Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx



Скачати 12.11 Mb.
Сторінка46/50
Дата конвертації11.04.2017
Розмір12.11 Mb.
1   ...   42   43   44   45   46   47   48   49   50

3

Мертвота, стерво живуче Є все, що творить тіло,

Коли в щоденності тучі Архангелів меч і крила Серце людське не узріло,

Коли серце не повстало Над буднями своїми,

Як вічності знак — Хорала,

Що незглибимий.



4

Щоденний бій, мов корона На чолі Того,

Хто є істота Закона І зерно всього.

Щоденний бій — молитовні Сурми для Того,



Хто держить дві чаші повні Всесвіту всього.

Творче завдання. Дайте відповідь на питання: до чого закликає поет у вірші? (Поет намагається пробудити національну свідомість українців, закликає їх до щоденного бою за Батьківщину, бо тільки той, «хто в поході — звитяжить він».)

  1. Еміграційна проза (У. Самчук, Т. Осьмачка,

І. Багряний, Д. Гуменна, Н. Королева)

Слово вчителя

У прозі української еміграційної літератури є те, що об’єднує її з поезією: звернення до історичного минулого України з метою знайти відповіді на болючі питання сучасності, висвітлення тем, заборонених у СРСР. Це реалістичні описи колективізації, голодомору, розповідь про переслідування інакомислячих тощо. Хвилювала письменників цього періоду й роль митця в суспільстві.

Провідними темами творчості були відчуття розлуки з батьківщиною, яке переживалося дуже болісно, історіософічні роздуми, висвітлення духовного світу людини.

У центрі уваги письменників — духовно сильна, вольова людина, національно свідомий борець за Україну, готовий віддати за неї життя. Образ України в ценрі уваги багатьох творів. Пізніше, у творах представників третьої хвилі еміграції, самотній персонаж буде боротися зі світом за виживання.

(Примітка. Творчість У. Самчука та І. Багряного вивчають детально в курсі літератури 11 класу в темі «Еміграційна література», отже, немає потреби розповідати про неї на оглядовому уроці докладно. Достатньо вступного слова вчителя.)

Слово вчителя

Саме у творах У. Самчука з’являється персонаж, сильна, національно свідома особистість, яка вміє дати відсіч злу, знайти вихід з будь-якої ситуації, захистити власну гідність. Дослідники відзначають подібність персонажів творів У. Самчука до персонажів романтичного твору. Творчість цього письменника віддзеркалила українські змагання за ті півстоліття, коли жив митець. Автор порушував питання національної свідомості, голодомору, розповідав про боротьбу УПА на Волині та життя емігрантів у Канаді. У його творчості відбилися і події Другої світової війни.

І. Багряний створює перший в українській літературі пригодницький роман. Його персонажі борються з тоталітарною системою, яка намагається їх зламати. Але персонаж І. Багряного уособлює не жертву, а символізує нескорений український народ, який свято вірить у щасливе майбутнє Батьківщини.

Докія Гуменна

Перші твори з’явилися 1922-1926 pp. Під час навчання на літературно-лінгвістичному факультеті Київського іституту народної освіти Д. Гуменна надрукувала в журналах свої перші невеликі оповідання про тогочасну сільську молодь, її жагу до знань, інтереси і мрії. У цей час вона входить до спілки селянських письменників «Плуг». Та студентські публікації не мали активного продовження через звинувачення автора в «ідеологічній витриманості».

  1. го року напередодні колективізації редакція журналу «Плуг» відрядила в південні райони України свого спеціального кореспондента Д. Гуменну. Наслідком докладного вивчення життя того регіону став цикл нарисів «Листи із Степової України». Описуючи працю в комунах, технічне зростання села, захоплюючись мальовничими наддніпрянськими пейзажами, письменниця водночас помітила й те, що не могло її не вразити: втрата ентузіазму людей до сумлінного господарювання, передчуття якихось суспільних катастроф. За ці нариси Д. Гуменна отримала ярлик «куркульської агентки в літературі». Через це її не прийняли до новоствореної Спілки письменників України, фактично позбавили можливості друкуватися.

Письменниця емігрувала 1943 року до Львова, потім до Австрії, Німеччини, а з 1950 р. переїхала на постійне проживання до СІЛА, де й вийшли наступні її книги.

Провідними творами письменниці, що стали помітним надбанням української прози в діаспорі, є тетралогія «Діти Чумацького шляху» (1948-1951), епічна хроніка «Хрещатий Яр» (1956) та історіософічний «Золотий плуг».

У цих творах відтворено картину українського суспільства протягом першої половини XX ст. Написані в одному жанрі, вони різноманітні в сюжетно-композиційному та стильовому пошуках.

Чотири романи тетралогії мають символічні назви: «У запашних полях», «Брами майбутнього», «Розп’яте село» та «Ніч». Вони відображають соціальну еволюцію української нації від кінця XIX ст. до 30-х років нинішнього століття. Д. Гуменна творила епопею українського села, з усіма його розмаїтими соціальними й національними проблемами. Оповідь велася через життя родин та їх членів.

«Золотий плуг» — своєрідний монолог двох близьких душ, які так і не змогли, у межах твору, почути одна одну. Цей твір був своєрідною спробою показати складні тридцяті роки в стилі монологічної сповідальної прози. Перед цим у 50-х роках письменниця видала схожу за проблематикою й композиційно нескладну повість « Мана», яку Ю. Шерех високо оцінив як зразок камерної прози, коли митці свідомо відмовляються від зовнішніх ефектів і зосереджують увагу лише на інтимних, суто особистих почувань персонажів.

«Мана» і «Золотий плуг» засвідчують, що Д. Гуменна добре опанувала різні жанрові форми, залишившись на реалістичних позиціях світосприймання.

Ці позиції позначились на циклі історіософічних та міфологічних творів. До них можна віднести роман ідей «Епізод із життя Европи Крітської» (1957), повісті-казки «Велике Цабе» (1952), «Благослови, Мати!» (1966), «Родинний альбом» (1971).

1978-го року з’явилися нові твори «Минуле пливе в майбутнє» та «Небесний змій» (1982).

Варто згадати й жанр художнього нарису, з якого Д. Гуменна починала свій творчий шлях наприкінці 20-х років і який розвивала в еміграційних подорожах (збірки «Багато неба», «Вічні вогні Альберти»). Письменниця створила двотомник автобіографічних спогадів «Дар Евдотеї. Іспит пам’яті» (Торонто, 1990), присвячений київському періоду життя.

Тодось Осьмачка

Народився Т. Осьмачка 3 травня 1895 року в селі Куцівка на Черкащині в родині сільського робітника Степана, який з великого гурту своїх дітей спромігся дати середню освіту лише найстаршому синові — Тодосю. Вищу Т. Осьмачка здобував уже самотужки.

Першими літературними спробами Т. Осьмачки були вірші. Перша збірка поезій «Круча» вийшла друком 1922 року. Збірку відзначала глибина образності, блискуча народна мова та епічний стиль дум. 1925-го року виходить друга книжка поезій «Скитські вогні», яку можна було б назвати гімном українському степові.

У своїй творчості поет прагнув образно простежити історичний шлях України: пройти «по шляху віків» і таким чином усвідомити, куди ж летить новий вік, і якою буде доля українського народу. Митець передчуває нові криваві збурення.

1930-го року вийшов друком переклад Шекспірового «Макбета», зроблений Т. Осьмачкою. Тим часом заарештовано близьких друзів поета — Григорія Косинку, Дмитра Фальківського, Валеріана Підмогильного. Письменник розумів, що на нього чекає трагічна доля його товаришів: літературно-критичні статті вже відкрито називають Т. Осьмачку «ворогом народу», «бандитом». Рятуючись від репресій, Т. Осьмачка пробирається на Поділля, маючи намір нелегально перейти через польський кордон. Дві спроби зробити це виявилися невдалими: письменника щоразу заарештовують і відправляють під конвоєм то у Свердловськ (але дорогою Тодось Степанович утікає і знову прямує на Поділля), то у в’язницю через звинувачення у шпигунстві.

Т. Осьмачка приймає рішення боротися далі, але «не засобом сили, а засобом слабості» і симулює божевілля. Його переводять в психіатричну лікарню в Києві. Про всі ці події пізніше він напише у повісті «Ротонда душогубців» (1956).

1944-го року Т. Осьмачка пише повість «Старший боярин» — першу книгу, позбавлену страшних картин пекельного та жорстокого життя. Однак лише через рік поет повертається у «прокляті роки» в поемі «Поет», сповненої особистісними враженнями й переживаннями круговерті репресій. Проза Т. Осьмачки — важлива й самобутня, виняткова сторінка української літератури. Якщо повість «Старший боярин» позначена казковістю й ліричністю розкутого поетичного самовираження, то «План до двору» й «Ротонда душогубців» — літопис про злочинне винищення українців у період примусової колективізації, про всі жахливі жорстокості НКВС. Ці твори, особливо повість «Ротонда душогубців», викликали хвилю критичних обговорень.

Після 1953 року письменник пише, окрім уже згаданої книжки «Ротонда душогубців» (1956), повість «План до двору» (1951), перекладає О. Уайльда та У. Шекспіра, виступає з есеїстичними роздумами про творчість Т. Шевченка й природу мистецької діяльності. Переїхавши з Німеччини до США, Т. Осьмачка часто виступає перед українськими громадами, та страх перед НКВС і підозри змушують його знову зриватися з місця, й переїжджати від країни до країни.

  1. липня 1961 року в Мюнхені він упав від нападу нервового паралічу. Друзі літаком перевозять його до СІЛА і кладуть на лікування в психіатричну лікарню.

  2. вересня 1962 року на 67 році життя Т. Осьмачка помер.

Королева Натпалена Андріївна

(Кармен-Альфанса-Естпрелья-Натпалена Королева)

В українській літературі з’явилася під впливом українського письменника Василя Королева-Старого, який, за її словами, вивів її «з інших далеких шляхів на шлях українського письменства».

Творчість цієї письменниці, яка спочатку спробувала себе у французькій літературі, ще чекає свого дослідника й видавця, адже не всі її твори побачили світ. Вона збагатила українську літературу темами з античного, середньовічного та європейського світу, намагаючись пов’язати цю тематику зі світом Русі, України та Скіфії. Працювала письменниця в жанрах історичної повісті й літературної легенди. Її творчості притаманний симбіоз східної і західної культур, язичництва і християнства, синтез романського, арабського, греко-римського, візантійського і слов’янського стилів.

У центрі уваги письменниці людина з її внутрішнім світом. Персонажі прагнуть знань, шукають істину, добро, любов. Вони — непересічні особистості — лицарі, винахідники, античні, біблійні, міфологічні постаті.

Основні твори: «Гріх» (3 пам’ятної книги), збірка легенд «Во дні они», повість «1313», «Без коріння», збірка оповідань «Інакший світ», повісті «Предок», «Сон тіні» тощо.

  1. Систематизація та узагальнення вивченого

  • Схарактеризуйте образ України, який постає у творах «пражан».

  • Створіть гроно «Ліричний герой поезій «пражан».

  • Дайте характеристику письменника-емігранта.

  1. Домашнє завдання

  1. Опрацювати матеріал уроку за допомогою записів у зошиті.

  2. Дати розгорнуту відповідь на питання: чим актуальні для

нашого часу ідеї поетів «празької школи»?

  1. Підсумок уроку

Рефлексія

  • Для мене зовсім новою була інформація про...

  • Найбільше мені запам’ятався вірш... (автор, назва твору), тому...

  • У мене виникло бажання докладніше дізнатися про... і прочитати твори...

УРОК № 64 ПІДСУМКОВИЙ УРОК. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ МАТЕРІАЛУ, ВИВЧЕНОГО ПРОТЯГОМ І СЕМЕСТРУ

Мета: перевірити рівень засвоєння учнями навчального

матеріалу, який вони вивчили протягом І семестру, знання змісту творів, понять з теорії літератури; спонукати учнів висловлювати свої думки про вивчені твори; розвивати пам’ять, увагу, логічне мислення, творчі здібності; формувати бажання цікавитися рідною літературою впродовж життя.

Теорія літератури: кларнетизм, символізм, імпресіонізм, неоромантизм, неокласицизм, вітаїзм, художня деталь.

Обладнання: портретна галерея письменників, виставка їхніх творів та праць про їхній життєвий та творчий шлях.

Тип уроку: урок-змагання.

ХІД УРОКУ

  1. Організаційний момент

  2. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності III. Проведення змагання між командами

  1. Конкурс № 1 «Хто це?». Назвати письменника, про якого йде мова.

Запитання для першої команди

  1. Цей письменник XX століття у своїй творчості продовжив гумористичні й сатиричні традиції С. Руданського, JI. Глі- бова, І. Карпенка-Карого. (Остап Вишня)

  2. «Земна мадонна», «степова Еллада», «степова бранка» — так називає Україну у своїх творах... (Є. Маланюк)

  3. Письменник, який створив літературну організацію ВАПЛІТЕ... (М. Хвильовий)

  4. Літератор, який започаткував новий жанр в українській літературі XX ст. роман у новелах... (Ю. Яновський)

  5. У літературних «суботах» М. Коцюбинського брав участь молодий поет, який згодом став класиком української літератури, а прізвище його... (П. Тичина)

  6. Справжнє прізвище цього письменника — Стрілець. (Г. Косинка)

  7. В українській літературі XX століття цей митець репрезентує аналітико-інтелектуальну стильову течію. (В. Підмогильний)

  8. Його було безпідставно заарештовано й засуджено до десяти років таборів, незважаючи на загострення туберкульозу. В останньому листі до дружини він написав: «Присягаюся тобі, я все одно виживу!» Однак вижити йому не судилося. 2 лютого поет помер. Похований у братській могилі політв’язнів. (Є. Плужник)

  9. У цього поета немає могили. Він був жорстоко вбитий разом з іншими репресованими, коли їх перед наступом німців переганяли на Схід із в’язниці в Харкові. Поета 18 жовтня 1941 року під Салтовом (село Непокрите) у сараї енкаведисти спалили живцем. (В. Свідзинський)

10)Роберт Плен сказав про нього, що він «ніс людям із безодні пекла й тьми святе й огненне слово». (О. Туринський)

Запитання для другої команди

  1. В українській літературі він досяг не баченого досі синтезу словесних і музичних способів вираження думки. (П. Тичина)

  2. Він був представником українського футуризму в 20-30-і pp. XX століття. (Михайль Семенко)

  3. «А от тепер сиди й думай, що на тебе вплинуло, що ти на письменника вийшов, яка тебе лиха година в літературу потягла, коли ти почав замислюватися над тим, «куди дірка дівається, як бублика їдять». Бо письменники просто так не бувають...». Так у своїй «Автобіографії» написав... (Остап Вишня)

  4. Перша збірка цього поета мала назву «На білих островах». (М. Рильський)

  5. «Лемківський метеорит». Так називали... (Б.-І. Антонича)

  6. Він дебютував 1912 року в журналі «Українська хата» поезією «Давно, давно тебе я жду». (В. Свідзинський)

  7. В українській драматургії він утвердився як майстер історичної драматургії. (І. Кочерга)

  8. Про артистизм декламації цього митця говорили, що послухаєш його, то «ніби в театрі побуваєш». (Г. Косинка)

  9. «Поет людської чистоти»,— так О. Гончар сказав про... (ІО. Яновського)

10) Навчався в одному класі з майбутнім письменником Остапом Вишнею. (М. Зеров)

  1. Конкурс № 2 «Який це твір? Якого автора?».

Запитання для першої команди

  1. Суперечність між одвічними ідеалами гуманізму й любові та фанатичним служінням абстрактній ідеї розкрито у творі... («Я (Романтика)» М. Хвильового)

  2. «У долоні у Марії місяць — золотий горіх». Це рядки із твору... (Б.-І. Антонича «Різдво»)

  3. Про сон старих гаїв у місячні весняні ночі йдеться у... (вірші П. Тичини «Ви знаєте, як липа шелестить...»)

  4. Боротьбу київських ремісників із феодалами за міські привілеї та права зображено у... (драматичній поемі І. Кочерги «Свіччине весілля»)

  5. Слова Вольтера «Треба доглядати наш сад» узято за епіграф до твору... (М. Рильського «Мова»)

  6. «Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли він тече...» Це фрагмент із... (усмішки Остапа Вишні «Як варити і їсти суп із дикої качки»)

  7. Цей патріотичний твір поета був розкритикований у роки ста- лінщини й вилучений з його творчого доробку. Мова йде про... («Любіть Україну» В. Сосюри)

  8. У цьому творі згадуються такі історичні особи, як Болеслав Хоробрий, Еріх Лясотта, Боплан Гійом-Левассар. (Сонет М. Зерова «Київтрадиція»)

  9. За жанром це лірична повість-поема. («Поза межами болю» О. Турянського)

  10. Художньо відтворено проблему українізації 20-х років у п’єсі... («Мина Мазайло» М. Куліша)

Запитання для другої команди

  1. «Рвали душу мою комунар і націоналіст»,— зізнається персонаж твору... (В. Сосюри «Два Володьки»)

  2. Заміна загальнолюдських цінностей класовими, трагедія братовбивчої війни — тема твору... («Вершники» Ю. Яновського)

  3. Гине від руки свого сина персонаж твору... («Я (РомантикаМ. Хвильового)

  4. Зоська, Надійка, Рита — це персонажі твору... («Місто» В. Підмогильного)

  5. «Хай живуть навіки Державна Русь і Київ наш великий»,— прагне персонаж твору... («Свіччине весілля» І. Кочерги)

  6. У творі оспівано духовне й національне піднесення народу під час проголошення незалежності України... («Золотий гомін» П. Тичини)

  7. Уривок Учися чистоти і простоти / І, стоптуючи килим золотий, / Забудь про вежі темної гордині... взято із твору... (М. Рильського «Запахла осінь в’ялим тютюном»)

  8. Цей вірш належить до мариністичної лірики. («Ніч... а човеняк срібний птах» Є. Плужника)

  9. Незавершений твір, у якому розповідається про один з епізодів стихійної селянсько-більшовицької війни 1921-1923 pp. («Фавст» Г. Косинки)

  10. У цьому гостросатиричному творі викривається переродження партії, засуджується лицемірство партійних чиновників. («Іван Іванович» М. Хвильового)


  1. Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   42   43   44   45   46   47   48   49   50

Схожі:

Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx iconВчитель Лукашук Н. М. Українська література 11 клас
Суспільно-історичні умови розвитку української літератури ХХ ст., основні стильові напрями (модернізм, cоцреалізм, постмодернізм)....
Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx iconУроку Зміст навчального матеріалу Дата проведення
Українська література XX ст як новий етап в історії національної культури. Актуалізація проблем: митець І влада, свобода творчості....
Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx iconУкраїнська література 1 – клас (профільний рівень) 140 годин на рік, години на тиждень
Українська література ХХ ст як новий етап в історії національної культури. Складні суспільно-історичні умови розвитку. Основні напрямки:...
Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx icon11 клас Твори для вивчення Рівень стандарту, академічний рівень
Українська література ХХ ст як новий етап в історії національної культури. Актуалізація проблем: митець І влада, свобода творчості....
Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx iconКлас Усього – 70 год. На тиждень – год. Текстуальне вивчення – 62 год. Розвиток мовлення – год. Позакласне читання – год. Резервний час – 2 год
Українська література ХХ ст як новий етап в історії національної культури. Актуалізація проблем: митець І влада, свобода творчості....
Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx iconУрок тема уроку. Українська література 1920 1930 р р. Урок 1
Вступ. Складні суспільно історичні умови розвитку української літератури ХХ ст. Стильове розмаїття мистецтва 1920-х років. Поняття...
Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx iconДавня українська література — література українського народу XI-XVIII ст. Давня українська література — література українського народу XI-XVIII ст
Нова періодизація давнього письменства базується на схемі Д. Чижевського, поданій в "Історії української літератури"
Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx iconОрієнтовне календарне планування з української літератури 1 клас
Складні суспільно-історичні умови розвитку української літе­ратури XX ст., основні стильові напрями (модернізм, соцреалізм, постмодернізм)....
Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx iconУроків української літератури за рівнем стандарту, академічним рівнем 11 клас
Суспільно-історичні умови розвитку української літератури ХХ ст., основні стильові напрями (модернізм, cоцреалізм, постмодернізм)....
Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx iconУроків української літератури за рівнем стандарту, академічним рівнем 11 клас
Суспільно-історичні умови розвитку української літератури ХХ ст., основні стильові напрями (модернізм, cоцреалізм, постмодернізм)....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка