський. – К. : Веселка, 1981. – 20 с.

  8. Сухомлинський В. О. Чиста криниця / Василь Олександрович Сухомлинський. – К. : Веселка, 1993. – 286 с.

  9. Тренинг по сказкотерапии / [под ред. Т. Д. Зинкевич-Евстигнеевой]. – СПб : Речь, 2006. – 176 с.

  10. Формування у молодших школярів ціннісних орієнтирів за творами В. О. Сухомлинського [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.refsua.com/


Альона Задорожня,

студентка 6 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Науковий керівник: Н. М. Щербакова,

канд. пед. н., доцент (БДПУ)
СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ВИЩОЇ ШКОЛИ

Сучасний стан суспільного розвитку, динамічні зміни в людській діяльності зумовлюють потребу суспільства у формуванні творчої особистості з високим рівнем інтелектуального розвитку, креативних можливостей, професійних здібностей. Одним зі шляхів розв’язання цього важливого завдання є модернізація освітньої системи України через упровадження в навчальний процес вищих навчальних закладів інноваційних педагогічних технологій. На цьому наголошується у нормативних документах: Законі України «Про освіту», «Про вищу освіту», Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття); Національній доктрині розвитку освіти в Україні, Концепції педагогічної освіти, Національній стратегії розвитку освіти в Україні на 2012 – 2021 рр. Зміст цих документів спрямовано на підвищення престижу та соціального статусу, забезпечення умов для професійного і культурного зростання майбутніх педагогів, зокрема вчителів початкових класів.



Проблемі підготовки майбутніх фахівців присвячено фундаментальні дослідженнях українських учених (Н. Бібік, О. Бондар, І. Зязюна, Л. Коваль, А. Крамаренко, Н. Ничкало, О. Савченко, С. Сисоєвої та ін.) у яких акцентується увага на необхідності забезпечення підготовки педагогічних кадрів вищого рівня якості, спроможних оптимально адаптуватися до швидкоплинних змін у змісті професійної діяльності, оволодівати уміннями самостійно опановувати необхідними знаннями, збагачувати професійний досвід.

Фундамент професіоналізму вчителя початкової школи закладається під час його навчання у педагогічному ВНЗ. Якість підготовки майбутніх фахівців залежить від рівня їх активності в навчально-пізнавальній діяльності та прагнення до максимально повного розкриття і реалізації внутрішнього потенціалу в професії. У даному контексті зростає зацікавленість у впровадженні сучасних педагогічних технологій. Так, у роботах А. Будас, Л. Ващенко, Т. Демиденко, О. Комар, Л. Машкіна, О. Суховірський, І. Чорней, О. Шапран розглядається підготовка педагогічних кадрів до професійної діяльності завдяки використанню сучасних педагогічних технологій (організація проектної діяльності, поетапного засвоєння студентами навчального матеріалу, інформаційна та ігрова технологія тощо).

Однак, питання ефективного застосування інноваційних технологій, зокрема проектної, у навчальному процесі вищої школи та їх вплив на формування професійної компетентності майбутнього вчителя початкової школи залишається ще недостатньо вивченим, що й спричинило вибір теми дослідження «Упровадження проектної технологіїї в навчальний процес підготовки вчителя початкової школи».

Використання проектної технології надає можливість організувати активну діяльність студентів з елементами наукового пошуку, забезпечує вироблення вміння застосовувати отримані дані в подальшій педагогічній діяльності, сприяє формуванню професіоналізму майбутніх учителів початкових класів. Майбутні вчителі на основі цієї технології навчаються моделювати навчальний процес, розвивати власну творчість та педагогічні здібності. Дана технологія, як зазначають науковці та методисти, вимагає реалізації всіх стадій творчого процесу студента: виникнення, обґрунтування, осмислення і прийняття ідеї, технологічна розробка ідеї, практична робота над втіленням ідеї, апробування об’єкту в роботі, доробка і самооцінка творчого вирішення ідеї. А відтак залучення майбутнього вчителя до підготовки та реалізації проекту є важливим, тому що така діяльність найбільше інтегрує, структурує, розвиває особистість. Виконання проекту передбачає досконале вивчення студентами певної проблеми або самостійно, або в результаті колективної співпраці один з одним та під керівництвом викладача.



Таким чином, для підвищення професійної підготовки майбутнього вчителя початкової школи важливою умовою можна розглядати впровадження в навчальний процес вищого навчального закладу проектної технології. Оскільки її використання дає змогу гармонізувати співвідношення аудиторного навчання під керівництвом викладача та вдосконалювати самостійну роботу студентів, щоб розвинути в них гнучкість мислення, адаптованість до будь-яких ситуацій, ініціативність, самостійність у прийнятті рішень, уміння працювати в колективі, творчий підхід до розв’язання проблем практичної діяльності.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Коваль Л. В. Професійна підготовка майбутніх учителів у контексті розвитку сучасної початкової освіти: технологічний підхід : монографія / Людмила Вікторівна Коваль. – Донецьк : ЛАНДОН-ХХІ, 2011. – 330 с.

  2. Пєхота О.М. Освітні технології : навч.-метод. посіб. / О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; за заг. ред. О.М. Пєхоти– Київ : А.С.К., 2001. – 256 с.



Юлія Караянова,

студентка 4 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: А. С. Толкачова,

канд. пед. н., доцент (БДПУ)
ДИДАКТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕГРОВАНИХ УРОКІВ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

Актуальність. Інтегровані уроки в початковій школі дають можливість підводити учнів до усвідомленої і емоційно пережитої потреби міркувати і висловлювати свої думки на запропоновану тему. Актуальність цієї теми полягає у тому, що інтегровані уроки більш різноманітні, пов'язані з чисельними асоціаціями, наповнені різними емоціями, що надзвичайно важливо в роботі зі школярами.

Ідея досвіду з інтегрованого навчання будується на положеннях праць Н. Буринської, Л. Виготського, В. Ільченко, В. Паламарчук, Н. Присяжнюк, О. Савченко, В. Сухомлинського, Г. Федорця.



Мета дослідження: з’ясування дидактичних особливостей проведення інтегрованих уроків у початкових класах.

Сутність дослідження. Вперше поняття "інтеграція" було використано в ХVII столітті Я.-А. Коменським у праці "Велика дидактика" : "Все, що знаходиться у взаємозв'язку, повинно викладатися у такому ж взаємозв'язку" [2, с. 14].

Тенденція уваги до проблеми інтеграції, започаткована К. Ушинським та В. Сухомлинським, значно розширилася і поглибилася в дослідженнях українських вчених – І. Беха, Л. Варзацької, М. Вашуленка, І. Волкової, М. Іванчук, О. Савченко, Н. Світловської та ін.

Інтегровані уроки відрізняються від традиційних, як зауважує М. Іванчук, тим, що вони об’єднують блоки знань із різних навчальних предметів, тем навколо однієї проблеми з метою інформаційного та емоційного збагачення сприймання, мислення, почуттів учня. Такий урок забезпечує формування в молодших школярів цілісної картини світу, здатності сприймати предмети і явища різнобічно, системно, емоційно, сприяє поглибленню та розширенню знань учнів [1, с. 10].

На думку К. Ушинського, все навчання повинно складати "один розумний вплив дорослої особи" [4, с. 232].

Важливим напрямком методичного оновлення уроків, як зазначає О.Савченко, є проведення їх на основі інтеграції змісту, відібраного з кількох предметів і об'єднаного навколо однієї теми [4].

Методичними принципами об'єднання предметів є: опора на знання з багатьох предметів; взаємозв'язок в змісті окремих дисциплін; зближення однорідних предметів; розвиток загальних рис для ряду предметів [3, с. 6].



Основні висновки. Отже, інтегровані уроки в початковій школі дають можливість підводити учнів до усвідомленої і емоційно пережитої потреби міркувати і висловлювати свої думки на запропоновану тему. Діти мають можливість застосовувати при цьому арсенал своїх знань, життєвий досвід, зробити власні, нехай незначні, але дуже необхідні кожній дитині, умовиводи і пошукові відкриття.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Іванчук М. Г. Інтегрований урок як специфічна форма організації навчання / М. Г. Іванчук // Початкова школа. – 2004. – №5. – С. 10–13.

  2. Комар О. А. Проводимо інтегровані уроки / О. А. Комар, Л. Ф. Лаптєва, О. М. Лобановська // Початкова школа. – 1996. – №1. – С. 16–18.

  3. Савченко О. Я. Урок у Початкових класах / Олександра Яківна Савченко. – К. : Освіта, 1993. – С. 87.

  4. Ушинський К. Д. Вибрані педагогічні твори: у 2 т. / К. Д. Ушинський. – К. : Рад. шк. – Т. 2 : Проблеми російської школи. – 1983. – 360 с.


Мельник Аліна,

студентка 4 курсу ІППОМ

Науковий керівник: І. А. Барбашова,

к. пед. наук, доцент кафедри педагогіки (БДПУ)


ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА МОЛОДШИХ УЧНІВ У НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Проблема взаємодії людства з навколишнім середовищем – найважливіша проблема сучасності. Від правильного її вирішення багато в чому залежить майбутнє нашої планети. Усвідомлення екологічно значущих проблем вимагає перебудови свідомості людства на користь природі, на розуміння її важливості у сучасному світі. Формування екологічної культури людини відбувається з дитинства, тож велику роль в її становленні відіграє початкова школа, яка є першою сходинкою опанування дитиною екологічних знань.

Метою нашого дослідження є пошук шляхів екологічної освіти молодших учнів.

Термін «екологічна освіта» вперше був введений на конференції, організований Міжнародним союзом охорони природи (МСОП) в 1970 р. Екологічна освіта – процес і результат засвоєння систематичних знань, умінь і навичок у сфері впливу на навколишнє середовище, стану навколишнього середовища та наслідків зміни навколишнього середовища [3, с 281].

Екологічна освіта – це формування у школярів дбайливого ставлення до природи і всього живого на Землі, розвиток розуміння цінності природи, готовності до раціонального природокористування, до участі в збереженні природних багатств і життя взагалі. Екологічна освіта – це органічна і пріоритетна частина всієї системи освіти, що надає їй нову якість, формує інше ставлення не тільки до природи, але і до суспільства, людини. Педагогами екологічна освіта розглядається як культура єднання людини з природою, гармонійного злиття соціальних потреб і потреб людей з нормальним існуванням і розвитком середовища. Екологічна освіта з її спрямованістю на виховання відповідального ставлення до навколишнього середовища є стрижнем і обов'язковою складовою частиною загальноосвітньої підготовки учнів [1, с. 123].

Незважаючи на різницю визначень, думки учених сходяться в тому, що існує дві умови формування екологічної свідомості:



  1. Оволодіння теоретичними знаннями – поняттями, уявленнями, фактами.

  2. Практико-орієнтована діяльність з вивчення реальної екологічної ситуації своєї місцевості та посильна участь у її покращенні.

В останні роки значною мірою зросла увага вчених до дослідження проблем екологічної освіти. Особливий інтерес представляють роботи С. Алексєєва, Л. Симонової, Т. Бабанова, Л. Борівський, О. Захлєбного, І. Звєрєва та ін., які розглядають різнобічні аспекти екологічної освіти учнів у навчально-виховному процесі. Сьогодні ідеї сучасної комплексної екології активно впроваджуються у практику навчання і виховання молодших школярів. Проте, різноманіття праць, шкіл, варіативність програм навчання, творчих розробок породжують багато проблем і питань [2, с. 34].

Зародження сучасних тенденцій екологічної освіти та виховання в початковій школі можна віднести до початку 70-х років, коли вона переживала ряд серйозних перетворень, зокрема введення в навчальний план нового предмету – «Природознавство». Чітко виражена екологічна спрямованість нового курсу створила в учителів певну установку на його місце в екологічній освіті, на досягнення його мети в однопредметній моделі, що виявилася малоефективною.

Сучасні тенденції розвитку екологічної освіти доводять, що оптимальні можливості для збагачення екологічної культури молодших школярів представляє змішана модель, за якої всі навчальні предмети зберігають свої специфічні навчально-виховні цілі.

Головна проблема, що потребує вирішення, – це вплив на свідомість дітей, перехід від спрощеного, метафізичного усвідомлення проблеми взаємодії суспільства і природи до більш адекватного (сучасного) розуміння.

Екологічна свідомість в розвиненому вигляді формується на основі пізнання дитиною законів цілісності природного середовища і тих законів, які зумовлюють людську діяльність, спрямовану на збереження життя навколишнього середовища. Необхідна спеціальна підготовка педагога, який, керуючись певними методами та прийомами, зможе виховати екологічно освічену дитину.

ЛІТЕРАТУРА


  1. Деревянко В. А. Уроки экологического творчества / Деревянко В. А., Савельева С. С., Бабанский И. Т. // Начальная школа. – 1989. – № 12. – С. 40–44.

  2. Захлебный А. Н. Экологическое образование школьников / Захлебный А. Н., Зверев И. Д., Кудрявцева Е. М. – М. : Педагогика, 2001. – 266 с.

  3. Снакин В. В. Экология и охрана природы : Словарь-справочник / Валерий Викторович Снакин ; под ред. А. Л. Яншина. – М. : Academia, 2000. – 384 с.



Селюкова Аліна,

студентка 6 курсу Інституту психолого-

педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: Л. Г. Ярощук,



кандидат пед. наук, доцент (БДПУ)
ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО ГАРМОНІЗАЦІЇ РОДИННО-ШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ЗАСОБАМИ УКРАЇНОЗНАВСТВА

В умовах сучасності становлення родинно-шкільного виховання засобами українознавства є чи не найактуальнішим питання сьогодення. Кожен навчальний заклад намагається створити найкращі умови для формування патріота своєї країни з початкової ланки загальноосвітньої школи. Окрім цього у ВНЗ виникають проблеми у підготовці фахівців з цього питання, так як ще не виявлені концептуальні основи. Усе зазначене й зумовило вибір теми нашого дослідження.

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні концептуальних основ підготовки майбутніх учителів початкової школи до гармонізації родинно-шкільного виховання засобами українознавства.

Предметом дослідження українознавство як інтегративна і утворююча система та як засіб національного виховання.

Джерельна база дослідження. Концепція національної системи освіти (1991, 1995 рр.), розроблена професором П. П. Кононенком, Концептуальні засади українознавства (П. П. Кононенко і Т. Усатенко) (1995 р.), Концепція національних шкіл-родин, авторами якої є Кононенко П. П. та Усатенко Т. П., а також знайомство з працями А. Алексюка, Г. Філліпчука, О. Вишневського, М. Стельмаховича, Б. Ступарика, у яких чітко визначена пріоритетність національно-гуманітарної системи цінностей у філософії та методології освіти, спонукало нас розглянути це проблемне питання більш детально.

Адже виховання засобами українознавства передбачає розгляд історичних процесів через призму інтересів української нації, історії, філософії та культури народу.

За допомогою законів і постанов держави, концепції національної освіти та виховання, зокрема концепцію П. Кононенка " Система національної освіти" в Інституті українознавства Київського університету імені Тараса Шевченка (з 2000 р. НДІ українознавства Міністерства освіти і науки України) відділом національної освіти створена концепція " Школа нової генерації – українська національна школа-родина", що зробила перші кроки до розбудови родинно-шкільного типу освіти. Концепція ставила за мету трансформувати середній загальноосвітній навчально-виховний заклад (школу) в єдину українську національну школу на засадах українознавства.

Максимюк С. П. зауважила, що сім'я завжди була і залишається природним середовищем первинної соціалізації дитини. Надбані в сім'ї навички різноманітної діяльності зберігаються на все життя. Теорія сімейного виховання ґрунтується на особистому прикладі батьків, індивідуальному підході до дитини, на взаємодії батьків і педагогів [2, c. 270].

Спроби побудувати сімейну педагогіку як частину соціальної педагогіки робилися ще в XVI — ХVІІІ ст. Книжки й оповідання світових класиків Ф. Рабле (" Гаргантюа і Пантагрюель", 1585), Ж.- Ж. Руссо (" Еміль, або Про виховання", 1762), Й. Г. Песталоцці (" Лінгард і Гертруда", 1795 ) містили багато спостережень і порад батькам. За радянських часів відомими творами сімейної педагогіки були " Книга для батьків" А. С. Макаренка (1937) і " Батьківська педагогіка" В. О. Сухомлинського (1958). Багато виховних сентенцій висвітлюється в " Народній педагогіці" М. Стельмаховича (1985) та в художніх творах О. Гончара, О. Копиленка. Зміст включає в себе шанобливе ставлення до традицій, звичаїв, обрядів, знання свого роду та історії народу.

Сімейне виховання може бути успішним лише за таких умов:

а) сім'я — міцний і дружний колектив;

б) інтереси сім'ї збігаються з інтересами суспільства;

в) повна сім'я;

г) єдність вимог у сім'ї;

ґ) наявність у батьків почуття відповідальності за виховання дітей;

д) дотримання батьками норм і правил співжиття;

е) наявності атмосфери довіри, дружби і доброзичливості.

Основними методами виховання дітей у сім'ї є особистий приклад батьків, стимулювання до навчання на повну силу, розвиток здібностей дитини, створення найкращих умов для навчання, самообслуговування та трудова допомога батькам, запобігання негативним впливам мікросередовища. В свою чергу школа повинна постійно дбати про виховання дітей у сім'ї, у масштабах школи, класу та індивідуально давати батькам педагогічну освіту.

Школа, вчителі-початківці відіграють провідну роль у системі виховання підростаючих поколінь, вони покликані координувати діяльність сім'ї і громадськості з виховання учнів, педагогізувати всіх учасників виховного процесу [2, с. 270–276].

Крім того, ми рекомендуємо у виховному процесі звернути увагу на роботу «Концепції національної школи-родини», авторами якої є П. П. Кононенко та Т. П. Усатенко.

Формами національно-патріотичного виховання в загальноосвітній школі можуть бути:


  • робота з використанням традицій українського козацтва;

  • посилення державно-патріотичної спрямованості у викладанні дисциплін загальноосвітньої школи та залучення юнаків і дівчат до вивчення історії та культури України через різноманітні види позакласної роботи;

  • пропагування кращих здобутків національної культурної і духовної спадщини, залучення дітей до самодіяльної художньої творчості, діяльності фольклорних колективів, творчих об’єднань, клубів за інтересами тощо;

  • відзначення державних свят як способу піднесення національно-патріотичних почуттів учнів;

  • відзначення народних, традиційних, обрядових свят у загальноосвітніх навчальних закладах та залучення учнівської молоді до їхнього проведення органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями;

  • створення сценаріїв та проведення заходів, присвячених визначним особистостям, подіям, датам вітчизняної історії;

  • проведення зустрічей з діячами сучасної культури, мистецтва, науки, видатними спортсменами.

Шляхами оптимізації сучасного патріотичного виховання можуть бути:

  • дотримання системного підходу оптимізації патріотичного виховання;

  • упровадження ідей гуманізму в процеси виховання учнів;

  • посилення державно-патріотичної спрямованості у викладанні дисциплін загальноосвітньої школи;

  • удосконалення технологій формування етичних, патріотичних і цивільних якостей школярів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін [3].

Українознавча методологіявиховання (розгляд історичних процесів, подій, крізь призму інтересів української нації, історії народу, філософію, культуру), запропонована П. П. Кононенком, є одним із найефективніших шляхів реформування існуючої освіти в Україні. Як зазначає Б. Ступарик, українознавча методологія виховання дасть можливість досягти мети школи – формування розвитку соціально активної, гуманістично спрямованої особистості з глибоко усвідомленою громадянською позицією, системою наукових знань про природу, людину, суспільство, почуттям національної самосвідомості, готової до професійного самовизначення [3].

Українознавство – шлях до самопiзнання й самотворення українства, здiйснення ним своєї iсторичної місiї. Воно органiчно поєднує (синтезує) процеси пізнання, виховання й навчання, народної і академічної педагогiки, вiтчизняного i зарубiжного досвiду, органічно переростає в українолюбство та українотворення [1, с. 15].

Українознавство із самого зародження було, є і має бути формою як пізнання світу та самопізнання, так і виховання та самовиховання (як визначального чинника самотворення) [1, с. 36].

Головна мета, основні напрями, шляхи реформування української системи національного виховання розкриваються в програмі "Освіта", у "Концепції середньої загальноосвітньої школи України", "Концепції школи нової генерації — української національної школи-родини", "Концепції безперервної системи національного виховання", Законах України "Про загальну середню освіту", "Про освіту", Національній доктрині розвитку освіти України. Основними принципами національного виховання є природо-відповідність, народність, культуро-відповідність, етнізація, гуманізм, демократизм, зв'язок із життям, гармонізація індивідуальних і загальнолюдських потреб та інтересів особистості, свободо відповідність [2, с. 238].

Школа не має стояти на місці, вона повинна крокувати в ногу з життям, шукати нові шляхи оптимізації сучасного патріотичного виховання. Вона має забезпечувати своїм вихованцям можливості розширення особистісних перспектив відповідно до демократичних та плюралістичних тенденцій розвитку суспільства. Проте потенціал школи обмежується матеріальними, організаційними, культурними, технологічними, ідеологічними та іншими суспільними обставинами. Подолати цю обмеженість можна лише через налагодження взаємодії школи з іншими елементами соціалізації – сім’єю і громадою.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28

Схожі:

Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 18 травня 2007 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2012 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2013 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Природничі науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 icon4 (Педагогічні науки) Бердянськ 2005 (06) ббк 74я5
Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №4. – Бердянськ: бдпу, 2005. – 210...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2009 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка