Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5



Сторінка8/28
Дата конвертації16.02.2018
Розмір5.62 Mb.
ТипПротокол
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   28

Юлія Костенко,

студентка 4 курсу Інституту соціально-

педагогічної та корекційної освіти

Наук. керівник: О. П. Тельчарова,

ст.викладач (БДПУ)
РОЗВИТОК ЗВЯЗНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Розвиток зв'язного мовлення посідає центральне місце в загальній системі освітньої роботи в дошкільному навчальному закладі. Володіння навичками зв'язного мовлення дозволяє дитині вступати у вільне спілкування з однолітками і дорослими, дає можливість отримати необхідну їй інформацію, а також передати накопичені знання та враження про навколишній світ.

Проблему формування зв’язного мовлення у дітей дошкільного віку досліджувало багато вчених. У їхніх дослідженнях закладено основи методики, дана характеристика становлення зв'язного мовлення у дітей дошкільного віку (О. Леонтьєв, М. Жинкін, М. Коніна, Є. Тихеєва, та ін).

Мета нашого дослідження: з'ясувати ефективні методи формування зв’язного мовлення у дітей старшого дошкільного віку

Предмет дослідження – умови та методи формування зв'язного мовлення у дітей старшого дошкільного віку

Важливе місце в системі засобів розвитку зв’язного мовлення дошкільників посідає гра. Її вплив на виховний процес дітей було розкрито в роботах сучасних педагогів (Л. Артемова, А. Бондаренко, Г. Григоренко, Р. Жуковська, В. Захарченко, Т. Маркова, Д. Менджерицька, О. Сорокіна, О. Усова, К. Щербакова та ін.).

Ігрова діяльність дозволяє створити життєві ситуації, що стимулюють мовленнєву активність та спілкування дітей і сприятимуть мовному і лінгвістичному розвитку дітей.

У науковому доробку А. Богуш, Г.Бородич підкреслюється важлива роль творів живопису в навчанні дітей розповідання.

На сучасному етапі є також поширеними дослідження розвитку зв'язного мовлення дітей старшого дошкільного віку засобами художньої ілюстрації.

На першому (констатувальному) етапі роботи ми пропонували дітям такі завдання: описати іграшку, скласти розповідь за сюжетною картиною. Обстеження проводилося індивідуально для того, щоб виключити взаємовплив висловлювань дітей.

Серед дітей старшої групи 16,66% виявилося з високим рівнем розвитку зв'язних монологічних висловлювань, 50% дітей мають достатній рівень; 24,99% дітей – середній,і 8,35% – з низький рівень.

Дані констатувального експерименту свідчать, що мовлення дітей п'ятого-шостого року життя недостатньо логічне, речення не мають чіткої структури; спостерігаються неправильна побудова простих і складних речень; часті заміни іменників займенниками, в монологах більшості дітей простежується відсутність чіткої структури побудови зв'язного висловлювання. Все це свідчить про необхідність проведення навчання з метою розвитку спеціальних умінь для побудови зв'язних монологічних висловлювань.

Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що на розвиток зв'язного мовлення дошкільнят п’ятого-шостого років життя великий вплив мають: робота з розширення словника, а також формування граматичного ладу мовлення. Виходячи з цього і було побудовано експериментальне навчання. Методика включала в себе як спеціальні заняття, так і різноманітні ігри та ігрові ситуації в ході виховно-освітнього процесу в дошкільному закладі. У навчанні висловлювань описового типу використовувалися фронтальні, підгрупові та індивідуальні форми роботи з дітьми. Застосовувалися такі методичні прийоми: створення ігрових ситуацій з сюрпризних моментами, ігрові вправи; запитання дітям; дидактичні ігри; ігри-драматизації.

Аналіз мовленнєвих висловлювань дітей за результатами контрольного зрізу показав, що позитивно вплинула на рівень зв'язного мовлення дітей: збагатився словниковий запас дітей; сформувалися уявлення про структуру тексту; покращилися навички узгодження слів у реченні; у мовленні дітей збільшилася кількість складносурядних і складнопідрядних речень; а також зменшилася кількість помилок при побудові складних речень.

Отже, робота з розвитку зв'язного мовлення дітей невід'ємно пов'язана з розвитком словника, формуванням граматичної сторони мовлення. Тільки поєднуючи роботу над усіма мовленнєвими ланками, спираючись як на словесний, так і на ілюстративний матеріал, можна досягти удосконалення мовленнєвих умінь, без яких не є можливим гармонійний розвиток дитини та її подальше навчання у школі.
ЛІТЕРАТУРА

1.Богуш А.М. Дошкільна лінгводидактика: Теорія і методика навчання дітей рідної мови : Підручник / А.М.Богуш, Н.В.Гавриш. – К.: Вища шк., 2007. – С.392 – 435.

2. Гавриш Н.В. Розвиток зв’язного мовлення дошкільнят /Н.В. Гавриш. – К.: Шкільний світ, 2006. – 119 с.
Кузьміна Оксана,

студентка 4 курсу Інституту соціально-

педагогічної і корекційної освіти

Наук. керівник: Л. В. Мороз-Рекотова,

старший викладач (БДПУ)
ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ СПІЛКУВАННЯ У ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Проблема формування основних компонентів культури спілкування у дошкільників – проблема важлива й актуальна. Однак дотепер багато сторін проблеми висвітлені далеко не повністю.

Актуальність дослідження обумовлена певними факторами, як-от: соціальною обумовленістю формування основних компонентів культури спілкування у дошкільника; можливістю формування основних компонентів культури спілкування у дітей середнього дошкільного віку в іграх.

Найповнішу розробку теоретичних аспектів проблеми формування і розвитку основних компонентів культури спілкування у дошкільників було знайдено в працях О. Леонтьєва, Д. Ельконіна, О. Усової, Є. Тихеєвої, Р. Жуковської, Д. Мей, Є. Петерсона, Р. Пфютце, І. Хоппе та інших.

На думку вчених, спілкування яскравіше проявляється там, де сама діяльність створює умови для зацікавленості дітей (Р. Жуковська, Д. Ельконін). Найбільш цінною в цьому відношенні є спільна гра, яка, перш за все, має суспільний характер. Особисті бажання та інтереси, породжені особистими потребами, поступаються громадським мотивам, правилам, колективним інтересам.

Спілкування дошкільника з однолітками розгортається головним чином у процесі спільної гри. Граючи разом, діти починають враховувати бажання й дії іншої дитини, відстоювати свою точку зору, будувати і реалізовувати спільні плани. Тому гра має великий вплив на розвиток спілкування дітей у цей період.

У психології та педагогіці розглядається в діалектичній єдності розвиток ігрової діяльності та рівень сформованості компонентів спілкування у дошкільників в колективі однолітків. Отже, проблеми формування основних компонентів культури спілкування неможливо розглядати поза організації змістовної діяльності. Така діяльність сприяє росту і розвитку соціальних мотивів, етичних почуттів, колективних інтересів, що є основою дитячих взаємин.

Об'єктом нашого дослідження став процес формування основних компонентів культури спілкування у дітей середнього дошкільного віку. Предметом – умови формування основних компонентів культури спілкування у дітей середнього дошкільного віку.

Незважаючи на традиційне декларування важливості формування основних компонентів культури спілкування у дітей середнього дошкільного віку ця проблема так і не стала пріоритетною в реальній практиці ДНЗ.

Таким чином, метою досліджуваного питання стало теоретичне обґрунтування й експериментальна перевірка умов формування основних компонентів культури спілкування у дітей середнього дошкільного віку.

Ми використовували наступні методи і прийоми: аналіз наукової літератури; педагогічне спостереження; бесіда; педагогічний експеримент, який містить три етапи констатувальний, формувальний та контрольний.

Аналіз результатів констатувального експерименту дозволив зробити такі висновки (експериментальна група): 40% дітей мали високий рівень сформованості основних компонентів культури спілкування, 20% – середній рівень, 40% – низький рівень.

З метою підвищення рівня культури спілкування нами був проведений формувальний етап експерименту. В експериментальній групі ми включали дітей у сюжетно-рольові та театралізовані ігри.

Результати проведеного контрольного експерименту свідчать про підвищення рівня сформованості основних компонентів культури спілкування у дітей середнього дошкільного віку в експериментальній групі. А саме: 60% – високого рівня; 30% – середнього і 10% – низького. У контрольній групі, де не здійснювалася спеціальна робота з організації визначених умов, відбулися лише незначні зміни: Дітей з високим рівнем було 20%, ця позначка залишилась незмінною; дітей з середнім рівнем стало більше – 60%; з низьким – зменшилось (20%).

Таким чином, проведена дослідно-експериментальна робота з формування основних компонентів культури спілкування у дітей середнього дошкільного віку дозволяє зробити висновок про те, що виявлені нами і реалізовані умови формування основних компонентів культури спілкування у дітей дошкільного віку є ефективними.
ЛІТЕРАТУРА

1. Лаврентьева Г. П. Культура общения дошкольников / Г. П. Лаврентьева. – К. : «Радянська школа», 1988. – 128 с.

2. Островська Л. Ф. Виховання культури поведінки дошкільників / Л. Ф. Островська. – К. : «Радянська школа», 1975. – 120 с.

3. Жуковская Р. И. Игра и ее педагогическое значение/ Р. И. Жуковская. – М. : Просвещение, 1975. – 54 с.



Куць Надія,

студентка 6 курсу Інституту соціально-

педагогічної та корекційної освіти

Науковий керівник: Н. А. Кот,

к. пед. н.,доцент (БДПУ)
УМОВИ ОПТИМІЗАЦІЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Розробка проблем пов'язаних із здоров'ям і фізичним розвитком дітей – один з пріоритетних напрямів Національної доктрини української освіти. Нині педагогічними дослідженнями доведено, що оптимальний рівень рухової активності сприяє зміцненню здоров'я і потрібний для нормального розвитку організму дитини [1; 2; 3].

У молодшому дошкільному віці рухова активність є невід'ємною умовою пізнавального та особистісного розвитку, оскільки вона виступає основою для повноцінного функціонування психічних процесів й природною основою накопичення резервів здоров'я людини. Проте руховий досвід дітей молодшого дошкільного віку дуже малий, він не завжди дозволяє реалізовувати зміст різних форм роботи з фізичного виховання, а саме – зміст спортивних розваг, які є однією з провідних форм активного відпочинку дитини. Практика роботи дошкільних закладів показує, що вихователі не урізноманітнюють форми проведення активного відпочинку молодших дошкільників, не формують соціально детермінованих інтересів до рухової активності, не збагачують її зміст.

Таким чином, з'являється суперечність між постановкою актуальних завдань рухового розвитку дітей 3-4 років і недосконалістю організації різних форм рухової активності молодших дошкільників. Ця суперечність актуалізує проблему забезпечення оптимальної рухової активності молодших дошкільників в умовах ДНЗ.

Для вивчення рухової активності дітей 3-4 років ми розробили експериментальну діагностичну програму, яка дозволила з’ясувати прямі показники – (кількість кроків за добу, зміна частоти серцевих скорочень під час фізичних навантажень, щільність організованих форм роботи з фізичного виховання); медіатори (перемінні) показники (переважання певних типів рухових дій: предметні рухові дії – маніпуляції, локомоції – дії з переміщення тіла, дії з підтримування пози, комунікативні дії – жести, міміка; ступень усвідомленості дій та їх емоційне забарвлення. Виявлення типу дій є необхідним з огляду на головну умову формування рухової активності – наявність довільності); середовищні компоненти (створення розвивального рухового середовища, відношення до рухової активності педагогів та батьків) рухової активності молодших дошкільників.

Дослідження прямих і опосередкованих показників активності дітей 3-4 років продемонструвало, що рухова активність молодших дошкільників має невисокий об'єм та тенденцію до збіднення, фіксується невисокий інтерес до фізкультурних занять і рухової активності в цілому, діти з передоптимальною рухливістю і малою рухливістю не реалізують добову потребу в русі, демонструють низьку якість виконуваних дій, як в організованій так і самостійній руховій активності. Дошкільники з високою рухливістю добову потребу в русі реалізують, проте демонструють низьку якість рухових дій у фізкультурно-оздоровчій діяльності.

Для покращення ситуації, що склалася, ми визначили та апробували умови підвищення рухової активності дітей молодшого дошкільного віку, а саме:


  • урізноманітнення змісту різних форм активного відпочинку,

  • створення розвивального середовища в груповій кімнаті – виділення зони для активних рухів дітей.

  • диференційований підхід до дітей з урахуванням міри їх рухливості (висока, оптимальна, передоптимальна, низька),

  • забезпечення формування соціально детермінованих інтересів до рухової активності і збагачення її змісту за рахунок організації різновікової ігрової взаємодії (молодший дошкільник – старший дошкільник, молодший дошкільник – дорослий).

Діагностичні зрізи, проведені на різних етапах формувального експерименту показали, що визначені умови є дієвими. Зокрема зафіксована ефективність різновікової взаємодії – за рахунок участі у спортивних заходах референтно-значущих людей формується соціально-детермінований інтерес до рухової активності, збагачуються рухові дії.

Проте остаточні висновки щодо дієвості запропонованих умов можна буде зробити після вивчення прямих показників рухової активності, що відбудеться наприкінці 2016 року.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Вільчковський Е. С. Організація рухового режиму дітей 5-10 років у закладах освіти. / Е. Вільчковський, Н. Денисенко. – Запоріжжя: ЗОІППО, 2006. – 228 с.

  2. Калуська Л. Дошкільне тіловиховання / Л. Калуська, З. Калуський, М. Гуменюк. – Тернопіль: Мандрівець, 2008. – 184 с.

  3. Рунова М. Рухова активність дитини в дитячому садку / М. Рунова; [пер. з рос.м. ] – Харьків : Ранок, 2007. – 192 с.



Лукʼянчук Анастасія,

студентка 4 курсу Інституту соціально-

педагогічної і корекційної освіти

Наук. керівник: Л. В. Мороз-Рекотова,

старший викладач (БДПУ)
ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ЗАНЯТЬ-СПОСТЕРЕЖЕНЬ

Відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти України до кінця дошкільного періоду в дитини мають бути сформовані елементи екологічного світорозуміння, екологічної вихованості, позитивне емоційно-ціннісне ставлення до природи.

Вплив природи на формування особистості розкрито в роботах як педагогів-класиків (Я. Коменського, Дж. Локка, Й. Песталоцці, С. Русової, Ж-Ж. Руссо, В. Сухомлинського, К. Ушинського, Є. Фльориної) так і сучасних дослідників цієї проблеми (С. Дерябо, Г. Пустовіт, В. Ясвін). Останні підкреслюють необхідність формування екоцентричного типу екологічної свідомості як регулятора діяльності людей у природі. Значна кількість дослідників (Н. Горопаха, Н. Глухова, Н. Лисенко, С. Ніколаєва, З. Плохій, Н. Рижова, Н. Яришева) зазначають, що основи екологічного виховання закладаються в дошкільному дитинстві. Екологічна свідомість виступає головною складовою екологічної культури, формування засад якої дослідники визначають метою екологічного виховання дітей дошкільного віку.

Виходячи з актуальності означеної проблеми, метою нашого дослідження стало теоретичне обґрунтування й експериментальна перевірка умов формування екологічної культури у дітей старшого дошкільного віку. Об'єкт дослідження – процес екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку, предмет – педагогічні умови формування екологічної культури дітей старшого дошкільного віку. В основу дослідження було покладено припущення про те, що використання методу спостереження під час занять з екологічного виховання значно підвищить рівень екологічної культури дітей старшого дошкільного віку.

Критеріями і показниками рівня екологічної культури дітей старшого дошкільного віку ми визначили: формування екологічних знань і умінь; розвиток екологічного мислення; становлення цілісної орієнтації у світі; виховання екологічно виправданої поведінки.

Так, спираючись на отримані дані при проведенні констатувального етапу дослідження, ми провели формувальний експеримент, метою якого стало підвищення рівня екологічної культури старших дошкільників. Його зміст передбачав проведення низки занять з екологічного виховання, спостережень за об’єктами живої природи, бесід на відповідну тематику.

Про ефективність проведеної роботи свідчать результати, отримані на контрольному етапі експерименту. Так, в контрольній групі високий рівень склав 50% (5 дітей), середній рівень склав 30% (3 дітей), з низьким рівнем 20% (2 дітей ). Щодо експериментальної групи, то з високим рівнем було 60% (6 дітей), з середнім 40%, (4 дитини), і з низьким рівнем не залишилося жодної дитини.

Отже, в контрольній групі показники майже не змінилися, лише у однієї дитини підвищився рівень сформованості екологічної культури, вона мала середній рівень, отримала – високий. З низьким рівнем залишилось дві дитини (20%) від загальної кількості дітей контрольної групи. Середній рівень мають троє дітей, що означає 30% від загальної кількості. Високий рівень мають п’ятеро дітей, це 50% від загальної кількості дітей.

У процесі безпосередніх спостережень за природою діти отримали точне уявлення про предмети і явища природи, про взаємозалежність та взаємозв’язки живої природи, що середовище є нерозривним цілим, будь-яка особливість у структурі рослин, поведінці тварин підпорядкована певним законам, що людина, як частина природи, наділена свідомістю, своєю працею активно впливає на природу.

Отже, розроблені нами заняття-спостереження з екологічної культури у процесі контролю над об’єктами живої природи під час занять по екологічному вихованню старших дошкільнят досить ефективні.


ЛІТЕРАТУРА

1. Андреєва Т. Т. Витоки методики ознайомлення дітей з природою. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. праць за матеріалами всеукраїнської наук.-практ. конф., 25-26 листоп. 2006 р. / Т. Т. Андреєва / М-во освіти і науки України, Академія педагогічних наук. – Вип. 9. – Київ, 2006. – С. 3, 341-342.

2. Конюхова Т. С. Порівняльний аналіз існуючих програм з екологічного виховання дошкільників / Т. С. Конюхова // Бердянський державний педагогічний університет. Зб. наук. праць № 2. Педагогічні науки. – Бердянськ, 2005. – С. 59-66.

3. Плохій З. П. Формування екологічної мотиваційної діяльності дошкільнят / З. П. Плохій // Дошкільне виховання. – 2011. – № 7. – С. 19-21.



Ляшенко Ганна,

студентка 4 курсу Інституту соціально-

педагогічної та корекційної освіти

Наук. керівник: О. П. Тельчарова,

ст.викладач (БДПУ)
РОЗВИТОК ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ В ПРОЦЕСІ СПРИЙМАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Однією з найважливіших проблем становлення особистості дитини є розвиток її розмовного, живого мовлення, наповненого зв’язним змістом. Сьогодні розвитку зв’язного мовлення дитини може допомогти залучення дітей з дошкільного віку до творів образотворчого мистецтва (художніх картин, поезії, музики тощо).

Проблема розвитку зв’язного мовлення досліджувалася лінгвістами (О. Ахманова, Н. Бабич, Б. Головін та ін.) у загальному аспекті культури мовлення (В. Артемов, К. Ізард, А. Ковальов, С. Рубінштейн, О. Чебикін, П. Якобсон та ін.). Вербальні засоби виразності в мовленні, що звучить, виступили об’єктом досліджень багатьох учених (О. Аматьєва, С. Боднар, О. Говалешко, Б. Головін, Г. Дідук, Г. Колшанський, Л. Кулибчук, О. Потебня, О. Реформатський, Ю. Руденко, З. Семенова, Н. Черемсина, Л. Щерба та ін.) У дослідженнях учених (А. Богуш, Н. Ветлугіна, Л. Виготський, О. Запорожець, Н. Зубарєва, Г. Підкурганна, Н. Сакуліна, Б. Теплов, О. Фльорина, П. Якобсон та ін.) підкреслюється, що за умови цілеспрямованого навчання сприймання репродукцій художніх картин дітям дошкільного віку доступне розуміння символічного змісту творів образотворчого мистецтва. Вони співвідносять сприймання зі створенням словесного образу, виражають свої емоції за допомогою вербальних і невербальних засобів мовлення. Водночас практика засвідчує, що твори живопису – репродукції художніх картин – не посіли ще належного місця у процесі розвитку зв’язного мовлення у дітей старшого дошкільного віку.

Мета дослідження – визначити й обґрунтувати вплив на розвиток зв’язного мовлення у дошкільників процесу сприймання образотворчого мистецтва, зокрема репродукцій художніх картин та експериментально перевірити їх ефективність.

Експеримент проводився на базі старших груп дитячого садка №4 «Мальва» селища Васильківка Дніпропетровської області.

Започатковуючи констатувальний етап експерименту,ми визначили критерії і показники розвитку зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку в процесі складання розповідей за ілюстраціями, поміж них:

1) когнітивний критерій із показниками: обізнаність із ілюстраціями; розуміння дітьми ілюстрацій; сприймання різних видів ілюстрацій;

2) репродуктивно-мовленнєвий критерій із показниками: повнота відтворення змісту ілюстрації; відповідність розповіді за ілюстрацією художньому тексту; наявність у розповіді образних виразів і засобів художньої виразності, адекватних змісту художнього тексту;

3) творчо-мовленнєвий критерій із показниками: самостійність розповіді; творча імпровізація тексту за ілюстраціями; малювання і розповіді за власними малюнками.

Відповідно до кожного показника в межах виокремлених критеріїв було запропоновано дітям низку експериментальних завдань. Окреслені критерії і показники виступили підґрунтям для виокремлення рівнів розвитку зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку в процесі складання розповіді за ілюстраціями: високий, достатній, середній, низький.

На формувальному етапі дослідження було використано лінгводидактичну модель розвитку зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку засобами художньої ілюстрації, яка складається з трьох взаємопов’язаних етапів: художньо-ознайомлювального, мовленнєво-комунікативного і мовленнєво-творчого.

На прикінцевому етапі експериментального дослідження було проведено підсумкові зрізи з метою з’ясування ефективності розробленої методики навчання дітей старшого дошкільного віку розповіді за ілюстраціями художніх живописних картин, зокрема К. Юона «Березневе сонце», та І. І. Левітана «Весна. Велика вода».

В результаті проведеного дослідження, було доведено, що використання творів живопису у педагогічному процесі сприяє розвитку зв’язного мовлення дошкільників: збагачується словниковий запас, формується вміння описувати предмети, іграшки, встановлювати прості причинні зв’язки між предметами та явищами, пов’язувати зміст картини зі своїм досвідом.
ЛІТЕРАТУРА

1.Білан О.І. Навчаємо розповідати за ілюстраціями (старший дошкільний вік): Навчально-методичний посібник / О.І. Білан. – Тернопіль: Мандрівець, 2012. –160 с.

2. Гавриш Н.В. Розвиток зв’язного мовлення дошкільнят /Н.В. Гавриш. – К.: Шкільний світ, 2006. – 119 с.

Марченко Олена,

студентка 6 курсу Інституту соціально-

педагогічної та корекційної освіти

Науковий керівник: Л. І. Зайцева,

док. пед. н. професор (БДПУ)
НАСТУПНІСТЬ У НАВЧАННІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ І ПЕРШОКЛАСНИКІВ РОЗВ’ЯЗУВАТИ АРИФМЕТИЧНІ ЗАДАЧІ

Психолого-педагогічні проблеми становлення дошкільної та шкільної освіти сьогодення зумовлені стрімким розвитком суспільства, оновленням навчально-виховного процесу, прийняттям державних стандартів дошкільної та початкової освіти. Головною умовою вирішення цих проблем є забезпечення принципу наступності у всіх сферах навчання і виховання підростаючого покоління.

Задачі є одним із засобів розвитку в дітей логічного мислення, кмітливості, здогадливості. У роботі з задачами удосконалюється вміння проводити аналіз і синтез, узагальнювати і конкретизувати, розкривати важливе, виділяти основне в тексті задачі та відкидати несуттєве, другорядне. Науковці (М. Моро, А. Пишкало, П. Ерднієв) зазначають, що розв’язання задач сприяє вихованню терпіння, волі, наполегливості, сприяє пробудженню інтересу до самого процесу пошуку розв’язання, дає можливість відчути задоволення від успіху отримання результату [3].

Методичні підходи до питань навчання дошкільників розв’язувати арифметичні задачі значно змінилися за останні роки (А. Белошиста, Л. Зайцева, К. Щербакова), що зумовлено головним чином зміцненням позицій розвивального навчання та впровадженням компетентісного підходу до розуміння мети та суті навчального процесу [1; 2]. Тому основним завданням нашого дослідження є визначення типів задач доступних для розв’язання дітьми дошкільного віку, які стануть підґрунтям для навчання першокласників, розробка методики вибору способу розв’язання задач, обґрунтування використання моделей та моделювання.

Таким чином, вивчення зазначених вище аспектів досліджуваної проблеми, важливість її теоретичної розробки та експериментальної перевірки зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Наступність у навчанні дітей старшого дошкільного віку і першокласників розв’язувати арифметичні задачі”.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   28

Схожі:

Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2007 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 18 травня 2007 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2012 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2013 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 23 травня 2013 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Природничі науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 icon4 (Педагогічні науки) Бердянськ 2005 (06) ббк 74я5
Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №4. – Бердянськ: бдпу, 2005. – 210...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Том Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2009 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка