Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx



Скачати 12.11 Mb.
Сторінка32/50
Дата конвертації11.04.2017
Розмір12.11 Mb.
1   ...   28   29   30   31   32   33   34   35   ...   50

Бесіда за змістом твору

  • Від чого постала назва «чухраїнці»? (Нарід той завжди чухався.)

  • Визначте прикмети країни «Чукрен», які дозволяють здогадатися про яку країну-прототип ідеться? («Білярічки Дяну простягалося пасмо так званих Кирпатих гір. Цена заході... Південь країни «Чукрен» обмивало море з водою синього кольору; в синє море текла найулюбленіша чухраїнцями річка Дмитро; на південному заході була велика річка Дсітро...»)

  • Назвіть п’ять «глибоко національних рис» чухраїнців. (1. Якби ж знаття. 2. Забув. 3. Спізнивсь. 4. Якось то воно буде! 5. Я так і знав).

  • Спробуйте знайти звичну назву цим рисам. (Невміння передбачати наслідки, забудькуватість та байдужість, необов’язковість, інертність, пасивність, примирення з поразкою.)

  • Доведіть, що автор «наукової праці» не відділяє себе від «чухраїнців». («Читав я оці всі матеріали, дуже сумно хитаючи головою. Прочитавши, замислився і зітхнув важко, а з зітханням тим само по собі вилетіло: Нічого. Якось-то воно буде. Тьху!»)

  • Поясніть, що мав на увазі автор, говорячи, що «нарід той завжди чухався»? (Мова йде про інертність, пасивність, повільність чухраїнців.)

  • Що можна сказати про національну свідомість «чухраїнців»? («...здебільша вони й самі не знали, хто вони такі суть...»)

  • Про яку ментальну рису йде мова в розповіді про любов чухраїнців до соняшника? (Уперта покірливість.)

  • Що ви можете сказати про мову чухраїнців? («...любили чухраїнці співати пісень якоюсь чудернацькою, спотвореною, перекрученою мовою»)

  • Чому письменник закінчив твір таким сумним пророцтвом? (Це закономірний кінець існування країни, мешканці якої не працюють на майбутнє батьківщини, її національну єдність, інертні, неактивні, не цінують рідну мову, не є патріотами і громадянами. Така ментальність працює на руйнацію, а не розбудову.)

  • Чи мають чухраїнці позитивні риси? (Так. Вони вміють вирощувати хліб і соняшник, гарно співають, люблять річку Дмитро, мали чималі культурні досягнення в минулому.)

  • Чому ж письменник так гостро висміяв цей народ? (Коли письменник казав про те, що право сміятися «із своєї, рідної людини» дає любов, він зазначав: «Любити, між іншим, це дуже тяжка робота». «Любити» для ньогоце вказувати на недоліки, щоб ті, кого це стосується, міг виправитися,— отже, змінити й долю країни, яка залежить від її громадян.) Слово вчителя

Остап Вишня вмів бити сміхом. «Ворога треба бити»,— писав він, і цитував М. Гоголя: «Насмішки боїться навіть той, хто вже нічого не боїться на світі». Але все ж головним джерелом його гумору була любов до життя, насамперед — свідома любов до людини.

«Просто не любив я печальних лиць,— писав видатний гуморист,— бо любив сміятися. Не переносив я людського горя. Давило воно мене, плакати хотілося... Я народний слуга! Лакей? Ні, не пре- смикався! Вождь? Та Боже борони!.. Пошли мені, доле, сили, уміння, талану, чого хочеш, тільки щоб я хоч що-небудь зробив таке, щоб народ мій у своїм титанічнім труді, у своїх печалях, горестях, роздумах, ваганнях, щоб народ усміхнувся!.. Щоб хоч одна зморшка його трудового, задумливого лиця, щоб хоч одна зморшка ота розгладилася!»

  1. Систематизація та узагальнення вивченого

  1. Робота в групах «Мозковий штурм Завдання для першої групи

Визначити проблеми, над якими замислюється Остап Вишня в гуморесці «Чухраїнці».

(Проблема формування національної та громадянської самосвідомості, самовиховання кожного українця, мовне питання. Остап Вишня з великою надією поставився до культурного відродження 20-х років, до українізації, що почалася на його Батьківщині. 1926-го року року видав збірку «Українізуємось». У ній відчувається його стурбованість проблемами розвитку української мови, пись- менник розмірковує про збереження її чистоти, про розширення сфер її вживання, про шляхи досягнення грамотності. Без критичного ставлення до самих себе змінитися на краще неможливо. Остап Вишня хотів, щоб кожен поглянув на себе збоку та спитав: «Може, і я такий собі “чухраїнець”?».)

Завдання для другої групи

У своєму щоденнику Остап Вишня стверджував, що основою праці літератора є талант і чесність. Чесність — значить правдивість, неможливість спекулятивних тем, оцінок, творчості за вказівкою зверху. Доведіть, що саме ці риси митець продемонстрував під час написання «Чухраїнців».

(Як лікар, що призначає гірки ліки хворому, гуморист розповідає народові гірку правду про нього. І розповідає так талановито, що крізь обурення проступає любов. Остап Вишня щиро зізнавався: «Умираючи, кажу вам усім: ніколи не сміявся без любові до вас усіх, до сонця, до вітру, до зеленого листу! У моєму сміхові завжди бачив народ...».)

Завдання для третьої групи

Чи не вважаєте ви парадоксальним таке твердження письменника: «Все життя гумористом! Господи! Збожеволіти можна від суму!»

(Причиною гумору, сатири, зазвичай, є сумне. Той, хто взявся висміювати недоліки, обов’язково зіштовхнеться з сумним, яке й викриває за допомогою сміху. Отже, жодного парадоксу.)

  1. Створення анкети «Чи маю я риси чухраїнця?»

  1. Чи відчуваю я себе українцем?

  2. Я розмовляю суржиком чи літературною українською мовою?

  3. Чи знаю я історію України та історію її культури?

  4. Як швидко я беруся за виконання певних завдань?

  5. Чи маю таки риси, як забудькуватість, байдужість, необов’язковість?

  6. Чи згоден я працювати не тільки на себе, а й для країни?

  1. Домашнє завдання

  1. Опрацювати матеріал уроку за допомогою конспекту.

  2. Прочитати гуморески «Як варити і їсти суп із дикої качки», «Сом» та решту (за бажанням) з циклу «Мисливські усмішки».

  3. Намалювати ілюстрацію до твору (словесну або графічну), можливо, колаж, виконаний за допомогою комп’ютера або комбінації вирізаних з різних джерел фрагментів на мисливську тематику.

  4. Індивідуальні завдання: а) підготувати виразний переказ з читанням окремих уривків гуморески «Як варити і їсти суп із дикої качки»; б) підготувати стислий переказ гуморесок Остапа Вишні (на вибір учнів); в) підготувати повідомлення про ставлення письменника до полювання.

  1. Підсумок уроку

  1. Заключне слово вчителя

Особистісну життєву позицію кожен визначає для себе сам. Але кожен повинен розуміти, що він — не окрема одиниця, а частка великої єдності під назвою країна, народ, суспільство. І від поведінки кожного залежатиме доля всіх.

Кожен з вас сам собі дасть відповіді на запитання анкети, сам визначиться з тим, чи потрібно йому змінюватися. І якщо після цього уроку хтось відчує потребу в самовдосконаленні, це буде означати, що він також пізнав ту любов, яка штовхала Остапа Вишню на нелегку працю гумориста.

  1. Інтерактивна вправа «Незакінчене речення»

  • На мою думку, окрім таланту та чесності гуморист повинен мати й такі риси як...

  • Гумореска «Чухраїнці» допомогла мені зрозуміти...

  • Якби я був гумористом...

УРОК № 43

«ОСТАП ВИШНЯ - ПОЕТ ПОЛЮВАННЯ» (М. РИЛЬСЬКИЙ). ЦИКЛ «МИСЛИВСЬКІ УСМІШКИ» (ГУМОРЕСКИ «ЯК ВАРИТИ І ЇСТИ СУП ІЗ ДИКОЇ КАЧКИ», «СОМ» ТА ІН.). ГЛИБОКИЙ ЛІРИЗМ РОЗПОВІДІ, ТОНКА ІРОНІЯ

Мета: ознайомити учнів з фактами з життя письменника,

пов’язаними з роботою над «Мисливськими усмішками», повторити поняття теорії літератури; розкрити літературне поняття «усмішка»; розвивати навички самостійного читання творів та їх аналізу, стислого переказу, виразного читання, розвивати творчу уяву та навики дослідника.

Теорія літератури: гумор, гумореска, художній образ, художні засоби.

Обладнання: текст твору, портрет Остапа Вишні, ілюстрації до «Усмішок», малюнки учнів (словесні або графічні). Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

  1. Організаційний момент

  2. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Слово вчителя

Остапа Вишню називали «королем українського тиражу». Цей письменник у 20-х pp. заохотив мільйонні маси до читання української літератури. Ще за життя гумориста побачило світ понад 100 збірок його творів, деякі неодноразово перевидавали.

Хоча у великому творчому доробку письменника представлені різноманітні жанри малої прози (усмішка, гумореска, фейлетон, памфлет, автобіографічне оповідання), Остап Вишня ввів в українську літературу й утвердив у ній новий різновид гумористичного оповідання, що його сам же й назвав усмішкою. Після ознайомлення зі зразком цього нового жанру, ми спробуємо назвати риси, які вирізняють її серед інших різновидів гумористичних творів.

  1. Актуалізація опорних знань

Клоуз-тести

«Гумор — це...»

«Сатира — це...»

«Гуморески — це...» (Гуморески — короткі переважно римовані жартівливі твори, створені на основі цікавих людських спостережень та курйозних випадків з життя. Гумореска завжди «заправлена» гумором, з додаванням іронії та сатири.)

«Народний анекдот — це...» (Народний анекдот — це стисле гумористичне оповідання про характерний випадок у побутовому житті з несподіваним та дотепним закінченням.)

«Фейлетон — це...» (Фейлетон — це художньо-публіцистичний жанр, у якому комічна сутність негативних явищ і ситуацій дійсності розкривається шляхом інверсійної, асоціативної розробки теми з використанням авторських та фольклорних комічно- сатиричних образів.)

  1. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

  1. Слово вчителя

Творчість кожного письменника, навіть генія, усе одно ґрунтується на досягненнях попередників. Отже, слід припустити, що усмішки Остапа Вишні будуть у чомусь наслідувати згадані нами жанри комічного. Але вони повинні чимось відрізнятися. Чим само — одне з головних питань цього уроку. Перед початком нашого дослідження послухаємо повідомлення про роль полювання в житті самого гумориста.

«Мисливські усмішки» письменник складав протягом тривалого часу, а найповніше видання було здійснене вже після його смерті -1958 року.

  1. Повідомлення учня

Остап Вишня любив і рибалити, і полювати. Це було відомо всім. Але як тоді поєднати ці знання із записами у щоденнику письменника: «їздили полювати!.. І як радісно, що я нічого не вбив! І як радісно, що я ще поїду (обов’язково), щоб щось убити! І як радісно буде, що я нічого не вб’ю». Дивно? Нічого дивного: любов Остапа Вишні до всього живого, до світу природи була незаперечною ознакою його натури. Тож рибалити й полювати він ходив для того, щоб назбирати побільше смішних історій, щоб побути в колі друзів.

Ось ще один запис із його щоденника (23 грудня 1951 p.): «Були на полюванні. Не вбили і не застрелили нічого. Для мене це — типове явище. Коли я приходжу, як завжди, додому «попом», без нічого,— всі спокійні. Всі: жона, донька, зять і навіть онучок, Павлушка, зовсім байдуже заявляє: «Ді (дід)! Зайць (заєць) ма! (нема!)». Зайця, як завжди, нема».

Письменник завжди (не зважаючи на багаторічні випробування долі) був закоханий у життя. І цей факт допомагає зрозуміти гуманістичний пафос його «Мисливських усмішок», які, незважаючи на назву, навчають не полювати, а берегти, охороняти все живе.

  1. Переказ (із зачитуванням окремих діалогів, фрагментів) усмішки «Як варити і їсти суп із дикої качки»

«Як варити і їсти суп із дикої качки» — одна з найдотепні-

ших і найліричніших «Мисливських усмішок» Остапа Вишні. Присвячена вона М. Рильському. Уперше надрукована в журналі «Перець» 1945 року уже після повернення письменника із заслання.

ЯК ВАРИТИ І ЇСТИ СУП З ДИКОЇ КАЧКИ

(повний текст)

Був такий славнозвісний орнітолог Мензбір, який на підставі багатолітніх спостережень і наукових досліджень остаточно визначив, що дикі качки, крім базару, водяться ще на лугових озерцях та по очеретах і тихих-тихих плесах, по річках-колисках смарагдової Батьківщини нашої радянської...

...Словом, ви поїхали на лугові озера, на очерети й на тихі- тихі плеса.

Само собою розуміється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що стріляє), набої і всілякий інший мисливський реманент, без якого не можна правильно націлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огірки, помідори, десяток укруту яєць і стопку... Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече...

їдете ви компанією, тобто колективом, так — чоловіка з п’ять, бо дика качка любить іти в супову каструлю з-під колективної праці...

У вагоні (чи на машині) зразу ж ви почуєте:

  • Е, черт! Стопку забув! Ви взяли?

  • Взяв!

  • Ну, як будемо вкупі, позичите! А залишусь сам,— доведеться з «горлушка»!

«Горлушком», за мисливською термінологією, зветься та частина мисливського човна, що на морських суднах має назву «право руля».

Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечірнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останній золотий привіт і пішло спать... Це ввечері... А вранці дика качка зривається шукати вашого пострілу рано-рано, тільки-но починає на світ благословлятись.

Звуться ці часи у мисливців «зорьками» — вечірньою й ранковою...

В ці часи ви чуєте і над собою, і перед собою, і за собою, і праворуч, і ліворуч шум — свист качиних крил!

Ви і сюди — бах? І туди — бах! І отуди — бах!

Ах, незабутні хвилини!

На вечірню зорьку ви спізнились. Це обов’язково... Запізнення на вечірню зорьку — це мисливський закон. Виходячи ще з дому,— та що там виходячи! — ви ще напередодні знаєте, шо на вечірню зорьку ви обов’язково не встигнете, от через це саме ви, в день виїзду на полювання, ще зранку все вкладаєте, ще зранку ви щось забуваєте, і в час од’їзду ви вибігаєте з хати, летите чи то на вокзал, чи до машини, на запитання знайомих «Куди?» — кидаєте: «Спішу, щоб на вечірню зорьку спізнитись», і галопом далі...

Словом, спізнились... До озерця ви підходите вже тоді, коли качки «повиключали мотори», почистили зуби, зробили на ніч фізкультурну зарядку з холодним обтиранням і, поклавши на водяні лілеї голови, полягали спать...

Але ви з цього не печалуєтесь, бо поблизу кожного лугового озера є чи ожеред, чи копиці пахучого-пахучого сіна... Ви йдете до ожереду й розташовуєтесь... Ви розгортаєте сіно, простеляєте плаща, лягаєте горілиць, дивитесь на чорно-синє глибоке зоряне небо і відпочиваєте... А відпочиваючи, думаєте.

Ну, думайте собі на здоров’я, а ми будемо до ранкової зорьки готуватися...

  • Ну, що ж, товариші, давайте звечора приготуємось, щоб зранку не вовтузитися, а зразу за рушниці й по місцях. Де ж це... стопка? Прохав же покласти!

  • Що, нема?

  • Нема!

  • А я взяв! Я поклав собі за правило: приїжджаю додому, а її в рюкзаці прив’язую, щоб не забути. По-моєму, не так нерву- єшся, як рушницю забудеш!

  • Доведеться й собі прив’язувати! А сьогодні, прошу вас, позичте вашої... Капризна це, я вам скажу, штука, як з «гор- лушка»... Повітря чисте, на широке диханіє візьмеш, а воно темно, не встигнеш і зітхнути, як уже «горлушко» біля «донушка».

Тут і починається найцікавіший момент качачого полювання.

Це коли старі, досвідчені ваші товариші по полюванню починають розповідати різні надзвичайні випадки з мисливського життя.

Спільна для всіх мисливських оповідань риса — це те, що всі вони — факти, що все це насправді було, що: «розкажу, то не повірите, але це — факт!»

...Швиргається вгорі якийсь космічний хлопчик зорями, залишаючи в чорно-синій безодні золоті смуги, рипить Віз, дишель свій униз спускаючи, блідне поволі Чумацький Шлях, а під ожередом плететься чудесне мереживо з мисливських оповідань...

І вільно дихається, і легко дихається...

Поволеньки голос оповідача тихшає, потім якось переривається і зовсім затихає...

Сусіда тяжко якось зітхає...

  • Про що думаєте, Іване Івановичу?

  • Про Америку! Яка все-таки техніка.

  • А що таке?

  • Кажуть, двоствольну стопку видумали!

І тихо... Поснули...

«Раннім-рано та ранесенько», ще ледь-ледь починає сіріти, штовх вас у бік:

  • Вставайте! Вставайте! Час уже!

  • Г-г-г! М-м-м!

  • Вставайте!

  • М-м-м!

  • Б-б-бах!

3 криком: «Бомбьожка!» ви зриваєтесь і мчите.

  • Куди? Куди?

  • В бомбосховище!

  • Тю на вас! То я в крижня гахнув!

  • І промазав.

  • Ну, ясно, що промажеш, коли вас нечиста сила в бомбосховище поперла! Трохи в озеро не шубовснув!

Почалася ранкова зорька...

Тут уже все залежить од вашого уміння, від майстерства і практики...

Качка, як відомо, птах... Вона — літає...

Як її стріляти?

Дуже просто: цільтесь обов’язково в око. І бахкайте.

  • Бах! — і в торбу. Бах! — і в торбу.

А коли не повезе, тобто, коли бах-бах! — і повз торбу, не сумуйте, старайтесь їхати чи йти з полювання повз базар або, побачивши в якогось із мисливців кілька качок, киньте:

  • Карбованців, мабуть, по надцять тепер штука... Бо однаково, коли приїдете додому, несвідомі члени вашого посемейства спитають вас:

  • Дорогі, мабуть, тепер качки?

Ви на це не звертайте уваги й беріться зразу ж готувати янтаревий суп із дикої качки...

Найперше й найголовніше — обскубти качку.

Робити це краще в себе в кабінеті. Щоб не заважало вам уже вискубане пір’я, одчиніть вікна й двері, щоб вітерець був: ви скубнули, вітерець підхопить, і пір’я вам не заважає... І качка обскубана, і кабінет — перина...

Обскубли, тоді вже до мами, чи до дружини, чи до сестри, хто на кого багатший:

  • Уже обскуб! Мамо, зваріть супу!

Дуже це смачно у мамів виходить.

Коли дружина чи мама, охнувши, кине вам:

  • Та це ж курка, а не качка! — ви авторитетно заявіть:

  • Це — качка. Тепер усі такі качки пішли. Яровизовані...

  • А чому в неї горло перерізане?

  • Чому? Чому? Все вам так ото цікаво знати. Летіла, побачила, що націляюсь, виходу не було, взяла й... зарізалась. Що ж тут дивного?! Варіть уже, прошу вас!

Залишається, отже, останнє: їсти суп.

  • Як його їсти? Ложкою!

Попоївши, лягайте на канапу й читайте «Записки охотника» Івана Сергійовича Тургенева. Прекрасна книжка!

  1. Робота з текстом твору

Довідка

Засоби комічного:

Іронія — уживання слова у протилежному значенні. Парадокс — сполучення несумісних понять.

Питання для бесіди

  • Про що йдеться у творі?

  • Які деталі свідчать про те, що мисливці їдуть зовсім не полювати? (Турбота про забуту стопку, упевненість у тому, що запізнитися на зорьку мисливський закон, термінологія пияків: «горлушко», той факт, що дика качка вдома перетворюється на курку.)

  • Що свідчить про те, що рушниця для полювання не головне? (Більше турбуються про забуту стопку, ніж про рушницю, спізнюються на вечірню «зорьку» своєрідний ритуал, щоб мати можливість «посмакувати», насолодитися довколишнім світом.)

  • Який вид комічного використав Остап Вишня? (Гумор.)

  • Які засоби комічного використовує письменник? (Парадокс: «...мисливський реманент, без якого не можна правильно прицілитись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огірки, десяток укруту яєць і стопку... Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече...»

  • Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами». «Летіла, побачила, що виходу не було, взяла й... зарізалась.

Що ж тут дивного?! Варіть уже, прошу вас!» — пояснення того, що у качки перерізано горло замість сліду від кулі.

Іронія: збираєтеся, «берете з собою рушницю (це така штука, що стріляє), набої і всілякий інший мисливський реманент, без якого не можна правильно націлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огірки, помідори, десяток укруту яєць і стопку... Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече...».

Невідповідність удаваної серйозності й комічності ситуації, що описується.

Діалогізований виклад дій.

Розмовна, колоритна народна мова.

Яскрава деталь (наприклад, стопка, рушниця, забута вудка), яка вносить комічний струмінь у ситуацію.

Об’єднання несумісних понять: «дикі качки, крім базару, водяться ще на лугових озерах та по очеретах і тихих-тихих плесах, по річках колисках»; «Спішу, щоб на вечірню зорю спізнитися».

Кумедні ситуації, створені за рахунок невідповідності подій і реакції на них персонажа. (Персонаж усмішки «Як варити і їсти суп із дикої качки» спросоння сприймає постріли з мисливської рушниці за бомбардування і з криком «Бомбьожка!» біжить у бомбосховище.)

  • Який засіб характеристики персонажів використовує Остап Вишня? (Колоритні діалоги.)

  1. Дослідницька робота

Мета дослідження: виділити характерні риси усмішки.

  • Знайдіть в оповіданні риси пейзажної лірики. Доведіть, що пейзажі — ліричні. («Мисливські усмішки» часто називають поезіями у прозі. З великою любов’ю змальовує письменник пейзажіживі, чарівні, сповнені руху, змін, оновлення, іноді сумних настроїв.

Від самого початку оповідач веде читача на тихе плесо рідного лугового озерця, де, виявляється, як спостеріг «всес- вітньовідомий орнітолог», теж водяться дикі качки, які, крім базару, водяться ще на лугових озерцях та по очеретах і тихих-тихих плесах, по річках-колисках смарагдової Батьківщини нашої радянської...». Вже цієї фрази достатньо, щоб відчути ставлення автора-оповідача до того, що він бачить не очами серцем. Далі буде достатньо доказів ліризму. Ось одна з пейзажних перлин усмішки: «...Швиргається вгорі якийсь космічний хлопчисько зорями, залишаючи в чорно-синій безодні золоті смуги, рипить Віз, дишель свій униз спускаючи, блідне поволі Чумацький Шлях, а під ожередом плететься чудесне мереживо з мисливських оповідань. І вільно дихається, і легко дихається...».

Людина і природа, людина і вічність земного буттяось проблеми, над якими замислюється автор-оповідач. Саме його позиція, його погляд на світ визначають тонкий, проникливий ліризм.)

  • Яка особливість пейзажних замальовок? (Вони досить лаконічні й намальовані начебто з усмішкою.)

  • Знайдіть спільні риси усмішки та народного анекдоту. (Б усмішці розповідається про подію з несподіваним закінченням. Коли оповідач розповідає про своє повернення додому із здобиччю, то все розказане дійсно нагадує анекдот.

Коли дружина чи мама, охнувши, кине вам:

«— Та це ж курка, а не качка! — ви авторитетно заявіть:

  • Це — качка. Тепер усі такі качки пішли. Яровизовані...

  • А чому в неї горло перерізане?

  • Чому? Чому? Все вам так ото цікаво знати. Летіла, побачила, що націляюсь, виходу не було, взяла й зарізалась. Що ж тут дивного?.. Варіть уже, прошу вас!»

Несподіваним стає й остання порада оповідача: «Попоївши (зварений з качки-курки суп), лягайте на канапу й читайте «Записки охотника» Івана Сергійовича Тургенева».

  • Хто виступає персонажем усмішки? (Сам автор, який є і оповідачем.)

  • Дайте характеристику оповідача. (Мисливець-невдаха, який радіє довколишньому світу, милується природою. Він по-дитячому зворушливий і сентиментальний. Він не прийшов на полювання когось убивати чи «добувати харчі», а торкнутися якогось іншого, чистого світу, відчути й себе його часткою. Оповідач Остапа Вишні трохи хитрий, трохи дивакуватий у своєму священнодійстві збирання на полювання, в очікуванні зайця чи лисиці, у поверненні здебільшого без здобичі або й без рушниці чи шапки, але завжди іронічний, доброзичливий і наївний, наче дитина.)

«СОМ»

(скорочено)

За славним містом Енськом на Харківщині тече річка Оскіл, що впадає у Північний Донець. Її заплава розбивається на кілька рукавів, зарослих густими очеретами, верболозом, соковитою травою. І скрізь сила-силенна озеречок, вкритих густою зеленою ряскою, лататтям, лілеями. Пливуть, бувало, на човні дівчата, уквітчавшись тими білими лілеями, й тихо пісню співають.

Чарівна річка Оскіл! А скільки там диких качок! Як сядете на човна-довбанку й попливете тихо єриком, то неодмінно побачите чирятку-маму з чиряточками, що, мов мишенята, шмигають, болотяних курочок, лисок, крижнів, широконосок. Гуляють качатка, у теплій воді купаються...

Якраз проти радгоспу річище в Оскола широченьке, вода чиста-чиста. Дід Панько розповідав, що там така глибочінь — і дна не дістанеш. Але купатися там не можна, закрутить, завертить — і немає чоловіка. Живуть там величезні соми. Якось дід Панько сидів із паном на березі. Пливе великий табун панських гусей. Раптом один гусак як закричить. Залопотів крилами і зник під водою, а на тому місці щось як ляпне по воді, ніби чорною лопатою. Сом!

Вирішили дід із паном впіймати того клятого сома. Коваль зробив спеціального гака, насадили туди, як приманку, підсмажену гуску, прив’язали налигачами до осокора й закинули вночі в річку. Сидять, дрімають, слухають пісню, що її Христя про пана виспівує. Пан ніби не чує, налигача в руці тримає. Раптом як смиконе! І потягло! Пан вірьовку тримає, а дід — пана. Панько кричить, щоб від пускав, адже налигач все одно до дерева прив’язаний, а пан вирішив поводити сома, щоб стомився. Довго водили, поки й витягли рибину — пудів на п’ять! Розчинили — а там таке, що й поперелякувалися. Справа в тому, що в пана пропав мисливський собака Джой. Де тільки пан його не розшукував, листи писав — немає. А Джой любив у річці купатися. От сом його й ковтнув, усередині нього знайшли хвоста й шерсть собаки. Дід Панько сказав панові, що його Джой знайшовся. На питання пана, де ж він, Панько відповів, що пан сам його з’їв із сомом. Було тоді всім від пана, але й панові було гикавки та нудоти.

Коли діда питали, чи він не бреше, той відповідав, що навіть у книжці відомого письменника Сабанеева описано, як в Уфимській губернії сом проковтнув ведмедя. Соми — вони такі, й катера б про ковтнули, та шуму бояться.

Сом — дуже сильна риба, могутня. Якось один дуже завзятий рибалка розповів, що вудив він на Дніпрі. Раптом повз нього проти води промчав човен — і без мотора. Потім став на місці, закрутився, а з нього почувся одчайдушний крик про допомогу. Рибалка підплив ближче, а там — дідок переляканий. Однією рукою в човна вчепився, а друга у воду звисає — заплуталася у волосіні. Тільки рибалка хотів допомогти, а сом як рвоне — так і домчав два човни де сусіднього села. Коли втомився, то рибалкам вдалося зачепитися за кущ і зупинитися. Витягли сома, а той завбільшки з човен. Ледь руку дідові не перерізав.

Сом — риба осідла, живе в якійсь ковбані. Найкраще ловиться літніми ночами. Інколи в його череві можна знайти й холодну закуску, наприклад, копчену ковбасу, шпроти й т. ін.

Інтересна риба сом!

  1. Евристична бесіда

  • Назвіть визначені під час аналізу попереднього твору особливості усмішки, які можна виділити і в цьому оповіданні. (Б основірозповідь про життєву подію. Поєднання пейзажної замальовки (більш розгорнутої, ніж у попередньому оповіданні) з анекдотичною ситуацією (пан, який разом із сомом з’їв свого собаку; сом, що ковтає ведмедів та катери); ліризм твору (з оповідання зрозуміло ставлення автора оповідача до природи Оскола), гумор, використання тих самих прийомів створення комічного, що і в усмішці про полювання на качок.)

  • Які прийоми створення комічного використано у творі? (Парадокс (Інколи в його череві можна знайти й холодну закуску, наприклад, копчену ковбасу, шпроти й т. ін.); невідповідність удаваної серйозності і комічності ситуації, що описується (Коли діда питали, чи він не бреше, той відповідав, що навіть у книжці відомого письменника Сабанеева описано, як в Уфимській губернії сом проковтнув ведмедя. Сомивони такі, й катера б про ковтнули, та шуму бояться.); гумористична персоніфікація й гіперболізація елементів природи. («Ох і стомився ж я, товариші рибалки! Дайте відпочити, я вас до Києва відвезу.»ніби каже Сом із усмішки «Сом».)

  • Яку людську рису висміює Остап Вишня в усмішці? (Бажання перебільшувати, властиве рибалкам та мисливцям.)

  1. Переказ решти усмішок О. Вишні (на вибір учнів)


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   28   29   30   31   32   33   34   35   ...   50

Схожі:

Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx iconВчитель Лукашук Н. М. Українська література 11 клас
Суспільно-історичні умови розвитку української літератури ХХ ст., основні стильові напрями (модернізм, cоцреалізм, постмодернізм)....
Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx iconУроку Зміст навчального матеріалу Дата проведення
Українська література XX ст як новий етап в історії національної культури. Актуалізація проблем: митець І влада, свобода творчості....
Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx iconУкраїнська література 1 – клас (профільний рівень) 140 годин на рік, години на тиждень
Українська література ХХ ст як новий етап в історії національної культури. Складні суспільно-історичні умови розвитку. Основні напрямки:...
Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx icon11 клас Твори для вивчення Рівень стандарту, академічний рівень
Українська література ХХ ст як новий етап в історії національної культури. Актуалізація проблем: митець І влада, свобода творчості....
Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx iconКлас Усього – 70 год. На тиждень – год. Текстуальне вивчення – 62 год. Розвиток мовлення – год. Позакласне читання – год. Резервний час – 2 год
Українська література ХХ ст як новий етап в історії національної культури. Актуалізація проблем: митець І влада, свобода творчості....
Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx iconУрок тема уроку. Українська література 1920 1930 р р. Урок 1
Вступ. Складні суспільно історичні умови розвитку української літератури ХХ ст. Стильове розмаїття мистецтва 1920-х років. Поняття...
Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx iconДавня українська література — література українського народу XI-XVIII ст. Давня українська література — література українського народу XI-XVIII ст
Нова періодизація давнього письменства базується на схемі Д. Чижевського, поданій в "Історії української літератури"
Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx iconОрієнтовне календарне планування з української літератури 1 клас
Складні суспільно-історичні умови розвитку української літе­ратури XX ст., основні стильові напрями (модернізм, соцреалізм, постмодернізм)....
Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx iconУроків української літератури за рівнем стандарту, академічним рівнем 11 клас
Суспільно-історичні умови розвитку української літератури ХХ ст., основні стильові напрями (модернізм, cоцреалізм, постмодернізм)....
Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx iconУроків української літератури за рівнем стандарту, академічним рівнем 11 клас
Суспільно-історичні умови розвитку української літератури ХХ ст., основні стильові напрями (модернізм, cоцреалізм, постмодернізм)....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка