Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx



Скачати 12.11 Mb.
Сторінка24/50
Дата конвертації11.04.2017
Розмір12.11 Mb.
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   ...   50

Зразок одного з варіантів виконання роботи Хронологічна таблиця «Життя і творчість В. Підмогильного»


Дата

Подія

2 лютого 1901

Народився В.П. Підмогильний

1910

Закінчив початкову церковно-парафіяльну школу

1910-1918

Навчання в Катеринославському реальному училищі

Осінь 1918

Вступ до Катеринославського університету

1919

Вихід друком оповідання «Гайдамака», «Ваня»

1920

Вийшла перша книжка «Твори. Том І»

1920-1921

Працює вчителем у Павлограді та Катеринославі, створює цикл оповідань «Повстанці»

1921

Переїзд до Ворзеля, а згодом до Києва

1922

Вихід повісті «Остап Шептала»

1923

Робота редактором видавництва «Книгоспілка», пізніше редактором журналу «Життя і революція», членство в літературній групі «Ланка»

1928

Вихід друком роману «Місто»

1929

Переїзд до Харкова, робота консультантом з іноземної літератури в кооперативному видавництві «Рух»

1930

Вихід роману «Невеличка драма» в журналі «Життя і революція»








Дата

Подія

1933-1934

Робота над твором «Повісті без назви...»

8 грудня 1934

Арешт письменника, засудження, заслання на Соловки

9 жовтня 1937

Присудження особливою трійкою НКВС найвищої міри покарання — розстрілу

3 листопада 1937

Смерть письменника

1956

Реабілітація письменника







  1. Повідомлення учня про ранні оповідання

та повісті В. Підмогильного

(Учні занотовують інформацію у вигляді плану, тез, конспекту, кому як зручно.)

В. Підмогильний увижається одним із зачинателів молодої української прози.

Прозу В. Підмогильного, навіть ранню, можна назвати інтелектуально-психологічною. Світогляд письменника сформований під впливом зарубіжної класичної літератури XX ст. та праць найяскравіших представників західноєвропейської філософії поч. XX ст.: 3. Фрейда, Ф. Ніцше, А. Шопенгауера.

Творчість письменника продовжує традиції класичної літератури, яка свою поетику будувала на увазі до людини, її внутрішнього та емоційно-духовного світу, проявів людського, а виявлення в людині добра і зла вважала одним із проблемних питань. Тобто, В. Підмогильний належав до тих письменників, для яких на першому плані не абстрактне поняття «людство», а конкретна людина.

Великий вплив на формування письменника у В. Підмогиль- ному справив, безперечно, В. Винниченко, хоча ніде в своїх творах молодий прозаїк його не згадує. Але цей вплив особливо помітний в оповіданнях його першої книжки. Пильна увага до людей міста, зокрема соціального дна, до проблем «статі», інтерес до найдо- кладнішого й найвідвертішого психологічного аналізу — усе це безпосередньо від В. Винниченка. Ще одним учителем молодого прозаїка можна назвати М. Коцюбинського, якому В. Підмогильний присвятив цілий пасаж у своєму романі «Місто». Близькими йому були й французькі письменники — Гі де Мопассан, А. Франс,

О. де Бальзак, В. Гюго, Д. Дідро. З-поміж попередників В. Підмогильного слід згадати і В. Стефаника та Лесю Українку. Є у творчості В. Підмогильного елементи студій творів Г. Сковороди.

Перші оповідання В. Підмогильний почав писати ще навчаючись у реальному училищі. Отже, уже в 16-17 років Валер’ян заявив про себе як про письменника, створивши низку оповідань непересічного рівня, хоч його перо ще лишалося учнівським.

У нищівних 1919-1920-х роках письменник своєю творчістю змалював чуттєву картину людського характеру революційної доби. Його творчість сповнена людськості, розгубленості душі в змаганні з машиною смертоносного часу. В. Підмогильний зумів зберегти об’єктивний, не викривлений ідеологією погляд на ті події, учасником чи свідком яких він був. Наприклад, в образах юного гайдамаки Олеся («Гайдамака») чи повстанців з однойменного циклу оповідань немає карикатурності, з якою так часто викривали «ворогів» трудового народу деякі радянські письменники, немає класової зневаги чи зверхності. Але є прагнення не- упереджено розібратися в тій непростій дійсності, з’ясувати, що розкидало людей на різні боки барикад, примушувало підняти руку на брата, однаково злиденно-знедоленого. Є прагнення показати правду не підфарбовану, не підгероїзовану — болючу й драматичну.

1920-го року вийшла збірка, яка мала назву «Твори. Том І.». Ця тоненька, друкована на поганому папері книжечка в сірій обкладинці була однією з найцікавіших книжок, що вийшли в роки революції і громадянської війни. Вона відзначалася свіжістю письма, небуденністю ситуацій. Книжечка вийшла в Катеринославі. Після переїзду юного письменника до Києва в журналі «Шлях мистецтва» (1921, № 2) побачила світ повість «Остап Шептала». «Не руште оман» — лейтмотив цієї повісті. Головний персонаж твору — натура вельми вразлива і делікатна — вирішує присвятити своє життя пам’яті померлої сестри. Але всі добрі наміри знищено через ницість і відчуження. Передусім це повість про кризу віри, оманливість віри серед бездуховної пустелі.

Ім’я В. Підмогильного з’являється в збірках «Вир революції» та «Жовтень» (1921), а 1922 року повість «Остап Шептала» виходить у Харкові. Вона стала тим Рубіконом між ранньою, хоч якою цікавою, а все-таки учнівською прозою, що зібрана в першій книжці, і майстерними, блискучими оповіданнями «В епідемічному бараці», «Собака», «Проблема хліба», «Сонце сходить», що вийшли друком у 1920-1921 роках. У центрі уваги цих повістей (як і всієї творчості письменника) знаходиться людина з її проблемами та мотив відчуження її від самої себе, її (трагічне в своїй суті) збайдужіння до інших. Психологію цього відчуження письменник передає за допомогою прийому стильових контрастів.

В. Підмогильного цікавить передусім маленька людина. Письменник намагається пояснити причини людської самотності, відчуження, які полягають в ідеологізації всіх сфер життя, усіх можливих виявів людської діяльності. У вищезгаданих оповіданнях автор ставить проблему збереження в людині людського. В. Підмогильного цікавить зображення внутрішнього життя людини, яка в екстремальних обставинах, під тиском суспільних бід (наприклад, голод початку 20-х років (оповідання «Собака») намагається залишатись сама собою.

Письменник у своїх ранніх творах розкриває фальш революційного гасла «експропріюй експропріаторів», відстоює чистоту загальнолюдських цінностей.

  1. Теорія літератури

Поглиблення поняття «екзистенціалізм»

  • У якій темі курсу української літератури ви зустрічали це поняття? (Вивчення творчості Б. Грінченка. Твір «Каторжна».)

  • Створіть «Хмаринку тегів», які стосуються поняття «екзистенціалізм».

Орієнтовний зразок виконання роботи ХМАРИНКА ТЕГІВ Погранична (прикордонна, межова) ситуація, проблема відчуження, нівелювання особистості, сенс життя, смерть, пізнання своєї сутності, сутності людини, доля особистості в сучасному світі тощо.

Довідка

Екзистенціалізм — напрям у філософії XX ст., що позиціо- нує й досліджує людину як унікальну духовну істоту, яка здатна до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору.

Визначальні риси езистенціалізму:

  • на перше місце висуваються категорії абсурдності буття, страху, відчаю, самотності, страждання, смерті;

  • особистість має протидіяти суспільству, державі, середовищу, ворожому «іншому», адже всі вони нав’язують їй свою волю, мораль, свої інтереси й ідеали;

  • поняття відчуженості й абсурдності є взаємопов’язаними та взаємозумовленими в літературних творах екзистенціалістів;

  • найвищу життєву цінність екзистенціалісти вбачають у свободі особистості;

  • існування людини тлумачиться як драма свободи;

  • найчастіше в художніх творах застосовується прийом розповіді від першої особи.

Екзистенціалізм підкреслює, що людина відповідає за свої дії лише тоді, коли діє вільно, має свободу вибору і засобів їхньої реалізації. Формами прояву людської свободи є творчість, ризик, пошук сенсу життя, гра та ін.

Екзистенціалізм як яскравий прояв нонкомформізму став своєрідною реакцією на духовну кризу, спричинену війнами і стражданнями. У ситуації безнадійності й душевної розгубленості заклик екзистенціалістів до людської справжності, до почуття людської гідності став джерелом мужності й моральної стійкості. Основна тема екзистенціалізму — людське існування, доля особистості в сучасному світі, віра і зневір’я, утрата і знаходження сенсу життя — близька будь-якому художнику, письменнику, чи поету. Мета екзистенціалізму — допомогти знайти в людині людину, допомогти відшукати опору і зміст у сучасному суспільстві. З цих позицій екзистенціалістів турбують такі проблеми:

  1. проблема відчуження, що випливає з комунікації людей. Цю властивість екзистенціалісти вважають притаманною людині у будь-які часи. Суспільство позбавляє людину індивідуальності й перетворює в середньостатичну особистість. Людина пручається нівелюванню за допомогою творчості та любові — це ті поривання, що творять людину;

  2. чи може людина пізнати свою сутність? (Так, стверджують екзистенціалісти, але тільки в межовій ситуації);

  3. проблема гідної смерті, сенсу життя.

  1. Систематизація та узагальнення вивченого

«Мозковий штурм». Проблемне питання: чи можна вважати позицію письменника нонконформістською?

Стислий зміст можливої відповіді.

Так, можна. Письменник не підлаштовувався під вимоги влади до літератури, а намагався об’єктивно зображувати дійсність, торкаючись болючих питань часу. І те, що він зізнався в тому, що насправді не робив, не є свідченням відмови від своих переконань, а наслідок методів роботи НКВС з інакодумцями.

  1. Домашнє завдання

  1. Опрацювати зміст навчального матеріалу за допомогою конспекту.

  2. Дібрати інформацію з різних джерел для загальної характеристики роману В. Підмогильного «Місто» (увесь клас за винятком тих, хто отримує індивідуальні завдання).

  3. Підготувати стислий переказ змісту роману «Місто» (індивідуальні завдання).

  1. Підсумок уроку

Рефлексія

  • До вже відомої мені інформації про «розстріляне відродження» я можу додати наступне...

  • У біографії письменника мене вразила така деталь...

  • У мене виникло бажання прочитати твір...

УРОК № 32 В. ПІДМОГИЛЬНИЙ. РОМАН «МІСТО». СВІТОВИЙ МОТИВ ПІДКОРЕННЯ ЛЮДИНОЮ МІСТА

Мета: ознайомити учнів з ідейно-художнім змістом роману

«Місто»; дати йому характеристику як першому в українській літературі твору, присвяченому урбаністичній тематиці, прослідкувати, як розкривається мотив підкорення людиною міста у світовій літературі; розвивати навички аналізу художнього твору, уміння порівнювати, зіставляти, узагальнювати й систематизувати, збагачувати словниковий запас учнів; виховувати любов до художнього слова. Теорія літератури: урбаністичний роман, екзистенціалістський роман, роман кар’єри.

Обладнання: текст твору.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

  1. Організаційний момент

  2. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Слово вчителя

В. Підмогильний у романі «Місто» звернув особливу увагу на людину як особистість, її природу та сенс життя. Автор розглянув безліч універсальних філософських проблем: добро і зло в душі людини, конфлікт між розумом і тілом, пізнання істини, людина в абсурдному світі і її спосіб вижити, життя і смерть, індивідуальність особистості, людина і Всесвіт. За допомогою рефлексій персонажів автор зображує власну концепцію життя людини, її вихід з абсурдності існування. Також розвиває урбаністичну тему, тему сексуальності та ірраціоналізму буття людини, інтертекстуальність.

Приблизно так схарактеризовано цей роман в анотаціях до різних видань. Спробуємо сформувати власне враження твору.

  1. Актуалізація опорних знань

1. Повторення понять теорії літератури

Роман (фр. Roman — романський) — літературний жанр, найбільш поширений у XVIII-XX століттях; великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.

Роман кар’єри — твір, у якому головний персонаж прагне довести свою людську спроможність, талант з допомогою кар’єрних досягнень («Червоне і чорне» Ф. Стендаля).

Урбаністичний роман — твір, у якому дії відбуваються на міському тлі, і розв’язуються проблеми міського буття.

Словникова робота

Маргінальність — це межовий стан індивіда або соціальної групи щодо суспільства чи певної суспільної верстви. Маргі- нали — це люди, які не зуміли пристосуватися до панівної культури чи субкультуры і виявилися витісненими на узбіччя соціального життя.

Маргінал — це індивід, який втратив свій попередній соціальний статус і виявився нездатним адаптуватися до того соціо- культурного середовища, у межах якого він змушений функціонувати.

У сучасній літературі це тип людини, яка опинилася на межі села й міста, ніби повисла між своїм природним середовищем, яке не в змозі відкинути, і новою, не в усьому зрозуміло культурою міського життя.

  1. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

  1. Підготовка до сприйняття нового матеріалу

Бесіда з учнями

Назвіть відомі вам твори світової літератури, у яких в центрі уваги провінціал, який приїжджає в місто реалізуватися.

(Ф. Стендаль «Червоне і чорне». У романі йдеться про хлопця з простої сім’ї, який робить кар’єру в містах — Вер’єрі, Безан- соні, Парижі.)

Вступне слово вчителя

Появі роману «Місто» В. Підмогильного передували твори Бальзака, Вольтера, Мопасана і особливо А. Франса. До речі, роман останнього («Таїс»), фраза з якого «відкриває» «Місто», В. Підмогильний переклав у 20 років, але в нього було й власне «передмістя». У нарисах із циклу «Повстанці» В. Підмогильний відображає дилему українського села: ростити хліб чи «обух сталить» проти міста, з якого «ішли всі накази, лунала чужа мова, куди возились податки й зникав викоханий у степах хліб».

Перший учень

Ежен Ростіньяк — персонаж повісті французького письменника О. де Бальзака «Батько Горіо».

У романі «Батько Горіо» Бальзак зобразив історію перетворення провінціала-ідеаліста в паризького циніка. Покинувши батьківський дім, Ежен де Ростіньяк приїжджає в Париж, аби чесно служити науці. Але він не позбавлений честолюбства, тому, крім наукової кар’єри, мріє про славу. У Парижі за «виховання відчуттів» розумного і привабливого хлопця беруться каторжник Вотрен і віконтеса де Босеан, погляди яких на життя абсолютно збігаються. «Чесністю не можна досягти нічого»,— запевняє юнака Вотрен, а віконтеса пропонує дивитися на людей як на поштових коней, використовувати їх для досягнення мети, не жаліючи. Незабаром Ростіньяк не витримує спокуси багатством і світською кар’єрою й починає змінюватися. Правда, спочатку він відмовляється від вигідного шлюбу, але потім усе ж вирішує на шляху до успіху «спертися і на науку, і на кохання, стати світською людиною і доктором юридичних наук». Минає ще трохи часу, і юнак уже готовий на все заради багатства. Під впливом паризького життя молодий чоловік швидко втратив юнацькі ілюзії, що не дивно. Щоб вижити й не загубитися в загальній гонитві за грошима й насолодою, коли всі люди — вороги й тільки чекають слушної нагоди поживитися за рахунок один одного, просто необхідно відмовитися від усіх біблейських заповідей. Іншої дороги до успіху немає, і Ростіньяк, досить швидко це зрозумівши, вибирає успіх. У кінці роману, проводжаючи в останню дорогу батька Горіо, пограбованого й кинутого дочками, Ежен проливає «останню юнацьку сльозу», спричинену «святими хвилюваннями чистого серця», після чого виголошує, звертаючись до Парижа, свою відому фразу: «Ну тепер, хто кого».

Другий учень

Жорж Дюруа — персонаж роману французького письменника Гі де Мопассана «Любий друг».

Він — колишній солдат, який, використовуючи дружину свого колишнього друга Шарля Форест’є Мадлену, зробив блискучу кар’єру журналіста. Щоб піднятися ще вище, Жорж, людина без совісті й талантів, не гребує брати гроші в коханки, заміжньої пані Клотільди де Марель. Жорж одружується з Мадленою, змушує її поділитися отриманою нею спадщиною. Разом з Мадленою Жорж займається політикою, стає впливовою фігурою в Парижі. Він приймає підвищення, яке допомагає йому отримати дружина пана Вольтера, першого багатія Франції, яка також стає його коханкою, незважаючи на те, що старша за нього. Коли Мадлена стає непотрібною, Жорж одружується з донькою пана Вольтера Сюзанні, стає багатим, купляє собі дворянський титул, стає спадкоємцем і зятем найбагатшої людини країни. На весіллі поет-філософ Норбер де Варен проголошує: «Майбутнє належить пройдисвітам». А сам Жорж мріє про колишню коханку Клотильду, яка під час вітання зі шлюбом дає йому зрозуміти, що їх стосунки продовжуватимуться.

Третій учень

Мартін Іден — персонаж однойменного роману Джека Лондона, американского письменника.

Дія розгортається у двох взаємозалежних планах: особистому (любов Мартіна до Руфі, їхні стосунки, завзяті заняття Мар- тіна самоосвітою) і соціальному (боротьба Мартіна їдена за місце у вищому суспільстві, за те, щоб це суспільство визнало його талант письменника). Слід зазначити, що спочатку боротьба ця заради ім’я «блідої, як лілея, дівчини», тобто мети суто особистої, індивідуальної. Глибока, вразлива, яка тягнеться до краси, натура Мартіна саме в образі вихованої красуні Руфі побачила «те, заради чого варто жити, чого варто домагатися, через що варто боротися і заради чого варто вмерти...».

Знайомство Мартіна з родиною Морзів і розгортання стосунків з Руф’ю перегукуються — зі стосунками письменника і Мейбл Епплгарт.

Кохання до Руфі змінює Мартіна їдена і внутрішньо, і духовно. Щоб бути рівним з коханою, він починає активно працювати над самовдосконаленням і за короткий термін досягає не тільки на рівень знань самої Руфі та людей її кола, але й перевищує їх. Йому відкриваються лицемірство й брехня Морзів, їх пихатість, самовпевненість. Через деякий час кохана зраджує Мартіна в най- скрутніший період його життя. А він, поставивши за мету стати відомим письменником, попри різні труднощі, досягає своєї мети, але втрачає сенс життя й кінчає життя самогубством.


  1. Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   ...   50

Схожі:

Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx iconВчитель Лукашук Н. М. Українська література 11 клас
Суспільно-історичні умови розвитку української літератури ХХ ст., основні стильові напрями (модернізм, cоцреалізм, постмодернізм)....
Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx iconУроку Зміст навчального матеріалу Дата проведення
Українська література XX ст як новий етап в історії національної культури. Актуалізація проблем: митець І влада, свобода творчості....
Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx iconУкраїнська література 1 – клас (профільний рівень) 140 годин на рік, години на тиждень
Українська література ХХ ст як новий етап в історії національної культури. Складні суспільно-історичні умови розвитку. Основні напрямки:...
Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx icon11 клас Твори для вивчення Рівень стандарту, академічний рівень
Українська література ХХ ст як новий етап в історії національної культури. Актуалізація проблем: митець І влада, свобода творчості....
Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx iconКлас Усього – 70 год. На тиждень – год. Текстуальне вивчення – 62 год. Розвиток мовлення – год. Позакласне читання – год. Резервний час – 2 год
Українська література ХХ ст як новий етап в історії національної культури. Актуалізація проблем: митець І влада, свобода творчості....
Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx iconУрок тема уроку. Українська література 1920 1930 р р. Урок 1
Вступ. Складні суспільно історичні умови розвитку української літератури ХХ ст. Стильове розмаїття мистецтва 1920-х років. Поняття...
Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx iconДавня українська література — література українського народу XI-XVIII ст. Давня українська література — література українського народу XI-XVIII ст
Нова періодизація давнього письменства базується на схемі Д. Чижевського, поданій в "Історії української літератури"
Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx iconОрієнтовне календарне планування з української літератури 1 клас
Складні суспільно-історичні умови розвитку української літе­ратури XX ст., основні стильові напрями (модернізм, соцреалізм, постмодернізм)....
Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx iconУроків української літератури за рівнем стандарту, академічним рівнем 11 клас
Суспільно-історичні умови розвитку української літератури ХХ ст., основні стильові напрями (модернізм, cоцреалізм, постмодернізм)....
Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx iconУроків української літератури за рівнем стандарту, академічним рівнем 11 клас
Суспільно-історичні умови розвитку української літератури ХХ ст., основні стильові напрями (модернізм, cоцреалізм, постмодернізм)....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка