Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ”



Сторінка5/14
Дата конвертації14.04.2017
Розмір2.49 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Дилмуханова Айтолкын (Казахстан)

науч. рук. к.п.н., ст.преподаватель Овчарова О.Н.

Харьковский национальный автодорожный университет
ОСОБЕННОСТИ ТРАДИЦИОННОГО КАЗАХСКОГО СВАТАНИЯ
Казахстан необычная страна с особой, самобытной культурой, которая формировалась на основе древних традиций, обычаев и обрядов, и постепенно стала принимать в себя ряд форм западной культуры. Сейчас в Казахстане происходит национальное возрождение, которое сопровождается не только повышенным интересом в казахской истории, но и возрождением собственных традиций и обрядов. Возрождение казахских традиций воспринимается сегодня в Казахстане как восстановление исторической преемственности. Для казахского народа это очень сложная и во многом болезненная проблема, поскольку речь идет о восстановлении утраченной традиции.

Традиции и обычаи – это отражение сущности нации, показатель того, чем она живет, о чем думает, во что верит. Казахские устои не являются исключением из этого определения. Они веками складывались из казахского кочевого образа жизни и прошли сквозь время, пространство и все преграды, которые ставило перед ним время, и дошли до наших дней некоторые в своём неизменном, а некоторые и в несколько деформированном состоянии. Необходимо отметить, что хотя и меняются поколения, меняются нравы и мышление людей, современное время диктует свои условия, но традиции народа никогда не изменяться, и всегда находятся люди которые будут продолжать чтить и соблюдать обычаи своих предков. У казахского народа всегда были свои устоявшиеся из века в век традиции и обычаи проведения свадебных церемоний. И в современном обществе никто не желает, нарушать обычай своего народа, даже наоборот все стремятся соблюдать все традиции при сотворении молодой, счастливой семьи.

В этой статье мы остановимся на одной из интересных исторических свадебных традиций – «сватании».

Самым первым этапом свадебного процесса было знакомство или смотрины. Раньше существовали различные виды знакомства, то есть смотрин: «кыз айттыру» – если дети (мальчик или девочка) маленькие, или даже еще не родились, а семьи договариваются в будущем стать сватами, значит они очень хорошо знают друг друга, давно дружат; «бел куда» – до рождения малышей, если, конечно, позже у одних будет мальчик, а у других – девочка, договариваются стать сватами (атастыру); «бесик куда» – сватают детей с колыбели.

По обычаю дети знаменитых родителей или просто искусные джигиты устраивали смотрины девушек для женитьбы. Прослышав, что в дальнем ауле есть хорошая, красива девушка на выданье, джигиты со своими друзьями отправлялись выбирать суженую. Таким джигитам не было запрета на смотрины девушек. Казахская народная пословица «кызды ким кормейди, кымызды ким ишпейди», в переводе означающая «как нет запрета пить кумыз, так нет запрета смотреть на девушек», открывали все дороги для джигитов. Их старались встретить с почетом. Гордые, свободолюбивые девушки аула начинали состязания в разных видах искусства. Они смотрели на джигитов оценивающе и высказывали свое мнение открыто. На подобных встречах часто затевались айтысы между девушками и джигитами. Понравившиеся друг другу девушка и джигит, объяснялись в чувствах, и джигит отправлял сватов. Выбор оставался за влюбленными. Но не всегда молодым людям разрешалось выбирать себе пару. Это могли делать лишь дети влиятельных людей или прославленные джигиты. Но в современном обществе, опускается традиция смотрин. В наше время молодые люди сами находят друг друга, и решение по выбору второй половинки, зависит только от них самих.

«Қамшы қайтару» – отец, выбирающий невесту для сына, оповещал родственников о планах, а они в свою очередь рассказывали, где и у кого есть девушка на выданье. Отец вместе с уважаемыми людьми прибывал к родителям девушки, а после трапезы вывешивал камчу на кереге и только после этого уезжал. Отец девушки после знакомства с гостями, поняв намек, должен был дать соответствующий ответ. Если девушка помолвлена ранее или родители не желали выдавать дочь, то он возвращал камчу хозяину. Эти традиции сейчас мало кто придерживается, можно встретить их только на юге Казахстана, и то редко.

Брачное соглашение может достигаться двумя способами: во-первых, путем договора между родителями той и другой стороны, когда глава семьи жениха едет с данным предложением к родителям невесты, что обычно и происходит «кудалык»; во-вторых, сторона жениха крадёт невесту «алып кашу». Кража невесты может быть по согласию девушки, сторона жениха отправляет к семье невесты посланца – хабар айтушы, он сообщает родственникам о том, что их дочку украли. После этого родня невесты едет за ней «қуғыншылар» (в лице ее родных и близких). Но так же отчаянные джигиты идут на кражу девушек, в которых влюблены. При этом девушка об этом ничего не знает. В этом случае за девушкой так же едут родственники. Но в наше время обычно родители спрашивают у девушки согласна ли она остаться, и если девушка этого не хочет могут забрать ее, хотя это случается редко. Конечно, в наше время за кражу человека нужно отвечать по закону. До такого редко доходит, но бывает.



«Құда түсу» – сватовство обязательная традиция казахского народа. Отец юноши с близкими родственниками едут сватать девушку. Отец девушки, извещенный заранее о приезде сватов, приглашает своих родных и близких. Сватов торжественно принимают, а после всех договоренностей обе стороны преподносят друг другу презенты, которые полагаются по традиции. Также необходимо отметить, что именно в этом обряде дарится очень много подарков. Когда сторона жениха приходит в дом, женщины этого дома протягивают аркан у ворот («аркан тарту»). Им дают подарки (деньги или отрезы ткани) за то, чтобы они впустили сватов в дом. В это время в огонь наливается масло, и самая уважаемая женщина рода, согрев на нем свои руки, прикасается ими к щекам будущего зятя, чтобы он почувствовал тепло дома своей невесты. Сватов проводят к дастархану, где уже сидят родственники девушки. Потом приподносят к столу «куйрык-бауыр» (курдюк и печень с куртом), за это им кладут деньги. Наконец, перезнакомившись с будущими родственниками, сваты требуют показать им невесту. В ответ снохи требуют с них «коримдик» – плату за смотрины. После этого снохи ведут невесту к ее будущим родственникам и показывают ее.

Следующий важный обряд –  «сырға салу»  – своеобразное «окольцовывание» невесты. Мать жениха надевает серьги на будущую невестку и тем самым закрепляет ее новый статус. Ко всему прочему, сторона жениха одаривает близких родственников невесты золотом: обычно это кольца, серьги, броши, колье, часы.

После этого устраивают смотрины будущей невесты, с гостей берут за это выкуп. Назначается день последнего предсвадебного этапа, после которого никакая из сторон не имеет права расстроить помолвку. В этот день, вечером в комнату, где сидят гости, вводят невесту в сопровождении снохи, которая просит выкуп за смотрины. Сноха жениха надевает на невесту кольцо, серьги и ожерелье. Это начало обручения. Певец под аккомпанемент саза или домбры поёт обрядовые песни «той бастар». Начинают танцевать лишь родственники жениха. Аксакалы аула благословляют молодых и назначают точный день свадьбы.

Окончательный договор между сватами называется «бата аяк» (в некоторых местах «сырга тагар» или «баталусу»). Отец жениха ехал к будущему свату и обговаривал срок свадьбы, количество калыма, каде-жора (подарок). Существовало два вида «бата» - «касимди бата» и «касимсиз бата». «Касимди бата» - это когда точно назначалась дата свадьбы, объем затрат, количество затрат. «Касимсиз бата» - это когда назначалась дата свадьбы, а объем затрат и количество скота определялось позднее, с учетом обстоятельств и времени.

После официальной части сватовства, по традициям казахской свадьбы, сторона жениха должна уплатить стороне невесты «калын мал». Выплачивался он в основном скотом. Размер его зависел от достатка и состояния сватающихся. Если среди бедных сватов «калым» ограничивался 5-6 головами скота, то между баями он мог составлять от 200 до тысячи лошадей. Если калым состоял из 10 голов рогатого скота, он назывался «донгелек калын», то есть округленный калым, если мелкая живность заменялась на 1-2 лошади – «балама калын», то есть замененный калым. При этом учитывался скот для угощения на свадьбе, дары за молоко матери невесты «сут акы», усопшим и живым «оли тири», «каде» со стороны жениха и множество других даров по обычаю.

В процедуре уплаты калыма существовали нерушимые правила: одна лошадь вручалась конюхам, что называлось «курыкбау», один баран отдавался чабану – «косакбау». При благословении также вручался скот – «келин тили» (язык невестки). «Келин тили» платился за здоровье невесты, по поверью, если не уплатить «келин тили», то будущая сноха может лишиться дара речи.

После договора о свадьбе со стороны жениха во главе со сведущим человеком сватом отправляется подарок «оли тири» в знак уважения и признательности не только живым. После этого подарка жених может тайком навещать невесту – «урын келу» или «канаменде».

После сватовства и уплаты калыма жених ехал в первый раз навестить свою невесту. Это торжественное посещение называлось «кынаменде» или «урын келу». До «кынаменде» жених, согласно обычаям казахской свадьбы, не имел права посещать дом или аул просватанной девушки. Будущий жених, якобы тайком, в сумерках, со свитой торжественно прибывал в аул невесты. Чтобы навестить невесту сторона жениха выполняла ряд положенных обычаев. Например, снохи, ссылаясь на одышку при быстрой ходьбе, приносили ентикпе, а при знакомстве с шурином или младшей сестрой невесты – «балдыз коримдик». Относительно девушки обряд «кынаменде» или «урын келу» называется «кыз кашар».

На следующий день после «кынаменде» устраивалось всеобщее веселье с песнями и танцами, называемое «урын той». Для молодежи этот день – радостный, веселый ожвленный. С жениха брали кол устатар, шаш сипатар, кыз кушактар, арка жатар и другие подарки. Это был день встречи двух влюбленных. Девушка дарила жигиту свой платок в знак девственности и давала подарки его братьям и сестрам.

Если после «урын» договор сватов нарушался: то, если жених отказывался жениться на девушке, то уплаченный им калым не возвращался и он дополнительно платил штраф, если же договор нарушался со стороны невесты, то калым полностью возвращался и также платился штраф.

Но в настоящее время традиционный обряд казахской свадьбы сохранился с незначительными изменениями. Они заключаются в том, что жених с невестой перестали надевать национальную одежду. По прежнему с головы невесты снимается фата и завязывается платок. Изменению также подвергся свадебный той. Перестали проводить национальные игры, которые раньше имели большой размах. Но все же, хочется отметить, что казахи стремятся к возрождению утраченных обычаев. И это, в свою очередь, придает особенности народу.



Дитюк О., Козюра Н. (Україна)

наук. кер. ст. викл. Мартинова І.Є.

Харківський національний університет будівництва та архітектури
Мовний «антиетикет» сучасного студента
Особливої актуальності набуває проблема виховання у мовця загальнолюдських ціннісних орієнтирів, оскільки культура мовлення всього нашого суспільства і культура мовлення студентів зокрема – це чи не найяскравіший показник стану їх моральності, духовності, культури взагалі.

  Сьогодні надзвичайно актуальним є вивчення проблем ціннісних орієнтирів української молоді в європейському контексті з метою виявлення реальної картини всього, що відбувається з сучасною молоддю. Адже не секрет, що пройшли внутрішні трансформації українського суспільства, які спричинили суттєву зміну цінностей і відповідно ціннісних орієнтацій (змінилися стосунки між людьми: відчутні озлоблення, користолюбство, низька культура, байдужість, зневажання честі, совісті, зростання корумпованості, злочинності). Ці процеси не оминули й молодь, адже саме молодь є тим елементом, для якого найбільш складно у невизначеності формувати свою власну систему цінностей. Для різних категорій молоді існують свої уявлення про авторитети, норми поведінки, пріоритети. Особливо це помітно у ставленні молоді до мови свого народу, яка є універсальним засобом вираження внутрішнього світу індивіда, складовою загальнолюдських цінностей. Адже сьогодні доведено, що чим досконаліше особа володіє мовою, тим виразніше постає перед людьми як особистість [1]. Яким же є мовлення сучасного середньостатистичного студента? Більша частина студентів володіє навичками культури мовлення. Але все ж сьогодні під час занять можна почути від студентів: Повторіть ше раз! (або Шо–шо?) замість:Повторіть, будь ласка, ще раз! А як зауваження одногрупникові звучить: Куда прьош? замість Зачекай, будь ласка, я тебе зараз пропущу. Студенти часто використовують не лише сленгові слова, а й жаргонну і, що взагалі неприпустимо для майбутнього випускника ВНЗ, – обстенну (позанормативну) лексику, яку польські мовознавці називають бридкою. Мабуть, ніхто не буде заперечувати, що через низьку культуру усного мовлення виявляються виразні ознаки бездуховності. Мовна неграмотність, невміння написати елементарний текст, перекласти його з української мови на російську чи навпаки чомусь перестали сприйматись як недолік. Культура мовлення всього нашого суспільства і культура мовлення студентів зокрема – це чи не найяскравіший показник стану їх моральності, духовності, культури взагалі. Словесний бруд, що заполонив їхнє мовлення, мовленнєвий примітивізм, вульгарщина – тривожні симптоми духовного нездоров’я народу (молоді з майбутньою вищою освітою зокрема). Спливають часи, а сленгова мовотворчість студентів не згасає. Вона лише дещо видозмінюється в лексиці, семантиці, оновлюється разом з науково-технічним прогресом чи духовним регресом. Мовлення деяких студентів у позааудиторному студентському, ширше – молодіжному середовищі дещо відрізняється від їх же мовлення в аудиторіях. Розмовляючи між собою, студенти часто використовують сленгізми, напр.:  гнать бєса – говорити нісенітницю; рвати когті – швидко втікати; здати на шару –легко скласти іспит;  рубати хвости – відмовити в чомусь;  ганяти понти – поводити себе з викликом;  запороть бочину – зіпсувати якусь ситуацію; пробити на умняк – задуматися; розслабить булки – відпочити;  торба з анатомії - важка незрозуміла тема.

Поширення сленгу серед молоді самі студенти пояснюють тим, що саме мова арго допомагає їм яскравіше висловити свій емоційно-експресивний стан, напр.: про дівчину, яка подобається, говорять: Он пішла Анабель; про прихід нежданого гостя – прітопал, нарісовался; про довгий шлях (від корпусу № 1 до корпусу № 2), який потрібно подолати за перерву між парами (15 хвилин) – тернистий путь, дорога смерті; про помилку, допущену кимось – заліпухагонєвобрєд.

Лексика студентів особливо в останні роки тяжіє до активізації “знижених” лексичних засобів, які отримали можливість без обмежень сполучатися з усіма стилістичними опонентами: молодіжним, злочинним жаргонами, жаргоном музикантів, жаргоном комерсантів, комп’ютерним жаргоном (шухер, западло, тусовка). Але чи завжди це можна пояснити тим, що жаргонізми виступають як засіб експресивної номінації професійних денотатів? Взаємопроникнення сленгу різних арготичних груп, особливо кримінальної, у студентську, мабуть, можна пояснити і посиленням криміногенної ситуації, надмірною романтизацією деякими студентами життя кримінального світу. Тому робота над культурою мовлення сучасного студента – це і велика виховна робота з молодою людиною, якій потрібно прийняти духовну істину – “культура мовлення – не інтелігентська забаганка, а життєва необхідність для народу”. А майбутній випускник вищого навчального закладу – людина, яка відповідатиме не лише за якісне виконання роботи, а й за духовний мікроклімат колективу, який тримається на спілкуванні за допомогою слова. Тому мова кожного має бути змістовною, правильною і чистою (літературною); точною, логічною,  багатою, доречною, виразною і образною. Використовувати жаргонні, нецензурні, грубі слова майбутній керівник не має права.

Студенти мають оволодіти правилами поведінки, вивчити формули мовного етикету, пам’ятати, що необхідною й важливою складовою частиною спілкування є ситуації “ввічливого контакту” між комунікантами, зокрема, ситуації вітання, знайомства, прощання, подяки, вибачення, поздоровлення, а ці ситуації найбільш частотні, що підтверджує укладений список із 1200 слів, отриманих шляхом статистичного вивчення спонтанного мовлення студентів, записаного на магнітофон.

Мовленнєвий етикет студентів, як етикет взагалі, не існує поза часом і простором. Це етикет конкретного суспільства чи його прошарку, зокрема студентів, на історичному етапі розвитку цього суспільства.

 Основи культури спілкування кожної людини закладаються в сім'ї, школі. Але, очевидно, і в школі, а головне, у сімейному оточенні діти часто не чули від однолітків і батьків ввічливих слів. Мабуть, спілкування в деяких сім’ях обмежувалося лише наказовими формами і у вигляді не лише літературних виразів. Це підтверджують і результати анкетування студентів. Із опитаних 1500 студентів написали, що: використовують постійно формули мовного етикету і не уявляють собі спілкування без них лише 720; використовують зрідка – 236; вважають, що можна обійтися без них  – 544.

Навчаючи і виховуючи студентів, кожен викладач своїм прикладом має стверджувати, що мовна культура кожної людини, і студентів зокрема, має стати їх надійною опорою у вираженні незалежності думки, розвиненості людських почуттів. Сьогодні перед викладачами ВНЗ стоїть завдання, щоб кожен студент оволодів і засобами комунікативної професійної компетентності (комунікативна компетентність – це, на думку дослідників [3], володіння засобами мовної комунікації і професійна компетенція як інформаційна складова). Комунікативну компетенцію визначають як творчу здатність людини послуговуватися інвентарем мовних засобів (висловами, дискурсами тощо). Така здатність базується на знаннях людини та її готовності до їх  адекватного, доречного використання [4].

У програмах «Українська мова за професійним спрямуванням» для ВНЗ зазначається, що головною метою мовної освіти майбутніх спеціалістів-нефілологів є формування комунікативної компетенції, високого рівня мовної культури професійного спрямування шляхом ознайомлення з термінологічними та фразеологічними особливостями мови обраного фаху, складання та оформлення професійних текстів і документів, редагування і переклад текстів офіційно-ділового й професійного спрямування,           ознайомлення з основними засадами ділової комунікації (особливостями,   основами культури професійного мовлення, етикету) тощо. Від цього        залежатиме формування всіх інших компетенцій, необхідних для успішного    функціонування майбутнього спеціаліста у суспільному житті.  Заняття з професійної мовної підготовки, на думку дослідників [2], – це той терен, де   молодь опановує способи оперування мовою як знаряддям досягнення    успіху в професійній сфері, а це, безперечно, не залишить студентів          байдужими до таких занять і до такого предмета. На заняттях бажано використовувати різноманітні комунікативні вправи і завдання, етюди, соціально-рольові ігри для парної, групової, колективної взаємодії. Увесь навчальний матеріал потрібно поєднати "наскрізним сюжетом": ділові взаємовідносини у виробничому колективі. Кожне заняття – це один із етапів типізованих стосунків ("Прийом на роботу", "Перший день у колективі", "Нарада", "Доповідь", "Прийом відвідувачів"). Студенти на таких заняттях-іграх будуть учасниками виробничого колективу, що викликатиме у них жвавий інтерес, допомагатиме їм сформувати професійно важливі мовленнєві вміння, навчитися добирати "потрібні" слова для налагодження доброзичливих стосунків у колективі.

Підвищенню рівня культури професійного мовлення студентів сприяє збагачення їх активного ділового словника. Зазначимо, що найдоцільніше використовувати для цього тексти офіційно-ділового стилю, вправи, завдання, побудовані на матеріалі професійного спрямування (таким є навчальний посібник Гриценко Т.Б. Українська мова й культура мовлення, К.: Центр навчальної літератури, 2005, написаний для студентів аграрних ВНЗ). Доцільним є використання  ефективного прийому "периферійного зору" (Н.В.Бондаренко) – дібраний лексичний матеріал активізується за допомогою таблиць.

Розвиткові мовної майстерності і виробленню ціннісних орієнтирів сучасної молоді (людська культура, людяність, почуття власної гідності, уміння вільно і грамотно висловлюватись тощо) сприяє висвітлення взаємозв’язку вербальних і невербальних засобів спілкування (з цією метою можна  використати евристичні бесіди, розповіді, прийом зосередження уваги на зовнішній поведінці учасників діалогу). Під час таких занять студентів  потрібно розсадити у вигляді "підкови" (С.М.Зорін), щоб вони могли  спостерігати за мімікою, жестами, поставою. Потім бажано проаналізувати зі студентами зовнішні прояви комунікантів, наголосити на тому, які саме невербальні засоби сприяли забезпеченню ефективного спілкування. Після таких занять поведінка студентів має змінитися: вони стануть уважнішими, доброзичливішими  один до одного, краще формулюватимуть свої думки, по-іншому будуть ставитися до мови.

Отже, виховання у студентів мовної свідомості є головною метою мовної освіти майбутніх спеціалісті та формування комунікативної компетенції, високого рівня мовної культури професійного спрямування. Усвідомлення мови свого народу, держави як складової загальнолюдських цінностей можна забезпечити методами різнобічного впливу на почуття (бесіда, дискусія, власний приклад викладача). Сьогодні досконале володіння мовою стає важливим компонентом професіограми фахівців різного профілю. Адже повний вияв професійних обдарувань індивіда відбувається саме засобами мовлення. У такий спосіб особа може реалізувати себе в різних життєвих ролях, скоригувати хід міжособистісного спілкування, що забезпечує ефективну взаємодію у середовищі виробничого колективу. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває проблема виховання у мовця, що усвідомлено творчо користується мовою як засобом самотворення, самоствердження і самовираження, загальнолюдських ціннісних орієнтирів, оскільки сьогодні культура і мова виявилися об'єднаними в царині духовних вартостей кожної людини і всього суспільства.

Література

1. Актуальні проблеми розбудови національної освіти: Збірник науково-методичних праць. – К.– Херсон, – 1997/ – C. 34–37.

2. Непийвода Р. Як усе ж таки запровадити українську мову у наших вузах? // Державність української мови і мовний досвід світу: Матеріали міжн. конф. –  К., 2000. – 444 с.

3. Сластенин В.А., Шубин, Э.П.: Языковая коммуникация и обучение иностранным языкам. – М., 1972. – 350 с.

4. Hymes, D: In Communicative Competence» in J. B. Pride and Holmes (eds): Sociolinguistics Harmondsworth. Penguin. – 1972, s. 269–293.


Жорник В.В. (Україна)
наук. кер. ст. викл. Ігнатова В.В.

Харківський національний університет будівництва та архітектури

МОВЛЕННЄВІ ПОМИЛКИ В РЕКЛАМІ ТА НА ТЕЛЕБАЧЕННІ

Актуальність теми дослідження зумовлюється бурхливим розвитком інформаційних обмінів у сучасному суспільстві, який ставить важливу проблему - правильність поданої інформації. Адже ми з вами кожного дня можемо бачити рекламу: по телевізору, в газетах, в метро чи йдучи по вулиці.

Для початку варто дати визначення рекламі як терміну.

Реклама - інформація, поширена будь-яким способом, в будь-якій формі і з використанням будь-яких коштів, адресована невизначеному колу осіб та спрямована на привернення уваги до об'єкта рекламування, формування або підтримка інтересу до нього і його просування на ринку.

Мовна ситуація в Україні – чи не найболючіше питання для кожного з нас. Сімдесят відсотків рекламних звернень містить мовленнєві помилки. Українським рекламістам, особливо тим, хто лише нещодавно розпочав свою роботу в цій галузі, не вистачає ні теоретичних, ні практичних знань, що проявляється на наших екранах та білбордах на всіх етапах створення рекламного продукту – від задуму до реалізації. Зважаючи на незнання української, а подекуди й російської мов, помилки, допущені в черговому рекламному зверненні можуть лишитися непоміченими більшістю населення.

За спостереженнями професійних мовознавців неточності виникають, коли рекламний текст спочатку створюють російською, а потім перекладають українською.

Для аргументації того що проблема існує наведемо приклади помилок в рекламних оголошеннях та на телебаченні:

Найпоширенішою помилкою є уживання лексичних русизмів ( слово запозичене з російської мови або побудований за зразком російських слів і виразів). Таких помилок трапляється багато. Це явище зумовлене, напевно, тим, що українська мова впродовж віків була позбавлена змоги природно, еволюційним шляхом розвиватися. Як наслідок, ще й сьогодні ми використовуємо різноманітні мовні спотворення, кальки, замість того, щоб просто заглянути в словник і перевірити правильний переклад слова. (Калька (фр. calque «копія»)— це особливий вид запозичення: утворення нового, слова, або нового значення слова через буквальний переклад відповідного іншомовного елемента.), наприклад: в русском языке «принимать участие» в українській же мові інколи вживається як «приймати участь» - так от - це калька, адже правильно було б сказати «брати (взяти) участь». Навіть своєрідний рефрен телеканалу «1+1» – «Ти не один» – калька з російської, а правильно сказати – «Ти не сам». Якось під час сюжету про національну символіку України в рамках випуску новин на телеканалі СТБ кореспондентка назвала національний стяг – «прапір» .

Наведемо «зразки» рекламних текстів із зазначеними вадами:

«Кадрове агентство «Служба безпеки бізнесу» запрошує на роботу охоронників» (охоронців); «Підвіконники європейської якості зі штучного мармуру та полімер бетону» (підвіконня);

 Якщо вам заважає різка біль, прийміть ліки (правильно різкий біль. Слово «біль» – чоловічого роду).

 «Густі та кріпкі» – таким був слоган рекламної кампанії шампунів Пантін кілька років тому. За місяць «кріпкі» замінили на «міцні». Множина лишилася. Російське слово «волосы» й справді вживається у множині. А українське «волосся» – в однині.

 Туристичні агентства пропонують нам відпочити в Турції, Туреччина їх чомусь не задовольняє.

 «Счастлива родина» – саме таким бачать майбутнє в Партії регіонів. (Українською – «щастя»).

 Стакан наполовину повний; більша половина (половина – це одна з двох рівних частин, на які поділене ціле і половина не може бути більшою чи меншою).

Фуршет пропонує зробити удар «по цінам»(Правильний варіант – «цінах»).

Магазин сантехніки пропонує «Самі низькі ціни», а правильно було б «Найнижчі ціни».

«Рейд» вбиває комах на смерть» - тавтологія (а як же ще можна вбити, якщо не на смерть, тому недоцільно й неправильно використовувати такий вираз);

Популярною помилкою, яка фігурує у більшості відео- та аудіороликів, що рекламують засоби від нежитю, є надання слову «нежить» жіночого роду (нежить – ч.р).

«Суржик» і неграмотність в Україні заполонили не лише побут, а й ділові сфери життя. У боротьбі за рідну мову ми поки що програємо: російською вже не володіємо, української ще не навчилися.



За результатами дослідження можна зробити наступні висновки. Відсутність належного редакторського і коректорського опрацювання призводить до грубих лексичних, граматичних, орфографічних та пунктуаційних помилок у текстах. Найпоширенішою помилкою є використання русизмів, «суржикових» слів. І саме поява кваліфікованих редакторів, які спеціалізуються на рекламних текстах, могла б виправити цю ситуацію.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Схожі:

Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconУіі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „ Національне та інтернаціональне у світовому культурному просторі”
Харківська спілка Української асоціації викладачів російської мови та літератури
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconМіжнародна науково-практична конференція

Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconМіжнародна науково-практична конференція
У виданні вміщено програму Міжнародної науково-практичної конференції «іv міждисциплінарні гуманітарні читання»
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconМіжнародна науково-практична конференція «Теорія та практика управління економічним розвитком»

Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconМатеріал и міжнародної науково-практичної конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів «Актуальні питання експериментальної та клінічної медицини»
Міжнародної науково-практичної конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconНаукове об’єднання «Відкрите суспільство» Міжнародна науково-практична конференція
«Використана література», по тексту посилання оформлюються у квадратних дужках за зразком [4, c. 35]
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconІі міжнародна науково-практична конференція суспільство, економіка та економічна наука в ХХІ столітті
Внз, науковці науково-дослідних установ, докторанти, аспіранти, представники органів державної влади та місцевого самоврядування,...
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” icon«Відкрите суспільство» Міжнародна науково-практична конференція «Людське співтовариство: актуальні питання наукових досліджень» м. Дніпропетровськ
«Використана література», по тексту посилання оформлюються у квадратних дужках за зразком [4, c. 35]
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconПрограма роботи секцій sessions workplan VI (68) Міжнародний науково-практичний конгрес студентів та молодих вчених

Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” icon20 грудня 2017 року
Маркетингові технології підприємств в сучасному науково-технічному середовищі. – Матеріали VІІІ регіональної науково-практичної Інтернет-конференції...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка