Томашгородський нвк школа і-іііступенів-ліцей Дитяче шкільне об’єднання «Лідер» проект їх долі обпалені війною Підготували: Близнюк Тетяна, член дшо «Лідер» Сарахман Христина, член дшо «Лідер» Бортник Анна, голова дшо



Скачати 389.84 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації16.03.2018
Розмір389.84 Kb.
  1   2   3

Томашгородський НВК школа І-ІІІступенів-ліцей

Дитяче шкільне об’єднання «Лідер»

ПРОЕКТ

Їх долі обпалені війною
результат пошуку зображень за запитом

Підготували:

Близнюк Тетяна, член ДШО «Лідер»

Сарахман Христина, член ДШО «Лідер»

Бортник Анна, голова ДШО «Лідер»

Андріяшина Ніна, голова прес-центру

Стрілець А.А., вчитель історії

Богданець С.Г., педагог-організатор

Томашгород - 2017

ВСТУП
Ні, ця війна не потрібна нікому. 
Так, ми її не пробачимо, себто 
Перемагай і вертайся додому.
Просто живим повертайся, і все тут.
Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні ж вона на всіх одна — війна, хоч як би ми її не називали. Хтось бере у руки зброю і йде захищати рідну землю, а хтось допомагає фізично, фінансово чи морально. В прагненні підтримати наших відважних вояків єднаються і дорослі, і діти.

Ця гібридна війна почалася з Майдану, з проросійських сепаратистських мітингів в Харкові, Одесі, Дніпропетровську, і, звичайно, в Донецьку та Луганську в березні 2014 року. Сутички проукраїнських активістів із по-сепаратистському налаштованими громадянами на протязі всієї весни 2014 року, що супроводжувалися кривавими зіткненнями, стали в той час для східних міст України регулярним явищем. Не дивлячись ні на які зусилля тодішньої української влади, ситуація нагніталася з дня в день, мітинги поступово переростали в справжні погроми та безчинства натовпу.

Конфлікт на Донбасі можна називати будь-як – АТО, гібридна війна, затяжна агресія або ще як, однак, і після цих слів він зовсім не припиняє бути війною у повному сенсі цього слова. В історію цей конфлікт ввійде як Перша українсько-російська війна або як Вітчизняна війна українців XXI століття. І хоча вона ще далеко не закінчилася, варто писати про тих, хто безпосередньо брав або бере в ній участь.

Мета нашого проекту - розкрити процес участі жителів Томашгорода в АТО, привернути увагу громадськості до проблем, з якими стикаються учасники АТО та спробувати ввести в науковий обіг маловідомі та неопубліковані факти про участь жителів Томашгорода в АТО.

На жаль, на даний час участь в АТО вояків з окремих регіонів є недостатньо вивченою,тому дана тема є дуже актуальною.

Всього з селища Томашгород в так званій АТО брали або продовжують брати участь 15 чоловік. Одні з них були мобілізовані до лав ЗСУ, інші – офіцери строкової служби та добровольці.

Даний проект може бути використаний на уроках історії при вивченні теми «Україна на сучасному етапі», в краєзнавчій та виховній роботі.



 Хай нас всіх згуртує пам’ять заради побудови нової держави. І хай ніколи не повториться кровопролиття. Хай буде мир. Ми переможемо. А задля цього маємо бути сильні і єдині. Герої не вмирають! А поетичними рядками Булата Окуджави звертаємось до всіх українців: «Візьмемося за руки, друзі, щоб не пропасти поодинці».

Ми переконані, що нині наше основне гасло: «Україна — понад усе. — Любіть Україну. Це нас об’єднає у спільному прагненні перемоги і миру. А своїх Героїв ми завжди пам’ятатимемо, бо Герої не вмирають. Ніколи.»

…Мир. Ми всі так його прагнемо. Хай він настане якнайскоріше. Заради нашого майбутнього, заради пам’яті Героїв, які ніколи не вмирають.

Вони вмирали не за славу й гроші» озеранчук-леонід-вікторович

Вже минає четвертий рік відтоді, коли українці ховали перші жертви «неоголошеної» війни - Героїв, які загинули під Волновахою. Саме тоді, 22 травня 2014 року, ми відчули, що війна прийшла в кожну українську родину. Блок-пост волинської 51-ї бригади прийняв бій: сили АТО втратили 3 БМП, вантажний автомобіль ЗІЛ, було також розстріляно 2 машини швидкої допомоги та мікроавтобус. Хтось із бійців загинув відразу, хтось боровся за життя, але не вижив від отриманих ран. Загинуло 18 бійців: 22 травня стало відомо про загибель 17 учасників бою, 23 травня з'явилася інформація про смерть18-го. Серед загиблих українських військових був і уродженець смт. Томашгорода Рокитнівського району Рівненської області Леонід Озеранчук.

Озеранчук Леонід Вікторович народився 1 грудня 1991 року, закінчив Томашгородський навчально-виховний комплекс школу І- ІІІ ст. – ліцей у 2009 році. У тому ж 2009 році сім’я Озеранчуків переїхала на постійне проживання в с.Осницьк і Леонід вступив до Сарненського ВПТУ №22, яке закінчив у 2011 році, здобувши спеціальність автомеханіка. З 2012 по 2013 рік ніс службу в Збройних Силах України у військах МВС Автономної Республіки Крим. Після повернення з армії працював на лісопилорамі Томашгородського лісництва ДП «Клесівський лісгосп». Леонід попав у першу хвилю мобілізації і без вагань вирішив виконати свій обов’язок перед Батьківщиною, пообіцявши нареченій, що після повернення обов’язково одружаться. Однак цього не сталося.

У ніч з 21 на 22 травня між 4 та 6 годинами ранку на табір 51-ої окремої механізованої бригади ЗСУ, що знаходився між селищами Ольгинка та Володимирівка неподалік регіонального ландшафтного парку Великоанадольський ліс, напали бойовики ДНР. Згідно зі свідченнями вцілілих учасників бою, українські військові не стріляли на ураження, адже в Україні не оголошено війну, здійснювали лише попереджувальні постріли в повітря та по ногах нападників. Очевидці повідомляли, що бойовики прибули на 2 джипах та 2 інкасаторських автомобілях, викрадених у «ПриватБанку». Згідно з іншими даними, нападники прибули на трьох автомобілях або на двох броньованих інкасаторських машинах, які українські військові, ймовірно, пропустили повз блокпост, після чого останні були розстріляні впритул. Поранених українських військовослужбовців добивали снайпери, які розташувалися по обох боках від місця бою у лісі.

Сепаратисти вели масований вогонь зі стрілецької зброї, протитанкових гранатометів, кулеметів, мінометів, ПЗРК та кидали ручні гранати по табору сил АТО; під час атаки один з снарядів вцілив у бойову машину, внаслідок чого здетонував боєкомплект. На місце бою було направлено санітарний транспорт для надання медичної допомоги пораненим та їх евакуації до медичних закладів.

Підкріплення у вигляді вертольотів Мі-8 прибуло на місце бою вже після його завершення. Крім того український гелікоптер помилково обстріляв територію, де знаходилися вцілілі бійці 51-ої окремої механізованої бригади, прийнявши їх за бойовиків ДНР.

Згідно з повідомленням Міністерства оборони України, сепаратисти мали на меті прорвати кільце сил АТО, однак українським військовим вдалося відбити атаку та втримати контроль над блокпостом.

Кількість нападників на табір українських військових сягала понад 100 бойовиків. Серед причин нападу та значних людських втрат військові експерти назвали низький рівень бойової і тактичної підготовки, відсутність розвідки місцевості, відсутність належного технічного забезпечення, відсутність взаємодії з іншими підрозділами, які могли б прийти на допомогу та відсутність бойової охорони.

Російський військовий журналіст Аркадій Бабченко причиною знищення українських військових назвав некомпетентність дій командування в умовах партизанської війни, зокрема, рішення про ночівлю край дороги. Виконувач обов'язків міністра оборони України Михайло Коваль заявив, що причиною великих людських втрат під час бою стала недоукомплектація та низька боєздатність особового складу бригади. Крім того, в Інтернеті було опубліковано відео, на якому вдень напередодні бою у своєму таборі українські військовослужбовці спілкувалися з місцевими жителями-прихильниками ДНР.

На місці трагедії місцеві мешканці встановили пам’ятний хрест, а володимирські волонтери із ГО «Активіст» ‒ меморіальну дошку з іменами вісімнадцятьох загиблих.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Леоніда Озеранчука нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно).

6 листопада 2014 року на корпусі Томашгородського НВК школі I-III ступенів-ліцею було встановлено Меморіальну дошку в честь Леоніда Озеранчука.



http://novinyrokytno.do.am/2014/13/pa260568.jpg

Відкриття Меморіальної дошки Л. Озеранчуку 6 листопада 2014 року.

Вчителі, друзі, ровесники й однокласники, всі, хто знав Сергія Кучера, згадують його як хлопця веселої вдачі, хорошого, готового завжди прийти на допомогу товаришу. Його не лякали труднощі, їх він умів переборювати.f:\фото кучер\dsc04831.jpg

І коли його призвали на службу до Радянської Армії наполегливо оволодівав військовою справою. Він був одним із кращих солдатів батареї. Від нього ніхто не чув скарг на труднощі армійського життя. Сергій настирливо, уперто посягав усі премудрості служби і військового мистецтва.

Сергію випала доля виконувати інтернаціональний обов'язок в Демократичній Республіці Афганістан. «В Афганістані я попав у саме жарке місце — Кандагар. Важкувато, звичайно, але все це дрібниці, не на пляжі находжусь», писав він своєму товаришу Олегу Василюку.

Не шукав воїн легкого життя, не ховався від труднощів, бо хотів бачити народ Афганістану вільним, щасливим, як і в його рідній країні.

Сергій Кучер до кінця виконав свій інтернаціональний обов'язок. При переході батареї, коли воїни-інтернаціоналісти спішили на допомогу жителям одного з населених пунктів, що знаходився недалеко від кордону з Пакистаном, колона автомашин потрапила у засідку. Червневого дня 1986 року душманська міна обірвала життя Сергія.

А мріяв він водити поїзди. Після закінчення школи поступив вчитися у Єлецьке професійно-технічне училище. В його дипломі помічника машиніста тепловоза тільки відмінні оцінки.

Мужньо загинув Сергій Кучер, але в пам'яті односельчан, своїх ровесників він живе. Ніколи не вмре про нього пам'ять. У школі, де він навчався, біля меморіальної дошки воїну-інтернаціоналісту завжди живі квіти. Його ім'ям названа одна з нових вулиць селища Томашгород.

Прожито мало, шлях до слави і безсмерття був таким коротким, але скільки зроблено в ім'я народу, Батьківщини, збереження миру на планеті Земля! Указом Президії Верховної Ради СРСР Сергія Кучера посмертно нагороджено орденом Червоної Зірки.

Про своїх  героїв воїнів-інтернаціоналістів пам’ятає наше селище. Більше 25 років поспіль приїздять спортсмени з усього Рокитнівського району, щоб вшанувати пам'ять воїна-афганця, який загинув у 1986 році в республіці Афганістан Сергія Кучера, щоб покласти квіти на могилу та поспілкуватися з його матір’ю Ніною Іванівною (проводиться Кубок по баскетболу ім С.Кучера).

Селище Томашгород. Вдивляємось в його вулиці, будівлі, вслухаємось у гудки тепловозів, що час від часу, порушуючи тишу, проносяться мимо. Тут він народився, ходив у школу, мужнів, кохав, ходив по гриби, займався спортом. За своє коротке життя не встиг багато зробити. Молодь селища старається бути схожою на свого земляка, беруть з нього приклад, так потрібно любити свій край, Батьківщину, як любив і беріг їх Сергій Кучер.

Однією з головних сьогоднішніх систем ППО є повітряні сили Збройних Сил України, і безпосередньо їх повітряний та протиповітряний компоненти (винищувальна авіація, зенітно-ракетні та радіотехнічні війська). Для виконання завдань щодо протиповітряної оборони країни значна частина системи ППО, а саме Повітряних сил ЗСУ, постійно, в тому ж числі в умовах мирного часу, знаходяться в режимі бойового чергування. Це – Чергові сили ППО Повітряних сил ЗСУ. Вони щоденно забезпечують охорону більш ніж 7000 кілометрового повітряного кордону України, цілодобово здійснюють контроль за рухом військових об’єктів через державний кордон. З цією метою до бойового чергування щодо протиповітряної оборони щоденно долучаються 2200 чоловік особового складу та близько 400 одиниць озброєння та військової техніки.https://i.mycdn.me/image?t=0&bid=563603487060&id=563597755732&plc=web&tkn=*o0vyeafx3azsqefgn62mdleumoo

В Зенітно-ракетному полку ГБУ ( Групи Бойового Управління) служив старшим солдатом на посаді «радіотелефоніста» Цуман Олександр Павлович, уродженець смт. Томашгорода 13 вересня 1979 року. Він попав у першу хвилю мобілізації і 25 березня 2014 року потрапив на навчання в Перший дивізіон в Білу Церкву. Після навчань військовослужбовців відправили на Широкий Лан – полігон, де проходять вишкіл українські десантники. Там Цуман Олександр перебував на протязі доби, а далі - на сім місяців відправили на Херсонщину охороняти ГНС (гідронасосну станцію). Решта його побратимів, за словами Олександра, охороняли ГЕС у складі підрозділу зенітників, вони постійно контролювали ситуацію на даху станції з ПЗРК. Згодом, 16 листопада, їх відправили на Луганщину. Місцем дислокації став Старобельський район с. Будківка, де і надалі Олександр служив в «Польовій пошті». В його обов’язки входило - «охорона і оборона об’єкта» , а цим об’єктом був «Р-161», радіостанція, що знаходилася на «базі» - автомобілі ЗІЛ-131, який розміщувався за 40 кілометрів від кордону з Росією. Основне завдання було, як стверджує О.Цуман: «Охороняти небо від окупанта». «Ми мали «ОСИ», але поруч із нами були сусіди – локатори, що володіли «Кольчугами П-19», які мали подавати сигнал у випадку тривоги або небезпеки,» - згадує Сашко. Там на протязі двох тижнів хлопці спали під відкритим небом, аж допоки не вирили собі землянку: дерев’яні бруси комбінували з півметровими насипами землі, щоб не дати можливості виявити себе, виконати бойове завдання та не загинути. Вороги, за словами О.Цумана, могли побачити машину, однак, землянку – ні. Можливо, саме за цих обставин, як пригадує Олександр, до них з’явились невідомі гості на автомобілі «Жигулі – 6» , які намагалися після їх виявлення солдатами ЗСУ втекти. Але спроба останніх була марною. Вище зазначених осіб передали комбату для подальшого вияснення обставин та встановлення особистостей. Запам’яталося Олександру 28 грудня 2014 року своєю погодою: «Випав сніг і температура сягнула мінус 29 градусів, але 29 числа цього місяця мені надали відпустку в зв’язку з річницею по смерті батька».

За словами Олександра Цумана «забезпечення з боку держави майже не було, допомагали волонтери, зокрема, завдяки клопотанням дружини Рокитнівська районна рада придбала бронежилет V ступеня захисту та зимовий і літній одяг, взуття, крім цього вчителями Томашгородського НВК школи I-III ступенів ліцею було перераховано на мою власну картку кошти в розмірі 1600 гривень. На передовій вижити допомагали лікарі та хворі із сусідньої психлікарні, які дозволяли помитися та попрати, а їм взаєм ми давали продукти та медикаменти».

Так в щоденних буднях проходило військове життя томашгородського «Павука» до 01.04.2015, поки не відбулася ротація вище зазначеної бригади. Їх змінила Дніпропетровська бригада, яка за невідомих обставин спізнилася на два дні, і тому повітряний простір на протязі доби міг залишатися якщо неконтрольованим, то і не здатним дати належну відсіч агресії з боку противника. https://i.mycdn.me/image?t=22&bid=566879906132&id=566879906132&plc=web&tkn=*ice5a5fb_no4-lx2q7gq4z2ey5g



О.Цуман на передовій, 2014.



Копія посвідчення учасника бойових дій О. Цумана.

В 14-ій Окремій механізованій бригаді - підрозділі Сухопутних військ Збройних Сил України, сформованій 1 грудня 2014 року з залишків розформованої 51-ої механізованої бригади й нових мобілізованих в Окремому взводі зв’язку служив солдатом на посаді «лінійного наглядача-телефоніста» Мельник Сергій Володимирович, уродженець смт. Томашгорода. Він раніше не служив в армії, адже за станом здоров’я був списаний, як хворіючий гастритом та з заключенням «непридатний». 05.02.2015 року під час четвертої хвилі мобілізації Сергію вручили повістку, хоча й не повинні були цього робити не лише із вище зазначеної причини, а й тому, що він є батьком чотирьох дітей. За даних обставин виявилося, що робота працівників військомату та відповідальних за мобілізацію з боку селищної ради зводилася до того, щоб «виконати план» або бодай когось відправити на Схід, адже згідно із законодавством, мобілізації не підлягають військовозобов’язані, які мають трьох і більше дітей віком до 18 років. d:\моя робоча папка\папка з фотками\фото мельника в ато\sam_0854.jpg

Сергій пройшов медогляд і на цей раз виявився «здоровий» і «ніким та нічим необтяжений». Потім на Рівненському полігоні пройшов навчання з надання медичної допомоги, з тактичного бою та захисту. Почуття щодо служби змінювалися: спочатку – «долг Родине», потім – «що не служив». Зрештою переконливішим аргументом стала зустріч з дітьми зі Сходу України. Там він постійно згадував про своїх чотирьох: двох від першого шлюбу, двох – від другого.

26.06.2015 року Сергій попав в с. Новоселівка, що знаходиться поблизу Маріуполя, де завданням було - «утримувати лінію оборони». Там військовослужбовці перебували до 1 вересня, а далі їх відправили до Новомихайлівки, що знаходиться поблизу Мар’їнки. Оборону тримали. «Якщо приходила черга бути вартовим - міг бути і кулеметником,» - згадує Сергій. Найболючіші спогади в нього залишилися про дітей з Новоселівки, які приходили до військових та просили «згущенку, тушонку та печиво». Ці діти «добре розумілися на війні» і інколи під час обстрілів пояснювали військовим ситуацію, що «ці снаряди летять не до нас».

«Найстрашнішим був перший день, коли заступив на чергування в 20.00, і відразу розпочався мінометний обстріл, що тривав 2-3 години. Один із друзів Сашко з Тернопільської області підірвався на розтяжці,» - згадує Сергій, позивний якого «Томаш». «Страшно було перші 2 тижні, а далі - звичайне життя. Людина звикає до всього,» - стверджує Мельник.

В червні, коли було оголошено про третю хвилю часткової мобілізації, у багатьох регіонах України, особливо на заході, жінки почали пікетувати військкомати та заявляти, що не пустять своїх синів і чоловіків до війська. Влада і військове керівництво константували факт проведення найчисельнішої мобілізації, під час якої військові частини поповнюватимуть резервістами з усіх областей. Дана хвиля мобілізації не оминула і Прокоповича Володимира Адамовича, який народився 03.07.1971 в смт.Томашгород.

Після отримання повістки він з’явився у військкомат з військовим квитком та паспортом. Після проходження військової підготовки в Мукачевому В.Прокоповича зарахували до складу бійців 128-ї бригади. Щоденні солдатські будні для віку та здоров’я Володимира були дещо важкими, тому його всі називали «Адамович».

Після відправлення на передову «утримували позиції в Луганській області: в районі Артемівська, Чернухіно, Дебальцева». Там було дуже «моторошно» - постійні обстріли. Доводилося відстрілюватися або ховатися в землянці. Ті події В.Прокопович старається не згадувати, адже перебуває і зараз у стані депресії.

Однак він ніяк не може забути, як однієї ночі сталося наступне. В землянку з військовослужбовцями після артилеристського обстрілу так званих сепаратистів, ймовірно, впала димова шашка, яка не дала можливості зорієнтуватися, тому Прокопович В. попав в полон до батальйону «Восток». Разом із ним в полон попали ще шестеро бійців. Про їх долю В.Прокоповичу нічого невідомо. Але він розповів, що йому під час етапування до місця полону «востоківці» дозволили зателефонувати додому і сказали наступне: «Даємо три дні, щоб забрали чи обміняли». Дружина Володимира звернулася про допомогу до «воєнкома» Миколи Зайця 28 чи 29 грудня, однак той відмовив у вирішенні даного питання негайно, нагадавши, що скоро Новий рік і треба почекати бодай три дні і очікувати якихось змін.

Тоді дружина Прокоповича звернулася за допомогою до голови Рокитнівської районної ради Руслана Дубовця, який, вислухавши історію з вуст жінки, зателефонував просвітеру з Карпилівки Володимиру Дмитровичу Бричці та раднику міністра оборони з питань обміну полоненими Василю Будику. Вище зазначені особи пообіцяли, що обміняють полоненого Володимира Прокоповича або 31 грудня 2014 року або 2 січня 2015 року.

А в цей час «Восток» утримував бійця, щоб той не втік, в ямі босим, тому останній відморозив ноги.

29 грудня бійці «Дніпро-1» взяли диверсанта і привезли до Дніпропетровська. Після того, як командування «Дніпро-1» провело допит - терориста «Востоку» відправили до лікарні, де він провів три дні. Злочинів на ньому було на два довічних ув'язнення. Але вище військове керівництво пішло на те, що обмін відбувся - він тривав з 12 до 15 години. Сепаратиста виміняли на трьох хлопців ЗСУ: Прокоповича В. А. (03.07.1971р.н., 128й гірничо-піхотний корпус), Стаценка Д. В. (13.11.1988р.н., 2-е БТРО "Горинь"), Борисова Є. О. (08.10.1991р.н., 208а зенітно-ракетна батарея) і одного бійця "Донбасу" Волгіна А. В. (12.10.1984р.н.), «якого з відмороженями тримали у ямі». Однак, інформація «Сводок ЗСУ України» чомусь перекручує факти, адже з обмороженнями під час був Володимир Прокопович. Cвідченням щодо перекручування фактів є новини програми ТСН.

А в довідці, виданій сепаратистами в місцевому госпіталі «Адамовичу», записали «розвідник… з обмороженням двох кінцівок». Після звільнення Володимир Прокопович лікувався у Дніпропетровському шпиталі, потім – там у тубдиспансері, пізніше йому допомагали лікарі Рівного, Житомира, Ужгорода, однак, пальці на ногах і «далі чорніють та кришаться». Родина В.Прокоповича півроку готувала документи, щоб отримати від держави одноразову допомогу в розмірі 4000 гривень в зв’язку з обмороженнями I-II ступеня двох ніг та туберкульозом легень.

Зараз «Адамович» пробує, однак не може адаптуватися в повсякденному житті. Він потребує і фізичної, і психологічної реабілітації.

Війна на Сході нашої держави вплинула на розуміння багатьох речей, на які в мирний час просто не звертали уваги. Вона показала, що в українському суспільстві не бракує людей, здатних взяти повістку, швидко стати до строю та захищати власну землю від російських окупантів та колабораціоністів зі Сходу України. Однак, захищаючи державу та її кордони, вони не знали про те, чи виживуть, чи зможуть мати майбутнє, допомогти своїм дітям, батькам, чи зможуть надіятися на свій соціальний захист та захист своєї родини в майбутньому з боку держави, яку вони боронили.

Звільнення з полону сепаратистів Прокоповича Володимира Адамовича, 2015.

Ремонтно-відновлювальний полк у місті Золочів на Львівщині був створений в 2014 році. На протязі всього часу свого існування особовий склад частини провів кропітку роботу задля створення потужної матеріально-технічної бази: майже повністю укомплектовано усім необхідним реманентом майстерні, створено активний кістяк спеціалістів, які не один рік віддали ремонтній справі. d:\моя робоча папка\папка з компютерного пед-орг моя\пед.оргн.2015\2014 педаг.-орган\фото прит с\rnghwnir7sa.jpg

З початку російської агресії вояки цього полку вирушили на Схід, де виконували свої завдання у межах АТО.

Серед особового складу вище зазначеного полку є і випускник Томашгородського НВК школи I-III ступенів-ліцею Прит Сергій Олександрович, який народився 28 квітня 1993 року і після закінчення вище зазначеного навчального закладу навчався на ФВП НТУ (факультеті військової підготовки Національно-технічного університету «Харківський політехнічний інститут»). Вже чотири рази Сергій Прит побував на передовій: вперше – з 22 липня по 06 жовтня 2014 року, ще будучи курсантом, потім – з 22.05. по 04.08.2015 та з 26.06. по 12.09.2016, з 31.07. по 29.10.2017 року. Спочатку Сергій був на посаді командира евакуаційної роти, а з 30.08.2016 - служить в ремонтному полку на посаді командира взводу розвідки технічними засобами. Його звання – старший лейтенант. Як згадує Сергій, їм «доводилося працювати під ворожим вогнем у Краматорську, Сватовому, Станиці Луганській, Щасті, Горлівці, Маріуполі, на Савур-Могилі, в складі ремонтно-евакуаційних груп латати бойову техніку підручними засобами на лінії протистояння». Цікавим залишається і той факт, що коли Сергій навчався ще на другому курсі, його батьків відвідували працівники військомату з метою вручення повістки. Запам’ятався Сергію випадок, коли під час евакуації військової техніки під містом Щастя на їх машині «МАЗ-537», що була 1970 року виготовлення, відпало колесо і відкотилося на відстань приблизно 300 метрів. «Близько 2 годин довелося котити колесо до автомобіля, ще близько 4 годин вантажити його, а потім – 800 кілометрів їхати без колеса,» - згадує Сергій. Вони забирали з передової на ремонт БТР-и, БРДМ-и (бойові розвідувальні дозорні машини), БМП (бойові машини піхоти), ОСИ, Гради, «2С-1», «2С-2», «2С-19», «БАТ-2». Основне завдання, яке виконували, було - «евакуація техніки з точки «А» в точку «В» . За cлужбу Сергія нагороджено нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі ІV ступеня» та Грамотою за сумлінне виконання посадових обов’язків під час проведення АТО. Щодо забезпечення, то Сергій стверджує, що волонтери при виїзді на передову придбали йому 5 пар одягу, а батьки – каску та бронежилет. «З водою проблем не було, а якість харчування змінювалася залежно від того, як допомагали волонтери. Ми по виїзді з Кремінної пригощали цукерками дітей, що стояли обабіч дороги,» - згадує Прит Сергій.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3

Схожі:

Томашгородський нвк школа і-іііступенів-ліцей Дитяче шкільне об’єднання «Лідер» проект їх долі обпалені війною Підготували: Близнюк Тетяна, член дшо «Лідер» Сарахман Христина, член дшо «Лідер» Бортник Анна, голова дшо iconМетодика заповнення Лідеру та Змінних контрольних полів – 00x лідер Лідер
Лідер (маркер запису) є першим обов’язковим полем в marc-записі. Його довжина є фіксованою, І складається з 24 символів (00-23)....
Томашгородський нвк школа і-іііступенів-ліцей Дитяче шкільне об’єднання «Лідер» проект їх долі обпалені війною Підготували: Близнюк Тетяна, член дшо «Лідер» Сарахман Христина, член дшо «Лідер» Бортник Анна, голова дшо iconСтруктура та зміст завдання Політичний лідер
Скласти політико-психологічний портрет відомого сучасного політичного діяча
Томашгородський нвк школа і-іііступенів-ліцей Дитяче шкільне об’єднання «Лідер» проект їх долі обпалені війною Підготували: Близнюк Тетяна, член дшо «Лідер» Сарахман Христина, член дшо «Лідер» Бортник Анна, голова дшо icon“ Розумове виховання учнів шляхом залучення їх до інтелектуальних ігор ” з досвіду роботи керівника гуртка інтелектуальних ігор «Юний ерудит»
Комунальний заклад «навчально-виховне об’єднання «загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів №16- дитячий юнацький центр «лідер»...
Томашгородський нвк школа і-іііступенів-ліцей Дитяче шкільне об’єднання «Лідер» проект їх долі обпалені війною Підготували: Близнюк Тетяна, член дшо «Лідер» Сарахман Христина, член дшо «Лідер» Бортник Анна, голова дшо iconАпарат верховної ради україни інформаційне управління
Влада втратила страх перед народом", вважає лідер во "свобода" олег тягнибок 10
Томашгородський нвк школа і-іііступенів-ліцей Дитяче шкільне об’єднання «Лідер» проект їх долі обпалені війною Підготували: Близнюк Тетяна, член дшо «Лідер» Сарахман Христина, член дшо «Лідер» Бортник Анна, голова дшо iconПолітичний лідер
Коли закінчилась війна, Маргарет було неповних двадцять років І до цього часу вона сформувалась як впевнений консерватор
Томашгородський нвк школа і-іііступенів-ліцей Дитяче шкільне об’єднання «Лідер» проект їх долі обпалені війною Підготували: Близнюк Тетяна, член дшо «Лідер» Сарахман Христина, член дшо «Лідер» Бортник Анна, голова дшо icon«Діалектика душі» толстовських героїв
Робота в групі: Учні розділені на 4 групи. Лідер групи призначений вчителем. Групи займають свої місця, визначають секретаря, який...
Томашгородський нвк школа і-іііступенів-ліцей Дитяче шкільне об’єднання «Лідер» проект їх долі обпалені війною Підготували: Близнюк Тетяна, член дшо «Лідер» Сарахман Христина, член дшо «Лідер» Бортник Анна, голова дшо iconУрок пам'яті «В'ячеслав Чорновіл-лідер Народного Руху України»
В'ячеслава Чорновола поглиблювати знання про розвиток національно-визвольного руху в Україні на сучасному етапі; формувати високі...
Томашгородський нвк школа і-іііступенів-ліцей Дитяче шкільне об’єднання «Лідер» проект їх долі обпалені війною Підготували: Близнюк Тетяна, член дшо «Лідер» Сарахман Христина, член дшо «Лідер» Бортник Анна, голова дшо iconЯсір Арафат – лідер Палестинського народу
Його невисока повна фігура, напіввійськовий френч, триденна щетина й картата "куфія" (національна хустка) на лисій голові, що повторює...
Томашгородський нвк школа і-іііступенів-ліцей Дитяче шкільне об’єднання «Лідер» проект їх долі обпалені війною Підготували: Близнюк Тетяна, член дшо «Лідер» Сарахман Христина, член дшо «Лідер» Бортник Анна, голова дшо icon"Їх долі обпалені війною" (до 25-річниці виведення військ з Афганістану) Виховний захід для учнів 8-12 класів Виконала Черниш В. П
Мета: ознайомити учнів з передумовами афганської війни, через поезію І пісню донести до їхніх сердець основну думку: війна – це безумство,...
Томашгородський нвк школа і-іііступенів-ліцей Дитяче шкільне об’єднання «Лідер» проект їх долі обпалені війною Підготували: Близнюк Тетяна, член дшо «Лідер» Сарахман Христина, член дшо «Лідер» Бортник Анна, голова дшо iconАнна звягінцева
Живе І працює в Києві. Навчалась у Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури. З 2010 року – член кураторської...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка