Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ”



Сторінка3/14
Дата конвертації14.04.2017
Розмір2.49 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Література

1. Пономарів О. Д. Культура слова. Мовностилістичні поради / О. Д. Пономарів – [2-ге вид., стереотип.]. – К.: Либідь, 2001. – 240 с.

2. Потебня О. Мова. Національність. Денаціоналізація. Статі і фрагменти / О. О. Потебня / [упоряд. і вступ. ст. Ю.Шевельова]. – Нью-Йорк, 1992. – С. 11-12., 15

3. Цап Г. Я. Мова – невід’ємна складова національної свідомості / Г. Я. Цап // Збірник наукових праць НДІУ українознавства. – 2006. – Т.ХVII. – С.129-136.



Бондаренко Л.М. (Україна), Аль Базламіт Абдельгані (Йорданія)

Харківський національний автомобільно-дорожній університет

АДАПТАЦІЙНІ ПРОБЛЕМИ ВХОДЖЕННЯ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ У НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС

З огляду на глобалізаційні процеси розвитку світового освітнього простору та подальше зростання мобільності іноземних студентів усе більш актуальними стають проблеми методичного забезпечення їхнього навчання. Сьогодні існує два основних підходи: «західний» і «пострадянський».

«Західний» підхід до навчання іноземних студентів ґрунтується на взаємодії культур в аспекті вивчення іноземних мов і характеризується, як правило, важким періодом адаптаційного входження у сам навчальний процес.

«Пострадянському» підходу притаманний психолого-педагогічний підхід, який, у свою чергу, ґрунтується на структуруванні навчального процесу на мовні, предметні та адаптаційні компоненти. Найбільш ефективним, як показує досвід практичної роботи, з методичної точки зору є особистісно-орієнтований підхід до системи навчання іноземних студентів, оскільки він враховує як навчання, так і виховання на чужій для іноземних студентів мові з урахуванням особливостей академічної, фізіологічної й соціально-психологічної адаптованості. Процес адаптації іноземних студенті, які приїхали на навчання, починається з довузівської підготовки й на першому етапі полягає в адаптації до комплексного стрес-чинника.

Комплексний характер стрес-чинника вимагає від викладачів мови на підготовчих факультетах для іноземних студентів застосування адаптогенних засобів широкого спектру дії:


  • прийомів фізіологічної адаптації для зменшення впливу на іноземних студентів зміни часових поясів і кліматичних зон, різкого зростання навчального навантаження на тлі пристосування організму до нових умов проживання;

  • прийомів соціально-психологічної адаптації для пристосування до самостійного життя (відірваність від батьків), до проживання в гуртожитку (узгодженість власних потреб й інтересів з оточенням);

  • прийомів академічної адаптації – адаптація до нових методик і умов навчання та педагогічної системи в цілому (роль викладача у створенні сприятливого психологічного клімату в полінаціональній академічній групі, система виховної та поза аудиторної роботи, стислість термінів навчання через, викликаних різними термінами заїзду).

Процес навчання та виховання в системі «пострадянського» підходу будується з урахуванням особливостей міжкультурної взаємодії й національно-культурних особливостей навчальних груп, в яких навчаються, як правило, представники різних етнічних груп. Саме такий підхід дозволяє створювати сприятливі психологічні умови для навчання й виховання. Адже кількість й інтенсивність стрес-чинників, які буквально навалюються на іноземних студентів підготовчих факультетів, заважають їм успішно долати виниклий психологічний бар’єр, оскільки незнання мови країни проживання позбавляє їх нормальної комунікації. А саме комунікація є головним чинником успішного навчання й налагодження взаємостосунків із представниками різних національностей і, відповідно, різних культур усередині однієї академічної групи. Нормальні взаємостосунки в академічній групі можливі лише тоді, коли системи цінностей представників різних етносів мають однакові ціннісні орієнтири, схожий менталітет і культурні особливості, володіють схожою системою кодифікації та декодифікації комунікативного акту. Якщо у студентів виникають розбіжності хоча б за однієї з перелічених позицій, то між ними виникають комунікативні бар’єри, які часто призводять до виникнення конфліктних ситуацій. І тут вже без втручання викладача аж ніяк не обійтись.

Таким чином, подолання адаптаційних проблем входження іноземних студентів у навчальний процес дозволяє оптимізувати складний процес пристосування до нових умов проживання й навчання, а це дозволяє скоротити термін формування комунікативної компетентності. Сама ж комунікативна компетентність формується в іноземних студентів не лише на заняттях з мови, але й у позааудиторний час, у гуртожитку, на вулиці, у магазині тощо. І від термінів та якості оволодіння нею залежить психолого-педагогічна стабільність іноземних студентів, що не може не позначатися на успішності оволодіння як мовою країни навчання, так і спеціальними знаннями за обраним фахом.


Література:

Бондаренко Л.Н. Межкультурная коммуникация как мотивационный фактор в процессе изучения русского языка как иностранного / Проблемы и перспективы подготовки иностранных студентов: Материалы Международной научно-практической конференции. – : ХНАДУ, 2-3 октября 2014 г., 2014. – С. 390 – 395.

Бондаренко В.В. Бондаренко Л.М. Критерії професійної придатності викладача мови навчання для іноземних студентів // Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі. Міжпредметні зв’язки: зб. наук. пр. – Харків : ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2014. – Вип. 25. – С. 14-20

Бубир Н. Ю. (Україна))

наук. кер. канд. філол. наук, доц. Князь Т.М.

Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва

фразеологізми української мови З НАЗВАМИ КОЛЬОРІВ

Мова – це відбиття ментальності, світогляду народу. Мова втілює й національний характер, і національну ідею, і національні ідеали, які можуть бути представлені в традиційних символах певної культури. Поняття мова й культура є нерозривними й повинні розглядатися комплексно.

Мова має свою кольорову гаму, що відображає певні поняття, почуття, емоції. Особливо яскраво це проявляється у фразеологічних одиницях (ФО) із кольоровими компонентами. Розглянемо ФО детально, класифікувавши їх за компонентами, що вказують на колір.

БІЛИЙ. Уживання слова-компонента  білий щодо предметів, які не можуть бути пофарбовані в цей колір, і часто є чорними, використовується для посилення контрасту у ФО, у яких акцентується увага на незвичайності явища або неуспішності дії, його безглуздості: справи як сажа біла – "кепські справи, нікуди не годяться"; біла ворона – "людина, яка різко виділяється чим-небудь серед інших".

Біле в картині світу українців – це також щось невідоме, узагальнене розуміння миру як чогось світлого: біла пляма – "недосліджена територія, район, край; питання, проблеми, які не вирішені"; білий світ: а) "ранок, світанок" – До самого білого світу не втихала колотнеча (Панас Мирний); б) "земля; життя" – Чи винна ж голубка, що голуба любить? Чи винен той голуб, що сокіл убив? Сумує, воркує, білим світом нудить (Т. Шевченко) [2, кн.2, с. 784]; від білого світу до темної ночі – "від раннього ранку до пізньої ночі".



Фразеологізм біла кістка – "про людей знатного походження" протиставляється ФО чорна кістка. Бінарна опозиція чорне – біле відображується у ФО чорним по білому.

ЧОРНИЙ. Чорний колір є "кольором сажі, вугілля" і має постійно негативні асоціації в свідомості різних народів. Він є символом страху, смутку, зла, ненависті. Фразеологізм чорний день, виступаючи у значенні "тяжкий", "безрадісний", у поєднанні з прийменниками про, на (про чорний день, на чорний день) виражає тяжкий період у житті, який може продовжуватись набагато довше, ніж один день, і тому ФО отримує інше значення: "на майбутнє", "про запас". Наприклад: Він [Варчук] пересилився на хутір, обріс земелькою, грошенят на чорний день в землі схоронив (М. Стельмах) [2, кн.1, с. 226] та ін.

СИНІЙ / БЛАКИТНИЙ. Ці кольори мають позитивне значення, пов'язані із щастям, із чимсь близьким і дорогим. Активними у творенні ФО є прикметники голубий і блакитний, що позначають світлі відтінки синього кольору, відображаючи у складі ФО такі варіанти значення: "світло-синій" (голуба планета, голубі шоломи), "кольору ясного неба та води" (голубий океан, голубі артерії), "кольору вогню природного газу" (голуба траса, голубе паливо), "романтичний" (голуба мрія, голуба квітка надії), "аристократичного походження" (блакитна кров).

ЗЕЛЕНИЙ – колір, що в українському народному світосприйнятті набув символіки надії, оскільки здавна пов’язувався з весною і зеленими нивами, що мають дати врожай, водночас символізує молодість. Це ілюструють фразеологізм молодий та зелений. Зелений колір є сигналом переваги, відкритої дороги без перешкод: зелена вулиця. У цікавий спосіб українці називають стан сильного алкогольного сп’яніння – до зелених чортиків.

ЧЕРВОНИЙ. Це колір життя, вогню, війни, енергії, любові, радості, життєвої сили, здоров'я, фізичної сили й молодості. Про щось важливе, головне українці говорять проходити червоною ниткою. В українській мові зафіксовано ФО пускати червоного півня – "щось палити". Позитивні асоціації викликає рожевий колір (один з відтінків червоного), про що свідчать ФО змальовано рожевими фарбами, дивитись крізь рожеві окуляри, у рожевому світлі.

ЗОЛОТИЙ. Золотий колір асоціюється з дорогоцінним металом. В. В. Жайворонок наголошує, що в українській культурі золото здавна виступає ознакою багатства й контрастом до бідності; як досконалий метал, що не піддається псуванню. Золото зробилося символом найдорожчого, найдосконалішого і в широкому розумінні вживається в колядках, у величальних піснях [1, с. 253]. ФО купатися в золоті (в розкошах, в розкоші і т. ін.), має значення – "жити в багатстві, щасливо, мати всього вдосталь" [2, кн.1, с. 405] – Дай же, Боже, щоб наші молоді живі та здорові були – у щасті кохалися, у розкоші купалися, до самого віку нічого лихого не знали! (П. Мирний). З давніх-давен про майстрів своєї справи говориться, що вони мають золоті руки. Значення доброї, щирої людини відображено у ФО золота душа (серце).

ФО української мови з назвами кольорів є мовними експонентами культурних знаків, тим пластом фразеології, що відображає національні стереотипи, спосіб мислення українців.



Література

  1. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. / [укл. В. В. Жайворонок] – К.: Довіра, 2006. – 703 с.

  2. Фразеологічний словник української мови: [у 2-х кн.] / [укл. В. М. Білоноженко, В. О. Винник, І. С. Гнатюк та ін.] – Кн. 1-2. – К.: Наук. думка, 1993. – 984 с.



Бурда Ю.А.(Україна)

Харківський національний університет будівництва та архітектури

Мова та суспільство

Темою роботи я образ зв’язок мови на суспільства, бо саме мова є тим фактором, якій дозволяє нам обмінюватися досвідом та розвиватися. Данна тема є дуже актуальної в теперішній час, бо в час глобалізації саме мова дозволяє нам пам’ятати, хто ми і не дає втратити нашу культуру в цьому світі.

Мова — загальнонародне явище. Народ — творець і носій мови. Одна особа безсильна будь-що змінити в мові, бо мова розвивається і змінюється за своїми об'єктивними законами.

Мова — найважливіший засіб спілкування між людьми. Вона безпосередньо зв'язана з мисленням. Не може бути мислення без мови і мови без мислення. Мова і мислення мають глибоко суспільний характер — не лише за своєю природою, а й за своєю функцією в суспільстві. За допомогою мислення люди пізнають світ, об'єктивні закони природи й суспільства. Пізнавальна діяльність людини, її мислення можливі лише на базі мовного матеріалу, слів і речень. Кожний момент діяльності обумовлюється думкою і її носієм — мовою. Тільки завдяки мові все здобуте попередніми поколіннями не гине марно, а служить фундаментом для подальшого розвитку людства.

Сучасна українська мова є багатовіковим надбанням українського народу. Вона створена зусиллями багатьох поколінь. «В мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання... І поки живе мова —житиме й народ, як національність...» (І. Огієнко).

Про те, що мова є явищем суспільним, засвідчують її функції. Так, основними функціями мови є комунікативна і мислетворча, які мають виразний соціальний характер.

На мою думку, комунікативна функція мови є найважливіша, бо незважаючи на те, що людина є слабкою від природи, не має багатьох захисних функцій, які мають інші тварини , саме людина стала домінуючим видом на землі, завдяки тому, що люди змогли об’єднуватися, а безпосередню роль в об’єднанні і відіграла мова.

Мислення (думка) не тільки виражається словом, але й здійснюється в ньому. Не випадково один із найвидатніших мовознавців XIX ст. Гумбольдт назвав мову "органом, який творить думку".

Із мислетворчою функцією пов'язані когнітивна (від лат. cognitus"знання, пізнання"), або гносеологічна (від гр. gnosis "знання, пізнання"), тобто пізнавальна, й акумулятивна (від лат. accumulatio "нагромадження") функції. Мислячи з допомогою мови, людина пізнає навколишній світ, нагромаджує (акумулює) знання про нього. Мова зберігає всі інтелектуальні здобутки попередніх поколінь, фіксує досвід предків. Так, зокрема, у словнику відображено результати розумової діяльності людства, класифікований і систематизований весь навколишній світ.

Я вважаю, оскільки мова є суспільним явищем, то вона перебуває в тісному зв'язку із суспільством. Цей зв'язок є обопільним. З одного боку, мова створюється і розвивається суспільством, з іншого — без мови не було б суспільства. Суспільство обслуговують, крім мови, й інші явища — наука, техніка, ідеологія, культура, релігія тощо, однак мова виокремлюється із усіх інших суспільних явищ, бо вона обслуговує всі без винятку сторони життя й діяльності людини. Якщо, скажімо, ідеологія обслуговує певні суспільні класи, релігія — окремі групи людей, то мова — всі сфери соціуму як функціонального організму. Навіть трудова діяльність не могла б здійснюватися без мови.

Розвиток і функціонування мови значною мірою зумовлені станом суспільства. Так, зокрема, в мові відображається соціальна диференціація суспільства (класова, професійна, статева). На стан мови впливають демографічні процеси (зміни в чисельності населення, у співвідношенні жителів міста й села, міграційні процеси тощо), рівень загальної освіти народу, розвиток науки, створення державності тощо. Суспільство також може свідомо впливати на розвиток мови. Свідомий уплив суспільства на мову (цілеспрямовані урядові заходи) називають мовною політикою.

Проблема взаємовідношення мови і суспільства охоплює й такі питання, як мова й народ; мова й особа (індивід); мова й класи та інші соціальні групи людей; мова, базис і надбудова.

Мова — загальнонародне явище. Народ — творець і носій мови. Одна особа безсильна будь-що змінити в мові, бо мова розвивається і змінюється за своїми об'єктивними законами. Так, наприклад, Тарас Шевченко є основоположником сучасної української літературної мови. Однак він створив не більше десятка слів і то переважно складних із уже наявних у мові простих слів (широкополий, хребетносилий, синємундирний тощо). Навіть геніальна особистість не здатна змінити мову, а може лише виявити приховані потенції мови, показати, як ефективно можна використати те, що в мові існує.

Стосовно взаємовідношення між мовою і такими соціальними поняттями, як базис (сукупність виробничих відносин, що становлять економічну структуру суспільства) і надбудова (сукупність політичних, юридичних, релігійних, філософських та інших поглядів, що характеризують певний базис), слід зазначити, що мова не змінюється зі зміною базису, як то характерно для надбудови. Отже, мова не належить до надбудовних явищ. Вона обслуговує різні базиси і різні надбудови, тоді як надбудовні явища (ідеологія, культура тощо) обслуговують лише один певний базис. Тому неправильним було поширене в марксистській філософії положення про те, що мова є формою національної культури. Культура, по-перше, належить до надбудовних явищ, які змінюються зі зміною базису (правда і тут є винятки: високохудожні твори мистецтва та літератури, створені ще в рабовласницькому суспільстві, і нині е дійовим засобом виховання високих моральних і духовних якостей людини), тоді як мова існує доти, доки існує певний етнос. По-друге, кожне суспільне явище має свою форму і зміст. Мають форму та зміст і культура, і мова. Формою вияву культури є живопис, опера, балет тощо, змістом культури є та інформація, яку вона несе. Формою мови є звукова оболонка слів, граматичні форми тощо, а змістом — семантика її одиниць.

Таким чином, можна зробити висновок, що мова і суспільство перебувають у тісному взаємозв'язку. Немає жодної суспільної сфери, куди б не проникала мова. Вплив суспільства на мову і мови на суспільство вивчає спеціальна лінгвістична дисципліна — соціолінгвістика.
Гариева Назик (Туркменистан)

Харьковский национальный университет строительства и архитектуры

Символика масонов в архитектуре

Для нашего сообщения ключевыми понятиями являются СИМВОЛИКА и МАСОНСТВО. Поэтому в нескольких словах необходимо определить суть этих понятий.



Символика — совокупность символов, используемых той или иной группой лиц, организацией, общественным или политическим образованием. Символика имеет огромное значение в истории искусства и развивается во времени вместе с культурой. Рассмотрим символику масонов в архитектуре. Так что же такое масонство и как символика масонов отразилась в различных архитектурных направлениях.

Масо́нство (франкмасо́нство, фр. Franc-maзonnerie перводится как вольный каменщик) — движение, возникшее в XVIII веке в виде закрытой организации. Этика и философия масонства опираются на монотеистические религии. Масонство существует в форме местных лож — обычно небольших групп численностью до 40—50 человек. Основной версией происхождения масонства считается версия о происхождении от средневековых корпораций строителей-каменщиков, однако существуют теории о более древнем происхождении масонства, начало которого выводится от орденов тамплиеров, или — в других версиях — от Ордена Розенкрейцеров. Вопрос о влиянии масонских идей на область художественной культуры остается малоисследованным в современной научной литературе. Возникновение масонства в Европе относят обычно к временам Средневековья, когда искусство еще не обрело самостоятельного статуса. Его связывают со строительством здесь огромных соборов, таких как Шартр или Контербери, воздвижение которых затягивалось на сотни лет. На их постройку съезжались тысячи строителей из разных стран, и здесь возникали объединения людей, связанных профессиональными интересами. У этих каменщиков (масонов) были свои обычаи, производственные секреты, своя иерархия, свои обряды посвящения - от ученика к подмастерью и от подмастерья к мастеру.

Возводимые ими соборы были не просто памятниками архитектуры. Это были символы Бога, Истины, Мироздания, открывающие для посвященных глубинные тайны бытия. И чтобы возводить их, эти масоны должны были обладать знаниями, позволяющими проникнуть в тайну Божественного замысла и надмирной гармонии. Наука о строительстве, архитектуре, геометрии виделась им как совокупность сакральных, эзотерических знаний, черпаемых сначала из Библии, а позже - из проникающих в Европу учений Востока, античности, Древнего Египта, Каббалы и прочих таинственных источников. На свою деятельность в пределах человеческих эти каменщики смотрели как на отражение того, что сам Бог, Творец, Великий Архитектор Вселенной осуществлял в масштабах космических, - они создавали порядок из хаоса. Родиной нового масонства была Англия. Это новое масонство ориентировалось не столько на мистические учения Средневековья, сколько было связано с новым научным мировоззрением: с открытиями Галилея, Джордано Бруно, Ньютона, а говоря шире - с общим рациональным и либеральным духом эпохи Просвещения.

В 1691 году в одну из ранних лож был принят Кристофер Рен. И вполне естественно, что идеи масонства прежде всего проявили себя в архитектуре. В 1668 году началось строительство собора св. Павла по плану Рена. Рен спроектировал его в строгом, идущем от итальянского Ренессанса стиле палладианской архитектуры.

В архитектурном наследии Кристофера Рена влияния масонства на стиль его построек прослеживаются довольно трудно. Они проявляют себя разве что в частом употреблении им парных или сдвоенных колонн, составляющих важный элемент конструкции и декора собора св. Павла и многих других его сооружений. В сложной символике масонов парная колонна занимала едва ли не центральное место. Две колонны - Воаз и Яхин - стояли перед входом в храм Соломона, который считался ими прообразом всякой архитектуры, и символизировали активное и пассивное, мужское и женское начала. Еще одним архитектором- масоном является Джоан Соан.

В постройках Соана мы сталкиваемся с целым рядом странностей, которые трудно понять иначе как отражение идей масонства. Наиболее наглядным примером этого служит одно из главных его творений - музей в районе Далич на юге Лондона.

Снаружи здание представляет собой глухой кирпичный блок.Только две парные колонны - Боаз и Яхин - фланкируют один из его входов. Но когда оказываешься в его внутреннем пространстве, окунаешься в потоки льющегося из плафонов рассеянного света. С одной стороны, отсутствие окон здесь диктовалось самим функциональным назначением здания, специально предназначенного для хранения и показа произведений искусства. Но с другой, такая функциональная идея совпадала с основной идеей масонства: за нашим сумеречным материальным миром находится царство света, отделенное от нас непреодолимой преградой, и задача всего человечества - найти путь к этому царству. Смерть - лишь промежуточная станция на этом пути, ее не надо бояться, и она занимает большое место в масонских ритуалах и символике.

Согласно мифологии вольных каменщиков, первым архитектором на земле был строитель Ковчега библейский Ной, в которого сам Великий Архитектор Вселенной вложил знания геометрии и математики, а одним из главных символов их профессии был циркуль. Сам Исаак Ньютон посвятил целый трактат расшифровке "божественной геометрии" храма Соломона в Иерусалиме, как он описан в первой книге Царств Ветхого Завета. Симметрия, строгость, простота форм - это еще со времен Кристофера Рена стало символом веры многих архитекторов нового поколения.

Масонские символы отражают в основном строительную тематику: угольник, молоток, топорик. Кроме этого, масоны собрали и более древние знаки, такие как шестиконечная и пятиконечная звезды, всевидящее око, наделив их своими тайными смыслами.


Архитекторы оставляли эти тайные знаки на зданиях, порой ничего не подозревающих владельцев, таким образом, передавая сообщения для других масонов. Поэтому, увидев на здании что-то напоминающее масонскую символику, надо изучать, кто был архитектором, а кто владельцем этого дома.

Таким образом символика масонов сыграла большую роль в формировании и развитии мировой архитектуры и является ценным наследием мировой культуры.


Гелмедиллер Абдулджелил (Турция)

науч. рук. – cт. преп. Е.В. Беликова

Харьковский национальный университет строительства и архитектуры

ОСОБЕННОСТИ ТУРЕЦКОЙ АРХИТЕКТУРЫ

Историю турецкой архитектуры можно условно разделить на три основных периода: Сельджукский период (12 −13 века), Османский период (14 — 19 века) и современный период (20 век — начало 21 века). Внутри каждого из этих трёх периодов обычно выделяют несколько этапов. Говоря о турецкой архитектуре, обычно имеют в виду её наиболее яркие и выдающиеся образцы, представленные в наиболее знаменитых сооружениях, таких, как мечети, караван-сараи, медресе, правительственные сооружения, общественные бани.

Империя сельджуков, до прихода турок на территорию современной Анатолии в 11 веке, включала в себя Иран — государство с высокой культурой и довольно развитой архитектурой. Турки привезли с собой из Ирана опыт и навыки, которые оказали значительное влияние на строительство и архитектуру сельджукского периода. Для сельджукского стиля характерны простота, элегантность и гармоничные пропорции всего здания, а также особая изысканность и богатство деталей входных ворот и парадных дверей. Многие сельджукские сооружения имели небольшой внутренний дворик.

Османский период характеризуется значительным влиянием византийской архитектуры, а также строительных традиций мамелюкского Египта. Например, знаменитый Собор Святой Софии, всемирно известный памятник византийского зодчества, стал примером для подражания и источником вдохновения для строителей многих сооружений османского периода. Для архитектуры османского периода особенно типичны величественные купола, своды и арки.

В отличие от Центральной Азии и арабских стран в городах Турции османского периода чаще всего строили фахверковые двух-трехэтажные дома, верхние этажи которых обычно имели эркерные выступы на консолях. В окна гарема вставляли кафессы — решетки из деревянных пластин, позволявшие изнутри смотреть на улицу, но скрывавшие от постороннего взгляда интерьер. Над этими решетками иногда устраивали цветные витражи. Типично турецкими деталями интерьера являются длинная софа, расположенная вдоль одной или двух стен, а также встроенные в архитектурные конструкции шкафы и ниши для посуды. Большая часть сооружений и зданий в Турции построено из камня. Бани, цитадели, дворцы, крытые рынки, все здания украшены искусными эрзацами, керамической облицовкой, орнаментной резьбой. Архитектура Турции имеет свои характерные черты, к ним можно отнести каллиграфические надписи, геометрические фигуры и растительные мотивы. Чтобы придать узору объемность и глубину архитекторы использовали «игру света и тени».

На современную турецкую архитектуру огромное влияние оказала политика секуляризации, начатая Кемалем Ататюрком. Если ранее мечети и медресе являлись основными образцами национальной архитектуры, то с середины 1920-х годов строительству мечетей, медресе и другим культовым сооружений не уделялось внимание государством. В связи с этим резко усилилось влияние современной светской европейской (особенно немецкой) архитектуры. Этим объясняется отсутствие преемственности в стиле современной турецкой архитектуры. С 1920-х годов основными образцами архитектуры становятся офисы, музеи, гостиницы, правительственные сооружения и т. п. Главными чертами стиля становятся функциональность, простота, модернизм. Основоположниками современной школы турецкой архитектуры считаются Седат Хаким Элдем, Клеменс Хольцмайстер и Онат.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Схожі:

Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconУіі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „ Національне та інтернаціональне у світовому культурному просторі”
Харківська спілка Української асоціації викладачів російської мови та літератури
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconМіжнародна науково-практична конференція

Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconМіжнародна науково-практична конференція
У виданні вміщено програму Міжнародної науково-практичної конференції «іv міждисциплінарні гуманітарні читання»
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconМіжнародна науково-практична конференція «Теорія та практика управління економічним розвитком»

Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconМатеріал и міжнародної науково-практичної конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів «Актуальні питання експериментальної та клінічної медицини»
Міжнародної науково-практичної конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconНаукове об’єднання «Відкрите суспільство» Міжнародна науково-практична конференція
«Використана література», по тексту посилання оформлюються у квадратних дужках за зразком [4, c. 35]
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconІі міжнародна науково-практична конференція суспільство, економіка та економічна наука в ХХІ столітті
Внз, науковці науково-дослідних установ, докторанти, аспіранти, представники органів державної влади та місцевого самоврядування,...
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” icon«Відкрите суспільство» Міжнародна науково-практична конференція «Людське співтовариство: актуальні питання наукових досліджень» м. Дніпропетровськ
«Використана література», по тексту посилання оформлюються у квадратних дужках за зразком [4, c. 35]
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconПрограма роботи секцій sessions workplan VI (68) Міжнародний науково-практичний конгрес студентів та молодих вчених

Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” icon20 грудня 2017 року
Маркетингові технології підприємств в сучасному науково-технічному середовищі. – Матеріали VІІІ регіональної науково-практичної Інтернет-конференції...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка