Урок за Творчістю Василя Стуса



Скачати 165,59 Kb.
Дата конвертації06.05.2017
Розмір165,59 Kb.
ТипУрок



Урок за

Творчістю

Василя Стуса
Підготувала учитель української мови та літератури Вапнярської СЗШ – І – ІІІ ступенів №2

Бондар Валентина Анатоліївна

Тема: Поезія попалена морозом…

(Творчість Василя Стуса)

Мета: навчити розуміти та аналізувати протестну, інтимну, громадську лірику Стуса, ознайомити старшокласників із життєвим шляхом поета світового рівня, борця за справедливість, в’язня ГУЛАГу; виховувати у школярів патріотизм, національну свідомість і гідність.

Тип уроку: урок формування умінь та навичок аналізу літературного твору.

Обладнання: портрет В. Стуса, збірки поета, спогади сучасників, вислови дослідників творчості, епіграф.

Хід уроку
І. Організаційна частина.

ІІ. Повідомлення теми, мети уроку.
Епіграфом уроку хай будуть слова В. Стуса:
« Поет повинен бути людиною. Такою, що повна любові, долає природне почуття зненависті, звільняється од неї, як од скверни. Поет – це людина. Насамперед. А людина – це, насамперед, добродій. Якби було краще жити, я б вірші це писав, а – робив би коло землі… Зневажаю політиків… Ціную здатність чесно померти».
ІІІ. Актуалізація опорних знань. Перевірка домашнього завдання

-1-

Ви отримали друковані матеріали з біографією Василя Стуса, багато ви знаєте ще з попередніх класів та уроків історії. Перевіримо вашу домашню роботу і проведемо літературний диктант.
Біографія для самостійного опрацювання.
З-поміж українських письменників ХХ ст.. доля Василя Стуса найбільш схожа на Шевченкову. Обох переслідувала імперія – відповідно царська та комуністична. Обоє зазнали заслання із забороною творчої діяльності. В обох життя обірвалось на півдорозі (Т. Шевченко помер у 47 літ, В. Стус – у 48). Водночас вони поціновують ся не у своїй природній властивості як поети, яскраві творчі постаті, немислимі поза мистецтвом: у народній уяві обоє окреслюються передовсім як борці за зневаження людські права, за поганьблену національну гідність.

А розпочався життєвий шлях поета – борця Василя Стуса під час різдвяних свят 7 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району на Вінниччині. Дата народження, яка збіглася з днем народження Ісуса Христа, могла стати поштовхом для цькування чи навіть перешкодою для здобуття вищої освіти. Мама побоялась записувати 7 січня, записала 6. Василь питав глибоко віруючою теолога-самоука Семена Покутника, яке значення для людини має дата народження. «Додаткова благодать, щастя. А можливо, хай у меншому, не все космічному огромі, та ж спорідненість з Христовою долею, жертовність самого життя і Голгофа ранньої смерті», - сказав Семен.
Батьки його були селянами. Дитинство, яке сам він назвав «чорним», проходило в атмосфері добра і любові. А ще – народної пісні. В. Стус згадував: « Перші уроки поезії – мамині. Знала багато пісень і вміла дуже інтимно їх співати… Найбільший слід на душі – од маминої колискової

«Ой люлі-люлі, мою дитино». Шевченко над колисковою – це не забувається.

-2-

Навчався спочатку в місцевій школі, потім – у Донбасі, куди сім’я переїхала, коли Василь був ще маленьким хлопчиком.

Пам’ять по собі школа залишила безрадісну. «Шкільне навчання – вадило. Одне чужомовне, а друге – дурне. В четвертому класі щось заримував про собаку. По – російському. Скоро минуло. Відродилось в старших класах, коли прийшла любов», - згадував Василь Стус.

У школі Василь вчився на «відмінно», у 4 – 6 класах знав напам’ять майже весь «Кобзар» Т. Шевченка. Закінчив школу зі срібною медаллю.

1954 року навчався на історико – філологічному факультеті Донецького педінституту. Студентські роки він пізніше назвав «трудними».
Стосувалося це, очевидно, й матеріального буття, а ще більшою мірою казенного, схоластичного навчання, зокрема тієї фальші висвітленні історичного минулого нашого народу, якою була переповнена тогочасна офіційна наука, і передовсім – історія.

Після закінчення інституту вчителює на Кіровоградщині. У 1959 році на сторінках «Літературної газети» вперше побачили світ вірші

В. Стуса напутнім словом А. Малишка. У цей час В. Стус захоплюється світовою літературою . Серед улюблених письменників – Гете, Свідзінський, Рільке, Толстой, Хемінгуей, Пруст, Камю, Фолкнер.

З 1959 по 1961 рік служить в армії. «вірші, звичайно, майже не писалися, оскільки на плечах – погони», - згадував В. Стус. З 1961 року викладає українську мову і літературу в 23 – ій Горлівській школі, працює літературним редактором газети «Соціалістичний Донбас».

-3-

1963 рік став роком вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР. В. Стус працює над дисертацією «Джерела емоційності літературного твору», здає до видавництва «Молодь» першу збірку поезій «Круговерть», бере участь у роботі Клубу творчої молоді (Лесь Та-нюк, Алла Горська, В’ячеслав Чорновіл).

Пригадайте 60 –і роки. Це справжній Ренесанс української літератури!
Д. Павличко, В.Симоненко, Л. Костенко, І. Драч, Є. Гуцало були поколінням новаторів, яке будило національну самосвідомість народу. Шістдесятники докорінно оновили арсенал поезії, виробили нові підходи до творення образів, які будувалися на широкій асоціативності, сміливому введенні в мистецьку практику понять і категорій, пов’язаних із досягненнями науково – технічного прогресу – з розвитком космонавтики, атомної фізики, генетики, значною мірою змінили застиглі уявлення про традиційні поетичні жанрові форми, збагатили образну мову.

Та з другої половини шістдесятих років у житті країни відбулися зміни. З усуненням від влади М. Хрущов розпочався період «застою». Переслідувалися всі, чиї погляди та переконання не збіглися з офіційними канонами. Їм чіпляли ярлики «націоналістів» «дисидентів», заарештовували, кидали до в’язниць та гулагівських таборів. Літературознавці, письменники, художники, що входили до вище згаданого Клубу творчої молоді, протестували проти арештів, гонінь національної інтелігенції, проти переслідувань за прогресивні переконання. Вони найперші зазнали переслідувань. Задушлива атмосфера панувала тоді й в Інституті літератури АН України, директором якого був М.Шамота. Певна річ, що В.Стус із його загостреним почуттям справедливості, правдолюбством, здатністю відчувати чужий біль гостріше, ніж власний, не міг ужитися такій обстановці, тому у вересні 1965 року його виключають з аспірантури. Формальною причиною послужив випадок, що стався в кінотеатрі

-4-
«Україна» на прем’єрі кінофільму С.Параджанова «Тіні забутих предків». після перегляду картини до глядачів звернувся Василь Стус і запропонував висловити протести незаконних дій (арешти серед шістдесятників) уряду КДБ вставанням. А в наказі М. Шамоти зазначалося, що Стус звільнений «за систематичне порушення

норм поведінки аспірантів і працівників наукового закладу».

І почалися поетові поневіряння. Він влаштувався на роботу в будівельній бригаді, яка споруджувала метро, потім – кочегаром у дослідному господарстві Українського науково-дослідницького інституту садівництва. Тут працював недовго. Василя звільнили з тією мотивацією, що кочегаром не може працювати людина з вищою освітою. Дивом пощастило отримати посаду наукового співробітника Державного історичного архіву. Та вже у червні 1966 року Стуса звільнили і з цієї роботи.

Поета не друкували. Однак, незважаючи на утиски та переслідування, В.Стус продовжував поетичну творчість й вів активну громадську діяльність, виступав на захист прав людини, проти свавілля й брежнєвського беззаконня. Поет знав, який тернистий шлях йому судився, та не прагнув «сховатися од долі». Як згадує письменник Ю.Покальчук, у розмові з ним Василь сказав одного разу: «Я просто так не можу! І жити не можу спокійно і не зможу! Я знаю, що за мною одного разу прийдуть, знаю свою долю, але я почуваю, що мушу її пережити саме ось так». У 1970 році в Брюсселі вийшла перша опублікована книжка «Зимові дерева». У цьому ж році була трагічно вбита художниця Алла Горська. У промові над її труною В.Стус звинуватив у вбивстві владу. У середині 1971 року Стус написав листа до президії Спілки письменників України та до центрального комітету комуністичної партії, в якому, звертаючись до совісті керівників і добиваючись правди, відстоював право «шістдесятників» на друк, наголошував на втратах, яких зазнає українська література через те, що таланти не мають змоги видавати свої книги. Ці листи кваліфікували як антирадянську пропаганду.
-5-
У 1971 році у 12 примірниках було видрукувано В.Стуса «Веселий цвинтар».

З січня 1972 року В.Стуса заарештовано. У вироку київського

обласного суду від 7 вересня 1972 року говорилось, що він «систематично виготовляв, зберігав і розповсюджував антирадянські наклепницькі документи, що порочили державний радянський лад, а також займався антирадянською агітацією в усній формі».

Поета було засуджено до позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму на п’ять років і засланням на три роки.

«Під час слідства мені не дали жодного юридичного кодексу, що ознайомив би мене з правилами обвинуваченого. Такі кодекси я вимагав щодня до початку суду. Але мені їх е дали». (В. Стус. Я звинувачую КДБ. Концтабір «Дубровлаг», 1975). У стінах київського КДБ було закладено основу наступної збірки – «Палімпсести». Ув’язнення В.Стус відбував у Мордовії. Восени 1975 року Стуса возили до Києва (на «перевиховання»).

У цей час він був дуже поганому стан через виразку шлунка. Стус не виявив бажання «переховатися» і відмовився розмовляти з катами КДБ. Його привезли назад до табору у Мордовії. Після наполегливих вимог важких шлункових кровотеч йому зробили операцію у спеціальній лікарні для ув’язнених у Ленінграді. (відомо, що політв’язнів не посилають до цієї лікарні, яка вважається найкращою.) У лютому 1976 року, після операції (вирізали три чверті шлунка), Стуса позбавили призначеного йому на шість місяців дієтичного харчування. Поетові було дозволено позачерговий пакунок. Але коли пакунок надійшов до табору, адміністрація повернула його, мовляв, Стус «відмовився від посилки».


-6-

У червні 1976 року, при ліквідації табору ч. 17, у Стуса вилучили 300 віршів. Йому предявили акт про знищення усіх віршів – не менше, ніж 600 – 800 поезій, праці всіх його років табірного життя. Із розформованого табору ч. 17 Стуса перевели до табору ч. 19. Тут у нього щодня робили обшук, роздягали догола і примушували присідати. Стус заявив протест перестав вставати у стрій при перекличці. За це його – важко хворого – помістили до карцеру на 14 діб. Товариші Стуса, вкрай занепокоєні його станом, писали прохання прокуророві, зверталися о представників КДБ у таборі проханням скасувати карцер. Позитивної відповіді не було. Клопоталися перед начальством табору. Просили дати в карцер Стусові хоча б постіль і трошки поліпшити харчування. На це прохання також прийшла відмова. Після двох тижнів у карцері Стус оголосив голодування.

Він вимагав:

  1. Повернути забрані вірші, написані в таборі;

  2. Дати можливість творчо працювати;

  3. Скасувати обмеження на листування (кореспонденції на його ім’я не пропускати).

На знак солідарності зі Стусом голодували вірменин Маркасян і росіянин Солдатов.

1 серпня 1976 року В. Стус спромігся на нечуваний для громадянина тоталітарної системи вчинок – написав заяву до Президії Верховної Ради СРСР з вимогою позбавити його громадянства. «Слідство і суд насправді перекреслили всі мої надії на будь – яку участь у літературному процесі надовго позбавити мене прав людини. Усю мою творчість – поета, критика, перекладача, прозаїка – поставили поза законом; увесь мій 15 – річний доробок сконфіскували і, напевно, в більшості знищили. В ув’язнені я зазнав ще більшості пониження… Таким чином я заявляю: залишатися підданим СРСР я більше не вважаю можливим для себе, і тому прошу виселити мене за границі країни, в якій мої права людини нахабно знехтуванні».

-7-

На початку 1977року В. Стуса відправили етапом на золото видобувну шахту в селище Матросово Магаданської області.

Українська діаспора та передові люди світу пробували підтримати дух В. Стуса й допомогти йому вистояти. У 1977 році у видавництві «Сучасність» було видано Стусову збірку «Свіча в свічаді» - п’яту книгу за кордоном!! Нобелівський лауреат Генріх Белль написав рекомендацію, за якою запального радянського поета було прийнято до міжнародної організації PEN – клубу.

Відбувши покарання, у 1979 році В. Стус повертається в Україну. Роки неволі не зломили його. Ім’я В. Стуса стало широко відомим у цілому світі, його поезії перекладають англійською, німецькою, російською, іспанською та іншими мовами світу. Працює поет у ливарному цеху заводу ім. Паризької Комуни, згодом – на конвеєрі Київського взуттєвого об’єднання «Спорт».

Енергійна громадська й літературна діяльність, вступ до Гельсінської спілки стали приводом до другого арешту.

У травні 1980 року В. Стус отримав немилосердний присуд: десять років позбавлення волі у таборах суворого режиму і п’ять років – заслання. У грудні 1980 року ув’язненого доставили в Кучино Чусовського району Пермської області. Цей табір вважався найстрашнішим в СРСР. Прощаючись з дружиною, В. Стус, передчуваючи непоправне, сказав:

«Такого терміну я не витримаю».

На захист поета і за його звільнення виступила прогресивна громадськість цілого світу, в тому числі відомий німецький письменник, лауреат Нобелівської премії Г. Белль, академік А. Сахаров,який 12 жовтня 1980 року сказав: «Вирок Стусові – сором радянській репресивні системі. Стус – поет. Невже країна, в якій уже загинули або зазнали репресій переслідувань численні її поети, потребує нової жертви, нового сорому? Я закликаю колег Василя Стуса, поетів і письменників у всьому світі, моїх колег – вчених, Міжнародну Амністію, всіх, кому дорога людська гідність справедливість , виступити на захисти на захист Стуса».

-8-

У 1981 році відбулося останнє побачення В. Стуса з дружиною і сином. Допомогти радянському політичному в’язневі було нелегко. Х середини 1982 року Василеві Стусові заборонено пересилати в листах до батьків і дружини власні твори. У грудні на нього покладено ще одне покарання – рік камери – одинички. В ув’язненні В. Стус створив останню збірку – «Птах душі», яку було конфісковано. Поет назвав своїх мучеників катами і вічі, за що його били й кидали в карцер. У ніч з 3 на 4 вересня 1985 року

В. Стус помер. Містична знаменна дата: саме 4 вересня, тільки 1965 року, відбулася прем’єра «Тіней забутих предків», дата Василевого виступу, після життя В. Стуса досі не з’ясовані. Що стало причиною смерті? Його поховали на кладовищі у селі Борисово таємно, уночі, за декілька годин прибуття дружини і сина, які хотіли забрати тіло В. Стуса.

Через 4 роки поета було повністю реабілітовано «за відсутністю складу злочину».

16 – 19 листопада 1989 року відбулося перевиховання праху В. Стуса його побратимів Ю. Литвина і О. Тихого, замордованих тоталітарною системою в тюрмах та концтаборах, на Байковому кладовищі. Похорон перетворився і тридцятитисячну маніфестацію. Поховали 47 – річного Василя Стуса біля померлого теж у шевченківському віці відомого актора Івана Миколайчука. У 19991 році В. Стусу було присуджено Державну премію ім. Т.Г. Шевченка за збірку «Дорога болю». Ця книга була першою, надрукованою в Україні.

-9-

ІІІ Створення проблемної ситуації

Шановні друзі! На дошці я напишу питання, яке потребує вашого осмислення та відповіді:



Чи міг Стус прожити своє життя спокійно, терпляче, з похиленою головою?

Я чекатиму ваших думок з даного приводу наприкінці уроку.

VI Вивчення нового матеріалу. Пізнавальні вправи.

Робота в групах.

Шановні друзі! Зараз ви отримаєте вірші Стуса. Визначте тематику, жанрову приналежність, зверніть увагу на тропи стилістику.

Група №1

На колимськім морозі калина

Зацвітає рудими слізьми.

неосяжна осонцена днина,

І собором дзвінким Україна

написалась на мурах тюрми

Безгоміння, безлюддя довкола,

-10-

тільки сонце і простір, і сніг.

І котилось куль – покотьолом

Моє серце в ведмежий барліг.

І зголілі модрини кричали,

тонко олень писався в імлі,

і зійшлися кінці і начала

на оцій чужинецькій землі.

Група №2

«На Колимі запахло чебрецем…»

На Колимі запахло чебрецем

і руто – м’ятою, і кропивою.

Кохано сестро, дякую! З любов’ю

паду в про тебе спогади лицем.

А й спогади: сліпна коротка мить,

і ти в сльозах – обранена об мужа.

Квадратний отвір вахти, і байдужа

сторожа. І дрібненький син кричить:

«Татусю до побачення!» А ми

-11-


вдивляємося в те, що на екрані

яви чи снива. О мої кохані

розлучні лада, як вас світ гнітить

бо вас обпертий. Від рамена – крик,

високий зойк – у дві гінкі долоні,

неначе руди, мов многоколонні

голосники атлантових музик.

Група №3

«Наснилося, з розлуки наверзлося…»

Наснилося, з розлуки наверзлося,

З морозу склякло, з туги – аж лящить.

Над Прип’яттю світання зайнялося –

і син біжить, як горлом кров біжить.

Мов равлики, спиняються намети,

А мушля в безсоромності цноти

ніяк не знайде барви для прикмети

твоїх надсад, твоєї німоти.

І шклиться неба висліпала полуда –

тверда труна живих, як живчик барв.

Бреде зоря – сновида і приблуда –

одержаний задурно щедрий дар.

А човен побивається об здвиги

Повсталих хвиль, твердих, немов стовпці

-12-

Підтале чорноводдя зелен – криги



Займається світанком на щоці.

Група №4

«Сховатися од долі - не судилось…»

Сховатися од долі - не судилось

Ударив грім – і зразу шкереберть

пішло життя. І ось ти – все, що снилось

як смертне існування й життєсмерть –

тож іспитуй, як золото на пробу

коханих, рідних, друзів і дітей:

а чи підуть крізь сто своїх смертей

тобі у слід? А чи твою подобу

збагнуть – бодай в передкінці життя?

Чи серцем не жахнуться об ознобу

на цих все бідах? О, коли б знаття…

Та відчайдушне пролягла дорога

несамовитих. Світ весь – на вітрах.

Ти подолала, доле, слава Богу.

На хижім вітрі щезне ниций страх.

-13-

V Виразне читання. Аналіз поезії представниками груп за приблизним планом:

  • Як ми зрозуміли твір

  • Тема твору

  • Ідея

  • Образи

  • Тропи

Висновок вчителя:

Отже, перед нами поетичні рядки, просякнуті символами, метафорами, чудовими образами. Перед нами доля – незбагненна і неосяжна, кохання – гірке і зболене, бо у розлуці… Перед нами Душа, що прагне України! Як близько постає І. Шевченко – теж у далях далеких, теж без родини, кохання, землі рідної, теж у кайданах. Дві спорідненні душі, але Доля одна. Не вмів мовчати владі Шевченко, не мовчав і Стус! Гіркі Стусові неологізми – життєсмерть, смертеіснування, всебіди, осонцена днина… Унікальні образи!

Гірка зболена поезія!

VI Відповіді на проблемне питання. Мікрофон

VII Літературна вітальня. Виразне читання поезії Стуса. Вмикаємо музику Моцарта.

-14-

«Церква святої Ірини…»

Церква святої Ірини

криком кричить із імли.

Мабуть, тобі вже, мій сину,

зашпори в душу зайшли.

Скільки набилося туги!

Чим я її розведу?

Жінку лишив - на наругу,

маму лишив – на біду.

Рідна сестра, як зигзиця,

б’ється об мури грудьми.

Глипає оком в’язниця,

наче сова із пітьми.

Київ за гратами, Київ

весь у квадраті вікна.

Похід почався Батиїв,

а чи орда навісна?

Мороком горло огорне –

ані тобі продихнуть.

Здрастуй, бідо моя чорна,

Здрастуй, страсна моя путь.

-15-

«Я марно вчив граматику кохання…»

Я марно вчив граматику кохання,

граматику гріховних губ твоїх, -

ти утікала і ховала сміх

межи зубів затиснених захланних.

Біліли стегна в хижих желюгах.

Нескорена вовчиця зголодніла

по диких лозах шматувала тіло,

аж червонів багульник у ногах.

О покотьоло губ, і рук, і ніг,

о вовча хіть і острахи ягнятка!

Аж ось вона, аж ось вона – розплата,

Аж ось він – шал, і ярий грім, і гріх!

І довгі гони видовжених тіл,

і витілілі на дим верхівки сосон,

і цей кошлатий, цей простоволосий,

глухий, гарячий, тьмяний суходіл!

Вовтузилася петрівчана ніч

відвільглий ранок припахав навозом.

Сузір’я бігли за чумацьким возом,

а ми пливли в чумацькому човні.

-16-

АВТОПОРТРЕТ ЗІ СВІЧКОЮ

Тримай над головою свічку,

допоки стомиться рука –

ціле життя. Замало – нічку.

Довкола темінь полохка.

Літають кажани, як кулі.

Нестерпом студиться щока.

Де ви, крилаті? Гулі – гулі!

Як вам - нестерпно – без небес?

Аж очі підвели поснулі.

О ні, ти не один воскрес!

Як в бодню – пугачеві скрики.

Десь продить землячок - дантес.

О шанталавий, недорікий,

а чи поцілиш ти мене?

Свіча в задумі – ні мигне.

А тепер послухаємо рядки російської поетеси Вікторії Шпак. Такий Стус її очима…

На колымском морозе калину

Только рыжей слезою приму.

-17-

Сколько глазу – собором единым,

солнцем залитым, как в Украине,

цвет калиновый рушит тюрьму.

А вокруг все безмовно, безлюдно,

только сонце, простор и снега.

Сердцу вовсе катиться не трудно

в темь берложью, к чертям на рога.

Ой, как лиственницы кричали,

как олень начертался во мгле,

и сошлись и концы, и начала

на вот этой чужацкой земле.

VІІІ Творча вправа.

Зараз ви маєте 7 – 8 хвилин. Напишіть у зошитах продовження до речення: «Стус мені постав таким…»

ІХ Підсумок уроку.

  1. Читаймо продовження речень (5- 6 учнів)

  2. Рефлексія:

  • Назвіть відомі тропи та їх визначення.

  • Що ми називаємо громадянською лірикою?

  • Що ми називаємо інтимною лірикою?

  • Символ – це…

  • Ліричний герой – це…

-18-

  • Ми почули і прочитали такі вірші Василя Стуса…

  • За що дають Нобелівську премію в царині літератури?Чи гідний її Стус?

  • Чи щось нове ви дізналися з нашого уроку?

Х Оцінювання .

ХІ Домашнє завдання. Напишіть твір_- роздум: «Мої думки над віршами Василя Стуса».



-19-
Каталог: registration -> content -> ua2533 -> pages
pages -> Тест біографія І творчість Анатолія Бортняка
pages -> 5 клас учні повинні знати
pages -> Людина, безмежна закохана у красу подільського краю Володимир Арсенійович Сауляк
pages -> Богдан хмельницький — людина, державний, політичний, військовий діяч мета
pages -> Яскравий блиск поетичного намистечка
pages -> Марко Вовчок „Горпина, Життя матері кріпачки
content -> Методичні рекомендації щодо вивчення хімії у 2010-2011 навчальному році


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Урок за Творчістю Василя Стуса iconЖиття І творчість Василя Стуса
Життя І творчість Василя Стуса (до 75-річчя від дня народження) : реком список / уклад. С. Настенко; дз «Держ б-ка України для юнацтва»....
Урок за Творчістю Василя Стуса iconУрок-реквієм за творчістю Василя Симоненка я для тебе горів, український народе!
Закріпити вивчене про письменників- "шістдесятників" та їхній творчий доробок у скарбниці української культури. Розкрити високу національну...
Урок за Творчістю Василя Стуса iconВсеукраїнська професійна бухгалтерська газета
Україні. Виходить українською мовою з 1927 року, має багату історію. Саме цей журнал визнав І благословив на творчість Олександра...
Урок за Творчістю Василя Стуса iconКонспект уроку позакласного читання у 7 класі Урок підготувала Проценко Світлана Сергіївна
Жиленко, творчість яких вивчалася у 5-7 класах, розповісти про дитинство поета-шістдесятника Василя Стуса, ознайомити з ім’ям маловідомої...
Урок за Творчістю Василя Стуса iconУрок 9 Тема: Модернізм у пошуках нового: зламані стереотипи. Живопис. Унікальність творчості Пабло Пікассо, Василя Кандинського, Казимира Малевича та інших
...
Урок за Творчістю Василя Стуса icon"Життєвий і творчий шлях Василя Стуса"
Шевельов Ю. ”Трунок І трутизна”. Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст. – К. 1994 –...
Урок за Творчістю Василя Стуса iconДовідка від видавництва: Це книга про громадянина-патріота
Статті, нотатки І виступи Василя Стуса. Листи до друзів. Судові й позасудові репресії
Урок за Творчістю Василя Стуса icon„Біографія Василя Стуса
Перебуваючи в ув'язненні в Мордовії, продовжував творити поетичні твори, писав заяви-протести проти переслідувань інакодумців в СРСР....
Урок за Творчістю Василя Стуса iconУрок за творчістю поета Валентина Грабовського
Башманівська Любов. Література рідного краю. Співець Полісся (урок за творчістю В. Грабовського) // Дивослово. – 2004. – №8. – С....
Урок за Творчістю Василя Стуса iconЛисти до рідних від упорядників
Василя Стуса, автографи листів до друзів І знайомих — переважно у Відділі рукописних фондів та текстології Інституту літератури нан...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка