Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження



Скачати 12.15 Mb.
Сторінка50/61
Дата конвертації14.04.2017
Розмір12.15 Mb.
ТипУрок
1   ...   46   47   48   49   50   51   52   53   ...   61

правопис складних прийменників та сполучників. перехід повнозначних слів у прийменники та сполучники. правопис заперечних часток. естетична цінність часток і звуконаслідувань

Мета: актуалізувати, узагальнити, систематизувати та поглибити знання школярів про особливості правопису прийменників, сполучників, заперечних часток; подати відомості про можливість переходу повнозначних слів у прийменники та сполучники; формувати орфографічну грамотність; виховувати любов до рідної мови.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: копії текстів, таблиця «Правопис заперечних часток».

ХІД УРОКУ


  1. організаційний момент

  2. ознайомлення з темою та метою уроку

  3. актуалізація опорних знань

Бесіда з учнями

► Дайте відповіді на питання. т Що таке прийменник?



т Які бувають прийменники за походженням? т Яку частину мови називають сполучником? т На які групи за походженням поділяються сполучники? т На які групи за значенням і синтаксичними функціями в реченні поділяють сполучники? т У чому полягає відмінність між сполучниками сурядності та підрядності? Назвіть групи підрядних та сурядних сполучників. т Що таке частка?

т На які групи за значенням і вживанням поділяють частки? т Чому прийменник, сполучник і частку називають службовими частинами мови? т Що таке звуконаслідування? Для чого його використовують? Довідка. Прийменник — це службова частина мова, яка служить для вираження зв’язків між словами в реченні. У поєднанні

з відмінковими формами іменника, займенника або числівника прийменник вказує на об’єкт чи на обставину дії. За походженням прийменники поділяють на первинні (непохідні) і вторинні (похідні). До первинних належать прийменники без, біля, в, від, до, з, над тощо; до вторинних належать прийменники, утворені поєднанням двох або кількох прийменників (поміж, поза, задля, з-попід тощо) та прийменники, утворені шляхом переходу з інших частин мови, зокрема з іменника (кінець, коло, круг), прислівника (навпроти, поряд), дієприслівника (незважаючи на, зважаючи на).

За будовою прийменники поділяють на прості (у, по, про, протягом, крім, коло), складні — утворені поєднанням кількох простих (з-під, понад, посеред) і складені — утворені поєднанням прийменника з повнозначним словом (у зв’язку з, з метою, за винятком).

Сполучник — це службова частина мови, яка вживається для поєднання членів речення, частин складного речення й окремих речень у текстів. За походженням сполучники поділяються на первинні (нечленовані сполучники, які не мають у мові співвідносних повнозначних слів: а, й, і, та, чи, але) та вторинні (утворені різними способами від інших частин мови: що+б= щоб, за+те=зате, як+би=якби). За значенням і синтаксичними функціями в реченні сполучники поділяють на сполучники сурядності та підрядності. Сполучники сурядності — це сполучники, які поєднують рівноправні члени речення або рівноправні частини складного речення. До них належать: єднальні (і, й, та), протиставні (а, але, та, зате, проте, однак), розділові (або, чи, або...або, чи...чи, чи то...чи то), градаційні (не лише.а й, не тільки.ай). Сполучники підрядності — це сполучники, які виражають залежність однієї частини складнопідрядного речення від іншої. До них належать: часові (коли, як, доки, поки, щойно), причинові (бо, тому що, через те що, у зв’язку з тим що, оскільки), умовні (якщо, якби, як, коли

б), мети (щоб, для того щоб, аби), допустові (хоч, дарма що, хай), наслідкові (так що, так що аж), порівняльні (мов, як, наче, неначе, немовби).

Частка — це службова частина мови, яка надає словам або реченням певних смислових чи емоційно-експресивних відтінків або служить для творенням морфологічних форм та нових слів. За значенням і вживанням частки поділяються на фразові, словотворчі та формотворчі.

Фразові частки або увиразнюють один із компонентів речення, або виражають ставлення мовця до змісту всього висловлювання. Серед фразових часток виділяють три види: 1) що надають смислових відтінків: вказівні (ось, он, ген, то, це), означальні (просто, прямо, просто), видільні (навіть, лише, тільки, хоча б, аж); 2) що вносять модальні та модально-вольові відтінки у значення: власне модальні, що виражають невпевненість, сумнів, припущення або впевненість у чомусь (мовляв, навряд чи, чи не), стверджувальні (так, еге, аякже, атож), заперечні (не, ні, ані), питальні (хіба, чи, невже, що за), спонукальні (давай, бодай, нехай); 3) емоційно- експресивні, що увиразнюють емоційну оцінку висловлювання (як, який, що за, що то за).

Словотворчі частки, поєднуючись з іншими словами, служать для творення нових слів. До них належать частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -завгодно, -би, -б, -же, -ж, не-, ні-, де-, аби-: казна-то, коли-небудь, хтозна-де.

Формотворчі частки використовують для творення: 1) наказового способу дієслів (хай, нехай); 2) умовного способу дієслів (б, би); 3) найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників (най-); 4) зворотної форми дієслова (-ся, -сь).

Звуконаслідувальні вигуки є вираженням акустичних уявлень людини-мовця про звуки, які трапляються в різних життєвих ситуаціях: гав-гав! хрусь! цок-цок! (З посібника).

  1. засвоєння нових знань у процесі виконання практичних завдань

робота з навчальним матеріалом

Ознайомтеся з правилом правопису прийменників.



  1. Прийменники від іменників, займенників, прикметників, числівників пишуться окремо. Проте не слід їх сплутувати з префіксами, які пишуться разом: при березі прибережний, з-під шапки спідлоба, попід вікнами попідвіконню.

  2. Складні прийменники, утворені від первинних за допомогою прийменника з (із), пишуться через дефіс: з-за, із-за, з-посеред.

  3. Складні прийменники, утворені від первинних без прийменника з (із), пишуться разом: заради, задля, поза, понад.

  4. Складні прийменники прислівникового походження пишуться разом (як і відповідні прислівники): всупереч сподіванкам, услід загонові, довкола вогнища.

Проте від прислівників, які пишуться разом, слід відрізняти однозвучні сполучення прийменників з іменниками, що мають при собі додаток у родовому відмінку й пишуться окремо: вглиб (прислівник) — в глиб віків (прийменник з іменником глиб, при якому є додаток у родовому відмінку віків); вбікв бік річки, всерединів середині речення.

5. Окремо пишуться такі складені прийменники, як відповідно до, залежно від, згідно з, на шляху до, за допомогою, незважаючи на (І. Ющук).

Дослідження-відновлення



  • Розкрийте дужки, правильно записавши прийменники.

1. (З)під лісового корча б’є джерельце русявої, чистої тиші (Є. Гуцало). 2. Геть (по)над морем, над хвилями синіми в’ються, не спиняються чаєчки білії (Леся Українка). 3. (Не)зважаючи (на) маленький вітерець, парило і робилося душно (Г. Тютюнник). 4. Той ніколи не доскочить слави, хто (за)для неї на землі живе (В. Симоненко).

  1. (Із)за лісу, (з)за туману, місяць випливає (Т. Шевченко). 6. (З)над хмар часом прилине прощання з літом журавлине (П. Тичина). 7. Ми йдемо серединою бульвару (в)напрямку до східців у порт (Ю. Янов- ський). 8. (По)за хатами тяглися виноградники (І. Нечуй-Левицький).

  1. А обіч (у)здовж неї — стовпи (в)далину (А. Головко).

Дослідження-аналіз

  • Розкрийте дужки. Поясніть, у яких випадках подані слова виступають прийменниковими сполученнями, а в яких є однозвучними з ними прислівниками. З’ясуйте відмінність у правописі.

  1. (На)зустріч із сутіні (в)раз вискочила постать і гукнула, клацнувши рушницею (А. Головко). 2. Кружалком сонце покотилось (на) зустріч місяцеві й тьму (Б.-І. Антонин). 3. (З)ранку почалася справжня осінь (П. Загребельний). 4. Мирон міг довбати шурфи в будь- якому ґрунті (з)ранку до вечора (В. Сліпачук). 5. (У)середині острова над чималою бухтою розташувалися чотири десятки рибальських хат (М. Трублаїні). 6. Як зверху погане, то (в)середині вдвоє (Народна творчість).

Творче конструювання

  • З поданими словами складіть по два речення таким чином, щоб у першому випадку слово виступало як прийменник, а в другому — як інша частина мови (укажіть, яка саме). Прокоментуйте правопис.

Коло, круг, край, кінець, навпроти, поблизу, зважаючи на, навздогін, поряд, з середини, з боку, на початку, внаслідок.

Практикум із перекладу



  • Перекладіть українською мовою. Зверніть увагу на вживання прийменників у російській та українській мові.

Бегать по стадиону, по чайной ложке, важный по значению, добрый по натуре, по прибытии поезда, по истечении срока, вызвать по делам, по праздникам, по вечерам, по выходным, по ошибке, по случаю, по вашей вине, гулять по полю, плыть по течению, называть по фамилии, называть по имени и отчеству, экзамен по алгебре, чемпионат по футболу, занятия по химии, учебник по психологии, специалист по программированию, старший по возрасту, необычный по форме, по поручению, видно по глазах, идти по берегу, по собственному желанию, по его инициативе, по просьбе, по требованию, по ошибке, по понедельникам, не по силам, в адрес, в его пользу, в двух шагах, в рассрочку, в защиту, при любых обстоятельствах, согласно решению, на протяжении определенного времени, при помощи, писать на украинском языке, говорить на английском языке.

робота з навчальним матеріалом



  • Ознайомтесь із правилом правопису сполучників.

  1. Складні сполучники, утворені поєднанням різних слів із частками або прийменниками, звичайно пишуться разом, а саме:

а) з часткою же (ж): адже, отже, тож, отож; але все ж, бо ж, або ж, адже ж (тут частка ж ще не втратила своєї підсилювальної функції);

б) з часткою би (б): якби, мовби, немовби, ніби, щоб; але хоч би, хоча б, коли б;

в) з часткою то: мовбито, немовбито, нібито, начебто, тобто; але коли б то, якби-то, тим-то;

г) з часткою що: якщо, тощо, абощо;

д) з прийменниками: проте, зате, притому, притім, причому.

  1. Складні сполучники таж, теж, тож, якби, якщо, щоб, проте, притому, причому слід відрізняти від однозвучних поєднань самостійних слів (займенників або прислівників) із частками, прийменниками тощо: та ж, те ж, то ж, як би, як що, що б, про те, за те, при тому, при чому. Сполучники не є членами речення й не відповідають на жодне питання, а самостійні слова виступають членами речення й відповідають на ті чи інші питання.

  2. У складених сполучниках, утворених поєднанням самостійних слів, усі складові пишуться окремо: так що, тому що, через те що, для того щоб, з того часу як, дарма що; але частково разом: тимчасом як, незважаючи ні на що (І. Ющук).

розподільчий диктант

Випишіть сполучення в три колонки, залежно від того, як пишеться частина, подана в дужках: разом, окремо чи через дефіс.



Бо (ж)він розумний, усе (ж) не розумію, а (би) була доля, тільки (но) напишу, ніби (то) навмисне, хоч (би) хто один, наче (б) (то) я справді це вчинив, неначе (б) уві сні, та (ж) це мій друг, якби (то) так, коли (б) діло йшло на лад, дарма (що) не сильний, тому (то) й застерігаю, тим (часом) як, адже (ж), було та (й) зникло.

дослідження-аналіз



  • Розкрийте дужки. З’ясуйте, у яких реченнях слова, подані в дужках, є сполучниками, а в яких виступають іншими частинами мови (укажіть, якими саме). Поясніть правопис.

1. (Тим) (часом)як гості розмовляли й пили чай, молодий Радюк приїхав у двір (І. Нечуй-Левицький). 2. А Михайлик (тим) (часом) добіг додому (Б. Грінченко). 3. Як (би) не крутила хуртовина, блисне промінь — крига розтане (З. Гончарук). 4. Як (би) я була зіркою в небі, я б не знала ні туги, ні жалю (Леся Українка). 5. На те й лихо, (що)б з тим лихом боротися (Т. Шевченко). 6. Для того (що) б добратися до того урочища, треба переходити потік (Гр. Тютюнник). 7. Хотіла б я піснею стати у сюю хвилину ясну, (що)б вільно по світі літати, (що)б вітер розносив луну (Леся Українка). 8. Де б він не був, (що) б з ним не трапилося, звик ніколи не схиляти голову (Петро Панч). 9. Хто зробив шкоду, (про)те ніхто не дізнався: (за)те знала одна Василина (І. Нечуй-Левицький). 10. (Про)те діда не видно (В. Нестайко).

зоро-слуховий диктант




  • Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   46   47   48   49   50   51   52   53   ...   61

Схожі:

Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconПрограма для вступу до магістратури для студентів польського
Предмет фонетики. Теоретичне І практичне значення вивчення фонетики. Три аспекти вивчення звуків мовлення. Органи мови та слуху І...
Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconПрограма для вступу до магістратури для студентів польського
Предмет фонетики. Теоретичне І практичне значення вивчення фонетики. Три аспекти вивчення звуків мовлення. Органи мови та слуху І...
Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconУрок української мови в 10 класі (90 хвилин)
Мета: узагальнити та систематизувати знання учнів про слово, склад лексики, групи слів за значенням, лексикографію, фразеологізми,...
Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconУрок розвитку мовлення №17. Усний докладний переказ тексту з елементами роз­думу. Годинникар І лікар
Тема: Вимова приголосних звуків. Уподіб­нення приголосних звуків. Слухання-розуміння текстів різних стилів І типів мовлення. Урок...
Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconУрок української мови розробила викладач української мови та літератури Рекеда О. Г
Мета. Допомогти учням усвідомити, що мовна стійкість – це ключова риса національномовної особистості
Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconНавчальний посібник з шкільного курсу сучасної української мови. Він призначений для вивчення і повторення основних правил української орфографії і пунктуації на матеріалі художніх текстів,
Він призначений для вивчення І повторення основних правил української орфографії І пунктуації на матеріалі художніх текстів, які...
Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconКонцепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді вступ
Вони уже ввійшли до освітнього І загальновиховного простору, але нинішні суспільні процеси вимагають їх переосмислення, яке відкриває...
Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconУрок української літератури в 9 класі
Підготувала І провела вчитель української мови та літератури Салата Валентина Іванівна
Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconРелігійний стиль не часто потрапляв до кола наукових зацікавлень мовознавців, що було зумовлено дискримінацією церковно-релігійної сфери в тоталітарному суспільстві
Відновлюється й функціонування української мови в церковно-релігійній сфері. Надання українській мові статусу культової, богослужбової...
Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження iconПознайомитися зі словниковим складом української мови. Познайомитися зі словниковим складом української мови
...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка