Українська музична література



Скачати 477.62 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації14.04.2017
Розмір477.62 Kb.
ТипПлан-конспект
1   2   3

Музична література


Д.С.Бортнянський. Концерт «Скажи ми, Господи, кончину мою» у 3-х частинах, Концерт № 15 «Придіте, воспоєм», «Херувимська» № 7, сонати № 2 Фа мажор та № 3 До мажор для клавесину.
Артемій Лук’янович Ведель (1772-1808)

Ведель (Ведельський) – видатний український композитор і хоровий дириґент.

Біографія та короткий огляд творчості

Дитинство та юність у Києві. Навчання у Києво-Могилянській академії. Участь в академічному хорі в якості співака-соліста, пізніше – дириґента хору. Заняття у італійського композитора і дириґента Дж. Сарті.

Керівництво у Москві капелою московського генерал-губернатора. Повернення до Києва. Керівництво хором. Створення кращих хорових концертів.

Переїзд до Харкова. Керівництво класом вокальної музики Харківського колегіуму та губернаторським хором церковних співаків.

Повернення до Києва, керівництво хором Києво-Могилянської академії. Арешт, ув’язнення в Інвалідному домі. Передчасна смерть Веделя.

Творчий доробок композитора. Виразність і простота мелодичного стилю, ефектність хорової звучності. Близькість до української міської народної пісні у деяких творах композитора. Вільна будова хорових концертів Веделя. Перевага 3-х і 4-х частин у циклі.



Концерт № 3 «Доколе, Господи, забудеш мя» на текст псалма № 13 («Доки, Господи, будеш мене забувати назавжди, доки будеш ховати від мене обличчя Своє?»). Його будова з 3-х частин. Інтонаційні зв’язки з українською народною піснею.

Перша частина Andante. Cпокійний, ліричний характер музики. Принципи формотворення – чергування просвітлених за фактурою ансамблевих епізодів з повнозвучними хоровими (soli – tutti). Відсутність тематичного контрасту.

Друга частина Adagio. Багатство мелізматичних візерунків в дусі лірницьких наспівів.

Третя частина Andante. ЇЇ широке мелодичне розгортання. Куплетно-варіаційна форма, урочиста кода фіналу.
Музична література

А.Л. Ведель Концерт № 3 «Доколе, Господи, забудеши мя» у 3-х частинах. Літургія.


Розвиток інструментальної музики в Україні

ХVІІІ – початку ХІХ ст. Симфонія на українські теми Е.Ванжури До мажор (бл. 1790).

Широке побутування у другій половині ХVІІІ – початку ХІХ ст. в Україні інструментальної музики для окремих інструментів, невеликих ансамблів, симфонічних оркестрів. Опора в ній на народнопісенні та народно-танцювальні українські мелодії у поєднанні із загальноєвропейськими принципами розвитку.



Симфонія на українські теми Е.Ванжури До мажор – найзначніший інструментальний твір ХVІІІ ст. Її будова з 3-х частин. Відсутність традиційного для тогочасних західноєвропейських симфоній менуету.

Перша частина сонатне Allegro. Урочистий акордово-хоральний вступ. Головна партія, її роль як контрастний епізод, що відтінює появу побічної партії. Побічна партія, її основа – українська жартівлива пісня «Ой гай, гай зелененький». Поєднання у ній ліричної задушевності та грайливої танцювальності. Розширена розробка (введення нового музичного матеріалу – мелодії української народної пісні «Галя по садочку ходила»).

Друга частина Andante. Її будова – складна тричастинна. Зосереджений, емоційно наснажений вступ. Двочастинний перший епізод, тричастинний – середній. Динамічна реприза.

Третя частина Rondo. Його будова на народнопісенних мелодіях. Жвавий життєрадісний характер рондо. Тема рефрену – українська народна пісня «Вийшли в поле косарі».
Музична література

Е.Ванжура. Симфонія на українські теми До мажор.


Симфонія невідомого автора соль мінор (1809)

Симфонія соль мінор у 4-х частинах – новий етап у розвитку українського симфонізму, видатний твір початку ХІХ ст. Відображення в музиці симфонії картин побуту українського народу. Якісно новий підхід до фольклорних джерел. Бадьорий, життєрадісний характер музики симфонії. Яскравий національний характер, високий художній та професіональний рівень твору.

Перша частина Allegro соль мінор у сонатній формі. Вступ Adagio. Близькість його теми до українських пісень. Головна партія, життєрадісний характер її теми, більш стримана, лірична тема побічної партії. Розвинена розробка.

Друга частина Adagio – «Романс» Соль мажор – характерний зразок симфонізації жанру пісні-романсу. Барвистість оркестровки.

Третя частина Allegretto – Менует у складній тричастинній формі й характері українського жарту, гумору. Використання у тріо Менуету української лірично-жартівливої пісні «Ой під горою, під перевозом» (або з іншим текстом – «Сонце низенько, вечір близенько»)

Четверта частина Presto – «Козачок». Танцювальний характер фіналу симфонії. Форма – рондо-соната. Зіставлення у фіналі основного образу (рефрен) з контрастними епізодами ліричного дівочого танцю та мужнього, з відтінком героїки – чоловічого. Поєднання у фіналі прийомів класичної поліфонії з характерними засобами українського народного гуртового співу.

Музична література

Симфонія невідомого автора соль мінор.


Семен Степанович Гулак-Артемовський (1813-1873)

Гулак-Артемовський – відомий український композитор, автор першої української лірико-комічної опери, видатний оперний співак, талановитий художник-мініатюрист, громадський діяч.

Біографія та короткий огляд творчості

Дитячі та юнацькі роки. Навчання в Київському духовному училищі та духовній семінарії. Спів із дитячих років у хорі київського митрополита та хорі київського вікарія.

Переїзд у Петербург до Придворної співацької капели. Підготовка під керівництвом М.І.Глінки до діяльності оперного співака. Знайомство та дружба з Т.Г.Шевченком. Вплив Шевченка та Глінки на формування художніх та естетичних поглядів Гулака-Артемовського.

Поїздка в Італію, заняття у П.Романі. Дебют у Флорентійському оперному театрі (1841).

Повернення у Петербург. Виступи у складі російської оперної трупи та в спектаклях італійської опери і в драматичних спектаклях (1842-1864). Праця у Великому театрі в Москві (1864-1865).

Початок композиторської діяльності (1851). Створення музики до «Картини степового життя циганів» та вокально-хореографічного дивертисменту «Українське весілля».

Опера «Запорожець за Дунаєм» на власне лібрето. Її постановка на сцені Маріїнського театру в Петербурзі (1863). Виконання у ній головної ролі (партії Карася).

Створення музики до власного водевілю «Ніч напередодні Іванового дня» (1852), драми «Кораблекрушители» (1853), романсів і пісень, зокрема, «Стоїть явір над водою», присвячений Шевченкові (1858).

Завершення кар’єри оперного співака, літературна та музично-громадська і доброчинна діяльність.

Значення творчої діяльності Гулака-Артемовського.



Опера «Запорожець за Дунаєм» (1862)

Опера «Запорожець за Дунаєм» – перша українська лірико-комічна опера. Прем’єра – у 1863 році в Маріїнському театрі в Петербурзі. Головна роль запорожця виконана автором. Лібретто написане самим композитором на основі історичних фактів, а також згідно з національними та європейськими традиціями комічних опер, зокрема, італійської комічної опери.

Будова опери з пісень, дуетів, танців, їх чергування з розмовними діалогами. Музиці належить головна роль у розвитку дії. Діалоги і розмовні встав­ки мають підпорядковане значення. В опері 3 дії (редакцію вставної другої дії з хорами та танцями здійснив С.Людкевич), невели­кий оркестровий вступ, сім сольних арій, три дуети, два великих ансамблі, чотири основних хорових епізоди, танці і турецький марш. Народнопісенна основа музичної мови опери. Індивідуальні характеристики дійових осіб. Використання в характеристиці ліричних героїв Оксани і Андрія пісень-романсів, у характеристиці комедійних персонажів Карася і Одарки – пісенно-танцювальних мелодій. Східні інтонації в опері. Ідеалізація образу Султана. Роль танців, їх національний характер. Значення фінального хору, роль оркестру в опері. Значення опери «Запорожець за Дунаєм» для розвитку української опери.



І дія. Романс Оксани «Місяцю ясний». Розкриття в ньому ліричного образу героїні.

Пісня Карася «Ой щось дуже загулявся». Її гумористичний характер, близькість до українських народних танцювальних пісень. Чіткий козачковий ритм, неквапливий, дещо важкуватий рух – засоби створення гумористичного образу.

Дует Одарки і Карася «Відкіля це ти узявся». Його будова з трьох великих розділів. Лаконічні та влучні засоби характеристики персонажів.

ІІ дія. Каватина Султана «Нема тут гомону двірського». Показ Султана в ідилічному, узагальнено-абстрактному плані. Спокійна й рівна, плавна мелодія, акордовий супровід струнних інструментів.

Каватина Карася «Тепер я турок, не козак». Поєднання у ній комічних та героїчних рис.

Танці. Втілення у п’яти танцях (дівочий хоровод, «Український танок», «Чорноморський козак», «Запорозький козак», «Козачок») різних відтінків народної танцювальної культури. Вияв у них сили народу, мужності й оптимізму.

Пісня Оксани «Ангел ночі». Розкриття у ній почуття суму й чекання. Роль оркестру у створенні поетичного характеру пісні. Її будова з трьох невеликих епізодів. Зосереджений характер крайніх розділів, показ душевних поривань героїні у середньому розділі.

Дует Оксани і Андрія «Чорна хмара з-за діброви». Його романтично-схвильований характер. Показ у ньому різних відтінків почуттів своїх героїв. Близькість мелодики дуету до українських народних пісень-романсів. Тричастинна побудова дуету. Контрастний характер середнього епізоду. Зміна наспівно-романсової мелодики у ньому декламаційною. Роль соло валторни в оркестрі.

ІІІ дія. Пісня Одарки «Ой казала мені мати». Поєднання у ній ліричних та комічних рис.

Дует Карася і Одарки «На туркенях оженюся». Його будова з трьох епізодів. Особливості музичних характеристик персонажів. Комічний характер дуету.

Турецький марш. Його зв'язок зі східним побутом. Особливості оркестровки.

Арія Андрія «Блаженний день, блаженний час». Втілення у ній патріотичної ідеї твору. Піднесено-урочистий характер музики.

Фінал «Там за тихим, за Дунаєм» – кульмінація опери. Найяскравіше втілення у фіналі патріотичної ідеї опери. Його будова – форма рондо. Характеристика двох основних тем фіналу.
Музична література

С.С.Гулак-Артемовський. Опера «Запорожець за Дунаєм». Романс Оксани «Місяцю ясний», пісня Карася «Ой щось дуже загулявся», дует Одарки і Карася «Відкіля це ти узявся» з І дії, каватина Султана «Нема тут гомону двірського», каватина Карася «Тепер я турок, не козак», танці, пісня Оксани «Ангел ночі», дует Оксани і Андрія «Чорна хмара з-за діброви» з ІІ дії, пісня Одарки «Ой казала мені мати», дует Карася і Одарки «На туркенях оженюся», турецький марш, фінал «Там за тихим, за Дунаєм» з ІІІ дії.



Петро Іванович Ніщинський (1832-1896)

Ніщинський – український композитор, педагог, поет-перекладач, громадський діяч.

Біографія та короткий огляд творчості

Дитячі роки. Любов до народної пісні, танцю. Вплив народної музики на естетичне формування поглядів Ніщинського. Навчання в Київському духовному училищі та духовній семінарії, спів у церковних хорах.

Роки перебування у Греції (1850-1856). Знайомство з грецькою культурою і мистецтвом. Спів у хорі російської церкви при посольстві в Афінах, навчання на богословському та філологічному факультетах Афінського університету. Захист дисертації на ступінь магістра богослов’я.

Повернення на батьківщину (1857). Життя у Петербурзі, пізніше в Одесі (з 1860). Участь у діяльності хорових і музично-драматичних гуртках, в роботі «Одеського музичного товариства». Праця викладачем грецької та російської мов, літератури, музики та співу. Збирання та обробка українських народних пісень, літературно-критична діяльність. Дружба з видатними діячами українського театру М.Кропивницьким, М.Садовським, І.Карпенком-Карим, П.Саксаганським, композитором П.Сокальським.

Музична картина «Вечорниці» – найкращий твір того періоду життя Ніщинського. Інші твори – пісні, романси, обробки українських народних пісень, зокрема, «Козак Софрон», «Байда» та інші. Зустріч з М.Лисенком на початку 80-х років, висока оцінка ним творчості Ніщинського. Просвітницька діяльність Ніщинського. Смерть у 1896 році.

«Вечорниці»

«Вечорниці» – вставна сцена до 2-ї дії драми Т.Г.Шевченка «Назар Стодоля», музична картина з народного життя на власний текст, найвизначніший твір у спадщині Ніщинського. Її самостійне значення. Історія створення. Соціальна ідея твору. Правдиве відображення побуту і звичаїв старовинного українського села. Основа музичної драматургії «Вечорниць» –народна пісня, танець, обряд. Будова твору – оркестрова інтродукція, 7 сольних і хорових номерів. Їх зіставлення за принципом контрастного чергування. Єдина лінія розвитку з кульмінацією – хором «Закувала та сива зозуля». Використання у «Вечорницях» різноманітних музичних форм. Художнє значення «Вечорниць».

Інтродукція. Її зв'язок з подальшим музичним розвитком. Будова інтродукції з двох контрастних образів – мужнього, енергійного та наспівного, ліричного.

Пісня хазяйки «Зоря з місяцем». Її роль як ліричного прологу твору. Близькість мелодики пісні до сумовитих і мрійливих дівочих пісень. Ладові особливості (перемінний лад, підвищений 4-й ступінь на сильній долі такту).

Хор дівчат «Добрий вечір, паніматко». Граціозна, жвава мелодика хору. Її близькість до українських танцювальних пісень.

Хор парубків «Віють вітри ще й буйнесенькі». Будова хору на мелодії народної пісні «Тихо, тихо Дунай воду несе». Широка розспівність мелодії, використання прийомів народної підголоскової поліфонії.

Хор «Закувала та сива зозуля» – кульмінація героїко-патріотичної лінії п’єси. Змалювання у ньому героїчних образів запорізьких козаків. Мужній, суворий характер хору. Його будова з 4-х контрастно-образних епізодів з єдиною лінією розвитку. Перший епізод – своєрідний вступ суворого й мужнього характеру, образ козаків у турецькій неволі. Другий епізод – змалювання туги козаків за батьківщиною. Використання у ньому інтонацій, типових для дум та історичних пісень. Третій епізод – образ вільної батьківщини. Особливості прийомів хорового викладу. Четвертий епізод – драматична кульмінація хору. Засоби досягнення драматичної напруженості. Мажорне завершення хору.

Жанрово-побутовий характер наступних картин-сцен. Використання у них народних пісень: «Ой хто п’є, тому наливайте» (застольна пісня хазяйки з хором), «Ой не рано вже, не рано» (жіночий хор), «Ой не буде зозуля кувати» (соло дівчини).


Музична література

П.І.Ніщинський. Вечорниці. Інтродукція, пісня хазяйки «Зоря з місяцем», хор дівчат «Добрий вечір, паніматко», хор парубків «Віють вітри ще й буйнесенькі», хор «Закувала та сива зозуля».


Михайло Миколайович Колачевський (1851 –1912)

Колачевський – відомий український композитор і громадський діяч.

Біографія та короткий огляд творчості

Дитячі роки. Знайомство з народною музикою. Навчання у Київському університеті та Лейпцизькій консерваторії (1872-1876). Дипломна робота – «Українська симфонія». Навчання на юридичному факультеті і здобуття юридичної освіти.

Повернення на батьківщину. Праця у Кременчуцькій земській управі (1890-1903) в якості голови, пізніше – почесного мирового судді. Активна музично-громадська діяльність, організація в Кременчуці камерних концертів за участю створеного ним фортепіанного тріо.

Важка хвороба і передчасна смерть (точна дата смерті невідома).

Творчий доробок композитора: 19 романсів, фортепіанні п’єси, фортепіанне тріо, струнний квартет, «Реквієм» для солістів, хору, струнного оркестру й орґану, хори a cappella та інші (багато творів ще не знайдено). Широке використання у творчості українських народнопісенних інтонацій.

«Українська симфонія»

«Українська симфонія» – етапний твір у становленні українського симфонізму. Перетворення у ній традицій лірико-романтичного симфонізму на національному ґрунті. Основні настрої та образний зміст симфонії. Будова симфонії на матеріалі українських народних пісень за принципами класичного чотиричастинного сонатно-симфонічного циклу. Склад оркестру. Значення симфонії для подальшого розвитку українського симфонізму.

Перша частинасонатне алеґро. Повільний вступ (Poco andante). Його будова на темі народної пісні «Віють вітри, віють буйні». Задумливий, сумовитий характер вступу. Головна партія сонатного алеґро (Allegro molto). Її будова на темі вступу. Особливості розвитку головної партії. Спокійна, лірична побічна партія. Використання у ній мелодії народної пісні «Йшли корови із діброви, а овечки з поля». Особливості оркестровки. Активна, динамічна розробка. Переважання у ній прийомів класичного симфонізму.

Друга частина Intermezzo scherzando (Allegro non troppo) – побутова жартівлива сценка з народного життя. Її будова на симфонічному розвитку народної пісні «Дівка в сінях стояла».

Третя частина – «Романс» (Andante con moto) . Його основа – мелодія народної пісні «Побратався сокіл з сизокрилим орлом». Композиційна структура «Романсу» – тричастинна репризна форма. Варіаційний спосіб розвитку музичного матеріалу.

Четверта частина Фінал (Allegro alla marcia) у сонатній формі. Дві основні теми фіналу – українські танцювальні пісні «Ой гай, гай зелененький» (головна партія), «Ой джиґуне, джиґуне» (побічна партія). Життєрадісний, святково-піднесений характер фіналу. Особливості розвитку музичного матеріалу у розробці. Динамічна реприза. Перетворення у коді головної теми, її святковий урочистий характер.

Музична література

М.М.Колачевський. Українська симфонія.


Володимир Іванович Сокальський (1863-1919)

Сокальський – відомий український композитор, дириґент, музичний критик, піаніст та музично-громадський діяч.
Біографія та короткий огляд творчості

Дитячі та юнацькі роки. Вплив батька та відомого українського композитора Петра Сокальського (дядька Володимира) на музичний розвиток майбутнього композитора та формування його естетичних смаків. Навчання у харківській гімназії. Самостійне вивчення історії мистецтва, музично-теоретичних предметів. Навчання гри на фортепіано в музичних класах Харківського відділення РМТ, та приватно – композиції.

Продовження навчання на юридичному факультеті Харківського університету. Виступ у концертах в якості піаніста і концертмейстера Харківської опери, праця в газеті «Южный край». Перші твори, музика до спектаклів трупи М.Кропивницького та М.Старицького.

Служба упродовж близько десяти років у судовому відомстві, у різних віддалених повітах Вітебської губернії. Твори цього періоду – фортепіанні мініатюри, Полонез, романси, Симфонія соль мінор (1892).

Повернення до Харкова. (1895-1911). Розквіт творчої діяльності. Твори цього періоду – пісні для дітей, дитяча опера «Ріпка», близько 20 романсів, фортепіанні, оркестрові твори. Їх виконання у Харкові, Полтаві, Петербурзі, Тбілісі та інших містах. Інтенсивна виконавська (піаніст-соліст, ансамбліст і акомпаніатор), диригентська та музично-публіцистична діяльність Сокальського.

Останні роки життя у Вологді (з 1911 року). Музично-громадська і концертна діяльність. Передчасна смерть від тифу.

Багатогранність творчої спадщини Сокальського. Розкриття у ній багатого душевного світу людини, картин народного побуту, природи, епічних та казкових образів. Громадянські та філософські мотиви у творчості композитора.
Симфонія соль мінор

Симфонія соль мінор – яскравий зразок лірико-жанрового симфонізму. Історія створення та виконання. Її близькість за типом до ранніх симфоній Чайковського, Першої симфонії Каліннікова. Світлі спогади, поривання (І ч.), ліричні переживання (ІІ ч.), картини побуту, природи (ІІІ і ІV ч.) – емоційно-образна сфера симфонії. Склад оркестру, роль поліфонічних прийомів розвитку музичного матеріалу. Глибока змістовність, демократична спрямованість, тісний зв'язок з життям народу та його музичним фольклором, високий професіоналізм симфонії. Історичне значення симфонії соль мінор Сокальського.

Перша частина Allegro у сонатній формі. Ії лірико-драматичний характер. Головна партія. Її будова з двох контрастних тематичних елементів (ліричного та драматичного). Широка, співуча побічна партія. Розробка, її будова на зіставленні трьох контрастних образно-інтонаційних сфер. Традиційна реприза, розгорнута кода.

Друга частина Presto giocoso – життєрадісне скерцо. Особливості його будови (п’ятичастинна рондоподібна структура з тричі повтореним рефреном і двома тріо) та інструментовки.

Третя частина Andante elegiaco (Елегія) – сонатна форма без розробки. Яскравий зразок симфонізації українського побутового романсу лірико-елегійного типу. Її будова з двох близьких за характером тем. Особливості їх розвитку.

Четверта частина Vivace (Козачок) у сонатній формі. Відтворення у ній картини народного свята, веселощів. Головна партія, її будова з групи контрастних тем танцювального характеру. Побічна партія. Її вольовий маршовий характер. Розробка, її будова на вільному чергування танцювальних тем. Використання поліфонічних прийомів розвитку музичного матеріалу. Реприза і кода на новій танцювальній темі.

Музична література

В.І.Сокальський. Симфонія соль мінор.


Микола Миколайович Аркас (1852-1909)

Аркас – український композитор, історик, лектор, громадський діяч та меценат.

Біографія та короткий огляд творчості

Дитячі та юнацькі роки. Музичні заняття під керівництвом матері. Навчання в Училищі правознавства у Петербурзі, пізніше – в Одеській приватній гімназії. Музичні заняття під керівництвом П.Ніщинського.

Продовження навчання у Новоросійському університеті (Одеса) на природничому відділі фізико-математичного факультету (із 1870 р.). Знайомство з М.Кропивницьким, дружні стосунки із П.Саксаганським, М.Садовським, М.Лисенком. Перші творчі спроби. Записи та обробки українських народних пісень (близько 80), романси, дуети.

Служба в морському міністерстві. Намагання звільнитися від служби і присвятити себе творчості. Початок праці над оперою «Катерина» (завершена 1891) за однойменною поемою Т.Шевченка. Погіршення здоров’я, відставка (1895).

Інтенсивна громадсько-корисна, просвітительська діяльність у наступні роки. Заснування Аркасом у Миколаєві українського товариства «Просвіта» (1907). Вивчення історії України, видання праці «Історія України».

Останні роки життя. Раптова передчасна смерть.

Творча спадщина композитора. Значення опери «Катерина».
Опера «Катерина»

Історія створення та постановки. Сюжет на власне лібрето, його відмінність від поеми Т.Шевченка. Будова опери з 3-х дій. Жанр опери – лірико-психологічна побутова драма. Емоційна виразність, наспівність мелодики опери як основний засіб музичної характеристики.



Оркестровий вступ. Узагальнення у ньому ліричної лінії опери. Його будова на матеріалі музичних тем І дії (теми зі сцени Андрія, дуету Андрія та Катерини, дуету Івана та Катерини). Урочисте завершення вступу темою хору «Україно люба, веселий наш край».

І дія. Експозиція головних образів опери. Роль народних сцен у розвитку головної сюжетної лінії опери. Смислове значення протиставлення двох планів – жанрових картин (гра, хоровод, танець) та особистої драми Катерини.

Сцена Андрія і Катерини. Ліричний характер сцени. Два хори дівчат («Ой на горі» та «Вечір наступає») як лірично-побутовий фон сцени. Характеристика Андрія. Розкриття глибоких душевних переживань героя в аріозних романсово-пісенних епізодах. Дует Андрія і Катерини. Особливості індивідуальних музичних характеристик героїв.

Хор парубків «Гей по синьому морю» – як узагальнена характеристика українського народу. Близькість до народного багатоголосся. Вільний рух голосів, елементи варіантного розвитку, роль оркестру у створенні суворого, мужнього характеру хору.

Хор дівчат «У неділю ранечко» (веснянка). Його світлий, радісний характер.

Хор «Україно люба, веселий наш край» як узагальнена характеристика українського народу. Світлий, урочистий, гімнічний характер хору.

Танець «Козачок» – кульмінація народної сцени, зразок майстерної симфонічної розробки народного танцю.

ІІ дія. Поглиблення у ній драматичних рис музичного образу Катерини. Музичні характеристики батька й матері Катерини, їх драматизація.

Оркестровий вступ. Його будова на темі з аріозо матері.

Аріозо матері «А хто ж мою головоньку». Поєднання у ньому пісенно-романсових інтонацій та інтонацій українських народних плачів.

Сцена Катерини з батьками. Її напружений драматичний характер.

ІІІ дія. Завершення трагічного образу Катерини.

Оркестровий вступ. Його будова на розвитку двох тем Катерини – трагічної «Колискової» та аріозо «Не вернуся». Значення вступу в підготовці ідейно-емоційного підсумку драми. Похмурий характер музики вступу.

Аріозо Катерини «Не вернуся» і «Колискова» – кульмінація в розвитку трагічного образу Катерини, одна з найяскравіших сторінок опери. Засоби музичної виразності для створення трагічного характеру аріозо і колискової.
Музична література

М.М.Аркас. Опера «Катерина». Оркестровий вступ, сцена Андрія і Катерини, хор парубків «Гей по синьому морю», хор дівчат «У неділю ранечко», хор» Україно люба», танець «Козачок» з І дії, оркестровий вступ, аріозо матері «А хто ж мою головоньку», сцена Катерини з батьками з ІІ дії, оркестровий вступ, аріозо Катерини «Не вернуся» і «Колискова» з ІІІ дії.



Михайло Михайлович Вербицький (1815-1870)

Вербицький – відомий український композитор, хоровий дириґент, педагог, автор музики державного гімну України.

Біографія та короткий огляд творчості

Дитячі роки. Навчання у ліцеї та музичній школі при хорі кафедральної церкви Перемишля. Продовження навчання у Львівській духовній семінарії (1833-1836).

Перші творчі спроби. Церковні та світські твори (хори, солоспіви, музика до вистав перемишльського театру). Праця в театрі в якості актора та співака.

Початок самостійного творчого шляху музиканта-професіонала, виконавця на гітарі, співака, дириґента церковного хору, педагогічна діяльність (1842-1846).

Закриття театру (1848), матеріальні нестатки, служба сільським священиком (із 1850 р.) у різних селах Львівщини. Продовження творчої праці, виконання нових сольних та хорових творів композитора у Перемишлі та Львові.

Композиторська та музично-публіцистична діяльність Вербицького у 60-ті роки ХІХ ст. Музика до драматичних спектаклів, хорова творчість, статті в літературному альманасі «Галичанин».

Вербицький – один із перших західноукраїнських композиторів-професіоналів. Жанрова різноманітність, яскрава образність творчості. Духовні та світські твори.
Кантата «Заповіт»

Кантата «Заповіт» на слова Т.Шевченка для двох хорів (мішаного й хору хлопчиків), соло баритона і оркестру. Історія створення та виконання. Будова твору. Прагнення до наскрізного драматичного розгортання при наявності чітких структурних розділів кантати. Три відносно завершені епізоди, які розпочинаються фразами соліста і закінчуються в партії хору.

Соло баритона. Втілення у ньому найбільш драматичних сторінок твору. Чергування фраз соліста із монументальним, антифонним звучанням хорів.

Роль оркестру в драматургії та виразовій системі твору. Особливості гармонії.

Значення «Заповіту» Вербицького як першого в Галичині великого музичного твору на слова Т.Шевченка.

Музична література

М.М.Вербицький. Кантата «Заповіт».



Денис Володимирович Січинський (1865-1909)

Січинський – відомий український композитор, педагог, музичний критик, музично-громадський діяч.

Біографія та короткий огляд творчості

Дитячі роки. Навчання у Тернопільській гімназії. Перші творчі спроби – вокальні та фортепіанні твори, твори для цитри.

Продовження навчання у Львівському університеті та Львівській консерваторії (1889-1892). Твори цього періоду (хори, кантата «Дніпро реве»). Активна музично-громадська діяльність Січинського.

Початок творчого шляху музиканта-професіонала. Відсутність постійної роботи. Постійні переїзди, пошуки заробітку в різних містах і містечках Галичини (Львів, Коломия, Станіслав, Перемишль та ін). Організація товариства «Боян» у Коломиї. Дириґент такого товариства у Перемишлі (1895-1896) та Станіславі (1899-1907, тепер Івано-Франківськ). Заснування хорів у багатьох селах Західної України.

Період творчої зрілості. Створення хорових пісень та романсів, фортепіанних композицій, кантати на текст Т.Шевченка «Лічу в неволі», багатьох різних аранжувань для селянських хорів. Організація за участі Січинського у Станіславі музичної школи, де він був викладачем фортепіано, та музичного видавництва, в якому друкувались твори українських композиторів.

Останні роки життя. Створення опери «Роксоляна». Її роль у становленні українського музичного театру. Передчасна смерть композитора.

Творча спадщина Січинського. Реалістична спрямованість, тісний зв'язок з фольклором та демократичними традиціями передової української музичної культури. Провідна роль хорового та пісенно-романсового жанрів, опора в них на ладово-інтонаційні риси міської романсової пісні.

Хори та солоспіви

Місце хорів та солоспівів у спадщині композитора. Перевага чоловічих хорів без супроводу. Тематика і характер хорів Січинського, їх ідейна спрямованість. Коло образів хорової творчості композитора. Солоспіви, їх мелодичне багатство.



Хори на слова І.Франка. Хор «Непереглядною юрбою». Риси трагізму, скорботний характер мелодики. Хори «Даремне, пісне» та «Пісне моя». Розкриття у хорі «Пісне моя» жалю з приводу змарнованого таланту, неможливості творити, співати для свого народу. Речитативно-декламаційний характер мелодики, одноманітний ритмічний малюнок як засоби створення гнітючого настрою.

Хори 1905-1907 років «Минули літа», «Мій краю коханий». Вияв у них протесту проти гноблення, заклик до боротьби.

Солоспіви на слова І.Франка, Т.Шевченка, Л.Українки, Г.Гейне. Індивідуальний характер мелодики та засобів музичної виразності. Близькість до думи («Дума про Нечая», слова народні), розспівана речитативність («І золотої і дорогої» на слова Шевченка), романсова кантилена багатьох солоспівів.

Солоспів «Не співайте мені сеї пісні» на слова Л.Українки. Його лірико-драматичний характер.

Солоспів «Бабине літо» на слова М.Гавалевича. Його ліричний характер, особливості мелодики.

\

Музична література

Д.В.Січинський. Хори: «Непереглядною юрбою», «Пісне моя», «Минули літа», «Мій краю коханий». Солоспіви: «І золотої і дорогої», «Не співайте мені сеї пісні», «Бабине літо» та інші на вибір.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3

Схожі:

Українська музична література iconВимоги з предмета українська музична література для студентів ІІІ курсу /5-й семестр, зимова сесія/ спеціалізація,,Теорія музики” викл. Соловей Л. М
Музична культура IX – І пол. ХV ст. Княжа доба. Духовно-християнська галузь культури
Українська музична література iconУкраїнська музична література
Департамент з питань культури, національностей та релігій Львівської облдержадміністрації
Українська музична література iconУкраїнська музична література
Департамент з питань культури, національностей та релігій Львівської облдержадміністрації
Українська музична література iconУкраїнська література, 5-12 кл
Відповідно, у сьогоднішній загальноосвітній системі предмет "українська література" набуває особливої актуальності
Українська музична література iconУкраїнська література, 5-12 кл
Відповідно, у сьогоднішній загальноосвітній системі предмет "українська література" набуває особливої актуальності
Українська музична література iconГіпермаркет Знань>>Українська література 10 клас
Українська література:«Життя І творчість Івана Карпенка-Карого – одного з корифеїв українського театру»
Українська музична література iconДавня українська література — література українського народу XI-XVIII ст. Давня українська література — література українського народу XI-XVIII ст
Нова періодизація давнього письменства базується на схемі Д. Чижевського, поданій в "Історії української літератури"
Українська музична література iconУрок № українська література 11 клас 27. 01. 2014
...
Українська музична література iconУкраїнська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx
Українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії....
Українська музична література iconВчитель Лукашук Н. М. Українська література 11 клас
Суспільно-історичні умови розвитку української літератури ХХ ст., основні стильові напрями (модернізм, cоцреалізм, постмодернізм)....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка