Твої можливості, людино



Скачати 267,9 Kb.
Дата конвертації16.01.2018
Розмір267,9 Kb.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

Новоселицький район

Ванчиківецька ЗОШ

ПРОЕКТ

ТЕМА:


«Твої можливості, людино» - медико-біологічні та психологічні аспекти прихованих можливостей людського організму на межі виживання та поведінка людини в екстремальних умовах стихії, війни, екологічної катастрофи, космічного польоту тощо

«Українці в космосі»


Виконав: учениця 9 класу Рибак Катерина


Ванчиківцы 2017



  • 27.10.15, 19:18 Астронавт про життя і роботу в космосі

 

  • всесвіткосмоспогляд згори

Скотт Келлі - американський астронавт, який зараз перебуває на Міжнародній космічній станції (МКС). Фотоісторією своєї неймовірної космічної подорожі він практично щодня ділиться у своєму Twitter.

Келлі - учасник однієї з найтриваліших  місій на МКС. Згідно з планом, команда астронавтів повинна пробути на станції рік. За цей час вчені хочуть краще зрозуміти, як впливає тривале перебування в космосі на людський організм.

Місія стартувала в березні 2015 року і має завершитися навесні 2016 року. З нагоди досягнення «екватора» місії - половини терміну перебування в космосі - астронавт оголосив Twitter-чат і відповів на питання про свою роботу і специфку побуту в космосі.









Про перший крок вранці
«Я вмикаю комп'ютер і iPad, які знаходяться тут же в моїй кабіні. Перевіряю e-mail, новини та робочий графік ».

Про вихідні
«У нас є кілька годин вільного часу ввечері і близько половини дня на вихідних. Протягом року у мене буде 5-6 вихідних з нагоди свят ».

Про їжу на день
«Гранола і вівсянка на сніданок. Курка гриль з гострою спаржевої квасолею на коржику тортильї, тропічний фруктовий салат і кава ».

Про місце для сну
«Я сплю в спальному мішку, у якого є зверху один ремінь, так щоб моя голова не падала вперед і не билася об комп'ютер».

Про сон в невагомості
«Трохи складно. З часом звикаєш. Я сумую за тяжкістю ковдри ».

Про прання
«Ми тут не перемо. Ми викидаємо одяг після того, як він був використаний ».

Про вільний час і розваги
«Я трохи читаю, розмовляю по телефону, дивлюся на Землю і іноді дивлюся телевізор».

Про швидкість інтернету в космосі
«Як через віддалений доступ (dial-up), якщо ви ще пам'ятаєте, що це».

Про улюблених пейзажах з орбіти
«Тропічні води і пустелі виглядають звідси дуже круто».

Про книги
«Зараз я читаю« Атлантичну одіссею Шеклтона »(Endurance: Shackleton's Incredible Voyage). Я читав її минулого разу, коли був тут ».


Про день і ніч
«Ми обходимо Землю настільки швидко, що день і ніч наступають швидко і часто. Кожні 92 хвилини ».

Про свободу
«Коли знаходишся в такому місці, яке не можеш покинути, ти починаєш набагато більше цінувати свою свободу»..
Українці – підкорювачі космосу

УКРАЇНЦІ – ПІДКОРЮВАЧІ КОСМОСУ

Рівень технології та інтелектуального потенціалу в світі сьогодні насамперед визначається здобутками у створенні ракетно-космічної техніки. В якому би стані не перебувала держава, але саме ця ознака свідчить про її потенційні можливості. Після розпаду Союзу Україні вдалося утриматись у першій “трійці” космічних держав.

Першого вересня 1995 року із запуском супутника Землі “Січ-1” Україна офіційно стала космічною державою.

 

З 16 листопада по 5 грудня 1997 року наамериканському космічному кораблі “Колумбія” здійснив космічний політ українськийкосмонавт Леонід Каденюк. Уродженець Чернігівщини після закінченняЧернігівського училища льотчиків у 1971 році потрапив до загону радянськихкосмонавтів. Літав більш ніж на 50-ти типах літаків різного призначення. У червні 1995 року взяв участь у відбірковому конкурсі на спільний Україно-американський політ. Пройшовши всі тонкощі підготовки космонавтів у Х’юстонському Центрі, Леонід Каденюк 16 діб ширяв у космосі.



 

До Дня космонавтики в Колочавській ЗОШ І-ІІІ ст. №1 Ю.П.Хланта, вчитель астрономії і сільський голова Колочави, підготував і провів позакласний захід, мета якого — ознайомити учнів з історією святкування Всесвітнього дня авіації і космонавтики, з біографією першого космонавта України — Леоніда Каденюка, а також розвити творчі здібності, мислення, знання про космос, фізичні основи польоту, прищепити цікавість до пізнання космічних просторів.

 

Приємною несподіванкою для учнів була присутність випускника Колочавської ЗОШІ-ІІІ ст. № 1, а зараз старшого лаборанта лабораторії космічних досліджень УжНУ Івана Віталійовича Барни. До речі, він єдиний з Колочави та, мабуть, із усього району свого часу виконував наукову роботу в спеціальній астрофізичній обсерваторії російської академії наук на одному з найбільших у світі телескопів (діаметр дзеркала сягає 6 м). У своєму виступі І.В. Барна у формі презентації показав досягнення сучасної астрономії, пріоритети розвитку та перспективи, розповів про українських космонавтів, які літали під прапорами Радянського Союзу, а також ознайомив учнів із завданнями, які виконує ЛКД УжНУ.



 

У ході свята, яке проходило у робочій атмосфері, вчителем астрономії Ю.П. Хлантою та гостем заходу було дано вичерпну відповідь на різні питання з боку одинадцятикласників.

Загалом зустріч пройшла успішно. Учні отримали масу вражень, відкрили для себе багато нового і цікавого.

ВЧЕНІ ЗНАЙШЛИ В КОСМОСІ 7 НОВИХ ПЛАНЕТ


П'ЯТНИЦЯ, 22 КВІТНЯ 2016, 15:22

Вчені з Великобританії виявили сім нових планет-гігантів.

Нові космічні об'єкти виявлено при аналізі даних, що були отримані протягом 2006-2012 р. у стінах південноафриканської обсерваторії SuperWASP-South.
У наступні роки астрономи на чолі з Коельо Хіллер провела спектрографічні дослідження і підтвердила початкові висновки: виявлено сім нових гігантських планет, що обертаються навколо далеких зірок.

Найбільша з планет WASP-141b. Її ще називають "гарячий Юпітер", оскільки вона дуже схожа на Юпітер високими температурними показниками. Маса WASP-141b становить 2,7 маси Юпітера.

Найменша з виявлених планет планета WASP-139b важча від Землі в 38 раз, а її радіус перевищує радіус нашої планети в 9 разів.


Особливу увагу викликала у дослідників планета WASP-140b, орбіту якої зараз і вивчають астрономи.

1. Які уявлення про планету Земля мали люди в давні часи?


2. Чи могли люди в давнину літати в космос?
Сучасна астрономія вивчає історію виникнення й розвитку планет, космічних тіл, досліджує небесні тіла, Сонце, системи зірок і сузір'я. Астрономи за допомогою сучасних телескопів відкрили в космічному просторі численні скупчення зір — галактики. У наш час постійно проводяться наукові дослідження в космосі з метою точного визначення погодних умов, вивчення природних багатств Землі, океанів і морів.
Люди віддавна мріяли про польоти в міжзоряному просторі, але за межі Землі людину вивела ракета лише в другій половині минулого століття. Саме в цей час з'явилися космічні кораблі, штучні супутники Землі й космічні станції. Супутники роблять знімки планети з космосу, беруть проби ґрунту з інших планет, вимірюють температуру й усі дані передають на Землю.
Першою людиною на Землі, яка піднялася в космос, був космонавт Юрій Гагарін. 12 квітня 1961 року з космодрому «Байконур» стартував космічний корабель «Восток». Він виконав один оберт навколо Землі й успішно приземлився. Так початася ера освоєння космосу людиною. Через 8 років із моменту першого космічного польоту людина побувала на Місяці.
У космосі з початку його освоєння побувало понад 350 людей, а 12 із них висаджувалися на Місяць. Нині учені готують експедицію на Марс. Робота космонавтів допомагає розкривати таємниці Всесвіту.
За період розвитку космічної галузі 24 українці побували в космосі. Серед цих дослідників був і перший космонавт незалежної України — Леонід Каденюк. У1997 році він здійснив політ у складі міжнародного екіпажу на борту американського космічного корабля «Колумбія».
Словник
Телескоп — астрономічний прилад для спостереження за зорями, планетами та іншими космічними тілами.
1. 3 якою метою люди запускають штучні супутники Землі?
2. Які дослідження проводять за допомогою космічних станцій?

Орієнтування на місцевості. Горизонт


1.  Чи знаєш ти, як орієнтувалися підчас подорожей мандрівники й мореплавці в минулому?
2.  Чи доводилося тобі самостійно шукати дорогу в невідомому населеному пункті? Що тобі допомогло?
3.  Які сторони горизонту ти знаєш?
Буває так, що, опинившись у незнайомому місці, ти намагаєшся якомога скоріше зорієнтуватися на місцевості. Якщо це населений пункт, можна пошукати вказівники, дорожні знаки, запитати шлях у перехожих. А що робити, коли ти опинився (опинилася) серед природи, де таких указівників, вивісок і дорожніх знаків немає? Як знайти дорогу в такому випадку?
Ось тут і знадобляться знання з орієнтування на місцевості. Наприклад, козаки легко визначали сторони горизонту, спостерігаючи за зірками, тваринами й рослинами, а під час морських походів уміли користуватися картами й спеціальним компасом.
Зорієнтуватися на місцевості — це означає визначити своє місцерозташування відносно сторін горизонту за допомогою компаса, карти чи навігатора.
Місцевість, яку ти бачиш навколо себе, називають горизонтом.
Лінія горизонту — це межа видимого простору, за якою на великій віддалі видно чіткий поділ земної та небесної поверхні. Розрізняють відкриту й закриту лінії горизонту. Якщо ти уважно розглянеш фотографії, то зможеш пояснити, чому виникли такі назви.
Власне спостереження
Вийди на подвір'я школи. Знайди лінію горизонту. Яку форму має лінія горизонту? Назви об'єкти, що закривають лінію горизонту. Як зміниться лінія горизонту, якщо пройти вперед чи піднятися на підвищення?
Якщо підніматися вгору, горизонт розширюється. Якщо рухатися вперед, лінія горизонту віддаляється.
Чи цікаво тобі, скільки кілометрів до горизонту? Якщо на відкритій місцевості з висоти зросту людини спостерігати за лінією горизонту, то вона буде приблизно за 5 км. При погляді з 8-метрової башти — це вже 10 км, з телевежі в Києві — 58 км, з літака, що летить на восоті 10 км, — 350 км, а з навколоземної орбіти космічного корабля можна побачити територію радіусом 2000 км.
Сила слова!
Прочитай й поясни українські народні прислів'я.
Усе, що знаєш, за плечима не носити. 
Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
Словничок
Горизонт — обрій, виднокрай, небокрай, видноколо.
1. Що називається горизонтом?
2. Якою буває лінія горизонту? Поясни, від чого це залежить.




День народження
 

Леонід Каденюк: «Я завжди вірив, що полечу»

Він мріяв про політ у космос довгі роки, десятиріччя, і можна лише здогадуватися, яка залізна воля, який колосальний труд льотчика-випробувача, що опанував 54 типи військових літаків, знадобилося йому, аби ця мрія стала реальністю. 

Тим, хто малює на карті зоряного неба «квартиру Каденюка» (а що, вони хочуть, аби він до кінця життя жив із сім’єю в готелі?), зовсім невтямки, що Каденюку абсолютно не важливо було стати першим українським космонавтом і купатися у променях слави (що в нашій країні завжди має наслідки). Неважливо, скільки людей літало до нього, адже для кожної людини його перший політ — перший і неповторний. І в цьому його значимість і важливість, у цьому — та у проробленій роботі. Бо «космонавт» — це не лише професія, а спосіб мислення і спосіб життя. 


...Батько збудував будинок і біля нього посадив горіх. Горіх виріс високим-високим, а в будинку народилося три сини. Один із них підіймався на саму верхівку і уявляв собі, що він сидить у кабіні винищувача, та намагався дивитися так, аби бачити тільки небо, і розгойдував гілки, імітуючи політ. Потім він у думках робив посадку і тоді дивився вниз на землю... 

«ОБРАЗ МАРЕСЬЄВА ВИЗНАЧИВ МОЄ ЖИТТЯ» 
Народився Леонід Каденюк 1951 року на Буковині в селі Клишківці Хотинського району, в родині вчителів. Мати — вчителька молодших класів, батько — вчитель фізкультури та праці, інвалід війни: носив у собі 7 осколків — його поранили наприкінці війни в Будапешті, коли він, полковий розвідник, виносив із засідки пораненого командира. 1973 року його знайшла медаль «За відвагу», а відтак і смерть від осколків. 
— У шість років я подивився фільм «Повість про справжню людину», і образ Маресьєва визначив моє майбутнє життя. Уже тоді я знав, що стану льотчиком. А в 1961 році у космос полетів Юрій Гагарін. І я захотів стати космонавтом. 
Старший брат Володимир уже навчався в школі, коли мама вирішила віддати туди шестирічних двійнят Льоню та Сергія, аби були при ній. Навчалися діти із задоволенням: Володимир, який став пізніше авіаційним інженером, закінчив школу із «золотою» медаллю, Сергій та Леонід — зі «срібними». 
— До льотного училища в ті часи брали з 17 років. Я один із усіх хлопців пройшов медкомісію в Хотині, та мені не вистачало року. Начальник четвертого відділу майор Михеєв, який відповідав за набір курсантів, дуже засмутився, дізнавшись, що мені лише 16. Проте майор виявився людиною дії. Він умовив працівників місцевого ЗАГСу додати абітурієнтові рік, і ті, хоч як це дивно, погодилися. Вмовляючи їх, Михеєв чомусь проронив таку фразу: «Можливо, коли-небудь ви зустрічатимете його на космодромі з квітами», хоча Чернігівське льотне училище космонавтів не готувало. 
...Коли мама зайшла в дім із новою метрикою, по телевізору якраз передавали повідомлення про загибель космонавта Комарова. Вона зупинилася на порозі й заголосила: «Ой, навіщо ж я тобі цю метрику привезла...» Леонід швиденько вихопив документи, побоюючись, що мама передумає і не віддасть... 

«ЦІКАВІСТЬ ЗАВЖДИ ПЕРЕСИЛЮВАЛА СТРАХ» 
...Він ніколи не забуде свого першого самостійного польоту. Озирнувся, бо не вірилося — за спиною немає інструктора. Це враження так і залишилося найсильнішим, навіть після польоту в космос. Учився Леонід добре, і після закінчення навчання його залишили працювати інструктором в училищі. 
1976 року був четвертий Всесоюзний набір у загін космонавтів. Із відібраних 254 чоловік залишили тільки дев’ять. З-поміж них — Леоніда Каденюка. 
— Нас перевіряли впродовж двох місяців. Комісія була дуже жорстка: лікарі всіх спеціальностей, величезна кількість психологічних тестів. Потім були мандатні комісії: бесіди в Головному Штабі ВПС і в ЦК КПРС. Я так нервував, схуднув на 4 кг. Коли мені зачитали наказ «Стаття така-то, придатний до космічних польотів» і спитали: «А ви знаєте, що це за стаття?», я відповів: «Я лише здогадуюся, що не з Кримінального Кодексу». Всі засміялися, а я тільки в коридорі зрозумів: та я ж пройшов таку комісію! 
Група готувалася стати командирами багаторазових космічних кораблів «Буран». На відміну від інших, ці, крім загальнокосмічної підготовки, мали ще освоїти спеціальність льотчика-випробувача першого або другого класу. Крім цього, вони вивчали масу дисциплін: динаміку космічного польоту, принципи роботи бортових систем корабля, бортові системи орбітальних станцій, біологію, астрономію, астрофізику, кольорове фотографування, геологію, медицину... Леонід Каденюк склав сотні іспитів, і це при тому, що «трійка» не була прохідною оцінкою — здавати треба було лиш на «4» і «5». Конструкцію кожної системи корабля, а їх понад 20, складали тому, хто її конструював, і знати її треба було не гірше за конструктора. Леонід Каденюк вивчив усю космічну техніку, яка існувала тоді в СРСР, він став біологом, геологом, медиком і фотографом. На літаках-лабораторіях вони літали над Паміром і Тянь-Шанем — вивчали зоряне небо, парами їх закидали до пустелі, забезпечивши мінімальним запасом води, там вони заривалися глибоко в пісок; за полярне коло, де добу сиділи у збудованому ними із снігових цеглин будинку «іглу»: всередині було все ж таки — 20, а не — 35, як зовні; в глухі ліси. Так їх учили виживати в разі, коли апарат під час спуску приземлиться не там, де призначено. Крім цього, Леонід Каденюк закінчив Московський авіаційний інститут. І продовжував випробовувати літаки. 
— Страх? Ні, страху у мене ніколи не було, цікавість долала страх. Почуття небезпеки бувало... Лише один раз було страшнувато: я випробовував літак МІГ-27, на такому перед цим загинув мій найближчий друг Льоня Іванов. 
Космонавт Іванов загинув, бо його просто не попередили, що на його літаку відключено систему, яка попереджає зрив літака у штопор. Йому це й на думку не могло спасти — він за чиюсь помилку заплатив життям. У ті часи за необгрунтоване катапультування могли покарати, позбавити роботи. Іванов намагався вивести літак із штопора до останніх секунд. Коли він нарешті прийняв це рішення і хотів сказати: «Я катапультуюся», страшний удар літака об землю перервав його на півслові. Йому не вистачило висоти. 
— Це був 81-й рік, ішла війна в Афганістані, і кабіну літака зробили броньованою. Літак став важчим, і мені треба було зняти характеристики його стійкості та керованості. Інженери писали нам завдання — ми їх виконували. Іншого разу виникла ситуація, коли я вже приймав рішення катапультуватися (правильне рішення завжди треба було приймати за лічені секунди), — зупинився двигун, та мені вдалося його завести в останній момент. Різне бувало. Мені дуже шкода, що в нас нічого не знають про льотчиків-випробувачів, із якими я працював, свого часу про них було заборонено писати. Це незвичайні люди незвичайної професії. 
Вільного часу майже не було — тільки неділя, однак і цей день часто був заповнений роботою та навчанням. Інколи їздили з родиною до Москви, ходили на виставки, блукали вулицями: хотілося просто рухатися, бути серед людей. Новий рік, свята відзначали всім загоном космонавтів — усього 40 чоловік із родинами. Командир загону Олексій Архипович Леонов знімав новорічне свято на відеокамеру, а о другій ночі показував плівку минулорічну та плівку десятирічної давності. Це стало традицією. Леонід Каденюк переодягався Дідом Морозом і ходив вітати дітлахів. 

«СИСТЕМИ «ШАТЛА» ТА «БУРАНА» ПРАКТИЧНО ІДЕНТИЧНІ» 
1986 року відбувся перший політ «Бурана» в автоматичному режимі. Наступний планувався через два роки за участю людини, проте настала перебудова... Програму «Буран» закрили. 
— Важко передати, що я тоді відчував. Перекреслено роки, десятиріччя роботи. Щоправда, намічалася інша програма: створення і політ «маленьких» двомісних «Буранів». Сьогодні закрито і її. 
...Повідомлення про те, що між Україною та США підписано угоду про розвиток космічної співпраці, Леонід Каденюк почув по телевізору. Він написав листа до Українського космічного агентства й незабаром приїхав сам. Із 30 претендентів американці відібрали його як найдосвідченішого та найкраще підготовленого. Це було справедливо. 
— Чи можна було уявити собі десять років тому, що український громадянин полетить у космос на американському кораблі? Що вразило вас у Америці? 
— Вразили люди. Їхня дружелюбність, усміхненість. Незнайомі люди в ліфті завжди вітаються. Американці розкуті, там немає такого напруження у стосунках начальник — підлеглий, як у нас. Наприклад, підлеглий заходить до начальника з пляшкою кока-коли чи чашкою кави. П’є і обговорює питання. Я уявити до цього не міг, що таке може бути. У нас прийшов до начальника — треба дивитись йому в вічі, стояти струнко або сидіти не ворухнувшись. 
— А що ця розкутість дає в кінцевому результаті? 
— Спокійну, доброзичливу обстановку. Це впливає і на здоров’я людини, і на результат справи. Людина не боїться здійснити помилку. Люди там не напружені. І в польоті ніхто не був напружений. Коли Кевін, командир корабля, та Кейсі виводили в космос супутник вартістю 10 млн. доларів і впустили його через збій у бортовому комп’ютері, Кевін підплив до мене й повідомив про це з усмішкою. Наша людина насамперед злякалася б покарання... А супутник через три дні впіймали. Такао Дої та Вінстон Скотт вийшли в космос і встановили його вручну... 
Потім, у них немає такої жорсткої системи медичної перевірки. Адже коли тебе лікарі перевіряють — обов’язково нервуєш. У нас тиск міряють льотчикам перед кожним польотом, у них льотчика перевіряють лише раз на рік. Американські астронавти не складають такої кількості іспитів, як наші космонавти. Іноді мені здавалося, що колосальне здоров’я нашим космонавтам треба не для того, аби в космос літати, а щоб перенести всю підготовку до польоту. У нас невиправдано жорсткі вимоги. 
— З іншого боку, ваші знання допомогли вам у підготовці в НАСА... 
— Так, єдине нове, що я там вивчив, це тільки англійська мова. Корабель, як виявилося, я знаю, бо системи «Шатл» і «Буран» практично ідентичні. 
— Як таке може бути? «Шатл» було збудовано раніше за «Буран», мимохіть подумаєш про шпигунство... 
— Вивчаючи той корабель і «Буран», я дійшов висновку, що вони настільки близькі, наче одні й ті самі люди робили ці кораблі. 
— І що ви подумали? 
— Ну що я подумав... Те, що ви мені зараз сказали. 
— Ви хвилювалися, коли їхали на старт? 
— Було таке саме хвилювання, яке буває у льотчика-випробувача, коли він сідає в новий для себе літак. Звичка гнати від себе погані думки виробилася з роками. Звичайно, жива була в пам’яті загибель «Челенджера», а, крім того, незадовго до старту кожного з нас попросили назвати двох людей, які стояли б поруч із дружиною і втішали її в тому випадку, якщо корабель вибухне на старті. Я назвав двох осіб, моя дружина так і не знала, чому ці люди на старті були поруч із нею. На старт нас везли під охороною: поліція попереду, поліція позаду, над нами гелікоптер зі снайперами, позаду запасний автобус на випадок, коли щось станеться з першим. Так у американців заведено відтоді, як психічно хвора людина стріляла по екіпажу. 
— Небезпеки починаються на землі... А найнебезпечніша мить? 
— Це старт і виведення на орбіту. Працюють усі двигуни на повну потужність. Коли їх увімкнули, я відчув такий вибух, гул унизу, корабель затремтів, завібрував, захитався... Як льотчик-випробувач, я звик прислухатися до машини: що з нею відбувається. Точно так само я прислухався до корабля. Відчув, як корабель підіймається вертикально вгору, розвертається, гул поступово відходить, залишається внизу: швидкість випереджає звук. Перевантаження втиснуло в крісло. 
— Довго це триває? 
— Вихід на орбіту — 10 хвилин. Під час сильних перевантажень це відчувається, як досить тривалий час. Треба сидіти, вірніше, напівлежати й терпіти... 

«БЕЗМЕЖНА КІЛЬКІСТЬ ЦИВІЛІЗАЦІЙ У БЕЗМЕЖНОМУ ВСЕСВІТІ» 
— Внаслідок польоту чи під час польоту відбуваються певні якісні зміни в свідомості? 
— Відбуваються. Коли ми вийшли на орбіту, я відв’язався від свого крісла, зняв скафандр, допоміг зняти скафандри кільком космонавтам, ми ввімкнули ті бортові системи, які вмикаються уже на орбіті, — й швиденько до ілюмінатора. Ми саме були на світлому боці орбіти, і я побачив Землю. Безліч різних фарб, та колір переважно блакитний. Дуже гарна планета. Однак така маленька — один виток корабля навколо Землі — усього півтори години. А довкола — чорна, нескінченна, холодна безодня — ні кінця, ні краю. Глибока така... Особливо, коли постаратися так притулитися до ілюмінатора, щоб не помічати, що ти в кораблі. І уявляти собі, що ти один у цьому Всесвіті... Описати це словами складно: все, з чим стикаєшся там, не схоже ні на що на землі. І спадає думка, що ми так неправильно живемо. Така маленька наша планета, така тендітна... А ми не дбайливо ставимося до неї, не дбайливо ставимося один до одного... 
— А хіба раніше не відчували, що ми неправильно живемо? 
— Тут, на Землі, це так не відчувається. Напевно, політикам було б корисно літати в космос, аби вони усвідомили, що людям немає чого ділити — берегти треба... 
— А ви вірите в те, що десь існує життя, можливо, в іншому вигляді? 
— Вірю. Однак десь дуже далеко. Найближча зірка до нас, після Сонця, Альфа Центавра. До неї чотири світлових роки, тобто треба летіти чотири роки зі швидкістю світла. За нашого розвитку космічної техніки — це неможливо. Важко повірити, що колись людство туди дістанеться. Проте таких Сонць, як наше, — мільярди у Всесвіті. І практично всі вони мають планетну систему. Таких планет, як наша, мабуть, теж мільярди і, напевно, там існує життя, цивілізація. Безмежна кількість цивілізацій — адже Всесвіт безмежний. Колись я намагався собі цю безмежність уявити. І вигадав для себе таке визначення Всесвіту — це простір, кожну точку якого можна вважати центром. 
— Там не приходила думка про Бога? 
— Я не релігійна людина. Колись нас виховували атеїстами. Я вірю, що якісь космічні сили діють на нас, на долю, керують людиною. Це незримі сили. Вірю, що є паралельні світи — там існують якісь свої життя. Адже ми знаємо дуже-дуже мало... Ну, а Бог... Кожна людина повинна сама прийти до Бога. Віруючим людям легше жити і вмирати теж легше. У нашому екіпажі всі астронавти були віруючими. Однак повірити в те, чого не існує у твоїй свідомості — важко. 
— Що в перебуванні у космосі радикально відрізняється від перебування на Землі? 
— Невагомість. Пояснити, що це таке, неможливо, та, можливо, це можна порівняти з тим відчуттям, коли на великій глибині повністю віддаєшся воді, й настає нульова плавучість. 
— Цей стан приємний? Чи ви його просто терпите? 
— Для деяких космонавтів це відчуття, особливо спочатку — неприємне. Невагомість діє на вестибулярний апарат і подразнює його — виникає нудота, блювота, дуже сильні головні болі. Потім, до невагомості треба пристосуватися — там немає таких понять, як підлога чи стеля. 
— У вас не було відчуття нереальності того, що відбувається? 
— Ні. Хоча деякі космонавти кажуть, що таке дійсно буває. Щоправда, вони намагаються не повідомляти про це двом категоріям людей: журналістам і медикам. Мені розповідали, що з кимось таке було: відчуття, що він не тут, а десь там. 
— Ви мені казали, що після шістнадцяти діб у невагомості, коли корабель здійснив посадку і з’явилося почуття «вагомості», яке вже сприймалося, як незвичне, ви, одначе, у скафандрі піднялися сходами з однієї палуби на іншу і першим вийшли з корабля. У вас було відчуття, що цим польотом ви собі щось довели чи подолали щось у собі? 
— Ні, абсолютно. Я цим польотом нічого ні собі, й нікому не доводив. Просто було виконано цікаву роботу. Можливо, я вже давно собі все довів, набагато раніше... 

«ТЕ, ЩО МОЖНА ПОБАЧИТИ З КОСМОСУ, З ЗЕМЛІ НЕ ПОБАЧИШ» 
— Леоніде Костянтиновичу, в Україні стільки проблем, навіщо їй космос? 
— Для того, аби не було цих проблем. Зверніть увагу: космічні держави — це найрозвинутіші країни в світі: США, Японія, Франція... З космічною промисловістю пов’язана вся людська діяльність на землі, вона розвиває інші галузі промисловості. Я розповім вам на прикладі «Бурана». Здається, стільки грошей вклали в корабель, у підготовку космонавтів, і все марно... Проте вже 300 нових технологій, розроблених для «Бурана», застосовуються на Землі і в інших галузях науки та техніки. І їхнє застосування не лише повністю окупило капіталовкладення в «Буран», а й дало прибуток. Те, що можна побачити з космосу, із Землі не побачиш. Нас учили вивчати розломи, шукати рудники, спостерігати народження річок. Отож космос потрібен Землі. 
На сьогоднішній день космічна промисловість у нас дуже розвинена. У Чернігові на радіозаводі виробляється унікальна апаратура для космічної промисловості. Вона у колишньому Радянському Союзі вироблялася тільки там. А в Дніпропетровську на «Південмаші» робляться найсучасніші ракетоносії в світі — «Зеніт», «Циклон», «Дніпро». Там же створюватиметься модуль — для міжнародної орбітальної станції — приміщення для житла та наукових досліджень. Наші вчені уже розробили для цього модуля 250 експериментів: біологічних, медичних, технологічних — аби працювати над ними в космосі. Я хочу створити зараз в Україні загін космонавтів — чоловік шість, бо наші космонавти неодмінно на цю станцію полетять. 
Неприємно, що люди, які не розбираються в цьому, кажуть і пишуть приблизно так: кому потрібен космос, навіщо треба було летіти туди... Газета, кореспонденти якої жодного разу зі мною не розмовляли, писала взагалі неймовірні речі, наче двох слів зв’язати українською не можу. Це моя рідна мова, я в дитинстві тільки нею й говорив зі своєю матір’ю, з односельчанами. Я, звичайно, розумію — справа не в мені, мішень інша. Але ж критикувати й ображати — це різні речі. Хамство та демократія — це ж не одне й те саме. Нормальна демократична преса не може керуватися лише чутками. 

«ХОЧУ СТВОРИТИ ЗАГІН КОСМОНАВТІВ В УКРАЇНІ» 
— Леоніде Костянтиновичу, давайте поговоримо безпосередньо про вас. Ви хто за вдачею, романтик чи прагматик? 
— Я, скоріш за все, романтик, якби я не був романтиком, я б не був космонавтом, мабуть, тому, що я стільки не чекав би цього польоту. Проте я завжди вірив, що полечу. 
— А були цілі, яких ви не досягли? 
— Ні, всього, чого я хотів домогтися у житті, я досяг: став льотчиком-винищувачем, потім льотчиком-випробувачем, потім космонавтом. Усе здійснилося. 
— А тепер? 
— Хочу літати в космос. Хочу створити загін космонавтів в Україні. Хочу, щоб у синів життя склалося, у мене їх двоє: старший, від першого шлюбу, закінчив Військово-інженерне училище. Я десь у глибині душі хотів, аби він був льотчиком, але так навіть краще — мені було б страшно за нього. 
— Цікаво, за себе не страшно... 
— Коли сам літаєш — це інша справа. А другий син школяр, йому 13 з половиною років, поки не знає, ким хоче стати. Добре розмовляє англійською: він навчався в американській школі, цікавиться комп’ютерами. 
— Хотіли б, аби він навчався за кордоном у вузі? 
— Я думаю, у мене не буде таких грошей, щоб його туди відіслати. А наша освіта не гірша. Просто на заході вузи та школи краще оснащені технічно.
— Як на вас діє слава? 
— Ніяк. Я яким був, таким залишився. Люди підходять часто на вулицях, автографи просять, просять із ними сфотографуватися. Говорять якісь теплі слова. Мені, звичайно, приємно, та коли цього дуже багато... У мене син високий, я завжди на вулиці стараюся за нього сховатися. 
— Ви людина сором’язлива? 
— Взагалі-то, сором’язлива (сміється). Досі. Ну, звичайно, не в такій мірі, як колись у юності. Для мене дуже важливий спокій у сім’ї, бо вільного часу, коли я можу побути вдома, з синами, мало. Мій другий шлюб — дуже хороший. Ми обоє спокійні люди, скандалів не буває, я завжди вдома відпочиваю. Моя дружина багато знає, багато вміє — володіє трьома іноземними мовами. Переживає за мене. Загалом, усе так, як і має бути. 
— У вас є якісь уподобання в літературі, мистецтві? 
— Часу в мене завжди було мало, та я намагаюся читати. Люблю історичну літературу, люблю класику. А зараз намагаюся читати літературу англійською мовою — без практики мову швидко забуваєш. 
— Для космонавта здоров’я багато значить. Як підтримуєте форму? 
— Ніколи не палив, дуже рідко вживаю спиртне. Останнім часом вельми часто наливають. Якби я все це випив — уже тричі, напевно, помер би. Зараз я за вечір випиваю чарку в декілька прийомів. У США з цією справою, звичайно, зовсім інакше. За рік і два місяці я зустрів лиш одного п’яного на вулиці — і той виявився росіянином. 
Що стосується якоїсь особливої дієти, то її немає, взагалі немає такої їжі, яку я не люблю. Проте я вже давно звертаю увагу на жири та вуглеводи. Цьому нас учили в загоні космонавтів. За принципом: менше холестерину — подалі від інфаркту та інсульту. Сплю годин сім-вісім. Лягаю звичайно о пів на одинадцяту, встаю о пів на сьому. Разів чотири на тиждень бігаю по 10 км, а в інші дні йдемо з дружиною гуляти із собакою. 
— Із собакою не бігаєте? 
— Собака не витримає. У мене боксер Аякс — великий, важкий, йому вже вісім років. Собаку хотіла дружина, а я довго не міг звикнути до думки, що собака житиме в будинку. У нас у Клішковцях собака жила у дворі, в будці. Так сталося, що я пішов вибирати цуценя. Дивлюся: їх там дев’ятеро, вісім мамцю смокчуть, а один такий нещасний, слабенький, ніяк пробитися не може. І мені його жаль стало. Його я й вибрав, хоч мені пропонували іншого, так би мовити, перспективного. А виріс він великим, здоровим, можливо, ті, інші, такими й не виросли. 
— Леоніде Костянтиновичу, ще кілька слів про політ. Що для вас було найважчим у ньому? 
— Із усієї цієї епопеї, починаючи з від’їзду до США, підготовки до польоту, та й сам політ і посадка, яка мала свої особливості, — так ось, найважчий момент для мене був, коли прилетіли до Києва, у Бориспіль. Відчинилися в літаку двері — дивлюся, там килимова доріжка, море народу, телекамери, і ось треба було пройти по цій килимовій доріжці. Так, це було найважче (зітхнув він). Однак, напевно, все робилося правильно. Коли вже так вийшло, що я став першим космонавтом незалежної України...







Рік у космосі - фоторепортаж астронавта


  • 1 березня 2016

Поділитися

Астронавт Скотт Келлі повертається на Землю після року на МКС. За 12 місяців він зробив багато видовищних знімків, які поширив через Twitter і Instagram.





Астонавт Скотт Келлі повертається на Землю після року на земній орбіті. За 12 місяців на борту Міжнародної космічної станції він спромігся показати видовищні фото космосу і відео життя на МКС через свій профіль у Twitter та Instagram. На цьому знімку - нічний Ніл.

Скотт провів на МКС 340 днів - найбільше з усіх американських астронавтів. Це фото він зробив над Єгиптом 29 грудня. "Пустельний ландшафт може зачарувати, якщо не пошкодувати часу на те, щоб ним помилуватися".





Місія Келлі допоможе американському космічному агентству НАСА дослідити довгострокові наслідки тривалого перебування в космосі. Його брат-близнюк Марк Келлі весь цей час був на Землі. Обидва брати беруть участь в експерименті НАСА, що полягає в дослідженні впливу невагомості нар людський організм.



Це дослідження має величезне наукове значення, бо в майбутній місії на Марс одна лиш космічна подорож триватиме цілий рік.



У жовтні Келлі був одним із двох астронавтів, які вийшли у відкритий космос для невеликих ремонтних робіт.



На борту МКС на висоті понад 350 км над поверхнею Землі і на швидкості понад 28 тисяч км./годину Келлі кільканадцять разів на добу облітав довкола Землі. На цьому знімку - Африка з космосу.



За час свого перебування в космосі він зумів зняти численні географічні точки планети, як ось цю - Багами.



22 листопада 2015 року Скотт так підписав цей знімок: "Такі картини змушують мене дійсно пошкодувати за акварелями".



29 вересня 2015 року Келлі написав: "Мій улюблений колір - блакитний. Але найбільше тужу за зеленим. #Нова Зеландіє, ти виправдала мої надії".



Деякі зображення збили фоловерів Скотта Келлі з пантелику. 11 лютого він змушений був пояснити, звідки взявся цей знімок. Це західна частина пустелі Сахара в центрі Мавританії.



27 серпня Келлі зняв видовищне Полярне сяйво з космосу. "День 154. Рано лягаю спати, щоб набратися сил перед виходом у космос. # Полярне сяйво і #Місяць. Надобраніч від усіх на @space_station"!



Ще один знімок Полярного сяйва астронавт використав на Гелловін, щоб показати "страхіття".



Один із перших дописів Келлі містив зображення Великоднього зайчика, традиційного атрибуту Великодня в англомовному світі.



Останній пост Келлі перед поверненням на Землю - "Відлік пішов. #Земля, я повертаюся до тебе завтра! #Надобраніч із @space_station! #РікУКосмосі"



Такою Земля повертатиметься у сни астронавта Скотта Келлі.



Американський астронавт Скотт Келлі та російський космонавт Михайло Корнієнко повернулися на Землю після того, як провели майже рік у космосі.

Капсула “Союз” із ними та ще одним космонавтом Сергієм Волковим приземлилася у степу Казахстану о 6:25 за київським часом.

Місія Келлі та Корнієнка на Міжнародній космічній станції тривала 340 днів – удвічі довше за звичайну.

Її метою було дослідити вплив довготривалого перебування в космосі на тіло людини.

При цьому пан Келлі має ідентичного близнюка – Марка, який залишався на Землі, і науковці хочуть порівняти їхній стан після польоту Скотта.

Оскільки ідеться про генетично однакових близнюків, науковці сподіваються, що це дозволить мінімізувати зовнішні фактори впливу.

Перебування у космосі впливає на м’язи, сон, кістки та зір людини. Яскраво виражений також вплив на психіку.

Перед приземленням пан Келлі сказав журналістам через канал зв’язку: “Фізично я почуваюся досить добре… але найважча частина – це ізоляція у фізичному сенсі від важливих для тебе людей на Землі. Втрачається зв’язок”.

Із Кахахстану пан Келлі вилетить у Г’юстон (США), де фахівці НАСА проведуть із ним серію досліджень.

Місія Келлі та Корнієнка стала рекордною за тривалістю для МКС.

Упродовж року на станції пан Келлі публікував у соцмережах

видовищні фото із космосу.

Астронавт також привіз із собою насіння руколи, яке у грудні доставити на МКС британський астронав Тім Пік.

Його роздадуть школярам в рамках

експерименту: аби ті порівняли, як росте рукола зі звичайного насіння та насіння, яке побувало в космосі.

What’s wrong with the BBC? This entry passed through the Full-Text RSS service – if this is your content and you’re reading it on someone else’s site, please read the FAQ at fivefilters.org/content-only/faq.php#publishers.


У Британії дітей просять допомогти у космічному експерименті


 

 к

Британський астронавт Тім Пік запросив школярів, аби вони допомогли йому провести експеримент, присвячений вирощуванню продуктів у космосі.

Астронавт хоче, щоб учні посіяли насіння рукколи, яке було на орбіті, і порівняли отримані рослини зі звичайними.

За словами пана Піка, знайти спосіб вирощувати їжу в космосі - це дуже важливо, якщо люди зможуть подорожувати на далекі планети і жити там.

Експеримент проведе британське Космічне агентство і Королівське товариство садівників.

Наприкінці цього року майор Пік має почати шестимісячну місію на Міжнародну космічну станцію (МКС).

Він візьме з собою понад мільйон насінин рукколи, які після його повернення роздадуть десятьом тисячам британських шкіл.

"Вижити на іншій планеті"


Дітей просять подавати заяви на участь в експерименті.

Image copyrightPHOTOSIBERImage captionЧи зможе людство коли-небудь вирощувати салат у космосі?

За словами майора Піка, він стане частиною дослідження, яке проводять космічні агентства, щоб дізнатися, чи зможуть астронавти в один прекрасний день вирощувати продукти харчування в космосі.

"Протягом багатьох років вчені досліджували, чи зможе людська раса вижити на іншій планеті в майбутньому. Щоб зробити це, ми повинні вирощувати їжу в космосі і нам потрібна ваша допомога", - розповідає він у промо-відео проекту.

За даними Європейського космічного агентства, кожному астронавту на МКС щодня потрібно п'ять кілограмів їжі і води. Харчі регулярно постачають їм із Землі.

Але якщо на Місяці вдасться влаштувати постійну людську колонію, така схема буде дуже дорогою, а у випадку Марсу - взагалі нереальною.

« Імена України в космосі»

12 квітня минуло 55 років як  Юрій Олексійович Гагарін на космічному кораблі «Восток» вперше в світі здійснив орбітальний обліт Землі, відкривши епоху пілотованих космічних польотів. Він зробив один виток навколо земної кулі, який тривав 108 хвилин.

Це свято з'явилось на честь першого польоту у космос людини і тим самим воно підкреслює нестримну жагу людського роду до пізнання нових знань. Бажаємо всім  замислитись над своїм існуванням і від душі захотіти дізнатися про навколишній світ більше!

З нагоди свята в  бібліотеці - філії № 9 відбулася колективна бесіда «Імена України в космосі». Учні з цікавістю прослухали повідомлення бібліотекаря Галини Глек  та ознайомилися з книжковою виставкою «Космос і людина».

Українці зробили величезний внесок у розвиток світової авіації та космонавтики. Нині наша країна належить до авторитетних авіакосмічних держав.

Саме в Україні тривалий час працював творець першого у світі літака О. Можайський. Київський інженер Ф. Гешвенд іще в 1886 році спроектував перший в історії людства реактивний літак.  Із Києва «вилетів» у велику авіацію уславлений авіаконструктор І. Сікорський. Тут будували перші у вітчизняній історії літаки брати Касьяненки – Євген, Іван і Андрій, а також Ф. Терещенко.

Предки теоретика ракетоплавання К. Ціолковського – вихідці з Волині, родичі гетьмана Северина Наливайка, чим учений дуже пишався. Полтавець О. Шаргей (Ю. Кондратюк) у 1917 році, випереджаючи час на десятиліття, запропонував спосіб досягнення поверхні небесних тіл за допомогою відокремлюваного від космічного корабля посадково-злітного модуля. З легкої руки видатного українця – авіаконструктора С. Корольова 12 квітня 1961 року відбувся перший у світі політ у космос Ю. Гагаріна.

19 листопада 1997 року стартував американський космічний корабель «Колумбія», у складі екіпажу якого був 46-річний Л. Каденюк – перший космонавт незалежної України. Цікаво, що під час перебування на орбіті в «Колумбії» звучали українські пісні. Члени екіпажу навіть почали вивчати українську мову, так їм сподобався спів.



Часи минають, а професія підкорювача Всесвіту залишається однією з найвідповідальніших. Працівники ракетно-космічної галузі постійно опановують та втілюють у практику новітні досягнення з систем супутникового зв’язку та космічної розвідки в інтересах нашої Батьківщини. 

Конец формы
Каталог: resources
resources -> Комплексне країнознавство
resources -> Почесні члени та почесні доктори університету: І. Гете, О. Гумбольдт, І. Франко, Л. Толстой
resources -> Міжнародні відносини – країнознавство
resources -> Методичні рекомендації щодо організації роботи гуртків з художньо-естетичного напрямку Методист Солонцова І. О
resources -> Відділ мистецтв Мистецький вісник
resources -> Орієнтовний перелік вебінарів у рамках Всеукраїнського педагогічного інтерактивного марафону «Суспільний діалог: актуальні питання освіти»
resources -> Німецька служба академічних обмінів (daad)
resources -> Пояснювальна записка Модуль складається з 2-х розділів які містять тем, зв’язаних між собою змістовими складовими розділ
resources -> Урок №32 В. Сосюра. Патріотичний пафос поезії "ЛюбітьУкраїну!" 1898 1965 Мета І завдання уроку


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Твої можливості, людино iconДо 200-річчя з Дня народження Т. Г. Шевченка ми нащадки твої, тарасе!

Твої можливості, людино iconІ вулиці твої поезіями сповнюють поети
Централізована бібліотечна система Шевченківського району м. Києва Центральна районна бібліотека ім. Є. Плужника інформаційно—бібліографічний...
Твої можливості, людино iconТема : василь симоненко. Творча біографія митця «витязя молодої української поезії». Патріотичні мотиви як лейтмотив творчості в. Симоненка. «Задивляюсь у твої зіниці», «є тисячі доріг…»,
Тема: василь симоненко. Творча біографія митця – «витязя молодої української поезії». Патріотичні мотиви як лейтмотив творчості в....
Твої можливості, людино icon«Рідний краю, священна земля, твої люди окраса твоя!»
Мета: формувати ціннісне ставлення особистості до людей рідного краю, до мистецтва, формувати соціальну, комунікативну компетентність;...
Твої можливості, людино iconДовідка щодо можливості використання Прапора Перемоги під час меморіальних та урочистих заходів 8-9 травня Додаток Жіночі історії Другої світової
Додаток Довідка щодо можливості використання Прапора Перемоги під час меморіальних та урочистих заходів 8-9 травня
Твої можливості, людино iconТвої люди, фастівщино. Косовський володимир іванович гусак Олег, вихованець історико-краєзнавчого гуртка «Люби І знай свій рідний край»
Малу батьківщину має кожний. Історія починається біля рідної домівки, від місцевих пам’яток, з родинних переказів І складається із...
Твої можливості, людино iconШановні друзі!
Кожна професія, якщо тільки підходити до неї з любов’ю І знанням справи, таїть у собі невичерпні можливості до творчості
Твої можливості, людино iconВсесвітній конгрес бібліотекарів та інформаційних працівників «Сучасні бібліотеки – надихають, дивують, відкривають нові можливості» (серпень 2012, Фінляндія): враження молодого бібліотекаря

Твої можливості, людино iconТема: Можливості фотографії. Фотографія І наука. Документальна І репортажна фотографія. Фотокамера І історія. Фотографія в науці та помисливості



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка