Урок № Дата проведення



Сторінка5/7
Дата конвертації14.04.2017
Розмір2.2 Mb.
ТипУрок
1   2   3   4   5   6   7

«Бела». Кохання до Бели для Печоріна не забаганка розбещеного серця, а спроба повернутись до світу щирих почуттів «дітей природи». Думка познайомити Печоріна з Белою належить Максиму Максимовичу. Щиро співчуваючи «тоненькому, біленькому» офіцерові «з великими дивацтвами», Максим Максимович хоче його розважити і веде на весілля до князя. При цьому в нього було «своє на умі»: він прагнув зустріччю з Белою змінити переконання Печоріна про черкешенок. Сам того не усвідомлюючи, він підказує Печоріну спосіб викрадення Бели. Доброта та безпосередність Максима Максимовича обертається бідою. Домінуючими рисами характеру Печоріна є «глибокий, постійний сум», постійна втома та холодність. Ми бачимо, що він довіряє Максиму Максимовичу, але мимоволі спричиняє смерть Бели. Герой дуже болісно переживає загибель черкешенки, хоча й не хоче цього показати. Жвава душа Печоріна прагне діяльності, вимагає безпосереднього, живого руху, волі, енергійного життєвиявлення — він наражається на чеченські кулі, шукає забуття в коханні, ризикованих пригодах, зміні місць. Але все це лише пошуки виходу, спроби розвіятись, забути про гнітючу «велику порожнечу».

«Максим Максимович». Зовні Печорін здається збайдужілим до всього на світі, та в душі не може простити собі, не може спокійно згадувати історію з Белою. Не сподіваючись на розуміння Максима Максимовича, утікаючи від душевного болю, Печорін припиняє стосунки з ним, і намагається якомога делікатніше пом’якшити свою відмову. Печорін не засуджує штабс-капітана за те, що той не в змозі зрозуміти його, нікого не звинувачує у своїй самотності, але гірко визнає, що в них «різні дороги». Печорін знає, що зустріч з Максимом Максимовичем його самотності не розвіє, а лише посилить відчуття болю, тому не хоче будь-яких зайвих пояснень. Печоріна переслідує порожнеча та усвідомлення того, що жити так навряд чи потрібно, примирення він отримує хіба що в гіркій іронії над самим собою: «…а все живеш — із цікавості: чекаєш чогось нового… Смішно і прикро!»

«Тамань». Герой у повісті ще молодий і недосвідчений, почуття його живі, палкі і раптові, він під впливом якихось думок чи подій може не спати. Люди для Печоріна є цікавими, життя кличе його назустріч небезпеці та невідомому. Через свою довірливість він потрапляє до пастки, влаштованої ундіною. Спроба зблизитись з контрабандистами стає безрезультатною не лише тому, що вони не можуть визнати Печоріна своєю людиною, але й тому, що розгадка таємниці викликає в нього розчарування. Палкий інтерес до життя змінюється відчуженням та байдужістю.

«Княжна Мері». У звичному для себе оточенні, у колі соціально близьких людей, герой демонструє всю силу своїх умінь. Тут він — хазяїн життя, тут йому є зрозумілим і доступним будь-яке бажання, він легко передбачає події і послідовно здійснює свої плани. Йому все вдається, сама доля допомагає йому. Печорін змушує будь-кого «скинути маску», оголити душу. Разом з тим він приходить до пошуків нових стимулів життєвої поведінки, нових моральних норм, тому що старі, прийняті ним добровільно, уже не задовольняють його. Він виявляється значно вище і порядніше за Грушницького. Відкриваючи свою душу, Печорін майже відмовляється від егоїстичної позиції. У повісті автор яскраво демонструє шлях падіння та піднесення свого героя, у кінці якого Печорін залишається самотнім. Його усі, кожен по-своєму, ненавидять, він сам себе зневажає. Однак повість закінчується на світлій ліричній ноті: духовні пошуки Печоріна, процес його внутрішнього розвитку тривають.

«Фаталіст». У повісті в Печоріна немає ані друзів, ані ворогів. Думки про долю людини так захоплюють Печоріна, що йому не до Насті, «гарненької дочки» урядника, в якого він живе. Печорін звільняється від захоплень та людських взаємин, йдеться лише про те, що вирішує життя людини: її воля або доля. Усі персонажі поділяються на тих, хто вірить у долю, і тих, хто у неї не вірить. Печорін сам вирішив випробувати долю і зрозумів: його перемога над козаком — це не випадок, а точний розрахунок, сила, спритність, розум. І хоча все зовні виглядало фатальним, Печорін фаталістом так і не став.
ІІІ. Рефлексія

1. Узагальнююча бесіда



  • Які зміни відбуваються в характері Печоріна?

  • З якою метою автор порушує хронологію подій, переставляючи повісті на свій розсуд?

  • Чим відрізняється Печорін від людей його покоління?

  • Як автор ставиться до свого героя?

  • Чому автор називає Печоріна героєм свого часу?

2. Складання плану-характеристики Печоріна

1. Зовнішність Печоріна.

2. Печорін — наслідок законів часу й оточення:

а) егоїзм;

б) невдоволеність життям;

в) роздвоєння особистості.

3. Ставлення Печоріна до людей.

4. Самоаналіз і здатність до глибокого почуття.

5. «Для чого я жив? Задля якої мети я народився?»

6. Ставлення автора до Печоріна.


IV. Домашнє завдання

Повторити терміни «байронічний герой», «зайва людина», образ Євгенія Онєгіна.


Урок №____ Дата проведення__________

Тема. Урок розвитку мовлення. Печорін і байронічний герой. Печорін і Онєгін.

Мета: узагальнити образ Печоріна; розкрити трагедію обдарованої особистості в умовах самодержавства;

показати схожість і контрастність образів Печоріна, Онєгіна, «байронічного героя»; розвивати

критичне мислення та толерантне ставлення до оточуючих.

Обладнання: таблиці результатів групової роботи із попереднього уроку, заготовка трьох кіл («Кола

Вена»),


Тип уроку: розвиток зв’язного мовлення.

На самоті людина почувається менш самотньою.

Дж. Байрон

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань

1. Бесіда



  • Чому Печорін утрутився в життя контрабандистів?

  • Чим закінчилось його втручання?

  • Як складаються взаємини Печоріна з «водяним товариством» y повісті «Княжна Мері»?

  • Що спільного в Печоріна та Вернера? Чому вони не стали друзями?

  • З якою метою Лермонтов протиставив Печоріну Грушницького?

  • Що вам сподобалось в особистості Печоріна, а чого ви не розумієте?

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Про покоління, до якого належить Печорін, Герцен писав: «…Усі ми в більшій чи меншій мірі Онєгіни, якщо тільки не віддаємо перевагу тому, щоб бути чиновниками або поміщиками… Ми займаємося всім: фізикою, філософією, любов’ю, військовим мистецтвом, містицизмом, аби тільки розсіятися, щоб забути про величезну порожнечу, яка гнітить нас…». Роман Пушкіна вплинув на формування задуму Лермонтова — створити образ «героя свого часу». Інакше як пояснити наявність у романі «Герой нашого часу» того, що було замислено, але не втілено в остаточному варіанті тексту «Євгенія Онєгіна»? А якщо говорити про спільні риси обох згаданих героїв і байронівського типу героя, то слід визнати їх у чомусь дуже подібними, але одночасно і суто індивідуальними
ІІІ. Робота над темою уроку

1. Печорін і байронічний герой. Колективна робота



  • Які риси байронічного героя ви помітили в образі Печоріна?

  • Що, на вашу думку, заважає Печоріну жити повноцінним життям?

2. Печорін і Онєгін. Колективна робота з подальшим узагальненням

  • Що об’єднує героїв романів Пушкіна і Лермонтова?

  • Що їх різнить?

  • Чим відрізняються сцени дуелі в романах «Євгеній Онєгін» і «Герой нашого часу»?

  • Чому Пушкін звинувачує свого героя у вбивстві, а Лермонтов прощає Печоріна, знаходить йому виправдання?

  • Якими є проблеми особистого щастя в романі Пушкіна, а які — в романі Лермонтова? Як їх вирішують герої?

  • Чому героїв обох романів називають «героями свого часу»?

  • Чи можна їх назвати «зайвими людьми»? Чому?

3.Підсумок

Євгеній Онєгін Пушкіна живе типовим для «золотої молоді» того часу життям: бали, ресторани, прогулянки Невським проспектом, відвідування театрів. Він виділяється із загальної маси аристократичної молоді. Автор підкреслює його «мріям відданість, дивність і різкий, холодний розум», честь, благородство душі. Онєгін не розчарувався у способі життя та інтересах світського товариства, йому імпонує політична та соціальна ситуація в Росії.

Лермонтовський Печорін спочатку прагне світських задоволень, потім розчаровується в них, робить спробу зайнятися наукою, читати книги та байдужіє до всього.

Хто винен у тому, що Печорін перетворився в «розумну непотрібність», у «зайву людину»? Сам герой на запитання відповідає так: «У мені душа зіпсована світом», тобто світським товариством, у якому він жив і від якого утекти не зміг. «Моя безбарвна молодість протекла в боротьбі із собою та світом: кращі мої почуття, боячись насмішок, я ховав у глибині серця: вони там і померли.»

У 20-ті роки ХІХ ст., роки Онєгіна, із дворянського прошарку вийшли декабристи. А Печорін — людина 30-х років, типовий герой свого часу.
ІV. Рефлексія


  1. «Кола Вена»

V. Домашнє завдання

Підготуватись характеризувати жіночі образи роману.

Урок №____ Дата проведення___________

Тема. Жіночі персонажі роману «Герой нашого часу»

Мета: продовжити детальне вивчення роману М. Лермонтова «Герой нашого часу»; розкрити конфлікт

Печоріна з навколишнім середовищем; показати розмаїття жіночих образів твору; учити вирізняти

в художньому творі епізоди, важливі для характеристики героїв, робити узагальнення; розвивати

критичне мислення, гуманізм і толерантне ставлення до оточуючих.

Обладнання: грона до тем «Бела», «Ундіна», «Мері», «Віра»; таблиця Елвермана.

Тип уроку: урок аналізу епічного твору.

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності

Чи спадало вам на думку, обговорюючи характер і вчинки Григорія Олександровича Печоріна, героя свого часу, подивитися на жіночі образи в романі не як на фон, що робить образ головного героя більш яскравим та повним, а як на самостійне явище — теж героїнь часу? Сьогодні ми поговоримо і про екзотичну Белу, і про начерковий образ ундіни з «Тамані», і про реальних жінок — княжну Мері та Віру. Жінки, у ставленні до яких відкривається істинна сутність Печоріна; жінки, ставлення яких до Печоріна розкриває також певні сторони його сутності.


ІІ. Актуалізація опорних знань

  • Чим підсилюється романтичний колорит «нечистого місця» y повісті «Тамань»? Яке місце в ньому посідає «дика ундіна»?

  • Для чого Печорін інтригує з Мері? Як змінилась княжна, покохавши Печоріна?

  • Які дії Печоріна викликають почуття ненависті у княжни? Чому Печорін відмовляється від одруження з княжною Мері?

  • Чим Віра не схожа на княжну Мері? Чому Печорін залишається «знаряддям страти» і щодо Віри, яку кохає?

  • Яка гама почуттів охоплює героя, який утратив надію повернути Віру?

ІІІ. Робота над темою уроку



1. Складання характеристики жіночих образів на основі тексту

  • Образ Бели

Становище Бели є по-справжньому трагічним. Хоча їй присвячена ціла повість роману, автор звертає на неї увагу хіба що як на красиву «річ»: «І справді вона була гарна: висока, тоненька, очі чорні, як у гірської сарни, так і заглядали вам у душу. Печорін у задумі не зводив з неї очей, і вона частенько спідлоба на нього поглядала…». Печорін своєю примхою, навіяною йому Максимом Максимовичем, вирвав її із звичного життя: «…Вона за цими дверима; тільки я сам сьогодні даремно хотів бачити її: сидить у кутку, закутавшись у покривало, не говорить і не дивиться, полохлива, як дика сарна. Я найняв нашу духанницю, вона знає по-татарському, буде доглядати її і навіть привчить її до думки, що вона моя, бо вона нікому не буде належати, крім мене…». Коли ж вона покохала його і цим свідомо порвала з минулим, він охолов до неї: «Любов дикунки не набагато краща за любов знатної пані, неуцтво і простосердність однієї так само набридають, як і кокетство другої». Печорінготовий на рішучі кроки заради своєї примхи, незважаючи на наслідки його дій для інших. Він опосередковано винен у смерті Бели, яка здатна на велике палке кохання, але не належить до кола Печоріна, тому перспектив для розвитку їхнього кохання немає.

  • Образ ундіни

Образ дівчини-контрабандистки є досить романтичним. Для неї є характерною дивна зміна настрою, її мовлення незвичайне і наближене до народних приказок, її пісні нагадують народні, свідчать про прагнення до волі. У ній багато поезії «дикої свободи». Як говорив Бєлінський, «напівдика мова вільних ущелин». Але її безпосередність оманлива й допомагає їй завести Печоріна в пастку, яка могла коштувати героєві життя. За її пісенними образами сховано реальне життя, суворе і далеке від первинної природності; її ж внутрішній світ — «поза межами досяжності».

  • Образ княжни Мері

Мері Ліговська — розумна, культурна, горда дівчина, здатна на глибоке почуття. Їй притаманна романтична мрійливість. Цим пояснюється її цікавість до Грушницького: «товста солдатська шинель» робить Грушницького в її очах особистістю, овіяну таємничістю. Загадковість, дивність Печоріна інтригує її; його оповідь про себе, про те, як світ не прийняв його та зіпсував його характер, глибоко западає в її добру й довірливу душу, а щирий жаль до нього перетворився на кохання. Ми бачимо перед собою людину з певними життєвими принципами, яка здатна упрохати й матір переступити через будь-які умовності, що в банальному розумінні суспільства складають подружнє щастя, й уможливити щастя коханого за будь-яких випробувань. Із останнього діалогу Печоріна з її матір’ю ми розуміємо, що Мері здогадується про причини становища героя, про його заслання на Кавказ, але все ж, незважаючи на це, чекає на його освідчення — вірніше, відповіді на її освідчення. Мері перша зізнається Печоріну в своєму коханні, але її почуття були ним відкинуті. Протягом кількох хвилин Печорін шукав у своєму серці «хоч краплини любові до милої Мері». Але на знак глибокої поваги до неї він зробить так, щоб їхня розлука стала для неї менш болючою: виставить себе не в кращому світлі, запропонує Мері його зневажати. Навіть і тоді, боляче вражена в саме серце, Мері не опуститься до дрібної помсти. І ми, читачі, проймемося до неї ще більшою повагою та симпатією.

  • Образ Віри

Печорін давно кохає Віру, але його кохання примушує жінку лише страждати; заради кохання до нього вона йде на будь-які жертви. Віра — образ більш ескізний, намальований кількома яскравими штрихами. Ми бачимо жінку, у якої почуття, емоції весь час борються з розумом. Взявши шлюб зі старим князем заради сина, вона зраджуватиме чоловіка з Печоріним. Злякавшись за долю Печоріна на дуелі, вона видасть своєю поведінкою власні почуття, поставивши на карту і родинний спокій, і повагу чоловіка до неї, і саме майбутнє. Мабуть, вона передчуває сумне розставання з Печоріним, роман без щасливої розв’язки, але нічого не може з собою вдіяти, бо йде назустріч коханню, не укладаючи жодних угод, не оцінюючи наслідків поривів власної душі й серця.
2. Коротке узагальнення

З найбільшою симпатією автор описує образи Мері та Віри. Ці неабиякі натури звернули увагу на Печоріна, щиро покохали його й могли б навіть пов’язати з ним життя. Вони розумні й душевні, освічені та емоційні, і — головне! — сміливо відверті у словах і вчинках, можуть стати поруч із Печоріним у щасті та горі. Ми зустрічаємо їх тільки в одній частині роману — повісті «Княжна Мері», але ж ця повість центральна. Такі різні й за віком, і за вдачею, княжна Мері і Віра схожі в одному — у відвертості почуттів і вчинків, у вірності коханню. Можливо, саме таку героїню свого часу мріяв зустріти на своєму життєвому шляху Лермонтов.


ІV. Рефлексія

1. «Чи здатний Печорін на велике кохання?»


V. Домашнє завдання

Підготувати цитатну характеристику образу Максима Максимовича.

Урок №_____ Дата проведення________

Тема: Максим Максимович — образ «маленької людини»

Мета: продовжити вивчення роману «Герой нашого часу»; охарактеризувати образ Максима

Максимовича, пояснити доцільність його введення у твір; учити учнів вирізняти в художньому

творі епізоди, важливі для характеристики героїв, учити робити узагальнення; розвивати критичне

мислення, гуманізм і толерантне ставлення до оточуючих.

Обладнання: гроно на тему «Максим Максимович», сенкани.

Тип уроку: урок-дослідження.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань

1. Перевірка домашнього завдання


  • Яку роль відіграє в житті Печоріна Максим Максимович?

  • Як автор ставиться до Максима Максимовича?

  • Як Максим Максимович пояснює небажання Печоріна залишитись?

  • Чи хотів Печорін образити Максима Максимовича? Чи байдyже він ставиться до штабс-капітана?

ІІ. Робота над темою уроку

1. Виступи учнів з характеристикою образу Максима Максимовича — за випереджувальним домашнім завданням, з використанням цитат

Максим Максимович — цільна та безпосередня натура, не «печорінського» типу. У нього «чудесна душа, золоте серце». Белу він любив як рідну дочку, по-родинному ставився до Печоріна. «Розумовий кругозір Максима Максимовича дуже обмежений, але причина цієї обмеженості не в його натурі, а в його розвитку»,— говорить Бєлінський. Спільна з Печоріним служба у фортеці — виняткова подія в житті Максима Максимовича. Усе життя він служить далеко від культурних центрів, це «старе немовля, добре, миле, людяне, недосвідчене у всьому, що виходило за тісний кругозір його поняття та досвіду».

Максим Максимович, який на дійсній службі не знає нудьги, багато особливостей Печоріна називає «дивними» і готовий пояснити його душевну невдоволеність «модою». Сам Максим Максимович відрізняється від Печоріна добротою і терпимістю до людей. Цю рису Лермонтов уважав визначальною і властивою російському характеру: «Мене мимоволі вразила здатність росіянина пристосовуватись до звичаїв тих народів, серед яких йому трапляється жити; не знаю, варта осуду чи похвали ця властивість розуму, але вона доводить неймовірну його гнучкість і наявність того ясного здорового глузду, що прощає зло скрізь, де бачить його необхідність чи неможливість його знищення».

Максим Максимович не втручається в почуття Печоріна, проте готовий по-лицарськи захищати високі моральні принципи. До Печоріна він прикипів усією душею.

2. Значення образу Максима Максимовича у творі

У романі постійно лунає голос автора, який оцінює вчинки, думки та почуття свого героя. Він настроює читача на активне ставлення до Печоріна; читач повинен скласти власну думку про героя. Роль автора — допомогти йому в цьому. Для цього Лермонтов користується різними прийомами непрямої характеристики. У повісті «Бела» ми бачимо Печоріна очима Максима Максимовича; у повісті «Максим Максимович» про нього розповідає автор. Досить вагомим є також прийом зіставлення різних характерів та поглядів на людину і світ. На відміну від Печоріна, Максим Максимович задоволений тим, що має, дивиться на світ з точки зору прагматика та реаліста.


ІІІ. Рефлексія



  1. Гронування та тему «Максим Максимович»


V. Домашнє завдання

Випереджувальне завдання: підготувати повідомлення про особливості художнього часу, образу автора та картини природи в романі М. Лермонтова «Герой нашого часу»; повторити відомості про романтизм і реалізм; повторити вивчене за темою «Життя та творчість М. Лермонтова».

Урок №_____ Дата проведення___________

Тема: Романтичні й реалістичні елементи в поетиці роману «Герой нашого часу». Особливості

художнього часу, образу автора та картин природи

Мета: розкрити актуальність проблематики роману «Герой нашого часу»; узагальнити відомості про

елементи роману; розвивати почуття відповідальності перед суспільством і бажання протистояти

бездуховності, жорстокості, лицемірству; розвивати мовленнєву культуру та толерантне ставлення

до оточуючих, почуття гуманізму.

Тип уроку: проблемний урок з елементами дослідницької роботи.

Хід уроку

І. Оголошення теми та мети уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Літературний диктант

1. Прізвище Мері. (Ліговська)

2. Прізвище головного героя твору «Герой нашого часу». (Печорін)

3. Прізвище розжалуваного офіцера, з яким відбулась дуель головного героя твору. (Грушницький)

4. Ім’я штабс-капітана, від якого вперше автор почув розповідь про Григорія Олександровича. (Максим)

5. Назва гори, у підніжжя якої автор зустрівся зі штабс-капітаном. (Койшаурська)

6. Назва повісті, яка хронологічно є першою. («Тамань»)

7. Назва міста, в якому відбуваються основні події повісті «Княжна Мері». (П’ятигорськ)

8. Укажіть жанр твору Лермонтова «Герой нашого часу». (Роман)

9. Місце, де відбуваються події, описані у творі Лермонтова «Герой нашого часу». (Кавказ)
ІІ. Робота над темою уроку

1. Повідомлення учнів за випереджувальним завданням: особливості художнього часу, образу автора та картин природи в романі Лермонтова «Герой нашого часу».

Якою б жахливою не була світова хвиля, що тяглась від 1825 року через тридцяті та сорокові,— роки ці для російського визвольного руху не пройшли даремно. Вони здавались мертвим затишшям. Навкруги спокійно текла, за виразом Герцена, «глибока та брудна ріка цивілізованої Росії, з її аристократами, бюрократами, офіцерами, жандармами, великими князями та імператором — безформна і безголоса маса низин, рабської покірності та заздрості, що захоплює й утискає все».

Зберегти в собі віру в майбутнє всупереч усій безрадісності реальних вражень, знайти в собі сили якщо не для прямої політичної боротьби, то для діяльної праці в ім’я майбутньої перемоги істини, свободи, гуманності було завданням дуже складним. Для цього потрібно було мати не тільки благородне серце. Для цього потрібно було пройти довгу спокусу думок, потрібно було досягти тієї глибини та ясності історичного прозріння, за якого віра в майбутнє стає вимученим переконанням. Потрібно було зуміти побачити реальні шляхи боротьби та служіння істині.

Прогресивні люди миколаївської епохи побачили ці шляхи. Найяскравіші приклади — Бєлінський, Герцен, Огарьов. Але це були не всі, а лише вибрані. Більшість освічених людей складали якраз ті, що не вміли або не встигли знайти цю ясність цілі, віддати свої сили боротьбі, у кого звичний канцелярський розпорядок життя забирав будь-яку віру в доцільність служіння добру, віру в майбутню його перемогу.

Домінуючим типом епохи був тип людської особистості, відомий під сумною назвою «зайвої людини». Григорій Олександрович Печорін, з яким познайомилося російське суспільство в 1839–1840 роках, належав до цього типу.

Жоден твір Лермонтова не отримав стільки протилежних, суперечливих відгуків, як роман «Герой нашого часу». Час його створення був багатий на значні події в тогочасному суспільно-літературному житті країни. Російська громада уважно стежила за новими віяннями із Заходу, намагалась осмислити хід історичного розвитку в Росії з різних точок зору. Разом з тим у Росії почалось помітне пожвавлення суспільної думки — народжувалась слов’янофільська ідеологія. Важко та поступово виникала і протилежна їй ідеологія — революційно-демократична. Якщо на Заході романтизм не здавав своїх позицій, то в Росії геній Пушкіна вже обумовив перемогу реалістичного спрямування. У цій обстановці ідейних і літературних тенденцій Лермонтов створює роман, який увібрав усю недовершеність епохи та втілив цю недовершеність у героєві, який постійно експериментує та аналізує.

«Герой нашого часу» виник з циклу повістей чи оповідань, які об’єднує один герой та незвичний характер пригод, які випали на його долю. Упродовж усього роману ми постійно відчуваємо присутність автора, який не просто точно передає хід подій, а й коментує переживання, думки, порухи душі своїх героїв, дає власні оцінки вчинкам, при цьому нікого не засуджуючи, а намагаючись зрозуміти та пояснити все, що відбувається. З цією метою автор використовує своєрідні ліричні відступи і описи картин природи, які допомагають глибше зрозуміти душевний стан тих, хто є її часточкою.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Урок № Дата проведення iconУрок № Дата проведення
Тема. Загальна характеристика розвитку культури та літератури XIX ст., стильове розмаїття
Урок № Дата проведення iconУрок № Дата проведення
Тема. Бароко як перший загальноєвропейський художній напрям. Європейське й українське бароко
Урок № Дата проведення iconУрок №1/1 Дата проведення: Тема уроку: Абетка електростатики. Електричне поле. Напруженість електричного поля. Силові лінії електричного поля
Сформувати уявлення про електричне поле, пояснити властивості електричного поля, дати поняття напруженості електричного, навчити...
Урок № Дата проведення iconЗ історії – 2016 Дата проведення – 26 листопада 2016 р
Максимально можлива сумарна кількість балів по класах: кл. – 65, кл. – 67, 10 – 108, 11 – 95 б
Урок № Дата проведення iconУрок №6 Дата Тема (семестру,) Палітра музичних образів Тема уроку Образ танцю. Тип уроку: комбінований Жанр урок композиція
Моріса Равеля та особливостями розвитку образу звучання симфонічної п'єси
Урок № Дата проведення iconСиро-Винний тур Закарпаттям” (зимовий варіант) Дата проведення туру
Карпати, замки, вина, сири, все найкраще, що може запропонувати гостинне Закарпаття
Урок № Дата проведення iconУрок № Дата Тема : Урок позакласного читання. Пауль Маар. «Що не день, то І субота» Мета
Суботика, його віру в силу думки й фантазії; виявити елементи фольклору (казки) та їхнє значення для розкриття головної ідеї реалізації...
Урок № Дата проведення iconЧекає на Вас якщо Ви відвідаєте “Сиро-Винний тур Закарпаттям” (2д/1н) Дата проведення туру
Карпати, замки, вина, сири, все найкраще, що може запропонувати гостинне Закарпаття
Урок № Дата проведення iconУрок №31 Дата Група
Методична мета: Використання інтерактивних методів для формування історичного мислення учнів
Урок № Дата проведення iconЗвіт №3 Про роботу за Проектом «Енергоефективні школи» № з/п Назва заходу Дата проведення Учасники (якісний та кількісний склад) Примітка
«Спеціалізована середня загальноосвітня школа №142 еколого-економічного профілю»


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка