Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ”



Сторінка13/14
Дата конвертації14.04.2017
Розмір2.49 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

Маленькая Венеция


Также особого внимания заслуживает Маленькая Венеция — этот удивительный уголок Бульвара поразит вас красотой и великолепием, особенно в вечернее время суток — покатайтесь на лодках по блестящей глади искусственных каналов, украшенных дивными островками с экзотическими деревьями, белыми мраморными лестницами, тоннелями и фонтанами. Впечатления и эмоции от этой прогулки останутся с вами надолго.

Халиль Айриж (Ливан)

науч. рук. ст. преп. Ходаковская М.А.

Харьковский национальный университет строительства и архитектуры

ЛИНГВОСТРАНОВЕДЧЕСКИЙ АСПЕКТ ФРАЗЕОЛОГИИ В ИЗУЧЕНИИ РУССКОГО ЯЗЫКА

Очень сложное название данной работы при переводе на нормальный русский язык звучит: «Я узнаю русскую культуру через изучение языка». Конечно, имеется ввиду изучение особой части русского языка – фразеологии.

Фразеология – это наука, которая изучает устойчивые сочетания слов. В этих выражениях слова теряют свою самостоятельность, и смысл имеет все выражение в целом. Наверное, самый первый русский фразеологизм, с которым знакомится иностранный студент: «иметь (сдать) хвост». При дословном переводе вызовет недоумение: «У меня нет хвоста – я человек!». На самом деле мы скоро узнаем, что это выражение означает задолженность по какому-нибудь предмету.

Фразеологические выражения – это именно те выражения, смысл которых не понятен ни после первого прочтения, ни после пятого. Подобные выражения имеют особенность значительно украшать речь, делают ее более выразительной и яркой. Но пользоваться этими выражениями надо очень осторожно, потому что можно оказаться в смешном положении, да и сами русскоговорящие люди редко пользуются очень красочными идиоматическими выражениями. В быту обычно все намного проще.

Главное помнить, что фразеологическое (или идиоматическое) выражение – это то, что остается всегда неизменным. Оно не производится в речи как свободное словосочетание типа: жаркое лето, новый дом, а воспроизводится.

Если говорящему надо употребить фразеологизм, то он достает его из своей памяти, а не строить его заново. Другое важное свойство фразеологизмов в том, что смысл каждого не складывается из смыслов входящих в него слов. Чаще всего фразеологизмы не допускают в свой состав дополнительных слов, в них невозможна перестановка компонентов.

К особенностям фразеологизмов можно отнести и то, что их очень трудно переводить. При переводе необходимо передать его смысл, отразить его образность, найдя аналогичное выражение в русском языке и не упустив при этом стилистическую особенность.

Не всем фразеологическим единицам можно найти эквивалент, к некоторым можно подобрать только аналог, а есть и безэквивалентные. Попробуем представить это на примере.

В арабском языке есть такое выражение, которое можно перевести (дословно) на русский язык: Не та мать, которая родила, а мать, которая вырастила и в русском языке есть такое же выражение: не та мать, которая родила, а та которая вырастила.

И ли в арабском языке есть выражение Дети плачут, а мать страдает. В русском языке это выражение звучит чуть-чуть по- другому: Дитя  плачет, а у матери сердце  болит.

Фразеологические аналоги в арабском и русском языках представлены следующими примерами: Дом без женщины, как тело без души.

А в русском языке: Без мужа, что без головы; без жены, что без ума.

Или в арабском: Муж без жены, как чайник без ручки.

А русские говорят: Муж без жены, как гусь без воды.

На национальную особенность обратили внимание исследователи фразеологии. Поэтому фразеологизмы и определили термином «идиома», что в переводе с греческого означает «своеобразная». В английском языке они тоже называются «idioms».

При достаточно хорошем языковом опыте о значении некоторых идиоматических выражений можно догадаться, но не всегда. Очень многие идиомы берут свое начало в истории и культуре народа. В процессе знакомства с культурой другой страны важно не только запомнить новую информацию, важно сформировать позитивное отношение к ней.

Найти похожие черты, которые в той или иной мере свойственны каждой нации можно, познакомившись с фразеологизмами о человеке.

Например, об одном страшноватом студенте мой одногрупник сказал « у него не все дома». В переводе на английский это звучит «у него крысы на чердаке». Отстраненность этого выражения от человека, перенос смысла к образу заброшенной части дома, в которой находятся малоприятные животные проигрывает русскому аналогу, где образ выражения не все дома – построен на представлении о доме как об идеальном мире. Существует пословица: «Все вместе – и душа на месте». Фразеологизм выражает полноту, «целостность» человека и сравнивает его с целостностью дома, семьи. Присутствие в доме всех домочадцев означает порядок, слаженность внутренней жизни; неполнота дома переносится на интеллектуальную «неполноту» человека. Это пример, когда культурные составляющие фразеологизма раскрывают перед нами свойственные данному народу способы жизни и деятельности в мире.

Фразеология всегда была под пристальным вниманием в процессе изучения иностранного языка, но не будем забывать о пословицах и поговорках, представляющих собой копилку народной мудрости.

Разрешите представить некоторые наблюдения.

В английском языке говорят «Слишком много поваров портят похлебку», в русском есть более характерное, острое выражение: «У семи нянек дитя без глазу». Можно отметить, что многие русские поговорки и пословицы более категоричны и лаконичнее. Длинное выражение «Нельзя удирать вместе с зайцем и в то же время охотиться на него вместе с гончими» в русском языке укладывается всего в четыре слова: «Двум господам не служат». «Что нажито у черта на спине, то прожито у него под брюхом» соответствует короткому «Пришло махом, ушло прахом».

Не совсем понятно нам значение выражения «С милым рай и в шалаше», у нас есть выражение с противоположным смыслом: «Когда бедность входит в дверь, любовь вылетает в окно». В русском языке не нашлось похожего выражения нашим:



Удовлетворение Аллаха – в удовлетворении родителей.

Мать мертвого спит, а мать того, кому угрожает опасность, не спит.

А в нашем языке нет эквивалента пословице: «Не имей сто рублей, а имей сто друзей» - но именно она станет моей любимой.

Разрешите привести один жизненный пример того как знание русского языка помогло иностранному студенту выйти сухим из воды. Однажды вечером два иностранных студента (Али и Латфи),возвращаясь домой столкнулись с компанией агрессивно настроенных парней. Когда их попросили поделится содержимым карманов, угрожая физической расправой, Али выпали с акцентом: «Хороший нос за неделю кулак чует». Хулиганы рассмеялись и отпустили иностранцев с миром.

Можно пять лет учить язык, жить в этой стране, изучать её культуру и утверждать, что ты знаешь тут все, но стоит услышать одно-два выражения, как вся уверенность, что ты знаешь русский, моментально исчезает. Впервые услышав фразу «Не тяни кота за хвост», я долго озиралась, в поисках бедного кота, но когда мне объяснили в чем дело, я приняла твердое решение научится свободно манипулировать всеми этими «не приставай как банный лист к …», «смени пластинку», «заруби себе на носу».

И может быть тогда можно будет сказать: «Я съела собаку в этом деле и поэтому я на седьмом небе от счастья!».

Хамидов Абдулхамид (Узбекистан)

науч. рук. преп., канд. фил. наук Манохина Ю.Е.

Харьковский национальный автомобильно-дорожный университет

Гидронимы Узбекистана

Мир, в котором мы живем, можно назвать миром имен и названий. При этом некоторые названия настолько древние, что воспринимаются, как возникшие сами собой, поскольку неизвестен автор, а часто и народ, языку которого оно принадлежало, что не ослабляет исследовательский интерес историков, географов, этнографов, лингвистов, а также, бесспорно, привлекает внимание путешественников и обычных людей. Созданные на разных языках, в разное время, названия географических объектов (топонимы) отражают всю многовековую историю человечества: природные условия его существования, материальную и духовную жизнь в их непрерывном развитии.

Под топонимом в лингвистике понимается имя собственное, которое в соответствующем контексте с учетом места, времени, языка и письменности служит для отличия одного какого-либо географического объекта от других географических объектов.

С помощью топонимов носители языка способны адекватно оценить окружающий мир и отразить его в названиях. М.В. Горбаневский в книге «В мире имен и названий» пишет о важной социальной функции, которую выполняют географические названия, представляющие собой памятники истории, культуры, языка. Ученый размышляет: «Названия рек, как правило, гораздо древнее многих других топонимов – наименований городов, деревень, поселков... Почему? В этом отражена та особая роль, которую реки играли в жизни наших предков. Реки издавна служили людям проводниками и путями, направлениями массовых переселений. Помимо этого, поселения людей обязательно возникали поблизости от воды – от реки, озера или хотя бы ручья. Естественно поэтому, что сначала возникало название реки, а потом уже наименование появившегося на ее берегу селения» [1:70]. Трудно не согласиться с этим утверждением, которое несомненно является применимым для всех рек всех народов мира. Наше исследование посвящено сравнительному историко-лингвистическому анализу гидронимов Узбекистана и Украины, рамки статьи позволили нам проанализировать лишь названия некоторых больших рек этих двух стран

Самая большая река Средней Азии Амударья упоминается в «Авесте» под названием Vahvi Daitya, у древних греков она называется Oxus. Тюрки называли ее просто Окуз, т.е. 'река', потому что у древних тюрков любая большая река называлась окуз, что имеет также второе значение 'бык'. Название Аму происходит от кетских слов ом – 'мать' и пул – 'река' и означает 'вода-мать' [2: 27].

Сырдарья – одна из крупнейших рек Средней Азии. В разное время река была известна под различными названиями. Древние греки упоминают эту реку как Яксарт, что означает 'жемчужная река'. Название Йаксарт с его средневековыми вариантами Хашарт (Хасарт) этимологизируется от древне-иранского йакшарта, что означает 'истинный жемчуг', 'река бриллиантов', 'струящаяся река'. Древние тюрки называли эту реку Йенчу-окуз, что также означает 'жемчужная река'. В Китайских источниках она упоминается под названием Чжень-чжу-хэ, что также означает 'жемчужная река' и является калькой тюркского названия. Так в древности называлась река Нарын, которая упоминается в источниках и под названиями На-ми, Чжи-хэ, Хатлам и др. Эти названия использовались также при обозначении всего верхнего и среднего течения Сырдарьи. Что касается нижнего течения реки, то в районе Приаралья она еще в древности носила название Сир, которое впоследствии было перенесено на всю реку.

Средневековые арабские авторы называют реку Сейхан (Сайхун) по аналогии с названиями рек Сейхан и Джейхан, что текут на юге Турции (Джейхун – араб. Амударья). В средневековых источниках встречается ряд названий этой реки, образованных от названий городов, местностей, оазисов: Оби-Фаргона – 'ферганская река', Оби-Худжанд 'река Худжанда', Нахраш-Шаш – 'шашская река' (по ташкентскому оазису Шаш). Название рек по наименованиям расположенных на них городов является еще одной отличительной особенностью гидронимии Средней Азии. Современное название (узб. Сирдаре) получает распространение лишь в XIX веке.

Компонент дарья, широко представленное в современной гидронимии Средней Азии, этимологизируется на основе алтайских языков со значением 'большое русло реки'. Слово дарья (даре/дере) в качестве топоформанта со значением 'река', 'долина' представлено также в крымской топонимии, что косвенно указывает на его тюркское происхождение. Компонент даре (русск. традиц. дарья) 'река' споров не вызывает, но объяснение компонента сир вызвало ряд трактований его этимологии. С привлечением различных иранских и тюркских языков сир объяснялось как 'обильный', 'хороший', 'просторный', 'верховный', 'главный', 'ясный' и т.д. Реалистичнее мнение В.В. Бартольда, который отмечал возможность образования сир от этнонима населения, обитавшего по нижнему течению этой реки. Современные родоплеменные наименования содержат сир, шир'тюрки'.

Сырдарья образуется при слиянии двух рек Карадарьи ('черная река', течёт по территории Киргизии и Узбекистана, у ранних арабских географов называлась также Длинной и ал-Хазар, т.е. рекой хазаров) и Нарына. Нарын – гидроним от монг. нарийн 'тонкий, узкий'. Очевидно, это название возникло в верховьях, где Нарын небольшая горная речка, нередко текущая в тесных и глубоких ущельях, где действительно кажется узким, тонким потоком. В свою очередь Нарын является результатом слияния Малого Нарына и Большого Нарына. Особенностью названия рек в Средней Азии, как уже указывалось, является то, что многие реки меняют свое название после впадения крупных притоков. В самых верховьях Малого Нарына река носит название Ашуулуу-Тёбе, после впадения реки Калчи – это Учемчек, после Джамгырчи – Джылуу-Суу, после Буркана – Болгарт, и лишь после слияния Болгарта и Арчалы – это Малый Нарын.

Гидроним Чирчик представляет собой уменьшительную форму топонима Чир. Как известно, слово Чир является вариантом компонента Сыр, входящего в состав названия Сырдарья (здесь наблюдается распространенное чередование с/ч). Таким образом, название в целом интерпретируется как 'малая Сыр(дарья)'. Наименование реки Чир зафиксировано в сочинении «Бабур-наме» (создано приблизительно в 1518/19 – 1530 годах). Последующие источники используют уже современную уменьшительную форму гидронима. Средневековые арабские географы упоминали Чирчик под названием Нахри-Турк 'река тюрков' или Парак (Фарак) 'стремительная, летящая (река) '.

Исследование особенностей некоторых гидронимов Узбекистана показало, что они в основном имеют тюркское происхождение. Семантика названий рек в большинстве случаев связана с физико-географическим признаком, объемом (размером) или указывает на этническую принадлежность народов, жизнь которых некогда тем или иным образом была связана с этими реками, что является общим для названий рек обоих исследуемых территорий. Изучение грамматических особенностей гидронимов свидетельствует, что основными структурными моделями названий являются простые производные и сложные гидронимы. Простые корневые названия встречаются мало.

Литература

1. Горбаневский М.В. В мире имен и названий / М. В. Горбаневский. – М. : Знание. – 1987. – 208 с.

2. Камолиддин Ш.С. Древнетюркская топонимика Средней Азии / Ш. С. Камолиддин. – Ташкент, 2006.

3. Краткий топонимический словарь / В. А. Никонов. – М. : Либроком. – 2010. – 512 с.



Чжан Чженьвей

Харьковская государственная академия культуры

Взаимодействие иностранных и украинских студентов как одно из условий успешной социализации и адаптации студентов-иностранцев

На сегодняшний день все больше и больше иностранных студентов хотят получить качественное и доступное образование европейского уровня в Украине. Все чаще китайские студенты приезжают сюда в поисках достойного образования, но сталкиваются с проблемой – необходимостью быстрой адаптации к новым условиям жизни, незнакомой культуре и религии.

«Период адаптации студентов, приезжающих на обучение, – процесс длительный и сложный. Он содержит множество аспектов, среди которых приспособление к новой социокультурной среде, другим климатическим условиям, иному временному поясу, к новой общеобразовательной системе, языку общения, интернациональному составу учебных групп и т.п» [1, с.12].

На начальном этапе большой проблемой также является незнание русского языка и в большинстве случаев отсутствие языка-посредника. Но сжатые временные рамки, условные 10 месяцев, за которые студенты-иностранцы обязаны освоить на достаточном уровне русский язык, обязывают их приложить максимальные усилия для максимально быстрой и успешной адаптации и социализации в новых условиях.

Одним из наиболее результативных способов успешной социализации является активное включение иностранных студентов в общение с украинскими студентами. К сожалению, китайские студенты не всегда проявляют инициативу и плохо идут на контакт с носителями русского языка, даже если у них есть такая возможность (иностранные и украинские студенты вместе проживают в студенческих общежитиях). Поэтому основным посредником в общении между иностранными и украинскими студентами выступает преподаватель, который может организовать различные внеклассные мероприятия, направленные не только на активную социализацию иностранных студентов, приобщение их к украинской культуре, но и к максимальному использованию русского языка для общения.

«На начальном этапе адаптации студентов внеаудиторная работа включает широкий спектр мероприятий, направленных на ознакомление и принятие студентами социально-правовых норм страны, приспособление к новым климатическим условиям, адаптацию к украинской образовательной системе; знакомство с правилами поведения в общественных местах; предупреждение негативных явлений социального характера; ознакомление с культурой и традициями Украины» [1, с.13].

Внеаудиторная работа должна быть направлена на создание комфортных условий пребывания иностранных студентов на территории Украины, на максимальную вовлеченность их в студенческую жизнь, что предполагает также их активное участие в различных студенческих мероприятиях. Иностранные студенты должны почувствовать себя частью целого, должны найти свое место в гигантском механизме, который называется «Университет». Именно это и является одной из основных задач социализации. Соответственно, преподаватель должен максимально вовлекать иностранных студентов в активное взаимодействие с украинскими студентами, что в результате приведет к успешной и максимально быстрой социализации и адаптации студентов-иностранцев.

Литература:

1. Жолудева Е.И., Шакович Ю.В. К вопросу о внеаудиторной работе с иностранными студентами подготовительных факультетов / Актуальные проблемы обучения иностранных студентов в современных условиях: Тезисы Всеукраинской научно-практической конференции ДонНУ (6 сентября 2013 г.). – Донецк: ООО «Цифровая типография», 2013. – С. 12 13.

Шкоріна І.М. (Україна)

Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця
Національно-мовна картина світу в контексті глобалізації
Картина світу, притаманна як кожній окремій особистості, так і суспільству в цілому, є однією з умов цілісного сприйняття світу. Особливий інтерес викликає питання національно-мовної картини світу, національної мовної особистості, національної мовної свідомості.

Останнім часом з’явилася досить велика кількість публікацій, присвячених розробці різнопланових теоретичних і практичних питань щодо картин світу. Однак, як показав аналіз наукової літератури, зв'язок картини світу з глобалізаційними процесами, зокрема вплив на національно-мовну картину світу вивчення іноземних мов, науковцями розроблявся мало та потребує подальших досліджень, що й визначає актуальність нашої роботи.

Хоча деякі дослідники, починаючи з ХІХ ст. і до останніх років, торкалися певних проблем, пов’язаних із цим напрямом діяльності, досі немає їх цілісного осмислення. З огляду на це, маємо за мету дослідження національно-мовної картини світу у контексті глобалізації, акцентуючи увагу на активні процеси взаємопроникнення мов та двомовності.

Поняття «картина світу» вперше з’явилося на межі ХІХ – ХХ ст. у працях В. Герца, де застосовувалося щодо реалій фізичного світу. Пізніше В. Гумбольдт висунув тезу щодо «мовної картини світу» і увів у науковий обіг цей термін, який став важливим концептом сучасного мовознавства. Науковець вважав, що «Всяка мова, позначаючи окремі предмети, насправді творить: вона формує для народу, який є її носієм, картину світу», а отже «Мова є зовнішнім проявом духу народів» [2, с. 147]. За допомогою мови закріплюється у свідомості людини притаманний їй суб’єктивний образ об’єктивного світу. На думку В. Гумбольдта, мова є не відбиттям навколишнього світу, а потужною творчою силою, яка формує мислення народу, його світосприйняття. Відмінності в мовах – відмінності у поглядах на світ.

На українському ґрунті ідеї В. Гумбольдта розвинув видатний філософ і теоретик лінгвістики О. О. Потебня. Учений першим зацікавився питаннями взаємовідношення націй і мов («Думка і мова» (1862), «Мова і народність» (1895), «Про націоналізм» (1905)). Особливо показова в цьому плані його робота «Мова і народність» (1895), у якій він детально розглянув різні аспекти мовної картини світу, хоча й не використовуючи саме цей термін (вчений називав це «системами зображення»), у контексті проблем ранньої (від народження) двомовності, змішування мов, та пов’язану з ними проблему перемикання кодів.

Основною ідеєю О. О. Потебні є тезис, що різні мови є глибоко різними системами прийомів мислення, а отже, неможливо «змінювати мову з такою ж легкістю, як змінюють одяг» [6], оскільки мови не є просто засобами позначення готової думки, яка утворилася незалежно від них. Як вважав науковець, мови «можуть бути названі засобами творення думки» [6], тобто мова, якою користується людина, має визначальний вплив на формування її мислення і сприйняття реальності, а, відповідно, і світобачення.

Образно порівнюючи мову із зором, О. О. Потебня пояснював, що «подібно до того, як найменша зміна в устрої ока й діяльності зорових нервів, неминуче дає інші сприйняття і цим впливає на весь світогляд людини, так кожна дрібниця в устрої мови повинна давати без нашого відома свої особливі комбінації елементів думки. Вплив всякої дрібниці мови на думку в своєму роді єдиний і нічим незамінний» [6]. Як бачимо, дослідник наголошує, що цей вплив як мови в цілому, так і кожного її елемента на мислення є абсолютним, монопольним і всеохоплюючим, але не помічається й не усвідомлюється людиною-мовцем.

Більшість сучасних науковців погоджується з цими думками, деталізуючи і доповнюючи їх: «Національна мова – це якраз те «скло», через яке етнос бачить єдиний інваріант буття і яке визначає конкретні риси національно-специфічної проекції цього інваріанту буття» [5], «мова моделює специфічні риси національного світосприйняття і національного складу мислення на всіх своїх рівнях» [1], «Існує така кількість мовних картин світу, скільки існує мов, кожна з яких відображає унікальний результат багатовікової роботи етнічної свідомості над осмисленням буття людини» [4] тощо. Ми згодні з положенням, що кожна національна мова творить специфічну картину світу, але, на нашу думку, воно вимагає деяких уточнень.

Ці тези цілком справедливі щодо ситуації, коли людина володіє лише однією мовою, яка є рідною для неї. Саме така людина буде носієм національно-мовної картини світу, сформованої її рідною мовою, так би мовити, в чистому вигляді. Але в наш час – час глобалізації, з одного боку, і активного розвитку і поширення освіти, з іншого, велика кількість людей-мовців володіють і постійно користуються більш як однією мовою. Сила впливу іноземної мови і чужої картини світу на свідомість і мислення мовця має відрізнятися залежно від віку людини та обставин, за яких людина вивчає іноземну мову (чи мови):


  1. вивчення іноземних мов дорослою людиною, яка продовжує жити у рідній країні;

  2. вивчення іноземних мов дорослою людиною, яка емігрувала (навчається) за кордоном;

  3. вивчення іноземних мов дитиною, яка перебуває у рідній країні;

  4. вивчення іноземних мов дитиною, яка емігрувала разом із сім’єю;

  5. освоєння нової для неї мови дитиною, усиновленою в іншу країну.

Описані ситуації дуже сильно відрізняються саме в аспекті формування національно-мовної картини світу. У перших трьох випадках вивчення іноземної мови не впливає на національну самоідентифікацію людини, вивчена мова (мови) сприймається саме як іноземна (на відміну від рідної), відповідно, іншомовна картина світу не пізнається і не засвоюється в цілому, а лише частково, фрагментарно, більшою чи меншою мірою.

Як вважають деякі вчені, «національна картина світу непроникна для іншомовної свідомості, оскільки пізнати національну мовну картину світу носія іншої мови можна лише шляхом свідомого відсторонення від еквівалентів власної картини світу, використовуючи принцип «презумпції незнання» [2]. Реально для дорослої людини, яка вже має сформовану національно-мовну картину світу, настільки повне відсторонення від неї навряд чи можливе.

Інші процеси відбуваються у свідомості і мисленні людини, яка опинилася в іншомовному середовищі, будучи ще досить маленькою дитиною (особливо дошкільного віку). У ситуації з усиновленням за кордон дитина, не маючи постійних контактів із рідною мовою, як правило, з часом повністю забуває її, у свідомості такої людини відбувається підміна однієї мови іншою, яка починає сприйматися як рідна. Відповідно і перша національно-мовна картина світу витісняється другою, зберігаючись лише глибоко на рівні підсвідомості. Можна припустити, що ці процеси повинні негативно впливати на світосприйняття і мислення людини, породжуючи конфлікт між свідомістю і підсвідомим.

Принципово інакшою з точки зору формування у людини національно-мовної картини світу є ситуація еміграції дитини разом із сім’єю. Торкаючись цієї проблематики, ми впритул підходимо до проблеми рідної / нерідної мови в аспекті мовних картин світу.

Поняття «рідна мова» дуже складне і неоднозначне. У сучасній лінгвістичній науці існують різні, досить суперечливі трактування цього терміну. Ми звикли вважати, що рідна мова у кожної людини може бути тільки одна, але у реальності це не завжди так. У статті Вікіпедії «Рідна мова» побіжно зазначається, що «Дитина може засвоїти з раннього дитинства в тій чи іншій мірі і кілька мов» [7], але наукової розробки цього питання, тим більш у аспекті національно-мовної картини світу, досі немає, хоча у світі постійно зростає відсоток людей, для яких рідними стають дві мови. Причини цього можуть бути різними.


  1. наявність у регіоні, в якому народилася і проживає людина, ситуації двомовності, тобто активного паралельного побутування двох різних мов (на сході України – українська і російська, у частині Великобританії – англійська і валлійська, на певних територіях Іспанії – іспанська і баскська тощо);

  2. еміграція людини з сім’єю у малому віці або народження у сім’ї емігрантів, навіть якщо це емігранти не в першому поколінні, які поряд із мовою і культурою країни, у якій проживають, зберігають і свою національну мову і культуру (українська діаспора в Канаді, численні діаспори, наприклад китайська, у США тощо);

  3. народження людини у сім’ї, де батько й мати є представниками різних націй і дитина засвоює від кожного з них його рідну мову.

В усіх описаних ситуаціях людина з народження сприймає не одну, а дві національні мови і дві культури, а отже, одночасно засвоює дві різні національно-мовні картини світу. В цьому аспекті цікавим є питання, яким чином ці картини світу поєднуються у її свідомості.

Торкаючись проблеми формування картини світу в ситуації двомовності, ми неминуче підходимо до питання, йдеться про одну картину світу чи дві окремі. Це питання й досі залишається остаточно не вирішеним. О. О. Потебня, який першим звернувся до аналізу цієї проблеми стосовно притаманної ХІХ ст. двомовності вищих верств суспільства (російська і французька мови), писав, що «різні мови в одній і тій же людині пов'язані з різними областями і прийомами думки... Людина, що говорить двома мовами, переходячи від однієї мови до іншої, змінює разом з тим характер і напрям течії своєї думки... Це … може бути порівняне з тим, що робить стрілочник, який переводить поїзд на інші рейки» [6]. Як бачимо, вчений вважав, що у свідомості людини-мовця, що володіє кількома мовами, існує відповідна кількість мовних картин світу, які пов’язуються з різними сферами як мислення, так і буття.

Ми не можемо повністю погодитися з наведеними думками; зокрема, ми вважаємо, що у свідомості людини, скільки б мов вона не засвоїла, існує не кілька окремих національно-мовних картин світу, а одна цілісна, утворена на основі рідної мови, до якої включаються, індивідуально переломлюючись, повністю чи фрагментарно мовні картини світу, притаманні усім засвоєним мовам. На нашу думку, якби це було не так, не відбувалося б змішування мов у процесі мовлення, не виникали б такі явища, як суржик (розуміємо цей термін широко – як елементи двох або кількох будь-яких мов, об'єднані штучно).

Звертався О. О. Потебня і до проблеми засвоєння двох мов з раннього дитинства: «Знання двох мов у ранньому віці не є володіння двома системами зображення і сполучення одного й того ж кола думок, але роздвоює це коло і наперед утруднює досягнення цілісності світогляду, заважає науковій абстракції» [6]. Отже, автор негативно ставився до ранньої двомовності, вважаючи, що вона заважає нормальному формуванню у людини національно-мовної картини світу, а відповідно, і наукової та концептуальної картин світу.

З цією думкою важко не погодитися. У людини, яка сприймає як рідні дві мови (або більше), засвоєні нею у ранньому дитинстві, справді в деяких випадках можуть виникати труднощі з національною самоідентифікацією, іноді такій людині у дорослому віці доводиться вибирати, яка мова і яка картина світу є для неї базовою. Однак, за умови гармонійного розвитку соціуму, такі конфлікти у свідомості мовців можуть і не виникати.

Отже, ми розглянули деякі аспекти, пов’язані з формуванням національно-мовної картини світу в умовах глобалізації і розповсюдження освіти. Особливу увагу приділено проблемі творення національно-мовної картини світу у ситуаціях двомовності та змішування мов. Залежно від обставин, за яких відбувається засвоєння іноземної мови (мов), воно дуже по-різному впливає на національно-мовну картину світу людини. Оскільки розглянуті проблеми набувають усе більшої актуальності, їх подальші дослідження є дуже перспективними.

Література


  1. Василенко В. Р. Мовна картина світу як засіб міжкультурної комунікації [Електронний ресурс] / В. Р. Василенко // Вісник психології і педагогіки: Збірник наук. праць. – Вип. 7. – К., 2012. – Режим доступу : http://www.psyh.kiev.ua/Збірник_наук._праць._-_Випуск_7

  2. Гачев Г. Д. Национальные образы мира. Курс лекций [Электронный ресурс] / Г. Д. Гачев. Режим доступа : http://jsulib.ru/Lib/Articles/997/115/

  3. Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию / Вильгельм фон Гумбольдт; [пер. с нем. Г. М. Рамишвили]. – М. : Прогресс, 1984. – 397 с.

  4. Кальмук О. Р. Національна мовна картина світу та її зв’язок із пареміологічним фондом [Електронний ресурс] / О.Р.Кальмук. – Режим доступу : http://naub.oa.edu.ua/2014/natsionalna-movna-kartyna-svitu-ta-jiji-zvyazok-iz-paremiolohichnym-fondom-2/

  5. Корнилов О. А. Языковые картины мира как производные национальных менталитетов / О. А. Корнилов. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: ЧеРо, 2003. – 349 с.

  6. Потебня А. А. Мысль и язык [Электронный ресурс] / А. А. Потебня. – Киев, 1993. – 192 с. – Режим доступа : http://genhis.philol.msu.ru/article_158.shtml

  7. Рідна мова [Електронний ресурс] // Вікіпедія.Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/Рідна_мова



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

Схожі:

Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconУіі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „ Національне та інтернаціональне у світовому культурному просторі”
Харківська спілка Української асоціації викладачів російської мови та літератури
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconМіжнародна науково-практична конференція

Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconМіжнародна науково-практична конференція
У виданні вміщено програму Міжнародної науково-практичної конференції «іv міждисциплінарні гуманітарні читання»
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconМіжнародна науково-практична конференція «Теорія та практика управління економічним розвитком»

Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconМатеріал и міжнародної науково-практичної конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів «Актуальні питання експериментальної та клінічної медицини»
Міжнародної науково-практичної конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconНаукове об’єднання «Відкрите суспільство» Міжнародна науково-практична конференція
«Використана література», по тексту посилання оформлюються у квадратних дужках за зразком [4, c. 35]
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconІі міжнародна науково-практична конференція суспільство, економіка та економічна наука в ХХІ столітті
Внз, науковці науково-дослідних установ, докторанти, аспіранти, представники органів державної влади та місцевого самоврядування,...
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” icon«Відкрите суспільство» Міжнародна науково-практична конференція «Людське співтовариство: актуальні питання наукових досліджень» м. Дніпропетровськ
«Використана література», по тексту посилання оформлюються у квадратних дужках за зразком [4, c. 35]
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconПрограма роботи секцій sessions workplan VI (68) Міжнародний науково-практичний конгрес студентів та молодих вчених

Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” icon20 грудня 2017 року
Маркетингові технології підприємств в сучасному науково-технічному середовищі. – Матеріали VІІІ регіональної науково-практичної Інтернет-конференції...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка