Українська література



Сторінка7/8
Дата конвертації11.04.2017
Розмір1.42 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8
Тема уроку. Психологічно переконливе розкриття внутрішнього стану

людини в новелі Михайла Коцюбинського «Intermezzo».

Поетика імпресіонізму.
Мета уроку. Навчальна – розкрити особливості імпресіоністичного

стилю М. Коцюбинського, допомогти розібратися у своє-

рідній образній системі; з’ясувати причини настрою ліри-

чного героя, його подібність з автором.



Розвивальна – удосконалити вміння учнів логічно вислов-

лювати свої думки, через виразне читання донести до них

красу мови твору.

Виховна – виховати любов та повагу до природи рідного

краю; подати десятикласникам ще один спосіб психологі-

чної, фізіологічної розрядки (спілкування з природою

наодинці).


Тип уроку. Урок засвоєння нових знань.
Обладнання. Текст новели; завдання для письмової самостійної роботи;

схематичне розташування дійових осіб.


Перебіг уроку
І. Актуалізація опорних знань учнів.

  1. Бесіда з учнями.

— Розкажіть про формування характеру, освіт,

естетичні й культурні смаки письменника?

—Який твір називають новелою?

—Які ви знаєте різновиди новел?

—Які особливості новели як жанру?

—Як ви поясните зміст новели «Intermezzo»?

Її назву?

II. Мотивація навчальної діяльності учнів, повідомлення теми, мети, завдань

уроку.

Епіграф:

У хвилини розчарування та розпуки мене раз у раз рятувала моя

незвичайна любов до природи.

М. Коцюбинський


  1. Сприймання і усвідомлення учнями нового навчального матеріалу.

  1. Вступне слово вчителя.

Що означав для М. Коцюбинського1908 рік?

На цей період припадає багато важливих подій, приємних і не дуже приємних для письменника. У Чернігові було створено «Просвіту», яку очолив Михайло Михайлович. Культурно – освітня діяльність товариства занепокоїла губернатора і жандармів, що спричинило звинувачення в революційній пропаганді. Особливо загострилися стосунки із владою після того, як Коцюбинський виступив із відкритим протестом проти чорносотенно – патріотичних заяв учасників 14 археологічного з’їзду в Чернігові. Наслідком цього стало виключення Коцюбинського зі складу «Просвіти», що відгукнулися болем у серці митця. На жаль, він не міг повністю присвятити себе улюбленому заняттю—літературі. В одному з листів він писав: «Найбільша драма мого життя—це неможливість присвятити себе цілком літературі, бо вона, як відомо, не тільки не забезпечує матеріально, а й потребує ще видатків».

Підступні хвороби, які здавна підточували організм, давали все більше про себе знати. Очевидці згадували, що він танув, як свічка. Необхідність витрачати кошти на ліки, на оздоровчі поїздки дратувала Коцюбинського.

Можливо, найдраматичнішим моментом цього періоду була внутрішня трагедія письменника, спричинена коханням до Олександри Аплаксіної. Сімейні стосунки з Вірою Дейшою були дуже натягнутими. Лише діти на давали Коцюбинському розірвати шлюб.

О. Аплаксіна так писала про цей період: «Тільки Михайло Михайлович став іншим: тепер він майже не сміявся, був завжди замислений, часто мовчав. Припинилося його кумедне пустування під час прогулянок, зникли його невичерпні раніше веселощі».
Коментар: П’ять найсуттєвіших причин тією силою були, яка розбила життя письменника, зробила його нестерпним. Тому перше «Я»— найтемніше, бо воно відображає стан душі письменника до поїздки в Кононівну; друге «Я»—світліше, оскільки воно символізує душу митця в перші дні відпочинку; третє «Я»—чисте, світле, здатне знову йти до людей, оскільки «струни натягнуті», це той настрій, з яким Коцюбинський покидав дивовижний куточок, повертаючись у жорстоку реальність.

(Вчитель малює і пише на одинці)



Я
реальність реальність


Я


Я

образність образність


Усамітненість у Коновці

1908 рік


постійний нагляд жандармів, обшуки в квартирі





виключення зі складу «Просвіти» разом з дружиною




численні хвороби шматували тіло



брак коштів на лікування та професійне заняття

літературою






конфлікт з дружиною і бажання одружитися з

Аплаксіною


«Читаю большую книгу природы, и никогда не научусь кое-чему, буду писать с тех пор, как я очутился полном уединении—чувствую, как я страшно устал душою. Не физическая усталость, а душевная. Не хочется видеть людей, вести разговоры. Хочется сбросить с себя всю волну людской грязи, которая незаметно заливала твоё сердце, хочется очистится и отдохнуть…»

(З листа Коцюбинського до Аплаксіної)
Усе це разом узяте і виснажило Коцюбинського, який радо відгукується на пропозицію щодо відпочинку на лоні природи, наслідком якого і стало написання твору «Intermezzo».

2. Виклад матеріалу.

Відома американська дослідниця О. Черненко в літературознавчій праці, присвяченій Коцюбинському, зауважила: «Космічна самотність людини наповнює її щастям, бо самотність дає їй відчути, що вона інтегральна, а водночас індивідуальна частина космічних сфер».



3. Бесіда з учнями.

—Чи можна самотність вважати ліками для душі?

—Які методи використовуєте ви, коли хочете зняти напругу, скинути свою

втому?


—Деякі молоді люди звертаються у таких випадках до алкоголю та нарко-

тиків. Чи можна таким чином відпочити, відновити свої сили?



4. Письмове завдання.

Двоє учнів (за бажанням) виконують письмове завдання:

Зіставте з твором М. Коцюбинського «Intermezzo» слова Ф. Достоєвського, прокоментуйте їх: «Я понял что кроме лишения свободы, кроме вынужденной работы, в каторжной жизни есть ещё одна мука, чуть ли не сильнейшая, чем все другие. Это вынужденное общее сожительство».

5. Робота з таблицею «схематичне розташування дійових осіб».


Залізна рука міста

людське горе

сонце
Ліричний герой

планети

вівчарки


ниви у червні, жайворонок

6. Бесіда з учнями.

—Як ви розумієте зміст метафори «залізна рука міста»?

—Чи вдалося б ліричному героєві відпочити у межах міста?

—У місті панує закон, суть якого полягає в одному слові—«треба», як ви

це розумієте?

—Кому заздрить герой? (Планетам)

—Чи можна побудувати життя так, щоб слово «треба» збігалося з «хочу»?

—Чи можна провести паралель між ліричним героєм і вівчарками?

—Кононівські поля показані саме у червні. Чому?

—Чому спів жайворонка оцінювався у героя з арфою?

— Багато критиків говорило про Коцюбинського як про сонцепоклонника.

Чи можете ви підтвердити цю думку?

— Остання дійова особа, з якою зустрівся головний герой є Людське горе.

Чи готовий він до цієї зустрічі7

— Що символізує у творі ця дійова особа?

— Оскільки в творі є дійові особи, то повинна бути сцена. Що ж виступає

сценою? (Це душа ліричного героя, з її болем і радощами, з утомою та

надією, вірою в перемогу світлих ідеалів).

У творі «Intermezzo» яскраво простежується здатність Коцюбинського «видобувати» із буденних і звичайних предметів несподівані властивості та риси. Письменник вловивши мить, розгортав її великим планом і знаходив у ній нові оригінальні шляхи до художнього змісту. А це є характерною рисою такого напрямку, як імпресіонізм.

(Визначення учні занотовують у словничок літературних термінів).



Імпресіонізм (із франц. «враження») — напрям у літературі кінця ХІХ ст. — поч. ХХ ст., представники якого прагнули відтворити реальний світ у його рухливості та мінливості, передати свої враження від нього.
ІV. Узагальнення і систематизація знань учнів.
1.Бесіда з учнями.

— Чи можна назвати «Intermezzo» автобіографічним твором?

— Які факти дають можливість назвати твір імпресіоністичним?

— Чому саме такі дійові особи допомагають письменнику передати свої

думки, враження почуття?
V. Підсумки уроку. Повідомлення д/з.
1. Прочитати повість «Тіні забутих предків».

2. Підготувати повідомлення «Історія створення повісті» (один учень).




Урок української літератури в 10 класі

Тема. Знайомство із театром корифеїв

Мета:

  • познайомити учнів зі славним українським театром корифеїв, означивши імена його найяскравіших представників

  • охарактеризувати умови розвитку драматургії і театру в Україні другої половини ХІХ століття

  • наголосити на важливій ролі українського акторського аматорського руху для розвитку народного реалістичного театру

  • розвивати творчі здібності учнів, інтерес до театрального мистецтва

  • виховувати в учнів естетичний смак, любов до театру

Тип уроку: урок-театралізація

Обладнання: портрети корифеїв українського театру, світлини видатних акторів у ролях, убрання сцени на зразок інтер´єру помешкання кінця ХІХ століття

Хід уроку

Учитель

Марку Кропивницькому, Івану Мар’яненку, Марії Заньковецькій, Михайлу Старицькому, братам Тобілевичам присвячуємо цей урок

(Звучить фонограма пісні “Соловейко” на слова та музику Марка Кропивницького “Соловейко”)

Ви щойно почули пісню “Соловейко” на слова і музику Марка Кропивницького. Її виконала Державна академічна хорова капела “Думка” під диригуванням Павла Муравського. Солістка – Белла Руденко. Я навмисне відкрила свято цим ліричним співом. Як Ви вже почули, автором цієї чарівної пісні є батько українського театру Марко Лукич Кропивницький – видатний драматург, режисер та актор і, як виявиляється, ще й композитор і поет.



Учень

На тлі театральної рампи

Ваш образ безсмертний встає.

Не має він фальші і штампів,

Бо нам все тепло віддає.

Ті ролі, що так Ви любили,

І нам до вподоби стають.

Вони актуальні і нині –

Спокою й тепер не дають.

Ви ті, що театру навіки

Своє присвятили життя;

І ми, Ваші вдячнії діти,

Не пустимо Вас в забуття!

Учитель

Існує думка, що людство досягає нових висот тому, що нові покоління спираються на плечі своїх попередників. Наше сучасне театральне мистецтво спирається на міцні плечі талановитої плеяди корифеїв, які в 2-ій половині ХІХ століття започаткували наш український театр. Чому саме корифеїв? (Звернімося до тлумачного словника: корифей – людина, яка є видатним діячем у певній сфері мистецтв.) І сьогодні ми з вами познайомимося зі славетним театром корифеїв української сцени.

Як це не прикро, але я мушу сказати про те, що, як і колись давно, зараз можна почути думку про певний занепад нашого українського театру. Нещодавно у періодичній пресі я прочитала такі слова харківського режисера Андрія Жолдака-Тобілевича: “Український театр помер ще в першій половині ХХ століття.” Автор статті піддав гострій критиці обмеженість репертуару, непрофесійність, збіднілу сценічну майстерність сучасних українських труп. Сьогодні на уроці я хочу довести (і ви мені в цьому допоможете), що думка сучасного режисера є хибною.

Учень

Є критики, які щораз категорично і відверто,

Зухвало заявляють, що театр наш помер.

Та я незгодна, бо таки доволі вперта,

І роздуми свої представлю вам тепер.

Згадаймо ж разом ті часи, коли в Украйні

Під гнітом самодурства урядових хижих псів

В кайданах актів і таємних циркулярів

Театру паросток піднявся і зацвів.

Учитель

Прошу вас згадати, чому, на думку Кропивницького, український театр перебував тоді «на посліднім іздиханії»? Хто заважав продовжувати традиції Шевченка, Котляревського, Квітки-Основ´яненка?



Учень

Зрозумівши обман реформи 1861 року, селянство виступає проти поміщиків. За ними піднімається студенство та передові сили інтелігенції. Царський уряд починає жорстокі репресії, спрямовані на революційну демократію.



Учень

1863 рік – реакціонер Катков заявив на сторінках “Московських вєдомостєй”, що ніякого українського народу нема і ніколи не існувало, що все це видумки українофілів.



Учень

1863 рік – царський міністр внутрішніх справ Валуєв проголосив, що “...ніякої особливої малоросійської мови не було, нема і бути не може”. Він розіслав таємний циркуляр, який заборонив друкувати українською мовою підручники і книжки.



Учень

1876 рік – Олександр ІІ видав указ про заборону сценічних вистав і читання на малоросійському наріччі.



Учень

1881 рік – виданий указ, який забороняв улаштування малоросійського театру і формування труп для постановки виключно малоросійських п´єс.



Учитель

Саме цим і скористався Марко Лукич Кропивницький, який у 1881 – 1882 роках зібрав першу професійну трупу і під завісою російського репертуару почав подавати українські п´єси. Студійців театрального осередку я попросила розповісти про наших корифеїв від першої особи. Отже, розпочнемо наше дійство.



Учень-Кропивницький

Мій батько, Лука Кропивницький, мав дворянське походження, але під час пожежі втратив документи, які засвідчували це. Мама була фортепіаністкою. Я закінчив повітове училище та гімназію. До університету вступив вільним слухачем (через втрату документів про дворянство), але грошей мені вистачило лише на два курси. Батько хотів бачити мене чиновником, і я вступив на службу на посади секретарів і діловодів. Нудна чиновницька служба провінційних посадовців спонукала до таких розваг, як чарка, більярд, підбиті очі та подряпані пики. Я ж завжди проводив вільний час в аматорських виставах. Про театр і не мріяв, бо батько сказав, що проклене мене. Але як тільки батько помер, я подав у відставку, спродав усе майно і поїхав до Одеси дебютувати. Десять років провів по провінційних трупах, поки не утворив своєї. У 1882 році я зібрав першу професійну трупу і ніколи більше не розлучався зі сценою.



Учениця-Заньковецька

Дозвольте мені сказати. Я – Марія Костянтинівна Заньковецька-Адасовська. Свій сценічний псевдонім запозичила від назви рідного села Заньки, в якому народилася і зросла, тут ставила свої перші вистави для друзів і родичів. Учителю, ніколи не забуду Вас як мудрого наставника, який повірив у мене. Але згадайте, як Ви мене прийняли до свого театру...



Учитель

Так, Марія Заньковецька, молода театралка-аматорка, покинула Фінляндію, де проживала зі своїм чоловіком, полковником Хлистовим, заради виступів на українській сцені. На запрошення Миколи Садовського вона прибуває до трупи Марка Кропивницького.



Учениця-Заньковецька

Дозвольте привітатись.



Учень-Кропивницький

І Ви бувайте здорові. То що, хочете грати на сцені?



Учениця-Заньковецька

Так. Маю досвід аматорських вистав.



Учень-Кропивницький (Подає книгу)

Читали?


Учениця-Заньковецька

Більшість віршів Шевченка знаю напам´ять. “Кобзар” – найдорожча для мене книга.



Учень-Кропивницький

Добре! А життя села знаєте? За прядкою сиділи коли-небудь? Колиску, прив´язану до

сволока, гойдали?

Учениця-Заньковецька

Скажіть, цей іспит довго ще буде продовжуватися?



Учень-Кропивницький

Доки не переконаюсь, що Ви можете бути артисткою.



Учениця-Заньковецька

Ну, тоді екзаменуйте!



Учень-Кропивницький

Який народний танок умієте танцювати?



Учениця-Заньковецька

«Козачок»



Учень-Кропивницький

Ну, а зі співами як?



Учениця-Заньковецька

Маю меццо-сопрано. Брала уроки музики у Ґельсінській консерваторії.



Учень-Кропивницький

Гаразд, беру, виконаєте... безсловесну роль баби Зачепихи у моїй драмі “Дай серцю

волю, заведе в неволю”.

Учениця-Заньковецька

Ні, виконувати не буду!



Учитель

Марія відразу поїхала на вокзал і сіла в перший-ліпший потяг. Але останньої миті до вагона вскочив Микола Садовський і на руках виніс втікачку. Він привіз її на квартиру до Кропивницького, і той благословив Марію словами: “Бачу, що добру акторку придбав!” А на одній із репетицій так розчулився грою Заньковецької, що зняв з пальця персня і подарував його Марії. А тепер просимо до слова Миколу Садовського.



Учень-Садовський

Моє справжнє прізвище – Тобілевич. За свій псевдонім узяв прізвище матері, тому що в сім´ї в нас троє акторів і одна актриса. Маму мою батько перед шлюбом викупив з кріпацтва. Батько ж походив із збіднілого шляхетського роду. Свою кар´єру військовослужбовця я поклав на вівтар театру, тому що витвори людського генія безсмертні не у війнах, а у мистецтві.



Учень-Кропивницький

Миколо, чи це ти?



Учень-Садовський

Марку Лукичу, радий Вас бачити!



Учень-Кропивницький

Чув-чув про твої успіхи на любительській сцені.



Учень-Садовський

Дякую, дорогий друже!



Учень-Кропивницький

То, може, досить тобі пишатись геройством на Шипці.

Скидай мундир та одягай костюм Петра. Будеш грати в “Наталці Полтавці”!

Учень-Садовський

Буду радий служити мистецтву України!



Учитель

Микола Садовський вступає в трупу під орудою Кропивницького. Пізніше він

організує власну трупу і 1907 року в Києві у примішенні Троїцького Народного дому

відкриє перший стаціонарний театр. Нині це Державний театр оперети імені Садовського на вулиці Червоноармійській у Києві. Доля звела Миколу Садовського та Марію Заньковецьку в одній п´єсі на сцені і в житті.



Учениця-Заньковецька

Моє життя – моя драма. І пов´язана вона з Вами, Миколо Карповичу. Зустріла Вас героєм-вояком, а покохала великого актора. Ви вразили мене своєю любов´ю до сцени, спільністю ідеалів. Покохала Вас усім серцем. Кохала і тоді, коли богемне театральне життя виривало мене з Вашого серця. Терпіла і тамувала біль душі... Чекала на повернення і все прощала. Не простила лише еміграції до Чехії. Але Ви повернулися. А я, хвора, почула лише похоронний марш за вікном. Прощавайте, коханий....



Учитель

Окрім Миколи Садовського, славетного актора і режисера, династія Тобілевичів

подарувала українському театрові видатного драматурга і актора Івана Карповича

Карпенка-Карого.



Учень-Карпенко-Карий

Я, Іван Карпенко-Карий (справжнє прізвище Тобілевич), сценічний псевдонім узяв від

імені батька – Карпа (Карпенко) – і від улюбленого персонажа п´єси Шевченка “Назар

Стодоля” Гната Карого. З молодих років захоплювався театром, був керівником

драматичного гуртка. Під час дії емського указу переховував у своєму будинку

учасників Київської громади, за що був висланий з України за неблагонадійність. Жив

у Новочеркаську. Туди до мене завжди приїздили мої друзі.

Учениця-Заньковецька

Доброго дня!



Учениця-Кропивницький

Мир дому сьому!



Учень-Садовський

Бувай здоровий, брате!



Учень-Карпенко-Карий

Двері сього дому завжди відкриті для добрих людей!



Учень-Садовський

Пізнаю тебе таким, яким був раніше.



Учень-Карпенко-Карий

Не розумію тебе, брате...



Учень-Садовський

То зрозумій. Державна бюрократія втратила одного неблагонадійного секретаря, а

театр придбав такого актора і драматурга. Ура, друзі, ура!

Учитель

Наймолодший і найталановитіший в акторській справі з династії Тобілевичів, Панас

Саксаганський, якого в театральних колах називали українським Станіславським,

також зробив свій внесок у розвиток і процвітання українського театру.



Учень-Саксаганський

Прибрав собі сценічне ймення за назвою села Саксагани, де народилася моя матуся.



Учень-Кропивницький

Раджу Вам, Панасе, піти стежиною брата, який за короткий час став визнаним

актором.

Учень-Саксаганський

Та хіба видно, що я можу бути актором? Я ще не певен...



Учень-Кропивницький

А чом би й ні?



Учень-Саксаганський

Багато я бачив горе-акторів, які жалюгідно потішають глядача за принципом: дурне

отже смішне. Ненавиджу, коли потішаються над нашим рідним мужиком.

Учень-Кропивницький

Отож, із тебе вийде свідомий актор!



Учитель

Театральна династія Тобілевичів принесла в дар українському театрові надзвичайний

вокал та акторські здібності прекрасної актриси та співачки Марії Садовської-

Барілотті. Її чоловік, італійський композитор Барілотті, звів своє життя нанівець, чим

завдав великого болю дружині, але Марія знайшла свою подальшу долю на сцені.

Учениця-Садовська-Барілотті

Друзі, ви ж зовсім забули про нашого благодійника, великого Михайла Петровича

Старицького. Згадайте, як потерпав від голоду наш український репертуар, поки він не

написав цілу низку п´єс, переробив безліч оригінальних творів інших авторів. А

найголовніше – творчість його стала взірцем української драматургії, бо він ніколи не

вдавався до підробки під українське з неодмінними атрибутами: горілкою,

варениками, шароварами та гопаком.

Учень-Старицький

Так-так. Народ любить дивитися п´єси серйозні, глибоко моральні, що виправляють

нрави. Він хотів бачити глибокі, психологічні твори, і він їх отримав.

Учениця

Неоціненна заслуга корифеїв полягає в тому, що вони створили моду на український

театр. У 1882 році Кропивницький створює великий і міцний творчий колектив, з

якого в середині 80-их років утворюються окремі трупи: Кропивницького,

Старицького, Саксаганського і Садовського; з цих труп вийшли актори, які, у свою

чергу, в 90-их роках організували нові трупи. Їх стало діяти не менше 30-ти. Існувала

думка, що нові антрепренери робили це задля наживи. Але насправді українські трупи

були матеріально незабезпечені і, шукаючи заробітку по всій території Російської

імперії, несли зерно культури в народ. Знайомили широкого глядача із класичною та

українською тогочасною літературою.



Учитель

Саме так і склалося...

Талановиті драматурги, і актори, й режисери.

Оті прості аматори, що, власне, утворили наш театр,

Тепер поважно звуться – корифеї –

Вони підняли на Вкраїні Мельпомени гордий стяг.

Навчалися в життя поважно і натхненно,

Страждали від утисків і образливих гонінь,

І потерпали на своїй землі такій стражденній

За долю мови рідної в устах майбутніх поколінь.

Усе стерпіли: не зламались, не злякались

Провалів та розгромних критики вітрів.

В таких умовах п´єси наші грались і писались,

Так швидко наш репертуар розрісся і зміцнів.

Ентузіасти театрального мистецтва,

Що слово українське вознесли на царський трон,

Не раз чували: “І кому потрібна мова ця простацька –

Культура провінційна так принижує бомонд!”

Ах так?! То ось вам малороси, ось вам українці :

На мові рідній, в п´єсі українській і без зайвих слів

Такий фурор здійняли в славній Маріїнці –

Сам імператор їх до себе в ложу запросив!

Ну, а сучасність – ніде правди діти –

Яку принесла нам приємну новину?

Відверто скажем: “Нічому радіти –

Час згадувати славну давнину!”

На шпальтах преси жовтої насмішки

Над грою вже сучасних нам зірок.

Отак країна наша прикро і невтішно

Зробила у нове століття некультурний крок...

Та, врешті, песимізм сьогодні недоречний –

Дух корифеїв з нами завжди поруч у віках.

Ви можете казати, друзі, безперечно:

“Театр помер”. Я ж заперечу: “Хай живе театр!”



Учитель. І справді, український театр житиме, допоки ми пам´ятатимемо тих патріотів, які прославили наш театр у світі. Пам´ятайте: український театр створили прості аматори, такі, як і ми. І чи не нам відроджувати славу наших попередників?!

Українська література, 10 клас

Тема. Основні мотиви лірики творчості Лесі Українки 90-х років ХІХ – початку ХХ століття («Стояла я і слухала весну», «Як я люблю оці години праці», «І все-таки до тебе думка лине», «Contra spem spero!»).
Мета:

  • познайомити старшокласників з поетичним доробком Лесі Українки 90-х років ХІХ – початку ХХ століття; удосконалювати вміння здійснювати аналіз поетичних творів;

  • розвивати творчу уяву, зв’язне мовлення, критичне мислення;

  • виховувати любов до поетичного слова, повагу до творчих особистостей і зацікавленість їхнім життям, творчістю.


Цілі уроку:

Учні повинні знати:

  • біографію Лесі Українки;

  • зміст поезій Лесі Українки «Стояла я і слухала весну», «Як я люблю оці години праці», «І все-таки до тебе думка лине», «Contra spem spero!»;

  • тему та ідею твору; засоби художньої виразності;

  • мотиви лірики Лесі Українки 90-х років ХІХ – початку ХХ століття.

Учні повинні вміти:

  • здійснювати аналіз поетичних творів;

  • визначати тему, ідею, засоби художньої виразності у творі;

  • здійснювати характеристику головних персонажів п’єси;

  • висловлювати власну думку щодо прочитаного;

  • добирати цитати для підтвердження своєї думки;

  • визначати мотиви лірики Лесі Українки 90-х років ХІХ – початку ХХ століття.

Тип уроку: комбінований.

Методи: робота в групах, опорні таблиці для аналізу поетичного твору, «Незакінчене речення», сенкан, гронування, літературний диктант, мультимедійний супровід.

Випереджувальне завдання для учнів: виразно читати поезії Лесі Українки «Стояла я і слухала весну», «Як я люблю оці години праці», «І все-таки до тебе думка лине», «Contra spem spero!».

Обладнання: тексти поезій, схема складання сенкану, таблиці для аналізу поетичного твору для кожного учня, ноутбук,роздруковані завдання для літературного диктанту на кожного учня, мультимедійний супровід до уроку.

Оформлення дошки: портрет Лесі Українки, записана тема уроку; епіграф.

Епіграф: Бажаю так скінчити я свій шлях,

Як починала: з співом на устах!

Леся Українка «Мій шлях»

Перебіг уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотиваційний етап.

  1. Забезпечення емоційної готовності учнів до уроку.

Кінець ХІХ віку приніс зневіру в багатьох найсокровенніших і найнезрушніших цінностей: руйнувалася стара ієрархія, впорядкованість і розміреність світу. Переломність епохи позначилася і на біографії, й на творчості Лесі Українки. Попри те, що в читацькій свідомості утвердився образ мужньої, незламної й цілеспрямованої «дочки Прометея», письменниця мусила весь час відчувати роздвоєність і складність вибору.

Вибір між модернізмом і народництвом для Лесі ускладнювався ще й певними етичними моментами. Для Лесі Українки це був і бунт проти власної матері, проти засвоєних із самого дитинства принципів і засад.

Олена Пчілка – людина демократичних і прогресивних переконань, свято певна необхідності працювати на благо народу і навіть «в праці сконать». Свій псевдонім вона таки виправдовувала щоденною невтомною діяльністю. Демократизм, любов до народу, замилування у фольклорі, постулат народної моралі як основи основ… Дочці своїй Олена Пчілка обрала виразний псевдонім, що мав засвідчити готовність слугувати національній, народній справі. І юна Лариса Косач самовіддано старалася бути Лесею Українкою: «співала» про слово – гострий меч, про Україну – «нашу бездольную матір», плакала над її долею, живописала «красу України – Подолля», палко мріяла про визволення рідного краю, про «братерство, рівність, волю гожу». Втім у якийсь момент (приблизно 1900-1901 роки) поетка «переросла» свій патріотичний псевдонім. Але жодного разу поетка не зрадила своїм переконанням щодо ролі і призначення митця, щодо свого призначення. Саме тому епіграфом сьогоднішнього уроку стали рядки поезії Лесі Українки «Мій шлях».

(Учитель зачитує епіграф до уроку)


  1. Актуалізація суб’єктного досвіду.

а) «Незакінчене речення»: «Прочитавши поезії Лесі Українки, я замислився над тим, що… був здивований…, був вражений…»

б) Перевірка домашнього завдання: літературний диктант.



Літературний диктант

  1. Місто, в якому народилася Леся Українка…

  2. Справжнє ім’я Лесі Українки…

  3. Хто із письменників допоміг Лесі Українці у виданні першої збірки поезій?

  4. Яку назву мала перша поезія Лесі Українки?

  5. Назва першої поетичної збірки Лесі Українки…

  6. Автором якого підручника була Леся Українка?

  7. Наведіть 3-4 приклади драматичних творів Лесі Українки.

  8. Скільки мов, крім рідної, знала Леся Українка і які саме?

  9. Як фольклорна збірка «Народні мелодії» Климента Квітки пов’язана з особою Лесі Українки?

  10. У кого з видатних українських художників Леся Українка навчалася живопису?

  11. Разом із ким Леся Українка переклала збірку творів М.Гоголя «Вечорниці», видану у Львові 1886 року?

  12. Назвіть імена 3-4 зарубіжних письменників, чиї твори Леся Українка перекладала українською мовою.

  13. Стрілочками вкажіть відповідність висловів з їх авторами.

«На свій вік це геніальна жінка» Іван Франко

«…Україна не чула такого сильного,

гарячого та поетичного слова, як із уст

сеї слабосилої, хворої дівчини» Микола Бажан

«В історії світової літератури важко знайти

жіноче ім’я, яке дорівнювало б їй талантом,

мудрістю, проникливістю, значущістю» Михайло Павлик

  1. За які здобутки в літературі присуджується з 1971 року в Україні щорічна літературна премія імені Лесі Українки?

  2. У який регіон України організувала Леся Українка фольклорну експедицію?

  3. Кому Леся Українка присвятила цикл поезій «Сльози-перли»?

  4. Із ким з видатних українських істориків познайомилася Леся Українка в Єгипті?

  5. Хто очолював театральну трупу, яка першою поставила драму Лесі Українки «Блакитна троянда» (1899)?

  6. Про який регіон Леся Українка писала так: «Властивий, найрідніший рідний край для мене..»?

в) Гронування (характеристики особистості поетеси).
яка? Леся Українка чого прагне? що досягла?

Жінка Людина Поет Драматург Громадянин

ІІІ. Цілевизначення і планування уроку.

  1. Оголошення теми, мети уроку.

  2. Визначення цілей уроку (усно), опрацювання та доповнення або коригування цілей уроку, запропонованих учителем.

  3. Оголошення плану роботи.

ІV. Опрацювання навчального матеріалу.

4.1. Вступне слово вчителя (з мультимедійним супроводом)

Під час короткого гостювання в Києві у брата Михайла Леся Українка відвідувала гурток «Плеяда». Крім поезій, вона почала писати прозу. 1890 року з-під пера Українки вийшли непересічні поезії «Contra spem spero!», «Мій шлях», «Сім струн».

У березні 1893 року вийшла у Львові перша Лесина збірка – «На крилах пісень».


  • Чому Леся Українка обрала для своєї поетичної збірки саме таку назву?

Схвальну рецензію на книгу написав Осип Маковей, правильно визначивши провідні мотиви творчості поетеси: «…Перший – то сумовитий погляд авторки на своє життя і долю; другий - то культ природи; а третій – то культ України і світове горе».

4.2. Виразне читання поезій учнями.

4.3. Робота в групах:

Завдання. Здійснити ідейно-художній аналіз поезії, заповнивши таблицю. Скласти по 1 запитанню до групи-суперниці відповідно до її завдання.

І група – «Contra spem spero!»;

ІІ група – «Стояла я і слухала весну»;

ІІІ група – «Як я люблю оці години праці»;

ІV група - «І все-таки до тебе думка лине».


Назва поезії





Вид лірики





Тема





Ідея





Засоби художньої виразності

зорові




слухові




Віршований розмір




Римування




Автобіографічні мотиви




Особистісні враження





4.4. Індивідуальне завдання: складання сенканів: скласти сенкан, описавши внутрішній світ-портрет ліричної героїні поезії Лесі Українки.

І варіант – «Contra spem spero!»;

ІІ варіант – «Стояла я і слухала весну»;

ІІІ варіант – «Як я люблю оці години праці»;

ІV варіант - «І все-таки до тебе думка лине».

Схема

1-й рядок – слово, що називає тему (асоціація).

2-й рядок – 2 прикметники, що асоціюються з першим словом (опис теми).

3-й рядок – 3 дієслова, пов’язані з темою.

4-й рядок – фраза з чотирьох слів (думка-підсумок, що визначає розуміння теми).

5-й рядок – 1 слово (асоціація з темою, слово-підсумок).



V. Робота з дошкою запитань.

Учні прикріплюють на дошці свої запитання до поетеси, своїх однокласників, до учителя. Відповіді дають самостійно, обираючи собі запитання.



VІ. Рефлексивно-оцінювальний етап.

1. «Незавершене речення»: На мій погляд, з творчістю Лесі Українки необхідно познайомитися тому, що…

2. Твір-есе (2 хв):

«У чому неповторність таланту Лесі Українки»?



3. Домашнє завдання: вивчити напам’ять вірш Лесі Українки «Contra spem spero!».


Українська література

10 клас

19(4)

Тема. На шлях я вийшла ранньою весною і тихий спів несміло завела... (Лірика Лесі Українки).

Мета: ознайомити старшокласників із поетичним доробком Лесі Українки; розвивати навички виразного читання поетичних творів поетеси, удосконалювати усне мовлення; виховувати любов до поезії.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: збірки поезій, фото, магнітофон.

Перебіг уроку

І.Активізація опорних знань учнів.

Прослуховування творів-мініатюр, які учні писали вдома.



ІІ. Повідомлення теми і мети уроку

ІІІ. Сприйняття й усвідомлення учнями нового матеріалу.

Учитель. Слово "лірика" стало синонімом до слів поезія, поетичні твори. Напевно, у лексичному вжитку майже кожної людини є слово "ліричний". Назвіть синоніми до нього. (Схвильований, емоційний, задушевний.)

Коли ми кажемо: "У цієї людини лірична душа". Що ми маємо на увазі?

Що така людина співчутлива, здатна глибоко відчувати красу, перейматися чужим горем і щастям, як своїм власним. Такі риси властиві натурам витонченим, інтелігентним. Отже, ліричність – це гарна риса, її треба виховувати й розвивати в собі.

Перша ваша зустріч з поетесою розкрила її душу, радощі й болі, життєвий шлях у подіях. Сьогодні звучатиме поезія Лесі Українки. Вслухайтеся в неї, і вона розкаже вам про "життя серця" великої Українки, доповнить і розширить її образ.

Вам уже відомо, як страждала юна Леся, коли доля позбавила її можливості грати на фортепіано, а це означало, що їй ніколи не стати ні піаністкою, ні композитором. І вона передала всю музикальність своєї натури слову. Тому так багато в її віршах музики. Це видно навіть із назв творів: "Сім струн", "Ритми", "Романси"...

Ви зустрінете в поезіях Лесі Українки мотиви молодості й кохання, щирої дружби й захоплення природою, вияви палкої любові до рідної землі. Водночас ви відчуєте, як ця хвора, тендітна жінка вміла переборювати недугу, страждання, відчай, як гаряче відстоювала своє право на корисну діяльність і повноцінне людське життя. Сила духу Лесі Українки вражає щиру людську душу, робить її сильнішою – особливо молоду душу. Юні сучасники Лесі захоплювались її поезією і життєвим подвигом. Емоційне, потужне слово поетеси не старіє, воно долає час і нині проникає в душу то як сонячний промінь, то як гостра блискавка.



(Тихо звучить класична музика. Учень читає поезію

Коли дивлюсь глибоко в любі очі”)

Про могутній прометеївський дух поезії Лесі Українки сказано чимало. Гостра соціальна проблематика багатьох її творів дала підстави Франкові поставити її ім'я поряд з ім'ям великого Кобзаря. Франко, перший поціновувач Лесиного таланту, назвав авторку збірки "На крилах пісень" "трохи чи не одиноким мужчиною на всю соборну Україну" і визнав прямою наступницею таланту Т. Шевченка: "Від часу Шевченкового "поховайте та вставайте, кайдани порвіте" Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої, хорої дівчини".

Патріотична лірика Лесі Українки дає особливу насолоду читачам. Авторка щира, їй не чужа ідея державності і не чужі болі знедоленого краю. У циклі "Сльози-перли", присвяченому І.Я. Франку, Леся Українка зверталася до Бога, щоб вивів її рідний край з неволі. Такі звучання перегукуються з Шевченковими і звучать далеко не безнадійно:



О люде мій бідний, моя ти родино,

Брати мої вбогі, закуті в кайдани!

Палають страшні, незагойнії рани

На лоні у тебе, моя Україно!

Кормигу тяжку хто розбить нам поможе?

Ой Боже!

Соціальне становище допомогло Лесі та її братам і сестрам стати освіченими, інтелігентними людьми і глибоко відчути прірву, яка відділяла трудящий люд від освіти, нормального людського життя. Леся, яка виростала серед сільських дітей і дружила з ними, по-справжньому страждала, бачачи сім'ї селян у нужді й темряві, багатьох сільських дівчат навчала грамоти. Мешканці Колодяжного згадують, що Косачі допомагали селянам у скруті, дівчатам, які виходили заміж, робили подарунки. Отже, життя серед селян було для Лесі школою демократії. Духовна єдність з народом, тверді національні почуття будили в душі письменниці протест проти соціального й національного гноблення України, біль за "кайдани неписьменності й несвободи".

Особливо відчувала це поетеса, перебуваючи за межами України. Хвороба гнала її по світах, а серце жило на Батьківщині. У березні 1891 року з Відня вона писала братові Михайлу: «Не знаю, чи коли вдома були в мене такі години тяжкої, гарячої туги, як тут, у вільнішому краю. Мені не раз видається... що на руках і на шиї у мене видно червоні сліди, що понатирали кайдани та ярмо неволі, і всі бачать тії сліди, і мені так гірко, і тяжко, і сором. Як приїду знов на Україну, то, певно, мене ще гостріше дійматиме, і страчу я остатній спокій...». Як ви прокоментуєте ці думки адресатки?

(Відповіді учнів)

Патріотичними мотивами сповнений вірш "І все-таки до тебе думка лине".



(Читання вірша, коментування)

Бесіда.

1. Які епітети вживає поетеса, характеризуючи Україну?

2. Чому Леся Українка вважає жаль та сльози слабкою зброєю за волю України:

О, сліз таких вже вилито чимало,

Країна ціла може в них втопитись;

Доволі вже їм литись,

Що сльози там, де навіть крові мало!

Учень. З переживань і болю народжувалася мужня, заклична громадянська поезія, що будила людей до боротьби і праці в ім'я народу. Леся Українка вручала борцям своє прометеївське слово, як символічний меч, що повинен назавжди знищити людське лихо.

(Учень читає напам'ять поезію "Слово, чому ти не твердая криця...")

Учитель. Як і Шевченко, Леся Українка називала слово зброєю. Найсильніше такий символ викристалізувався у вірші, який ви щойно почули.

Бесіда.

1. Як Леся Українка ставиться до свого таланту?

2. Чому поетеса сподівається на силу своїх віршів більше, ніж на власну фізичну?

3. Кого має на увазі авторка під образом месників?



Учитель. Нестор Гамбарашвілі подарував Лесі Українці гострий кинджал, виготовлений у Дагестані, сказавши: "Будьте тверді у Вашій благородній роботі, як криця цього кинджала, і гострі в слові, як його лезо".

Михайло Старицький увів у нашу мову слово "мрія". Леся Українка дуже влучно використала його в поезії "Мріє, не зрадь!". Авторка знала, що творчість підриває її здоров'я, тому згідна була віддати життя і долю не за примітивні віршики, а за справжню поезію, яка дає митцям безсмертя:



Тільки — життя за життя! Мріє, станься живою!

Слово, коли ти живе, статися тілом пора.

Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,

той не вмре, не здобувши нового добра.

(Виразне читання учнем поезії „Contra spem spero!”

та її ідейно-художній аналіз)

У своїх найкращих поезіях Леся Українка не лише лірик, а й філософ. Погляд її сягає в глибінь віків, щоб потім прозирнути в майбутнє.

"Напис в руїні" – один із кращих зразків громадянської лірики поетеси, написаний у 1904 році після поїздки в Єгипет і відвідання музею пірамід.

-Що ви знаєте про єгипетські піраміди?

(Читання поезії)

egipt_sphinx_1

Бесіда.

1. Які роздуми в Лесі Українки викликало одне із семи чудес світу?

2. У яких словах звучить самохарактеристика фараона-деспота?

3. Хто ж заслужив вічний пам'ятник?

4. У чому актуальність останніх рядків вірша для епохи Лесі Українки?

5. Доведіть, що ці слова свідчать про неабияку сміливість поетеси.



Учитель. Як бачите, ця поезія має підтекст – прихований зміст, про який можна здогадатися.

Проте у творчості Лесі Українки ми зустрічаємо не лише патріотичні мотиви. Поетеса любила краєвиди рідного Поділля, природу України.

У віршах "Стояла я і слухала весну", "Давня весна" показано природу, яка оживає. Обнадійливо звучать слова:

Стояла я і слухала весну,

весна мені багато говорила...

просмотреть картинку полностью

А в поезії "Давня весна" особливу роль відіграє розквітла гілка яблуні, яку побачила у вікні хвора лірична героїня:



Ні, не забула! У вікно до мене

Заглянули від яблуні гілки,

Замиготіло листячко зелене,

Посипались білесенькі квітки.

в узбекистані ростимуть донецькі яблуні

Народно-пісенний ритм має вірш „Красо України, Подолля!” Поетеса дуже уважно ставиться в цій поезії до змалювання пейзажів, використовує постійні епітети, сталі порівняння.



(Виразне читання вірша „Красо України, Подолля!”)

подільські товтри

Відчайдушний порив закоханого серця, голос любові, що не вміщається в тихому закутку грудей, озвався в поетичному слові Лесі Українки. Чисте правдиве освідчення, надія і безнадія прориваються крізь уста в поезії „Все, все покинуть, до тебе полинуть”.



(Виразне читання поезії)

Вдома ви повинні були ознайомитись із поезіями „Хотіла б я тебе, мов плющ обняти”, „То, може, станеться і друге диво”, „Я бачила, як ти хиливсь додолу”, „Уста говорять: „Він навіки загинув”, „Твої листи завжди пахнуть зав’ялими трояндами”.

Скажіть, будь ласка, до якого виду лірики належать ці поезії і яким настроєм вони пройняті?

Інтимна лірика Лесі Українки присвячена С. Мержинському.


186-5-3
Як і Франкові, критика дорікала Лесі Українці за такі печальні поезії, хоча причин для звинувачень й не було, тим більше, що кожен митець — насамперед людина, якій не чуже ніяке горе, особисте чи народне, не чужі муки і страждання. У вірші "Хто вам сказав, що я слабка" Леся Українка дала належну відсіч таким закидам недолугих критиків.

(Читання поезії „Хто вам сказав, що я слабка”)

ІV. Узагальнення і систематизація вивченого.

Справжнє мистецтво має свій магнетизм, воно вабить до себе знову і знову. Особливо потребують повторного прочитання поетичні рядки, бо мають дивовижну властивість – відкривати уважному читачеві свої принади щоразу по-новому, допомагають відновити духовні сили, розвіяти душевну втому. Нехай же завжди відкритою книгою залишається для вас поезія Лесі Українки.

Ваші виступи заслуговують відповідної нагороди (мотивування оцінок).

V. Домашнє завдання.

Написати відгук на вірш Лесі Українки, за який, на вашу думку, її можна назвати геніальною поетесою.


Українська література

10 клас





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Українська література iconУкраїнська література, 5-12 кл
Відповідно, у сьогоднішній загальноосвітній системі предмет "українська література" набуває особливої актуальності
Українська література iconУкраїнська література, 5-12 кл
Відповідно, у сьогоднішній загальноосвітній системі предмет "українська література" набуває особливої актуальності
Українська література iconГіпермаркет Знань>>Українська література 10 клас
Українська література:«Життя І творчість Івана Карпенка-Карого – одного з корифеїв українського театру»
Українська література iconДавня українська література — література українського народу XI-XVIII ст. Давня українська література — література українського народу XI-XVIII ст
Нова періодизація давнього письменства базується на схемі Д. Чижевського, поданій в "Історії української літератури"
Українська література iconУрок № українська література 11 клас 27. 01. 2014
...
Українська література iconУкраїнська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx
Українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії....
Українська література iconВчитель Лукашук Н. М. Українська література 11 клас
Суспільно-історичні умови розвитку української літератури ХХ ст., основні стильові напрями (модернізм, cоцреалізм, постмодернізм)....
Українська література icon10 клас Твори для вивчення Українська література
Українська література для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів
Українська література iconПрограма вступних випробувань «дитяча література»
...
Українська література iconУкраїнська література 11 клас Українська література за межами України
...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка