Творчих завдань як основа для розвитку творчих здібностей


Розділ 3. Система творчих завдань як основа для розвитку творчих здібностей



Сторінка3/6
Дата конвертації09.05.2018
Розмір0,5 Mb.
1   2   3   4   5   6

Розділ 3. Система творчих завдань як основа для розвитку творчих здібностей.

По визначенню вчених-психологів, творчість є сила, що сприяє позитивній самооцінці і забезпечує самопросуванню індивіда у своєму розвитку.

Система творчих завдань істотно впливає на мислення, мову, уяву, активність дитини. Творчі завдання дозволяють широко спиратися на суб'єктний досвід дитини і цілком співзвучні з концепцією ООН (особистісно-орієнтоване навчання). Важливо, щоб творчі завдання носили і розвиваючий характер. [16, 6-10]

Творчі завдання, по суті, пронизують весь урок від початку і до кінця, незалежно від теми уроку і цілей і задач, поставлених на ньому. Творчі завдання допомагають у формуванні творчого мислення дітей. Зорова наочність у сполученні зі слуховой, руховим і тактильним відчуттями допомагають дітям одержати уявлення про особливості того чи іншого предмету або теми. При цьому працюють і розвиваються такі механізми мислення, як аналіз, синтез, розвивається образна мова дітей. У момент виконання творчих завдань у дитини виникає активна уява.

Творчі завдання важливі для формування асоціативного мислення, оволодіння навичками порівняльного аналізу за допомогою міркування. Наприклад: На що схоже ця хмара?. Цікавий опис конкретних явищ навколишнього світу (голос звірів, спів птахів, шелест листя) для того, щоб інші діти угадали, про що мова йде. Тут доречна і гра «Що на що схоже?». Усі ці завдання сприяють розвитку бачення й уміння зауважувати виразні властивості предметів і явищ.

У коло творчих завдань входять такі завдання, що допомогли б дитині, відштовхуючись від конкретного аспекту теми, прийти до осмислення її художньої цілісності. Наприклад, таке завдання: осмислити роль художньої деталі на прикладі ефекту, що виникає від перестановки слів, звуків, фарб, що приводять до зміни цілісного образа. Чи таке завдання: представити поводження героя і його портрет у змінених обставинах.

Створюючи емоційну драматургію уроку, педагог як би «провокує» ситуацію вибору між особистими духовними прагненнями учня і творчістю.

Щоб творчі завдання носили розвиваючий характер, сприяли вихованню, навчанню, вони повинні застосовуватися в проблемній формі. Важливо створити пошукові ситуації, що сприяють самостійному пошуку відповідей і способів діяльності. Застосування проблемних методів вимагає витрати часу на уроці, але якщо діти самостійні у своєму пошуку, творчості, до усього доходять самі, то придбані ними знання набагато цінніше, тому що діти привчаються мислити, шукати, вірити у свої сили, тобто креативно розвиваються.

Чудова ідея Л. Футлик про проведення творчого уроку-театру.

У театрі-уроці теж виникає гра-співтворчість, де одні показують, діючи в уявленому просторі, а інші вгадують, що їм хочуть показати, але тут театральна гра відбувається в реальній життєвій ситуації уроку. Це «театр для себе», де діючі обличчя постійно змінюють свої ролі, стаючи то артистами, то глядачами. [14, 3-5]

Педагог тут поперемінно одночасно драматург і режисер, артист і глядач навчального спектаклю, а у визначений момент він передає керівну роль дітям, і самі діти продовжують «подорожі» з реальної сфери уроку в уявлюваний світ театру, і одержують естетичну насолода від відкриття реального світу і самого себе.

У театрі-уроці зміни і перетворення відбуваються насамперед у духовному світі дітей, у їхньому сприйнятті навколишнього світу. Задача педагога – постійно «провокувати» ці зміни, перетворювати життєву ситуацію в театральну, а виниклу театральну ситуацію зв'язувати з життєвими прагненнями юної особистості, тобто створювати на уроці ігрові умови, що спонукують дитину до самопізнання, творчості. [14, 5-6]

Творчо імпровізуючи драматургію уроку, педагог направляє його наскрізну дію до здійснення визначеної життєвої надзадачі. У кожного уроку-спектаклю є конкретна навчальна тема, своя педагогічна і моральна мета. До цієї педагогічної надзадачі, до сьогоднішнього особистого відкриття навчальної теми педагог направляє усі творчі завдання.

Основою цих творчих завдань стають усі традиційні вправи й етюди, вироблені багаторічною практикою театральної школи. Але в театрі-уроці вони внутрішньо перетворяться, «йдучи від себе» до ігрової ролі, дитина приходить до самого себе, у спільній ігровій імпровізації педагога й учня на уроці народжуються нові види вправ і етюдів, що спонукують працювати душу юної особистості, духовно пізнавати мистецтво і життя.

Зупинимося на типах творчих завдань, посильних для молодших школярів, у яких тісно стикаються закономірності різних видів мистецтва. З великим задоволенням діти беруться за читання віршів. Доцільно приступати до вірша не з запропонованого педагогом початку, а з більш простої попередньої гри «Вгадай риму». Її суть полягає в наступному: педагог читає нескладний вірш, пропускаючи останні слова поетичних рядків, а діти, виходячи з відчуття рими, відразу заповнюють пропуски.

Відшукання потрібного слова по римі - не просто приємна забава, що підготовить дитину до читання вірша. Вона учить відчувати структурні закономірності в поезії.

Як і будь-яка творчість, творчість дітей не може бути обмежено тільки процесом творення. Воно неодмінно вимагає спілкування з приводу створеного, тобто його виконання і сприйняття.

Психологічні мотиви творчості, що підтримують бажання діяти, мають потребу в підживленні у виді відкритих виконань того, що складено на уроці.

Отже, на нашу думку, для творчості не потрібно вишукувати додатковий час і, тим більше спеціальних занять. Творчістю повинний бути пронизаний весь урок, усе, що робиться на уроці. Обов'язкові компоненти уроку варто поповнити творчістю.

Кожен педагог зобов'язаний усвідомити, яку лепту в особистісне становлення учня він зможе внести. Необхідно наблизитися до творчості. Педагог є в креативній практиці сценаристом, режисером і актором-виконавцем, а не «льотчиком-випробувачем» у проблемній чи деструктивній ситуації. Робота педагога-майстра специфічна у виді індивідуальності її реалізації й імпровізованості. Такий кваліфікований фахівець бачить внутрішні резерви і нові можливості дитини, які він повинний актуалізувати в креативной практиці.

Задача педагога полягає в створенні мікроклімату й умов для природного «вирощування» і дозрівання унікальної зростаючої особистості дитини, її самоактуалізації. Особливу важливість набуває досягнення комунікативної конгруентності, гармонії, погодженості, відповідності переживань і взаємодій.

Педагог повиннен знати, що творчий процес розвитку відбувається за принципом діалектичної спіралі, сходження по який сприяє зміні при рівнорівневому поверненні до вихідних позицій, тому що минуле і майбутнє розташовується також спірально, пронизуючи й обумовлюючи черговий виток розвитку.

Але повторюваність у розвитку не означає тотожність тих чи інших моментів. На кожному новому «витку» з'являються нові якості, але разом з тим відтворюються і старі. Творчий розвиток являє собою систему необоротних якісних змін особистості. [17, 352-361]

В акмеології творчі здібності та творча обдарованість розглядається у взаємозалежності процесу, результату і розвитку особистості. Виходячи з цього, об'єктивно існує закономірний зв'язок творчого навчально-виховного процесу і продуктивного результату в креативному розвитку творчої індивідуальності.

Творчі здібності що динамічно розвиваються як структура особистості характеризуються своєрідністю і цілісною сукупністю наступних особистісних особливостей: творчим потенціалом, творчою активністю, творчою спрямованістю, творчою індивідуальністю, ініціативністю, імпровізованістю, які сприяють у процесі самоактуалізації формуванню творчої зрілості.

У процесі взаємодії педагога і школяра просліджується закономірний зв'язок між творчим спілкуванням при непрямому керуванні в процесі сотворчої діяльності і творчим відношенням особистості до її спрямованості й ефективності протікання, а також між виховною, сотворчою взаємодією творчою активністю особистості і її відношенням до цих процесів.

Взаємозв'язок усіх компонентів творчого процесу при оптимальних умовах організації і керування закономірно забезпечує продуктивно-творчий результат навчання і самовиховання, що сприяє самовираженню творчого потенціалу і самоактуалізації творчої індивідуальності особистості.

Педагогу важливо мати поняття про деонтологію. Деонтологія – це наука про мораль, обов'язок і професійну етику. В креативній акмеології деонтологію можна трактувати як сукупність принципів доцільного конгруентного і конструктивного поводження фахівця, а саме:



  • бути духовно багатою особистістю;

  • бути творчою індивідуальністю;

  • мати професійну компетентність, особистим авторитетом і іміджем;

  • володіти всім арсеналом традиційною й інноваційною психолого-педагогічною і спеціальною технологією;

  • бути творчим фахівцем, емпатійним і чарівним у спілкуванні з учнем;

  • бути здатним до глибокого аналізу і самоаналізу, рефлексії й ідентифікації в процесі самоактуалізації;

  • бути відкритим до нового, ініціативним і проникливим;

  • дотримувати етичні норми взаємин при реалізації конфіденційного принципу, створюючи атмосферу довіри;

  • усвідомлювати глибокий зміст професійної життєдіяльності.

Поряд з позитивними принципами доцільного поводження педагог повинен досконально володіти не тільки знаннями й уміннями своєї професії, але і психологічними знаннями, і педагогічною майстерністю. [21, 5-13]

Сучасний досвід ведення уроку в молодшій школі переконливо показує, що вчитель може бути щирим творцем тільки тоді, коли щохвилини зв'язує нерозривною ниткою зігране чи висловлене ним зі своїм внутрішнім світом, зі своїм відношенням до звучного, зі своїм життєвим досвідом.

Якщо вчитель, продумуючи урок, не бере в якості “матеріалу” самого себе, свої почуття, думки, досвід, то як йому знайти грань між зовнішнім - холодним, байдужим, і внутрішнім - глибоко пережитим, відчутим?

Усяка художньо-педагогічна задача, ідея уроку повинна бути органічна для вчителя, глибоко їм пережита і, саме головне, ототожнена зі своїм “я”. Цей процес складний, але лише його наявність перетворює урок у дійсну правду мистецтва. Недарма К.Станиславський, який різко відокремлював правду мистецтва від фальші, писав: “Немає нічого болісніше обов'язку будь-що утілювати чуже, неясне, те, що перебуває поза тобою”. Природно, у художній творчості цінне тільки те, що підказано процесом справжнього переживання, і тільки тоді може виникнути мистецтво. Це повною мірою варто віднести до педагогічного процесу на уроці. Щире занурення в художній образ, його збагнення тісне зв'язано з процесом переживання, з умінням пропустити через себе.

Діяти, по визначенню К.Станиславского, означає “жагуче, стрімко, інтенсивно, продуктивно, доцільно і виправдано йти до надзадачі”- збагненню і розкриттю художнього образа добутку.

З педагогічної точки зору в підготовці вчителя для нас важлива та частина спадщини К.Станиславского, що тісно зв'язана з мистецтвом переживання. Переживання як органічної єдності інтелектуального й емоційного в людині. Для педагога надзвичайно важливо навчитися свідомо керувати підсвідомою творчою активністю своєї психіки, тому що багато процесів у мистецтві й у художньому розвитку дитини зв'язані з підсвідомістю, з інтуїтивним, але адекватним збагненням прекрасного, поза його розкладанням на окремі елементи.

Першим найважливішим методичним принципом є спосіб емоційного і раціонального почтків у роботі школяра на уроці при загальній підвищеній емоційності змістовності заняття.

Другим визначальним принципом служить сюжетно-тематична побудова всієї системи уроків. Саме тематичний принцип дозволяє об'єднати різні види мистецтва в єдине ціле.

Третім принципом ми виділяємо ігровий метод навчання, як фактор зацікавленої, невимушеної обстановки на уроці творчого типу в молодших класах.

Четвертий принцип зв'язаний з емоційною драматургією, що створює логічну й емоційну цілісність уроку.

Заняття будується як цільний, закінчений добуток спільної (учитель – учні) діяльності. Особливе значення ігрова діяльність здобуває в художнім навчанні і вихованні молодших школярів, а для уроків творчого типу ігрова ситуація стає одним з найважливіших методичних принципів проведення занять. [20, 52-58]

Отже, процес активізації творчості на уроці залежить від установки вчителя на творення у всіх видах діяльності. Комплексне освоєння мистецтва сприяє як більш повному виявленню творчих сил людини, розвитку її фантазії, уяви, артистизму, емоцій, інтелекту, тобто розвитку універсальних людських здібностей, важливих для будь-яких сфер діяльності, розвитку креативности. [21, 12-13]




Каталог: data -> file doc
data -> Освіта. Виховання. Навчання бабенко, Тамара Василівна
data -> Відділення «науково-дослідний центр періодики» Сімнадцять років творчого поступу І наукових здобутків Мирослав Романюк
data -> Модуль Історія України від найдавніших часів до сучасності
data -> «Економічне вчення Томаса Мальтуса»
data -> Порівняльна характеристика економічних поглядів С. Сісмонді та П. Ж. Прудона Вступ
data -> Освіта. Виховання. Навчання актуальні проблеми дошкілля
file doc -> Про патріотизм, віру та самоідентичність поляків, або «Bóg honor I Ojczyzna»1
file doc -> Про патріотизм, віру та самоідентичність поляків, або «Bóg honor I Ojczyzna»1


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6

Схожі:

Творчих завдань як основа для розвитку творчих здібностей iconПрограма з розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів К64 ббк ч 489. 518. 3
Коновальчук М. В. Програма з розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів «Світ творчості»
Творчих завдань як основа для розвитку творчих здібностей iconМетодичні рекомендації до проведення домашніх завдань Методична розробка
У методичній розробці розроблено диференційовані домашні завдання, які відіграють велику роль у розвитку творчих здібностей школярів,...
Творчих завдань як основа для розвитку творчих здібностей iconВикористання проектної технології як засіб розвитку творчих здібностей учнів на уроках словесності

Творчих завдань як основа для розвитку творчих здібностей iconМетодичний кабінет відділу освіти, молоді та спорту Долинської райдержадміністрації
Формування загальнокультурної компетентності шляхом розвитку творчих здібностей учнів
Творчих завдань як основа для розвитку творчих здібностей iconПлан теоретичні засади розвитку творчих здібностей школярів підліткового віку 6
Андреев В. И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности. — Казань, 1988. — 228 с.; 47
Творчих завдань як основа для розвитку творчих здібностей iconГлобинська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №3 Розвиток індивідуальних інтелектуальних та творчих здібностей учнів у умовах особистісно зорієнтованого навчання
Розвиток індивідуальних інтелектуальних та творчих здібностей учнів у умовах особистісно зорієнтованого навчання
Творчих завдань як основа для розвитку творчих здібностей iconКомунальний навчальний заклад «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №5 Козятинської міської ради Вінницької області»
Розділ І. Науково-теоретичні основи розвитку творчих здібностей учнів
Творчих завдань як основа для розвитку творчих здібностей iconСценарій в иховної справи «Новорічне свято «Золота шишка»
Мета: сприяти розвитку творчих здібностей учнів, вмінню проявити себе, виховувати доброзичливе ставлення до інших
Творчих завдань як основа для розвитку творчих здібностей iconШаповалова Л. М. зав. Новоселівською б/ф Роль бібліотеки у формуванні розвитку творчих здібностей юних користувачів
Сільська бібліотека – одне з доступних джерел отримання інформації для читачів, найважливіший елемент культурної діяльності, спрямованої...
Творчих завдань як основа для розвитку творчих здібностей iconЯкщо ми знаємо, як зі слабкості виникає сила, з недоліків здібності, то ми тримаємо в своїх руках ключ до проблеми дитячої обдарованості
Обдарованість — високий рівень розвитку загальних І спеціальних здібностей, що є передумовою творчих досягнень


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка