Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ”



Сторінка7/14
Дата конвертації14.04.2017
Розмір2.49 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   14

Литература

1. Акунин Б. Интервью [Электронный ресурс] / Борис Акунин // Независимая газета – 2000. – Вып. №49 (172). – Режим доступа: http://exlibris.ng.ru/newyear/2000-12-28/8_akunin.html

2. Басинский П. Штиль в стакане воды. Борис Акунин: pro et contra / Павел Басинский // Литературная газета. – 2001. – 23-29 мая (№ 21 (5834)).

3. Данилкин Л. Убит по собственному желанию / Лев Данилкин // Акунин Б. Особые поручения. – М.: Захаров, 2000. – С. 317-318.

4. Дьякова Е. Борис Акунин как успешная отрасль промышленности [Электронный ресурс] / Е. Дъякова // Новая газета – 2001. – № 45. Режим доступа: http: // novayagazeta/ru /

5. Постмодернизм. Энциклопедия [Электронный ресурс] / [сост. и науч. ред. А.А. Грицанов, М.А. Можейко]. – Минск: Интерпрессервис; Книжный Дом, 2001. – 1040 с. – Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki/Постмодернизм

6. Ранчин А. Романы Б. Акунина и классическая традиция: повествование в четырех главах с предуведомлением, лирическим отступлением и эпилогом [Электронный ресурс] / Андрей Ранчин.Режим доступа: http://magazines.russ.ru/nlo/2004/67

7. Рейтблат А. Русский извод массовой литературы: непрочитанная страница / Абрам Рейтблат // «НЛО» – 2006. – №77. – С. 405-411.

8. Стародубец А. Интервью. Беллетристика требует знаний, чувства меры, дисциплины [Электронный ресурс] / Анатолий Стародубец // «Эхо планеты». – Режим доступа: http://www.itar-tass.com/c49/422423.html

9. Чупринин С. Звоном щита / Сергей Чупринин // Знамя. – 2004. – №11. – Режим доступа к журн.: http://magazines.russ.ru/znamia/red/chupr/book/midllit121.html.

10. Эко У. Имя розы. Заметки на полях «Имени розы» / Умберто Эко. – М.: Знание, 1989. – 687 с.

11. Worton М., Still J. Intertextuality: Theories and Practices / М. Worton, J. Still. – Manchester, New York: Manchester UP, – 1990. – p. 2.


Котелевська А. В. (Україна)

наук. кер. к.філол.наук, доц. Романова О.О.

Харківський торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету

КУЛЬТУРА МОВИ СУЧАСНОЇ ДІЛОВОЇ ЛЮДИНИ

Культура мови – дотримання усталених мовних норм усної і писемної літературної мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майстерне використання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування.

Культура людського спілкування – це частка загальної моральної культури особистості. Відсутність культури спілкування – свідчення бездуховності людини. Ще мудрий Езоп довів, що наше слово – це і найкраще, що є в розпорядженні людини, і найгірше, чим вона володіє.

Сьогодні проблема культури спілкування набуває, як ніколи, великого значення. Відбувається становлення України як самостійної держави, інтенсивно розвиваються міжнародні та міжособистісні зв’язки з різними країнами світу. З огляду на це визначальною стає для нашого суспільства проблема вміння спілкуватись як на офіційному, діловому, так і на чисто побутовому рівнях.

Культура і мистецтво спілкування не самоціль, а дорогоцінний здобуток людини. Це засіб духовного розвитку і вдосконалення особистості, яка прагне до відчуття власної гідності.

На ефективність ділового спілкування значною мірою впливає вміння його учасників використовувати лексичне багатство, виражальні можливості мови. Уміння правильно обрати інтонацію, слово, репліку є важливим аспектом культури мовлення особистості.

Культура мовлення – володіння учасниками усного і писемного літературного мовлення, уміння використовувати зображувальні засоби мовного коду в різних умовах і сферах спілкування відповідно до мети і змісту комунікації.

Виявляється культура мовлення в умінні говорити і писати так, щоб реципієнт правильно сприйняв інформацію і здійснив дії, яких очікує від нього автор висловлення чи тексту.

Мова завжди співвідноситься з людиною, тобто є засобом передавання думок, ідей, почуттів і для відправника, і для одержувача інформації. Особа, яка говорить або пише, обирає, розміщує, комбінує, і трансформує слова та інші мовні одиниці, виходячи із сутності предмета спілкування та ситуації, в якій відбувається процес спілкування. Мова пов’язана з мисленням. Для того щоб усно чи письмово висловитись, необхідно зважати на такі якості мови, як точність (значення слів співвіднесені зі змістом та обсягом висловлюваних понять), логічність (зв'язок значень, властивих словам, словосполученням і реченням у структурі мовлення, не повинен суперечити законам логіки і мислення). Мова виражає і передає не лише думки, а й почуття, волю, стани свідомості, естетичні потенції особистості, умови спілкування (місце, час, коло співрозмовників тощо).

Кожна мова, в тому числі й українська, у процесі свого розвитку послуговується категоріями й поняттями, пов’язаним з новими суспільними релігіями. Звичайними стали такі терміни, запозичені з англійської мови у зв’язку з трансформацією соціально-економічних відносин в Україні: «менеджмент», «маклер», «дилер».

Культура мовлення менеджера вимагає відмови від жаргону, уникнення слів, зміст яких невідомий або не зовсім зрозумілий для користувача, уміння зрозуміло висловлюватись.

Ділове спілкування визначається як специфічна форма контактів і взаємодії людей, які представляють не лише самих себе, а й свої організації.

Воно включає обмін інформацією, пропозиціями, вимогами, поглядами, мотивацією з метою розв’язання конкретних проблем як всередині організації, так і за її межами, а також укладення контрактів, договорів, угод чи встановлення інших відносин між підприємствами, фірмами, організаціями.

Ділове спілкування на відміну від його інших видів має свої особливості, а саме:

• наявність певного офіційного статусу об’єктів;

• спрямованість на встановлення взаємовигідних контактів та підтримку зв’язків між представниками взаємозацікавлених організацій;

• відповідність певним загальновизнаним і загальноприйнятим правилам;

• передбачуваність ділових контактів, які попередньо плануються, визначається їх мета, зміст і можливі наслідки;

• конструктивність характеру взаємовідносин, їх спрямування на розв’язання конкретних завдань, досягнення певної мети, як правило, не виходячи за рамки певного кола;

• взаємоузгодженість рішень, домовленість та подальша організація взаємодії партнерів;

• значущість кожного партнера як особистості;

• безпосередня діяльність, якою зайняті люди, а не проблеми, що бентежать їх внутрішній світ.

Ефективне ділове спілкування – це не стільки обмін значеннями, скільки обмін думками. Більше того, це пошук спільного рішення.

Отже, мовна культура – це надійна опора у вираженні незалежності думки, розвиненості людських почуттів, у вихованні діяльного, справжнього патріотизму. Культура мови передбачає вироблення етичних норм міжнаціонального спілкування, які характеризують загальну культуру нашого сучасника.

Діловий стиль спілкування орієнтований на позитивний (конструктивний) результат. Діловий стиль виключає придушення чужої позиції. Основне питання ділового стилю спілкування можна сформулювати так: позиції сторін визначаються відношенням до обговорюваної проблеми (спірному положенню) чи відношенням до опонента. В етичному плані співрозмовник повинен виявляти терпимість, довір'я, розуміння й бути відвертим зі співрозмовником. Потрібно бути тактовним, особливо до жінок, старих, інвалідів, виявляти до них гуманність і благородство, уважність і запобігливість. Уміння продуктивно спілкуватися з діловими партнерами, реальними або потенційними, – важлива професійна якість ділової людини, необхідний елемент його розмовної та психологічної культури.

Кылычев Хасан (Туркменистан)

науч. рук. ст. преп. Беликова Е.В.

Харьковский национальный университет строительства и архитектуры

Диалог как метод формирования толерантного поведения

В последнее время часто используется понятие толерантности — в научной литературе, публицистике, в политике, в образовании, даже в быту. Его изучением занимаются многочисленные исследователи разных направлений: политологи, юристы, социологи, философы, психологи, педагоги, культурологи. По определению В.Тишкова, толерантность – «личностная или общественная характеристика, которая предполагает осознание того, что мир и социальная среда являются многомерными, а значит, и взгляды на этот мир различны и не должны сводиться к единообразию или в чью-то пользу».

Толерантность по М.Липману это — терпеливость, выносливость, психическая устойчивость при наличии фрустраторов и стрессоров.

Характерные черты толерантности определены в Преамбуле Устава ООН: «…проявлять терпимость и жить вместе, в мире друг с другом, как добрые соседи».

Понятие толерантности, хотя и отождествляется большинством источников с понятием терпения, имеет более яркую активную направленность. Толерантность — не пассивное, не естественное покорение мнению, взглядам и действию других; не покорное терпение, а активная нравственная позиция и психологическая готовность к терпимости во имя взаимопонимания между этносами, социальными группами, во имя позитивного действия с людьми иной культуры, национальной, религиозной или социальной среды.

Актуальность формирования толерантности определяется тем, что при ее отсутствии в поведении человека возникает не пустота, а противоположные черты — агрессивность, жестокость, насилие.

Применение диалоговых и дискуссионных методов помогает студентам в развитии умений не только формулировать, высказывать и отстаивать свои мысли, но и внимательно и уважительно выслушивать мнений оппонентов, не согласных с их точкой зрения. Принцип диалога, неразрывно связанный с принципом толерантности, должен являться не только средством обучения, но и его целью. Творческое использование принципа толерантности в процессе обучения становится залогом эффективности образования, с одной стороны, а также создает благоприятные условия для дальнейшей распространения толерантности в другие сферы социальных отношений.

В многонациональном обществе существуют различные культурные традиции и моральные нормы, вместе с эволюцией самого общества отчасти изменяется и система ценностей. Но различие систем ценностей и норм морали не должны являться источником конфликтных ситуаций, поэтому именно сейчас стала особенно актуальной проблема становления терпимого отношения к людям иной этнической и конфессиональной принадлежности. Опасность возникновения межэтнических и межконфессиональных конфликтов, в том числе и грозящих перерасти в глобальные, требует формирования новой культуры отношений, построенных на уважении, принятии чужой культуры, умения находить решение проблемы через диалог, доброжелательно относиться к многообразию жизни.



Ламниди Анас (Марокко)

науч. рук. Греул О.А.

Харьковский национальный университет строительства и архитектуры

Альгамбра – шедевр архитектурно-паркового искусства

Альгáмбра  — архитектурно-парковый ансамбль, расположенный на холмистой террасе в восточной части города Гранада в Южной Испании. Основное развитие получил во времена правления мусульманской династии Насридов (1230—1492), при которых Гранада стала столицей Гранадского эмирата на Иберийском полуострове, а Альгамбра — их резиденцией (сохранившиеся дворцы относятся преимущественно к XIV веку). В состав обширного комплекса, заключенного в крепостные стены с башнями, входили также мечети, жилые дома, бани, сады, склады, кладбище. В настоящее время является музеем исламской архитектуры.

Дворики, переходы, фонтаны и водоёмы прекрасно сочетаются друг с другом. Керамические изразцы,резьба по камню и дереву, причудливые растительные орнаменты и арабская вязь образуют пышное декоративное убранство арок, сводов, изящных столбиков, стройных колонн и резных узорчатых окон. Многие считают Альгамбру высшим достижением мавританского искусства в Западной Европе.

Свет и вода играют важную роль в общей композиции. В уголке парка, спланированном террасами, журчит вода. Она пенится в каскадах, сверкает брызгами фонтанов, резво бежит по каналам и льётся, наполняя пруды и водоёмы. Всё это — в окружении кипарисовых аллей, апельсиновых деревьев, цветущих клумб на фоне покрытых вечными снегами горных вершин и ярко-голубого неба.

Холм Ла-Сабика, бòльшую часть которого занимает Альгамбра, был населен еще в доримские времена. Первую крепость здесь построили арабы; она называлась Ильбира (по-испански Эльвира). В конце IX в. здесь укрывался вождь восстания вКордовском халифате Саввар ибн Хамдун аль-Мухариби. Далее это место долго не упоминается — до XI века, когда полуразрушенное укрепление отстроил Шмуэль ха-Нагид (993—1055/1056), визирь эмира Гранады Бадиса ибн Хабуса из династии Зиридов. До воцарения Насридов Альгамбра представляла собой просто укрепленный квартал (медину). Она могла существовать автономно от города: там были дворец правителя, школы, ремесленные мастерские и т. д.

В 1238 г. Гранаду захватил Мухаммед I ибн Наср, по прозвищу «аль-Ахмар» (Рыжий), отняв ее у эмира Мурсии Юсуфа ибн Худа, который ранее, в свою очередь, отобрал её у ослабевших Альмохадов. Войдя в город через Ворота Эльвиры, он занял Флюгерный Замок. На приветствия жителей: «Добро пожаловать, победитель милостью Аллаха!» он отвечал: «Нет победителя, кроме Аллаха» — эти слова (Wa La Ghalib illa Allah) стали девизом основанной им династии Насридов и часто встречаются на стенах Альгамбры.

Мухаммед I начал строительство дворца, которое продолжил его сын и наследник Мухаммед II (1273—1302). При Юсуфе I (1332—1354) была построена башня Комарес, при Мухаммеде V (1354—1359) — Львиный дворик. Были выделены Алькасаба как цитадель и Медина — жилое поселение с эмирским дворцом.

В 1492 году Гранада была завоёвана Католическими королями, и Альгамбра стала королевской резиденцией. Первым её алькальдом (и генерал-капитаном Гранады) был назначен Иньиго Лопес де Мендоса-и-Киньонес (1440—1515), граф де Тендилья, прозванный «Великим Тендильей», внук знаменитого испанского поэта маркиза де Сантильяны.

В XVI—XVII вв. на месте мечети построена церковь Санта-Мария, а рядом с дворцовым комплексом появился дворец Карла V.

После воцарения Бурбонов, то есть с царствования Филиппа V (1700—1746), испанские короли практически утратили интерес к Альгамбре.

В 1812 г. французская оккупационная армия, уходя, взорвала некоторые постройки Альгамбры. По приказу маршала Сульта под многие башни подложили взрывчатку и снесли их. Существует легенда, что собирались взорвать и дворцовый комплекс, но его спас капрал инвалидной команды Хосе Гарсия, бросившись на пороховой шнур; в честь его подвига у входа в Алькасабу с площади Альхибес установлена мемориальная доска. Но документальных подтверждений этого события нет.

В 1821 году Альгамбра пострадала от землетрясения.

Со второй трети XIX в. Альгамбра стала привлекать европейских и американских романтиков — литераторов и художников; в частности, она произвела сильное впечатление на Вашингтона Ирвинга, жившего в 1829—1832 г. в Испании, а также на Джорджа Ноэла Гордона Байрона, Франсуа-Рене де Шатобриана, Виктора Гюго,Эдварда Бульвер-Литтона и других.

Тогда же начались работы по реставрации Альгамбры, в которых особо прославились архитекторы Хосе Контрерас Осорио (руководивший работами в 1841—1843 г.), его сын Рафаэль Контрерас-и-Муньос (в 1847—1890 г.) и внук Мариано Контрерас Гранха (в 1890—1910 г.). Впрочем, по современным представлениям их реставрация была далека от научной, они исходили из распространённых в то время и весьма искажённых представлений о мавританской архитектуре, породивших даже архитектурный стиль «альгамбризм». Ближе к историческому облику Альгамбру вернул архитектор-реставратор Леопольдо Торрес Бальбас, хранитель музейного комплекса в 1923—1936 г.

Логвиненко Т. О. (Україна)

наук. кер. ст. викл. Бабай Л.В.

Харківський національний технічний університет сільського господарства

ім. П. Василенка

АКТУАЛЬНІСТЬ ПИТАННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ДУХОВНОГО ВИХОВАННЯ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ

На мій погляд, актуальність питання національно-духовного виховання молоді очевидна. За молоддю майбутнє всього людства, а отже, проблеми молоді необхідно розглядати як загальнолюдські проблеми. Саме від молоді, яка завжди знаходиться в епіцентрі всіх соціальних змін і є головним мобілізаційним ресурсом суспільства, залежать доля і повноцінне, повнокровне суспільно-національне буття країни.

Якою ж має бути молодь? Що ж представляє із себе духовна людина як «кінцевий продукт»? Зміни, що перевернули основи колишнього життя і кардинально змістили ціннісні координати, глибоко торкнулися «святая святих» - сферу духу та національної духовності.

Сьогодні йде стрімке зростання покоління «одновимірних» людей, уражених вірусом духовно-морального і національно-культурного імунодефіциту. Молоді люди орієнтуються не на «бути» (бути порядним, вихованим, відповідальним, тим, хто знає свою рідну мову і поважає свою культуру, ніжно ставиться до дитинства, старості, до жінки тощо), а на «мати» (легкі перемоги, продажну і доступну любов «на годину», матеріальні блага, розваги, модний одяг, іменитих друзів тощо). Ставлення таких людей до зовнішнього світу, до інших носить суто споживчий характер, їм байдуже до всього, що не стосується їх безпосередньо: високі ідеали, романтичні і піднесені почуття, турбота про майбутнє (вони живуть принципами: тільки мені, тільки багато, тільки «тут і тепер»).

Сучасні уявлення молоді про деякі речі просто дивують, а часом шокують (розлучення, аборти, хабарі - сприймаються як норма життя від якої нікуди не дітися). Рівень культури і поняття про елементарні правила етикету і пристойності викликає подив і справедливо випливає звідси питання старшого покоління: як можна цього не знати (в автобусі треба поступатися місцем старшим)? Душі сучасних підлітків розорені, спустошені і перекручені. Як же можна пояснити настільки стрімку деградацію духовної сфери людини, особливо в останні десятиліття? Саме тоді коли буде чітко певна стратегія духовного і національного виховання можна буде говорити про формування найбільш правильного світогляду у школярів. Хто ж повинен виробляти таку стратегію і чи треба її виробляти, або можна повернутися до добре забутої старої? Напевно держава, церква, а також сім'я.

Завдання суспільства сьогодні - формування національної духовності і духовної особистості, з інтелектуальним, політичним, культурним рівнем якої багато в чому пов'язані перспективи будівництва гуманної, соціально орієнтованої та правової держави.

Духовна особистість - результат довгого, наполегливого і цілеспрямованого процесу самоорганізації, сімейного та суспільного виховання й освіти, підсумок зусиль батьків і вчителів, власних зусиль з самовдосконалення та впливу найближчого оточення, своїх кумирів та ідеалів.



Духовна людина - це людина з сильним національним характером, відповідальна за доручену справу, за долі інших, за майбутнє свого народу. Це людина, яка долучена до гуманістичних цінностей світової культури, культури інших народів, але, перш за все, що знає свою власну культуру, витоки, рідну мову.

Одне із завдань духовного виховання - формування майбутнього сім'янина. Руйнування сім'ї, відсутність особистого життя молодих людей, руйнування традиційних і народження найбезглуздіших форм організації сучасного сімейного союзу - це не тільки данина поваги модним віянням глобалізації або симптоми соціального неблагополуччя, але і серйозні прогалини в цій сфері. Сьогодні мудрість старших поколінь є однією з реальних можливостей збереження в чистоті крихкого духовного світу підростаючого покоління. Саме батьки цілеспрямовано повинні готувати дітей до майбутнього відповідального життя у шлюбі, долучати їх до етики і етикету майбутнього подружнього життя. Від батьків повинні дізнаватися підлітки сокровенні таємниці метафізики статі і любові, а розумне, зважене і піднесене слово бабусі (дідуся), матері (батька) має стати авторитетом у питаннях морального виховання та етичного просвітництва у сфері взаємовідносин між чоловіком і жінкою.

Духовна людина - це людина, залучена до основ культурної поведінки, правил і норм культури спілкування.

Тривалий час неувага до етикету позначилася на нашій особистій і суспільній культурі відсутністю ввічливості, уваги один до одного, з повсякденного побуту пішли найпростіші, але «чарівні» слова, взаємна запобігливість і терпимість. «Золоте правило» моральності: не роби іншому того, чого не хочеш самому - зникло з нашого життя. Мало хто знайомий з культурою поведінки за столом, етикетними правилами користування телефоном, поведінки в громадських місцях і на вулиці, адже рівень культури спілкування - це не тільки «візитна картка» конкретної людини, а й «обличчя» всієї нації. Проявити нестриманість, нагрубити, нецензурно висловитися стало звичайними явищами. Ненормативна лексика сьогодні - природний фон спілкування не тільки дорослих, молодих людей і дітей, а й представниць прекрасної половини людства. Ненормативна лексика - це неповага до мови і страшне моральне зло по відношенню до тих, до кого вона спрямована.

Духовна людина - людина цілеспрямована, в її душі завжди живуть ідеали. Життєві сенси не формуються хаотично, просто так. У становленні смисложиттєвих орієнтирів молодої людини величезну роль грає сімейне оточення, і, перш за все, батькам належить ключова роль у вихованні в дитині розумної, твердої волі, здатності керувати своєю долею, що сприяє подоланню несприятливих для реалізації поставлених цілей умов і факторів. Сімейні бесіди про сенс життя, про гідні приклади, про майбутні життєві труднощі і спокуси, про шляхи їх подолання та правильний життєвий вибір зможуть спрямувати життя підлітка в правильне русло, а часом і врятувати від необдуманих і поспішних вчинків.

Багато хто, зачіпаючи подібну проблему, говорять про те, що колись було краще, тому що люди були добріші, вихованіші і духовно багатшими. Якщо дотримуватися цієї точки зору, то можна сказати, що чим далі людство йде від Бога до цивілізації, тим біднішою стає його душа і зіпсованіший світогляд. До чого ж ми прийдемо такими темпами в результаті? Напевно, до влади машин в прямому і переносному сенсі, тому що людина втративши здатність співчувати, співпереживати, проявляти щирі людські емоції автоматично перестає бути людиною і стає просто бездушним роботом. Церква повинна спрямовувати людство і молодь на шлях істини, добра і правди. Це її основна і велика місія.

Велику роль в національно-духовному вихованні молоді відіграє держава. Пріоритетним завданням держави, на мою думку, є актуалізація системи загальнонаціональних цінностей.

Важливе завдання сьогодні - створення ефективної системи вітчизняної освіти, що гнучко реагує на запити сучасного суспільства, навчання і виховання, що орієнтуються на ключову освітню парадигму «від освіти якісної - до конкурентоспроможної», що формує не тільки професіоналів, а й духовну особистість.

Отже, розглянувши дане питання, його причини та шляхи вирішення, я можу сказати, що проблем, що не вирішуються не буває. Так проблема національно-духовного виховання молоді є, але і є шляхи її вирішення. І при цілеспрямованій і скоординованій виховно-педагогічній роботи сім'ї, церкви, політичної системи, освітньої системи і окремо взятої особистості над собою дана проблема помітно зменшиться.



Література:

  1. Ващенко Г. Виховний ідеал. - Полтава: Молодь, 2002.

  2. Ващенко Г. Мораль християнська і комуністична. // Освіта. - № 53. - 1998.

  3. Вознюк А.П. Християнське виховання молоді // Просвіта. - №4. - 2003. - С. 19-22.

  4. Дубич К. В. Проблеми виховання молоді через призму національного самовизначення

Лядська М. В. (Україна)

наук. кер. к.філол.наук, доц. Романова О.О.

Харківський торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   14

Схожі:

Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconУіі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „ Національне та інтернаціональне у світовому культурному просторі”
Харківська спілка Української асоціації викладачів російської мови та літератури
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconМіжнародна науково-практична конференція

Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconМіжнародна науково-практична конференція
У виданні вміщено програму Міжнародної науково-практичної конференції «іv міждисциплінарні гуманітарні читання»
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconМіжнародна науково-практична конференція «Теорія та практика управління економічним розвитком»

Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconМатеріал и міжнародної науково-практичної конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів «Актуальні питання експериментальної та клінічної медицини»
Міжнародної науково-практичної конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconНаукове об’єднання «Відкрите суспільство» Міжнародна науково-практична конференція
«Використана література», по тексту посилання оформлюються у квадратних дужках за зразком [4, c. 35]
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconІі міжнародна науково-практична конференція суспільство, економіка та економічна наука в ХХІ столітті
Внз, науковці науково-дослідних установ, докторанти, аспіранти, представники органів державної влади та місцевого самоврядування,...
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” icon«Відкрите суспільство» Міжнародна науково-практична конференція «Людське співтовариство: актуальні питання наукових досліджень» м. Дніпропетровськ
«Використана література», по тексту посилання оформлюються у квадратних дужках за зразком [4, c. 35]
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconПрограма роботи секцій sessions workplan VI (68) Міжнародний науково-практичний конгрес студентів та молодих вчених

Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” icon20 грудня 2017 року
Маркетингові технології підприємств в сучасному науково-технічному середовищі. – Матеріали VІІІ регіональної науково-практичної Інтернет-конференції...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка