Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження



Скачати 12.15 Mb.
Сторінка48/61
Дата конвертації14.04.2017
Розмір12.15 Mb.
ТипУрок
1   ...   44   45   46   47   48   49   50   51   ...   61

Ступені порівняння утворюють тільки якісно-означальні прислівники

Вищий ступінь

Найвищий ступінь

Проста

форма

Складена

форма

Проста форма

Складена форма

Суфікси -ш-, -іш-: дешевше, хутчіше

Слова більш, менш: більш захоплено, менш уважно

Префікс най- + прислівник у формі вищого ступеня: найдешевше. Підсилення за допомогою префіксів як-, що-: якнайшвидше, щонайкраще

Слова найбільш, найменш + прислівник у звичайній формі: більш охайно, найменш вдало


вибіркова робота

► Знайдіть серед наведених прислівників якісно-означальні, випишіть їх та утворіть вищий і найвищий ступені порівняння.

Понині, далеко, ясно, вранці, лагідно, погано, ніжно, восени, по-перше, понині, здалеку, цікаво, мало, холодно, всередині, близько, тихо, по-нашому, понині, глибоко, низько, прекрасно, рішуче, жадібно, широко, востаннє, колись, важко, завжди, м’яко, гірко, синьо, весело.

Лінгвістична командна гра «Намалюй портрет»



  • Складіть літературний портрет одного з однокласників, використовуючи прислівники. Перемагає та команда, яка відгадає, про кого йдеться.

Заповнення таблиці

  • На основі наведених відомостей заповніть таблицю «Правопис прислівників».


Правопис прислівників

Разом

Окремо

Через дефіс













Складні прислівники можуть писатися разом окремо і через дефіс.

Разом пишуться

f прислівники, утворені поєднанням прийменника з повнозначними частинами мови, зокрема з прислівником (відтепер, задовго, набагато); з іменником (вдень, восени, додому); з прикметником, обов’язково коротким, нечленним (востаннє, допізна, замолоду); з числівником (удвоє, учетверо, вперше); із займенником (навіщо, передусім); f прислівники, утворені сполученням кількох прийменників із якоюсь іншою частиною мови: завбільшки, знадвору, навкруги, спідлоба;

f прислівники, утворені поєднанням кількох основ (з прийменником або без нього): босоніж, ліворуч, мимоволі, натщесерце; f прислівники, утворені поєднанням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із різними частинами мови: абикуди, анітрохи, дедалі, щоденно, якраз.

Через дефіс пишуться

f прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по- та закінчень -ому, (-ки): по-братньому, по-дружньому, по-сусідськи; f прислівники, утворені за допомогою прийменника по- від порядкових числівників: по-перше, по-третє;

f прислівники, утворені за допомогою часток будь-, -будь, -небудь, казна-, хтозна-, -то: будь-де, коли-небудь, хтозна-куди; f прислівники, утворені сполученням двох прислівників: десь- інколи, сяк-так, туди-сюди; f прислівники, утворені повторенням слова чи основи за участю службових слів або без них: далеко-далеко, ось-ось, будь-що-будь, віч-на-віч, як-не-як. f Окремо пишуться прислівникові сполуки:

f що складаються з прийменника та іменника, у яких іменник звичайно зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму: без жалю, без кінця, без сумніву, на вибір, на світанку, під гору, по сусідству, по черзі, на щастя; f що складаються з двох іменників або числівників у поєднанні з одним або двома прийменниками: день у день, з дня на день, один в один, раз у раз, час від часу; f що утворені сполученням прийменника з повним прикметником: в основному, в цілому; f що утворені поєднанням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по четверо (З посібника). орфографічний практикум

  • Розкрийте дужки, поясніть правопис.

1. Охоплена жахом, Оксана вскочила в хату, (по)капцем (сяк)так зодяглася, (на)помацки знайшла в сінях весло й побігла до татарського броду (М. Стельмах). 2. Навіть жайворонок співає зовсім (по) нашому, (по)донбасівському (Ю. Яновський). 3. Краю мій! Люблю я тебе (в)день і в (ночі), (в)ранці і (в)вечері і не знаю краю своєї любові! (Панас Мирний). 4. Уже й не осінь (на)дворі, ще й не зима (на)дворі (М. Сом). 5. Всі дні моєї подорожі я був (віч)на (віч) із народом (П. Тичина). 6. (Не)сьогодні (завтра) до неї прийдуть старости (І. Нечуй-Левицький). 7. Вовка він раз (сам)на (сам) відігнав від овець (Панас Мирний). 8. Сичі в гаю перекликались та ясен (раз)у (раз) скрипів (Т. Шевченко). 9. Листоноша мовчки, (на)вшпиньки підійшов до Терентія (О. Довженко). 10. Бігти (на)впростець (чим)далі було важче (Ю. Смолич). 11. Степ уже цвіте (де)не (де) (О. Гончар).

  1. З липи (раз)у (раз) падали жовті листки і нишкли при землі, відходячи (на)завжди з життя — як секунди часу (Р. Іваничук). розподільчий диктант

  • Запишіть словосполучення за колонками: 1) разом; 2) окремо; 3) через дефіс.

(В)цілому завершили, вийшов (на)зустріч, підійшов (у)притул, (по)іншому думав її друг, написано (по)латині, в (врешті)решт, це їй було (до)вподоби, зник (без)вісті, відклав (на)завтра, виходили по (троє), (по)справжньому влип, купив (на)виплат, (до)гори дном, пам’ятаю (до)нині, склав іспит (на)відмінно, прийшов (поза)вчора, розрізав (на)двоє, поділив (на)восьмеро частин, узяв (до)відома, росте (в)глиб, виходили (по)одинці.

Творче конструювання



  • Складіть і запишіть речення, у яких наведені прислівники могли бути написані разом, через дефіс і окремо.

По-нашому, вдень, не сьогодні-завтра, всередині, втрьох, назустріч, забагато.

Практикум із редагування



  • Виправте помилки в написанні прислівників та прислівникових сполучень. Поміркуйте, із чим можуть ще бути пов’язані помилки у вживанні прислівників.

Рік-у-рік, з давніх давен, казнаколи, о пів ночі, по-п’ятеро, сам- на-сам, казна де, ані-трохи, мимо хіть, о півдні, де не де, намить, тишком нишком, пліч о пліч, допобачення, по нашому, коли-не коли, від коли, дозавтра, вцілому, на швидкоруч, чим скоріш, устократ.

Дослідження-характеристика



  • Установіть орфографічне правило для кожної з груп слів.

1. Віч-на-віч, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, всього-на-всього, як-не-як, коли-не-коли. 2. По-перше, по-чесному, по-доброму, по-нашому, по-французькому, по-латині. 3. Раз у раз, рік у рік, сам на сам, з боку на бік, кінець кінцем. 4. Куди-небудь, хтозна-коли, якось-то, казна-де, будь-як. 5. Водночас, насамперед, споконвіку, чимдуж, щоразу. 6. По одному, на горі, на двір, в день, на відмінно.

Дослідження-відновлення



  • Із поданих пар оберіть правильний варіант написання прислівників.

По-заячому — по заячому, по-суті — по суті, на останку — наостанку, на силу — насилу, на прикінці — наприкінці, після завтра — післязавтра, аби як — абияк, ані-трохи — анітрохи, де небудь — де-небудь, ледве ледве — ледве-ледве, рік у рік — рік-у-рік, сам на сам — сам-на-сам, тільки що — тільки-що, будь коли — будь-коли.

Пояснювальний словниковий диктант



  • Запишіть під диктовку слова. Прокоментуйте правопис. Хоч-не-хоч, не дуже, в цілому, повсюди, вщерть, як-не-як,

з боку на бік, віч-на-віч, пліч-о-пліч, день у день, раз у раз, будь- коли, до речі, досхочу, на жаль, назовсім, рано-вранці, анічичирк, анітрохи, на віку, додолу, врозтіч, по-твоєму, по-моєму, по-това- риськи, по закону, до запитання, без кінця, на диво, безсумнівно, без сумніву, ледве-ледве, хтозна-як, будь-як, коли-не-коли, щодуху.

Практикум із перекладу



  • Перекладіть українською мовою.

Метелица уперся в бока, откинулся назад, рассматривая парнишку, и вдруг засмеялся.

Парнишка смущенно, недоверчиво шмыгнул носом, но, поняв, что ничего страшного нет, а все, наоборот, выходит ужасно весело, сморщился так, что нос его вздернулся кверху, и тоже — совсем по-детски — залился озорно и тоненько. От неожиданности Метелица прыснул еще громче, и они оба хохотали так несколько минут: один — раскачиваясь в седле взад и вперед, а другой — упав в траву.

— Ну и насмешил, хозяин! — сказал наконец Метелица, выпрастывая ногу из стремени (А. Фадеев).


  1. ПІДСУМОК УРОКУ

  2. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

  • Запишіть прислівники, розкривши дужки.

По (перше), якось (то), казна (що), віч (на)віч, хтозна (коли), де (не)де, по (козацьки), ані (трохи), (на)право, в (ночі), право (руч.), без (кінця), день (у)день, (в)основному, (в)цілому, ані (як), аби (як), що (дня), що (року), без кінця (краю), з діда (прадіда), раз (по)раз, будь (що)будь, повік (віків), (по)українському, (на)завтра, (до)щенту, (до) речі, (на)споді, (до)снаги, (до)пари, (на)славу, (за)одно, (за)очі, (десь) інде, (з)горда, (по)змовницьки, вряди (годи).

  • Утворіть ступені порівняння від поданих прислівників.

Погано, голосно, швидко, зручно, спокійно, низько, вдало, смутно, журливо, дієво.

УРОК № 117

урок розвитку комунікативних умінь № 49. вимоги до культури мовлення. основні способи виступу

Мета: поглибити відомості учнів про поняття культура мовлення, про вимоги до виступу: дикції, дихання, особливості володіння голосом; розвивати комунікативно-мовленнєві вміння висловлювати власні думки й погляди, логічне й критичне мислення, творчі здібності; формувати здатність бачити та виправляти смислові й стилістичні, лексичні, граматичні неточності; виховувати любов до лінгвістики, прагнення вивчати мову.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.

Обладнання: копії текстів,

ХІД УРОКУ



  1. організаційний момент

  2. ознайомлення з темою та метою уроку

  3. засвоєння нових знань і формування вмінь у процесі виконання практичних завдань

Бесіда з учнями

  • Дайте відповіді на питання.

т Як ви розумієте поняття «культура мовлення»? т Які елементи включає в себе культура мовлення? т Чому культура мовлення важлива для оратора?

робота з навчальним матеріалом



  • Ознайомтеся з навчальною лекцією. Складіть до неї тестові запитання.

Підготувавши промову, зміцнивши її в пам’яті, визначивши порядок і послідовність думок та «прив’язавши» їх до можливих ситуацій, оратору необхідно психологічно налаштуватися на її виголошення. Успіх промови залежить від багатьох чинників, які ораторові слід обов’язково взяти до уваги. Насамперед слід пам’ятати, що навіть дуже приємний голос може втомлювати слухачів. Том не слід безперервно говорити більше сорока хвилин, а краще — до 20-30 хв.

На перший погляд жива публічна мова здається легкою, насправді ж процес виголошення промови є надзвичайно складним. У ньому задіяні нейролінгвістична, анатомо-фізіологічна, акустико- артикуляторна системи, а також психіка людини. Тому під час виголошення промови оратор повинен мати гарне самопочуття, бути спокійним і впевненим у собі.

Важливим критерієм оцінювання промовця є техніка мовлення: дихання, голос, дикція, темп, пауза, інтонація, а також володіння орфоепічними навичками вимови звуків і звукосполучень, структурно-інтонаційне та логічне наголошення.

Дихання. Перед виступом треба звернути увагу на розмір приміщення, його провітрюваність, кількість слухачів. Несвіжим, сухим, як і надмірно вологим, повітрям буде важко дихати. Повітря має бути чистим.

Найкращою позою для виголошення промови є нескуте стояння за столом, кафедрою, трибуною з трохи піднятою головою й розправленими плечима. Мовні органи в такій позі будуть вільними, не затисненими.

Перед виголошенням слід безшумно через ніс набрати повітря й почати говорити на плавному видиху. Повітря в легені потрібно набрати стільки, щоб його вистачило на вимову певної структурно- логічної частини тексту. Витрачають повітря рівномірно й не допускають повного видиху, бо звучання може перейти на неприємний для слухачів фальцет. Щоб не втратити темпу мовлення, треба використовувати природні зупинки (паузи) між блоками тексту для добирання повітря в легені. Поповнювати запас повітря слід вчасно й непомітно.

Голос. Виступ краще починати не дуже голосно, щоб була перспектива за потреби логічного наголошення його підсилювати й щоб вистачило духу, голосу й сили пристойно завершити виступ. Щоб досконало володіти власним голосом, слід знати основні його властивості та індивідуальні якості звучання: повнозвучність — виразне, повне, помірне (не прискорене і не розтягнене) звучання голосних і приголосних звуків, звукосполучень при збігові приголосних, відсутність викрикування окремих звуків; сила — ознака конкретних звуків, яка забезпечує повнозвучність звукоряду, ніби заповнює належний кожному звуку простій. Вона пов’язана з емоційним станом мовця та його здатністю володіти собою. Якщо сильно вимовляти звуки, то у слухачів може скластися враження про агресивність мовлення. Слабке вимовляння звуків справляє враження невпевненості промовця в тому, про що він говорить. Бажано говорити на середньому рівні, щоб за потреби можна було підняти силу голосу чи знизити; милозвучність — вроджена ознака чистого рівномірного звучання (тембр), приємного для слухачів; тон — акустичний компонент голосу, пов’язаний із частотою коливання напружених голосових зв’язок. Сприймається як мелодична ознака звучання поряд із силою голосу. Висота тону є особистою ознакою голосу мовця й залежить від його віку, статі та емоційного стану: голос розгніваної людини вищий за звичайний, а втомленої — нижчий.

Названі ознаки є природними даними нормального голосу, але, безумовно, для повноцінного вияву потрібні орфоепічні тренінги. Говорити потрібно так, щоб у слухачів склалося враження, що промовець може виступати ще довго й цікаво.



Дикція — чітка, виразна вимова звуків. Дикційна нормативність є важливим компонентом культури мови. Дикція забезпечує артикуляційну точність, нормованість, активізує процес спілкування з аудиторією. Оратор із поганою дикцією буде змушувати слухачів або перепитувати інформацію, або «пропускати» її. Для вироблення виразної дикції існують спеціальні вправи.

Темп — часова характеристика усного мовлення, його швидкість. Гарна дикція тісно пов’язана з темпом. Індивідуальний темп мовлення залежить від мовленнєвої звички, психічного стану мовця, ступеня володіння ним усним мовленням та національної мовної традиції (наприклад, темп української мови дещо повільніший від російської). Темп буває повільний, уповільнений, середній, пришвидшений, швидкий. Повільний темп розхолоджує, заколисує слухачів і не активізує до роботи, а надто швидкий сприймається як несерйозний, важкий, бо слухачі не встигають сприймати зміст тексту або в них складається враження, що скоромовкою говорять про щось другорядне. Промовцю важливо вміти змінювати темп: якщо потрібно на чомусь наголосити, щось виділити, темп необхідно сповільнити; якщо ж викладається другорядна інформація, темп можна пришвидшити.

Пауза становить собою своєрідну перерву в мовному потоці. К. Станіславський вважав, що пауза є найважливішим елементом мовлення, одним із його головних козирів. Пауза у мовленні виникає з різних мовнокомунікативних причин: потреби зробити вдих (фізіологічна або люфтпауза), завершити процес мовлення або певний мовленнєвий відтинок (синтаксична), дібрати потрібне слово (пауза метизації), увиразнити, виділити думку, закладену в тексті (логічна пауза), виразити якість почуття (емотивна, або психологічна пауза) або може бути результатом перебивання (ситуативна пауза) тощо. Найважливішими для оратора є логічна й психологічна паузи. Логічна пауза формує промову й допомагає виявити її смисл, а психологічна дає життя думці, фразі й тексту, виражає підтекст. Без логічної паузи мовлення безграмотне, а без психологічної воно позбавлене життя. Логічна пауза пов’язана з розумом, а психологічна — з почуттями.

Важливе значення у викладанні промови має тривалість паузи. Слід пам’ятати, що короткі паузи, які часто повторюються в мові оратора, можуть свідчити про нерішучість, хвилювання, страх тощо; довші паузи вказують на те, що промовець обмірковує слова, шукає потрібні або закінчив говорити. У промові слід застосовувати паузи різної тривалості, але кількість їх має бути помірною. Часті паузи можуть зробити виступ уривчастим і незв’язним. Промовцям також слід уникати звички заповнювати паузи звуками е-е-е, а-а, гм-м. Це античні оратори вказували на те, що мова має бути стриманою, а мовчання — красномовним.



Інтонація — сукупність звукових мовних засобів, завдяки яким передається смисловий, емоційно-експресивний і модальний характер висловлювання, комунікативне значення та ситуативна зумовленість, стилістичне забарвлення тексту. Навіть невелика зміна інтонації міняє значення висловлювання (наприклад, із запитання на здивування). За допомогою інтонації виражають основні комунікативні значення: ствердження, запитання, вигук, спонукання. Оратор повинен досконало володіти інтонацією: робити логічні акценти, підвищувати й знижувати тон, надавати промові мелодійної розмаїтості. Слід пам’ятати, що інтонації, з якою вимовлена фраза, часто довіряють більше, ніж словам, тобто буквальному значенню фрази. Вадою публічного виступу є інтонаційна одноманітність, монотонність звучання. Такі промови не зацікавлюють присутніх, не зачіпають їхню свідомість, а втомлюють, відволікають.

Наголос — виділення складу в слові (словесний); слова в синтагмі (синтагматичний); синтагми у фразі (фразовий). У публічній мові використовуються всі три типи наголосів. Крім того, у ній активно функціонують логічний та емфатичний наголоси.

Успіх та ефект промови залежать від рівня підготовленості оратора, від того, як він виконує свої комунікативні завдання. Вплинути на слухачів, переконати їх у чомусь можна лише за умови гармонійного поєднання вербальних і невербальних складників публічного спілкування (За Л. Мацько та Л. Кравець).

Робота з таблицею

► Заповніть таблицю за зразком, поданим у першому рядку (За



Л. Мацько та Л. Кравець).


Складові техніки мовлення

Критерії оцінки мовлення оратора

Позитивні

Негативні

1.

Дихання

Безшумне, спокійне, вільне, рівномірне, через ніс

Натужне, шумне, через рот, позачергове вдихання

2.

Голос







3.

Дикція







4.

Темп







5.

Пауза







6.

Інтонація







7.

Наголос











орфоепічна робота



  • Прослухайте й проаналізуйте слова щодо відповідності орфоепічним нормам.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   44   45   46   47   48   49   50   51   ...   61

Схожі:

Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconПрограма для вступу до магістратури для студентів польського
Предмет фонетики. Теоретичне І практичне значення вивчення фонетики. Три аспекти вивчення звуків мовлення. Органи мови та слуху І...
Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconПрограма для вступу до магістратури для студентів польського
Предмет фонетики. Теоретичне І практичне значення вивчення фонетики. Три аспекти вивчення звуків мовлення. Органи мови та слуху І...
Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconУрок української мови в 10 класі (90 хвилин)
Мета: узагальнити та систематизувати знання учнів про слово, склад лексики, групи слів за значенням, лексикографію, фразеологізми,...
Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconУрок розвитку мовлення №17. Усний докладний переказ тексту з елементами роз­думу. Годинникар І лікар
Тема: Вимова приголосних звуків. Уподіб­нення приголосних звуків. Слухання-розуміння текстів різних стилів І типів мовлення. Урок...
Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconУрок української мови розробила викладач української мови та літератури Рекеда О. Г
Мета. Допомогти учням усвідомити, що мовна стійкість – це ключова риса національномовної особистості
Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconНавчальний посібник з шкільного курсу сучасної української мови. Він призначений для вивчення і повторення основних правил української орфографії і пунктуації на матеріалі художніх текстів,
Він призначений для вивчення І повторення основних правил української орфографії І пунктуації на матеріалі художніх текстів, які...
Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconКонцепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді вступ
Вони уже ввійшли до освітнього І загальновиховного простору, але нинішні суспільні процеси вимагають їх переосмислення, яке відкриває...
Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconУрок української літератури в 9 класі
Підготувала І провела вчитель української мови та літератури Салата Валентина Іванівна
Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconРелігійний стиль не часто потрапляв до кола наукових зацікавлень мовознавців, що було зумовлено дискримінацією церковно-релігійної сфери в тоталітарному суспільстві
Відновлюється й функціонування української мови в церковно-релігійній сфері. Надання українській мові статусу культової, богослужбової...
Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconПознайомитися зі словниковим складом української мови. Познайомитися зі словниковим складом української мови
...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка