У всякого своя доля



Сторінка1/4
Дата конвертації28.04.2017
Розмір0,52 Mb.
  1   2   3   4


Щерба Таїсія Миколаївна

Василь Гайдамака. Літературний портрет

ЗМІСТ
I. Вступ. "У всякого своя доля..."................................4

II. Короткі біографічні відомості................................5

III. Інтерв'ю з В.В. Гайдамакою..................................6

IV Освіта.......................................................................15

V. На розгоні життя.....................................................16

VI. Громадська діяльність...........................................18

VII. Духовні острови. Із творчого доробку поета ...20

1 Пам'ять в серці жива.....................................24

2. Посвяти історичним постатям, знаним людям................................................................27

3. Синівська любов до отчого краю...............45

4. Із морем у серці назавжди...........................49

5. Інтимна поезія..............................................58

6. Чарівний світ дитинства..............................65

7. Вірші, що стали піснями.............................79

VIII. Публіцистика. Статті, нариси............................95

IX. Відгуки, рецензії...................................................96

X. Життєва сага у світлинах.......................................101
І. ВСТУП. "У ВСЯКОГО СВОЯ ДОЛЯ"
Вірно писав безсмертний Тарас Шевченко, що у всякого своя доля! Кожен торує свою стежину у житті. Кожен має свою мету і свої наміри чогось досягти, залишити по собі добрий слід, пам'ять...

Маю намір донести до широкого читацького загалу відомості про життєвий шлях Василя Васильовича Гайдамаки, познайомити читачів із його літературним доробком, який співзвучний моїм власним переконанням і духовним цінностям.

Давно відомо, що загальнолюдські цінності (добро, щастя, любов до отчого дому рідного краю, шанобливе ставлення до батька-матері, жінки і дітей, закоханість у природу, світ, довкілля, мрію і життєвий поступ, служіння Вітчизні...) є нетлінними, не підлягають інфляції, роблять із звичайної людини неповторну особистість.

При глибшому ознайомленні з життям і творчістю таким мені видається Василь Васильович Гайдамака.

Про нашого земляка, військового моряка-медика, полковника медичної служби у відставці, Почесного магістра Української військово-медичної академії, журналіста-публіциста, автора шести поетичних збірок мені хочеться висловити своє захоплення, здивування і щирі емоції.

Тож пропоную читачам самим доторкнутися до складної і водночас щасливої долі цієї Людини, біографія якої (прожите і пережите, осмислене і відтворене в слові) багато в чому може бути для багатьох не лише пізнавальною, але і повчальною.


II. КОРОТКІ БІОГРАФІЧНІ ВІДОМОСТІ
10 жовтня 1935 року — народився в місті Херсоні, в робітничій сім'ї.

Батько Василь Іванович (1914-1995) — родом із козацької старшини запорізького козацтва Бериславського Коша, учасник Великої Вітчизняної війни, командир ковалерійського ескадрону, бригадир комплексної бригади будівельників.

Мати Клавдія Володимирівна (1913-2000) — будівельник, бригадир вантажників Морського порту, штукатур.

Дружина Людмила Миколаївна (1938-2008) — учитель, за фахом хімік-біолог. Працювала начальником хіміко-біологічної лабораторії військової частини Далекосхідного військового округу, вчителем хімії і біології в містах Советская Гавань, Хабаровськ, ЗОШ №55 м. Херсона.

Син Сергій (1960)— підполковник медичної служби в запасі, м. Нижній Новгород, Російська Федерація.

Дочка Оксана (1966)— педагогічний працівник, живе і працює в Херсоні.


III. ІНТЕРВ'Ю З В. В. ГАЙДАМАКОЮ
Таїсія Щерба:Шановний Василю Васильовичу! Сьогодні я хочу представити Вас і Вашу творчість нашим читачам і слухачам. Скажіть, будьте ласкаві, якими загальнолюдськими критеріями Ви керуєтеся у житті, які духовні цінності сповідуєте?

Василь Гайдамака: — Моим жизненным кредо можно считать строки из одного моего стихотворения:

...Вся жизнь — борьба, вся жизнь— любовь!

Стремление к цели вновь и вновь!...

В жизни превыше всего ценю честь, совесть, доброту, порядочность, верность, любовь к родителям, супруге, детям, Родине. Дорожу дружбой...


Т.Щ.:I це треба розуміти в прямому і переносному змісті, чи не так?
В.Г.: — Безусловно! Я уже немало живу на этом свете и имею полное право так утверждать. Жизнь — это нелёгкая штука и достойно прожить её, оставить добрый след в сердцах родных и близких, друзей и народа — сложная задача. Надо иметь цель в жизни, стремиться её достичь, как бы трудно это ни было, и оставаться Человеком с большой буквы в своих убеждениях, мыслях, поступках!
Т.Щ.:Читала і чула від колег, що Ви вважаєте море своєю долею. Поділіться, як і коли виник намір пов'язати свою долю із морями-океанами, з нелегкою і небезпечною службою моряка.
В.Г.: — Тайна моря влекла меня с детства. Хотелось увидеть своими глазами голубовато-зелёную гладь морской воды в штиль, круто вздыбленные бело-бирюзовые волны в штормовую непогоду. Перечитывая книги маринистов, я ещё в детстве понял, что море не всегда бывает спокойным, часто штормит-бушует, бывая беспощадным к своим покорителям. И все же и на уроках в школе, и дома я не переставал мечтать о безбрежных морских просторах.

Поэтому рвался на флот, хотел учиться, служить на кораблях, вдыхать аромат морского бриза, познавать окружающий мир...



Рвались к морю, на флот,

Где пьют флотский компот,

Кто служить, кто учиться стремился,

День с рассветом встречать,

Жизнь морскую познать,

Чтоб успеха по службе добиться...

"Романтики моря"

Т.Щ.:Напевно, свою роль у виборі життєвого шляху зіграло і те, що народилися у нашому місті Херсоні— місті корабелів із його славетною історією?
В.Г.: — Конечно! И в первую очередь это немаловажное событие в моей жизни. Херсон, как известно, ещё со средины XVIII века, был не только городом корабелов, но и колыбелью первых боевых кораблей Черноморского флота, "кузницей" морских кадров.

Сейчас здесь два крупных завода: судостроительный, судоремонтные и два старейших в Украине морских учебных заведения, одно из них — Морская академия.

На левом берегу Днепра, напротив морского порта, среди прибрежной зелени, был расположен яхт- клуб с высокой мачтой со стеньгой, реями и гафелем, на котором каждое утро поднимался флаг. Рядом на буйках и на якоре стояли великолепные яхты. Неизгладимое впечатление осталось с детства и юности от их парусного наряда и праздничного "вальсирования" по днепровской глади.

Жизнь многих поколений херсонцев связана со службой на военно-морском и гражданском флотах, как и моя, собственно говоря.


Т.Щ.:Під впливом кого і чого формувався Ваш світогляд? Де черпали знання про море і славетних моряків?
В. Г: — Конечно же, из исторических книг, книг писателей-маринистов: Жюль Верна, Джека Лондона, Александра Грина, Леонида Соболева, Бориса Лавренёва и других, а также из газет в библиотеках города. В школе я узнал, что Херсон еще в 1778 году открыл окно России в Чёрное и Средиземное моря. Мой родной город — город корабелов, первых военных фрегатов и линейных кораблей, город флотоводцев, колыбель Черноморского флота. В царские времена здесь служили знаменитые адмиралы и флотоводцы: Ф.А.Клокачёв, Ф.Ф.Ушаков, Д.Н.Сенявин, П.С.Нахимов, М.П. Лазарев...

В далёкие 1778-1788 гг. запорожские казаки на херсонских верфях строили казацкие "чайки" и на них ходили в море штурмовать турецкие крепости Очаков, Измаил, Хаджибей (Одессу). Я много читал и мне рассказывали родственники о запорожских "чайках", фрегатах и барках, морских сражениях.

Мои родители не очень удивились, когда я им сказал, что хочу поступать в Одесское военно-морское медицинское училище.
Т.Щ.:Тепер зрозумілими стають рядки із Ваших віршів. Не можу втриматися, щоб не зачитати бодай декілька строф:



...Романтика моря. Экзотика стран...

Путь дальних походов похож на роман...



Студёный Норд-Ост не страшил нас волной.

Мы верно служили Отчизне родной...



А честь офицера и долг моряка

Мы не роняли нигде, никогда!...

"Не гаснет маяк"
ВТ.: — Надо ли говорить, как я радовался, поступив в Одесское военно-морское медицинское училище, где готовили медиков для подводного флота и где был введён интересный "совершенно секретный" курс по изучению дизель-электрической торпедной подводной лодки 613-го проекта. Медицинские дисциплины читались в стенах училища, а практику мы проходили в клиниках Одесского медицинского института. А с каким волнением отправлялся на стажировку в Севастопольскую бригаду подплава на подводную лодку, где капитаном был капитан-лейтенант Колесников?

После успешного окончания училища остановил свой выбор на Тихоокеанском флоте.


Т.Щ.:I як саме складалася Ваша доля військового моряка-медика?

В.Г.: — Летом 1955 года меня направили на госпитальную практику в Главный военно-морской госпиталь Черноморского флота в Севастополь. Напротив

пирса стоял красавец-великан линкор "Новороссийск". Трудно было тогда предположить, что в октябре 1955 он взорвётся и затонет на этом месте.

Летом 1956 года проходил стажировку в должности начальника медицинской службы субмарины 613 пректа в Севастопольской бригаде подводных лодок, где командиром ПЛ был капитан-лейтенант Колесников.

В училище серьёзно занимался спортом: плаваньем, классической борьбой, а также морским моделированием. Сделанные мною торпедный катер и подводная лодка, заняли первое место на соревновании и как бы определили моё дальнейшее место службы.

После успешного окончания училища осенью 1956 года я изъявил желание служить на Краснознамённом Тихоокеанском флоте.

Первая моя должность была на Сахалине на военно-морской базе (ВМБ) Корсаков, в береговой обороне, на мысе Крыльон против японского острова Хоккайдо. Батарея круглосуточно несла вахту по охране пролива Лаперуза и в зимние штормовые дни, и в частые проливные дожди, и в редкие, но могущественные своей безумной силой тайфуны...

В августе 1957 года меня направили на дизель-электрическую подводную лодку Б-10 (командир — капитан второго ранга Давидович), которую "нафаршировали" различной научной аппаратурой для участия в кампании Международного геофизического года по изучению сейсмических явлений в районе островов Курильской гряды, где проходит глубоководная Камчатско-Курильская впадина (10545 м). Группа учёных из Москвы и Ленинграда на нашей лодке проводила научные исследования на глубине 100 метров.

За время исследовательских работ эта подлодка прошла более двух с половиной тысячи миль, из них свышe пятисот — в подводном положении.

Тепло вспоминается служба в Советской Гаване, в дивизионе торпедных катеров, в бригаде ракетных катеров, в Хабаровском медицинском институте на военно-морской кафедре (1969-1981 гг.), где преподавал военно-медицинские дисциплины.
Т. Щ.:Чи не забагато випало випробувань на одну долю? Де ж бралася та наснага, невичерпне бажання жити і творити?
В.Г: — Действительно, судьбу военного моряка не назовёшь лёгкой, но я считаю её счастливой. Море стало моей судьбой, оно подарило мне встречу с чудесной девушкой Людмилой, которая навсегда вошла в мою жизнь, подарив двух прекрасных детей.

...Я благодарен судьбе за то, что у меня были и есть надёжные друзья-товарищи по службе и по прочному корпусу, с которыми роднит до сих пор романтика моря:


Роднила моряков романтика и

Служба,

Как корпус, прочная морская

Дружба.

И в штиль, и в сильный шторм,

Судьбу не проклиная,

Служили с честью мы,

Отчизну защищая!

"И в штиль, и в шторм"
Т.Щ.:Ви прослужили на Військово-Морському Флоті багато років — у військових частинах на надводних кораблях, на підводних човнах, на військово-морській кафедрі. Скажіть, чи легко хлопцю, який мріє служити на флоті, стати справжнім моряком?
В.Г: — Стать моряком гражданского, а тем более военно-морского флота, овладеть морской профессией нелегко.

Выучить морские термины: клотик и киль корабля, бак и ют, трап и штурвал, или запомнить морскую аббревиатуру — БЧ-5, КП, ПЛ, ТЩ, ЕМ или ТК, РК — не трудно.



А вот в совершенстве изучить и практически освоить свою морскую специальность, переносить трудности флотской жизни — боевые походы зимой и в летнюю жару, уходить на субмарине в автономное плавание на месяц-два, а то и на полгода, точно и вовремя выполнять приказы командиров, быстро и четко действовать по боевой тревоге, правильно и умело действовать при аварийных ситуациях в борьбе за живучесть или при спасении корабля — ОЧЕНЬ НЕЛЕГКО. Море и морская служба любит здоровых, спортивных, трудолюбивых, умных, наделенных чувством юмора людей, романтиков морей и океанов!
Т.Щ.:А є щось, за чим Ви жалкуєте?
В.Г: — Сожалею, что так рано ушла из жизни моя жена — мой надёжный флотский тыл, с которой мы прожили в любви и согласии 49 лет. Сожалею, что годы так быстро проходят...
... Как быстро время в жизни пролетает,

Как будто был недавно молодым ...
Бегут года, как поезда мелькают,

И смотришь — полустанок...Стал седым...
...Но главное — есть в жизни нашей годы,

Что в памяти остались навсегда:
Пик вдохновенья, творчество в работе

И зов души был радостью всегда...

"Зов души"
Т.Щ.: І, одначе, Ви стверджуєте, що щасливі?
В.Г.: —Да! По жизни я — оптимист! Радуюсь каждому прожитому дню, радуюсь детям и внучке, каждой удачно написанной строчке; ищу в жизни положительные эмоции; радуюсь любому времени года, встрече с интересными людьми, бывшими сослуживцами... Ведь, если я радуюсь — значит, я ЖИВУ! Счастлив тем, что избрал такую профессию — служить Родине! Моя жизнь с семнадцати лет связана с флотом, с медициной. Горжусь военно-морской формой и флотскими традициями. Дорожу дружбой со своими боевыми товарищами, с которыми служил на Тихоокеанском флоте...
Т.Щ.:Можна сказати, що власним прикладом Ви співаєте Гімн Життю, попри всілякі труднощі і негаразди? Мабуть, це відображено і у Ваших віршах?
В.Г.:

Пока живёшь ты, человек,

Свой час, на белом свете,

Пусть тридцать, сорок или век —

Ты радуйся Земле, планете!
И не считай свои года,

Они для всех людей — земные.

Как солнце, воздух и вода

На этом свете дорогие.
Учтите, друзья, жизнь дана

Для радости, любви и счастья!

Она у нас всего одна

И нам её беречь в ненастье!..

"Радость жизни"
Т.Щ.:Я щиро вдячна Вам за ці приємні години спілкування. Сподіваюся, ще більшу насолоду отримаю, доторкнувшись до Вашого творчого доробку. Зичу Вам творчої наснаги і щасливого довголіття! Бажаю, щоб кожен прийдешній день Ви зустрічали з посмішкою, з передчуттям радості, із впевненістю в свою вдачу!!!
IV. ОСВІТА
Народився в місті Херсоні.

До 1952 року навчався в місцевій школі №2.

1956 рік — закінчив Одеське військово-морське медичне училище, яке готувало медичних фахівців для служби на підводних човнах. Лейтенант медичної служби.

1956 рік — Служив на військово-морській базі Корсаков на Далекому Сході.

1963 рік — закінчив університет марксизму-ленінізму, відділення філософії в м. Советская Гавань Хабаровського краю, Російської Федерації.

1965 рік — закінчив Державний фармацевтичний інститут у м. П'ятигорську, Ставропольського краю РФ .

1973 рік — учився на курсах у Ленінградській військово-медичній академії ім. С.М. Кірова.

1975 рік — закінчив університет марксизму-ленінізму, відділення журналістики, м. Хабаровськ, РФ.


V. НА РОЗГОНІ ЖИТТЯ МОРСЬКА СЛУЖБА
...Камчатка, Владики Курилы,

Крыльон, Анива и проливы...
Подлодки, корабли, походы,

Морей дальневосточных воды...
Мы в Тихий океан ходили,

Его просторы бороздили...
...Для службы не было преграды...

Тому, кто выжил, жизнь — награда.
...Морская служба закаляла,

В беде нас дружба выручала...
"Морская служба"

Улітку 1955 року проходив стажування в місті Севастополі на дизель-електричному підводному човні ПЛ 613 проекту.

1956-1964 — був начальником медичної служби батареї морської берегової оборони; начальником медичної служби ПЛ "Б-10"; начальником медичної служби бригади торпедних і ракетних катерів у військових частинах Сахаліну, Совєтської Гавані, Тихоокеанського флоту. Був у Владивостоку, на Курильських островах, Камчатці.

1964-1969 — співробітник СЄС Військово-морської бази, старший офіцер операційної частини ВМБ Совгавань.

1973 — проходив курси підвищення кваліфікації у Ленінградській військово-медичній академії ім. С.М. Кірова.

1969-1981 — викладач, старший викладач Військово-морської кафедри державного медичного інституту міста Хабаровська.

У 1981 році звільнений із Військових Сил СРСР у запас за станом здоров'я (інвалідність IIІ групи). Пенсіонер Міністерства оборони СРСР.
VI. ГРОМАДСЬКА РОБОТА
...Я живу з тобою і для тебе,

Вийшов з тебе, в тебе перейду,

Під твоїм високочолим небом

Гартував я душу молоду!.


Василь Симоненко

У 1981 році Василь Васильович Гайдамака — військовий моряк-підводник, ветеран Тихоокеанського флоту, викладач ВМК медичного інституту, звільнився в запас і переїхав із Хабаровська в Херсон.

1981-1984 pp.— лікар-інспектор відділу медичного захисту при обласному штабі цивільної оборони. Херсон.

1984-1989 pp. — начальник штабу цивільної оборони обласного аптечного управління. Херсон.

Із 1989 року — голова ветеранів аптечних працівників. Херсон.

Із 1999 року — відповідальний секретар міської організації "Спілка пенсіонерів Збройних Сил та силових структур України". Херсон.

У 2000 році ініціював створення на громадських засадах музею історії медицини і фармації. Херсон.

Із 2001 року — Почесний магістр Української військово-медичної академії.

В 2002 році — Кошовий отаман Козацько-морського об'єднання. Херсон.

Із 2003 року — член Херсонського Морського зібрання, голова ревізійної комісії громадської організації "Херсонское Морское Собрание", член Всеукраїнської асоціації ветеранів-підводників.

Із 2007 року — член Національної спілки журналістів України.

Із 2009 року — член Всеукраїнської спілки письменників-мариністів.

Член редакційної колегії збірника "Они служили Родине". Автобиографические воспоминания ветеранов воинской службы. Выпуск I. (2004).


VII. ДУХОВНІ ОСТРОВИ ІЗ ТВОРЧОГО ДОРОБКУ ПОЕТА
...Кораблі! Шикуйтесь до походу!

Мрійництво! Жаго моя! Живи!

В океані рідного народу

Відкривай духовні острови!

Василь Симоненко
Василь Васильович Гайдамака — поет, публіцист, громадський діяч, педагог, член Національної спілки журналістів України. Рівнозначно пише російською та українською мовами. Член Всеукраїнської спілки письменників-мариністів.

Він автор:

— більше тридцяти методичних розробок для студентів медичного інституту і лікарів підвищення кваліфікації (1969-1981);

— трьох навчальних посібників для студентів і медиків — слухачів курсів підвищення кваліфікації з питань військово-медичного постачання армії і флоту;

— ряду раціоналізаторських пропозицій із питань транспортування поранених у воєнний час;

— ряду навчально-методичних посібників із медичного забезпечення цивільної оборони для аптечних працівників (1982-1989);

— нарису з історії аптек Херсона і Херсонської області XIX — початку XX століття у довіднику "Аптеки Херсона і області" (2003);

— статей у місцевій періодиці, оглядів творів інших майстрів слова;

— шести книжок віршів різних років: "Очарован" (2004), "Стоїть величаво Херсон над Дніпром" (2006), "Признание в любви" (2009), "Дніпровські мелодії". Пісні. (2010), "Романтики моря" (2011), "Семь чудес" (2011).

Так, із шести поетичних збірок можна виділити основні теми, мотиви, проблеми, яким присвячені вірші автора:

— твори про рідний край, природу;

— про безмежну любов до України, рідного краю;

— про історичне минуле, славне запорозьке козацтво;

— про славетні історичні постаті, причетні до історії рідного міста;

— про безмежну залюбленість у морську романтику і нелегку професію військового моряка, моряка-медика;

— посвяти знаним людям краю, друзям;

— про тих, хто гідно служив Батьківщині у роки Великої Вітчизняної війни, а також в мирному сьогоденні;

— про світлі і чисті почуття до жінки, дружини, коханої;

— про чарівний світ дитинства.

Вірші В. В. Гайдамаки (крім шести збірок) друкувалися в книжках:

— "Они служили Родине". Херсон, 2004.

— "В глубинах океанов". Хабаровск, 2010.

В альманахах письменників-мариністів:

— "Паруса творчества". Выпуск первый. Киев. 2010.

— "Паруса творчества". Выпуск второй. Киев. 2011.

— "Паруса творчества". Выпуск третий. Киев. 2012.

В альманасі "Степ", №20. Херсон. 2011. В антології " Елінг". Херсон. 2012.

У журналі ветеранів-підводників "Форватер. Submariners". Харків №4-2009, №2-2010, №3-2012.

У газетах Хабаровська, Херсона.

Можна багато говорити про розмаїття мовної палітри В. Гайдамаки в поезії і публіцистиці, про глибоке знання реалій життя, майстерне переосмислення порушених проблем, пропущених через власну душу. І якщо хтось надибає в його доробку не завжди досконалу поетичну техніку, менш вдалі вірші,— то хай сприйме це, як ще не "виважені часом" начерки до майбутніх творів, а написані так, "як на серце лягло"... Твори він пише в різноманітному і навіть в новому віршованому жанрі — білінгвістично.

Сьогодні ми маємо повне право стверджувати, що він — справжній син свого народу і свого часу, гідний продовжувач справи своїх предків, діда — вихідця із запорозького козацтва, батька — учасника Великої Вітчизняної війни; він сам захисник Батьківщини, палко залюблений у рідний Таврійський край, в історичне минуле, у життя.

Усе це обумовлено тим, що ніколи не вичерпається допитливість людини, котра прагне дізнатися, що відбувалося на теренах рідної землі, де вона народилася і живе, що було до неї, як ці люди жили, що переживали, з якими труднощами стикалися... Тому автор намагається розкрити всю різнобарвну палітру життя. А ми, читачі, прочитавши твори В. Гайдамаки, дізнавшись про це, відчуємо справжню гордість за свого краянина, за ті думки і почуття, які він передає нащадкам.

У цьому переконуєшся, читаючи його твори про героїзм радянських воїнів-захисників у роки Великої Вітчизняної війни, доходиш висновку, що йому болять пережиті країною лихоліття і негаразди сьогодення, йому є що сказати сучасному читачеві. А його життя і творчий доробок — то справжні духовні острови, дороговказ молодим до власного змістовного життя, до становлення їх як особистостей.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4

Схожі:

У всякого своя доля iconАтестація з української літератури за курс 9 класу
«Стоїть в селі Суботові», «Сон» («У всякого своя доля»), «І мертвим, і живим, і ненародженим», «Катерина», «Наймичка», «На панщині...
У всякого своя доля iconСценарій літературно-музичної композиції «Українська пісня злет душі людської»
Українська пісня Що може бути прекрасніше, мелодійніше, ніж наша українська пісня. Пісня, навіть у найважчі хвилини, була єдиною...
У всякого своя доля icon“Доля моя з Україною злита”
Доля моя з Україною злита. Володимир Вихрущ: Бібліогр покажч літ. /Ред упоряд. О. Фецьо; Відп за вип. К. Возьний. Тернопіль: Економ...
У всякого своя доля iconМоє село для мене ти єдине!
Ведучий Села, як І люди, мають свої біографії. У кожного вона своя. Тільки в селі людина може так близько спілкуватися з природою,...
У всякого своя доля iconРічна контрольна робота Варіант 1
«Золото – не дівка! Красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує...
У всякого своя доля iconІмені Михайла Коцюбинського
Села, як І люди, мають свої біографії. І у кожного вона своя, неповторна. Тільки в селі людина може так тісно спілкуватися з природою,...
У всякого своя доля iconОстап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. Моя автобіографія
Тема: Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. «Моя автобіографія» гумористична розповідь письменника про свій життєвий...
У всякого своя доля iconЛітература рідного краю. Жіноча доля в світі це любов
Тема. Література рідного краю. «Жіноча доля в світі – це любов». Інтимна лірика Г. Гордасевич
У всякого своя доля icon«Які дивовижні ці квіти, у кожній чарівність своя»
Навчальна: Удосконалювати техніку читання прозових творів; виробляти навички чіткої й виразної вимови; вчити голосом, інтонацією...
У всякого своя доля iconНародні свята весняно-літнього циклу благовіщення (7 квітня) На це свято земля розкривається для росту всякого зілля
На Благовіщення з`являються перші весняні квіти ряст. Був звичай топтати цю квітку, примовляючи: "Топчу, топчу ряст, дай, Боже, діждати...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка