Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ”



Сторінка11/14
Дата конвертації14.04.2017
Розмір2.49 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

Сапармырадов Мердан (Туркменистан)

Научн. рук. – преп., к. фил. н. Манохина Ю.Е.

Харьковский национальный автомобильно-дорожный университет

ТЕМА ЛЮБВИ К ТУРКМЕНСКОМУ НАРОДУ В ТВОРЧЕСТВЕ МАХТУМКУЛИ


Творческий мир Махтумкули Фраги (1730-1780), посвятившего всю свою жизнь народу, богат и разнообразен. Уклад туркменской жизни XVIII века, история эпохи и политические события, безмерная любовь к туркменской земле, горячая любовь к воспитавшему его народу, социально-бытовые вопросы, красота природы, моральная чистота, светлая любовь – все это нашло место в творчестве поэта.

Время, в которое жил Махтумкули, – чрезвычайно трудный период жизни туркменского народа. Опустошенная нападениями Золотой орды и бухарских эмиров, обессиленная от жестоких битв с иранским Надир-Шахом, страна задыхалась от порабощения собственными шахами, когда вследствие кровавых межусобиц положение трудового народа было невыносимым.

В поэзии Махтумкули встречаются десятки стихотворений, связанных с социальным неравенством и несправедливостью в жизни. И в этом вопросе поэт исходит из интересов народа, горюет вместе с униженными и оскорбленными: Обмелели русла могучих рек, обвалились высокие скалы, Сироты слезы горькие льют рекой. Нечестивые беки, не стыдясь своего происхожденья, Творят бесчинства, раздирая государство, горе мне!

Махтумкули затрагивает глубоко возмущает существующий уклад жизни, беспощадность окружающей действительности: О царство непроглядной мглы! Пустеют нищие котлы; Народ измучили муллы И пиры с их учениками («Безвременье»). Люди обречены на лишения и страдания, насущный хлеб достаётся им тяжким трудом. В ряде стихотворений Махтумкули ищет ответ на вопрос, почему люди, которые равны перед Аллахом, живут так неоднаково, почему бедность преследует народ Туркмении веками, и только горстка богачей купается в роскоши, не желая видеть страдания народа. Именно к этим «хозяевам жизни» обращается Фраги в стихотворении «Нищий и царь»: Зло и скверна земной захлеснули предел. Кто, скажите, о братьях из вас порадел?

В стихах «А не наступило ли дивное время», «Не бросай в нужде», «Плачу», «Вернулась» и многих других поэт рассуждает о нравственных понятиях: о правде и лжи, подвиге и подлости, богатстве и бедности, одиночестве и благополучии. В стихотворении «Безвременье» поэт говорит о том, как его огорчает существующий миропорядок, как он сожалеет, что люди далеки от той жизни, которую они заслуживают. Те служат на чужбине Наживе и гордыне, А те свой дух в пустыне Охотой веселят.

В истории туркменской литературы Махтумкули первым поднял со всей ясностью вопрос объединения туркменского народа, создания государства, к этому он призывает во многих своих произведениях: Фраги недугом истомлён: Объединителя племён Прихода благостного он, В Туркмению влюблён, желает («Желание»).

Отражение лучших моральных качеств туркменского народа звучит в строках его стихов: Здесь братство – обычай, и дружба – закон Для славных родов и могучих племен, И если на битву народ ополчен, Трепещут враги пред сынами Туркмении. Будущее своего народа поэт видел таким: Народу — сила, мир, беседа, Семейных очагов тепло…

Многие идеи и умозаключения в произведениях Махтумкули почерпнуты из сочинений его отца, который был не только автором лирических стихов и дидактической поэмы Бехишт-нама, но и уникального для туркменской литературы трактата в стихах  Вагзи-Азад (1753–1754). Мысли об устройстве счастливого и справедливого государства, выраженные в этом трактате, были затем развиты Махтумкули.

Махтумкули, призывая туркменские племена к единению и консолидации сил в борьбе против врага, восхвалял отдельные исторические личности. Однако это восхваление в корне отличается от высокой патетики средневековых касыд туркменской литературы. Махтумкули исходил из интересов народа, призывая великих ханов к борьбе против врагов туркменского народа. Такое видим в элегиях Махтумкули, созданных по случаю смерти Човдур-хана и Довлетали. И Човдур-хан и Довлетали – богатыри, которые погибли защищая народ от внешних врагов. Именно поэтому Махтумкули всем сердцем скорбит по поводу смерти защитников народа: Човдур хан, зеница ока моего, крылья души заветной. Погиб, и мечется душа моя в силках печали, Герой среди гекленов, защитник своего народа, Покинул жизнь земную, скорбь внушив всем нам.

Основной отличительной чертой поэзии Махтумкули прежней туркменской или тюркоязычной литературы является конкретный историзм, отраженный в его стихах. Поэт описывает конкретные события своего времени, скорбит по поводу смерти своих современников, погибших в борьбе за мирную жизнь народа, душа поэта поет от мельчайшей радости в жизни народа. Мы, скорее всего, не найдем в тюркоязычной литературе до Махтумкули стихотворений, написанных в форме следующих строк: Скажи, Фраги, пришел конец бренному, Опустошив мне душу, даря лишь боль отчаянья, Туркменский мой народ, о люди, внемлите же — Ищу я край, где волен человек, словно потоки с гор. Из этих строк звучит голос совершенной личности. Махтумкули соединил литературу с жизнью народа.

Махтумкули своими стихами старался пробудить национальное сознание своего народа, поэтому мотив поиска истины является одним из основных в его творчестве: Мы сами выковали чаши Добра и зла. В них судьбы наши («Добро и зло»). В стихотворении «Новруз» поэт пишет о жизнеутверждающей силе правды: Жизнь без истины в мире подобна монете разменной.

Поэт с горечью говорит о том, что дорога человека, борющегося за правду, часто бывает тернистой. Так, Махтумкули с горечью рассуждает об этом в стихотворении «Безвременье»: Язык мой против лжи восстал – Я тотчас палку испытал.

Махтумкули всегда был неразрывно связан с родным народом, он всегда выражал духовный мир народа, его стремления, чаяния и мечты, именно поэтому мотив места поэта и поэзии в жизни общества красной нитью проходит через его творчество: Блажен, кто братьям служит благостыней, Кто чистой правды ищет и в пустыне («Наставленье»). Великий Фраги не мыслит себя без Родины: Горячее сердце от горя сгорит. С народом и родиной разлучено («Двенадцать советов»).

Важна роль Махтумкули в туркменской литературе и в жизни туркменского народа. Произведения Махтумкули любимы народом, передаются музыкантами и сказителями, бахши (во многом благодаря им сохранились и сами стихи мастера) во многом благодаря новому поэтическому языку, выработанному им. Его стих приближен к народной речи, именно поэтому произведения Махтумкули усвоены народом, значительная часть его строк стала пословицами и поговорками. Причина такой популярности еще и в содержательности его строк, и в отточенности и изысканности их художественной формы.

Махтумкули мечтал о светлом будущем своей родной земли и его народа. Он свято верил, что туркмены, трудолюбивые и упорные, непременно построят совершенное общество счастливых людей. Об этом он написал в стихотворении «Будущее Туркмении», которое стало гимном современной Туркмении. Куда бы дороги туркмен ни вели, Расступятся горные кряжи земли, Потомкам запомнится Махтумкули: Поистине, стал он устами Туркмении.

Литература



  1. Аширов А. Биография Махтумкули Фраги [Электронный ресурс] / А. Аширов. – Режим доступа: http://medeniyet.gov.tm/index.php/ru/biography-ru

  2. Повелицына Ж. Два поэта: Махтумкули Фраги и его переводчик Арсений Тарковский [Электронный ресурс] / Ж. Повелицына. – Режим доступа: http://infoabad.com/priroda/dva-poyeta-mahtumkuli-fragi-i-ego-perevodchik-arsenii-tarkovskii.html

  3. Стихи Махтумкули [Электронный ресурс] / Режим доступа: http://www.gunesh.org/russian/mahtumkuli_stihi.htm

  4. Энциклопедия Кругосвет [Электронный ресурс] / Режим доступа: http://www.krugosvet.ru/enc/kultura_i_obrazovanie/literatura/MAHTUMKULI.html


Сафронова К. (Україна)

Наук. кер. ст. викл. Тесаловська О.Б.

Харківський національний університет будівництва та архітектури

Мова-душа народу

Мова! Що це таке? Може, це душа? Або - емоцiї. Можливо - це дар. Дар вiд Бога. Дар, який не може зрiвнятися з іншими божими подарунками людям. Мова може вбити, а може зробити людину найщасливiшою. Мовою можна користуватися по-рiзному. Вона може бути, як смертельною зброєю, так i яскравим та чудовим благом. Кожен народ отримав свою мову. I кожна мова по-своєму красива. Деяка несе в собi зерно мелодiйностi, деяка тверда, нiби алмаз. А ще є плавнi та легкi мови, як сонячне море. А деякi настiльки приємно слухати, що хочеться взлетiти до небес. Але є мови, з якими нічого не може зрiвнятися. Це мови, якi мають прямісінький шлях до серця. Це рiднi мови. Рiдна мова - мова серця. Це шматочок самого тебе, твоєї Батьківщини. Це частина усіх твоїх прародичів. Це - історія твоїх предків.


Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини – невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Так склалося тому, що кожен митець бачив долю свого народу в майбутньому невіддільною від долі української мови.
Мова – це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.
Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.

Українська мовна традиція сягає докняжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови був тернистим. Скільки заборон прийшлося зазнати українській мові, починаючи з часів Петра Першого! У 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що «малороссийского языка» взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до болю слова. Російський цар хотів, щоб люди забули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак...

ХІХ століття, означене в історії Європи як століття гуманізму, весни народів, виявилося для українців лютою зимою. Мова вмирала. Діялося це тоді, коли на сторожі духовності народу стояло могутнє слово Тараса Шевченка. Але від народу приховувалися найвищі прояви його духу. До розряду заборонених потрапили твори Івана Франка, Лесі Українки, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного.

Століття виявилося ще страшнішим. Українське слово бідувало, вмирало з голоду, плакало над страченим, але відроджувалося. І доки народ мав свою мову, його серце завжди оживало, гоїлося, сміялося.

Сьогодні нашій державній мові потрібні не тільки відповідні законодавчі акти, але й наша духовна міць, любов до знань, справедливість, інтелігентність, наша національна самосвідомість.

Наша українська мова – це золота скарбниця душі народної, з якої ми виростаємо, якою живемо й завдяки якій маємо величне право й високу гордість іменуватися народом України.



Стась О. Г. (Україна)

наук. кер. канд. філол. наук, доц. Романова О.О.

Харківський торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету

РОЛЬ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ У ЖИТТІ СУЧАСНОГО ФАХІВЦЯ

Ділове спілкування визначається як специфічна форма контактів і взаємодії людей, які представляють не лише самих себе, а й свої організації. Воно включає обмін інформацією, пропозиціями, вимогами, поглядами, мотивацією з метою розв’язання конкретних проблем як всередині організації, так і за її межами, а також укладення контрактів, договорів, угод чи встановлення інших відносин між підприємствами, фірмами, організаціями.

Ефективне ділове спілкування – це не стільки обмін значеннями, скільки обмін думками. Більше того, це пошук спільного рішення.

Формування та розвиток необхідних особистісних характеристик, творчих та професійних якостей економіста забезпечить ефективність результатів вирішення професійних завдань, які виникатимуть у ході виконання певного виду діяльності.

Перш за все економіст повинен володіти літературною українською мовою, засвоєння норм якої починається з дитинства, а уміння застосовувати її функціональні можливості триває впродовж усього свідомого життя. Хоча, володіючи лише нормами літературної мови, економіст не досягне бажаних результатів співпраці, адже у процесі переговорів йому часто доведеться чути специфічні для економіки терміни, а іноді й сленг. Фахівці, які професійно пов’язані з економічною термінологією, опановують мистецтво її використання у процесі професійного спілкування практично впродовж усієї професійної діяльності, зважаючи на ту кількість запозичень та нових термінів, що постійно збагачують мову професії.

Під професійним спілкуванням економіста розуміємо мовленнєву взаємодією фахівця у сфері економіки з його колегами, партнерами чи клієнтами у процесі здійснення професійної діяльності. Ефективне ділове спілкування базується на: знанні основ психології спілкування та теорії комунікації (вміння розбиратись у людях та будувати оптимальні відносини з ними); дотриманні етики ділового спілкування (дотримання норм та правил, що регулюють поведінку людей у процесі їх виробничої діяльності).

З-поміж найбільш поширених форм професійного мовного спілкування економіста можна виділити: монологічне професійне спілкування (доповідь, усний звіт, публічний виступ); діалогічне професійне спілкування економіста зі своїми колегами (ділова бесіда, професійна дискусія, ділові переговори, ділова нарада, службова телефонна розмова) [1].

Обрання ефективної форми спілкування у тій чи іншій професійній ситуації допоможе заощадити час, налагодити співпрацю з іншими підприємствами та забезпечити розуміння поданих ідей партнерами чи клієнтами.

Вивчення та опанування мови професійного спілкування відбувається паралельно з опануванням стандартизованих норм мовленнєвої поведінки, які є обов’язковою складовою професійної етики фахівця та засобом встановлення контакту зі співбесідниками та підтримання спілкування у певній тональності. При умові раціонального поєднання встановлених норм мовленнєвої поведінки для конкретної ситуації, економіст зможе без особливих зусиль скористатись визначеними формами загальноприйнятої ввічливості для спілкування зі своїм діловим партнером.

Професійний мовленнєвий етикет економіста складається з великої кількості етикетних формул, а його структуру зумовлюють такі основні елементи комунікативних ситуацій, як: привітання, знайомство, прощання, побажання, прохання, запрошення, пропозиція, порада, згода, відмова тощо, основою яких є бажання досягти порозуміння.

Окрім перелічених знань та навичок економіст повинен володіти низкою умінь, без яких він не зможе виконувати певні професійні дії. З-поміж основних комунікативних умінь економіста варто виділити такі, як:


  • уміння розуміти та реагувати на сказане співрозмовником у професійних ситуаціях спілкування, на основі знань мови професії та навичок застосування професійної термінології;

  • уміння прогнозувати реакцію співрозмовника та розвиток діалогу ще на його початковій фазі, і наперед визначити можливі варіанти відповідей співрозмовника з метою уникнення непорозуміння чи одержання небажаного результату комунікативної співпраці;

  • уміння направляти діалог, враховуючи цілі професійної діяльності, завдяки знанням діалогічних форм професійного мовного спілкування та володінню технікою їх ведення;

  • уміння створити та підтримувати доброзичливу атмосферу спілкування, за допомогою використання знань стандартизованих норм мовленнєвої поведінки та мовленнєвого етикету ділового спілкування.

Отже, на сучасному етапі, коли країна потребує висококваліфікованих економістів, виникає об’єктивна необхідність у вдосконаленні низки професійних якостей та комунікативних знань, умінь та навичок, які у майбутньому сприятимуть успішному виконанню завдань професійної діяльності фахівців. Адже продуктивність підприємства безпосередньо залежить від рівня володіння фахівцем уміннями професійної діяльності та навичками професійного спілкування.
Тазбулатов Мадияр (Казахстан)

Научный руководитель – ст. преп. Приходько А.М.
Харьковский национальный автомобильно-дорожный университет
ИСТОКИ НАЦИОНАЛЬНОЙ СПЕЦИФИКИ ФРАЗЕОЛОГИЗМОВ
Фразеологизмы являются своеобразным эталоном народной мудрости, выражают национальную самобытность. В них отражено мировоззрение данного общества, закреплены определенные знания об окружающем мире. С их помощью передается жизненный опыт от поколения к поколению, культурно-исторические традиции народа.

Фразеологизмы с названиями животных широко представлены в русском и казахском языках, они отражают наблюдения за поведением и повадками представителей животного мира. В сознании людей происходил перенос каких-либо метко подмеченных свойств, качеств животных (прежде всего, домашних), птиц, рыб на самого человека, его способности, поведение, что и закрепилось во фразеологических значениях.

Национальная специфика зооморфных единиц проявляется в различных аспектах человеческой деятельности, чертах характера, предпочитаемых или осуждаемых качеств мужчин и женщин, а также в том, что одному и тому же животному могут приписываться различные человеческие качества, или же различные животные могут быть «носителями» одного и того же качества.

Для того чтобы понять истоки национальной специфики фразеологизмов, необходимо, прежде всего, обратиться к историческому прошлому народа.

Менталитет одного из древнейших этносов Центральной Азии – казахов – формировался в течение тысячелетий на основе кочевого образа жизни. Казахский национальный характер включает в себя следующие основные черты: верность традициям; уважительное отношение к памяти предков, своему роду, старшим в семье и детям; тщательное соблюдение закона гостеприимства; толерантность по отношению к другим культурам и религиям.

Казахи, народ кочевой, не принимали оседлую жизнь, что отражают и народные поговорки: «Чем быть городом, лучше быть могилой», «Кто переступит арык [начнет копать], тот умрет от голода», «Пища мужчины в степи, на воле».

Остановимся на национальной специфике русских и казахских фразеологизмов, включающих название лошади.

Казахи всегда очень трепетно относились к лошадям. Неудивительно, что центральным элементом герба Казахстана, является шанырак – круговое навершие купола юрты, от которого во все стороны в виде солнечных лучей расходятся уыки (опоры) в обрамлении крыльев мифических коней. На государственном гербе республики изображены два мифических коня, оберегающих шанырак с двух сторон и выражающих идею служения Родине.

В казахской мифологии лошадь – посланец небесного мира – символизирует высший (небесный) огонь, из которого она сотворена, высший разум, поэтому лошадь неподвластна влиянию темных сил.

Про лошадь казахи говорят: «Мінсе – көлік, сауса – сүт, жесе – ет, кисе – киім» [оседлаешь – транспорт, доишь – молоко, ешь – мясо, оденешь – одежда]. Казах и ассоциирует себя с лошадью: біз жылқы мінезді халықпыз [мы народ с характером лошади]; человека, который выделяется талантом, сравнивают с тулпаром: жүзден жүйрік, мыңнан тұлпар [из сотни – скакун, из тысячи – тулпар], ат айналып қазығын табар, ер айналып елін табар [сколько б конь не кружил, к коновязи своей вернется; сколько б джигит не бродил, на родную землю вернётся].

В казахском языке лошадь является одним из мифологизированных животных, постоянных спутников казахов-кочевников, символизирующих честь, достоинство и благородство, что нашло соответствующее отражение в семантике многих фразеологических сравнений. Ср.: арғымақша әсем басу – «ступать красиво как аргымак»; шапқан аттай ағу – «нестись как скачущий конь»; жарау жалқындайбукв. «как конь, готовый к скачкам»; аттай желді «как конь скакать» (в значении: быстро).

Конь (лошадь, кобыла, мерин) – одно из самых почитаемых животных и у русских людей. И здесь сразу же вспоминается и казацкое раздолье, верный конь и острая сабля, и «любо, братцы, любо, любо, братцы жить…». А еще Илья-Муромец и Богатырский конь. Сивка-Бурка, вещая Каурка. Конек-Горбунок. Классика русской литературы: Пушкин и Лермонтов, Гоголь с Птицей-тройкой, Тургенев с охотничьими рассказами, Достоевский с мужичком, хлещущим лошадь по глазам, Толстой с Холстомером, «Лошадиная фамилия» у Чехова….

Конь в славянской традиции – одно из наиболее мифологизированных священных животных. Конь – атрибут высших языческих богов и одновременно существо, связанное с культом плодородия и смертью, загробным миром, проводник на «тот свет». Это животное наделялось способностью предвещать судьбу, в том числе и смерть: например, смерть Олега Вещего от коня и распространенный фольклорный мотив – конь предвещает смерть в бою своему хозяину.

Во фразеологизмах русского народа нашли отражение терпение, выносливость лошадей: быть на коне, ломовая лошадь, устал как лошадь. Но в то же время во фразеологизмах отразилось и негативное отношение человека к этому животному (в отличие от казахских фразеологизмов, в которых мы видим только положительную характеристику лошади): бред сивой кобылы, конь не валялся, вожжа (шлея) под хвост попала, врет как сивый мерин, темная лошадка.

Таким образом, проведённое исследование позволило описать весьма значимый как для казахского, так и для русского народа фрагмент языковой картины мира, связанный с животными, играющими немаловажную роль в повседневной жизни.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

Схожі:

Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconУіі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „ Національне та інтернаціональне у світовому культурному просторі”
Харківська спілка Української асоціації викладачів російської мови та літератури
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconМіжнародна науково-практична конференція

Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconМіжнародна науково-практична конференція
У виданні вміщено програму Міжнародної науково-практичної конференції «іv міждисциплінарні гуманітарні читання»
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconМіжнародна науково-практична конференція «Теорія та практика управління економічним розвитком»

Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconМатеріал и міжнародної науково-практичної конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів «Актуальні питання експериментальної та клінічної медицини»
Міжнародної науково-практичної конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconНаукове об’єднання «Відкрите суспільство» Міжнародна науково-практична конференція
«Використана література», по тексту посилання оформлюються у квадратних дужках за зразком [4, c. 35]
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconІі міжнародна науково-практична конференція суспільство, економіка та економічна наука в ХХІ столітті
Внз, науковці науково-дослідних установ, докторанти, аспіранти, представники органів державної влади та місцевого самоврядування,...
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” icon«Відкрите суспільство» Міжнародна науково-практична конференція «Людське співтовариство: актуальні питання наукових досліджень» м. Дніпропетровськ
«Використана література», по тексту посилання оформлюються у квадратних дужках за зразком [4, c. 35]
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconПрограма роботи секцій sessions workplan VI (68) Міжнародний науково-практичний конгрес студентів та молодих вчених

Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” icon20 грудня 2017 року
Маркетингові технології підприємств в сучасному науково-технічному середовищі. – Матеріали VІІІ регіональної науково-практичної Інтернет-конференції...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка