Управління культури, національностей та релігій київської обласної держадміністрації київська обласна бібліотека для юнацтва «Час темряви»



Сторінка1/5
Дата конвертації29.04.2017
Розмір0,63 Mb.
  1   2   3   4   5

УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ, НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙlogo3.jpg

ТА РЕЛІГІЙ

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

КИЇВСЬКА ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ЮНАЦТВА

«Час темряви»

http://img-fotki.yandex.ru/get/5404/asparagus59.27/0_440eb_8ccc7c19_l

Київ 2013

logo3.jpg


УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ, НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ

ТА РЕЛІГІЙ

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

КИЇВСЬКА ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ЮНАЦТВА

До 80-річчя вшанування пам’яті

жертв Голодомору в Україні

«Час темряви»
Методико-бібліографічні матеріали

Київ 2013

ББК 63.3 (4 Укр) 616-4

Час 24


Час темряви: методико-бібліографічні матеріали / [уклад. Н. О. Кліменко]; Київська обласна бібліотека для юнацтва. – К., 2013. – 45 с.

Матеріали висвітлюють інформацію про штучний голод 1932-1933 років на території України, знайомлять читачів із заходами, присвяченими 80-річчю вшанування пам´яті жертв Голодомору.

Розраховано на широке коло читачів, учнівство та студентство, а також на працівників культури та освіти.

Укладач: Н. О. Кліменко

Відповідальний за випуск: Г. Й. Сорока

© Укладач : Н.О. Кліменко, 2013

© Київська обласна бібліотека для юнацтва, 2013

Проект постанови ВРУ "Про 80-ті роковини Голодомору в Україні та вшанування пам'яті

жертв геноциду Української нації"

Проект внесли народні депутати України


О.Я. Тягнибок (№201)
Я.П. Яценюк (№073)
В.В. Кличко (№135)
В.О.Яворівський (№434)
Ю.М.Сиротюк (№214)

2013 року виповнюється 80 років з часу злочину геноциду, вчиненого за наказом Кремля, – Голодомору 1932–1933 років, визнаного Законом України "Про Голодомор 1932–1933 років в Україні" геноцидом Українського народу.

Засуджуючи злочинну політику геноциду, яку здійснював окупаційний більшовицький режим проти Українського нації та з метою вшанування пам'яті понад 10 мільйонів жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні, Верховна

Рада України постановляє:

1. Оголосити 2013 рік роком пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років та відзначити на державному рівні 80-і роковини цієї трагедії.

2. Провести в листопаді 2013 року парламентські слухання на тему: "Злочини окупаційного більшовицького режиму в Україні".

3. Рекомендувати Кабінету Міністрів України:

1) У двотижневий термін з дня ухвалення цієї Постанови розробити і затверди-ти план заходів, пов'язаних з 80-ми роковинами Голодомору 1932–1933 років в Україні, вирішити питання щодо фінансового та матеріально-технічного забез-печення цих заходів, передбачивши зокрема:

- організацію меморіальних заходів та акції "Запали свічку" на вшанування пам'яті жертв голодоморів у Києві та населених пунктах України 23 листопада 2013 року;

- вирішення питання щодо побудови другої черги Меморіалу пам'яті жертв голодоморів в Україні;

- продовження роботи над Національною книгою пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні;

- впорядкування та встановлення пам'ятників, пам'ятних знаків жертвам Голо-домору 1932–1933 років в Україні;

- проведення міжнародної наукової конференції, присвяченої Голодомору 1932–1933 років в Україні;

- видання наукових монографій, збірників документів, свідчень очевидців, нау-ково-популярних і художніх творів, присвячених Голодомору 1932–1933 років в Україні, у тому числі іноземними мовами;

- проведення тематичних виставок, експозицій тощо.

2) Підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України проект змін до Державного бюджету України на 2013 рік щодо фінансування заходів, пов'я-заних із 80-ми роковинами Голодомору 1932–1933 років в Україні.

3) У тримісячний термін з дня ухвалення цієї постанови підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України проект загальнодержавної програми прове-дення досліджень та здійснення заходів з увічнення пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні на 2014–2019 роки.

4. Рекомендувати Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України про-вести в навчальних закладах Уроки пам'яті, тематичні круглі столи, лекції, кон-ференції та залучити учнів загальноосвітніх навчальних закладів до Всеукраїн-ської акції "Колосок пам'яті" із покладанням колосків пшениці до пам'ятників, меморіалів жертвам геноциду;

5. Рекомендувати Міністерству закордонних справ України:

1) продовжити роботу, спрямовану на визнання іноземними державами та між-народним співтовариством у цілому Голодомору 1932–1933 років в Україні ак-том геноциду Українського народу.

2) у співпраці з організаціями української діаспори провести у листопаді 2013 року меморіальні заходи зі вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років.

6. Рекомендувати Державному комітету телебачення і радіомовлення України організувати тематичні теле- і радіопередачі та забезпечити висвітлення в засо-бах масової інформації заходів, пов'язаних з 80-ми роковинами Голодомору 1932–1933 років в Україні.

7. Рекомендувати Київській міській раді та Київській міській державній адміні-страції вирішити питання щодо спорудження у Києві пам'ятника досліднику Го-

лодомору Джеймсу Мейсу.

8. Рекомендувати органам місцевого самоврядування вирішити питання щодо демонтажу пам'ятників особам, причетним до організації в Україні голодомо-рів, депортацій та масових політичних репресій, та перейменування вулиць, площ, парків тощо, названих їхніми іменами.

9. Запропонувати Українському державному підприємству поштового зв'язку "Укрпошта" випустити поштову марку та конверт, присвячені 80-м роковинам Голодомору 1932–1933 років в Україні.

10. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет з питань куль-тури і духовності.

11. Ця Постанова набирає чинності з дня її ухвалення.



Пояснювальна записка до проекту Постанови Верховної Ради України "Про 80-ті роковини Голодомору в Україні та вшанування пам'яті жертв геноциду Української нації"

1. Обґрунтування необхідності ухвалення проекту Постанови

2013 року виповнюється 80 років із часу вчинення геноциду проти українського народу – Голодомору 1932–1933 років. Це був безпрецедентний злочин у світо-вій історії, бо штучний голод був спрямований не лише на фізичне знищення українців: комуністичний режим прагнув знищити саме українство, позбавити українську націю її волелюбного духу, її ідентичності, зламати їй хребет, поста-вити знесилених голодом, страхом та відчаєм українців на коліна, викорінити навіть думки про свободу та власну державу.

За висновками Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАНУ, в Україні внаслідок Голодомору загинуло понад 3 млн. 940 тис. осіб.

Україна пройшла тривалий шлях відновлення національної пам'яті про трагедію 1932–1933 років. І Закон України "Про Голодомор 1932–1933 років в Україні" став підсумком багаторічної дослідницької діяльності авторитетних українських і закордонних учених. Оцінки Голодомору 1932–1933 років в Україні як геноциду ґрунтуються на великому масиві наукових досліджень, сотнях тисяч архівних документів та спогадів тих, хто вижив під час Голодомору.

З іншого боку, варто наголосити, що класифікація українського Голодомору як злочину геноциду, що спирається на ґрунтовну фактологічну базу, аж ніяк не є запереченням злочинного характеру дій комуністичної влади, що спричинили масову загибель селян інших національностей на території РСФСР та інших республік СРСР.

Нині перед усім українським суспільством стоїть завдання глибокого осмислення причин, характеру, масштабів трагедії, гідного вшанування пам'яті про мільйони наших співвітчизників. Лише така позиція – позиція пам'яті і вшанування жертв – гарантує неможливість повторення подібних трагедій у майбутньому.

За соціологічними дослідженнями, які, зокрема, проводить соціологічна група "Рейтинг", близько 60% громадян України вважають Голодомор 1932–1933 років геноцидом. Тож, пам'ять про цю трагедію є важливим чинником консолідації суспільства.

Проте в останні роки увага державних органів до відновлення національної пам'яті та вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років зменшилась. Більше того, мають місце спроби, провокативні за своєю суттю, заперечити Голодомор та виправдати його організаторів. Тому актуальним є забезпечення гідного вшанування пам'яті жертв Голодомору у 80-і роковини трагедії, що і визначає необхідність ухвалення цієї Постанови.

2. Цілі і завдання проекту Постанови

Метою проекту Постанови є забезпечення належних організаційно-правових умов для вшанування на державному рівні пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років у 80-і роковини трагедії.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту Постанови

Проект Постанови передбачає оголосити 2013 рік Роком пам'яті жертв Голодомору, провести у листопаді 2013 року парламентські слухання щодо злочинів тоталітаризму в Україні. Також проектом передбачено рекомендувати Кабінету Міністрів України, центральним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування провести заходи на вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні. Зокрема, передбачено рекомендувати Кабінету Міністрів України розробити і затвердити план заходів у зв'язку із 80-ми роковинами Голодомору 1932–1933 років в Україні, а також розробити загально державну програму з дослідження Голодомору та увічнення пам'яті його жертв. Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України передбачено рекомендувати провести в навчальних закладах Уроки пам'яті, інші тематичні заходи, Міністерству закордонних справ – продовжити роботу щодо міжнародного визнання Голодомору геноцидом українського народу, Державному комітету телебачення та радіомовлення України – забезпечити висвітлення у засобах масової інформації заходів, присвячених цим роковинам, організувати тематичні радіо- та телепередачі. Органам місцевого самоврядування передбачено рекомендувати вирішити питання щодо демонтажу пам'ятників та перейменування топографічних назв, пов'язаних з особами, причетними до організації голодоморів та масових політичних репресій в Україні.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання.

Нормативно-правова база з даного питання регулюється Законом України від 28 листопада 2006 року "Про Голодомор 1932–1933 років в Україні".

Ухвалення Постанови не передбачає внесення змін до інших законодавчих актів.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація цієї Постанови Верховної Ради України потребує коштів в обсязі, який буде запропоновано Кабінетом Міністрів і передбачено у державному та місцевих бюджетах.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків ухвалення проекту Постанови

Ухвалення проекту Постанови дасть можливість на державному рівні у 80-ті роковини Голодомору 1932–1933 років вшанувати пам'ять його жертв, сприятиме відновленню національної пам'яті та консолідації українського суспільства.



Що таке Голодомор. Загальна інформація.

Голодомо́р 1932–1933 років — масовий, навмисно організований радянською владою голод 1932–1933 років, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР (землі сучасної України за винятком семи західних областей, Криму і Південної Бессарабії, які тоді не входили до УСРР) та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу і Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

Спланована конфіскація урожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади впродовж Голодомору 1932-33 років безпосередньо призвела до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах, при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійсню-вала його експорт за кордон під час Голодомору, забороняла та блокувала виїзд голодуючих поза межі України, відмовлялася приймати допомогу для голодуючих з-за кордону. Попри те, що дії представників сталінської влади, що спричинили смерть людей голодом, кваліфікувалися згідно з нормами тогочасного радянського кримінального законодавства як вбивство, причини цього масового злочину ніколи в СРСР не розслідувалися та ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання при тому, що навіть найвище керівництво СРСР включаючи Сталіна, знало про факти загибелі людей від голоду.

Впродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом не лише навмисно замовчувалося радянською владою, але й взагалі заборонялося про нього будь-де згадувати. У порівнянні, Голод на Поволжі 1921—1922 роках та голод під час блокади Ленінграду в роки Другої світової війни висвітлювались в радянських засобах масової інформації та історичній літературі.

У дослідженнях Джеймса Мейса та Роберта Конквеста автори доводять, що Голодомор відповідає загальноприйнятому визначенню геноциду. 24 країни офіційно визнали Голодомор геноцидом українського народу. Відповідно до со-ціологічного опитування, проведеного 2010 року, 60% громадян України вва-жають Голодомор геноцидом. 2003 року Український парламент назвав, а 2006 — офіційно визнав Голодомор геноцидом українського народу. 2010 року судовим розглядом завершилася кримінальна справа за фактом здійснення зло-чину геноциду. Винними суд визнав сім вищих керівників СРСР та УСРР, а саме генерального секретаря ЦК ВКП(б) Йосипа Сталіна, секретарів ЦК ВКП(б) Лазара Мойсейовича Кагановича та Павла Постишева, голову Раднаркому СРСР В'ячеслава Молотова, генерального секретаря ЦК КП(б)У Станіслава Ко-сіора, другого секретаря ЦК КП(б)У Менделя Хатаєвича, голову Раднаркому УРСР Власа Чубара і констатував, що за даними науково-демографічної експертизи загальна кількість людських втрат від Голодомору становить 3 мільйони 941 тисяча осіб. Також за даними слідства було визначено, що втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб.

Щоб дати означення масовому голоду 1930-х років, очевидці і дослідники використовували різні назви. Роберт Конквест назвав свою книгу «Жнива скор-боти». Семен Старів назвав свої спогади «Страта голодом». Широко вживалося поняття «штучний голод», а також «навмисно організований голод».

У СРСР сам факт масових смертей від голоду замовчувався комуністичним режимом і навіть старанно приховувався. Під час скорботних заходів пам'яті в США і Канаді на відзнаку 50-х роковин трагедії в компартійній інструкції гово-рилося: «нам невыгодно по данному вопросу вступать в открытую полемику с зарубежными националистическими писаками». 1986 року Іван Драч перший в Україні публічно вжив запозичене в діаспори слово «голодомор», яке походило від слів голод і мор. В Україні вперше голод 1932–1933 років почали визнавати лише в 1988. Того року письменник Олекса Мусієнко вжив слово «Голодомор», яке швидко стало загальноприйнятим в українській публіцистиці, а з неї перейшло і до наукової історичної літератури.

http://gdb.rferl.org/9dac1f9d-ad1e-4efe-8132-4bf587e80d21_w748_cy16_r1_s.jpg

Історія Голодомору

Лише те, що не перестає

завдавати болю, зберігається

в пам’яті.

Фридріх Ніцше

З відомих на наш час документів випливає висновок про свідому організа-цію керівництвом Радянської Росії (рос. Советской России, пізніше — СССР) винищення голодом саме українців. Голод організовувався на всіх їх етнічних землях, а не лише в межах УРСР. Організаційні дії та відкритий грабунок селян з застосуванням війська були розпочаті не пізніше 1920 року, з часу, коли Україна була, як зараз відверто пишуть, — «завоевана Красной армией в 1920». І першими організаторами і керівниками цих дій були В. Ульянов-Ленін і Л. Бронштейн.





Селяни здають хліб у Баришівському районі Київської округи, 1930 рік

У 1930 році генсек ЦК ВКП(б) Йосип Сталін дав поштовх новій хвилі колективізації в СРСР. У квітні того року було прийнято Закон про хлібозаготівлі, згідно з яким колгоспи мусили здавати державі від чверті до третини зібраного збіжжя. Тим часом, внаслідок Великої депресії ціни на сільськогосподарську продукцію на Заході стрімко впали. Радянський Союз став на порозі економічної кризи, адже довгострокових позик йому ніхто не давав, вимагаючи визнати за собою борги Російської імперії. Щоб заробити валюту, було вирішено збільшити обсяги продажу зерна, внаслідок чого хлібозаготівельні плани різко і невмотивовано зростали, з колгоспів забирався майже весь урожай, що мотивувало селян відмовлятися від праці на землі, і породило масову неконтрольовану урбанізацію. Для боротьби з цим явищем в грудні 1932 року було в СРСР було запроваджено внутрішні паспорти.





У Миколаєві збудували найбільший у Європі елеватор, 1930 рік

На фоні цього, продовольче становище українських сіл ставало все важчим. Внаслідок хлібозаготівель з урожаю 1931 року, що затяглися до весни 1932, в певних сільських районах України почався голод, внаслідок якого загинуло близько 150 тисяч селян. Він тривав до того часу, поки визрів урожай 1932 р.

З іншого боку, зі збільшенням тиску на селян, активізовувався селянський рух опору. Тільки за даними ГПУ, від 20 лютого до 2 квітня 1930 року в Україні відбулося 1716 масових виступів, з яких 15 кваліфікувалися «як широкі збройні повстання проти радянської влади». Вони об'єднували до двох тисяч людей, і відбувалися під гаслами: «Верніть нам Петлюру!», «Дайте другу державу!», «Хай живе самостійна Україна!», «Геть СРСР!», «Давайте завойовувати іншу свободу, геть комуну!». В ті часи люди організовувалися як могли, були навіть кінні загони. Зброєю були вила, лопати, сокири. Натовпи селян зі співом «Ще не вмерла Україна» ліквідовували місцеві органи влади. Партійці і комсомольці втікали. Прикладом таких подій, а також методів боротьби Радянської влади з селянами, можуть служити документально зафіксовані події у селах Устивиця та Федунка на Полтавщині.

Радянська влада не приживалася в Україні. Керівництво СРСР розуміло це. На партійних зборах влітку 1930 року керівник Компартії України Косіор заявив: «Селянин приймає нову тактику. Він відмовляється збирати урожай. Він хоче згноїти зерно, щоб задушити радянський уряд кістлявою рукою голоду. Але ворог прорахувався. Ми покажемо йому, що таке голод. Ваше завдання покінчити з куркульським саботажем урожаю. Ви мусите зібрати його до останньої зернини і відразу відправити на заготівельний пункт. Селяни не працюють. Вони розраховують на попередньо зібране зерно, яке вони заховали в ямах. Ми повинні примусити їх відкрити свої ями».

Розумів це і Сталін. В листі Кагановичу від 11 серпня 1932 року, вождь писав: «Якщо не візьмемось нині за виправлення становища в Україні, Україну можемо втратити… Поставити собі за мету перетворити Україну у найкорот-ший термін на справжню фортецю СРСР; на справжню зразкову республіку. Грошей на це не шкодувати».

Таким чином, радянське керівництво ставило перед собою дві мети. По-перше, загнати селян у колгоспи і збільшити обсяги хлібозаготівель. По-друге, зламати класовий і національний рух опору, який на хвилях українізації набував обертів.





Виїзд червоної валки з хлібом. Колгосп «Хвиля пролетарської революції»,

Харківська область, 1932 рік

Початок репресій.

19 квітня 1932 Політбюро ЦК ВКП(б) прийняло постанову «про насіннєву позику Україні». Як виняток, позика відпускалась безвідсотково, але з «централізованих ресурсів всередині України». Держава забрала зерно, а потім дозволяє використати зерно, зібране в Україні, для потреб України, не залучаючи зовнішні ресурси. Аж 12 тис. тонн і лише 3 тис. тонн для продовольчої допомоги колгоспникам.

Станом на 17 травня 1932 в Україні не було запасів борошна, що зафіксовано постановою Політбюро ЦК КП(б)У «Про заходи щодо виконання постанов ЦК ВКП(б) про продовольчу допомогу Україні»: з 6,5 млн. пудів зерна, відпущених Україні, Політбюро просило завезти 1,5 млн. борошном, «зважаючи на повну відсутність в Україні запасів борошна». Станом на 30 червня 1932 з більшості районів України посівний матеріал було вивезено.

Голова РНК УРСР В. Чубар писав В. Молотову та Й. Сталіну про становище в сільському господарстві УСРР (10 червня 1932 p.). За його підрахунками, на той момент в Україні уже можна було нарахувати мінімум 100 районів, замість 61 станом на початок травня, які потребували продовольчої допомоги та зривали план весняної сівби. Ці ж райони, на його переконання, в подальшому зриватимуть обробку і збирання врожаю.

Улітку 1932 р. Україна мала повернути в рахунок погашення позики 8 млн. 250 тис. пудів зерна понад встановлену норму хлібозаготівель.

7 серпня 1932 року з'явилася постанова ВЦВК і РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення сус-пільної (соціалістичної) власності», відома під назвою «Закон про п'ять колос-ків». Розкрадання майна колгоспів каралося розстрілом, за «пом'якшуючих об-ставин» — позбавленням волі на строк не менше 10 років. «Законом про п'ять колосків» фактично людям було заборонено володіння їжею.

За кілька днів до того, 4 серпня 1932, надіслано лист Й. Сталіна до Л. Кагановича — повідомлялося про повернення проекту декрету про охорону суспільного майна з правками та додатками, надано вказівку видати його якомога швидше. У пункті третьому запропоновано ОДПУ залучати озброєних осіб для охорони залізничних вантажів (ешелони з зерном) та надавати їм право розстрілювати на місці осіб, які посягнули на розкрадання залізничних вантажів.

11 серпня 1932 Сталін в листі Кагановичу вимагав направити спеціального листа ЦК ВКП(б) до партійних і судово-каральних органів про застосування закону про охорону громадської власності та боротьбу проти спекулянтів. Підкреслював, що «найголовніше зараз — Україна», оскільки справи в Україні дуже погані. Повідомлялося, що в двох областях України близько 50 райкомів висловилися проти плану хлібозаготівель, визнавши його нереальним. Висловив звинувачення на адресу українських керівників (генерального секретаря ЦК КП (б)У С. Косіора, В. Чубаря та голови ДПУ УСРР С. Реденса), а також побоювання втратити Україну через підривну діяльність агентури Ю. Пілсудського та наявність свідомих і несвідомих петлюрівців, а також прямих агентів Пілсудського в ЦК КП(б)У. Пропонував вжити рішучих заходів для виправлення господарської і політичної ситуації в Україні: зняти з посади генерального секрета-ря ЦК КП(б)У С. Косіора та поставити на його місце Л. Кагановича; висунути на посаду голови українського ДПУ В. Балицького, пересунувши С. Реденса на посаду заступника; замінити В. Чубаря іншим керівником, наприклад Г. Гриньком; перетворити Україну в найкоротший строк на фортецю СРСР «і грошей на це не шкодувати».

Наприкінці літа газета «Правда» організувала в Україні рейд боротьби з крадіжками зерна. З 7 по 17 серпня 1932 року в ньому взяли участь 100 тисяч «ударників преси». Метою рейду була боротьба з крадіжками зерна. Станом на 22 серпня ДПУ зафіксовано 220 випадків відмови колгоспів і сільрад від прий-няття планів хлібозаготівель, непогодження з ними місцевих партосередків за мотивами нереальності поставлених завдань; в Харківській області у 20 райо-нах — 91 випадок, в Дніпропетровській у 12 районах — 19, у Вінницькій у 16 районах — 96, в Одеській у 6 районах — 14. Всього у 54 районах — 220 випад-ків. Того ж дня видана постанова Укрколгоспцентру про заборону видавати хліб для громадського харчування колгоспникам, крім трактористів. Пропону-валося повністю забезпечити видачу колгоспникам натурального авансу на тру-додень відповідно до рішення ЦК і РНК СРСР, крім тих, що отримували гро-мадське харчування на роботі, які мали приносити свій хліб.

Аналіз 20 тисяч справ показує, що серед засуждених було 83 % колгоспників та селян-одноосібників і лише 15 %  - «кулацько-заможних елементів». Отже, цей закон було спрямовано проти селян, котрі, рятуючи дітей від голодної смерті, змушені були нести додому з току чи поля кілограм чи два зерна, ними ж вирощеного.

27 серпня з Москви надійшла телеграма заступника голови Комітету заготівель при РПО СРСР М. Чернова керівникам заготівельних організацій УСРР про негайне відвантаження зерна для млинів, які забезпечували борошном північні райони СРСР. Того ж дня прийшла телеграма заступника голови РПО В. Куйбишева до ЦК КП(б)У про необхідність прискорення відвантаження зерна в Україні на експорт. Вказувалося на зрив плану хлібного експорту через слабке відвантаження зерна до портів республіки: 20 тис. т. замість запланованих 190 тис. Для виправлення ситуації пропонувалося відвантажити до кінця серпня 30 тис. т. пшениці, 20 тис. т. ячменю та 10 тис. т. жита, незважаючи на раніше вивезене.

Станом на 30 серпня — за даними Укрколгоспцентру, колгоспи УСРР, обслуговувані МТС, виконали місячний план заготівель на 39,1 %. Того ж дня газе-та «Вісті» ВУЦВК надрукувала статтю «Виконання серпневого плану зірвано». Повідомлялося про незадовільне проведення хлібозаготівель зокрема в Артемівському районі. Одноосібні господарства виконали план хлібозаготівель на 3,9 %, у 18 сільрадах хліб одноосібниками ще не здавався. Миронівська сільрада план виконала на 1 %, Зайцівська — на 0,8 %, Покровська — на 1,5 %, хоча у цій сільраді обмолотили половину скошеного хліба.

31 серпня 1932 року в Луганську вийшла постанова бюро міському КП(б)У про неприпустимість витрачання хліба на громадське харчування в їдальнях колгоспів.

За серпень-місяць 1932 року до приймальні голови ВУЦВК Г. Петровського надійшло близько 1,5 тис. заяв колгоспників про вихід із колгоспів. Майже 70 % поданих заяв припадало на Харківську область, переважно з Гадяцького, Великописарівського, Олексіївського та Богодухівського районів (170–180 заяв). Основна маса селян, що подали заяви (80 %) бідняки, решта середняки.

1 вересня 1932 в Москві політбюро ЦК ВКП(б) затвердило вересневий план хлібозаготівель в обсязі 290 млн. пудів для селянського і радгоспного секторів, розподіливши по регіонах: для України — 85 млн., для Північного Кавказу — 30 млн., для Поволжя — 51,2 млн., для Казахстану — 13,1 млн., для Уралу — 11,6 млн., для Башкирії — 10,4 млн., для Московської області — 8,8 млн., для Сибіру — 14,6 млн., для ЦЧО — 30 млн., а для решти — від 0,4 до 10,7 млн. пудів зернових культур.

2 вересня 1932 всеукраїнська контора «Торгсин» інформувала, що населення купує в обмін на побутове золото винятково хліб, борошно, крупу, цукор, сіль, відмовляючись від промислових товарів.

3 вересня з Москви надійшла телеграма заступника голови Комітету заготівель при РПО М. Чернова про відвантаження з УСРР хліба на експорт: зобов'язав уповноважених заготівельних органів вивезти за кордон наявну в Україні пшеницю першого і другого класу для виконання планового завдання третього кварталу.

Станом на 14 вересня після прийняття закону від 7 серпня (Закон про п'ять колосків) Наркомюст УСРР у доповідній записці констатував про 250 вироків на розстріли.

24 вересня постановою РНК СРСР та ЦК ВКП(б) відхилено всі пропозиції про видачу насіннєвої позики, попереджено радгоспи і колгоспи, що «насінпозики не видаватимуться ні для озимої, ні для ярої сівби».

30 вересня генеральний консул німецького посольства в Харкові К. Вальтер направив річний звіт посольству Німеччини в Москві по ситуації в Україні; зазначив про невиконання хлібозаготівельного плану (356 млн. пудів), високі ціни на продукти, відсутність торгівлі в селах, підкреслює руйнівні наслідки колективізації.

Рішенням Політбюро ЦК ВКП(б) від 22 жовтня 1932 року в основних хлібозаготівельних регіонах створені Надзвичайні хлібозаготівельні комісії (НХК). В Україні комісію очолив голова Раднаркому СРСР В'ячеслав Молотов. 23 жовтня прийнята постанова політбюро ЦК КП(б)У про необхідність «перелому в ході хлібозаготівель» — річний план виконано лише на 38 %.

25 жовтня — постанова політбюро ЦК КП(б)У «Про необхідність подолання відставання країни у виконанні плану хлібозаготівель» — жовтневий пленум ЦК КП(б)У зобов'язав партійні організації домогтися негайного перелому хлібозаготівель, оперативного керівництва хлібозаготівлями, організувати «боротьбу за хліб», зробити листопад та останні дні жовтня вирішальними щодо виконання плану хлібозаготівель, у 10 разів підвищити темпи виконання річного плану до 15-ї річниці Жовтневої революції; рекомендував «безжалісно придушувати всі спроби класового ворога та його агентури, спрямовані на зрив хлібозаготівель». Вже в листопаді 1932 року комісією Молотова було запроваджено систему спеціальних бригад з видобуття зерна («червоних валок»). Загалом, до таких бригад входило понад 110 тисяч добровольців, набраних з-поміж селян, які таким чином намагалися спастися від голодної смерті — вони одержували певний відсоток від вилученого зерна і харчів.

Подібні НХК були створені також на Північному Кавказі (очолив Лазар Каганович) та на Поволжі (очолив Павло Постишев). Однак, на Поволжі подібного масштабу репресій не проводилося, а на Північному Кавказі репресії стосувалися переважно кубанських українців, які до Голодомору становили більшість населення регіону. Разом з цим, кубанська і поволзька НХК невдовзі припинили свою роботу, а Постишев і Каганович наприкінці 1932 року були направлені в Українську РСР.

Держава переймалась питанням повернення насіннєвої позики: у постанові Політбюро ЦК КП(б)У «Про заходи з посилення хлібозаготівель» від 30 жовтня 1932 окремим пунктом (№ 11) ішлося про встановлення кінцевого терміну покриття заборгованості з насіннєвої позики по всій Україні до 1 грудня 1932 р. Цю позику повинні були погасити районні та обласні організації республіки.

1 листопада РНК УСРР визнало незадовільним виконання річного плану хлібозаготівель по Україні, встановлено остаточний план хлібозаготівель по секто-рах, областях та культурах у розмірі 282 млн. пудів, із них для одноосібних господарств — 36,9 млн., для колгоспів — 224,1 млн., для радгоспів — 21,6 млн., а також стягнення мірчука — 28,8 млн. і насіннєвої позики — 8,1 млн. пудів.

3 листопада надіслана телеграма секретаря ЦК КП(б)У Хатаєвича до Косіора, Молотова, Чубаря з пропозицією зменшити постачання промтоварами районів, які не виконали плану хлібозаготівель та формувати списки селянських господарств — саботажників хлібозаготівель 5 листопада Молотов і секретар ЦК КП(б)У Мендель Хатаєвич надіслали директиву на місця з вимогами негайного виконання Постанови від 7 серпня «з обов'язковим і швидким проведенням репресій і нещадної розправи із злочинними елементами у правліннях колгоспів».

6 листопада надіслана телеграма ЦК КП(б)У до обкомів партії про товарну блокаду районів, які не виконували хлібозаготівельних планів: зменшити завезення промислових товарів для 7 районів Одеської, 8 районів Дніпропетровської, 8 районів Харківської, 5 районів Київської області. Надвечір 8 листопада відправлена шифрограма В. Молотова, Й. Сталіна для ЦК КП(б)У: з цього дня «призупиняється відвантаження товарів для сіл всіх областей України», допоки колгоспи та «індивідуальні селяни» не розпочнуть «чесно і добросовісно виконувати свій обов'язок перед робітничим класом і Червоною Армією» в справі хлібозаготівель.

11 листопада надіслана інструкція РНК УСРР «Про організацію хлібозаготівель в одноосібному секторі» — суворі судові репресії щодо господарств, у яких виявлено закопаний у ямах хліб, кваліфікуючи як навмисне псування хліба та шкідництво, забороняти «відпуск промтоварів» з оголошенням списку одноосібників, рішуче стягувати сільгоспподаток, державне страхування, самообкладання, негайно застосовувати «найжорстокіші та найсуворіші» репресії до куркульських господарств, за невиконання ними твердого завдання — продаж усього майна, арешт і виселення.

15 листопада політбюро ЦК ВКП(б) ухвалило рішення про запровадження паспортної системи і розвантаження міст від «зайвих елементів».

21 листопада надіслана телеграма Молотова, Чубаря, секретаря Дніпропетровського обкому КП(б)У В. Строганова, Кагановича Сталіну — надати спецкомісії ЦК КП(б)У (Косіор, Раденс, Кисельов) повноваження на час хлібозаготівель вирішувати питання винесення вироку про розстріли. Голова ДПУ УСРР Станіслав Раденс 22 листопада розробив план операції з виявлення контрреволюційних центрів, які організовують саботаж і зрив хлібозаготівель (рос. «по выявлению контрреволюционных центров, организующих саботаж и срыв хлебозаготовок»), спрямованої, практично, на виконання директив Молотова-Хатаєвича. Операція повинна була охопити 243 райони. З санкції ЦК КП(б)У вона розпочалася негайно.

26 листопада у пресі з'явився наказ наркома юстиції і генерального прокурора УРСР, в якому наголошувалося на тому, що «репресії є одним з потужних засобів подолання класового спротиву хлібозаготівлі». Згідно з цими настановами було засуджено тисячі людей. Непоодинокими були випадки, коли люди добровільно просили записати їх до переселенців. Як свідчить секретар Краснопільського райкому партії, після закінчення суду в селі Краснопілля середняк Бесараб Олексій Васильович сказав: «Хай судять та везуть звідціля, так хоч з голоду не вмреш, а вдома коли залишимося, все рівно помремо»



Озброєний комсомолець охороняє комору зі збіжжям посівного та страхового фондів сільгоспартілі імені Григорія Петровського, село Вільшани, теперішнього Дергачівського району Харківської області


Каталог: wp-content -> uploads -> 2014
2014 -> Біографія: Максим Рильський
2014 -> Спортивна слава україни (довідково-інформаційний матеріал для лекторсько-просвітницьких груп народних домів про спортсменів Героїв України)
2014 -> Управління культури, національностей та релігій київської облдержадміністрації київська обласна бібліотека для юнацтва «Світлий шлях духовного прозріння»
2014 -> Святе Письмо Старого та Нового Завіту / перекл о. Івана Хоменка, Львів: «Місіонер» убт «Свічадо», 2007 (1-е вид.: Рим: видавництво оо. Василіян, 1963). Барщевський Т. П’ятикнижжя конспект
2014 -> Тема. Джон Кітс- англійський поет-лірик. Сонет «Про коника та цвіркуна»
2014 -> Програма навчальної дисципліни
2014 -> Конкурсу за обраним фахом Галузь знань 02 «Культура і мистецтво» Спеціальність 025 «Музичне мистецтво»
2014 -> При мзс україни


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5

Схожі:

Управління культури, національностей та релігій київської обласної держадміністрації київська обласна бібліотека для юнацтва «Час темряви» iconУправління культури, національностей та релігій київської обласної держадміністрації київська обласна бібліотека для юнацтва
Сучасники української літератури: біобібліографічна доівдка / [уклад. Н. Я. Патенок]; Київська обласна бібліотека для юнацтва. –...
Управління культури, національностей та релігій київської обласної держадміністрації київська обласна бібліотека для юнацтва «Час темряви» iconУправління культури, національностей та релігій київської обласної держадміністрації київська обласна бібліотека для юнацтва «70-ій річниці звільнення Київщини присвячується»
Київщини присвячується : до 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбників та 70-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній...
Управління культури, національностей та релігій київської обласної держадміністрації київська обласна бібліотека для юнацтва «Час темряви» iconУправління культури, національностей та релігій київської облдержадміністрації київська обласна бібліотека для юнацтва «Світлий шлях духовного прозріння»
Світлий шлях духовного прозріння : до 1025-річчя хрещення Київської Русі : інформаційно-бібліографічні матеріали / [уклад. Н. Я....
Управління культури, національностей та релігій київської обласної держадміністрації київська обласна бібліотека для юнацтва «Час темряви» iconУправління культури І туризму київської облдержадміністрації київська обласна бібліотека для юнацтва
Майстер-клас : Інформаційний бюлетень з бібліотечно-бібліографічного обслуговування юнацтва : / [уклад. Т. І. Василькевич]; Київська...
Управління культури, національностей та релігій київської обласної держадміністрації київська обласна бібліотека для юнацтва «Час темряви» iconУправління культури І туризму облдержадміністрації Одеська обласна бібліотека для юнацтва
Управління культури І туризму, національностей та релігій Одеської обласної державної адміністрації


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка