Урок 7 Тема. Франц Кафка співець



Скачати 145,5 Kb.
Дата конвертації07.08.2017
Розмір145,5 Kb.
ТипУрок

Урок 7

Тема. Франц Кафка – «співець відчуження», визначний австрійський письменник-модерніст. Новела «Перевтілення».

Мета: ознайомити учнів з основними відомостями про життя і творчість Ф.Кафки, з конфліктами його світосприйняття, що визначили своєрідність творчості; розвивати вміння та навички аналізу художнього твору, творчу уяву; виховувати почуття гуманізму, доброти.

Обладнання: додаток (7 слайдів): портрет Ф. Кафки, фотоматеріали, схема; виставка творів письменника.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань
Хід уроку

Епіграф: Письменництво і все з ним повязане – суть моєї невеличкої спроби

стати самостійним, спроби втечі. Ф. Кафка


І. Актуалізація опорних знань.

Літературний диктант «Література першої половини ХХ століття».

  1. ХХ століття розвивається під незаперечним впливом …

  2. Більшість філософів будували свої філософські системи, ставлячи у їхній центр … , виводячи цю філософію з … і … цю філософію закінчуючи.

  3. Термін на означення так званих «лівих» (нереалістичних) тенденцій у мистецтві, що виникають у кризові періоди – це …

  4. Естетичну палітру епохи першої половини ХХ ст. передусім визначають такі явища, як…

  5. Футуризм, кубізм, дадаїзм, сюрреалізм, експресіонізм – основні …

  6. Вони створювали колажі з клаптів шпалери, з фрагментів друкованої продукції (газетних, журнальних сторінок), організовували скандальні літературні вечори - це

  7. Засіб зображення психіки людини безпосередньо «зсередини» як складного і плинного процесу – це…

  8. Біля витоків модернізму стоять три найвидатніших прозаїки XX ст. – це…

  9. Література, яка адресована найбільш культурно розвинутій та освіченій частці суспільства.

  10. Стильова хвиля модернізму, визначальною рисою якої є спроба подолання розриву між ідеалом та дійсністю, характерною для романтизму, завдяки могутній силі особистості, здатної перетворити бажане на дійсне.

  11. Для цієї літератури характерні жанри розважального характеру: детектив, вестерн, мелодрама, комікс, фантастика, що розраховані на невибагливі художні смаки і невисокий рівень інтелекту.

  12. Одна з авангардистських течій у мистецтві, головним принципом якої є відобразити напругу переживань та емоцій авторського «я», його суб’єктивне світобачення.

Відповіді

1. Модернізм.

2. Людину, людини, людиною.

3. Авангардизм.

4. Декаданс, ранній модернізм, зрілий модернізм, неореалізм, неоромантизм, школа «потоку свідомості».

5. Течії авангардизму.

6. Дадаїсти.

7. «Потік свідомості»

8. М. Пруст, Дж. Джойс, Ф. Кафка.

9. Елітарна.

10. Неоромантизм.

11. Масова.

12. Експресіонізм.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. (Слайд 1).

  1. Слово вчителя.

Творчість Франца Кафки, якою розпочиналось наше століття, стала однією з вершин сучасної художньої культури. У ній отримали втілення багато актуальних проблем сьогодення, і серед них головні – проблеми особистості і гуманізму. Цей майстер слова угадав наперед і змоделював у своїх творах ту реальність, яка визначить у людській історії обличчя ХХ століття, - реальність тоталітарного суспільства, дегуманізації людських стосунків і кризи особистості. Кафку вважають родоначальником літератури абсурду і чи не першим екзистенціалістом у світовій літературі, тому що, за думкою Альбера Камю, його творчість стала найбільш переконливим втіленням абсурдності буття.

  1. Робота з портретом Ф. Кафки. (Слайд 2).

- Роздивіться портрет Ф.Кафки, виконаний італійським художником Ренато Гуттузо. В якій живописній манері він виконаний? (Портрет виконаний в експресіоністичній манері, оскільки є елементи деформації в рисах худого, страдницького обличчя, круті дуги брів, великі смутні очі й напружений погляд. А червоно-багряний фон ще більше підкреслює неспокій і внутрішню тривогу письменника).

ІІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу. Життєвий і творчий шлях Ф.Кафки.

  1. Робота в малих групах.

1 група. Сторінками життя Ф. Кафки.

2 група. У майстерні митця.

3 група. Складні стосунки Ф.Кафки з батьком.

4 група. Жінки в житті Ф. Кафки.



Методичний коментар: учні працюють за підручником або інформаційними картками, готуючи відповідь на проблемне запитання, яке записане на дошці:: «У чому полягає трагедія Ф. Кафки?»

1 група. Сторінками життя Ф. Кафки.

Франц Кафка (03 липня 1883 р. – 03 червня 1924 р. )- австрійський письменник, лауреат премії ім. Т. Фонтане, один із фундаторів модерністської прози. Зовнішня його біографія була вкрай бідною на події.

Майбутній письменник народився 3 липня 1883 р. у Празі в німецькомовній єврейській родині. (Слайд 3). Його батько, Герман Кафка, був комерсантом, мав крамничку, деякий час йому належала також невелика фабрика.Батько вибився «в люди» з бідніших шарів суспільства. Мати походила з роду більш освіченого й забезпеченого. Серед її предків були люди вчені, схильні до мрійництва та екзотичних витівок. Деякою мірою цю схильність успадкував і Франц. Він мав трьох сестер, однак саме на нього, як на єдиного сина, а отже - як на головного спадкоємця комерційної справи, батько покладав особливі надії, прагнув, щоб син пішов у життя його стежкою.

Прага на той час належала до Австро-Угорської імперії. У цьому місті, що розташувалося на перетині західноєвропейської та слов'янської культур, німецькомовний єврей Ф. Кафка відчував своє нездоланне відчуження. «Як єврей, - пояснював один з німецьких його біографів, - він не був своїм у християнському світі.  Як індиферентний єврей - бо ж таким Кафка був на початку - він не був своїм і серед євреїв. Як людина, що хоч і говорила німецькою, він не був своїм серед німців. Як богемець, він не був цілком австрійцем...» Цікаво, що навіть прізвище письменника було закорінене в чужій йому традиції: воно походило від чеського слова «kafka», що означає «галка». Цей птах був зображений на конвертах фірми Германа Кафки, які його син деякий час використовував для листування.

Від 1893 до 1901 р. Франц навчався у німецькій державній гімназії. Після її закінчення вступив до Празького університету, де студіював юриспруденцію. 1906 р. він здобув звання доктора права, а за рік розпочав службу у системі страхування, де працював багато років, залишаючись скромним чиновником без будь-якого бажання зробити кар'єру. Службові обов'язки були для нього обтяжливими, проте служби він не полишав. Значною мірою вона Кафку влаштовувала: робота у конторі тривала тільки до обіду, отож решту часу він віддавав письменницькій праці. Певно ж, друкуючись від 1909 p., а поготів після отримання престижної премії (1915), він міг би зробити літературну творчість своєю професією. Однак заробляти на життя пером Кафка у жодному разі не хотів. А тому й тягнув безрадісну службу аж до пенсії, на яку передчасно вийшов через сухоти, що звели його у могилу за місяць до сорок першого дня народження.

Зовні непомітним було й особисте життя письменника. За винятком кількох подорожей до різних міст Європи (Цюриха, Мілана, Парижа, Відня, Венеції), а також останнього року, проведеного почасти у Берліні, Кафка прожив відведені йому Долею роки у рідному місті.

Ось яким постає письменник у спогадах свого найближчого друга, літератора М. Брода: «Абсолютна правдивість була однією з головних рис характеру Кафки. Іншою його рисою була скрупульозна сумлінність... Вона виявлялася у питаннях моралі, де він ніколи не залишав без уваги щонайменшої тіні несправедливості... його сумлінність була... наслідком підвищеного почуття відповідальності. Я пригадую один спільно проведений вечір, одразу ж після того, як було опубліковано повідомлення про те, що Італія оголосила війну Туреччині. Ми були у театрі, Франц здавався до краю стривоженим. У антракті він раптом сказав: "Зараз італійські воєнні кораблі стоять у беззахисного берега". І скорботно посміхнувся».

«Одного дня завітавши до мене по обіді (я жив тоді ще у батьків) і розбудивши своїм приходом мого батька, який спав на канапі, він замість вибачення дуже делікатно, немовби заспокоюючи, підняв руки і, потихеньку просуваючись по кімнаті навшпиньки, сказав: "Будь ласка, вважайте, що ви бачите мене у сні"».

«Разом з моєю подругою він якось зайшов до берлінського Акваріума. Там він говорив рибам в освітлених скляних посудинах (пізніше подруга, глибоко вражена, про це мені розповіла): "Тепер я можу спокійно дивитися на вас, я вас більше не їм". Це був час, коли він став строгим вегетаріанцем».

0З червня 1924 р. письменник помер у санаторії Кірлінґ під Віднем. Тіло перевезли до Праги, де було поховане 11 червня 1924 р. на Новому Єврейському Кладовищі в загальній сімейній могилі. (Слайд 4).



2 група. У майстерні митця.

Ф. Кафка писав німецькою мовою, перебуваючи у центрі чеської культури.

Кафка мав посилений інтерес до жанру притчі. Притча – алегоричний твір з чітко вираженою мораллю, з конкретним повчальним змістом. Щоправда, цей жанр під його пером помітно змінився: сюжет став ще менш насиченим подіями, зміст - ще темнішим, символіка - ще складнішою та багатозначнішою; зникла й моральна повчальність, яка мала наставляти читача на «шлях істинний». Новаторство Ф. Кафки яскраво розкривають притчі, в яких авторській обробці піддаються так звані «вічні образи» Прометея, Одіссея,    Вавилонської    вежі    тощо. В одній з них, скажімо, Дон Кіхот зображується як вигадка Санча Панси або, точніше кажучи, як його «чорт» («Правда про Санча Пансу», 1917). А головне - притчі Кафки так само,  як і його афоризми, містили нову «премудрість». Зовні парадоксальна, забарвлена трагііронічними інтонаціями, вона була квінтесенцією світосприймання людини доби початку XX ст.
Чи не найпоказовішою з цієї точки зору є притча про залізничних пасажирів, які потрапили в аварію у фантастичному тунелі, кінець і початок котрого настільки віддалені від місця події, що складається враження повної безвиході («Залізничні пасажири» ). Притча була написана 1917 p., коли Європа задихалася у згарищах Першої світової війни, здригалася від революцій царська Росія і тріщала по всіх швах, готова ось-ось впасти, давня імперія Габсбурґів. Звісно, перше, що спадає на думку у зв'язку з кафківською притчею, - це момент віддзеркалення згаданих історичних катаклізмів. Одначе сюжет притчі, безперечно, має дещо глибші смисли. Катастрофа в тунелі - це метафора глухого кута, в який загнало себе людство доби краху гуманістичних цінностей та історичного прогресу. Вона позначає собою стан духовного паралічу, коли унеможливилися і мета загальнолюдського буття, і шлях до неї. Та й людство, перетворене притчовою фантазією Кафки на залізничних пасажирів, виявляється знеособленою юрбою (не випадково у творі використано колективне «ми»), в котрій особистості з'єднані між собою поверховими, нетривалими й спонтанними взаєминами. І світ, який спостерігають постраждалі навколо себе, постає сумним тунелем, відрізаним від духовного світла, наповненим уламками потяга, привидами, чудовиськами та «калейдоскопічною» (себто безглуздою й замкненою у колі повторень) грою... Мине майже тридцять років, і на уламках світу, зруйнованого Другою світовою війною, людство переживе той самий стан, якого зазнали кафківські «залізничні пасажири».

Центральним персонажем кафківського світу є «маленька людина» XX ст., яка перебуває під тиском влади. Щоправда, у Кафки ця людина виявляється ще більш нікчемною, ще більш приниженою, ніж у реалістів XIX ст.

Саме такого Ніхто-героя читач зустрічає у новелі «Верхи на кадобі» (1917), її герой, змучений злиднями й нестерпним холодом жебрак, вирушає до вугляра, щоб випросити хоч би лопату найгіршого вугілля. Звісно, його благання залишаються без відповіді. Здавалося б, читачеві пропонується класична історія поразки «маленької людини» у зіткненні з тими, хто стоїть на вищому соціальному щаблі. Однак у Кафки ця історія, набуваючи фантастичного характеру, виходить за межі традиційної схеми.

Упродовж розвитку сюжету «дрібний калібр» героя скорочується до нуля. З небажаним клієнтом поводяться як з «порожнім місцем»: дружина вугляра, котра визирнула за двері, аби перевірити, чи не стоїть там хтось, удає, ніби нікого не бачить. Утім герой і сам підтверджує, що позбавлений людської вагомості, навіть ваги: досить зверхнього жесту господині, аби зрушене повітря могло його, легшого за власний порожній кадібець чи снігову порошу, підхопити й понести у холодний небесний простір.

Ця підкреслена «невагомість» є гротескним загостренням епохального знецінення особистості, внаслідок котрого, власне, й сталися такі трагедії XX ст., як Голодомор чи Освенцім. І холод, майстерно зображений у новелі, теж прочитується в інакомовному ключі - як метафора світу, байдужого до людини, що з відчаєм жебрака простягає руку за крихтами душевного тепла.

Всеохоплююче, загальнозначуще письменник поєднує з найдрібнішим, приватним - точніше сказати, з тими подіями, що відбувалися у його власному житті. Звідси - вирішальна роль автобіографічного начала у кафківській прозі.

Втім, не варто шукати у творах цього письменника безпосереднього віддзеркалення певних ситуацій власного життя, зовні такого непомітного. Йдеться про зашифрований у самобутній образності духовний досвід митця, про його внутрішню біографію, що, на відміну від біографії зовнішньої, раз у раз вибухала грандіозними у масштабах особистості трагедіями. Ці трагедії розгорталися у площині взаємин Кафки з батьком, жінками та власною творчістю.

Плодами літературної праці, що тривала близько двадцяти років, стали три незавершених романи: «Зниклий безвісти» (інша назва - «Америка», був розпочатий 1912 p.), «Процес» (1914—1915), «Замок» (1922); новели, притчі, афоризми. Особливе місце у літературній спадщині Ф. Кафки посідають його щоденники та листи, що балансують на межі документальної та художньої прози. Лише незначна частина написаного побачила світ за життя автора: два уривки з новели «Опис однієї боротьби» (1909), збірка «Споглядання» (1913), перший розділ роману «Зниклий безвісти» (1913), новели «Вирок» (1912), «Перевтілення» (1912), «У виправній колонії» (1919), збірка новел «Сільський лікар» (1919); упродовж останнього року життя Кафка готував до друку збірку «Голодомайстер». Солідні видавництва залюбки бралися за публікацію його творів. Однак сам Кафка, постійно незадоволений тим, що виходило з-під його пера, не хотів оприлюднювати сумнівні речі, а таких, на його прискіпливий погляд, була більшість. У своєму заповіті він розпорядився спалити значну частину рукописів. І тільки завдяки М. Броду, який розумів, що йдеться про рукописи генія, а тому не лише ухилився від виконання останньої волі друга, а й доклав багато зусиль для публікації його творів, ім'я Ф. Кафки стало відомим широкому читацькому загалу. (Слайд 5).



3 група. Складні стосунки Ф. Кафки з батьком.

Батько письменника Герман Кафка належав до того типу людей з народу, які, маючи міцне здоров'я, добрячий апетит до життя й честолюбне прагнення «вибитися в люди», успішно завойовували краще, ніж передбачено їхнім середовищем, місце під сонцем. Він подолав шлях від сина сільського різника до празького комерсанта середньої руки - тобто спромігся, попри злидні та щоденну боротьбу за фізичне виживання, власними руками створити капітал, який дозволив йому вести свою справу, забезпечуючи добробут дружині й дітям. Ці обставини, одначе, спричинилися до того, що з сильної та волюнтаристської натури вигартувалася особистість з ознаками домашнього тирана. Досвід власного успіху переконав Германа Кафку в тому, що обрана ним життєва позиція є непогрішимо вірною, а властиві його характерові риси - еталонними. Принаймні - для єдиного сина, в якому він волів бачити свого спадкоємця. Проте син, який не був наділений ані батьківською енергією («Я - худий, слабкий, вузькогрудий, - писав Франц батькові. - Ти - сильний, великий, з широкими плечима»), ані його простодушним ставленням до життя, сприймав таке виховання як деспотичне втручання в свою особистість і в міру своїх слабких сил чинив йому опір. Цей опір, набуваючи різних форм, розтягнувся на все життя письменника (батько його пережив). Разом з тим батько був у його очах людиною не лише авторитарною, а й насправді авторитетною; відтак прагнення протистояти його впливові поєднувалося у душі сина зі щирим почуттям глибокої поваги й любові. Це засвідчує славнозвісний кафківський «Лист батькові» (1919), що увійшов в історію літератури як художньо-сповідальний документ одвічних драматичних взаємин між старшим і молодшим і поколіннями у родині: змальований у ньому портрет сімейного тирана доповнювався несподіваними вибухами щемливих синівських почуттів і почуттям глибокої провини.

У цьому листі, який, до речі, не дійшов до батька, бо, за однією версією, був знищений матір’ю, за іншою – залишився не відправленим, Франц згадував дитячі роки, наповнені страхом перед жорстокістю, гнівом, несправедливістю батька.

Наведемо кілька характерних цитат з цього листа: «І я - такий, який я є (абстрагуючись від засад і впливів життя), -я результат Твого виховання і моєї покірливості... Ти говорив: "Не заперечувати!" - і хотів у такий спосіб змусити замовчати у мені неприємні Тобі сили опору, але Твій вплив був надто сильним, а я був надто слухняним, я замовкав, ховався від Тебе і наважувався поворушитися лише тоді, коли опинявся так далеко від Тебе, що Твоя могутність не могла мене досягнути, принаймні безпосередньо... Однак Ти знову поставав переді мною, і Тобі все знову здавалося "контра", хоча це було лише природним наслідком Твоєї сили та моєї слабкості».

«Коли я починав робити щось таке, що Тобі не подобалось, і Ти загрожував мені невдачею, благоговіння перед Твоєю думкою було таким великим, що невдача, нехай навіть згодом, була неминучою. Я втрачав впевненість у власних діях. Мене охоплювали вагання й сумніви. Чим старшим я ставав, тим більше накопичувалося матеріалу, який Ти міг мені продемонструвати як досвід моєї ницості, поволі ж виявлялося, що Ти певною мірою правий. Я знову ж таки побоююся стверджувати, що став таким тільки через Тебе; Ти лише підсилив те, що було в мені закладене, проте підсилив у великій мірі, тому що влада Твоя наді мною була дуже велика...»

Не дивно, що батько у свідомості митця перетворився на уособлення авторитарної влади з її байдужістю до особистості, тотальною присутністю й абсурдністю дій. Взаємини з батьком стали одним з головних автобіографічних джерел наскрізних у кафківській прозі мотивів суду, провини та покарання; абсурдності та катастрофічності людського існування; таємничої всесильної влади та приреченості бунту особистості проти ворожих сил.

Самотність навколо Кафки посилювалася, і навіть сестри не допомагали йому вийти з неї. Стосунки з сім’єю були важкі, але Кафка був хворобливо прив’язаний до рідного дому, переживаючи щемливі синівські почуття: «Я…постійно стою перед своєю сім’єю і широко розмахую ножем, намагаючись одночасно їх і поранити і захистити».

4 група. Жінки в житті Ф.Кафки.

Кілька разів Кафка намагався взяти шлюб. З першою своєю нареченою берлінською дівчиною Феліцією Бауер він упродовж п'яти років заручався навіть двічі. Однак щоразу після виснажливих вагань все ж таки відмовлявся від планів на подружнє життя.

Однією з найвизначніших подій особистого життя Ф. Кафки була зустріч з журналісткою і перекладачкою Міленою Єсенською (вона, до речі, стала першою перекладачкою його творів чеською мовою). (Слайд 6). Ця жінка мала непересічну вдачу (друзі порівнювали Мілену з героїнею стендалівського роману «Червоне і чорне» Матильдою де ла Моль). Її Кафка по-справжньому любив; та й вона, напевне, була єдиною жінкою, яка його добре розуміла. Саме Мілені належить широко цитована у критичній літературі характеристика письменника: «Для нього життя взагалі - щось зовсім інше, ніж для інших людей, і передусім: гроші, біржа, валютний банк, друкарська машинка для нього зовсім містичні речі... Для нього служба, зокрема й власна, - щось настільки ж загадкове і чудне, як локомотив для дитини... Зрозуміло, ми всі начебто пристосовані до життя, але лише тому, що нам одного разу вдалося знайти спасіння у брехні, у засліпленості, у запалі, в оптимізмі, у непохитності переконань - у будь-чому. А він ніколи не шукав рятівного захистку, ні в чому. Він абсолютно нездатний збрехати, як нездатний напитися. У нього ніде немає притулку і захистку. Він як голий з-поміж одягнутих...»

Утім, любовні стосунки з М. Єсенською, що їх письменник переживав з величезною емоційною інтенсивністю, також не увінчалися шлюбом: Мілена була заміжньою жінкою і, попри сильне почуття до Кафки, так і не наважилася покинути свого чоловіка.

Неофіційною дружиною письменника наприкінці його життя стала 19-річна Дора Дімант. Їхнє подружнє життя не мало важливого для Кафки офіційного статусу: батько дівчини не дав свого дозволу на цей шлюб. Не зупинившись перед конфліктом з родиною, вона оселилася разом з коханим у холодному й голодному Берліні. Втім, разом їм судилося прожити лише близько року - того самого, протягом якого тяжко хворий на сухоти Кафка повільно вмирав. Молода жінка самовіддано доглядала його.


  1. Обговорення проблемного запитання: «У чому полягає трагедія Ф. Кафки?» (Трагізм життя Ф. Кафки зумовлювався конфліктом з батьком, любовними перипетіями, ретельним ставленням до служби, постійним невдоволенням самим собою. Відчуття невпевненості у власних діях, вагання і сумніви, розрив між дійсністю і мріями призвели до приреченості письменника як особистості. Внутрішній світ Ф. Кафки – в його самобутній і пророчій творчості. )

  2. Робота з епіграфом.

  • Від кого ж тікає Ф Кафка?

  1. Бесіда за текстом новели.

Методичний коментар: учні дають відповіді на запитання, підтверджуючи свої відповіді цитатами твору.

  • Грегор Замза – головний герой твору. Що з ним сталося одного ранку?

  • Ким був Грегор до цього нещастя?

  • Про що думав і як сприйняв свій новий стан Грегор?

  • Як жилося Грегору до перевтілення?

  • Як сім’я поставилася до того, що сталося з Грегором?

  • Що вражає в цьому перетворенні?

ІV. Підсумок уроку. (Слайд 7).

- Чому, на вашу думку, Ф. Кафка зажив слави пророка ХХ століття?



V. Домашнє завдання.

Для всіх учнів. Скориставшись матеріалом учнівського портфоліо, переглянути фільм «Перевтілення» і співставити кіноверсію з однойменним твором Ф. Кафки. Знайти в тексті новели докази того, що Грегор перетворився зовнішньо, а внутрішньо залишається людиною.

Індивідуальне завдання. Тема «маленької людини» у світовій літературі.
Каталог: Files -> downloads
downloads -> «Це склад книжок» так скептик говорив, «Це храм душі» естет йому відмовив, Тут джерело всіх радощів земних, І їх дарують нам без цінним словом…»
downloads -> Для вчителів зарубіжної літератури
downloads -> Методичні рекомендації щодо викладання світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році // Зарубіжна літератури в школах України. 2013. №7-8
downloads -> Талант людини це божий дар
downloads -> Василь Стус постать,що єднає
downloads -> Антон павлович чехов
downloads -> Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. Моя автобіографія
downloads -> Урок 1 т ема. Вступ. Роль художньої літератури у формуванні життєвих цінностей людини


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Урок 7 Тема. Франц Кафка співець iconТема. Франц Кафка(1883-1924). Життєвий І творчий шлях письменника. Кафка австрійський письменник-модерніст. Своєрідність світобачення та його художнє втілення в оповіданні «Перевтілення»

Урок 7 Тема. Франц Кафка співець iconТема. Франц Кафка. Новела «Перевтілення». (4 год.)
Новела «Перевтілення». Зображення трагедії відчуження особистості. Зміст центральної метафори в творі. Внутрішні суперечності головного...
Урок 7 Тема. Франц Кафка співець iconЗакоханий у страждання
Франц Кафка — австрійський письменник, один із основоположників літератури модернізму
Урок 7 Тема. Франц Кафка співець iconМаленької людини
...
Урок 7 Тема. Франц Кафка співець iconДраматургія Бернард Шоу «Пігмаліон» Франц Кафка
«Не може людина по-справжньому розділити чуже горе, яке не бачить на власні очі»
Урок 7 Тема. Франц Кафка співець iconМетодична розробка відкритого заняття з теми: Франц Кафка. Проблема
Перед викладачем зарубіжної літератури завжди крім загальних цілей навчання стоять ще власні цілі, зумовлені особливостями викладання...
Урок 7 Тема. Франц Кафка співець iconФранц кафка (1883-1924)
Перевтілення. Нерідко фантастичність твору відволікає недосвідчених читачів від суті твору, але для тих, хто справді шанує філософські...
Урок 7 Тема. Франц Кафка співець iconФранц кафка оповідання з німецької переклав Іван кошелівець вирок
Він саме закінчив писати одному другові юності, що перебував тепер на чужині, листа, повільно, ніби граючися, заклеїв його І потім,...
Урок 7 Тема. Франц Кафка співець iconФранц Кафка
Він полюбляє жести І тому вдається до них нечасто Він завжди супроводжує свої рухи І жести посмішкою, немовби вибачається І хоче...
Урок 7 Тема. Франц Кафка співець iconУрок за творчістю поета Валентина Грабовського
Башманівська Любов. Література рідного краю. Співець Полісся (урок за творчістю В. Грабовського) // Дивослово. – 2004. – №8. – С....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка