Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ”



Сторінка8/14
Дата конвертації14.04.2017
Розмір2.49 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   14

СТАН УКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
Жодне суспільство не може існувати без мови: всі народи і кожна окрема людина живуть у мовній сфері. Літературна мова, крім загальновживаної частини, має численні підмови, які задовольняють потреби спілкування людей у найрізноманітніших сферах. Однією з таких підмов є наукова мова. Адже розвиток наукової мови свідчить про стан мовного самовиявлення народу. Найголовнішу частину якої становить термінологія.

Наукова термінологія – вище породження людської думки, національної за своїми витоками і формою, міжнародної за поширенням.

Українська наукова термінологія, яка повинна розвиватися разом із термінологіями інших національних мов, має низку специфічних проблем, зумовлених історично, гостру потребу у створенні національних термінологічних стандартів, термінологічних словників тощо.

Українська термінологія вже упродовж двох століть привертає до себе увагу багатьох учених, фахівців, ентузіастів національного відродження. Адже українська мова стоїть як рівноправна серед інших мов, і є цілком придатною для творення наукового стилю. Інша справа, що через історичні обставини та політичні спекуляції вона не завжди мала право вільно і беззастережно виконувати свої прямі функції, обслуговуючи різні сфери людського життя.

Особливістю нашого часу, який межує не лише зі століттями, а й тисячоліттями, є те, що нарешті після багатьох років поневірянь та утисків українська мова знову зайняла своє достойне місце в усіх сферах життєдіяльності, і зокрема у науковій галузі. Поступово на державну мову перейшла освіта і переходить наука. Як писав колись І. Огієнко, «українська мова здатна бути мовою науки, як і всі інші мови…».

Наукова термінологія вище породження людської думки, національної за своїми витоками і формою, міжнародної за поширенням. Професійне спілкування в будь-якій галузі неможливе без термінології.

Формування мовно-професійної обізнаності фахівців будь-якого профілю становить одну з важливих проблем сучасної професійної освіти. Це зумовлено кількома чинниками:


  1. підвищені вимоги до якісної підготовки спеціалістів у наш час;

  2. ринкові умови, які поставили завдання – дати всім сферам діяльності українського суспільства висококваліфікованих, мовнокомпетентних, конкурентоздатних, грамотних, із належним інтелектуальним потенціалом, із глибокими знаннями української мови фахівців;

  3. забезпечити майбутніх фахівців із різних галузей знань та виробничих сфер належною культурою загальновживаної і професійної мови і досконале володіння своєю професійною термінологією.

На сучасному етапі можна виділити кілька підходів до розв’язання проблем упорядкування української термінології:

1) продовження традицій терміновживання попередніх десятиліть;

2) коригування окремих термінів відповідно до норм української літературної мови;

3) орієнтація на міжнародну термінологію, активне запозичання термінів, переважно з англійської мови;

4) повернення до наукового обігу термінів, вилучених у різні періоди розвитку термінології.

З позитивних тенденцій можна відзначити формування суто української наукової термінології, чого не було раніше, ще й в такому обсязі, у всіх наукових галузях.

Питання, що викликає численні дискуссії – стандартизація науково-технічної термінології. Тут саме формулювання проблеми є некоректним, оскільки наукова та технічна термінологія не складають однорідного масиву і потребують окремих підходів. Слід відрізняти технічну номенклатуру, що безумовно підлягає стандартизації і уніфікації, від наукової термінології, стандартизувати яку немає потреби – мова тут може йти тільки про певне унормування.

Створювані галузеві та міжгалузеві комісії з наукової термінології не повинні мати адміністративних функцій. Метою цих комісій мають бути координація термінотворення, консультації, фахове обговорення термінологічних видань, словників, довідників тощо, але ні в якому разі жодній установі чи комісії не можна давати права на заборону публікацій. Якщо комісії матимуть авторитет серед термінологів, кожен укладач словника чи іншого термінологічного видання прагнутиме обговорення своєї праці і схвалення її комісією.

Щодо сучасних проблем української термінології, можна сказати, що термінологія є основним джерелом поповнення лексичного складу високорозвинених сучасних мов. Українська наукова термінологія, яка повинна розвиватися разом із термінологіями інших національних мов, має низку специфічних проблем, зумовлених історично, гостру потребу у створенні національних термінологічних стандартів, термінологічних словників тощо.

Отже, потрібна конструктивна співпраця мовознавців та фахівців з термінології у різних галузях, яка сприятиме зміцненню статусу української мови як державної, а з боку держави в особі керівників різних рангів – конкретна допомога в цій роботі.


Макаренко (Україна)

наук. кер. ст. викл. Тесаловська О.Б.

Харківський національний університет будівництва та архітектури
Мова – душа народу
Мова — то магічне дзеркало, невичерпний засіб спілкування. У мові відображено життєвий досвід, сприйнятий людством від давнини до сучасності. При цьому мова відображає не лише те, що на поверхні, а й невидиме для ока, внутрішню суть речей, не лише світ матеріальний, а й світ ідеальний, який віддзеркалюється в умопогляді, фольклорі, текстах, ідеях.

Кожна мова – це серце нації, яке, ніби сонце, опромінює її через свідомість кожного народу, який відрізняється один від одного своєю ментальністю, культурою, історією, духовними началами, які передаються з покоління у покоління. В кожного народу є щось неповторне, оригінальне, яке виблискує сяйвом у безмежному океані мов Землі. З цього приводу І.Огієнко писав: «Світ Божий великий і складається з окремих народів чи націй, і кожен народ – окреме закінчене ціле. І в тому – краса Всесвіту, що народи зберігають свою окремішність, як на  пишній луці кожна окрема квітка має свій окремий колір і запах». Кожна мова є мовою душі народу, яка дається на все життя і визначає, хто ми і чиї діти, незалежно від того де живе людина мова, якою не спілкуються, вмирає. Зі смертю ж мови вмирає народ, що був її творцем і носієм, вмирає жива культура, створена цим народом і мовою, а писемна та матеріальна культура губиться у віках і забувається. Народ, який втратив свою мову спілкування, втрачає і увесь той духовно-культурний світ цінностей, що витворився на ґрунті його мови.

Мова є засобом спілкування між людьми, передання власного досвіду іншим і збагачення досвідом інших. Мова сприяє виявленню й задоволенню матеріальних і духовних потреб людей, об’єднує їх у суспільство для досягнення добробуту та духовних цінностей.

Мова існує у двох формах: усній і писемній. Передаючись з уст в уста, закріплюючись у текстах, вона невтомно долає віки, єднає покоління, збирає і зберігає духовне єство народу, національну картину світу, формує національну свідомість і культуру нації. Світ людина пізнає не стільки власним досвідом, скільки через мову, бо в ній нагромаджено досвід попередніх поколінь, сума знань про світ. Мова фіксує в собі естетичні смаки та уподобання своїх носіїв. Милозвучність, гармонія змісту, форми і звучання, дотримання норм літературної мови у процесі спілкування стають для мовців джерелом естетичної насолоди, сприяють розвиткові високого естетичного смаку.

Мова є носієм культури народу-мовотворця. Кожна людина, оволодіваючи рідною мовою, засвоює культуру свого народу, бо сприймає разом з мовою пісні, казки, дотепи, жарти, легенди, думи, перекази, історію, промисли, звичаї, традиції матеріальної культури і духовного життя нації. Пропагуючи мову, ми поширюємо свою культуру, вводимо її у світову. Перекладаючи українською мовою художні твори і наукові праці з інших мов, збагачуємо нашу культуру набутками інших культур, розвиваємо свою мову. Мовна культура людини є показником її загальної культури, рівня освіченості.

Мова виступає засобом ідентифікації мовців, тобто засобом вияву належності їх до однієї спільноти, певного ототожнення: я такий, як і вони, бо маю спільну з ними мову. Ідентифікація виявляється у часовому вимірі: багато поколінь у минулому є нашими предками, бо говорили нашою мовою. Належність до певного народу, його культури зумовлюється етнічно, тобто походженням. Але це не завжди так. Є багато людей не українського походження, які стали українцями за духом, бо сприйняли з українською мовою українську культуру, весь світ українства, і наша земля була і є їм рідною (Марко Вовчок, Юрій Клен, та багато інших).

Передусім через мову ми пізнаємо рідний народ, його ментальність, культуру, історичний досвід. Крізь призму слова сприймаємо одну з граней краси, що представлена в художній літературі. Наші моральні переконання формуються на основі моральних понять та ідей, що пізнаються завдяки мові.

Вбираючи в себе знання, відображені в мовленні, людина вибудовує власний внутрішній світ, або мікрокосм, формує себе як особистість.


Малова А. (Украина)

Харьковский национальный университет строительства и архитектуры
Неологизмы языка архитектуры
Язык – дом мысли. Архитектурный замысел именно благодаря языку – идеям, кодам и символам, проявляющим сознание автора, может стать произведением искусства, шедевром. Язык архитектуры менялся на протяжении истории в соответствии с техническими способностями человека и его эстетическими воззрениями, устремлениями и потребностями. Язык архитектуры - это материальная символизация форм, он содержит в себе элементы, которые могут рассматриваться как знаки, которые направлены на прямой диалог с обществом, со зрителем. Язык архитектуры всегда являлся важнейшим коммуникативным средством.

В современном мире глобализации, потребления и непрерывно ускоряющегося научно-технического прогресса постоянно возникают новые потребности, сущности и явления в архитектурной среде. Сегодня достижения науки и технический потенциал представляют миру новые типы объектов, реализующих новые функции и масштабы. Это становится возможным во многом благодаря развитию научных междисциплинарных направлений в рамках современной архитектурной теории и концептуального мышления в архитектурной деятельности. Очевидно, что научный язык архитектурной теории становится более гибким, изящным и насыщенным неологизмами; в то время, как и архитектурная среда становится настолько глобальной, полифункциональной и полиморфной, что охватывает новые объекты, процессы и даже измерения. Дополнительные и вспомогательные функции проникают во все сферы современной жизнедеятельности, провоцируют потребность в реализации дополнительных задач и процессов. В этом контексте необходимо напомнить, что на сегодня существует растущий отрыв развития технологий от их качественного осмысления и освоения.

Таким образом, язык современной архитектуры стал сложным для прочтения из-за изобилия неологизмов, так как многие его знаки еще не освоены обществом и не могут быть качественно считаны в настоящий момент не только обществом в целом, но даже самими архитекторами. Сегодня архитекторам необходимо быть не просто творческими, но и передовыми, ведь им предстоит не только осваивать новые теории и практики, но и формулировать понятный современный язык архитектурных пространств потенциальных возможностей, быть гуманными и непредвзятыми.

Перейдем теперь непосредственно к неологизмам теории архитектуры – того языка, в котором формируются коды, знаки и символы архитектурных пространств, воздействующие на общество (потребителя) и вовлекающие его в активное взаимодействие. С точки зрения лингвистики необходимо заметить, что сегодня формируется новый «научный сленг» - то есть определенные категории и понятия используются в нескольких или даже во многих современных теориях и научных направлениях, в том числе и в архитектурной теории. К примеру, некоторые понятия из синергетики – междисциплинарного направления науки, изучающего общие закономерности явлений и процессов в сложных неравновесных системах (физических, химических, биологических, экологических, социальных и других) на основе присущих им принципов самоорганизации.

На основе синергетической теории сформировалась новая парадигма архитектуры. Чарльз Дженкс пишет: « От механического взгляда на Вселенную мы движемся к пониманию того, что на всех уровнях – от атома до галактики – Вселенная находится в процессе самоорганизации. Опираясь на возможности, предоставляемые компьютером, этот новый взгляд на мир находит сегодня отклик в процессах, изменяющих характер архитектуры». Дженкс так же отмечал влияние и таких новых наук – фрактальной геометрии, нелинейной динамики, неокосмологии и др. на изменение мировоззренческой перспективы в архитектуре. К слову о компьютерных технологих: сегодня существует отдельный термин, цифровой морфогенез — процесс формообразования, смоделированный с применением вычислительной техники.

В архитектуре цифровой морфогенез — это группа методов, которые используют вычислительные процессы для создания и адаптации формы, часто в стремлении выразить технические или поведенческие функции. Цифровой морфогенез только напоминает процессы морфогенеза в природе, не используя точные генетические и химические механизмы роста и адаптации. Недавние дискуссии цифрового морфогенеза в архитектуре связывает этот метод формообразования со многими смежными понятиями, включая самоорганизацию.

Далее нельзя не упомянуть о параметрике в дизайне и технологиях. Параметрическая архитектура стремится быть не «сделанной», а «порожденной» подобно природному организму. Принципы современной архитектурной морфологии оказались где-то между теми, что в биологии и математике. Если архитектурные формы прошлого можно было рассматривать как конечную структуру, то теперь её необходимо рассматривать через развитие формы – морфогенез. В цепочках диаграмм, графиков и пояснений формируется «инструкция по сборке и развитию архитектурного объекта», это происходит на основе аналитики объема, полезных площадей, площади застройки, ориентации на солнце, распределения высоты, видовых точек, количества зелени и парковочных мест, транспортных и пешеходных путей и многих других объективных факторов. 

В данном контексте можно так же выделить ряд вопросов, ответ на которые кроется в современных теориях, изобилующих неологизмами, например: что такое цифровая революция и когда именно она произошла; как мышление «с помощью компьютера» отличается от «компьютерного мышления»; что такое данные и информационное мышление; чем цифровой дизайн отличается от параметрического дизайна; что такое адаптативная параметрическая архитектура? и многие другие.

Таким образом, можно выразить предположение о сложности языка современной архитектуры, его знаков и кодов. С учетом явных преимуществ и перспектив освоения междисциплинарных направлений в развитии архитектурной теории и современной архитектуры необходимо овладение «научным сленгом» в рамках обучения и повышения профессионализма. В заключение можно подчеркнуть преимущества комплексного подхода в изучении неологизмов языка архитектуры, так как часто они взаимосвязаны и относятся к междисциплинарным понятиям.

Мамедова К.М., Скиданова Н.В. (Украина)

Харьковский национальный технический университет сельского хозяйства им. П. Василенко
РОЛЬ ЯЗЫКА В ФОРМИРОВАНИИ ОБЩЕЙ КУЛЬТУРЫ ЧЕЛОВЕКА
Язык – это орудие культуры: он формирует человека, определяет его поведение, образ жизни, мировоззрение, менталитет, национальный характер. Язык является средством и материалом формирования и становления личности человека, его интеллекта, воли, чувств и формой бытия [2, с.134]. Цель работы – рассмотреть роль языка в формировании культуры личности и его влияние на общество в целом.

Язык – это непрерывный процесс познания мира, освоения его человеком. Он является средством общения между людьми, передачи собственного опыта и обогащения опытом других. Каждый человек, овладевая родным языком, усваивает культуру своего народа. Человек воспринимает вместе с языком песни, сказки, легенды, думы, истории, обычаи и традиции нации.

Язык детерминирует, моделирует всю практическую деятельность человека и в значительной степени определяет его поведение, характер, а, следовательно, играет весомую роль в повседневной человеческой жизни и обществе. Усиление значимости языка, глубокое осознание духовной ценности слова, вне всяких сомнений улучшает моральный климат в обществе.

Роль языка как универсального духовного отражения действительности должна кардинально изменить языковую ситуацию в современном мире, которая требует полноценного функционирования языка во всех сферах жизни. Язык дан каждому социуму, и только родное слово воплощает спектр духовной жизни народа, полнокровно отражает мышление, чувства, создает внутреннюю гармонию между физической и духовной природой общества, стимулирует развитие национального бытия и формирует культуры. В качестве науки о языке, непосредственно связанной с изучением культуры, стала лингвокультурология, которая получила распространение в последнее время. О статусе лингвокультурологии подробно пишет В.В.Воробьев в книге «Лингвокультурология». Он, в частности, акцентирует внимание на том, что лингвокультурология - это новая филологическая дисциплина, которая изучает определенным образом отобранную и организованную совокупность культурных ценностей и исследует живые коммуникативные процессы порождения и восприятия речи, опыт языковой личности и национальный менталитет, дает системное описание языковой картины мира и обеспечивает выполнение образовательных, воспитательных и интеллектуальных задач обучения. Таким образом, лингвокультурология – комплексная научная дисциплина синтезирующего типа, изучающая взаимосвязь и взаимодействие культуры и языка в его функционировании и отражающая этот процесс как целостную структуру единиц в единстве их языкового и внеязыкового (культурного) содержания при помощи системных методов и с ориентацией на современные приоритеты и культурные установления (систем норм и общественных ценностей) [1, с. 36].

Человек создает культуру, а культура – человека. Культура – это не только все то, что создано руками и умом человека, но и поведение, что выражается в народных обычаях, верованиях, в отношении друг к другу, к труду, к языку. А язык – это не только средство общения, но и природный резервуар информации об окружающем мире, прежде всего о своем обществе.

Считается, что языковой этикет является одной из важных характеристик поведения человека. Ибо без знания принятых в обществе форм этикета, без вербальных форм выражения вежливых отношений между людьми, индивид не может эффективно, с пользой для себя и окружающих осуществлять процесс общения.

Все сферы общественной жизни охвачены языком. Понятие материальной и духовной культуры формируются в языке, причем человек выступает не только субъектом, создающим эти понятия, но и объектом, на который направлено действие языкового мышления, в широком смысле – языковой культуры. Без языка не может быть народности, родной язык лучше всего отражает мысли и чувства, как отдельного человека, так и общества и народа в целом. В истории и развитии языка отражаются первые признаки проявления самостоятельной духовной жизни любого общества. Главные индивидуальные признаки социума – это его язык, литература, искусство, песни.

Таким образом, изучив роль языка в формировании культуры человека, мы можем сделать вывод, что культура и язык тесно связаны между собой во всех точках соприкосновения, а значит, не могут существовать отдельно друг от друга.

Литература


  1. Воробьев, В. В. Лингвокультурология (теория и методы) /В. В. Воробьев. – М., 1997. – 332 с.

  2. Тер-Минасова С.Г. Язык и межкультурная коммуникация. – М.: Слово, 2000. – 624 с.


Масло А.В. (Україна)

наук кер. ст. викл. Тесаловська О.Б.

Харківський національний університет будівництва та архітектури
МОВА – ДУША НАРОДУ

Рідна мова! У кожного народу ти своя, особлива, найдорожча у світі. Але ніщо не зрівняється з українською мовою, бо вона найчарівніша, найяскраівша з усіх мов. Вона могутнішала разаом зі сторічними дубами , наливалася життевою силою золотистої пшениці.

Споконвіку народ лише тоді ставав націеєю коли в нього з'являлася мова. Скільки страждатнь витерпіли українці, захищаючи своє слово! Про це ми дізнаємось з віршів, бо не було ще на нащій землі поєта, який не вболівав би за долю рідної мови, не оспівував її м'якість, пісенність, ніжність.

Ну що б, здавалося слова...

Словата голос –більш нічого.

А серце б'ється, ожива,

Як їх почує.

Такі рядки написав один з найвидатніших українських поетів Тарас Шевченко. У цих словах бринить його любов до українскохї мови .

Мова передається дитині з молоком матері. Вона зростає, слухаючи колискові, казки, пісні, легенди, і через них поєднується зі своїм народом, пращурами, знайомитися з навколишнім світом, історією.

Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, цурається її, не викликає поваги до себе. Бо мова – це витвір народу, його душа.

Зараз здійснилися мрії наших прадідів, і українська мова набула статусу державної. Закінчились її поневіряння та випробування. Люди зрозуміли, що на Україні повинно мати силу тільки українське слово: рідним словом можна приголубити, воно дає натхнення і силу духу.

Українська мова – це дзеркало душі нашого народу, це святиня, яку понад усе треба берегти та плекати.



Мехдиханлы Сархан (Азербайджан)

науч. рук. к. филол. наук Рязанцева Д.В.

Харьковский национальный автомобильно-дорожный университет

Антропонимы азербайджанского языка: современные тенденции

Одной из самых интересных наук является антропонимика – наука об имени человека. Антропонимика изучает собственные имена людей, происхождение, изменение этих имён, географическое распространение и социальное функционирование, структуру и развитие антропонимических систем. Антропонимия, т.е. собрание личных мужских и женских имен того или иного народа – это яркое отражение его истории, быта, национальной психологии, природных явлений.

Личные имена, отчества, фамилии людей, безусловно, являются частью лексико-семантической системы любого языка, функционируют в ее рамках и одновременно весьма чутко реагируют на любые изменения, происходящие в обществе. Именно особым положением антропонимов и связанными с этим проблемами определяется актуальность выбранной нами темы.

Весь процесс развития именований человека – непрерывный поиск удобной формы, отвечающей потребностям людей в четкой идентификации личности, юридически закрепленной и соответствующей традициям, обычаям, своеобразной моде и, естественно, времени. У русских, например, в наши дни значительная часть имен имеет не славянское происхождение, как в древности, а прежде всего римское и греческое, пришедшее вместе с православием. А туркменскому народу удалось, несмотря на многовековое влияние с разных сторон, сохранить в быту имена, созданные на базе родного языка.

Для этимологического анализа личных имен, входящих в десятку самых популярных имен 2013 года, были использованы словари личных имен.

Мода на имена меняется в зависимости от эпохи, социальных факторов и исторических событий. Раньше (например, в советский период) многие именования отражали социальный строй, верность господствующей идеологии и в именнике появлялись неординарные антропонимы (Совхоз) и заимствованные имена (Роберт, Жанна, Эрнст). Большинство имён советского происхождения — в особенности новообразованные — использовались редко и не являются распространенными на сегодняшний день. В Азербайджане появились такие имена как Трактор, Комбайн, Инглаб (Революция), Совет, но современное поколение уже не использует такие антропонимы для именования детей. В 2011 году был принят закон «Правила присвоения и изменения имен, фамилий, отчеств», согласно которому детям запрещено давать имена, задевающие честь и достоинство личности. Выбирая имя, родители обязаны сверяться с так называемым «светофором» (списками имен, разделенными на цвета по принципу «желательности» в государстве»). В красный список входят запрещенные для использования имена, например, Андраник, Гитлер, Сталин, Колхоз, Сельпо, Шоколад. Желтый список включает имена не запрещенные, но нежелательные - неблагозвучные и вызывающие насмешки, либо звучащие нелепо на других языках. Имена, соответствующие национальным, идеологическим и культурным ценностям страны, входят в зеленый список. Предусмотрены также случаи, в которых родители могут выбрать имена не из вышеуказанных категорий, но они должны обратиться в соответствующую комиссию и получить от нее разрешение.

Анализируя официальную статистику по данным Министерства юстиции Азербайджана, мы выявили, что в 2013 году в десятку наиболее распространенных имен вошли следующие в Азербайджане: а) мужские: Yusif, Əli , Hüseyn, Ömər, Məhəmməd, Murad, Rasul, Kənan, Osman, Farid; б) женские: Zəhra, Nuray, Fatimə, Zeynəb, Ayan, Aylin, Xədicə, Tamilla, Fidan, Leyla. Чтобы продемонстрировать национально культурологические особенности в современном именовании и рассмотреть происхождение имен, мы провели этимологический анализ.

В Азербайджане наблюдается тенденция возвращения национальных имен, среди которых большинство мусульманские. По происхождению распространенные мужские и женские имена можно разделить на следующие группы: 1) Имена арабского происхождения: Əli (Али; 1786 мальчиков названы этим именем в 2013 году) - высокий, возвышенный, могучий, Hüseyn (Гусейн; 1621 мальчик) - добрый, хороший, Ömər (Омар) – живучий, Məhəmməd (Мухаммед; 1214 мальчиков) - хвалимый, прославляемый (имя последнего пророка и Посланника Аллаха), Rasul (Расул)- посланник, вестник, Osman (Осман) - костоправ, Farid (Фарид; 567 мальчиков) - бесподобный, неповторимый, единственный. Наиболее распространенно женское имя Zəhra (Зохра; 2371 девочка) - арабского происхождения, которое означает блеск, яркость, лучезарная/сияющий цветок/утренняя звезда/Венера. Fatimə (Фатима; 1832 девочек) - отнятая от материнской груди, имя любимой дочери Пророка Мухаммеда, Zeynəb (Зейнаб; 1159 девочек) - полная, крепкая, Xədicə (Хадиджа; 1000 девочек) - родившаяся прежде времени, имя первой жены Пророка Мухаммеда, первой женщины, принявшей Ислам. 2) Самое распространенное имя Yusif (Юсиф; 2512 детей) – еврейского происхождения, форма имени Иосиф, преумноженный, Бог да умножит, имя пророка. 3) Персидское имя Murad (Мурад; 1068 мальчиков) означает желанный, предмет желания. Имя Leyla (Лейла) древнеперсидского происхождения – ночь, известный персонаж арабской литературы, возлюбленная Маджнуна. 4)Азербайджанское имя Kənan (Кянан; 710 мальчиков) имеет значение рожденный править. Азербайджанские имена: Nuray (Нурай; 2006 девочек) - свет луны, лунный свет, Ayan (Аян) -ясная, видимая, Fidan (Фидан; 838 девочек) - стройная, высокая, побег, росток, Aylin (Айлин) - круг вокруг луны. 5) Среди наиболее распространенных имен есть древнеславянское имя Tamilla (Тамилла), означающее страстная, томная, мучительница (от слова томить).

В прошлом веке азербайджанские женские имена отражали то, что для восточных культур рождение девочки - нежелательно, так имена Bəsti, Qiztamam переводятся как хватит, девочек довольно. Но со сменой национальных ценностей и мировоззрения такая тенденция исчезла и сейчас девочкам дают красивые имена, имеющие положительное значение. Современные имена семантически связаны со священными текстами (Коран) и, в основном, с положительной коннотацией, символизируют силу, храбрость (мужские имена) или доброту и красоту (женские имена).

Таким образом, культурная картина мира находит отражение в наиболее предпочитаемых антропонимах. В современном азербайджанском обществе имена выбирают в соответствие с законом, тем самым сохраняя культурную специфику и изучая значение того или иного именования, чтобы избежать отрицательных влияния на ребёнка. Проанализировав личные имена, мы попытались выделить тенденцию возвращения традиционных форм и замещение заимствованных и придуманных имен.

Литература:

1. Ермолович Д.И. Имена собственные на стыке языков и культур. М.: Р.Валент, 2001. - 200 с.

2. Aydin Abi Aydin. Şəhs adları lüğəti. Bakı: Çıraq, 2002. - 400 səh.

3. Самые популярные имена новорожденных в Азербайджане [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ru.oxu.az/showbiz/6214



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   14

Схожі:

Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconУіі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „ Національне та інтернаціональне у світовому культурному просторі”
Харківська спілка Української асоціації викладачів російської мови та літератури
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconМіжнародна науково-практична конференція

Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconМіжнародна науково-практична конференція
У виданні вміщено програму Міжнародної науково-практичної конференції «іv міждисциплінарні гуманітарні читання»
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconМіжнародна науково-практична конференція «Теорія та практика управління економічним розвитком»

Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconМатеріал и міжнародної науково-практичної конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів «Актуальні питання експериментальної та клінічної медицини»
Міжнародної науково-практичної конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconНаукове об’єднання «Відкрите суспільство» Міжнародна науково-практична конференція
«Використана література», по тексту посилання оформлюються у квадратних дужках за зразком [4, c. 35]
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconІі міжнародна науково-практична конференція суспільство, економіка та економічна наука в ХХІ столітті
Внз, науковці науково-дослідних установ, докторанти, аспіранти, представники органів державної влади та місцевого самоврядування,...
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” icon«Відкрите суспільство» Міжнародна науково-практична конференція «Людське співтовариство: актуальні питання наукових досліджень» м. Дніпропетровськ
«Використана література», по тексту посилання оформлюються у квадратних дужках за зразком [4, c. 35]
Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” iconПрограма роботи секцій sessions workplan VI (68) Міжнародний науково-практичний конгрес студентів та молодих вчених

Уііі міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів „Діалог культур як засіб пізнання світу, шлях до взаєморозуміння ” icon20 грудня 2017 року
Маркетингові технології підприємств в сучасному науково-технічному середовищі. – Матеріали VІІІ регіональної науково-практичної Інтернет-конференції...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка