Упорядник: Бондар О. В., методист районного методичного кабінету відділу освіти Ямпільської районної державної адміністрації



Скачати 400.78 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації29.12.2017
Розмір400.78 Kb.
  1   2



Схвалено до друку науково-методичною радою районного методичного кабінету відділу освіти Ямпільської районної державної адміністрації (протокол від 30.01.2014 № 1).


Рецензент: Власова Н.Л., завідувач районного методичного кабінету відділу освіти Ямпільської районної державної адміністрації.


Упорядник: Бондар О.В., методист районного методичного кабінету відділу освіти Ямпільської районної державної адміністрації.

Посібник містить матеріали що розкривають феномен поняття суїцид, пояснюють його соціальне значення для людини та методи, форми які можуть використовувати педагогічні працівники з профілактики суїцидальної поведінки.

Рекомендовано для вчителів, практичних психологів та соціальних педагогів.




Зміст

Вступ ...................................................................................................................3



  1. Особливості соціально-психологічної характеристики суїцидальної поведінки.......................................................................................................4

  2. Профілактика суїцидальної поведінки у дітей та підлітків....................16

  3. Висновки…..................................................................................................20

Список використаної літератури....................................................................22

Додатки..............................................................................................................24



Вступ

Самогубство-одна з найактуальніших та історичних проблем людства, яка існує практично стільки, скільки живе на Землі людина. В ході історії погляди на добровільний вихід із життя істотно змінювалися, як і його моральна оцінка (гріх, злочин, норма, героїзм), залежно від відповідного етапу розвитку суспільства і домінуючих соціальних, ідеологічних та етнічних уявлень. З глибокої давнини ставлення до самогубства, його причин і технологій тісно були пов’язані з тим, як у суспільстві сприймали поняття смерті. Це і визначало відмінності у ставленні до акту аутоагресії держави, священнослужителів, законовчителів, філософів і простих людей. Історичний огляд феномену суїциду пояснює його соціальне значення як для суспільства в цілому, так і для людини, а також надає можливість простежити закономірності та форми його прояву.

Суїцид останнім часом перетворився на одну з найгостріших проблем сучасного суспільства. Збільшення випадків самогубств зумовило поглиблення вивчення цієї проблеми. Більша частина випадків самогубств припадає на групу підлітків, тому акцент у даному досвіді роботи безпосередньо зроблений на профілактиці суїцидальної поведінки.

1. Особливості соціально-психологічної характеристики суїцидальної поведінки

Останнім часом проблеми суїцидів особливо гостро постають у нашому суспільстві. Тому це обумовило більш детальне вивчення проблеми та пошук нових ефективних методів профілактики суїцидальної поведінки. Найбільш гостро постає ця проблема у підлітковому віці.

Дати правильне визначення самогубства так само неможливо, як неможливо встановити певну релігійну істину або моральне правило, котрому слідувало б усе людство. Нерідко зустрічається дискусійна думка, що самогубства здійснюють слабкі та розумні люди. Дійсно, слабкість начебто слід розглядати як своєрідну капітуляцію перед життєвими труднощами та проблемами, з іншого боку – самогубство здійснюється нелюдскою силою (М. Бердяєв). Водночас самогубство часто здійснюється розумними людьми (М. Цветаєва: «Я уже год примеряю смерть», «…еще меня любите за то, что я умру»). Характерною низкою життєвих епізодів можуть бути приклади В.Маяковского, Е. Хемінгуея тощо.

Суїцид - (лат. – вбивати себе) поняття, яке повністю замінює звичне "самогубство" і означає те ж саме - умисне позбавлення себе життя.

Основні визначення суїцидів, самогубства:

1.Філософське: а) безпосередньо пов'язане з питанням про світосприйняття; б) вияв життєвого протесту. Проблема самогубства є питанням про релігійний сенс життя, внаслідок чого самогубство заперечується. Отже, боротьба проти самогубства є боротьбою за релігійний сенс життя (М.Бердяєв). Самогубство: а)це завжди катастрофа особистості, її біографії; б) це також катастрофа економічна, адже, якщо життя є майстернею з тисячами будинків в ній і раптом вона втратить одного свого робітника, то один із таких будинків залишається невідтвореним (В.Розанов). Самогубство завжди розглядалося переважно як соціальний феномен, тобто потрібно ставити питання про зв'язок самогубства з мисленням індивіда. Це єдина справжня серйозна філософська проблема, коли треба визначитися, чи варто життю бути прожитим; або воно не варте цього, - тобто треба відповісти на головне питання філософії (А.Камю).

2.Юридичне: навмисне позбавлення себе життя (суїцид) як реакція на труднощі життєвої ситуації, яка сприймається як нестерпна, оскільки її неможливо позитивно змінити.

3.Соціологічне: «Всякий смертний випадок, який є результатом позитивного або негативного акту, який вчинює сама жертва. Смерть тільки тоді можна назвати самогубством, коли сама жертва, що здійснила цей вчинок, знала, що він матиме смертельний кінець» (Е. Дюркгейм).

4.Психічне: це будь- який акт, що відбувається під впливом такого уявлення, яке має на меті самознищення життя за нормальних фізіологічних умов або під впливом хвороби (В. Шлагер).

Суїцид спостерігається як у психічно здорових, так і у психічно хворих людей. Вважається, що суїцид не виникає випадково - це результат декількох підготовчих етапів, для яких характерна специфічна впізнанна поведінка, - суїцидальна. Вона зустрічається як при психопатіях, акцентуації, так і у людей без яких-небудь виражених рис вдачі, що знижують соціальну адаптацію. У разі розвитку суїцидальної поведінки на фоні акцентуації характеру (як правило, у підлітків), воно є однією з форм девіантної поведінки. Суїцид в девіантній поведінці класифікується як відхилення соціально-пасивного типу: прагнення піти від активного способу життя, небажання вирішувати особисті і соціальні проблеми.



Психологічний зміст суїциду (Б.Андрушків): 1. Протест, поклик (М.Скрипник, С. Цвейг). 2. Порятунок від страждань (З.Фрейд). 3. Прагнення зупинити мить щастя (О.Плющ). 4. Наслідок психічних розладів (А. Рюноске). 5. Усвідомлення безвихідності життєвої ситуації (спроби М. Горького, Л.Толстого, О.Бальзака). 6. Страх перед смертю (М.В. Гоголь). 7. Одержимість, відданість фантазії, ідеї (Сократ, Піфагор).

Для розуміння суїцидальної поведінки важливо диференціювати мотиви, умови і причини здійснення суїцидальних дій.



Мотиви суїцидальної поведінки (А.Г.Амбрумова, В.А. Тихоненко) - це мотиви особи, які викликають бажання добровільно піти з життя, і визначають суїцидальну спрямованість поведінки людини. Виділяють такі мотиви, що ведуть до формування суїцидальної поведінки:

- протест - реакція негативного впливу на об'єкти, що викликали психотравмуючу ситуацію (сюди відноситься і помста, бажання покарати кривдників, зробити їм шкоду хоча б своєю смертю);

- заклик - активація допомоги із зовні з метою привернути увагу і викликати співчуття і в такий спосіб змінити психотравмуючу ситуацію;

- попередження - відхід від покарання або страждань (порятунок від

важкого психічного або соматичного стану);

- самопокарання - спокутування "власної вини" шляхом здійснення суїцидальних дій (протест проти себе типу «Я сам собі суддя і кат»);

- відмова від життя - мета і мотив суїцидальної поведінки співпадають (мета - самогубство, мотив - відмова від існування).

Мотиви можуть бути усвідомленими, вищими (інтереси, переконання, прагнення, пристрасті, ідеали) і неусвідомленими, нижчими (установки, ваблення і т. п.).

Суїцидальна поведінка, викликана, як правило, декількома одночасно діючими і взаємодіючими мотивами, що створюють розгорнену систему мотивації дій і вчинків людини.

З'ясування істинних мотивів (спонукальних сил) суїцидальної поведінки є складною задачею. З огляду на ряд обставин родичі суїцидентів і оточуючі їх особи часто бувають не зацікавлені в розголошуванні причин суїцидів, самі ж суїциденти не завжди адекватно оцінюють причини своїх вчинків і часто висувають як пояснення лише безпосередньо мотив, найближчі події або суб'єктивно спотворені версії (мотивацію). Проте їх систематизація й аналіз дають серйозний матеріал для суїцидологічної діагностики і профілактики.

Мотив - це подія, яка виступає поштовхом для дії причини. Мотив носить зовнішній, випадковий характер і не служить ланкою в ланцюзі причинно-наслідкових відносин. Тому аналіз мотивів самогубств, з точки зору В. Т. Кондрашенко, не виявляє їх причин. Це та остання крапля, яка приводить до суїциду.

Доцільно класифікувати мотиви і умови суїцидальних вчинків (в порядку послідовного зменшення їх питомої ваги) на наступні групи (А.Амбрумова).

1.Особисто-сімейні конфлікти:

а) несправедливе відношення з боку родичів і оточуючих;

б) ревнощі, подружня зрада, розлучення;

в) втрата "значущого іншого";

г) перешкода до задоволення актуальної потреби;

д) незадоволеність поведінкою й особистими якостями "значущих інших";

е) самотність;

ж) невдала любов;

з) нестача уваги, турботи з боку оточуючих;

і) статева неспроможність.



2.Стан психічного здоров'я:

а) реальні конфлікти у здорових осіб;

б) патологічні мотивування (обумовлені розладами психічної діяльності).

3.Стан фізичного здоров'я:

а) соматичні захворювання, фізичні страждання;

б) потворність.



4. Конфлікти, пов'язані з антисоціальною поведінкою суїцидента:

а) побоювання судової відповідальності;

б) побоювання іншого покарання або ганьби;

в) самоосуд за непристойний вчинок.

5.Конфлікти в професійній або учбовій сфері:

а) неспроможність, невдачі на роботі або в навчанні, падіння престижу;

б) несправедливі вимоги до виконання професійних або учбових обов'язків.

6.Матеріально-побутові труднощі.



7.Інші мотиви і нагоди.

Умови виникнення суїцидальної поведінки. Від причини суїциду слід відрізняти умови. Під умовами розуміється такий комплекс явищ, який хоча і не породжує конкретні слідства, але виступає необхідною передумовою їх становлення і розвитку. Немає причин і наслідків без певних умов. Умови істотно впливають не тільки на дії, але і на характер наслідків. Одні і ті ж причини в неоднакових умовах приводять до різних наслідків. Аналіз причин суїцидів доводить їх тісну залежність від умов.

Сьогодні прийнято розглядати самогубство в рамках комплексної проблеми суїцидальної поведінки, що містить у собі суїцидальні думки, суїцидальні приготування, суїцидальні спроби і завершений суїцид. Форми суїцидальної поведінки - варіанти проявів суїцидальної активності. Виділяють внутрішні (суїцидальні фантазії, думки, вислови, задуми і наміри) і зовнішні форми суїцидальної поведінки (суїцидальна спроба і завершений суїцид). Розрізняють три ступені переходу в зовнішні форми.

1-й ступінь - суїцидальні фантазії - уявлення про можливості своєї смерті, спровоковані психотравмуючою ситуацією; мають пасивний характер, без чіткої усвідомленості і носять характер випадкової суїцидальної активності; суїцидальні думки - пасивна форма суїцидальної поведінки, характеризується думками на тему своєї смерті, але не є усвідомленим бажанням позбавити себе життя як варіантом активності; суїцидальні вислови - завуальовані дії, алегоричні вислови, які свідчать про наявність у людини суїцидальної активності ("Добре, якби я помер").

2-й ступінь - суїцидальні задуми - активна форма суїцидальної поведінки, виявляється в усвідомленій тенденції до самогубства, глибина якої росте паралельно ступеню розробки плану реалізації суїцидальної активності (обдумується спосіб, час, місце, додаткові умови здійснення).

3-й ступінь - суїцидальні наміри (тенденції) - активна форма суїцидальнї поведінки, включає не тільки суїцидальні задуми, але і спонтанні вчинки по плануванню і підготовці до суїцидальних дій, які безпосередньо передують їх здійсненню. Допускає ухвалення суїцидального рішення і приводить до здійснення суїцидальних дій.

Про наближення суїциду свідчить, як правило, пресуїцидальний синдром - період від виникнення суїцидальних думок до спроб їх реалізації. Його тривалість коливається від декількох хвилин до тижнів і місяців. Найчастіше цей синдром спостерігається у старших підлітків і дорослих людей, у яких існує тенденція до суїцидальної поведінки в складних ситуаціях. Він є ранньою стадією суїцидальної поведінки і може бути виразом незавершених суїцидальних дій (парасуїцид), а також передувати істинному, завершеному суїциду. Суїцидальна поведінка, передуюча суїцидальній дії, наголошується в 40 % випадків.

Виділяються два типи пресуїцидального періоду:

- афектно-напружений - час переходу від задумів до дії короткий, велика інтенсивність емоційних переживань;

- афектно-зредукований, до якого відносяться емоційно "холодні", астенічні, гипотимні різновиди поведінки, коли пресуїцидальний період носить прогнозований характер - "пасивну згоду на смерть".

Зовнішні форми суїцидальної поведінки охоплюють суїцидальну спробу і завершений суїцид.

Суїцидальна спроба - усвідомлена, умисна суїцидальна дія, не завершена смертю (Штенгель,1952). Парасуїцид (Н.Крейтман, 1970) - не смертельна умисна дія, націлена на досягнення суб'єктом бажаних змін за рахунок фізичних наслідків. За визначенням ВООЗ (1982), парасуїцид – синонім суїцидальної спроби; об'єднує весь клас несмертельних суїцидальних дій або дій з низькою суїцидальною вірогідністю. Крейтман визначав парасуїцид як крик про допомогу, спосіб впливу на близьких з метою змінити ситуацію і відносив до парасуїциду суїцидальні акти з щирим бажанням померти, але не завершені смертю. Штенгель (1968) визначав суїцидентів, використовуючих високолетальні способи самогубства, але суїцидальний акт яких, завдяки своєчасному медичному втручанню, не завершився смертю, як суїцидентів з перерваним суїцидальним успіхом.

Після здійснення незавершеної суїцидальної спроби наступає постсуїцидальний період - часовий проміжок після здійснення спроби самогубства. Розрізняють такі види постсуїцидального періоду:

1. По тривалості: гострий (найближчий) - протягом першого тижня після здійснення суїцидальної спроби; пролонгований - починається

через тиждень після здійснення суїцидальної спроби, триває близько 2-3 місяців; віддалений (пізній) - починається через 2-3 місяці після здійснення суїцидальної спроби.

2. Щодо суїцидальної поведінки і актуальності суїцидогенного конфлікту: суїцидально фіксований; аналітичний; маніпулятивний; критичний.

До суїцидальної поведінки відносять не тільки суїцидальні спроби і наміри, але і завершене самогубство. Самогубства і суїцидальні спроби є двома принципово різного роду дії, тобто завершений суїцид - це не просто перебільшена форма спроби, а спроба самогубства - не аналог лише випадково невдалого самогубства. Які ж форми суїцидальної поведінки можна виділити? Будь-яка класифікація в цьому питанні буде умовною, але певні висновки для подальшої роботи вона допоможе зробити. Першою формою суїцидальної поведінки є істинний суїцид, тобто усвідомлені і ретельно сплановані дії, метою яких є позбавлення себе життя. Поведінка людини, що має істинні суїцидальні наміри, будується так, щоб ніхто не міг перешкодити досягненню мети. Всі спроби скоюються без свідків, а способи суїциду в цих випадках обираються "найжорсткіші": самоповішання, вживання вогнепальної зброї і падіння з великої висоти. Самопорізи і самоотруєння зустрічаються нечасто, хоча характер і умови використовування таких способів указують на цілком усвідомлене прагнення позбавити себе життя, що відрізняє їх від зовні схожих випадків демонстративно-шантажних спроб. При істинних суїцидальних діях пресуїцидальний період відрізняється тривалістю, яка може бути різною: від декількох діб до місяця і більш. Вирішальну роль в цьому виконують глибина конфлікту, що переживається, особова значущість психотравмуючої події, його істинний зміст і, звичайно, психологічний склад особи. У разі невдалої спроби в постсуїцидальному періоді якийсь час спостерігається збереження суїцидальних думок і намірів. При цьому як у прямій, так і в непрямій формі висловлюється жаль про збереження життя, про втрату його цінності. Виявляється пасивна "згода на смерть". Так реагують, головним чином, ті, хто вважає за неможливе своє повернення в умови, які привели їх до суїциду. Вірогідність спроби повторного суїциду в таких випадках досить велика. У тих, що вчинили істинні суїцидальні дії, ризик завершеного суїциду на найближчий рік збільшується в 100 разів, причому найбільша його вірогідність - в перші 1-2 місяці після спроби.

Інша форма суїцидальної активності - афектний суїцид. Такі дії обумовлені надзвичайно сильним афектом, що виник в результаті раптової гострої психотравмуючої події або під впливом акумуляції хронічних психотравм. Для афектної суїцидальної поведінки характерні надзвичайна сила прояву, своєрідність сприйняття і осмислення оточуючого, нерідко з елементами дезорганізації і звуженням свідомості. Динаміка афектного суїциду відрізняється інтенсивністю, тому попередній суїциду етап украй короткий.

Розвиток афекту супроводжується стрімким зростанням емоційної напруженості. Свідомість наповнюється вкрай емоційно насиченими негативними переживаннями гніву, образи, ображеної гідності, честі і т.д. Змінюється сприйняття конфліктної ситуації: воно стає вибірково фрагментарним, уривчатим. Суїциденти не реагують на оточуючих, ніякі аргументи не враховуються. Пропадає природний людський страх смерті і болю. Суїцидальні дії реалізуються вкрай швидко і ефективно.

Часто кризова ситуація обумовлена не одномоментною психотравмуючою подією, а дрібними, що постійно повторюються, зовні незначними, діями. В подібній ситуації суїцидальні дії опиняються несподіваними для оточуючих, оскільки привід для їх здійснення часто буває незначний. Проте для самого самовбивці ця ситуація є пусковою, або "останньою краплею".

При істинному суїциді людина усвідомлено вибирає відхід із життя, причому цей вибір грунтується на особистій оцінці кризової ситуації, яка суб'єктивно здається нерозв'язною. При афектному суїциді рішення піти з життя ухвалюється під впливом моменту. В основі такого рішення лежать емоції, а не раціональний аналіз ситуації. Тому дуже часто як засоби покінчити з життям виступають предмети, що несподівано виявилися в полі зору суїцидента.

Третьою формою суїцидальної поведінки є демонстративно-шантажна поведінка. До суїцидальної поведінки його можна віднести тільки тому, що має місце маніпуляція чим-небудь небезпечним для життя, а також у зв'язку з тим, що часом шантажні суїцидальні спроби, закінчуються реальними трагедіями. Метою такої поведінки є тиск на оточуючих, щоб вимусити їх змінити або вирішити кризову ситуацію. Тому всі спроби скоюються у присутності оточуючих або в межах того, що їх досягається.

До четвертої форми суїцидальної поведінки можна віднести фокальний (хронічний) суїцид (К.Меннінгер, 1938) - аутоагресивні дії, метою яких не є добровільна смерть, але здійснення яких ставить життя під загрозу. У літературі описано як "прихований суїцид" (Дж.Мирло, 1968) "пошук стресових ситуацій" (Д.Лестер, 1971); "поведінка, загрозлива життю" (А.Вейсман, 1973).Суїцид може бути вчинений різними шляхами: від несподіваної смерті і прямих саморуйнуючих дій, пов'язаних із смертельною небезпекою (це і ризикована їзда на автомобілі (автоцид), і заняття екстремальними видами спорту або небезпечним бізнесом, і добровільні поїздки в місця військових дій, і навіть алкогольна і наркотична залежність). Приховані суїциденти ігнорують роз'яснення, що такі заняття небезпечні для життя: саме цієї небезпеки вони і чекають.

При розгляді суїцидальної поведінки індивіда враховують внутрішні (індивідуальні) особливості і зовнішні соціально-психологічні чинники ризику (достовірність суїцидальних дій), які мають суїцидальну спрямованість.

Внутрішніми чинниками суїцидальної поведінки є індивідуальні особливості особи суїцидента (характер, психофізичний, емоційний стан і ін.), що підвищує ризик суїциду, створюючі внутрішнє середовище для віддзеркалення зовнішніх чинників, а також що є спонукачами такої поведінки в суїцидогенній ситуації.

З соціально-психологічного погляду поведінка суїцидента охоплює такі етапи: оцінне відношення до ситуації; прояв активності (взаємодія, спілкування) у формах виразу оцінки; боротьба мотивів з метою вибору рішення; зміна установок з метою ухвалення рішення; ухвалення і реалізація рішення.

До зовнішніх чинників відносяться мікросоціальні умови біографічного характеру, перш за все сімейного виховання; міжособові відносини в референтній групі - сімейній, дружній або професійній; об'єктивні чинники діяльності, що дезадаптують (екстремальність,відповідальність і т.д.).

Природа самогубства пов'язана із зовнішніми чинниками, які часто взаємодіють у психіці суїцидентів. Оскільки суїцид є віддзеркаленням погляду індивіда не тільки на себе, але і на відношення до суспільства, значення різних соціальних чинників, що сприяють самогубству, може бути корисне для оцінки суїцидального ризику людини.

Фахівці налічують велику кількість зовнішніх чинників, що мають відношення до формування суїцидальної поведінки. Серед них і зміна сонячної активності, і вплив магнітних полів Землі, і забруднення навколишнього середовища, накопичення певних морських, повітряних мас, циклонів і антициклонів, але найціннішими для розуміння самогубства є соціологічні, соціально-психологічні, біохімічні і психологічні чинники, які часто взаємодіють у психіці людини.

Економічні умови. Одна з головних тенденцій, що простежуються в процесі розвитку суспільства, це зв'язок самогубств з суспільно-політичною обстановкою в країні, і тут чітко є видимою закономірність зменшення суїцидів при суспільному підйомі, при пожвавленні в політиці, економіці і культурному житті суспільства і збільшення суїцидів при суспільних спадах. Втрата надій після суспільного підйому посилює кризу суспільної свідомості,

пригноблююче діє на людину в суспільстві і сприяє добровільній відмові від життя найслабкіших його членів. Особливо сильно це виявляється в суспільстві, що переживає занепад і не має перспектив для розвитку. Суспільство без майбутнього являє невичерпне джерело для самовбивць.

"Потреба і безробіття", "безплідність і безпросвітність боротьби за існування" - ці слова стали штампами і вже давно зв'язуються з причинами самогубств. Відомо, що в цілому економічний стан суспільства дуже сильно відображається на кривій суїцидів: при економічних спадах частота суїцидів зростає. Існує думка, що в технічно високорозвинутих країнах вірогідність самогубств різко зростає.

Стать. Число самогубств серед жінок росте, але все-таки суїцид залишається переважно чоловічим явищем. Співвідношення чоловіків і жінок, що скоюють самогубство, складає 4:1. Якщо жіноче самогубство є, перш за все, феноменом молодості, частота чоловічих суїцидів зростає з кожним подальшим десятиліттям життя. У міру старіння (65-85 років) воно зростає до 6-9 чоловічих самогубств на кожне жіноче. В числі тих, хто схильний до суїцидальних спроб, переважають жінки, а серед завершених суїцидів - велика кількість чоловіків.

Індуковані і групові суїциди. Серед суспільних умов, що впливають на самогубства, особливу роль виконує імітаційна поведінка (особливо серед підлітків). Поява "Вертера" И. Гете в 1774 році, в якому описано життя і смерть від нещасної любові юного Вертера, породила цілу епідемію самогубств. Ефект Вертера підтверджується достовірним взаємозв'язком між віддзеркаленням проблеми в засобах масової інформації і підвищенням частоти суїцидів серед підлітків. ЗМІ множать цей ефект зараження вірусом самогубства, заснований на наслідуванні кумирів. Психологи довели, що реакція групування є специфічним і широко поширеним підлітковим феноменом; після 20-річного віку спостерігається спад частоти індукованих суїцидів. Ефект Вертера вимагає подальшого вивчення, оскільки з його допомогою можна пояснити лише незначні коливання рівня суїцидів. Наркоманія. Часте вживання алкоголю поєднується із застосуванням транквілізаторів або наркотиків - як у прямих суїцидальних цілях, так і без наміру. Наркотики з алкоголем є відносно летальною комбінацією. Вони послаблюють мотиваційний контроль над поведінкою людини, загострюють депресію або навіть викликають психози. Наркоманія і суїциди тісно пов'язані між собою. Тривале вживання наркотиків і їх вплив на організм, так само як і загальний стиль життя наркоманів в цілому, значною мірою направлений на саморуйнування, незалежно від усвідомлення ними цих намірів.

Дослідження хворих на наркоманію у великих американських містах підтвердило уявлення про те, що наркотики є одним із широко поширених засобів здійснення самогубств. Багато наркоманів відчувають себе нелюбимими оточенням і самі не люблять нікого. Наркотики притупляють відчуття і якби тримають сім'ю, друзів і весь світ на відстані. Для таких людей є тільки два методи: вживати наркотики або вчинити самогубство.

Інфекція ВІЛ/СНІД сприяють формуванню ідей самогубства, містять цілу групу несприятливих чинників. Порушуються соціальні і міжособові відносини, знижується рівень самооцінки хворого, що сприяє пригнобленню емоційного фону. При цьому процесі соціально-психологічна адаптація ВІЛ-інфікованих характеризується існуванням тенденції, яка направлена на рішення кризових ситуацій. Частим порушенням в адаптації до нових життєвих умов є суїцидальна поведінка.

Узагальнюючи вищевикладене, можна сказати, що суїцидальна поведінка - це внутрішні і зовнішні форми психічної дії, які обумовлені думками і уявленнями про власну смерть і направлені на саморуйнування особи. Суїцидальна поведінка - це також слідство соціально-психологічної дезадаптації особи, яке виникає під впливом різного виду психотравматичних і стресогенних чинників, зокрема в результаті порушення механізмів взаємодії між індивідом і його соціальним оточенням.

2. Профілактика суїцидальної поведінки у дітей та підлітків

Профілактика суїцидальної поведінки охоплює різні заходи, спрямованість на зменшення рівня аутоагресивної активності, а саме на застереження формування суїцидальних мотивів, здійснення суїцидальних дій та рецидивами суїцидальної поведінки.

Основою профілактики суїцидальної поведінки є суїцидальна превенція – запобігання суїциду, яке полягає у здатності відокремити безпеку реалізації суїцидальних дій на ранніх етапах формування суїцидогенезу. Для цього необхідне знання соціальних та психологічних принципів формування суїцидальних спонукань та в здатності використовувати їх в інтересах суїцидента.

В підлітковому віці найчастіше йдеться не про "замах на самогубство", а лише про вживання "суїцидальної техніки" для досягнення тієї або іншої первинної (не суїцидальної) мети. Іноді суїцидальна поведінка у підлітків визначається прагненням до тимчасового "виключення" з ситуації. І в тому і в іншому випадках, не дивлячись на відсутність суїцидальних намірів, потенційна небезпека таких дій достатньо висока. Відсутність життєвого досвіду, непоінформованість дітей і підлітків щодо небезпеки для життя і здоров'я різних речовин викликають труднощі розмежування істинної і демонстративної суїцидальноі поведінки за оцінкою способу замаху. Так, діти-суїциденти скоюють спроби самогубства з істинним наміром померти за допомогою таких безневинних засобів, як конторський клей, шампунь, драже вітамінів, упевнені в тому, що оперують з небезпечними для життя речовинами. Підлітки, маючи бажання певним чином впливати на оточуючих, скоюють демонстративні суїцидальні спроби, використовуючи високотоксичні лікарські препарати, одурюючись кольором або солодким смаком оболонки таблеток. Такі "переграні" демонстрації, як правило, спричиняють за собою важкі наслідки і іноді кінчаються смертю. Крім того, діти і підлітки часто обирають найбільш травматичні, що калічать, способи самогубства, як, наприклад, самоповішання і самовтоплення, падіння з висоти і під транспортні засоби.

Афектна суїцидальна поведінка є однією з форм гострих психогенних реакцій, що виникають на фоні акцентуації характеру, психопатії або залишкових явищ органічного ураження головного мозку. Одним із різновидів такого типу суїцидальної поведінки є реакція пасивного протесту в підлітковому віці. В основі такої реакції лежить стан надзвичайно сильного переживання образи або гострої незадоволеності оточуючими або самим собою, прагнення помститися, покарати осіб, повинних у незаслуженому покаранні, принизливому зауваженні. Така реакція може бути обмежена всього лише думкою або уявленням про суїцид або виразитися в здійсненні суїцидальної спроби. В останньому випадку рішення наперед не обдумується, а виникає по механізму "короткого замикання", коли деколи неважливий мотив виконує роль "останньої краплі" і провокує суїцидальні дії. При цьому дія підлітка у момент суїцидальної активності нерідко здаються демонстративними, оскільки скоюються на очах у кривдника, супроводжуються плачем або навпаки, бравадою спокою, проте ця "гра в самогубство" часто заходить дуже далеко і може закінчитися трагічно.

На відміну від демонстративних суїцидальних реакцій, суїцидальні реакції протесту можуть скоюватися наодинці. Якщо смертельний результат не наступив, то діти і підлітки, як правило, соромляться свого вчинку, стараються його приховати. А.Е. Личко, А.А. Александров, обстеживши групу підлітків у віці 14-18 років, виявили, що приблизно у половини з них (49 %) суїцидальні дії скоюються на фоні гострої афектної реакції. При істинній суїцидальній поведінці намір підлітка накласти на себе руки нерідко довго виношується, вживається заходам, щоб ніхто цьому не перешкодив. В залишених нерідко записках звучать мотиви вчинку, суб'єктивні оцінки обставин, самозвинувачення і ін.

Справжня суїцидальна поведінка буває слідством тривалої і важкої психічної травматизації, впливаючої, перш за все, на слабкі сторони акцентуїрованного характеру. Частіше такі дії виявляються у сенситівних і циклоїдних (в депресивній фазі) підлітків. Помітно частіше справжня суїцидальна поведінка у підлітків виявляється при депресивних станах, що мають різне походження. На умовність меж між суїцидами, замахами і суїцидальними спробами у підлітків указують багато авторів. Більшість суїцидальних дій в підлітковому віці, будучи мікросоціально обумовленим (відносини в сім'ї, в школі і т.п.), направлена не на самознищення, а на відновлення порушених соціальних зв'язків з оточуючими.

Велике значення для проведення суїцидальної превенції має первинна профілактика суїциду, основним завданням якої є розповсюдження інформації, яка особливо торкається ознак самогубства, в школах, на роботі або в засобах масової інформації, збільшення рівня освіти.



Головні компоненти профілактичної роботи у навчальному закладі:

Передбачає створення в навчальному закладі інформаційного куточка з методичною літературою, телефоном довіри. Передбачається проведення відповідної роботи на семінарах, психолого-педагогічних консиліумах, класах, групах, засіданнях методичних об'єднань:



Робота з педагогічним колективом:

- психолого-педагогічний консиліум або спеціальна педрада, присвячена профілактиці суїциду. Під час підготовки до педради проводиться вивчення психологічного клімату в учнівських колективах, розподіл ролей, виявлення учнів, які займають статус лідерів або знехтуваних. Виявлення "групи ризику" і складання списків. Також, на семінарах, засіданнях методичних об'єднаннях можна розглядати питання: «Особливості суїцидальної поведінки неповнолітніх», «Технології профілактики суїцидальних тенденцій та запобігання повторній суїцидальній спробі», «Емоційні розлади у дітей», «Фактори, які впливають на суїцидальну поведінку в дитячому та підлітковому віці», «Як допомогти при загрозі суїциду» тощо;

- індивідуальні бесіди і консультації з педагогами по результатах тестування, нагляди; рекомендації по вибору адекватних методів педагогічного впливу щодо класу в цілому і окремих учнів;

- педагогічні консиліуми з приводу проблем окремих учнів "групи ризику";

- участь у розробках заходів щодо надання допомоги дітям з соціально неблагополучних сімей;

- психолого-педагогічних практикумів «Вибір адекватних методів педагогічної дії», «Конфлікти між учителями і підлітками», «Дитина з неблагополучної сім'ї» тощо.



    1. З батьками – на батьківських зборах, де в узагальненій формі повідомляються дані, одержані в результаті психологічних досліджень, пропонуються рекомендації для поліпшення емоційного клімату в сім'ї, запобігання і корекція емоційних дитячих розладів, шляху профілактики суїциду. Наприклад, теми виступів: «У сім'ї підліток», «Емоційні порушення у дітей», «Депресивні стани у підлітків», «Психологія особистісних і міжособистісних конфліктів», «Алкоголізм і наркоманія у підлітковому віці»; зустрічі з батьками проблемних учнів.

    2. З учнями – цикл бесід про цінність особистості й сенсу життя; диспути для старшокласників, практичні заняття, тренінги, уроки психології тощо.

ІІ. Створення позитивного психологічного клімату в навчальному закладі й сім'ї.

Цей компонент передбачає виконання всіх планових заходів з культурної, громадської, виховної роботи, які сприяють формуванню позитивних громадських, естетичних почуттів, духовності учнів і педагогів. Працівники психологічної служби беруть участь у цих заходах, підтримують директорів і педагогічний колектив.

ІІІ. Психологічна та педагогічна діагностика суїцидальних тенденцій.


Висновки

Проаналізувавши основні напрямки генезису суїциду, можна зробти висновок, що природа суїцидів пов`язана їз впливом соціальних, біохімічних та психологічних факторів, які часто виникають у психіці людини.

Суїцидальна поведінка дітей та підлітків, маючи безліч подібностей з дорослими, відрізняється природньою віковою своєрідністю. Діти мають здатність до виявлення яскравих відчуттів та переживань, коливань настрою, імпульсивність у прийнятті рішень.

Не рідкість випадки, коли самогубство дітей та підлітків викликається такими переживаннями як гнів, протест, злоба, намагання покарати себе та інших.

При переході до підліткового віку часто виникає надмірна схильність до самоаналізу, до песимістичної оцінки оточуючого та власної особистості.

Особистісно-психологічною основою суїцидальних проявів для повнолітніх є депресивний стан, надмірна тривожність, фрустрація і, в першу чергу, імпульсивність, інфальтивність, егоцентричність, емоційна незрілість та емоційна нестійкість підлітка.

Важливу роль у проведенні суїцидальної превенції неповнолітніх відіграє турбота та психологічна підтримка зі сторони батьків, друзів та знайомих, а також самодопомога.

В цілому, навчання підлітків соціальним навичкам, надання соціальної підтримки за допомогою родини, школи, друзів, а також допомога у пошуках соціальної підтримки може стати вирішальним фактором у подоланні суїцидального ризику.

Сьогодні допомога практичних психологів і соціальних педагогів та інших спеціалістів повинна уособлюватися у більшій мірі в активних пошуках нових, удосконалених заходів суїцидальної превенції. У першу чергу необхідно приділяти увагу соціально-психологічним підходам до особистості у стані життєвої кризи, яка в різні вікові періоди потребує соціально-психологічної допомоги. Соціальна педагогічна допомога та підтримка при виникненні суїцидальних форм поведінки повинна бути спрямована на подолання проблем адаптації до оточуючого середовища, а також набування навичок конструктивного виходу з кризової ситуації.

Соціально-педагогічна робота в цьому напрямку зводиться до пошуку та надання соціальної підтримки підліткам з суїцидальними тенденціями. Така робота з суїцидально налаштованими підлітками дозволяє визначити суїцидозагрозливі стани та якості особистості підлітків і, таким чином, визначити предмет соціально-педагогічної роботи. Комплекс соціально-педагогічних засобів зводиться до надання допомоги підлітку у подоланні міжособистісних та внутрішньоособистісних конфліктів та конструктивному виходу з кризового стану, до навчання навичкам подолання суїцидальних тенденцій.



Список використаної літератури

  1. Акопян К.З. Самогубство: проблеми мотивації (роздуми з психологічним етюдом Н.А.Бердяєева "Про самогубство")// Психологічний журнал. - 1996. - Т. 17. - № 3. - З. 79-83.

  2. АмбрумоваА.Т., Бородин С.В., Михлин А.С. Попередження самогубств. - М.: Вид-во Академії МВС РСР, 1980.

  3. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Підручник для вузів. - М: ЮНІТІ, 2000.- 551.

  4. Бердяєв Н.А. Про самогубство (Психологічний етюд)//Психологічний журнал. - 1992. -Т. 13. - № 2. - З. 12-14.

  5. Бородин С.В., Михлин А.С. Мотиви і причини самогубства// Актуальні проблеми суїцидології: Тр.Моськ. НІІ психіатрії МЗ РРФСР.Т.82.-М., 1983 .-с.28-43.

  6. Гроллман Е. Суїцид: превенція, інтервенція, поственція// Суїцидологія: Минуле і теперішній час:Проблема самогубства в працях філософів, соціологів, психотерапевтів і в художніх текстах. - М.:"Когито-центр", 2001. - 569.

  7. Діагностична і коректувальна робота шкільного психолога / Отв. ред. І.В. Дубровіна, - М., 1987.

  8. Життєві кризи особистості. Навчальний посібник / Поліщук В.М., -Глухів, 2009.- с.97

  9. Захаров А.И. Відхилення в поведінці дитини, - М., 1993.

  10. Ковалев С.В. Психологія сучасної сім'ї. - М., 1988. – с. 44.

  11. Кондратенко В.Т. Девіантна поведінка у підлітків: Соціально психологічні і психіатричні аспекти. - Мн., 1998.

  12. Кони А.Ф. Собр. соч.: В 8 т. - М.: Юридична література. - 1967. -Т.4. С.57.

  13. Конфліктологія: Підручник для вузів / В.П. Ратників, В.Ф. Голуб,Г.С.

  14. Личко А.Е. Психопатії і акцентуація характеру у підлітків.Л., 1983 .-244с.

  15. Личко А.Е. Типи акцентуації характеру і психопатій у підлітків.- М.: Ексмо, 1999. – 407.

  16. Каталог: Files -> downloads
    downloads -> «Це склад книжок» так скептик говорив, «Це храм душі» естет йому відмовив, Тут джерело всіх радощів земних, І їх дарують нам без цінним словом…»
    downloads -> Для вчителів зарубіжної літератури
    downloads -> Методичні рекомендації щодо викладання світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році // Зарубіжна літератури в школах України. 2013. №7-8
    downloads -> Талант людини це божий дар
    downloads -> Василь Стус постать,що єднає
    downloads -> Антон павлович чехов
    downloads -> Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. Моя автобіографія
    downloads -> Урок 1 т ема. Вступ. Роль художньої літератури у формуванні життєвих цінностей людини


    Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2

Схожі:

Упорядник: Бондар О. В., методист районного методичного кабінету відділу освіти Ямпільської районної державної адміністрації iconВідділ освіти черкаської районної державної адміністрації районний методичний кабінет
Схвалено радою районного методичного кабінету відділу освіти Черкаської районної державної адміністрації
Упорядник: Бондар О. В., методист районного методичного кабінету відділу освіти Ямпільської районної державної адміністрації iconКонкурсу «Учитель року 2015»
Схвалено науково-методичною радою районного методичного кабінету відділу освіти Ставищенської районної державної адміністрації
Упорядник: Бондар О. В., методист районного методичного кабінету відділу освіти Ямпільської районної державної адміністрації iconО. В. Половенко Шлях до майстерності
З досвіду роботи методичного кабінету відділу освіти Олександрівської районної державної адміністрації з питань науково-методичного...
Упорядник: Бондар О. В., методист районного методичного кабінету відділу освіти Ямпільської районної державної адміністрації iconНестечук Наталія Миколаївна, методист районного методичного кабінету відділу освіти, молоді та спорту Старокостянтинівської районної державної адміністрації Друкується згідно рішення
Тащук Наталія Олександрівна, вчитель біології Пеньківського нвк, Шостак Тетяна Олександрівна, вчитель біології Пашковецького нвк,...
Упорядник: Бондар О. В., методист районного методичного кабінету відділу освіти Ямпільської районної державної адміністрації iconЛітературні диктанти
Остапенко Н. О., методист Яготинського районного методичного кабінету відділу освіти
Упорядник: Бондар О. В., методист районного методичного кабінету відділу освіти Ямпільської районної державної адміністрації iconСходинками до перемог
Н. І. Крайдуба, методист української мови І літератури методичного кабінету управління освіти, молоді та спорту Волочиської районної...
Упорядник: Бондар О. В., методист районного методичного кабінету відділу освіти Ямпільської районної державної адміністрації iconІдеї В. О. Сухомлинського живуть І розвиваються на Онуфріївщині з досвіду роботи методичного кабінету відділу освіти Онуфріївської районної державної адміністрації та навчальних закладів району
З плином часу, – вважає голова Української асоціації Василя Сухомлинського, академік апн україни О. Я. Савченко, – втілення творчого...
Упорядник: Бондар О. В., методист районного методичного кабінету відділу освіти Ямпільської районної державної адміністрації iconНаказ №351 Про проведення ХХ районної виставки педагогічних технологій "Освіта Черкащини"
Провести ХХ районну педагогічну виставку “Освіта Черкащини” на базі районного методичного кабінету відділу освіти з 16 по 20 березня...
Упорядник: Бондар О. В., методист районного методичного кабінету відділу освіти Ямпільської районної державної адміністрації iconН. В. Сергеєва всесвітня історія 241 завдання для інтерактивного навчання
Схвалено методичною радою районного методичного кабінету відділу освіти Баришівської райдержадміністрації


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка