Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження



Скачати 12.15 Mb.
Сторінка35/61
Дата конвертації14.04.2017
Розмір12.15 Mb.
ТипУрок
1   ...   31   32   33   34   35   36   37   38   ...   61

Коли говорити про стилістичні можливості категорії роду іменників, то вона не однаково проявляє себе в різних функціональних стилях. В офіційно-діловому мовленні перевага віддається формам чоловічого роду, навіть коли є жіночі відповідники в загальнонародній мові. Адже в діловому спілкуванні підкреслюється не стать людини, а її службове й соціальне становище: лаборант Ганна Петренко, аспірант Марія Ковальчук, лікар Олена Мазепа, хоч є цілком літературні відповідники лаборантка, аспірантка, лікарка. Форми з -ка слід уживати в художньому, публіцистичному і, безперечно, у розмовному мовленні. Беззастережне перенесення на ці стилі рис офіційно-ділового свідчить про недостатнє засвоєння мовних норм.

Найабстрактніший за своїм граматичним значенням і лексичним наповнення середній рід. Тому він дуже часто використовується в науковій мові. Загалом кажучи, у науковому стилі граматична категорія роду виявляється в настільки граматикалізованому й унормованому вигляді, що не припускає варіантних форму, уживання яких спричинює появу непотрібних у цьому випадку відтінків. Це зумовлено призначенням цього стилю та є однією з його характерних рис.

Категорія роду для більшості іменників, як відомо, невмоти- вована. Ті самі поняття в різних мовах належать до різних родів. Пор.: білоруські слова гусь жіночого роду, ценьчоловічого роду, а українські семантичні відповідники гусак і тіньнавпаки. Іменники, що є названими неістот, набувають категорії роду за граматичними ознаками: ріквін (як чоловік), водавона (як сестра), життявоно (як каченя). Грецькі за походженням слова бальзам, метал, іконостас, у мові-першоджерелі належать до середнього роду, в українській мові вони набули категорії чоловічого роду; комета, планета, прийшовши в українську мову, стали належати до жіночого роду, а в грецькій вони є іменниками чоловічого роду.

Незважаючи на цю невмотивованість, розподіл іменників у нашій мові між трьома родами є важливим стилістичним засобом. Особливо різноманітно виявляються стилістичні можливості категорії роду в художньо-белетристичному стилі та в розмовному мовленні. Слова за родовою належністю використовують для створення уособлень при перенесенні на граматичне поняття роду різних рис істот чоловічої та жіночої статі: Думала сумна смерека/ Де краса у мене?



Взаємозамінюючи форми роду, можемо створити пестливо- голубливий тон, відтінок пошани, милування; виявити співчутливе, прихильне або навпаки — негативне, зневажливе ставлення, захоплення чи осуд: «Миколка,, Прокопів хлопчик, такий школярик гарнесенький був: смирненький, соромливенький, млявенький, як дівчинка. Та ще ж такий чорнобривенький, білолиценький, носик невеличкий ще й чубок кучерями. Воно й училось, нівроку йому. Страх яке до книжки було: чита, одно чита, а особливо як «на-урок» загадають щось таке чи про луку, чи про ліс. Ну й любило це!» (А. Тесленко).

Форми середнього роду, як правило, застосовуються при звертанні до дітей. Тому за допомогою їх можна відтворити дитяче сприймання світу на підставі опису поведінки дитини. Середній рід уживається й тоді, коли невідома стать об’єкта опису чи зображення: «Одного разу я озирнувся, бо чув на плечах слід чужих очей, слизький, холодний. Щось ішло за мною, якесь пальто. Я завернув. Воно. Пішов тихіше. Так само. Став біля дерева» (М. Коцюбинський).

Оскільки середній рід характерний для назв малих істот, він часто використовується при створенні негативних характеристик малих душею, дрібних, мерзенних людей. Підкреслено негативного (іронічного, сатиричного) забарвлення набувають форми середнього роду, коли вони контрастують з одночасно застосовуваними до тієї самої особи категоріями чоловічого або жіночого роду: «Насилу виліз із бебехів пан Цибульський: таке плюгавеньке, товстеньке, кирпате, очі попрорізувані, а пита та червона, як новий п’ятак, аж блищить» (О. Стороженко).

Середній рід субстантивованих прикметників та займенників надає викладові узагальнення, розмовності: «Зо всього села зійшлись люди — і старе і мале: так увесь майдан і вкрили» (О. Стороженко).

Певні стилістичні функції пов’язані з іменниками «спільного» роду, які визначаються щодо цієї категорії в контексті. Частина їх нейтральними назвами (листоноша, сирота), деякі характеризуються позитивно-співчутливими відтінками (бідолаха, трудяга), але більшість має негативне забарвлення: базіка, волоцюга, зайда, приблуда, нечупара, причепа, плакса тощо (О. Пономарів).

Дослідження-відновлення

Розкрийте дужки, обравши правильний варіант. Свій вибір обґрунтуйте. Поясніть стилістичну роль категорії роду в кожному реченні.

1. Монографія (викладача, викладачки) Л. М. Лебедевої була обговорена на засідання кафедри 17 травня. 2. Семінар (проводив, проводила) голова державної податкової інспекції Маргарита Миколаївна. 3. Моя донька завжди мріяла стати (вчителем, вчителькою).


  1. Пропоную тобі ознайомитися із статтею (цього журналіста, цієї журналістки), що працює в нас, Тамарою, здається. 5. (Учитель математики звернувся, математичка звернулася) неслухняного учня й недобре блиснула очима. 6. Подивись на (нього, неї), воно ж таке плюгавеньке!

робота з навчальним матеріалом

► Прочитайте текст. Розкажіть про особливості використання граматичної форми числа в різних стилях української мови.

Для офіційно-ділового стилю характерна нормативність морфологічних засобів. Тут широко використовуються іменники, уживані лише в однині (прогрес, поліпшення, запровадження, скасування) або лише в множині (кадри, ресурси, фінанси). Однією з ознак наукового стилю є специфічна множина речовинних іменників. Такі іменники позначають однорідну за складом речовину, тому не піддаються лічбі і в загальнонародній мові вживаються, як правило, тільки в однині: вода, глина, крейда, сатин, шовк, хутро, гречка, сталь. У науковому стилі вони мають і форму множини, що використовується для позначення видів, ґатунків, а не є виявом множинності: «Підгодівля тварин солями мікроелементів, якщо їх не вистачає в кормах, зміцнює здоров’я худоби, збільшує її живу вагу» (З журналу).

Множина абстрактних іменників властива й художньому стилеві та публіцистиці, тут вона є експресивним засобом: «Вересень видався теплим і погожим. Умирало марево, згортало крила й увіходило в землю, прояснювалися обрії, далекі села присувалися із своїх далек і ставали ближчими, хати проступали контурніше, а не розмито, поля засівала млосна журба» (С. Колесник).

Використовується множина й для позначення суспільного стану, професії тощо: « — Твій куди поступив, Гордію? — На художників. — А твій, Хомо? — А мій в агрономи б’є» (Г. Тютюнник).

Для художнього стилю, рідше публіцистичних творів характерне вживання множини речовинних іменників при зображуванні масовості, величини, неосяжності: «На небі сонце — серед нив я. Більше нікого. йду. Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі» (М. Коцюбинський).

У критичних та наукових статтях і усних виступах уживається так звана авторська форма множини. Цей стилістичний засіб дозволяє авторові не тільки висловлювати свої думки, погляди, висновки з певної проблеми, а й залучати до участі в обговоренні слухачів та читачів, якоюсь мірою узагальнювати наукові досягнення.

Проте надмірне послуговування займенником ми може створити ефект нав’язливості, тому науковці й критики вдаються до цього займенника в разі конечної потреби: ми зафіксували, ми зібрали. Здебільшого в таких випадках використовують дієслова у формі множини теперішнього часу, безособові конструкції або займенники в непрямих відмінках: «Отже, як бачимо, лірична стихія пронизує епічні компоненти поеми.» (З автореферату дисертації).

Пошанна множина позначається формами другої особи займенників та дієслів: « — Не розумію одного тільки: чого Ви увесь час крились від мене?» (А. Головко).

Поряд із пошанною множиною існує й пошанна однина — звертання на ти до визначених сучасників та історичних осіб. Такі тексти потребують належного добору мовних засобів, що сприяють створенню піднесеності, урочистості, святобливості: «Спочиваєш ти, наш батьку, / Тихо в домовині, / Та збудила твоя пісня / Думки на Вкраїні» (Леся Українка).

Лінгвістична гра «Однина чи множина»

Методичний коментар. Учитель заздалегідь готує по дві великі картки для кожного учня. На першій картці написано: «Однина», на другій: «Множина». Далі учитель називає іменники в однині та множині. Учні за допомогою карток показують число. Виграє той, хто помилиться меншу кількість раз.

Пшениця, радощі, студентство, дрова, ночви, очі, обличчя, сутінки, комахи, комаха, комашня, Карпати, срібло, двері, медаль, черешні, прокуратура, масло, азот, чоботи, іменини, Гімалаї, вишенька, окуляри, гордощі, Харків, Суми, Гімалаї, Олеся, брюки, ворота, папір, вино, пісок, шахи.

Дослідження-характеристика

► Охарактеризуйте вживання форм однини і множини іменників. Визначте випадки переносного використання форм числа.

З якою метою автор використовує такий прийом?

1. Жінка круглими очима дивиться на Гната. Так це ти себе рівняєш, значить, до Сократа? То ж мислитель був великий, створював ідеї, А у тебе у довбешці — шайби та хокеї (П. Глазовий). 2. її вважали артисткою надзвичайно обдарованою, яка має значний вплив на глядача (В. Врублевська). 3. З 1910 року опери в «Метрополітен- Опера» виконуються мовою оригіналу (З посібника). 4. Мила одержують діянням їдкого лугу на рослинні і тваринні жири або на натуральні і синтетичні кислоти (З енциклопедії). 5. За гречками знову захвилювалися жита, а ось у долині полягли снопи, як воїни (М. Стельмах). 6. З усіх ссавців білий ведмідь — найсиль- ніший звір (З журналу). 7. Чим менше уваги звертаєш на жінок, тим глибше западаєш у їхнє серце (О. Чорногуз). 8. З модами та ети- кетами я не владу, однак ясну бачу, що ці оксамити вам до лиця (О. Гончар). 9. Гляньте на цих софоклів! Інтелектуали! Сократи! Ломоносови! Та якщо весь ваш інтелект разом узятий покласти на ваги, вони й не поворухнуться! (Ю. Прокопенко). 10. Поринули весняні води, задзюрчали струмочки, заклекотали в ярах, розіллялись широкою повіддю (М. Коцюбинський). 11. Цар самі не знають (Остап Вишня).

практикум із редагування


  • Визначте, чи відповідають літературній нормі назви осіб. Відредагуйте речення.

1. Пархоменко Владислава Олегівна працює вихователькою в дитячому садку № 7 з окладом 1036 гривень. 2. Довідка видана правлінням колгоспу «Мир» колгоспнику Кирилюк Любі Миколаївні, що він дійсно працює в колгоспі. 3. З 250 українських жінок, які нагороджені орденом княгині Ольги, 120 — кияни. 4. Віднесіть ці документи вченій секретарці. 5. Фірма терміново шукає секретаря-машиніста, яка вільно володіє англійською мовою.

дослідження-аналіз



  • З’ясуйте семантичні особливості форм однини і множини в поданих словосполученнях. Зробіть висновки про семантико- стилістичні особливості категорії числа.

Вовк живе в лісі; ідуть дощі; підніміть руку (команда для учнів); людина і природа; батько сказали; собака — друг людини; розпивати чаї; читач добре орієнтується в літературі; нами було проаналізовано понад 500 зразків ґрунту.

розподільчий диктант



  • Розподіліть подані іменники за відмінами. Визначте іменники спільного роду.

Нежить, собака, біль, життя, маля, море, озеро, хвиля, гордість, інженер, стоматолог, жовч, енергія, Микола, теля, любов, дитя, ім’я, ступінь, доля, кір, пастораль, кров, курча, листоноша, янтар, блакить, суддя, какаду, інжир.

робота в групах. складання таблиць

Пригадайте, скільки відмін має іменник. Які іменники належать до І, ІІ, ІІІ та IV відміни? Які іменники за відмінами не змінюються?

Група 1


  • На прикладі іменників І відміни різних груп (твердої, м’якої, мішаної) продемонструвати особливості відмінювання.

Група2

  • На прикладі іменників ІІ відміни чоловічого роду різних груп (твердої, м’якої, мішаної) продемонструвати особливості відмінювання.

ГрупаЗ

  • На прикладі іменників ІІ відміни середнього роду різних груп (твердої, м’якої, мішаної) продемонструвати особливості відмінювання.

Група4

  • На прикладі іменників ІІІ відміни продемонструвати особливості відмінювання.

Група5

  • На прикладі іменників IV відміни продемонструвати особливості відмінювання.

Група6

  • На прикладі іменників, що мають тільки форму множини, продемонструвати особливості відмінювання.

лінгвістична гра «знайди зайве»

  • Визначте іменник, що випадає з ряду (за родовими чи числовими ознаками).

  1. Сирота, право, документ, кава, батько. 2. Мудрість, нежить, радість, пастораль, латинь. 3. Умань, герань, ступінь, путь, Чилі.

  1. Сіно, шимпанзе, листя, пюре, журі. 5. Журба, долоня, розкіш, дитина, анотація. 6. Собака, біль, кір, страх, кахель. 7. Документи, закони, двері, верби, шатра. 8. Коріння, комашня, змагання, розуміння, безладдя. 9. Життя, ледащо, поле, дівча, зілля.

!V. підсумок уроку

  1. домашнє завдання

  • Поставте наведені іменники в родовому відмінку, визначте відміну (де це можливо), позначте закінчення.

Ножиці, чари, мідь, досвітки, сани, Альпи, хлоп’я, сузір’я, реферат, кіт, університет, мати, хліб, цукор, розум, Тернопіль, учень, мир, звір, бак, круг.

урок № 102

УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 40. НАПИСАННЯ РЕФЕРАТУ НА ПРОФЕСІЙНУ ТЕМУ

Мета: поглибити відомості учнів про реферат як про вид самостійної роботи з аналізом додаткової літератури; формувати вміння точно формулювати власні думки, редагувати тексти наукового стилю; збагачувати словниковий запас учнів; виховувати відповідальність, любов до наукової діяльності.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.

Обладнання: копії текстів, пам'ятка «Особливості написання рефератів», тлумачний словник, словник паронімів.

ХІД УРОКУ


  1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

  2. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ТЕМОЮ ТА МЕТОЮ УРОКУ

  3. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда з учнями

  • Дайте відповідь на питання т Що таке реферат?

т Для чого пишуть реферати?

т Яка структура властива рефератам? На які частини поділяється реферат? т Що варто писати у вступі? т На чому слід наголосити у висновках?

т Чим відрізняється реферат від відгуку, рецензії, конспекту?

  1. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ В ПРОЦЕСІ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ

Орфографічна робота. Зоро-слуховий диктант

  • Запишіть слова, заповнивши пропуски (де це потрібно). Поясніть правопис. Поясніть значення термінів і терміносполук. А..літерація, д..екламація, д..каданс, глагол..ця, ко..лаж, евф..

мізм, експре..сіонізм, псевдо..науковий, зовнішньополітичний, девальвація, ес..атологічна література, імпр..сіонізм, гу..манізм, експер..мент, вод..віль, апр..орі, інструкція.

робота з паронімами



  • Поясність значення близьких за звучанням слів. За потреби скористайтеся тлумачним словником або словником паронімів. Уведіть слова в речення.

Комунікативний — комунікаційний, музичний — музикальний, пам’ятка — пам’ятник, ефект — афект, текстуальний — контекстуальний, рятувальник — рятівник, ефективний — ефектний, реальний — реалістичний, омофони — омоформи, громадянський — громадський, міфологічний — міфічний, особовий — особистий, адрес — адреса.

практикум із редагування



  • Відредагуйте подані речення. Поясніть характер помилок.

  1. У роботі розглядаються слідуючі питання. 2. У данній сфері працюють багато науковців. 3. У значній мірі на формування критеріїв оцінювання вплинув іноземний досвід. 4. Самий кращий результат показали дослідження в області прикладної лінгвістики.

  1. Серед самих поширених мовних засобів у творчості П. М. Мов- чана являються неологізми. 6. Цей учений дуже відповідально відносився до своєї роботи.

практикум із перекладу

  • Перекладіть словосполучення, які найчастіше використовують у наукових роботах, українською мовою.

Данная работа посвящена; цель данной работы состоит; из этого следует такой вывод; подвести итоги; приводить суждение; обуславливающий фактор; докладчик; выступить с докладом; существенный недостаток; важный вопрос; оказать помощь; посвященные обсуждению текущих проблем.

творче моделювання



  • Поєднайте слова, що часто використовуються в рефератах (та й узагалі в науковому стилі), та означення до них.

Слова

Дослідження, експеримент, позиція, висновок, мета, актуальність, новизна, завдання, інформація, матеріал, методи, тема, вступ, факт, спостереження, проблема, питання, проблематика.



Означення

Ґрунтовний, численний, повний, ретельний, спеціальний, конкретний, складний, суперечливий, важливий, принциповий, теоретичний, складний, фактичний, ілюстративний, вичерпний, порівняльний, об’єктивний, необхідний, проведений, точний, унікальний, попередній, кінцевий, указаний, визначений, практичний, науковий, порушений, актуальний, виконаний, запропонований, висловлений, чіткий, поставлений, достовірний, використаний, представлений.

Робота з пам'яткою

Поміркуйте над послідовністю дій під час підготовки та написання реферату. Розставте пункти в правильному порядку.



ПАМ’ЯТКА «Особливості написання рефератів»

  1. Дібрати літературу з теми.

  2. Оформити вступ (2 сторінки).

  3. Визначити адресата та мету спілкування.

  4. Скласти план відповідно до обсягу реферату.

  5. Дати перелік висновків, узагальнень, рекомендацій.

  6. Опрацювати відібрані джерела, зробити стислі примітки, виписки цитат.

  7. Слід враховувати особливості наукового стилю мовлення.

  8. Оформити розділи (кожен розділ — 7-10 сторінок; оптимальний обсяг реферату — два розділи).

  9. Під час усного виступу краще розповідати, а не читати реферат (для цього варто скласти план-конспект на 2-4 сторінки).

10. Оформити титульний аркуш (указати назву установи, де виконано роботу, тему реферату, прізвище та ім’я автора, клас (групу, гурток), де він навчається, прізвище та ім’я керівника роботи, рік написання).

Робота з текстом

Прочитайте текст. Коротко перекажіть. Доповніть пам’ятку.

Слово «реферат» походить від латинського «refero», що означає «переказувати, відтворювати, доповідати, повідомляти». Реферат — це короткий виклад, огляд матеріалу з будь-якої проблеми, скорочений зміст книги. Рефератом також називають коротку доповідь з оглядом існуючого готового матеріалу з будь-якої проблеми, але при цьому, як правило, автор все ж готує письмовий варіант плану та конспект того повідомлення, яке він робить на семінарі чи конференції. Референтом називають людину, яка готує узагальнення великого об’єму інформації, з метою економії часу, необхідного на її осмислення й підготовку рішення. Реферати можна розрізняти



за формою й змістом, але загальною ознакою для них є вміст стислого, узагальненого викладу інформації з проблеми, яка викликає інтерес.

Реферат зазвичай пишеться в процесі вивчення однієї з важливих проблем. Мета реферату при цьому — показати, як осмислюється проблема. Є також додаткові цілі: формування навичок самостійної навчально-дослідної роботи, опанування методики аналізу, узагальнення, осмислення інформації і перевірка знань. Реалізація таких цілей втілюється в життя шляхом поступового розв’язання наступних задач: f вивчення літератури з певного питання;

f вивчення інформації, яка міститься в літературі або в ресурсах

Інтернету; f збір і узагальнення матеріалу; f складання плану реферату; f написання реферату; f оформлення реферату.

Реферування припускає, головним чином, виклад чужих думок, висновків, зроблених іншими вченими, але не забороняється висловлювати і свою точку зору з досліджуваної проблеми, хоча б у гіпотетичній формі як припущення, що може бути досліджене, доведене й аргументоване згодом. Більше того, реферат має на меті формування власного ставлення до проблеми, яка вивчається. Реферат відрізняється від курсової і дипломної робіт тим, що ступінь творчості в ньому менша. У рефераті подається лише первинне осмислення й узагальнення певного об’єму інформації, яка накопичена вченими і викладена в літературі (Т. Цимбал).

Вступ обсягом 2 сторінки — важлива частина реферату. У ньому обґрунтовують актуальність обраної теми, оцінюють стан дослідження наукової проблеми, формулюють мету і визначають завдання реферату, дають короткий загальний огляд наявної літератури і використаних джерел. Бажано, щоб початок був яскравим і проблемним, який одразу приверне увагу читача.



Обґрунтування актуальності обраної теми — це насамперед відповідь на питання: «Чому я вибрав цю тему реферату, чим вона мене зацікавила?» До того ж важливо пов’язати її з сучасними проблемами навчання і виховання студентів.

Оцінюючи стан дослідження наукової проблеми, треба коротко висвітлити ту низку відомих авторові наукових уявлень, яка склалася в психологічній науці з цієї проблеми. Скажімо, у вступі реферату на тему «Розвиток особистості студента в процесі навчання» варто зазначити, що існує багато психологічних теорій про механізми розвитку особистості, наприклад, культурно-історична, гуманістична, біхевіоризм, психоаналіз та ін.

Можна запропонувати два варіанти формулювання мети:



  1. Формулювання мети за допомогою дієслів: дослідити, вивчити, визначити, обґрунтувати, проаналізувати, систематизувати, висвітлити, розглянути, узагальнити тощо.

  2. Формулювання мети за допомогою питань.

Завдання роботи — це конкретні сходинки (етапи) досягнення її мети.

У короткому огляді літератури і джерел, з якими автор працював, треба оцінити їхню корисність, доступність, висловити своє ставлення до їхнього змісту.

У рефераті треба висловлювати своє ставлення до того, що викладається. Всі міркування потрібно аргументувати. Варто прагнути, щоб виклад матеріалу був виразним і літературно грамотним, уникати повторень і марнослів’я. До того ж необхідно дотримуватися таких загальних правил: f у наукових текстах не рекомендується вести мову від першої особи однини (судження краще висловлювати в безособовій формі); f при згадуванні в тексті прізвища обов’язково перед ним ставити ініціали;

f кожний розділ (пункт) починати з нової сторінки; f при викладі різних поглядів і наукових положень, цитат, витягів з літератури, необхідно покликатися на використане джерело (Л. Подоляк).

Вибіркова робота

► Оберіть із наведеного списку ту літературу, яку б ви використали при підготовці реферату: 1) за творчістю поетів ХХ століття; 2) щодо особливостей використання стилістичних засобів у мовотворчості; 3) щодо вивчення термінів; 4) щодо дослідження міфопоетики.



  1. Лисиченко Л. А. Багатозначність у лексико-семантичній системі : структурний, семантичний, когнітивний аспекти / Лідія Андріївна Лисиченко.— Харків : Видавнича група «Основа», 2008.— 272 с. 2. Корнодудова Н. М. Візуальне уявлення семантичних зсувів у морській термінології (на матеріалі дослідження лексико-семантичної групи «Вітер») / Н. М. Корнодудова // Мова і культура : [щорічний науковий журнал].— К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2002.— Ч. 1 : Мова і художня творчість.— Т. ІІІ.— Вип. 4.— С. 125-129. 3. Качуровський І. В. Основи аналізу мовних форм (стилістика) : Фігури і тропи / Ігор Васильович Качуровський.— Мюнхен ; Київ, 1995.— 235 с. 4. Калашник В. С. Мова поезії і картина світу / В. С. Калашник // Лінгвістичні дослідження : зб. наук. праць.— 2003.— № 10.— С. 30-35. 5. Бандура О. М. Мова художнього твору : [нарис] / Олександра Михайлівна Бандура. — К. : Дніпро, 1964.— 122 с. 6. Берест Т. М. Семантика художнього слова в поезії 80-90-х років ХХ століття (на матеріалі творів молодих українських авторів) : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 / Берест Тетяна Миколаївна.— Х., 1999.— 199 с. 7. Бірюкова О. О. Лінгвостилістичні особливості української діаспорної поезії 60-80-х років ХХ століття : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 / Бірюкова Олена Олександрівна.— К., 2004.— 188 с. 8. Булашев Г. О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях / Георгій Онисимович Булашев.— К. : Довіра, 1992.— 414 с. 9. Варич Н. І. Структурно-семантичні особливості метафор із компонентом зоря (зірка, лев, комета, метеор) у поезії Б.-І. Антонича / Н. І. Варич // Культура України : зб. ст. — К., 1997.— Вип. 4.— С. 85-92.

  1. Василько З. С. Символіка фольклорного образу / Зоряна Степанівна Василько.— Львів : ДПА Друк, 2004.— 392 с. 11. Марченко М. О. Термінологічні аспекти індивідуальних особливостей мовлення / М. О. Марченко // Новітня філологія.— 2005.— № 1 (21).— С. 232-239. 12. Пустовіт Л. О. Словник української поезії другої половини ХХ століття : семантико-функціональний аспект : [монографія] / Любов Омелянівна Пустовіт / упоряд. В. І. Матюша, П. А. Матюша, І. Л. Михно.— К. : Рідна мова, 2009.— 243 с. практикум з оформлення бібліографії

  • Пригадайте основні правила оформлення літератури. Виправте помилки, наявні в наведених нижче джерелах.

  1. Дроздовський Д. Поетична суб’єктивність у віршах Ірини Жиленко / Д. Дроздовський // Слово і час.— 2008.— № 1, с. 10-18.

  2. Марусик П. «В затінку чуда, в світлі надії.» / П. Марусик // Вітчизна,— 1980, № 3.— С. 205-207. 3. Плачинда С. П. Словник давньоукраїнської міфології / Сергій Петрович Плачинда.— К., Укр. письм., 1993.— 63 С. 4. Єрмоленко С. Я. Нариси з української словесності (стилістика та культура мови) / Світлана Яківна Єрмоленко.— К. : Довіра,— 1999.— 431 с. 5. Укладач : Н. Бєленькова Нема приповідки без правди : [російські прислів’я та приказки з українськими відповідниками] / [уклад. Н. Бєленькова].— [вид. 2-ге, випр. і допов.].— К. : Дніпро, 1969.— 248 с.

  1. підсумок уроку

  2. домашнє завдання

  • Написати реферат із мовознавства.

урок № 103

УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 41. ОСОБЛИВОСТІ НАПИСАННЯ СТАТТІ ДИСКУСІЙНОГО ХАРАКТЕРУ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО СТИЛЮ

Мета: продовжувати знайомити учнів з особливостями публіцистичного стилю, зокрема з особливостями написанням такого жанру, як стаття дискусійного характеру; сприяти розвитку логічного мислення, удосконалювати мовленнєво-комунікативні вміння правильно, чітко висловлювати свою думку, знаходити переконливі аргументи; виховувати людські якості, толерантне ставлення до думок інших осіб.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.

Обладнання: копії текстів, таблиця «Особливості написання статті публіцистичного стилю».

ХІД УРОКУ



  1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

  2. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ТЕМОЮ ТА МЕТОЮ УРОКУ Метод «Дерево мети»

Методичний коментар. Метод «Дерево мети» — це сукупність цілей, що мають свою структуру. «Вершина дерева» становить головну мету, «гілки дерева» — додаткові цілі. Цей метод допомагає учням усвідомити свою мету в колективі та групі, мотивує. Школяр знає, що слід робити на кожному етапі уроку, причому додаткові цілі ведуть до головної.

  • Сформулюйте мету заняття у вигляді дерева.

  1. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ В ПРОЦЕСІ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ

Лінгвістична розминка. Гра «Мої асоціації»

Складіть перелік із семи слів. Обміняйтеся своїми словами з друзями. Спробуйте створити кумедне оповідання, поєднавши слова в єдиний сюжет. Кілька порад: навмисне спотворюйте пропорції, уявляючи предмети зовсім крихітними або ж гігантських розмірів; уявляйте предмети в активному просторі (вони літають, розповзаються, перетікають один в одного); збільшуйте



кількість предметів, уявляючи замість одного — безліч. Перемагає той учасник, чия розповідь буде логічнішою та цікавішою.

Бесіда з учнями




  • Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   31   32   33   34   35   36   37   38   ...   61

Схожі:

Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconПрограма для вступу до магістратури для студентів польського
Предмет фонетики. Теоретичне І практичне значення вивчення фонетики. Три аспекти вивчення звуків мовлення. Органи мови та слуху І...
Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconПрограма для вступу до магістратури для студентів польського
Предмет фонетики. Теоретичне І практичне значення вивчення фонетики. Три аспекти вивчення звуків мовлення. Органи мови та слуху І...
Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconУрок української мови в 10 класі (90 хвилин)
Мета: узагальнити та систематизувати знання учнів про слово, склад лексики, групи слів за значенням, лексикографію, фразеологізми,...
Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconУрок розвитку мовлення №17. Усний докладний переказ тексту з елементами роз­думу. Годинникар І лікар
Тема: Вимова приголосних звуків. Уподіб­нення приголосних звуків. Слухання-розуміння текстів різних стилів І типів мовлення. Урок...
Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconУрок української мови розробила викладач української мови та літератури Рекеда О. Г
Мета. Допомогти учням усвідомити, що мовна стійкість – це ключова риса національномовної особистості
Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconНавчальний посібник з шкільного курсу сучасної української мови. Він призначений для вивчення і повторення основних правил української орфографії і пунктуації на матеріалі художніх текстів,
Він призначений для вивчення І повторення основних правил української орфографії І пунктуації на матеріалі художніх текстів, які...
Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconКонцепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді вступ
Вони уже ввійшли до освітнього І загальновиховного простору, але нинішні суспільні процеси вимагають їх переосмислення, яке відкриває...
Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconУрок української літератури в 9 класі
Підготувала І провела вчитель української мови та літератури Салата Валентина Іванівна
Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconРелігійний стиль не часто потрапляв до кола наукових зацікавлень мовознавців, що було зумовлено дискримінацією церковно-релігійної сфери в тоталітарному суспільстві
Відновлюється й функціонування української мови в церковно-релігійній сфері. Надання українській мові статусу культової, богослужбової...
Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconПознайомитися зі словниковим складом української мови. Познайомитися зі словниковим складом української мови
...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка