Урок №1. Українська література 20 30-х років ХХ ст Урок №2 павло Тичина найбільший модерніст 20-их років. Життєвий І творчий шлях. Звернення до



Сторінка14/16
Дата конвертації15.04.2017
Розмір3.32 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16
Тема . «Празька школа» української поезії та її представники (огляд).

Мета: дати коротку характеристику еміграційної літератури ; ознайомити учнів із життям і творчістю поетів –емігрантів , зокрема творчістю представників «Празької школи»; допомогти їм глибше осмислити драматизм долі поетів-вигнанців ; формувати пошукові вміння та навички самостійної роботи ; виховувати інтерес до української літератури , яка творилася за кордоном , любов до Батьківщини.

Обладнання: Портрети письменників , представників «Празької школи», кращі реферати учнів , магнітофонний запис пісні « На Україну повернусь»

Епіграф до уроку



Хто пережив страшну операцію розриву з живим тілом

Батьківщини, хто відчував пекучий брак Батьківщини, як вічно роз’ятрену рану , хто задихався в чужому повітрі , у чужому підсонні , під чужим небом, той зрозуміє психологічний стан емігранта

Є Маланюк .

Хід уроку

І.Організація класу

ІІ.Оголошення теми та мети уроку

ІІІ. Виклад нового матеріалу

Слово вчителя.

Ми продовжуємо вивчення української літератури ХХ століття – надзвичайно складного періоду – епохи революції, Першої світової та громадянської воєн , голодомору та сталінських репресій. Звичайно, всі ці потрясіння не могли не позначитися на ході літературного процесу . Українському письменству судилося пережити смугу тяжких випробувань. Хто міг передбачити, що 20-ті роки, які можна назвати роками відродження, закінчаться кривавим геноцидом українського народу ? 30- ті роки … Країну затопили хвилі «червоного терору». Про справжню творчість, про дух відродження вже ніде не йшлося . Над цвітом культури та літератури нависла смертельна небезпека. Ті митці, які не змогли переступити через себе, свою особистість, через свої принципи, пішли етапами у тюрми й табори, де більшість із них загинула. Цей геноцид тривав не один рік і не одне десятиріччя. Багато письменників змушені покинути батьківщину, щоб уже ніколи не повернутися. Там, на чужині , вони творили і мріяли, що повернуться в Україну хоча б у своїх творах. Так виникла на чужині «Празька школа», яку для нас представляють Олег Ольжич , Олена Теліга, Олекса Стефанович , Юрій Дараган, Оксана Лятуринська , Юрій Липа, Євген Маланюк.

Що ви знаєте про «Празьку школу» ? ЇЇ представників , їх творчість?

На ці та інші запитання дати відповідь нам допоможуть учні , які отримали випереджувальні завдання пошукового характеру

Отже , надаємо слово історику , який розповість про Празьку школу» . Прошу занотовувати основні відомості в зошити.

Доповідь учня - історика (скорочений варіант доповіді)

До «Празької школи» відносять поетів, чия творчість почалася в еміграції, переважно Празі та Подебрадах, хоч деякі з них пізніше виїхали до інших країн. Це не була група, об’єднана організаційно, яка мала б свій статут, чи принаймні чітку ідеологічну та естетичну платформу. Отже, « празька школа» - це назва умовна, визначальним для поетів –пражан був світогляд.

Творчий шлях "пражан", більшість з яких зі зброєю в руках боролась за українську державу, розпочався за межами України, в таборах інтернованих вояків (Польща), де вони опинились після поразки визвольних змагань. Основи естетичної концепції “Празької школи” українських поетів закладалися у надрах таборового часопису "Веселка", зорієнтованого на “аристократизм духу”, на мистецтво в його іманентній сутності, на етику національного та громадянського.

Розвитку та самоствердженню молодої літературної генерації передувало глибоке осмислення всього історичного багажу нації, причин чергової втрати державності. Звідси підвищена увага до історичних мотивів, тонке ліричне сприймання рідної природи, філософія боротьби й оптимізму.

Це покоління гуртувалося навколо відновленого 1922 року Д. Донцовим "Літературно-наукового вісника" (з 1939 р. – “Вісника”). Плеяда "трагічних оптимістів" (Д.Донцов) - Є.Маланюк, О.Ольжич, Ю.Липа, О.Теліга, Л.Мосендз, пізніше – Ю.Клен, - стала творцями концепції нової літератури, розробивши таку художню систему творчості, яка була протиставленням українським сентиментальним літературним традиціям. Вони виступили проти “малоросійської” вторинності вчорашнього рабства, колоніального животіння. Творчість “пражан” була перейнята духом боротьби і затятості, щирої християнської віри і сумління, плекала велику мужню любов до своєї нації, до свого минулого, до всього великого й шляхетного, передусім до героїчного чину. Гострота думки і суворість форми характеризували новостворене українське мистецтво.

Розпочавши процес повернення історичної пам"яті, який очолив Ю.Дараган зі своєю поетичною збіркою "Сагайдак" (1925), "пражани" оновлювали українську літературу, передусім її тематику. Поезія Ю. Дарагана містить усі елементи, які згодом розвиватиме решта поетів еміграції. Кожен з “пражан” знаходив свій мотив, який переважно був доведений до поетичної концепції, зі своєю образною домінантою і певним комплексом художніх засобів.

Важливою рисою творчості поетів “Празької школи” є зв"язок із західноукраїнським письменством. Поети-емігранти друкували вірші в галицькій періодиці, видаючи у Львові свої збірки. З огляду на це цілком слушною є пропозиція Г.Грабовича українською еміграційною літературою вважати ту, яка творилася після Другої світової війни, зокрема, в 1945-1950 роках. Адже лише там українські письменники остаточно поривають зі своїм рідним середовищем і опиняються у суворій реальності чужорідних культур.

"Пражани" були безпосередніми учасниками боротьби за УНР або ж дітьми її діячів і несли з собою ідею української державності, що споріднювало їх творчість з творами представників стрілецької поезії в Галичині, поезія яких була орієнтована на масове сприйняття і творила своєрідну стрілецьку пісенну епопею. Тому вона була не стільки явищем історії української літератури, скільки фактором пробудження національної свідомості, державницьких змагань народу.

Нове покоління галицьких літераторів та еміграційні поети намагалися компенсувати втрати, яких зазнала література по той бік Збруча, розвиваючи теми, мотиви, форми, на які в умовах УРСР було накладено вето. Література поділеної України розвивалася у різних суспільних ситуаціях, проте духовна єдність нації не порушувалася. Так, в емігрантській літературі помітні риси романтичного світовідчуття та ознаки неоромантичної поетики, - хоч і з протилежною (щодо літератури "радянського табору") політичною та ідеологічною спрямованістю, під іншим емоційним знаком - не оптимістичний пафос, а стоїчний трагізм та надія. Неоромантиками можна вважати переважно всіх “пражан”, яскравим неоромантиком у світопочуванні (хоч і з рисами неокласицизму в поетиці) був Є.Маланюк.

Юрій Дараган та Олекса Стефанович - «вроджені» поети ( доповідь учня) Євген Маланюк у статті «Спізнене покоління», написаній у 1958 році, стверджував, що більшість українських поетів еміграційного кола другого покоління не була поетами за покликанням, не були «вродженими» поетами. І до таких не «вроджених» потрапили не тільки Максим Грива та Микола Чирський, поетична творчість яких поступалася іншим видам діяльності, а й першорядні імена — О. Ольжич та Ю. Липа О. Лятуринська та Л. Мосендз. Є. Маланюк робив виняток тільки для Ю. Дарагана та О. Стефановича, поезія для яких стала справою життя.

Ю. Дараган навчався філології в Українському вищому педагогічному інституті у Празі, а О Стефанович відвідував літературно-мистецькі курси УВУ.

Син українського інженера з Херсонщини і грузинки, Ю. Дараган успадкував від матері риси обличчя, а від батька -коріння українського роду. У таборах інтернованих, куди він потрапив після поразки військ УНР, захворів на сухоти, що й звело його в могилу у 1926 році, у віці 32 років. Аналізуючи єдину, видану за один рік до смерті, збірку «Сагайдак», ми знай­демо вірші на історичні теми та поему «Мазепа», що містять філософське осмислення подій і періодів історії


України, адже Ю. Дараган одним із перших українських поетів в еміг­рації звернув увагу на призабуті старокиївські сторінки. Вірші «Похід», «Малуша», «Свати»... не тільки мали художню вартість, але й стали певним зачином розробки цієї теми, продовженої іншими поетами. Ю. Дараган віднайшов у да­лекій минувшині першооснови української державності і мо­рально-психологічних витоків народної самототожності. Сварог, Перун, Володимир Великий, Муромець, Вольга, Святогор витворюють в ліриці Дарагана легендарно-міфологічне тло обстоюваної ним України.

Олекса Стефанович народився 5 жовтня 1899 р. в с. Милитині Острозького повіту на Рівненщині в родині священика. У 1919 закінчив Житомирську семінарію. Еміг­рувавши, навчався на філософському факультеті Карлового університету в Празі, а згодом відвідував літературно-ми­стецькі курси Українського вільного університету. У 1944 р. жив у Міттенвальді (Німеччина), в 1949 р. — у м. Буффало (США), де і помер 4 січня 1970 р. у старечому домі. Найпов­ніше його творчість представлена виданням «Зібрані твори» ("Євшан-зілля" — Торонто, 1975), упорядкованим

Б. Бойчуком, у передмові до якого І. Фізер назвав О. Стефановича «одним із найцікавіших сучасних поетів». «Головна прик­мета Стефановича - поета — це вперте і послідовне, майже неймовірно докладне випрацювання вірша. Стефанович буквально карбував, шліфував не тільки кожне слово щодо точності його значення... Він шукав щодо кожної теми якнайвідповіднішу форму, склад, ритміку, рими і поетичні образи. Навіть стиль і характер мови змінювалися згідно з історич­ним тлом, добою або настроєм, який треба було в даному творі передати.» Поезія Стефановича захоплює сучасну молодь елегійністю, вишуканістю ритму. Що допомагає людині пережити тяжке випробування розлуки з Батьківщиною? Те, що ночами чітко і різьблено сниться «на чорнім тлі золотоверхий град», що «душа подружена з піснями». «Але мудріш од співу німо­та!». Це вона вміє звати владніше струн у висоту, де світиться мета. Поезія О. Стефановича вражає своєю символічністю. Так, у поезії «Як срібно скрізь!» автор змальовує красу зимового дня, коли «усе виблискує, іскриться», аж світить­ся у небесній голубіні. «Це не день, — стверджує поет, — а шлюб блакиті ясної і срібла». Значне місце займає в твор­чості О. Стефановича історична тематика. Він з однаковою легкістю вживався в різні світоглядні контексти давнини, розробляв християнські і поганські, античні й козацькі моти­ви. Півстолітня «вийнятість» цього поета з літературного процесу була великою культур­ною втратою.


Доповідь « Оксана Лятуринська – княгиня української духовності»

О. Лятуринська — одна з найвидатніших ори­гінальних постатей української поезії і духовної культури, ім'я якої з достатньою підставою ставиться між іменами Лесі Ук­раїнки і Ліни Костенко. При цьому береться до уваги оцінка відомого літературознавця Юрія Бойка, що «Оксана Ляту­ринська є поетка Божою милостю, і тільки жалюгідні еміг­раційні умови винні в тому, що вона не стала славною і ши­роко знаною.» Народилася майбутня поетеса, малярка, скульпторка

1 лютого 1902 р. на чарівній Волині в українській шляхетній сім'ї. Це й визначило як її долю, так і характер: в дитинстві — зачарованість таємничо-безмежною природою рідного краю та інтелігентністю середовища, а юність та мо­лодість співпали з водночас найзначнішими та найтрагічнішими процесами першої чверті XX століття: спочатку — коли народжувалася суверенна Україна й квітли надії на її щастя, а потім — коли знавіснілі орди ворогів незалежності Вітчиз­ни нищили її буйну свободу й українська інтелігенція або ги­нула у боях, або опинялася у вигнанні, і не уславлена за свої муки та рани, за любов до народу, а обпльована й про­клята. На вигнанні можна було чи зів'янути серцем, чи озло­битися і зректися мети, стати іграшкою сліпих сил. Та доля звела Лятуринську з тими, для кого Україна довічно зали­шалася Сонцем, що дає життя і небу, і землі, з тими, хто, гинучи, вірив у неї: Ю. Дараганом і О. Ольжичем, О. Стефа­новичем і Ю. Липою

О. Телігою і Є. Маланюком. З 1924 року мешкаючи в Чехословаччині, вивчала філосо­фію в Карловому університеті і відвідувала Українську сту­дію пластичного мистецтва. В емігрантській пресі друкува­лася під літературними псевдонімами Роксана Вишневська, Оксана Печеніг. Важливою віхою не тільки в творчості поетеси, а й у всій українській поезії стали її книжки «Княжа емаль», «Гусла», «Веселка», які дали можливість сучасни­кам стверджувати, що Лятуринська — це втілена в творчість історична пам'ять народу. Здавалося, дух поетеси обіймав тисячолітній простір і час, а себе і сучасників вона бачила через призму реалій та уроків Вітчизни від язичницької епо­хи до Київської Русі, і від Гетьманщини до XX століття. Од­нак Лятуринська не тільки в минулому. Вона, як зазначав Є. Маланюк, «як би «регіонально» скупчена у Волинській землі, починаючи від неоліту («Печерні рисунки») і аж до сучасності. Хоч і на сучасність поетка дивиться ніби «крізь віки»... Гри­мить у її віршах варязька криця Святослава, проймає суво­рою ніжністю туга Ярославни. Але все те — то не «літера­турний засіб» і не «маніра»: якщо б Ольга чи Ярославна писали вірші, то ті вірші й були б поезіями Оксани Лятуринсь­кої. .. однієї з найяскравіших «жон руських нашої поезії».

Оксана Лятуринська – княгиня української духовності, адже її мрія про діяльність на благо Вітчизни стала дійсністю, а її поезія – нагадуванням, що безсмертя України – в безсмерті духу народного, що черпає свою силу в державотворчій філософії пращурів.

Учитель. Протягом одного уроку не можна охопити всю творчість поетів «Празької школи». Адже імена Олега Ольжича , Олени Теліги , Юрія Клена знані і відомі за кордоном . На наступному уроці ми повернемося до творчості ще одного поета – вигнанця - Євгена Маланюка.

ІV. Підсумок уроку

Назвати основні історичні передумови виникнення поезії-вигнання.

Що, на вашу думку, об’єднує представників «Празької школи»?

Чи відкрили ви щось нове для вас на сьогоднішньому уроці.

Поясніть , як ви розумієте слова з епіграфа до уроку

V. Оцінювання учнів

VІ. Домашнє завдання

Вивчити матеріал за власним конспектом.

Розглянути біографію Євгена Маланюка.

Прочитати поезії Маланюка «Стилет та стилос», «Під чужим небом», «Чужина» та інші на вибір.



Закінчити розповідь можна словами поезії М. Шевченка «Діаспора»

Росли тополі кронами на захід ,

Немов тяглися тужно за хребти,

Немов душею рвалися – іти !-

На віщий звук, на рідний глас, на заклик.

Чому ж ти рук навстріч не простягла,

Чом не зробила те , що не могла ?

Їх океанний вітер підганяв,

Але не міг зірвати, то обняв

І сам завив від туги і печалі.

…Під’їло корінь глеєм і одчаєм-

Попадали. Як вершник із коня,

Оце вони, твої, Вкраїно, креси.

Оце вона – діаспора така.

Ти вслід гукаєш: відродись , воскресни!

З супутника, із неба, з літака,

Нове пагіння вибухло корінням –

Зелений клин оглянуло з полів.

Пагіння чує голос українний,

Але воно не розуміє слів.

Оце твоя діаспора, оце.

Прийди, заглянь діаспорі в лице,

Протри свої скляні учені очі:

Оце крислате і плечисте – хлопчик,

Оця билинка – дівчинка оце.

Вони не гнуться вітром за Урал.

Вони нічийні на вітрах студених.

Їх навіть Бог окрав і покарав

За те , що ти їм не дала імення.

Наворожи їм слово і сліди

У материнське лоно поклади,

Наплач їм сліз і пробуди їм спрагу

До вірності, до слави і одваги.

Ти їм одна надія і опора…

Діаспора?..

У глибині душі

Ти відчуваєш – спора! Поспіши

Подати руку , де в сльозі не вмиті ,

Вигнанці голоду , не баришів,

Стоять твої , Вкраїно, рідні діти.

Звучить пісня «На Україну повернусь»
Урок 30

Кваша Людмила Володимирівна,

вчитель Старосільської ЗОШ І-ІІІ ст.
Тема. Євген Маланюк – поет боротьби і вселюдських ідеалів.

Мета: ознайомити учнів із життєвим шляхом і творчим внеском в українську літературу Євгена Маланюка ; прищеплювати зацікавленість його поезією; удосконалювати вміння учнів робити ідейно-художній аналіз поезій, виховувати любов до Батьківщини .

Обладнання : фотографії Маланюка та членів його родини, виставка творів поета та літературно-критичних матеріалів, написи на дошці «Стилет-зброя в руках воїна», « Стилос - перо літописця»

Епіграф до уроку

Збагнеш оце , чим серце билось Яких цей звір нагледів мет. Чому стилетом був мій стилос І стилосом бував стилет.



Євген Маланюк

Хід уроку

І .Організація класу

ІІ. Оголошення теми і мети уроку

ІІІ. Актуалізація і корекція опорних знань

Що означає поняття «еміграційна література»?

Назвіть поетів-представників «Празької школи»

Хто був найяскравішим представником ,,Празької школи” українських поетів?

Чому ми можемо назвати поетів-пражан справжніми патріотами своєї Вітчизни?

ІV. Засвоєння нових знань

Учитель . 20 січня 2007 року виповнилося 110 років від дня народження Євгена Маланюка. Хочеться думати , що мине зовсім небагато часу і вже не потрібно буде давати коментарі до цього імені . Всі пам’ятатимуть геніального поета ХХ століття. Українська земля , як не раз бувало, народила собі сина – на свою оборону і славу. Щедро обдарувала його талантом , та не дала долі .Але він сам збудував свою долю – всупереч усім перешкодам. Саме так і стають великими.

Напружений , незламно-гордий

Залізних імператор строф, -

Веду ці вірші , як когорти ,

В обличчя творчих катастроф.

Із відпущеного Богом 71 року життя – 48 прожив на чужині. Велика любов до Батьківщини створила чудо: його душа ніколи не розлучалася з отчою землею й вилилася в таку величну ріку поезії.



Хто ж він ? Яких батьків син? На це нам дасть відповідь учень-біограф .
Учень – біограф Євген Филимонович Маланюк народився 20 січня 1897 року в містечку Новоархангельську, яке, по суті, було географічним центром України, а ще, як пізніше писав сам митець, «околицею "Запівніччя", «окраїною античної Еллади», «окраїною Київської Русі», диким поло­вецьким полем, «північним форпостом Золотої Орди», згодом — тур­ків і татар, а також межовою територією між Гетьманщиною і Річчю Посполитою. У жилах Євгена Маланюка текла і за­порозька, і сербська, і молдавська кров його предків. По батьковій лінії дід був нащадком запорожців, а бабуся дочкою українця і мол­даванки, по материній лінії Маланюк походив від Якова Стоянова, нащадка переселенців із Сербії, яких Катерина II запросила на запо­розькі землі. У сім'ї матері побутували легенди, що дід чи прадід Гликерії був генералом, але згодом сім'я сильно підупала як в мате­ріальних статках, так і в займаній посаді, яку вже обіймав Яків, батько матері Євгена. Закономірно, що такий вибухонебезпечний генетичний «коктейль» теж зумовлював неабиякий характер нащад­ка, а легенди обох гілок роду плекали в Євгенові змалечку романтичну душу й відповідне світосприймання.

Батьки майбутнього поета жили біля діда Василя і бабусі Євдокії на лівому березі ріки Синюхи, хоча й на дві хати: старше покоління — в одній оселі, молодше — в іншій, але на одному подвір'ї: «В першій хаті панував дух віків, старовинного побуту, тисячолітніх звичаїв і обрядів та свідомого, що так скажу, "україноцентризму"... В другій хаті панувала атмосфера, приблизно кажучи, "українського інтеліген­та", теж "свідомого", тобто не спокушеного ні далеким Петербургом, ані навіть близькою Одесою».

Малий Євгенко отримав перші свої уроки вдома, адже навчився в малолітстві. Після закінчення Новоархангельської школи здібного хлопця віддали в Єлисаветградське реальне училище, яке справедливо вважалося однією з найкращих гімназій у тогочасній Росії. До речі, саме з цим закладом були пов’язані імена братів Тобілевичів, зокрема Івана Карпенка-Карого й Миколи Садовського, а також ім'я відомого мецената Євгена Чикаленка. Тут вчилися В. Винниченко і Ю. Яновський.

Після закінчення закладу Є. Маланюк вирішує продовжувати навчання у Петербурзькому політехнічному інституті. Та події Першої світової війни змусили і юного Маланюка різко змінити «курс»: він покинув технічних заклад і почав вчитися у Київській військовій школі. Це училище довелося йому закінчувати пришвидшеним курсом усього за рік. Серед курсантів 90 відсотків складали етнічні українці. З весни до літа 1916 року Маланюк служить у 39-му запасному піхотному батальйоні, а з другої половини серпня — уже на Західному фронті у складі Другого Туркестанського стрілецького полку. Ганебні бунти на фронті, солдатські самосуди над командирами призвели до того, що офіцери влітку 1917 року почали масово покидати армію.

Демобілізувавшись з російської армії, Ма­ланюк негайно вливається в українську. Початок громадянської війни в Україні роз'єднав братів Маланюків, але, як справедливо підкреслює Л. Куценко, не зробив їх братами Половцями, здатними пролити братню кров заради ідеї. В той час, коли Євген був бійцем УНР, його молодший брат Сергій встановлював у рідному місті більшовицьку владу. Євген зробив усе, щоб Сергій уник розстрілу, попередивши його дружину про можли­ві наслідки. Переховуючись в полі пізньої осені, Сергій дуже засту­дився і захворів на туберкульоз. Але вдячність до брата за те, що не видав, а врятував, помилував, виявилася великою. Під тиском переважаючих в багато разів ворожих сил Українська (петлюрівська) армія, яку викошував тиф (деякі дослідники припус­кають, що епідемія була спричинена використанням уперше в історії бактеріологічної зброї), змушена була покинути Україну. Збруч пере­йшло майже 400 українських старшин. Серед них і Євген Маланюк.

Огороджені табори для інтернованих в Каліші стали для Маланюка місцем глибокого переосмислення долі України і своєї власної судьби. Тут він пробув цілих три роки, і саме тут в ньому прокинувся митець. Спершу він займається виключно публі­цистикою, що вирізняється філософським осмисленням дійсності й ви­робленням концепції власного світ Після того, як табори інтернованих восени 1923року було роз­формовано, Євген Маланюк розпочав навчання у Подебрадській гос­подарській академії в Чехії. Перша окрема збірка поета «Стилет і стилос» з'явилася 1925 року, потім побачили світ книги «Герба­рій» (1926), «Земля й залізо» (1930), «Земна мадонна» (1934) «Перстень Полікрата» (1939), «Вибрані поезії» (1943). У_Чехії Євген_Маланюк одружується зі студенткою Зоєю Равич, яка пізніше написала про нього чудові спогади. Але життя у цього подружжя не склалося, насамперед, через матеріальні негаразди, адже в пошуках роботи Маланюк_від'їхав до Польщі Коли в роки Другої світової війни Маланюк повернувся в Чехію, у Зої вже була інша сім'я, а його заполонило кохання до Богумили Савицької. У подружжя народився син Богдан, але сім'я дуже швидко розпалася, а тому в Німеччину перед наступом радянських військ Маланюк вирушив сам.

У роки Другої світової війни цей митець, на відміну від Олега Ольжича, Олени Теліги, Уласа Самчука і деяких інших митців, які повернулися з чужини в рідний край для державобудівництва, кате­горично відмовився повернутися в Україну. Причини свого вчинку він виклав у «Щоденнику», даючи пряму відповідь перед самим со бою на запитання «Чому не їду?». Маланюк не творив жодних ілюзій, що німці дозволять будувати самостійну Україну на ними окупованій українській території.

Влітку 1949 року Маланюк покинув Європу і відплив до Америки. Після приїзду в Америку розпочинається другий період творчості поета .

У «Щоденнику» Євгена Маланюка знаходимо досить цікаву фра­зу: «В мистецтві, як правило, існує трагічна рівновага поміж життям і творчістю: за справжній твір мистецтва митець мусить заплатити еквівалентом свого життя». Цю фразу цілком можна віднести до його трагічної біографії.

Помер Євген Маланюк на чужині, в Нью-Йорку, 16 лютого 1968 року. Уже після його смерті вийшла остання книга — «Перстень і посох» (1972), видана в Мюнхені.

В українську материкову літературу ім'я і твори Є. Маланюка повернулися лише десятиліття тому.

Учитель Євген прекрасно розумів , «що в літературі на еміграції треба робити те, чого не можеш робити вдома, що треба розробляти теми, на які в Україні накладено «табу». Це стало «золотим правилом» діаспори.

Звучить вірш « Стилет І стилос» та інші поезії з першої збірки поета.

З якою непідробною щирістю він згадує на чужині рідний Архангород (нині Новоархангельськ), блакитну прохолоду річки Синюхи, куди бігав хлоп’ям купатися, батькову хату, мамину ласку:


О, як прозоро й сяйвно вмер би...

Але згадаю, як росте

Пшениця, як шумить крізь верби

Синюха, вітер, простір, степ.

Як рідна хата з-попід стріхи

Очима дивиться з вікон,

І крик той: “Сину мій! Приїхав!”,

І ранній день, і ранній сон...

Ні, не проміняв Євген Маланюк цю степову широчінь, цю стареньку, під стріхою, дідівську рідну хату на “паризькі бруки”, “прастарі вулиці Праги”, які для поета були лише “пустелями емігрантських Сахар”:

Не треба ні паризьких бруків,

Ні Праги вулиць прастарих:

Все сняться матернії руки,

Стара солома рідних стріх...
Десь сіре поле в чорних круках,

Що пророкують: кари! кар!

А я тут, на чужинних бруках,

Чужий – несу чужий тягар.


А я на полум’ї розлуки

Назавше спалюю роки,

І сниться степ Твій, сняться луки

І на узгір’ях – вітряки.


Там свист херсонського простору!

Там вітер з кришталевих хвиль!

А тут – в вікні опустиш штору –

І п’єш самотній, смертний біль...

(“Під чужим небом ”, 1924)
Запитання для учнів

Якою уявляється поетові його рідна земля?

Визначити основний мотив твору?

Якими засобами автор передає свої почуття любові до рідного краю?

Визначити художні засоби у творі.

Тема України в творчості Маланюка розроблялась повсякчас. У ній чітко простежуються напрямки :

- любов до рідного краю , гнітюча туга за Україною;

- звернення до історії;

- гнів та обурення рабським духом українців;

- пошуки шляхів до волі;

- осмислення свого мистецького обов’язку перед поневоленою Україною.

Любов до України, жодного разу не зрадивши, проніс Маланюк через усе життя, всі довгі роки еміграції нею жив, нею дихав, нею марив:

... Згадав. Пройшло дванадцять літ тяжких,

Що кожен рік був довгий, як віки,

Що кожен час, і днина, і година

Пекли ім’ям єдиним: Україна.

(“Голоси землі”, 1929)

Як же трапилось, що поета, для якого Україна була сенсом життя, – це не штамп, не гіпербола, – радянське (і не лише) літературознавство називало україноненависником, “обпльовувачем України”?



V. Підсумок уроку

А тепер ще раз звернемо увагу на епіграф до уроку і спробуємо довести , що назвою першої збірки «Стилет і стилос» Євген Маланюк визначив програму свого життя .

Маланюк – поет глибокої думки й вольової напруги, поет боротьби та вселюдських ідеалів.

«Гріх оспівувати , - казав поет,- квіточки , сонечко і банальне кохання . Муза поета повинна тоді бути наснажена боротьбою , волею до перемоги. Лиш така поезія може формувати активну ділову людину».

У 1920 році пішов з України переможеним , а повернувся – переможцем. Отож .Євген Маланюк повернувся додому. Поети «Празької школи» сповідували вічні духовні цінності, гідно несли свій хрест вимушеної розлуки з батьківщиною, зберігаючи при цьому людську і національну гідність, піднімаючи до нових висот ідеали Добра , Людинолюбства і Справедливості.
Тести за біографією Євгена Маланюка

Подані запитання можна використати до літературного диктанту


  1. Євген Маланюк народився: а) 1890 ; б) 1897 ; в) 1900.

  2. Указати місце, де народився поет : а) у м. Новоаргангельську на Херсонщині; б) у м. Сміла на Черкащині ; в) у м. Малин на Житомирщині.

  3. Дід поета був а) стельмахом; б) чумаком; в) козаком.

  4. Батька звали а) Филимон ; б) Пантелеймон; в) Іван.

  5. Матір Євгена звали а) Гликерія; б) Марія; в) Антоніна .

  6. Вона була з роду а) селян ; б) збіднілих дворян; в) козаків.

  7. У Євгена було ще :а) два брати ; б) брат і сестра; в) дві сестри.

  8. Вірші почав писати , коли йому було а) 10 років; б) 13 років;в) 15 років.

  9. У 1916 році закінчує а) Київську військову школу; б) Петербурзьку школу ; в) Миколаївську школу.

  10. Перша збірка мала назву а) «Стилет і стилос» ; б) «Земля й залізо»; в) «Земна Мадонна».

  11. Перша збірка вийшла в а) 1939 ; б)1924; в) 1930.

  12. Назвати роки, коли поет перебував в’язнем польських таборів для інтернованих а) 1900- 1920; б) 1921-1923; в) 1924-1925.

  13. Багато років проживав у а) Мексиці; б) США ; в) Аргентині.

  14. Яка книга вийшла по смерті поета ? а) «Влада» ; б) «Поезія в одному томі»; в) «Перстень і посох».

  15. До кого він написав в листі такі слова : « На Україні голод…На Херсонщині доїдають яшний хліб… На східних окраїнах степу вже їдять лободу…» а) до Ю.Липи; б) до Н. Лівицької – Холодної ; в) до Є. Пеленського.

  16. Про яку збірку автор сказав : « …потрібна , як черговий удар ломакою по голові замакітреній Сов- владі» а) «Земля і залізо»; б) «Серпень»; в) «Влада».

  17. З якого твору слова Не поет- бо це ж до болю мало ,

Не трибун – бо це лиш рупор мас,

І вже менш за все – «Кобзар Тарас».

Він , ким зайнялось і заплакало .

а) «Шевченко»; б) «Куліш»; в) «Невичерпальність».

18 . Кому присвячені рядки Ще молитесь , далекий брате,

Серед звенигородських піль

Ще не стомились карбувати

В коштовних ямбах вічний біль.

а) П. Тичині; б) М. Рильському; в) Ю. Дараганові.

19. Дружиною поета була а) Олена Теліга; б) Богуміла Савицька; в) Марія Башкирцева.

20. Сина Є. Маланюка звали а) Богдан; б) В’ячеслав ; в) Олег.

21. Коли був змушений податися у другу еміграцію ? а) 1945; б) 1946;

в) 1947.

22. Протягом 1945-1949 років є учасником письменницької організації

а) МУР ; б) Хата ; в) Нью-йоркська група .

23. В якому році вирушає у свою третю еміграцію а) 1948; б) 1949; в)1950.

24. В якій поезії вживаються слова

Не хочу – ні ! – цих похорон . Прости.

Хай тільки ворон тричі десь прокряче ,

Що вже похований ти , неповторний ти.

Осьмаче – символе , як Вій від мук незрячий!

а) «Одна пісня» ; б) « Пам’яті Т. Осьмачки»; в) « Високий ранок».

25. З якого вірша ці слова

Так. Без тебе повільна , нестямна загибель,

Батьківщино моя , Батьківщина німа!

Навіть гіркість в черствому щоденному хлібі

Мстить нагадуючи , що тебе нема.

а) «Лютий» ; б) «Лист» ; в) « Кінець літа».

26. Євген Маланюк помер а) 1968; б) 1970; в) 1971.

27. Поет похований на кладовищі а) в Бавнд-Бруці в Нью–Джерсі ;

б) в Києві на Байковому кладовищі; в) в Празі на Ольшанському цвинтарі .

28. Як називається книга . видана в Україні до 100-річчя Є. Маланюка?

А) « Доба»; б) «Невичерпальність» ; в) « Світло».

Відповіді

1) б; 2) а; 3) б; 4) а; 5)а; 6) б; 7) а; 8) б; 9) а; 10) а; 11) б; 12) б; 13) б; 14) в; 15) б; 16) а; 17) а; 18) б; 19) б; 20) а ; 21) а; 22) а ; 23) б; 24) б; 25) б; 26) а; 27) а; 28) б.



VІ. Оцінювання знань.

VІІ. Домашнє завдання

Підготувати ідейно-художній аналіз однієї поезії на вибір, вивчити біографію Маланюка. Написати твір-мініатюру на тему «Україна в поезії Євгена Маланюка»



Урок 31
Коваль Надія Антонівна, вчитель

Городищенської ЗОШ І-ІІІ ст. №2



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

Схожі:

Урок №1. Українська література 20 30-х років ХХ ст Урок №2 павло Тичина найбільший модерніст 20-их років. Життєвий І творчий шлях. Звернення до iconПавло Тичина «Не бував ти у наших краях»
Урок інтегрований ( українська література, світова література) компаративного аналізу
Урок №1. Українська література 20 30-х років ХХ ст Урок №2 павло Тичина найбільший модерніст 20-их років. Життєвий І творчий шлях. Звернення до iconТема: Провідна роль поезії у 20-ті роки. Павло Тичина —найбільший модерніст цього періоду. Феномен «Кларнетизму». «Арфами, арфами…»,«О панно інно…», «Ви знаєте, як липа шелестить?» Мета
Тема: Провідна роль поезії у 20-ті роки. Павло Тичина —найбільший модерніст цього періоду. Феномен «Кларнетизму». «Арфами, арфами…»,«О...
Урок №1. Українська література 20 30-х років ХХ ст Урок №2 павло Тичина найбільший модерніст 20-их років. Життєвий І творчий шлях. Звернення до iconУрок Павло Тичина. Життєвий І творчий шлях. Трагізм його творчої долі
Мета уроку. Познайомити учнів з основними фактами біографії Павла Тичини, розкрити трагізм його творчої долі, спонукати учнів до...
Урок №1. Українська література 20 30-х років ХХ ст Урок №2 павло Тичина найбільший модерніст 20-их років. Життєвий І творчий шлях. Звернення до iconТема. Життєвий І творчий шлях Олеся Терентійовича Гончара
...
Урок №1. Українська література 20 30-х років ХХ ст Урок №2 павло Тичина найбільший модерніст 20-их років. Життєвий І творчий шлях. Звернення до icon125 років від дня народження М. Г. Куліша (1892-1937 рр.) Статті з періодичних видань
Орієнтовні запитання для оцінювання знань учнів за темою Життєвий та творчий шлях М. Куліша // Усе для школи. Українська література,...
Урок №1. Українська література 20 30-х років ХХ ст Урок №2 павло Тичина найбільший модерніст 20-их років. Життєвий І творчий шлях. Звернення до iconУрок радісного дня. Життєвий І творчий шлях Елеанор Портер. Полліанна
Тема уроку: Урок радісного дня. Життєвий І творчий шлях Елеанор Портер. “Полліанна” – роман – бестселер для дітей
Урок №1. Українська література 20 30-х років ХХ ст Урок №2 павло Тичина найбільший модерніст 20-их років. Життєвий І творчий шлях. Звернення до iconУрок з української літератури у 7 класі Підготувала: вчитель української мови І літератури
Тема. Ліна Костенко. Життєвий І творчий шлях письменниці. Поезії «Чайка на крижині», «Крила»(диптих). Духовне багатство – найбільший...
Урок №1. Українська література 20 30-х років ХХ ст Урок №2 павло Тичина найбільший модерніст 20-их років. Життєвий І творчий шлях. Звернення до iconТема. Поезія. Провідна роль поезії у 20-ті рр Потужне ліричне самовираження, емоційні переживання пореволюційної епохи, її духовних катаклізмів. П. Тичина – найбільший модерніст 20-хрр
Провідна роль поезії у 20-ті рр Потужне ліричне самовираження, емоційні переживання пореволюційної епохи, її духовних катаклізмів....
Урок №1. Українська література 20 30-х років ХХ ст Урок №2 павло Тичина найбільший модерніст 20-их років. Життєвий І творчий шлях. Звернення до iconУрок в 5 класі Тема. Павло Тичина «Не бував ти у наших краях!»
Тема. Павло Тичина «Не бував ти у наших краях!». Майстерне відтворення краси природи, вираження життєрадісних, патріотичних почуттів...
Урок №1. Українська література 20 30-х років ХХ ст Урок №2 павло Тичина найбільший модерніст 20-их років. Життєвий І творчий шлях. Звернення до iconТема. Гійом Аполлінер (1880-19180). «Лорелея», «Зарізана голубка й водограй», «Міст Мірабо». Життєвий І творчий шлях письменника. Шлях французького поета Гійома Аполлінера від неоромантизму до кубофутуризму
Життєвий І творчий шлях письменника. Шлях французького поета Гійома Аполлінера від неоромантизму до кубофутуризму. Реакція на символізм,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка