Українська література



Сторінка8/8
Дата конвертації11.04.2017
Розмір1.42 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Тема. Леся Українка. Життя поетеси, її мужність і сила духу.


Мета: поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Лесі Українки; учити створювати власні висловлювання, виразно й осмислено читати поетичні твори; розвивати мислення, мовлення; логічно мислити, узагальнювати; виховувати патріотичні почуття, любов до рідного слова, естетичні смаки.

Тип уроку: комбінований

Обладнання: портрет Лесі Українки, фотоматеріал про її життя і творчість; презентація; міні-бібліотека художніх творів поетеси.




Перебіг уроку
Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає.

Леся Українка

І. Вступне слово вчителя.

Стояла я і слухала весну,

Весна мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну,

То знов таємно - тихо шепотіла.
Вона мені співала про любов,

Про молодощі, радощі, надії,

Вона мені переспівала знов

Те, що давно мені співала мрії.
Кожним словом, кожним променем думки, кожним болем своїм живе в душі нашого народу людина, що ім’я їй – Леся Українка. З не такої вже й далекої минувшини, проте вже мовби крізь серпанок легендарності, проступає до нас образ поетеси, образ ніжний і чистий.

ІІ. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності .

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Літературний диктант

1.Справжнє ім’я та прізвище письменниці. (Лариса Косач)

2.Улюблений жанр усної народної творчості Л.Українки, яким вона скористалась у своїй письменницькій діяльності. (Казка)

3. Ім'я старшого брата Лесі, якого вона найбільше любила і поважала. (Михайло)

4. Літературний псевдонім матері Лесі Українки. (Олена Пчілка)

5. Найулюбленіша книга Лесі. («Кобзар»)

6.Хвороба, від якої поетеса лікувалася впродовж усього життя. (Туберкульоз)

ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

Виразне читання вірша «Мій шлях»

(музичний супровід)

Мій шлях

На шлях я вийшла ранньою весною

І тихий спів несмілий заспівала,

А хто стрічався на шляху зі мною,

Того я щирим серденьком вітала:

«Самій не довго збитися з путі,

Та трудно з неї збитись у гурті».

Я йду шляхом, пісні свої співаю;

Та не шукайте в них пророчої науки, -

Ні, голосу я гучного не маю!

Коли ж хто сльози ллє з тяжкої муки,

Скажу я: «Разом плачмо, брате мій!»

З його плачем я спів з’єднаю свій,

Бо не такі вже гіркі сльози – спільні.

Коли ж на довгому шляху прийдеться

Мені почути співи гучні, вільні, -

В моїй душі для них луна знайдеться.

Сховаю я тоді журбу свою

І пісні вільної жалем не отрую.

Коли я погляд свій на небо звожу, -

Нових зірок на йому не шукаю,

Я там братерство, рівність, волю гожу

Крізь чорні хмари вгледіти бажаю, -

Тих три величні золоті зорі,

Що людям сяють безліч літ вгорі…

Чи тільки терни на шляху знайду,

Чи стріну, може, де і квіт барвистий?

Чи до мети я певної дійду,

Чи без пори скінчу свій шлях тернистий, –

Бажаю так скінчити я свій шлях,

Як починала: з співом на устах!

Ці слова сказала Леся Українка в дев’ятнадцятирічному віці, маючи за плечима успіхи на літературному шляху, долаючи життєві негаразди, борючись з недугами, що терзали її молодий організм. І все-таки, співаючи пісні, ховаючи свою журбу, обминаючи терни, шукала щасливу квітку своєї мрії, крокувала у весняному полоні свого життя, лагідно торкаючись чарівних струн поезії.



Сім струн я торкаю, струна по струні,

Нехай мої струни лунають,

Нехай мої співи літають

По рідній коханій моїй стороні.

І, може, де кобза найдеться,

Що гучно, на струни озветься,

На струни, на співи мої негучні.

Звідки ж набиралась молода поетеса сил? З яких джерел черпала цілющу силу і наснагу. Бібліографи доводять, що невичерпним джерелом її життєвого і творчого шляху була велика родина Косачів і Драгома-нових, які з великим ентузіазмом, любов’ю, наполегливістю плекали, леліяли талант майбутньої поетеси.



Усний журнал.

Сторінка перша

1. Родина письменниці (зразок повідомлення учня).

Предки Лесі Українки з обох боків – батька й матері – входять своїм корінням у глибину далеких століть і мають багату історію. Косачі походять із сильного боснійського роду, який своїм корінням сягає узбережжя далекої Адріатики. Лесин батько – Петро Антонович Косач – народився вже в Україні, у невеличкому містечку Мглині, що на півночі Чернігівщини.

Рід по матері був грецький. В Україні Драгоманови осіли у XVІІ столітті, і з тих часів історія роду набирала нових подій та імен. Родина Драгоманових з Гадячі, де народилася мати – Ольга Петрівна Драгоманова, придержувалась народних традицій, шанувала українську пісню. На цьому зростало не одне покоління Драгоманових, а виховання в дусі народної культури стало вирішальним для Олени Пчілки, а згодом і для доньки Лесі
Сторінка друга

2. Дитинство Лесі (зразок повідомлення учня).

Саме мати – поетеса Олена Пчілка, відома в літературних колах, мудра, вольова, цілеспрямована жінка – вивела свою доньку на шлях поезії. А Леся, яка відчувала поетичне слово кожним порухом своєї душі, зрозуміла, що художня література – то її доля: життя і щастя, радість і зброя.

«У дітей мені хотілось перелити всю свою душу і думки. З певністю мушу сказати, що мені це вдалося. Не знаю, чи стали б Леся та Михась українськими літераторами, коли б не я? Може б стали, але хутчій, що ні … Власне, я «наважила» й завше окружала дітей такими обставинами, щоб народна стихія була їм найближчою, щоб вони змалку пізнавали її найбільше. Життя зі мною та посеред волинського люду сприяло тому. Фольклор і етнографія були нашою природною течією».
У дитячі любі роки,

Коли так душа бажала

Надзвичайного, дивного,

Я любила вік лицарства.
Як дитиною, бувало,

Упаду собі на лихо,

То хоч в серце біль доходив,

Я собі вставала тихо.

Зі всіх шістьох дітей, що були в Косачів (два сини і четверо дочок), Леся найбільше вдалася в батька: і вродою, і характером, і звичками. Вони були однаково лагідні та безмежно добрі, стримані, терплячі, однаково наділені виключною силою волі, поблажливі в ставленні до інших, але не до себе, важко уявити, щоб вони зробили щось таке, що вважали за нечесне. Їм були огидні жадоба, зажерливість, користолюбство тощо. Була в них ще одна спільна риса: вони надзвичайно цінували людську гідність.

Грамоти Леся навчилася дуже рано. Коли їй було чотири роки, вона вже дуже добре володіла читанням. А через рік Леся самостійно писала коротенькі листи до своєї бабусі в Гадяч та за кордон до дядька Михайла Драгоманова.

Дуже рано почала Леся знайомитися з народною творчістю: піснями та художніми виробами.

Навесні 1882 року родина Косачів перебралася на постійне проживання до села Колодяжного, що недалеко повітового містечка Ковеля. Тут поліська народна стихія заполонила Лесю і на якийсь час повністю її поглинула. У цьому селі Леся за допомогою свого брата Михайла, з яким була нерозлучна до тринадцятирічного віку, за що їх жартома називали спільним ім’ям Мишелося, виконала дуже цінну роботу: записала від різних людей дуже багато пісень. Перед текстами кожної пісні наклеєна була стрічка нотного паперу з нотами мелодії тієї пісні.

У дитячому віці була не одна цікава подорож Лесі до тих джерел, які збагатили її чудовим матеріалом, що перетворився під її чудодійним пером на високомистецькі твори. Глибоке знайомство з поліської народною творчістю дало можливість Лесі Українці написати чудовий її твір – “Лісову пісню”.

До десяти років Леся росла і розвивалася, як і всі діти. Була радісна, весела, любила співати й дуже добре танцювала із братом “козака”. Коли їй виповнилося 5 років, батьки купили їй фортепіано. Вона не тільки успішно вчилась грати, а й сама бралася складати музичні твори.

Любила Леся й серйозну роботу – господарчу. Вона завжди мала свій квітник і город, сама його обробляла й доглядала. У 6 років навчилася шити і вишивати, а згодом навіть взялася мережити батькові сорочку.

Та скоро сталося велике горе, що потім невідступно, рік у рік, день і

день аж тридцять два року, до останнього подиху, переслідувало й тихенько її мучило. Ось як розповідає її сестра Ольга:

“… 6 січня 1881 року в Луцьку Леся пішла на річку Стер подивитися як святять воду і в неї дуже померзли ноги. Скоро потому, і від того, як тоді і думали, вона заслабла. У неї так почала боліти нога права, що вона незважаючи на те, що й тоді була дуже терпляча, але плакала від болю. Її лікували різними способами: ваннами і масажами, і нога через деякий час перестала боліти і не боліла кілька років. Але від тої пори – це початок Лесиної, як вона сама жартуючи називала “тридцятирічної війни” з туберкульозом. У той час, коли не боліла нога, почався туберкульоз у китиці лівої руки, вилікуваний операцією восени 1883 року.

Хвора рука позбавила Лесю можливості стати піаністкою. Після руки знову почала боліти нога, туберкульоз прокинувся у легенях, а після залікованих на Карпатах та в Італії легенів на туберкульоз заслабли нирки. Хоча, як хоробро і витривало вела війну Леся, однак туберкульоз, зірвавши їй здоров’я, звів її у передчасну могилу…”



Сторінка третя

3. Перші поетичні спроби. Літературна діяльність (зразок повідомлення учня).

Писати поезії Леся Українка почала рано, 9-літньою дівчиною (вірш «Надія»). Леся написала цей перший у своєму житті вірш під впливом звістки про долю своєї тітки Олени Антонівни Косач (в одруженні Тесленко-Приходько), засланої за участь у революційному русі.



Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталась тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянуть іще раз на рідну країну,

Поглянуть іще раз на синій Дніпро,-

Там жити чи вмерти, мені все одно…

З тринадцяти років Леся по-справжньому стала до літературної роботи. Її поезії друкувалися в Галичині, що входила до складу Австро-Угорської імперії.

За ініціативою передової молоді, М.Старицького та М.Лисенка в Києві був організований літературний гурток «Плеяда». Леся Українка як один з керівників цього гуртка дуже багато зробила в справі організації перекладів творів світової літератури українською мовою. (слайд 12)

У дев’ятнадцятирічному віці вона для своєї молодшої сестри написала підручник «Стародавня історія східних народів».

Одночасно з віршами Леся Українка писала й оповідання, публіцистичні та літературознавчі праці. Та чи не найвищої вершини її талант сягнув у драматичних творах, яких вона написала чимало.

У 1893 році у Львові за допомогою І.Франка виходить перша збірка віршів письменниці – «На крилах пісень».

Її друга збірка – «Думи і мрії», яка вийшла 1899 року у Львові.

У 1902 році у Чернівцях виходить третя збірка поезій поетеси «Відгуки».



Сторінка четверта

4. Боротьба Лесі Українки зі своєю хворобою (зразок повідомлення учня).

У 1883 році Лесі в Києві прооперували ліву руку, що позбавило її можливості грати на фортепіано. Болісно прощалася з інструментом, якому довіряла дівочий смуток, радощі і таємниці:



Мій давній друже ! мушу я з тобою

Розстатися надовго…Жаль мені!

З тобою звикла я ділитися журбою,

Вповідувати думки веселі і сумні…

То ж при собі, мій друже давній, вірний,

Пройшло життя дитячеє моє.

Як сяду при тобі я в час вечірній,

Багато спогадів тоді встає!

Розстаємось надовго ми з тобою!

Зостанешся ти в самоті німій,

А я не матиму де дітися з журбою…

Прощай же, давній, любий друже мій!

З цього часу назавжди скінчилося Лесине навчання з учителями, вона самотужки здобувала освіту – джерелом знань для неї були книжки і саме життя.

Пізніше в Берліні Лесі прооперували ногу, а туберкульоз прокинувся в легенях, потім у нирках. Але в боротьбі з хворобою Леся настільки загартувалася, що самостійно вивчила мови – французьку, англійську, італійську, німецьку, польську, болгарську, старогрецьку, латину.

Стан здоров’я письменниці погіршився, і вона їздить на лікування в Грузію і Єгипет. Та не зважаючи на важкий фізичний стан, перемагаючи біль силою свого духу, Леся Українка саме в останні передсмертні роки створила такі геніальні твори, як «Лісова пісня», «Камінний господар», «Оргія», «Триптих».

Це була титанічного духу жінка, донька Прометея…

Хто вам сказав, що я слабка,

Що я корюся долі?

Хіба тремтить моя рука

Чи пісня й думка кволі?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть думи сумні!

Сторінка п’ята

5. Вшанування пам’яті поетеси (зразок повідомлення учня).

1 серпня 1913 року Леся Українка померла в Грузії, в містечку Сурамі, а похована в Києві, на Байковому кладовищі.

Сьогодні все прогресивне людство високо цінує творчість української письменниці, яка все свідоме життя боролася за втілення в життя волелюбних ідей, за щастя і рівноправність усіх народів. Її твори перекладені багатьма мовами народів світу і служать праві захисту миру й прогресу.

Пам’ятники Лесі Українці споруджено в Сурамі, Батумі, Ялті, Луцьку, Канаді (Саскатуні), кілька пам’ятників у Києві.

Ім'ям Лесі Українки названо вулиці, театри, школи, бібліотеки. У багатьох містах, де побувала поетеса, відкрито музеї. Центральний музей Лесі Українки відкрито в Києві на вулиці Саксаганського. Але найкраща шана пам’яті доньки українського народу – ростити в серцях людей посіяні нею зерна доброти, краси, мужності, волі, братерства.

О, не журися за тіло!

Ясним вогнем засвітилось воно,

Чистим, палючим, як добре вино,

Вільними іскрами вгору злетіло.

Легкий, пухкий попілець

Ляже, вернувши ся, в рідну землицю,

Вкупі з вербою там зростить вербицю,-

Стане початком тоді мій кінець.

Будуть приходити люди,

Вбогі й багаті, веселі й сумні,

Радощі й тугу нестимуть мені,

Їм промовляти душа моя буде.

Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає.

V. Закріплення вивченого матеріалу


  1. Скласти «Доміно» – «Життєдіяльність Лесі Українки»

(Леся Українка – письменниця – фольклорист – музикант (фортепіано) – мовознавець (вивчила понад десять мов) – здібності у малюванні – авторка навчальної літератури (написала підручник «Стародавня історія східних народів») – перекладач – керівник гуртка «Плеяда» – автор публіцистичних праць – драматург .)

VІ. Підсумок уроку

До митців, що пережили свій час і їхні твори збагатили скарбницю духовної культури, належить Леся Українка. Її творчість стала видатним явищем української і світової літератури.



VІІ. Оголошення результатів.

VІІІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати сторінки підручника 122-123.



2. Написати твір-мініатюру “Що нового про Лесю Українку я дізнався на уроці” або підібрати вислови видатних людей про Лесю Українку.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Українська література iconУкраїнська література, 5-12 кл
Відповідно, у сьогоднішній загальноосвітній системі предмет "українська література" набуває особливої актуальності
Українська література iconУкраїнська література, 5-12 кл
Відповідно, у сьогоднішній загальноосвітній системі предмет "українська література" набуває особливої актуальності
Українська література iconГіпермаркет Знань>>Українська література 10 клас
Українська література:«Життя І творчість Івана Карпенка-Карого – одного з корифеїв українського театру»
Українська література iconДавня українська література — література українського народу XI-XVIII ст. Давня українська література — література українського народу XI-XVIII ст
Нова періодизація давнього письменства базується на схемі Д. Чижевського, поданій в "Історії української літератури"
Українська література iconУрок № українська література 11 клас 27. 01. 2014
...
Українська література iconУкраїнська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx
Українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії....
Українська література iconВчитель Лукашук Н. М. Українська література 11 клас
Суспільно-історичні умови розвитку української літератури ХХ ст., основні стильові напрями (модернізм, cоцреалізм, постмодернізм)....
Українська література icon10 клас Твори для вивчення Українська література
Українська література для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів
Українська література iconПрограма вступних випробувань «дитяча література»
...
Українська література iconУкраїнська література 11 клас Українська література за межами України
...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка