Урок вивчення нового матеріалу ( урок-дослідження )



Скачати 217.75 Kb.
Дата конвертації16.03.2018
Розмір217.75 Kb.

Тема. Улас Самчук. Життя і творчість. Авторське «Я» письменника на сторінках спогадів «На білому коні» та «На коні вороному». Осмислення вічних проблем буття у романі «Марія».

Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю письменника, його громадянською позицією, дати загальну характеристику творчості; через філософський зміст дослідити осмислення вічних проблем буття українців, його світогляду, менталітету, історії; поглибити розуміння літературознавчих термінів, навички аналізу літературного твору; формувати високу національну свідомість учнів, виховувати активну творчу особистість.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу ( урок-дослідження )

Обладнання: портрет письменника, Сократівський лабіринт, картки із цитатами.

Хід уроку

І. Організація класу

ІІ. Повідомлення теми, мети уроку

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Вступне слово вчителя.

Уласові Самчукові

Не так уже й багато на Землі —

тих іскор Божих творчого горіння.

Сяйне одна чи дві на покоління

метеоритним спалахом в імлі...

Яке блаженство і який то біль -

людської пристрасті терпке причастя...

Але чи є, скажіть, великим щастям

творить щедроти у краю рабів?

Віншують нобелістів королі,

у троннім залі - урочисті речі,

та не тобі. У тебе - хрест предтечі

лауреатів вільної землі.

(Рибенко Лідія)

Сьогодні в нас у гостях —Улас Самчук, одна з найяскравіших постатей українства, людина, яка зуміла втілити в собі найкращі риси-українсь­кої ментальності - ліризм, поетичність, вразливість серця - і перебороти його найбільші хиби: почуття меншовартості, індивідуалізм, невміння підпорядковувати свої інтереси інтересам загалу. Тому вивчення його біографії - це заглиблення у багатий духовний світ письменника, аби зрозуміти, відчути його, аби знайти в ньому те, що має стати опорою у власному житті.



На звороті дошки:

Епопея (грец.) — великий за обсягом мону­ментальний твір епічного характеру, в якому ши­роко і всебічно відображено значні історичні події в житті народу.

Духовний світ — це особливості світобачення, почуттів, вольових настанов письменника, його погляди на себе, на світ, своє місце у світі.

Хто такий Гомер? (Сліпий співець, автор двох епопей: «Іліада» й... «Одіссея».)

А що це за жанр такий — «епопея»? (Звер­нення до запису на дошці, його коментування.)

Так от, в Гомера було дві — епопеї: «Іліада» й «Одіссея». І цим він уславив себе на весь світ. І з тих давніх часів співців, які створювали ве­личні полотна, так і називають: гомерами.

А чи відомо вам, що жив, і то зовсім недавно, письменник, якого називають «українським Гомером»? І письменник цей — Улас Самчук, за вив­чення творчості якого ми сьогодні беремося. У нього також — унікальний випадок в українській, та й не тільки в українській, літературі — дві епо­пеї: «Волинь» та «Ост». А також прекрасний ро­ман «Марія», а також детектив «Чого не гоїть огонь» (чи не єдиний й на сьогодні твір про боротьбу УПА), і ще... і ще...

Уласа Самчука назвали у привітанні з наго­ди ювілею «великим Учителем свого народу». Як ви гадаєте, чим можна заслужити таку оцінку?



(Відповіді учнів.)
ІV. Засвоєння нового матеріалу.

Учитель. Вирушаючи в 1944 році з України на Захід, розуміючи, що цього разу вже, очевидно, назавжди, Улас Самчук знову й знову задумувався і над власною долею, і над долею свого народу: хто ми? які ми? чому ми такі? і чому наша доля така? Власне, пошукам відповіді на ці запитання присвячена вся художня творчість письменника, про це багато розмірковують його герої, але на цей раз слово вирішив узяти сам автор: «...ще дуже багато недосказаного... і навіть до кінця недодуманого... Що нам треба додумати і досказати».

Так народилися спогади, в основу яких лягли події від 1941 року, коли 8 травня прослалася письменникові дорога на Схід, до батьківського дому, коли вірилося, що приїде він на свою землю як апокаліптичний вершник «на білому коні» з луком переможця,— до року 1944, коли 21 листопада довелося прощатися з Україною, від'їжджаючи «на коні вороному» «з вагою в руці своїй, щоб все зважити і все розсудити». Ці спогади - це і самохарактеристика, пошуки витоків власного «я» (природа, історія, культура; родина, найближче оточення, освіта).

Пропонується такий план сьогоднішнього уроку:

1. Робота з підручником та індивідуальними картками: створення психологічного портрета пись­менника (5 хв).

2. Озвучення напрацювань (10 хв).

3. Робота із твором «Марія»:

визначення жанру за методом «лабіринт Сократа» (5хв.)

дослідження проблематики роману (20 хв.)

4. Домашнє завдання (5 хв).

Чи є в когось доповнення, зміни до нього? Ні? Тоді розпочинаємо роботу. Отже, у нас сьогодні нова зустріч. Як і пе­ред кожною зустріччю з новою людиною, ми чо­гось очікуємо. Спробуймо сформулювати нинішні очікування. У робочі зошити запишемо: «Улас Самчук». І далі: «Від зустрічі з особистістю та творчіс­тю письменника я очікую...».



(Озвучення очікувань — технологія «Мікро­фон».)

Отже, зустріч з особистістю — це «Хто він?» і «Який він?».

А як можна дізнатися про це? (Зі спогадів, ав­тобіографій, художніх творів, статей і навіть... шкільного підручника.)

Пропоную вам зробити це через повільне прочитання певного свідчення і вичитати з нього все, що там є. У кожного з вас на парті є уривки із спогадів Уласа Самчука. Повірте, що у невеличкій цитаті можна знайти багато цікавого про письменника. Вам дається 5 хв. для прочитання і осмислення прочитаного, а потім кожен із вас матиме змогу сказати, хто ж такий Улас Самчук, який він.

Накресліть таблицю, яку ми разом заповнимо.
УЛАC САМЧУК

Хто він? Який він?



(Духовний світ письменника)
(Робота з підручником та роздатковим матеріалом в парах, див. додаток)

Учитель. То хто ж він, Улас Самчук? І який він, Улас Самчук?

(Заповнення таблиці)

Рольова гра «Запитання письменнику»

(учні задають питання письменнику, роль якого виконує один із учнів класу)

Учитель. «Шлях в Україну не короткий, не прямий і не легкий… Він простує також через наші душі, через наше серце, наші нерви, наш розум. Розбудова нас самих, нашого духовного єства і нашого характеру – це розбудова України», - так писав Улас Самчук. Сьогодні ми спробували доторкнутися до духовного єства цього письменника, а зараз зробимо перший крок до розуміння його творчості. Переходимо до наступного етапу нашого уроку: Роман «Марія».

1. Історія написання твору (розповідь учителя).

Роман У.Самчука «Марія» написано в ранній пе­ріод творчості митця. Він є ніби підсумком усього попереднього етапу. Ним автор заявив про себе як про майстра зрілого, цілком і повністю сформованого — світоглядно, психологічно, художньо. На найвищих нотах зазвучала найголовніша тема його творчості — драматична доля українського народу на розтерзаних шляхах XX ст.

Роман «Ма­рія» цікавий для нас і важливий для літературного процесу тим, що автор у ньому першим пока­зав протистояння українців і більшовицької орди, несумісність двох світог­лядів, апогей цього протистояння — колективізацію, репресії, голодомор.

Згодом будуть твори І.Багряного, Т.Осьмачки, В.Барки, Д.Гуменної — страшні документи доби, спов­нені викривального пафосу, гнівних інвектив, болю і жаху української душі в тенетах людиноненависниць­кого ладу.

А розпочинає цей ряд своїм романом «Марія» саме У.Самчук.

Визначимо жанр твору та його особливості. Запишіть літературознавчі поняття, тлумачення яких потрібно зробити за «Сократівським лабіринтом».

1. Роман; 2. Хроніка; 3. Сюжетна лінія; 4. Притча; 5. Жанр; 6. Типізація.

7. Філософічність.



Сократівський лабіринт

(По одному примірнику на парту.)

1. Невеликий за обсягом прозовий епічний твір про одну або кілька подій, які відображають типове в житті.

2. Великий епічний твір, складний за будовою, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розк­ривається історія формування характерів багатьох персонажів; із складним сюжетом .

3. Відтворення у літературі певних життєвих явищ за допомогою яскравих картин і образів. У яких одиночне стає виразом загального.

4. Епічний прозовий твір, який характеризується однолінійним сюжетом, більшою кількістю друго­рядних персонажів, відповідною характеристикою їх, наявністю описів.

5. Тотожність філософії і літератури в осяганні істини, увага письменника до світобудови, сенсу людського буття .

6. Ряд подій, через які розкривається формування характеру та історія життя персонажа.

7. Прозовий або драматичний літературний твір, в якому розкривається послідовна історія якихось суспільних або родинних подій за тривалий проміжок часу.

8. Повчальне алегоричне оповідання про людське життя з яскраво висловленою мораллю.

9. Загальне значення, що об’єднує класифікацію літературних творів за різними типами їх поетичної структури.

Примітка: числа в дужках — вказівка на номер поняття, що розкривається. У роздатковому матері­алі ці числа не значаться.

Висновок.

«Марію» Уласа Самчука називають романом. Але ж роман - це «складний за побудовою і великий за розміром епічний твір, у якому широко охоплені життєві події певної епохи та багатогранно й у розвитку змальовані персонажі, кількість яких часто значна... У романах переважно буває кілька головних сюжетних ліній, що перехрещуються й переплітаються між со­бою»'.

Відповідаючи на запитання, учні скажуть, що із названих ознак у «Марії» є широта охоплення подій, значна кількість піднятих проблем і, відповідно, кількість сюжетних ліній, а також глибина розкриття духовного світу персонажів. «Марія» - це справді роман.

Ознаки твору:

А) хронологічні рамки його - 71 рік і 11 місяців (саме стільки прожила головна героїня роману);

Б) кілька головних (доля Марії, Корнія, Гната) та другорядних (життя Лавріна, Максима, Надії та Архипа) сюжетних ліній.

В) у творі піднято багато проблем: любов до землі; любов до праці як основи життя; вірність народу; щастя; духовність, віра в Бога; добро і зло; гріх та його спокутування; аполітичність українського селянства; моральна деградація осо­бистості під впливом більшовицької ідеології; деформація українського, національного характеру; більшовизм як соціальне і духовне явище; влада; ге­ноцид радянської влади проти українського народу; формування національної самосвідомості.

Г) невеликий обсяг твору — результат майстерності письменника, чіткості та лаконізму думки, сконденсованості письма,

Д) автор відтворив філософську систему духовності укра­їнського селянства.

Е) притчевість – яскрава мораль, повчальна оповідь, виражена через художні образи, вчинки персонажів;

Є) філософічність – увага письменника до аспектів буття, філософська наповненість тексту.

Робота над змістом роману.


  1. Розкрийте значення імені Марія. ( та, що гірко плаче, гірка)

  2. Ким є Марія у християнській традиції?

  3. Умотивуйте авторський вибір назви роману.

  4. Одна з головних проблем роману — боротьба добра і зла. Що є добром для українського селянина? А що є злом, гріхом?

5. Доведіть, що найбільшою цінністю для нашого селя­нина споконвіку була земля.

Прочитайте уривок на с. 100—101 від слів: "Недільним ранком..." до — "... легко, радісно".

6.Чому Корній хрестив­ся? До чого? Сам він не може відповісти, а ви? При­сутність якої вищої сили відчував чоловік? Чому на душі йому було "легко і радісно"?

7.Що відчувають герої роману працюючи?

8.Які епізоди засвідчують, що герої роману відчувають себе частинкою навколишньої природи?

Прочитайте уривок на с. 76 від слів: "Корній, Марія і стара мати..." до — "...з наших уст". Який зміст вкладає Марія у слова: "Щастя наше в повноті існування"? Що таке для неї "повнота існування"?

9. Прочитайте уривок на с. 131 від слів: "Думалося так, чоловіче!.." до — "...вилилось нашого поту". У чому вба­чає Корній призначення людини?

10. Чим була для героїв роману віра в Бога?

11. Поняття гріха і неминучості спокути за нього — одна з основ буття української людини. Доведіть чи заперечте цю думку на прикладі життя Марії.

12.Чи осуджує автор Марію за те, що вона пішла до Корнія? А ви?

13. Чи схожі любов Гната і любов Марії? А Корнія і Гната?

14. Чому помирають діти Марії й Гната?

15. Повертається Корній, і Марія покидає Гната. Чи вдається Гнатові попри все зберегти душевну чистоту? Доведіть за текстом.

14. Які образи роману уособлюють зло?

15. Марія пришельців з Півночі називає "татарами". У яко­му ще творі вжито це слово на означення чужої українсько­му народові ментальності? ("Бояриня" Лесі Українки.)

16.Прокоментуйте діалог Марії із солдатом-більшовиком:

— Малчі, старая!.. Ето вайна.

— З ким, люди, війна?

Дайте відповідь на запитання героїні. Чому, на вашу думку, звертаючись до однієї особи, вона вживає мно­жину — "люди"?

Де вперше на сторінках роману з'явилося слово "го­лод"?

17.Прокоментуйте картини колективного господарюван­ня більшовиків. 18. Чому селяни не відчувають радості праці на колгоспному полі?

19. Який зміст вкладає Улас Самчук у слова: "...між вечо­ром, між темнотою чути розлите прокляття, яке плаває тут і запливає до кожного закутка" (с. 136)? Хто кого про­кляв і за що?

20. Опис села (с. 161) — це опис царства зла. Отже, зло торжествує, перемагає? Доведіть або заперечте цю думку.

23. Картини голоду — одні з найсильніших у романі. Недарма його часто так і називають: роман про голодомор. Що відчували ви, читаючи ці сторінки?

Люди помирали від голоду, вбивали один одного за хліб тоді, коли він був поруч. І не просто був, а гинув. Багато хліба. Навіть неве­ликої його частини було б досить, щоб не померла маленька Христя. Не стала б убивцею власної дитини Надія, не перетворилось би «а пустку квітуче колись село.

Такого світ ще не бачив. І вже, мабуть, не побачить. Держава, яка називала себе народною, вбивала свій народ, забравши у нього хліб. Отже, зло торжествує? Воно перемогло? Помирає Марія. Гинуть Лаврін, Архип. Вбивши Мак­сима (як уособлення більшовицького зла), йде з села і вже не повертається Корній. Вбиває маленьку донечку і саму себе Маріїна дочка Надія.

21. Рід Марії гине. Чи трагічний весь настрій твору? Аргументуйте свою відповідь.

22. Прочитайте роздуми Гната від слів: «Сили і любові вам треба...»— до слів: «... не чути себе такими?»

Що в них утверджується?

« Слово моє для мертвих і ненароджених. Слово моє прийдучим вікам. Затямте, ви, сини і дочки великої землі... Затямте, гнані, принижені, затямте, витравлювані голодом, мором!.. Немає кінця нашому життю. Горе тобі, зневірений, горе тобі, виречений самого себе!.. Кажу вам правду велику: краще буде Содо­мові й Гоморрі в день страшного суду, ніж вам, що відреклися й плюнули на матір свою!..»


Висновок. Зло може тривати довго. Навіть дуже довго. Але неминуче переможе Добро. Такий закон життя. Це утверджує своїм романом і У.Самчук. Всеперемо­жна сила добра не тільки в тому, що покарано Максима, добро живе в душі Корнія (він не може вбити собаку, що вірно прослужив йому все життя, навіть на порозі голодної смерті), добро живе в серці Марії, Гната, який несе це добро людям. Щоб людина залишалася людиною, їй потрібні любов і віра. Вони дають силу.

1. Які проблеми, підняті У.Самчуком у романі, ви вважаєте найважливішими?

2. У чому полягає велика правда Гната?

3. Чи допоміг вам роман У.Самчука краще зрозуміти душу української лю­дини? Події в Україні? Чим?

4. Які епізоди з роману, на вашу думку, обов'язково мають бути включені до шкільної хрестоматії.
V. Домашнє завдання.

На вибір:

1. Опрацювати матеріал за підручником стор. 305-311

2. Накреслити схему життєвого шляху У.Сам­чука.

За бажанням:

Підготувати виступи «Композиція роману Уласа Самчука «Марія»; «Проблематика роману; «При­чини трагедії українського селянства в романі «Марія»

Додаток
1. «Я вірю в те, що роблю. Я вірю в силу і святість рідного слова! Я вірю в прийдучість мого велико­го народу!...вірмо! О, як треба вірити! Як багато віри му­сить вмістити в собі наша наболіла душа» (Слово письменника // Волинь. — 1942. — 7 січня).

____________________________________________________________________


2.«Будьмо! Бо ми були і бути хочемо! Будьмо, бо найвища воля поставила нас на сторожі нашої вічності, як живого непідкупного свідка, який дивиться на нас і вказує своїм перстом нашу єдину і ту неповторну Правду. І ніякі царі, ніякі Миколи, ніякі Сталіни не змінили напрямної лінії цієї Правди...» (Шевченко // Волинь. — 1942. — 8 березня).

____________________________________________________________________

3.«...Видержати, не піднести догори рук, не зда­тися і не впасти... Історія, яку звемо своєю, кож­ною [...] сторінкою підтверджує нам одну дуже важ­ливу істину: ще ніколи не сталося так, щоб хтось нас скреслив. [...] Народ України був, є і вічно буде!..

Історія вписує нову сторінку. На малі Європи закреслюється новий простір з назвою Україна. [...] Від нашого настановлення, від нашого хотіння і нашої волі у великій мірі залежить доля Європи.

[...] Ні. Не все одно, як і коли треба прислуха­тися до думки українського народу. Не все одно, як хто з ним поводиться. Не все одно, бути з ним у приязні, чи оголосити йому війну. Бо Украї­нський Народ, як і всі решта народів нашого кон­тиненту має свою гордість, має свої життєві по­треби. І горе тим, які хочуть їх так чи інакше заперечити.

[...] Так було, так є і так буде...» (Так було — так буде // Волинь. — 1942. — 22 березня).

_______________________________________________________________

4.«Лишатися в глухій провінції, замученій поліційними обмеженнями, на півголодному раціоні покорму для душі і тіла... значило знищення. А коли так, я волів бути знищеним у боротьбі. У спротиві. А не в покірному животінню на краю життя...» (Зі спогадів).

_______________________________________________________________

5.«...свобода — це творення вищих і найвищих форм життя, це моральна незалежність духа. [...] Вільний тільки той, хто перемагає хаос. В дусі, в мисленні, в діянні...» (Зі спогадів).

_______________________________________________________________

6.«Рабом є не тільки той, що кориться, а й той, що неволить до покори». «Люблю Захід, Євро­пу. [...] Моїм ідеалом є класичні греки, вчорашні брити і сьогоднішні американці. Хотів би, щоб Україна вирвалась [...] з солодко-елегійного, наставлення і набула тро­хи динаміки драматизму, шорсткости прози, тверезости математики» (Зі спогадів).


7.«Ми мали в руках важливий, справді живий [...] орган друку, безпосередній контакт з найширшими масами, які горіли бажанням почути від нас слово. Стільки років казьонщини, штампованої балаканини, сірої пропаганди, нещирої патетики. І раптом щось інше, безпосереднє, щире. [...] Все, що ми писали, — писали від глибини серця і гли­бини потреби, і читач це відразу відчував» (У.Самчук про газету «Волинь»);

_______________________________________________________________

8.«Хто вірить у большевизм, є свідомий злочи­нець проти себе самого, своєї родини, свого наро­ду. Хто толерує большевизм, є дурень. Хто на­діється, що большевизм міниться, — ідіот. Боль­шевизм є зараза. Де він ступає, там смерть».

_______________________________________________________________

9.«Вищим, незмінним і найсвятішим в житті кожної без винятку людини є Батьківщина. [...] Чи маємо Батьківщину ми? Українці? Маємо. Чи чуємо її? Чи розуміємо? Не завжди! Це є основна при­чина тої розгубленості, в яку попало безліч синів якраз нашої Батьківщини. Бо хто має Батьківщи­ну, хто її чує, любить, той має для чого жити... Жити для Батьківщини — це значить жити для себе, для своїх предків і для своїх нащадків» («Свідомо жити»).

_______________________________________________________________

10. «Народився під час війни, виріс під час війни, зрів під час війни. Одинадцять років війни і революції, 15 років вигнання, 14 миру. Польська, німецька, мадяр­ська в'язниці. Тричі нелегальний перехід кордону. Свідок повстання України, Польщі, Чехословаччини, Карпатської України, Протекторату, Генерального Гу­бернаторства, Райхскомісаріату України, Другого Райху, Третього райху. Свідок їх упадку. Свідок двох найбільших воєн в історії світу. Царі, королі, імператори, президенти, диктатори. Муссоліні, Гітлер, Сталін. Голод 1932-33, концентраційні табори... І вічне вигнання». Так писав про себе Улас Самчук напередодні свого 40-річчя.

_______________________________________________________________

11. « Усі його предки були хліборобами, кріпаками. У спогадах письменник згадує, що рід не був багатим. Дід Антін мав дев'ять десятин землі на чотирьох синів — Ялисея, Олексія, Омелька, Парфена — і дочку Лукію.

«Мої спогади розсипані по світі, але їх концентрація все ще у Дермані»,— писав уже зрілий автор.

«Дермань! Знаєте Ви, що таке Дермань? Ні, сказав би Гоголь, Ви не знаєте, що таке Дермань. Це дуже простора і дуже барвиста казка. Вже здалека розгор­тається вона цілими милями вправо і вліво. Вже здалека виринають у зелені, то знову десь зникають золоті хрести її церков. Вже здалека цілими натовпами пруться зо всіх сторін краєвиди, і горе Вам, чоловіче, коли Ви не митець, не поет, або принаймні звичайний фотоаматор, з будь-яким «Кодаком» начерезпліч... Все то кидається на всіх, ніби зграя звірів. І хоч-не-хоч,— Ви здаєтесь. Зупиняє­тесь, знімаєте капелюха й старанно вітаєте цю царицю волинських сіл»,— захо­плено напише Улас Самчук.


12. «Я був типовим волинським селюком і провінціалом»,— зізнається Улас Сам­чук. Власне, інакше й не могло бути, адже «стиль і дух, і клімат глибокої провінції... мав властивість розчиняти в собі все їй чуже». «Земля наша мало давала нагоди жити великим життям. Особливо у цих наших рамцях глибокої провінції, національного безправ'я і соціальної безпорадности. Бо хіба ніде на планеті так мало уявляли про історично діючий час, як серед мого середовища... Ми перебу­вали в стані історично задавненої стагнації... І, здається, мені першому вдалося це зрозуміти, а коли я це зрозумів — переборення і знищення такого стану стало моєю життєвою метою».

_______________________________________________________________

13. Змалку він мав надзвичайну чутливість, вразливість душі, які породжували мрійливість: «Мені було років дванадцять-тринадцять, я пас на полі корови і, як звичайно, завжди про щось мріяв. Між тим часто мріялося про далекі чужі краї, про людей, про світ». Мав вроджене тяжіння до незвіданого: «У мене з кожною весною прокидався інстинкт птаха, якому все хотілося кудись летіти». Мав тве­резий розум, який дивом, але все ж уживався з чутливістю душі: «Я належу до породи фантастів, які все-таки вірять в людський розум».

_______________________________________________________________

14. Вроджене — це від предків. Батько – «господарський дух», мати— «мрійниця, неграмотний філософ серця. Безпосередній шматок чистої природи в дусі й тілі. Вона могла жити з ласки сонця і щедроти землі, як кожна ластівка». Вміла гарно танцювати, співала, заквітчуючись «віночками з живих квітів, вдягаючись у чудові вишиванки і справжні червоні коралі. Була ірраціональною натурою. Чутливість, ліризм натури, вразливість Уласа Самчука - це від матері. І обом їм він завдячує тим, що став письменником. Бо хоча й хотілося батькам, щоб їхній син став лікарем, учите­лем, інженером, вони не перечили його захопленню літературою.

У родині зберігали прадавні звичаї, традиції, вона жила за віковічними законами, де святими поняттями були Бог, праця, земля, рід, де хліборобський календар диктував розподіл обов'язків, де кожний знав свою роль і місце в житті. Це з родини виніс майбутній письменник переконання, що людей потрібно цінувати «не за їх маєтковим станом, а лише за їх моральними прикметами». Саме завдячуючи цим настановам найвищою цінністю стане для нього на все життя людина, рід, а не групові чи класові інтереси — «немудра вигадка немудрих голів».

_______________________________________________________________

15. «Кобзар» Тараса Шевченка приносить Самчуку нову віру. Іван Франко зміцнює його дух. А були ще книги Майн Ріда, Гі де Мопассана, В.Гюго, Л.Толстого. Вивчати історію допомагали твори В.Скотта, фізику — Жуль Верна, географію — Ф.Купера. Знайомство з біографіями багатьох людей розкривало горизонти, будило уяву, прагнення реалізувати свої мрії.

Любов до книги Улас Самчук збереже на все життя. Пригадуючи труднощі празького періоду, вже сивий майстер розповість, як рятували українську мо­лодь у ті часи книги Блока, Єсеніна, Гумільова, Гоголя, Достоєвського, Толстого, Бальзака, Голсуорсі, Р.Роллана, україн­ських письменників, твори усіх, кого вдавалося дістати.

_______________________________________________________________

16. Боліло серце за рідний край. Цей біль породжував потребу діяти. Як часто наші бажання так і залишаються бажаннями через брак волі до їх здійснення, як часто проголоше­ний патріотизм залишається голою декларацією через те, що людина «любить» Україну, як відомий герой В.Самійленка, - на печі. Улас Самчук - діяв. Окрім головування в літературно-мистецькому гуртку «Юнацтво», окрім просвітницької роботи, коли «брали приступом кожну хату і кожну душу», окрім організації кооперативу, театру, спортивних свят, танцювальної групи, було ще й членство в терористичній групі, яка, як вважали її учасники, була складовою частиною Української Військової Організації (УВО. Діяльність товариств «Просвіта» у західному краї України — це та основа, на якій закладалися початки боротьби за українську державність, формувалася нова людина. Львів став для юнака «тією батьківщиною духа, де виростала нова, модерна, здорова, демократична Україна західнього типу», систему відродження якої він «волів би поширити на решту української території». Саме у Львові, стоячи перед пам'ятником І.Франку, почув слова: «...не бійся, хлопче! Йди у широкий світ! Шукай і знайдеш, стукайся — і тобі відчинять!» «Може, це був голос Христа, а, може, Івана Франка»,— скаже пізніше письменник.

_______________________________________________________________

17. Мета має бути високою, красивою, благородною. Тільки тоді вона поведе людину, допоможе сформувати себе. Недарма О.Довженко зазначав: «Тільки велика мета породжує великі характери». Тому стати письменником У.Самчук мріяв не просто задля самореалізації. Він прагнув реалізувати себе в ім'я національної ідеї. Рабська покірність була чужою його натурі. Франкове «Лиш боротись - значить жить!» стало його кредом. «...Лишатися в глухій провінції, замученій поліційними обмеженнями, на півголодному раціоні покорму для душі і тіла для мене значило знищення. А коли так, я волів бути знищеним у боротьбі. У спротиві. А не в покірному животінню на краю життя...»

18. Погляд спрямовувався на Захід. Військова служба, до якої було покликано юнака, сприйнялася як знамення Боже. Переможець з марафонського бігу на 10 км спортивної дружини 16 піхотного полку 3-ої дивізії отримує медаль Хоробрості та два дні відпочинку. Випросившись на ці два дні до міста, він 23 серпня 1927 року дощової ночі переходить польсько-німецький кордон.

Відбувши за вироком німецького суду 3 тижні ув'язнення за нелегальний перехід кордону, Улас Самчук працює візником у багатого поміщика в м. Бойтені. Навчає згодом польської і російської мов дітей дирек­тора місцевої гімназії і сам навчається. У 1928-1929 роках - у Бреславському університеті, згодом переводиться до Праги в Українсь­кий Вільний Університет, повний курс гуманітарного факультету якого закінчує 1931 року.

_______________________________________________________________

19. «У житті кожної людини є час і місце, що творять вісь її буття. У моєму житті таким місцем була Прага і час, у ній прожитий». Тут він зустрівся з О.Стефановичем, О.Лятуринською, Л.Мосендзом, О.Ольжичем, О.Телігою, тут перебували Д.Дорошенко, О.Олесь, Наталена Королева, тут кувався новий світогляд, наро­джувалася нова література, найяскравішим проявом якої стала «празька шко­ла», тут були написані «Волинь», «Марія», тут зміцнів і скристалізувався його талант, остаточно сформувалася духовна особистість письменника. Це покоління вірило в ідею, в її дієвість і здійснення, вірило в перемогу. Мета, воля, віра - було їхнім кредо. «Я не належав до породи пристрасних політиків, але силою фактів був втягнутий в цю атмосферу молодих людей, яким здавалося все можливим і які майстрували фантастичні плани свого майбутнього».

_______________________________________________________________

20. Поряд з ним дружина - Марія Василівна Зоц. Вони були різні за вдачами, інтересами, фахом. Але доля примхливо звела його одного разу з «молодень­кою дівчиною з сірими схвильованими очима, з наснажливою, пристрасною мовою», яка приїхала з УРСР до брата-емігранта.

Вразлива, а заразом раціональна натура, людина надзвичайної сили волі, ініціативи, працездатності, вона здійснить свою мрію - вивчатиме фармацевти­ку, працюватиме в аптеці, здобуде чеське громадянство (річ на ті часи абсолю­тно неймовірна).

Але, пов'язавши, освятивши і скріпивши два серця «майже якоюсь, містичною силою дуже глибоких емоцій, любови, пристрасти», ця ж доля і розведе їх, заповівши йому довгі роки чужих доріг, а їй - повернення на Україну. Але тепло цього почуття залишиться з ними впродовж усього життя, їй він присвятив перші видання «Волині»: «Тій, що першою читала цю книгу, що її переживала і любила, - Марії Зоц з пошаною присвячую. Автор».
21. Останні роки свого життя Улас Самчук провів у Канаді. Він - один із співзасновників часопису «Наш вік», мисте­цького об'єднання українських письменників «Слово», бере активну участь у згуртуванні волинян Канади та США, діяльності товариства «Волинь», Інституту Дослідів Волині, відродженні давніх звичаїв та обрядів, поширенні їх серед мо­лоді, утвердженні думки про самобутність української культури.

Письменник допомагає збирати кошти на видання книг про історію Волині, праць Івана Огієнка, Степана Килимника. До 50-річчя капели бандуристів ім. Т. Г.Шевченка укладає її літопис, пише розділ до книги про кобзарство Украї­ни. З'являються численні публікації в газеті «Свобода», «Альманах», «Літопис Волині», нові романи, спогади та мемуари.

9 липня 1987 року Улас Самчук помер. Свої невеликі заощадження він пере­дав на видання чергового номера альманаху «Слово» та на спорудження музею-архіву. Ще за життя була випущена ювілейна марка з портретом письмен­ника. В м. Торонто на громадських засадах існує музей Уласа Самчука. У 1994 році в дар Україні було передано його архів.

В Україні видають твори письменника, бібліографія наукових досліджень його творчості налічує більше сотні назв, проводяться конференції, вечори па­м'яті, ім'я і слово Уласа Самчука починають нове життя в незалежній Україні.



Сократівський лабіринт

1. Невеликий за обсягом прозовий епічний твір про одну або кілька подій, які відображають типове в житті.

2. Великий епічний твір, складний за будовою, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розк­ривається історія формування характерів багатьох персонажів; із складним сюжетом .

3. Відтворення у літературі певних життєвих явищ за допомогою яскравих картин і образів. У яких одиночне стає виразом загального.

4. Епічний прозовий твір, який характеризується однолінійним сюжетом, більшою кількістю друго­рядних персонажів, відповідною характеристикою їх, наявністю описів.

5. Тотожність філософії і літератури в осяганні істини, увага письменника до світобудови, сенсу людського буття .

6. Ряд подій, через які розкривається формування характеру та історія життя персонажа.

7. Прозовий або драматичний літературний твір, в якому розкривається послідовна історія якихось суспільних або родинних подій за тривалий проміжок часу.

8. Повчальне алегоричне оповідання про людське життя з яскраво висловленою мораллю.

9. Загальне значення, що об’єднує класифікацію літературних творів за різними типами їх поетичної структури.



____________________________________________________________________

Сократівський лабіринт

1. Невеликий за обсягом прозовий епічний твір про одну або кілька подій, які відображають типове в житті.

2. Великий епічний твір, складний за будовою, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розк­ривається історія формування характерів багатьох персонажів; із складним сюжетом .

3. Відтворення у літературі певних життєвих явищ за допомогою яскравих картин і образів. У яких одиночне стає виразом загального.

4. Епічний прозовий твір, який характеризується однолінійним сюжетом, більшою кількістю друго­рядних персонажів, відповідною характеристикою їх, наявністю описів.

5. Тотожність філософії і літератури в осяганні істини, увага письменника до світобудови, сенсу людського буття .

6. Ряд подій, через які розкривається формування характеру та історія життя персонажа.

7. Прозовий або драматичний літературний твір, в якому розкривається послідовна історія якихось суспільних або родинних подій за тривалий проміжок часу.



8. Повчальне алегоричне оповідання про людське життя з яскраво висловленою мораллю.

9. Загальне значення, що об’єднує класифікацію літературних творів за різними типами їх поетичної структури.

Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Урок вивчення нового матеріалу ( урок-дослідження ) iconУрок вивчення нового матеріалу

Урок вивчення нового матеріалу ( урок-дослідження ) iconУрок вивчення нового матеріалу

Урок вивчення нового матеріалу ( урок-дослідження ) iconУрок вивчення нового матеріалу. Хід уроку І. Організаційний момент
Мета: розповісти учням про самобутність японської культури та літератури; познайоми
Урок вивчення нового матеріалу ( урок-дослідження ) iconУрок узагальнення І систематизації знань
Елементи одного типу зустрічаються в іншому. Наприклад, повноцінного вивчення нового матеріалу не може бути без повторення раніше...
Урок вивчення нового матеріалу ( урок-дослідження ) iconУрок дослідження. Урок блок
Розвивати творчі та мовленнєві здібності учнів. Виховувати повагу до України, рідного слова та його творців. Тип уроку: Урок – дослідження....
Урок вивчення нового матеріалу ( урок-дослідження ) iconУрок вивчення нового матеріалу. Обмін думками, слово вчителя, робота з прислів’ями, робота зі словничком, дослідження порівняння, асоціація, інтерактивна вправа «Доведи або спростуй»
Слово в житті людини. Краса світу І людської душі в художньому слові. Образне слово – першоелемент літератури. Початок словесного...
Урок вивчення нового матеріалу ( урок-дослідження ) iconУрок зі світової літератури 5 клас Тема: О. С. Пушкін. Вступ до поеми «Руслан І Людмила». Уславлення народної казки. Тип уроку: вивчення нового матеріалу
Розвивати навички виразного читання, порівняльного аналізу перекладу І оригіналу
Урок вивчення нового матеріалу ( урок-дослідження ) iconУрок вивчення нового матеріалу. Обладнання
«легендарного поета» та «великого борця за волю свого краю»; розвивати критичне мислення, зв’язне мовлення, навички виразного читання,...
Урок вивчення нового матеріалу ( урок-дослідження ) iconОлександр Довженко. Огляд життя І творчості письменника. Олександр Довженко – кінематографіст. Кіностудія імені О. Довженка Тип уроку
Тип уроку: урок-вивчення нового матеріалу з елементами повторення основних віх літературного процесу ХХ століття
Урок вивчення нового матеріалу ( урок-дослідження ) iconУрок пояснення нового матеріалу
Обладнання: набір карток із завданнями, проектор, мультимедійна дошка, презентація до уроку, ппз «Математика 6 клас»


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка