Томашгородський нвк школа і-іііступенів-ліцей Дитяче шкільне об’єднання «Лідер» проект їх долі обпалені війною Підготували: Близнюк Тетяна, член дшо «Лідер» Сарахман Христина, член дшо «Лідер» Бортник Анна, голова дшо



Скачати 389.84 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації16.03.2018
Розмір389.84 Kb.
1   2   3

Грамота Приту О.С. за сумлінне виконання посадових

обов’язків під час проведення АТО.



Нагрудний знак Прита О. «За взірцевість у військовій службі».

Жахливі спогади про війну та на сьогоднішній день про її наслідки залишилися у людини, яка мала звання майора на початку війни Сергія Стрільця. Стрілець Сергій Миколайович – уродженець смт. Томашгорода, випускник Томашгородського ліцею, кадровий військовий, який проходив службу в Рівному. Йому 39 років, 18 з яких він віддав службі в армії. Сергій Стрілець може похвалитись неабиякою військовою біографією. В дитинстві він ніколи не мріяв стати військовим. Та одного дня, побачивши на дверях військкомату оголошення про набір хлопців до Одеського інституту сухопутних військ, додому повернувся з бажанням їхати туди на навчання. Після його закінчення служив у Рівненському 55-му батальйоні на посаді командира протитанкового взводу, потім був командиром механізованого взводу, командиром роти. Пізніше служив командиром частини військової служби правопорядку Збройних сил України. Коли на Сході почалась війна, він був майором військової служби правопорядку. https://i.mycdn.me/image?id=839327622747&bid=848920350299&t=3&plc=web&ts=00010001&tkn=*tzqaj6nwvjwteii-rh3uyfp3e9a

З початком військових дій на Сході, Сергій чекав, що доведеться і йому вирушати на підмогу українським бійцям. Втім, так сталося, що перша хвиля мобілізації його оминула. На другу він теж не потрапив, але у тренувальний табір мав їхати колега Сергія, дружина якого була вагітна третьою дитиною, тож «Павльош», як його називали в селищі, не роздумуючи, запропонував замість товариша свою кандидатуру.

Бойову підготовку у військовому таборі поблизу Миколаєва 51-ша бригада, до якої потрапив майор Стрілець, проходила приблизно десять днів. Після цього у червні 2014 року колоною разом з бойовою технікою їх відправили на Луганщину. Куди саме, ніхто не знав.

В Донецьку область 51-шу бригаду перекинули, щойно почався наступ на Іловайськ. Там бригада потрапила в оточення. Їхні позиції безперервно обстрілювала ворожа артилерія. Під час однієї з таких атак Сергій дивом лишився живим, адже снаряд влучив у намет, який військові залишили незадовго до початку обстрілу. А далі - той самий сумнозвісний котел, із якого Сергієві пощастило вибратись. Вибиралися вночі, адже вдень дуже хотілося пити, а води ніде не було.

х притулком стали поля з соняшниками. Та коли Сергій опинився в безпеці, то перш за все став організовувати порятунок товаришів, які лишились там. Він вивів з оточення 28 чоловік. Власне, саме за цей вчинок майору Сергію Стрільцю Президент присвоїв звання підполковника.

Дуже переживав Сергій за долю свого товариша, волинського бійця Сергія Фураєва, який потрапив в полон під час виходу з іловайського котла, де перебував понад рік С.Фураєва, комбата 51 ОМБР, бойовики вивозили 24 серпня на так званий Донецький «парад». Разом із ним в полоні утримували ще близько ста бійців із 51-ої бригади. Їх усіх до кінця зими обміняли. Була інформація, що Фураєв та його солдат Комісарчук засуджені бойовиками до розстрілу. Спочатку їх утримували у Сніжному, потім перевезли в Донецьк, пізніше – до Луганська. Колега підполковника Фураєва, Артем Комісарчук розповів, що відбулося 20 обмінів, але в жоден із них вони не потрапили. Боєць пояснює це тим, що вони – артилеристи. А саме їх та снайперів найбільше ненавидять бойовики так званих «ДНР/ЛНР».

Обмін відбувся 9 вересня 2015 року завдяки лише волонтерці Н. Бояриній і за цих двох волинських Героїв бойовики отримали чотирьох важливих для них людей. Бойовий офіцер після звільнення отримав звання підполковника.

Ще під час перебування на Луганщині, за місяць до Іловайська, з Сергієм Стрільцем трапився випадок, який змінив все його життя. На блокпосту бійці АТО затримали озброєного чоловіка, якого запідозрили у роботі на бойовиків. Стрільцю наказали конвоювати затриманого на базу і подбати, щоб той не втік.

« У затриманого вилучили мисливський автомат «Форт», набої 7,62 до нього, карту України із певними прокладеними маршрутами, - говорить Сергій Стрілець. - Я затриманого доправив на базу, а ввечері мене викликав командир 51 бригади Павло Пивоваренко, який наказав мені подбати про охорону цього громадянина. Я питаю, де ми маємо тримати, адже в нас не було для цього пристосованого приміщення? А командир каже: « Пристебни його до бочки з водою, щоб він не втік і не заподіяв шкоди нашим військовослужбовцям». «Ми його нагодували, напоїли і вкрили ковдрою, жорстоко з ним ніхто не поводився,» - згадує Сергій Стрілець.

Сергій наказ виконав, а затриманого наступного дня конвоювали у штаб сектора. Самого ж офіцера через місяць відрядили на Донеччину. Згодом, менш ніж за рік, чоловік усе це втратив - його понизили до рядового і взагалі звільнили з військової служби. Причиною такого перевороту стала кримінальна справа, яку суд міста Сватове, що на Луганщині, порушив проти Сергія. Йому інкримінують 146 статтю ККУ, мовляв, він незаконно позбавив волі тамтешнього місцевого жителя. Сам Стрілець розповідає, що нікого не викрадав, а лише перевозив сепаратиста, як це йому наказав керівник.

Але полонений виявився непростою особою - його звати Куницький Олег Володимирович, що мав багатого і впливового батька. Куницький Володимир Григорович був головою колгоспу у Сватівському р-ні, а в 2010 від Партії Регіонів обирався до обласної ради Луганської області, крім вище зазначеного Куницький Олег Володимирович значиться керівником агрофірми у тому ж таки районі, засновником якої є Куницький Володимир та працює «міністром» в «ЛНР», – зазначає керівник Правого сектору на Рівненщині Роман Коваль .

Вже на наступний день Куницького-полоненого звільнили, а цапом-відбувайлом в цій неприємній історії зробили саме Стрільця. Хоча чоловік нікого не затримував, а лише етапував підозрюваного, та згодом найвище військове керівництво заявило, що й на це права не мав. « Мене викликали до Головного управління Військової служби правопорядку, де прямим текстом начальник відомства мені сказав, що клопотатиме перед Міністром оборони про розжалування мене до рядового, тобто за позбавлення мене офіцерського звання з підполковника до рядового, - згадує військовий. - Я, звісно, поцікавився причиною такого кроку. Він сказав, що я незаконно застосував спецзасоби до затриманого, адже надів наручники на громадянина, який був затриманий військовослужбовцями 51-ої бригади» .

Командир бригади Павло Пивоваренко, який наказав прикувати затриманого до бочки з водою, підтвердити свої слова не може, адже безслідно зник після подій під Іловайськом. Проте, наказ чули інші офіцери.

«Стрілець Сергій Миколайович був старшим Військової служби правопорядку у нашій батальйонно-тактичній групі. Можу підтвердити, що він мав завдання надіти на затриманого наручники і зберегти його до приїзду тих осіб, які мали його забрати, що і було зроблено, - розповів заступник командира 51-ої ОМБР у 2014 році Петро Марко.

Голову Рівненської обласної спілки учасників АТО почали заочно судити на Луганщині, проти нього завели кримінальну справу.

«Міністр після того, як до нього поскаржився батько цього потерпілого, провів розслідування і встановив, що, виявляється, мій підзахисний нікому там не був підконтрольний, не мав права виконувати накази начальника гарнізону, а його київське керівництво, з його високого Києва, не давало вказівки етапувати цю людину. І тепер вони роблять вигляд, що це він позбавив його волі,» - розповідає адвокат Сергія Володимир Сокаль. 27 серпня 2015 року за результатами службового розслідування Сергія позбавили військового звання . Через півтора місяця – 13.10.2015 року Стрілець С. М. був звільнений з лав ЗСУ. Вже 30 листопада 2015 року Сватівський районний суд Луганської області ухвалив рішення про надання дозволу на його затримання.

Стаття, за якою відкрили справу, не стосується службових осіб, а Сергій Стрілець на той момент саме такою особою і був. Також адвокат вказує на численні порушення в процедурі повідомлення про підозру у вчиненні злочину. Перед тим, як ставити питання про обвинувачення, має бути відповідна постанова, яку слід належним чином вручити, а саме: в присутності адвоката, зі складанням письмового протоколу і з роз’ясненням прав підозрюваного. За текстом тієї ухвали, яку пост-фактум надали захисникам Сергія, нібито так і було, але насправді Стрілець тоді перебував на лікуванні в медичному закладі, а Cватівська слідча Рубан Н.Т. відправила документи поштою, отож не виконала свої обов’язки.

Відповідно до законодавства підозрюваному мала обратись міра запобіжного заходу, тоді як вище зазначена слідча настояла на тому, що такою мірою може бути тільки тримання під вартою. Для цього вона обґрунтувала дану обставину, що підозрюваний не з’явився до неї за тиждень до того, як оголосили про підозру. Далі вона наполягла, що оскільки Сергій Стрілець ухиляється, то його треба доставити в тамтешній суд силою. І це клопотання було задоволено.

Отож 14 грудня до Рівненської міської лікарні, куди на обстеження прийшов С. Стрілець, прибула слідча із Сватового, а з нею ще 5 молодиків з метою затримати місцевого голову спілки ветеранів АТО Сергія Стрільця.

До Рівного вони дістались на «Тойоті Кемрі» з харківськими номерами. Чому авто не службове і чиє воно – гості зі сходу пояснити не могли, та й взагалі всі питання присутніх журналістів ігнорували, і cвої посвідчення показувати відмовились. Пізніше журналісти з’ясували, що в Україні є три «тойоти» з номерами - АХ 9552 ВН і одна з них зареєстрована на матір Михайла Добкіна.

Після цього слідча під руки вивела С.Стрільця на вулицю і намагалася посадити до легкової машини, що зовсім не мала умов для перевезення хворого на відстань більше тисячі кілометрів. Сергій після участі в АТО переніс інсульт, до цього ще на війні отримав два поранення в голову – в результаті йому присвоїли другу групу інвалідності. Незважаючи на це, незнайомці продовжували наполягати, аби він сів у їх машину, зрештою сварка перейшла в штовханину. Адвокати, активісти та дружина силою відстояли чоловіка і повернули його в медзаклад. На той час подія вже набула в стінах лікарні розголосу і резонансу, підтягнулись журналісти і друзі.

Підтримати колишнього військового приїхали його бойові товариші, серед яких і Михайло Чікун, один із тих, кого Сергій врятував в Іловайську.

«Сергій проявив героїзм, він сам вийшов із оточення, а потім ще й виводив нас. Якби це була якась людина жорстока чи підла, то він би не звернув уваги на тих людей, які були навіть з інших підрозділів і він їх не знав. І якби… треба було б фізично захищати Сергія – я би став на заваді будь-кому,» - повідомив М.Чікун.

Зважаючи на те, що Сергій - ветеран війни, його перевезли з Рівненської міської лікарні до військового госпіталю на лікування. Також товариші подбали, щоб біля палати приставити охорону: службу військового правопорядку, також там чергували хлопці з УВО, «Горині» і Рівненської спілки ветеранів АТО.

Сергій Пандрак, який приїхав захищати чоловіка від луганських «правоохоронців», не приховував свого обурення: «Я, як бойовий офіцер з радянських часів і до сьогодні, ще не чув, щоб підполковника понижували до рядового й звільняли. Коли такі моменти й виникають, то розжалують до наступного нижчого звання, тобто в цьому випадку мали б повернути його до майора. А те, як все це насправді сталось, означає, що міністру оборони цей батько, магнат-аграрій, який є нині міністром сільського господарства в ЛНР, заплатив великі гроші. Тобто, однозначно, справа сфабрикована, як вони завжди це роблять. Цікаво, що апеляцію здійснюють донецькі судді, які живуть в Луганську, мають там будинки. Вони пересікають два блокпости, їдуть в Северодонецьк, вирішують апеляцію і повертаються назад в Луганськ. А отримують нашу зарплату, під нашими тризубами. То про яке правосуддя там може йти мова?».

Слідчі приїхали знову через місяць і підстерегли Сергія, коли той вийшов з військового госпіталю, його таки викрали у Рівному 20 січня 2016 року та етапували на Луганщину.

Півроку Сергій перебував на сході у СІЗО. Адвокати боролись насамперед за те, щоб йому змінили міру запобіжного заходу. « В нього проблеми із ногою, і вони все загострюються. Там він медичної допомоги не отримував,» - повідомив О. Зайчук, друг Стрільця, який був присутній на судових засіданнях у місті Кремінна.

Три дні тривав допит Стрільця, свідків, виступали прокурори і таки адвокати Сергія домоглись того, що його випустили додому під заставу у понад 72 тисячі гривень.

Наказ про позбавлення Стрільця військового звання ще може бути скасовано. Цього не виключає начальник Генштабу України Віктор Муженко, який пообіцяв ретельно вивчити історію розжалуваного офіцера. «Можу запевнити, що ми розберемося в цій ситуації і все буде… справедливо до підполковника Стрільця,» - запевняє Віктор Муженко.

Сам Стрілець миритися із наказом про своє розжалування не збирається. Він планує зібрати всі докази своєї невинуватості і подавати на Міністерство оборони до суду. Якщо доведеться, запевняє військовий, він готовий дійти навіть до Європейського суду з прав людини. Адже впевнений, що жодного злочинного наказу не виконував.

https://i.mycdn.me/image?t=3&bid=848919995227&id=848919990619&plc=web&ts=00010001&tkn=*viggwpoxcylvm_tzz_szadqt14u

Майор С.Стрілець тримає подарунок від сепаратистів, 2014. https://i.mycdn.me/image?t=35&bid=839325770587&id=839325770587&plc=web&tkn=*fttmg4heeyxek_qmaexvbw_trf8

Два майори: C. Фураєв(справа) та С.Стрілець(зліва) напередодні Іловайської трагедії, 2014.

У скрутний для нашої держави час, коли загарбники захопили Крим, а на Сході панувала напруга – близько півтисячі українських патріотів, які відстоювали інтереси народу на Майдані, прийняли рішення йти захищати свою країну.

13 березня 2014 року добровольці з Самооборони Майдану виявили бажання стати резервістами щойно створеної Національної гвардії України та вирушили у навчальний центр на Київщині – Нові Петрівці, де вже 16 березня був сформований 1-й батальйон оперативного призначення в складі військової частини 3066 Північного оперативно-територіального об'єднання, який відіграв неабияку роль у стримуванні, а потім і приборкуванні сепаратистів. Бойовим навчанням та злагодженням добровольців керував начальник управління бойової та спеціальної підготовки Головного управління Національної гвардії України генерал-майор Сергій Кульчицький. Після проведення тренувань в Нових Петрівцях та відбору бійців 5 квітня 2014 року 230 гвардійців прийняли Військову Присягу та 15 квітня вирушили на бойове чергування. Перших нацгвардійців кинули на Дніпропетровщину, де тоді було ще так само тривожно, як і в сусідніх областях. Серед цих добровольців був і житель Томашгорода – Максим Перев’язко. фото пісні війни.

Перевязко Максим Миколайович - уродженець Томашгорода, випускник Томашгородської загальноосвітньої школи Рокитнівского району Рівненскої області, служив командиром взводу Нацгвардії України. Він народився першого січня 1982 року. Після закінчення РДГУ працював учителем музичного мистецтва, мріяв стати музикантом. В силу певних обставин розлучився з першою дружиною, з якою в нього є донька Юля. Щоб захистити їх спокій Максим був активним учасником Майдану, був у складі відомої «Нічної варти», очолюваною Русланою Лижичко. Майдан змінив все його життя. Пішов в АТО в складі добровольчого батальйону Національної гвардії України, пізніше названого імені Героя України генерала Сергія Кульчицького. Перебував з 14 березня до лютого 2015 року у багатьох гарячих місцях – Славянськ, Дебальцеве, Углегірськ, Миронівка, на горі Карачун.

Маючи вільний час виступав в зоні АТО с концертами, піднімаючи бойовий дух своїх побратимів, та для мирного населення Славянська і Краматорська Донецької області. На превеликий жаль контузія та підірване здоров’я змусили приступити до мирного життя, однак перебування на Сході крім негативних емоцій дало і позитив – зустрів нову кохану дружину, разом з якою переїхав на проживання до Дрогобича. На даний час Максим дає концерти в складі гурту «Кулі», збираючи кошти для свого батальйону. А пісні для них пише Олег Табаков, переможець конкурсу «Голос країни».

«Я вирішив зібрати гроші на потреби нашого батальйону. Їм потрібні рації, тактичні окуляри та навушники, пристрої нічного бачення, нова форма, тепловізор. Я добре граю на музичних інструментах і співаю з напарником в дуеті патріотичні українські пісні. Хочемо виступати перед студентською молоддю… за концерти гроші брати не будемо, виступи розраховані на тих, хто побажає допомогти добровільно», - розповів Максим Перев’язко. Крім того Максим повідомив, що дає концерти для своїх колег військових, які перебувають на лікуванні в військових шпиталях.

фото зиновия медюха.

Доброволець Максим Перев’язко(зліва) на передовій, 2014.

фото зиновия медюха.

Доброволець Максим Перев’язко( справа) на передовій, 2014.

фото медіа дрогобиччина.

Доброволець Максим Перев’язко виступає з концертами для допомоги учасникам АТО, 2016.

фото пісні війни.

Максим Перев’язко (зліва) з побратимом Зиновієм Медюхом

та Русланою Лижичко, 2016.
Під час АТО в складі добровольчого батальйону Національної гвардії України імені Героя України генерала Сергія Кульчицького служить Сарахман Ігор, уродженець села Копанки, що знаходиться поблизу Калуша. Саме доля – одруження з Оксаною Близнюк, поєднала Ігоря з Томашгородом, куди він переїхав на постійне місце проживання.

Будівельник за фахом, він знав зброю лише за шкільними уроками ДПЮ, але пройшов хрещення снайперським вогнем на Інститутській, відстоював Майдан у Самообороні і став військовиком за три тижні вишколу на Чернівецькому полігоні. Він пішов на Схід, щоб захистити своїх рідних - дружину і двох доньок.

Ігор був в числі тих «216-ти», які після прийняття присяги гелікоптерами були висаджені на березі ріки в районі села Ясногорівка. «2 травня нас на вертушках закинули у зону проведення антитерористичної операції під Краматорськ для несення служби на блокпостах. Отримали завдання влаштувати на мості блокпост. Це дозволило би контролювати дорогу на Краматорськ. Але нас одразу оточили… так звані мирні протестувальники. Серед них ми впізнали багатьох учасників регіоналівських мітингів у Маріїнському парку… Їх… підвозили автобуси… на наш блокпост. Вони влаштували нам психологічний пресинг. А коли почало сутеніти — відкрили вогонь,» - стверджує Ігор Сарахман.

Коли вони «поперли» на блокпост, нацгвардійці відкрили попереджувальний вогонь у повітря. У відповідь полетіли коктейлі Молотова, гранати, одна за одною лунали кулеметні черги. Ігор згадує: «Мій друг на першому бетеері — йому прострілили шию. Іншого РГДшкою розірвало, ще один отримав осколок. Ми проривалися бетеерами — на Краматорськ». А на під’їзді до Краматорська їх зупинили і поставили нове завдання — повернутися і взяти Карачун .

В той час на території Луганської і Донецької областей терористи захопили 10 телевеж. Чотири з них відразу вийшли з ладу, інші – транслювали на контрольовані та прилеглі області російські пропагандистські канали. І лише телевізійна вежа на горі Карачун, висотою у 222 м, забезпечувала український ефір. Це була чи не єдина можливість для мешканців окупованих територій дізнатися, що відбувається поруч і на «великій Україні», тому вона була стратегічно важливим об’єктом.

Зведений батальйон Нацгвардії і Житомирської 95-ї десантної бригади вибили бойовиків з-під телевежі за кілька годин. «Терористів вибивала 95-а бригада, вони йшли першими. Ми тримали «коридор» і прикривали. У нас були бетеери і одна ЗУшка. Бойовики вели вогонь з мінометів, їх підтримувала НОНА - самохідна артилерійська установка. Відступаючи, вони тікали на інкасаторських броньовиках банку Коломойського. Один із них ми відбили… Трофеєм втішилися», - відтворює події початку травня Ігор.

На вичищеній від колорадів висоті батальйон окопався. Військовиків підсилили технікою - підійшли міномети. Наступні три тижні гарнізон відбивався, називаючи себе «мушкетерами». За словами Ігоря Сарахмана, бойовики наступали «дуже правильно». «По тому, як спочатку лупила артилерія, а потім в атаку йшла піхота, було зрозуміло, що специ там нормальні, з досвідом війни, — характеризував противника Ігор. — Лізли в основному найманці. Вояків з ополчення, а вони виразно бідніше екіпіровані й озброєні, були одиниці. По той бік воює дуже багато людей зі східною зовнішністю». Найзапекліші бої на Карачуні відбулися другого-третього, а також 14-15 травня, ще одна хвилю нападу відбили впродовж п’ятого-восьмого червня.

29 травня біля гори Карачун терористами був збитий гвинтокрил, на якому разом з 12 військовослужбовцями знаходився генерал-майор Сергій Кульчицький. «За чотири хвилини ми добралися до місця катастрофи. Довелося константувати факт, що Кульчицький загинув відразу, із трьох вцілілих двоє згодом померли, вижив лише пілот,» - стверджує Ігор Сарахман.

Одному з наступів бойовиків передували 45 годин артилерійського обстрілу. «Били постійно… і вдень, і вночі. А потім, у перші ж хвилини затишшя, на нас рушила піхота. Але ми їх зупинили. У нас були поранені і «двохсотий». Снаряд попав у мінометну обслугу, так що там був один убитий і троє ранених. Ще три поранених, один із них тяжкий, були у нашій піхоті...,» - пригадує доброволець.

Ігор Сарахман розповів про проблеми з водою на Карачуні, адже спека докучала не менше, ніж обстріли. Та одного разу, коли почався дощ, вони намилились, щоб помитися. Однак дощ відразу припинився і хлопцям довелося витирати з себе мило рушниками.

Незабутньою для Ігоря стала оборона блокпоста №1 26 червня 2014 року, коли на них було здійснено збройний напад 5 танками Т-64 та близько 600 бойовиками, яких очолював громадянин Російської Федерації Гіркин («Стрелков»). Бойовикам спочатку вдалося вибити нацгвардійців, але вже 28 червня 1-й блок-пост був знову під українським контролем.

5 липня 2014 року особовий склад батальйону, в числі перших, увійшов до м. Слов’янськ, захопивши штаб сепаратистів та арсенал озброєння, для вивезення якого довелося задіяти 4 вантажні автомобілі.

Ігор брав участь і в боях за Дебальцеве, Углегірськ, Миронівське, Станицю Луганську, Кондрашівку, Щастя, Трьохізбинку, Попасну, Мар’їнку, Промзону. За свої звитяги став героєм програми «Хоробрі серця» , але «брав участь у програмі не задля слави, а щоб допомогти ходити товаришу, який до АТО був професійним футболістом».

Сам Ігор Сарахман під час участі в АТО отримав забій грудної клітки, травму п’яти, контузію, що дала ускладнення на око і вухо, тому змушений був деякий час лікуватися в Київському військовому шпиталі. Але почуття відповідальності перед своїми загиблими та пораненими побратимами змусило добровольця швидко видужати, знову їхати на передову та дотримуватися розпорядку дня, за яким передбачено час для «подвигу» та «повторного подвигу».

Нині Ігор виконує службово-бойові завдання в зоні проведення антитерористичної операції на посаді «старшого кулеметника». Варто відмітити, що жоден з військовослужбовців батальйону імені Кульчицького не потрапив у заручники до терористів.

За мужність і героїзм, проявлені при захисті України від збройної агресії Державними нагородами України нагороджено 104 бійці батальйону, 22 із них посмертно, відзнаками Міністерства внутрішніх справ України нагороджено 74 особи, із них 3 іменною вогнепальною зброєю, 80 отримали відзнаки Національної гвардії України. Серед цих нагороджених є і жителі Томашгорода М.Перев’язко та І.Сарахман.

Ці добровольці в складі Національної гвардії України виконали величезний і неоціненний обсяг «фронтової роботи». Озброєні лише легким стрілецьким озброєнням та незламним бойовим духом, вони протистояли до зубів озброєному ворогу. Вони є ідейними українськими патріотами з активною і принциповою життєвою позицією.

https://i.mycdn.me/image?t=3&bid=835575602355&id=835575602355&plc=web&tkn=*yc4dqojkmunsi_xb9faphkk4wb8



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3

Схожі:

Томашгородський нвк школа і-іііступенів-ліцей Дитяче шкільне об’єднання «Лідер» проект їх долі обпалені війною Підготували: Близнюк Тетяна, член дшо «Лідер» Сарахман Христина, член дшо «Лідер» Бортник Анна, голова дшо iconМетодика заповнення Лідеру та Змінних контрольних полів – 00x лідер Лідер
Лідер (маркер запису) є першим обов’язковим полем в marc-записі. Його довжина є фіксованою, І складається з 24 символів (00-23)....
Томашгородський нвк школа і-іііступенів-ліцей Дитяче шкільне об’єднання «Лідер» проект їх долі обпалені війною Підготували: Близнюк Тетяна, член дшо «Лідер» Сарахман Христина, член дшо «Лідер» Бортник Анна, голова дшо iconСтруктура та зміст завдання Політичний лідер
Скласти політико-психологічний портрет відомого сучасного політичного діяча
Томашгородський нвк школа і-іііступенів-ліцей Дитяче шкільне об’єднання «Лідер» проект їх долі обпалені війною Підготували: Близнюк Тетяна, член дшо «Лідер» Сарахман Христина, член дшо «Лідер» Бортник Анна, голова дшо icon“ Розумове виховання учнів шляхом залучення їх до інтелектуальних ігор ” з досвіду роботи керівника гуртка інтелектуальних ігор «Юний ерудит»
Комунальний заклад «навчально-виховне об’єднання «загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів №16- дитячий юнацький центр «лідер»...
Томашгородський нвк школа і-іііступенів-ліцей Дитяче шкільне об’єднання «Лідер» проект їх долі обпалені війною Підготували: Близнюк Тетяна, член дшо «Лідер» Сарахман Христина, член дшо «Лідер» Бортник Анна, голова дшо iconАпарат верховної ради україни інформаційне управління
Влада втратила страх перед народом", вважає лідер во "свобода" олег тягнибок 10
Томашгородський нвк школа і-іііступенів-ліцей Дитяче шкільне об’єднання «Лідер» проект їх долі обпалені війною Підготували: Близнюк Тетяна, член дшо «Лідер» Сарахман Христина, член дшо «Лідер» Бортник Анна, голова дшо iconПолітичний лідер
Коли закінчилась війна, Маргарет було неповних двадцять років І до цього часу вона сформувалась як впевнений консерватор
Томашгородський нвк школа і-іііступенів-ліцей Дитяче шкільне об’єднання «Лідер» проект їх долі обпалені війною Підготували: Близнюк Тетяна, член дшо «Лідер» Сарахман Христина, член дшо «Лідер» Бортник Анна, голова дшо icon«Діалектика душі» толстовських героїв
Робота в групі: Учні розділені на 4 групи. Лідер групи призначений вчителем. Групи займають свої місця, визначають секретаря, який...
Томашгородський нвк школа і-іііступенів-ліцей Дитяче шкільне об’єднання «Лідер» проект їх долі обпалені війною Підготували: Близнюк Тетяна, член дшо «Лідер» Сарахман Христина, член дшо «Лідер» Бортник Анна, голова дшо iconУрок пам'яті «В'ячеслав Чорновіл-лідер Народного Руху України»
В'ячеслава Чорновола поглиблювати знання про розвиток національно-визвольного руху в Україні на сучасному етапі; формувати високі...
Томашгородський нвк школа і-іііступенів-ліцей Дитяче шкільне об’єднання «Лідер» проект їх долі обпалені війною Підготували: Близнюк Тетяна, член дшо «Лідер» Сарахман Христина, член дшо «Лідер» Бортник Анна, голова дшо iconЯсір Арафат – лідер Палестинського народу
Його невисока повна фігура, напіввійськовий френч, триденна щетина й картата "куфія" (національна хустка) на лисій голові, що повторює...
Томашгородський нвк школа і-іііступенів-ліцей Дитяче шкільне об’єднання «Лідер» проект їх долі обпалені війною Підготували: Близнюк Тетяна, член дшо «Лідер» Сарахман Христина, член дшо «Лідер» Бортник Анна, голова дшо icon"Їх долі обпалені війною" (до 25-річниці виведення військ з Афганістану) Виховний захід для учнів 8-12 класів Виконала Черниш В. П
Мета: ознайомити учнів з передумовами афганської війни, через поезію І пісню донести до їхніх сердець основну думку: війна – це безумство,...
Томашгородський нвк школа і-іііступенів-ліцей Дитяче шкільне об’єднання «Лідер» проект їх долі обпалені війною Підготували: Близнюк Тетяна, член дшо «Лідер» Сарахман Христина, член дшо «Лідер» Бортник Анна, голова дшо iconАнна звягінцева
Живе І працює в Києві. Навчалась у Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури. З 2010 року – член кураторської...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка