Управління освіти Миколаївської міської ради Науково-методичний центр Психолого-педагогічний



Сторінка1/4
Дата конвертації23.10.2017
Розмір0,69 Mb.
  1   2   3   4




Управління освіти

Миколаївської міської ради
Науково-методичний центр

Психолого-педагогічний

супровід роботи з обдарованою дитиною

Миколаїв

2008

Укладачі: Л.В. Сенчишак, методист НМЦ;

Т.О. Сливінська, методист НМЦ



Рецензент: О.О. Удовиченко, директор НМЦ

Затверджено науково-методичною радою

Миколаївського науково-методичного центру,

протокол від 09.04.08 №4

Методичний посібник містить теоретичні поняття, які розкривають особливості обдарованої дитини, демонструє методи виховання та розвитку обдарованих і талановитих школярів.

Призначений для практичних психологів, вчителів та батьків.

Л.В. Сенчишак, Т.О. Сливінська

Психолого-педагогічний супровід роботи з обдарованою
дитиною –
Миколаїв, 2008 - 76 с.
ЗМІСТ
Вступ..............................................................................................4

Погляди на визначення здібностей та обдарованості…………6

Типи обдарованості……………………………………………14

Говорячи про обдаровану дитину, яку саме

дитину маємо ми на увазі?..........................................................21

Соціальна модель обдарованого учня…………………………27

Головні напрями роботи з обдарованими дітьми…………….29

Практичні методи розвитку творчого мислення школярів….39

Риси творчої особистості……………………………………...42

Специфіка виховання та розвитку обдарованих

і талановитих школярів………………………………………..44

Особливості обдарованих дітей……………………………….59

Діагностика виявлення обдарованості у школярів…………..63

Родина обдарованої дитини…………………………………...70

Проблеми обдарованих дітей………………………………….72

Взаємини обдарованої дитини з однолітками й дорослими…74

Пам’ятка вчителю для роботи з обдарованими дітьми……...76

ВСТУП


Перетворення, які відбулися у системі освіти змінили ставлен­ня до учнів, які виявляють неординарні здібності. З'яви­лися освітні установи, на­вчальні й соціальні програми, громадські організації та фонди, головною метою яких є виявлення, навчання, роз­виток обдарованих дітей.

Науковий зміст роботи, спрямованої на виявлення обдарованих і талановитих, полягає в можливості розкрити на найбільш представ­ницькій вибірці природу та психологічний механізм творчості, забезпечити можливості використання за­конів творчості для вдосконалення змісту й методів на­вчання всіх дітей та учнів.

Однак під час роботи з обдарованими дітьми постійно виникають педагогічні й психологічні труднощі, обу­мовлені розмаїтістю видів обдарованості, зокрема віко­вою та прихованою обдаро­ваністю, безліччю супереч­ливих теоретичних підходів і методів, варіативністю су­часної освіти, а також над­звичайно малим числом фахівців, професійно та особистісно підготовлених до роботи з обдарованими дітьми. Виникає проблема, вирішенню якої присвячено багато робіт: розробка пси­хологічних, дидактичних і психолого-дидактичних ме­тодів та навчальних матеріалів, які стосуються теорії і практики роботи з різними категоріями обдарованих дітей в освітніх установах різного типу. Насамперед йдеться про дітей з підвищеним рівнем розвитку інте­лектуальних, творчих, акаде­мічних та соціально-особистісних здібностей, а також дітей з прихованими можливостями.

Вирази «обдаровані учні», «видатні діти» — дуже умовні. Цими термінами (стосовно розумової сфери школярів) позначають учнів із надзвичайно раннім розумовим підйомом, з яскравою вираженістю тих чи інших спеціальних розумових вла­стивостей, з ознаками спри­ятливих передумов розвит­ку наукового таланту. Але, оскільки мова йде про дітей, усі ці характеристики мають значення тільки чогось попе­реднього: виявлені особливості можуть не отримати очікуваного розвитку, залишитися не реалізованими.

З огляду на різно­манітність, індивідуальну своєрідність феномена об­дарованості, вибір методів психологічної роботи з обда­рованими дітьми потребує попереднього визначення:


  • з яким типом обдарованості ми маємо справу;

  • які завдання роботи з обдарованими дітьми є пріоритетними: розвиток уже високих здібностей чи, навпаки, недостатньо розвинутих здібностей (зокрема комунікативних і особистісних); психологічна підтримка й навіть допомога, навчання обдарованих дітей у спеціальних освітніх установах чи в умовах загальноосвітньої школи; розробка і психолого-педагогічний моніторинг спеціальних освітніх технологій: навчальних, розвивальних або навчально-розвивальних тощо.

Кожна обдарована дитина – індивідуальність, що потребує особливого підходу. Сприяння реалізації обдаруванню найчастіше потребує організації особливого середовища, зокрема спеціальної освіти, яка виходить за межі навчання у звичайній школі.
Погляди на визначення

здібностей та обдарованості
Учені з різних країн працюють над пробле­мою обдарованості. Біологи намагаються виді­лити ген геніальності, психологи і соціологи ви­находять тисячі тестів для визначення яскравих здібностей дітей. І все-таки поки що залишаєть­ся таємницею відповідь на запитання: чому одній людині вдається багато, а інша стає аут­сайдером.

Соціологи кажуть, що генії народжуються в епоху історичних зрушень. Відомо, що фран­цузька революція кінця XVIII ст. змінила євро­пейське життя. У світі з'явилися Наполеон, Гете, Гумбольт, Ротшильд, Бальзак, Бетховен, Гегель і ще багато талантів у всіх сферах життя. Деякі вчені вважають, що світові цивілізації жи­вуть за законами духовних ритмів. Вони малю­ють криву — синусоїду, і на її вершинах очіку­ють «урожаю» геніїв. Але варто поглянути пиль­ніше на життя тих, кого прийнято вважати тита­нами.

Люди відрізняються один від одного своїми здібностями.

Що ж таке здібності? Здібності являють со­бою синтез властивостей особистості, який за­безпечує успішне виконання діяльності й вияв­ляється у швидкості оволодіння знаннями, умі­ннями, навичками.

Здібності завжди виявляються в певній діяль­ності: в науці, мистецтві, навчанні. Одні люди здібні до математики, інші — до гуманітарних наук, треті — до живопису, музики, трапляються і різносторонньо обдаровані люди, здібні до різних видів діяльності.



Виділяють два рівні розвитку здібностей: ре­продуктивний і продуктивний (творчий). Репро­дуктивний рівень розвитку здібностей характе­ризуються тим, що людина легко засвоює знан­ня, без особливих зусиль оволодіває новою діяльністю. Досягаючи високих результатів в діяль­ності, вона, однак, не вносить у неї нічого ново­го, діє за сталим зразком. Продуктивний (твор­чий) рівень розвитку здібностей характеризуєть­ся тим, що людина винаходить, раціоналізує, творить у процесі діяльності.

Здібності не можна розглядати поза розвит­ком: у процесі діяльності з набуттям досвіду, знань, умінь людина може перейти від репро­дуктивного рівня здібностей до творчого. Іноді це відбувається настільки швидко і несподіва­но, що викликає здивування в оточуючих.



Найвищий рівень розвитку здібностей та­лант і геній. Досягнення талановитих людей зав­жди мають величезне суспільно-історичне значення для життя багатьох поколінь. Геній відкриває нову епоху, створює новий напрям у науці, мистецтві, виробництві. Талант творить у межах висунутих ідей, що визначили напрям. Вчені підрахували, що за всю історію розвит­ку людства було не більш ніж 400 геніїв, тобто тільки один геній на кожне десятиріччя життя суспільства. Підраховано ймовірність появи здібних людей: у 10% людей спостерігаються здібності вищі від середніх, 2% можна віднести до талантів, а 0,05% — до геніїв.

Крім рівнів, виділяють здібності за їх спря­мованістю. Розрізнюють загальні і спеціальні здібності, а також здібності до практичної діяльності. Під загальними мають на увазі розумові здібності. Це система інтелектуальних власти­востей особистості, що забезпечує успішність оволодіння знаннями.

Спеціальні здібності дозволяють людині до­сягнути значних успіхів у певних видах діяль­ності: в математиці, літературній творчості, му­зиці. Спеціальні здібності дітей батьки, як пра­вило, помічають набагато раніше, ніж загальні, які найбільш повно можуть розкритися в процесі навчання в школі. Те, що дитина добре ма­лює, грає на музичному інструменті, намагаєть­ся відтворити мелодії, складає вірші, впадає в око швидше, ніж високий рівень інтелекту, що потребує, крім природної основи, достатнього багажу знань.

У психології, передусім у працях С.Рубінштейна і Б.Теплова зроблено спробу дати класифікацію понять «здібності», «обдаро­ваність» і «талант» за єдиною основою — успіш­ністю діяльності.



Здібності розглядаються як індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої, від яких залежить можливість успіху діяльності, а обдарованість — як якісно своєрідне поєднання здібностей (індивідуаль­но-психологічних особливостей), від якої також залежить можливість успіху в діяльності.

Іноді здібності вважають природженими, «даними від природи». Однак науковий аналіз показує, що природженими можуть бути лише задатки, а здібності є ре­зультатом розвитку задатків.



Задатки — природжені анатомо-фізіологічні особливості орга­нізму. До них належать передусім особливості будови головного мозку, органів чуттів і руху, влас­тивості нервової системи, якими організм наділений від наро­дження. Задатки являють собою лише можливості і передумови розвитку здібностей, але ще не гарантують, не зумовлюють по­яви і розвитку здібностей. Вини­каючи на основі задатків, здібності розвиваються в процесі і під впливом діяльності, яка по­требує від людини певних здібно­стей. Поза діяльністю ніякі здібності розвиватися не можуть. Жодна людина, якими б задатками вона не володіла, не може стати талановитим математиком, музикантом або художником, не займаючись багато і наполегливо відповідною діяльністю.

Здібності розрізнюються за якістю, широ­тою, своєрідністю їх поєднання і ступенем роз­витку.



Якість здібностей визначається тією діяль­ністю, умовою успішного виконання якої вони є. Про людину звичайно кажуть не просто, що вона здібна, а до чого здібна, тобто вказують якість її здібностей. За якістю здібності поділяються на математичні, технічні, художні, літературні, му­зичні, організаторські, спортивні тощо.

За широтою здібності поділяються на за­гальні і спеціальні.

До спеціальних здібностей належать, на­приклад, музичний слух, музична пам'ять і по­чуття ритму в музиканта, педагогічний такт у вчителя. Загальні здібності необхідні для вико­нання різних видів діяльності. Наприклад, така здібність, як спостережливість, потрібна і худож­нику, і письменнику, і лікареві, і педагогу; організаторські здібності, розподіл уваги, кри­тичність і глибина розуму, хороша зорова пам'ять, творча уява властиві людям багатьох про­фесій. Ці здібності й прийнято називати загаль­ними. Загальною і водночас основною здібністю людини є аналітико синтетична здібність. Зав­дяки їй людина розрізняє окремі предмети або явища в складному їх комплексі, виділяє голов­не, характерне, типове, вловлює суть явища, об'єднує виділені моменти в новому комплексі і створює щось нове, оригінальне.

Ніяка окрема здібність не може бути достат­ньою для успішного виконання діяльності. Тре­ба, щоб у людини було багато здібностей. По­єднання здібностей, необхідних для успішного виконання діяльності, називається обдарованіс­тю.



Як і окремі здібності, обдарованість може бути спеціальною (до конкретної діяльності) або загальною (до різних видів діяльності).

Обдарованість — це свого роду міра генетично і досвідом обумовлених можливостей людини при­стосуватися до життя. Основні функції обда­рованості — максимальне пристосування до світу, оточення, знаходження рішення у всіх випадках, коли є нові проблеми, що потребують саме творчого підходу.

Спеціальна обдарованість характеризується наявністю в суб'єкта можливостей, що чітко пе­реносяться зовні (що виявляється в діяль­ності) — думок, навичок і знань, що конкрет­но реалізуються, виявляються через функціо­нування стратегій планування і розв'язання проблем.

Складові обдарованості:

  • біофізіологічні, анатомо-фізіологічні за­датки;

  • сенсорно - перцептивні блоки, що характе­ризуються підвищеною чутливістю;

  • інтелектуальні й розумові можливості, що дозволяють оцінювати нові ситуації і вирішува­ти нові проблеми;

  • емоційно-вольові структури, що зумовлю­ють тривалі домінантні орієнтації і їх штучне підтримання;

  • високий рівень продукування нових об­разів, фантазія, уява.

А. Матюшкін, спираючись на роботи багатьох дослідників, розробив синтетичну структуру творчої обдарованості:

  • домінуюча роль пізнавальної мотивації;

  • дослідницька творча активність, що вира­жається у виявленні нового, постановці і розв'я­занні проблеми;

  • можливість досягнення оригінальних рішень;

  • можливість прогнозування і передбачення;

  • здібності до створення ідеальних еталонів.

О. Моляко визначив у системі творчого потен­ціалу такі складові:

  • задатки, схильності, що виявляються в підвищеній чутливості, вибірковості, перевагах, а також у динамічності психічних процесів;

  • інтереси, їх спрямованість, частота й сис­тематичність їх вияву, домінування пізнаваль­них інтересів;

  • допитливість, прагнення до створення но­вого, схильність до вирішення й пошуку про­блем;

  • швидкість у засвоєнні нової інформації, утворення асоціативних масивів;

  • схильність до постійного порівняння, зіставлення, вироблення еталонів для наступ­ного відбору;

  • вияв загального інтелекту — розуміння, швидкість оцінок і вибору шляху вирішення, адекватність дій;

  • емоційна забарвленість окремих процесів, емоційне ставлення, вплив почуттів на суб'єк­тивне оцінювання, вибір;

  • наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, працьовитість, систематичність у ро­боті, сміливе прийняття рішень;

  • творчість — уміння комбінувати, знаходити аналоги, реконструювати; схильність до зміни варіантів, економічність у рішеннях, раціональне використання коштів, часу;

  • інтуїтивізм — схильність до надшвидких оцінок, рішень, прогнозів;

  • порівняно швидке оволодіння уміннями, навичками, прийомами, оволодіння технікою роботи, ремісничою майстерністю;

  • здатність робити особистісні стратегії й тактики у розв'язанні загальних і спеціальних нових проблем, задач, пошук виходу із склад­них, нестандартних, екстремальних ситуацій.

Обдарованість виявляється через:

  • домінування інтересів і мотивів;

  • емоційну заглибленість у діяльність;

  • волю до успіху;

  • загальне й естетичне задоволення від про­цесу і продуктів діяльності;

  • розуміння суті проблеми, задачі, ситуації;

  • несвідоме, інтуїтивне розв'язання пробле­ми («позалогічне»);

  • стратегіальність в інтелектуальній по­ведінці (особистісні можливості продукувати проекти);

  • багатоваріантність рішень;

  • швидкість рішень, оцінок, прогнозів;

  • мистецтво знаходити, вибирати (винахід­ливість).

Основні типи творчої діяльності:

  • науково-логічний;

  • техніко-конструктивний;

  • образно-художній;

  • вербально-поетичний;

  • музично-руховий;

  • практико-технологічний;

  • ситуативний (спонтанний, розсудливий).

Творчий пошук виявляється за ознаками:

  • реконструктивна творчість;

  • комбінаторна творчість;

  • творчість через аналогії.

Інтелект фіксують за:

  • розумінням і структуруванням початкової інформації;

  • постановкою задачі;

  • пошуком і конструюванням рішень;

  • прогнозуванню рішень (розробкою задумів рішення), гіпотезами.

Динаміку (швидкісні показники) рішень і твор­чої діяльності визначають основні типи:

  • повільний;

  • швидкий;

  • надшвидкий.

Рівні досягнень можна визначати за завдан­нями, які ставить перед собою суб'єкт, або ж за досягнутими успіхах, і тут доречно виділити три умови:

  • бажання перевершити існуючі досягнення (зробити краще, ніж є);

  • досягти результату вищого класу;

  • реалізувати надзавдання (програму-максимум) — на грані фантастики.

У плані емоційного реагування на виконання діяльності, захопленості можна виділити три типи:

  • натхненний (іноді ейфоричний);

  • упевнений;

  • той, що вагається.

Таким чином, запропонована структура опи­сує різні типи обдарованості, їх характеристи­ки.
Типи обдарованості
Діти дуже відрізняються за рівнем обдарова­ності. Термін «обдаровані діти» можна застосо­вувати до всіх різних за своїми здібностями дітей.

Можна виокремити два основних типи обдарованості:

1. Особлива, виняткова обдарованість у дітей, для виявлення яких не потрібні ні тести, ні спеціальні спостереження. Цю обдарованість видно неозброєним оком. Саме ці діти найчастіше належать до групи ризику. У них є пробле­ми у спілкуванні, підвищена нервова збуд­женість.

2. Висока норма обдарованості. Це теж обда­ровані діти, але їхня обдарованість більш нор­мальна, звичайна. Це ті діти, яким поталанило спочатку — нормальні пологи, хороша сім'я, увага, любов матері. Дитина, як правило, не хо­дила до дитячого садка або пішла туди досить пізно і не надовго. Ці дві групи дітей навіть за зовнішнім виглядом дуже відрізняються. Якщо надзвичайно обдаровані діти часто менші на зріст і фізично слабші за своїх однолітків, то діти з групи «високої норми» здоровіші, навіть кра­сивіші від своїх однолітків. Якщо надзвичайно обдаровані діти мають труднощі у спілкуванні, швидке випереджання однолітків не минає без­слідно для їхнього соціального та емоційного розвитку, то для іншої групи обдарованих дітей характерна лідерська позиція в дитячому колек­тиві. Дещо гіперболізуючи відмінності між дво­ма цими групами дітей, можна сказати: якщо перші — талановиті вигнанці суспільства, то другі — «улюбленці долі», мазунчики вчителів і суспільства.

Ще одна підстава для класифікації відмінності за особливостями вікового розвитку.

Дуже часто обдарованість має тільки тимча­совий характер, коли в певному віковому пері­оді поєднуються можливості одразу кількох віко­вих періодів. Це чудово показав у своїх роботах відомий психолог Н. Лейтес. Багато вун­деркіндів — це саме діти з прискореним віковим розвитком. Таке прискорення має тільки тим­часовий характер, і з віком ці діти стають по­мітно «посередніми», тьмяніють.

Однак не завжди прогноз прискореного роз­витку песимістичний: у частини дітей з по­мітним випередженням розвитку яскрава обда­рованість залишається на все життя, будучи інди­відуальною, стійкою характеристикою розвит­ку. Прискорено розвивалися і Норберт Вінер, і Лев Ландау, і поет Олександр Грибоєдов.

Треба завжди пам'ятати відносність самого явища яскравої обдарованості, його умовність і в багатьох випадках тільки віковий, тимчасовий характер. Існують обдаровані діти, в яких за ви­сокого розумового розвитку немає різкого віко­вого випередження. Їхню обдарованість видно тільки кваліфікованим психологам чи уважним учителям, які багато й працюють з дитиною. Очевидно, до цього типу належав великий математик А.Колмогоров.

Існує своєрідний «антивундеркіндний» тип вікового розвитку обдарованості, коли обдаро­ваність не тільки не супроводжує забігання впе­ред у розвитку, а й іноді, як це не парадоксаль­но, супроводжується уповільненим розвитком.

Так, А.Енштейн пізніше, ніж інші діти, загово­рив, не відрізнявся успіхами в гімназії і навіть був вигнаний.

Важливо знати, що, з одного боку, не завжди вундеркінд, який подавав багато надій у ди­тинстві, виросте видатною людиною, з іншого боку, не завжди виняткова обдарованість вияв­ляється у блискучих шкільних успіхах чи явно випереджає в розвитку.

Типи обдарованості, які одразу помічає вчитель:

1. Інтелектуальний тип обдарованості. Саме цих учнів учителі називають «розумними», кмітливими, «світлими головами» й «надією школи». Ці школярі, як правило, мають глибокі знання, самостійно їх здобувають — самі чита­ють складну літературу, навіть можуть критич­но поставитися до певних джерел. Учні цього типу обдарованості точно й глибоко аналізують навчальний матеріал, нерідко схильні до філо­софського осмислення матеріалу.

Високий інтелект, розвинутий розум до­зволяють їм з легкістю засвоювати різні пред­мети, однак різне ставлення цих учнів до шкільних предметів і, відповідно, вчителів призводить до того, що з одних предметів вони вчаться блискуче, а з інших — ні.



Два основних підти­пи інтелектуальної обдарованості:

  • виявляються на­самперед загальні розу­мові здібності;

  • коли високі здіб­ності виявляються у спеціальній галузі знання.

Пізнавальна потреба, яка є неодмінною характеристикою будь-якого типу обдарованості, саме в цих учнів виявляється найбільше. Як пра­вило, цей тип обдарованості має стійку систему пізнавальних інтересів, простежується у розумо­вих акселератів, «вундеркіндів».

Успішність інтелектуально обдарованих учнів не завжди збігається з рівнем їхніх здібно­стей: серед інтелектуалів є відмінники, трієчни­ки і навіть двієчники. Тут усе визначає не тільки інтелект, а й ставлення до навчання, школи.



2. Академічний тип обдарованості. Для цього типу обдарованості теж характерний досить ви­сокий інтелект, однак на перший план виходять особливі здібності саме до навчання. Учні цьо­го типу обдарованості насамперед уміють добре засвоювати матеріал, тобто навчатися. Особли­вості їхньої пізнавальної сфери (мислення, пам'яті, уваги), деякі особливості їхньої мотивації такі, що роблять навчання легким, приємним. Медалісти, учні, яких називають гордістю шко­ли, найчастіше належать саме до цього типу об­дарованості. Саме з цих учнів виростають справжні майстри своєї справи.

Академічний тип обдарованості теж має свої підтипи: є учні з широкою здатністю до навчан­ня (вони легко засвоюють будь-яку діяльність, виявляють помітні успіхи у всіх шкільних на­уках), а є учні, у яких підвищені здібності вияв­ляються лише в одній чи кількох близьких га­лузях.

У деяких випадках буває складно розрізнити інтелектуальний та академічний тип обдарова­ності — вони можуть блискуче навчатися, у них є пізнавальна потреба. Різниця, мабуть, поля­гає в особливій розумовій самостійності інтелек­туалів, у їхній підвищеній критичності мислен­ня, здатності самостійно глобально, філософської осмислювати складні інтелектуальні проблеми. Академічно обдаровані учні — це завж­ди генії саме навчання, це професіонали шкільної (а потім і студентської) праці, чудові майстри швидкого та якісного засвоєння.


  1. Художній тип. Цей вид обдарованості, як правило, виявляється у високих досягненнях у художній діяльності — музиці, танці, живописі, скульптурі, сценічній діяльності.

4. Креативний тип. Головна особливість цьо­го типу обдарованості виявляється в нестандар­тності мислення, в особливому, часто несхожо­му на інші погляді на світ. Цей тип обдарова­ності дуже складно виявити в шкільній практиці, тому що стандартні шкільні програми не дають можливості цим дітям виявити себе. До того ж, учителі часто не розуміють, а іноді й недолюблюють цих учнів. їхня підвищена не­залежність у судженнях, зневага до умовностей (зокрема у побуті) та авторитетів створюють у вчителів у роботі з такими учнями великі про­блеми.

У цих учнів легко можна побачити вади, труд­нощі, а от побачити в їх шкільній діяльності особ­ливі творчі здібності дуже складно, а часом і не­можливо без спеціальної роботи в цьому на­прямку. Дуже часто учні з цим типом обдарова­ності не надто добре вчаться через занижену мотивацію до засвоєння (придумувати їм буває легше, ніж засвоїти готове) і свій іноді дуже вигадливий пізнавальний світ, у якому не завжди є місце для шкільних уроків.

Для того щоб побачити справжні творчі здібності цих дітей, їм потрібно пропонувати особливу діяльність, яка передбачає вияв їхньої самобутності, незвичайного бачення світу — нестандартні теми творів, особливі творчі зав­дання чи дослідницькі проекти.

У творчої обдарованості багато різних варі­антів: є учні, котрі виявляють неабиякі творчі можливості у будь-якій діяльності, але бувають учні, в яких нестандартне бачення досить яск­раво виявляється лише в одній сфері.


Каталог: public -> oipopp -> repository -> metod
metod -> Джон Голсуорсі ( 1867-1933) представник реалістичного мистецтва. Трилогія «Сага про Форсайтів». Тематика сімейної хроніки
metod -> Освоєння інноваційних технологій
metod -> «Інтерактивні ігри на уроках зарубіжної літератури»
metod -> Методичні рекомендації до проведення Першого уроку у 013-2014 навчальному році для учнів 5- класів
metod -> Черкаської обласної ради
metod -> Урок пам'яті «казимир аполлонович заремба педагог Божою милістю»
metod -> Черкаської обласної ради


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4

Схожі:

Управління освіти Миколаївської міської ради Науково-методичний центр Психолого-педагогічний iconНауково – методичний центр Миколаївська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №56 Миколаївської міської ради Миколаївської області
Проблема творчого розвитку особистості в сучасному світі стоїть гостро. Для сучасної стратегії розвитку національної школи характерним...
Управління освіти Миколаївської міської ради Науково-методичний центр Психолого-педагогічний iconНауково-методичний центр управління освіти Житомирської міської ради «Сучасна освіта м. Житомира 2010»
Короткий зміст досвіду: Урок «Теплові явища» проводиться в формі змагання, що включають конкурси на розв’язування якісних задач зв’язаних...
Управління освіти Миколаївської міської ради Науково-методичний центр Психолого-педагогічний iconДепартамент освіти та науки Івано-Франківської міської ради Інформаційно-методичний центр
Слово Тараса – наша зброя І окраса (збірник сценаріїв позакласних заходів на відзначення Шевченківських свят)./ Упор.: А. Рудак,...
Управління освіти Миколаївської міської ради Науково-методичний центр Психолого-педагогічний iconВиконавчий комітет харківської міської ради харківської області управління освіти адміністрації київського району харківської міської ради
Розділ основні підсумки діяльності управління освіти у 2013 році та завдання на 2014 рік
Управління освіти Миколаївської міської ради Науково-методичний центр Психолого-педагогічний iconУправління освіти Луцької міської ради Міський методичний кабінет Робота над науково – методичною проблемою як засіб успішного функціонування днз
Матеріали роботи методичного об’єднання «Інноваційні підходи в системі методичної роботи днз» вихователів – методистів м. Луцька
Управління освіти Миколаївської міської ради Науково-методичний центр Психолого-педагогічний iconМіський методичний кабінет Департамент освіти Вінницької міської ради
Матеріал підготувала методист з виховної роботи міського методичного кабінету департаменту освіти Вінницької міської ради
Управління освіти Миколаївської міської ради Науково-методичний центр Психолого-педагогічний iconУправління освіти виконавчого комітету Марганецької міської ради Методичний кабінет Марганецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №5 Використання мультимедійних

Управління освіти Миколаївської міської ради Науково-методичний центр Психолого-педагогічний iconУправління освіти Первомайської міської ради Міський методичний кабінет Організація роботи з обдарованими дітьми та молоддю Методичний порадник Первомайськ-2014 зміст
Нормативно-правове забезпечення щодо організації роботи з обдарованою учнівською молоддю
Управління освіти Миколаївської міської ради Науково-методичний центр Психолого-педагогічний iconШкільна медіатека – ресурсний центр забезпечення якості освітнього процесу
Бут-Гусаїм Н. В., методист науково-методичного педагогічного центру Департаменту освіти Харківської міської ради
Управління освіти Миколаївської міської ради Науково-методичний центр Психолого-педагогічний iconМетодичні рекомендації щодо проведення у навчальних закладах міста Донецька
Управління освіти Донецької міської ради, міський методичний центр надсилає для використання під час проведення Першого уроку після...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка