Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи»



Сторінка11/59
Дата конвертації11.04.2017
Розмір15.5 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   59

ІВАН БАГРЯНИЙ (ЛОЗОВ'ЯГІН). ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ПИСЬМЕННИКА. «САД ГЕТСИМАНСЬКИЙ» — «СПРАВЖНЯ ЕНЦИКЛОПЕДІЯ РАДЯНСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ В'ЯЗНИЦІ» (Ю. ШЕРЕХ). ЗОБРАЖЕННЯ В РОМАНІ ТРАГІЧНИХ КАРТИН ЖИТТЯ НАРОДУ В УМОВАХ КОМАНДНО-АДМІНІСТРАТИВНОЇ СИСТЕМИ ТА НЕВИПРАВДАНИХ РЕПРЕСІЙ НА ПРИКЛАДІ СІМ'Ї ЧУМАКІВ. ОБРАЗ АНДРІЯ ЧУМАКА ЯК ЛЮДИНИ ВИСОКОМОРАЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ І СТІЙКИХ ІДЕЙНИХ ПЕРЕКОНАНЬ

Мета: познайомити учнів із життєвим шляхом письменника, дати загальну характеристику поетичної та прозової спадщини митця (на прикладі романів «Сад Гетсиманський», «Тигролови»); дати уявлення про роман «Сад Гетсиманський» як «справжню енциклопедію радянської політичної в'язниці», схарактеризувати героя цього роману — Андрія Чумака, змалювати трагічні картини життя народу в умовах командно- адміністративної системи та невиправданих репресій на прикладі його сім'ї; показати тривалий шлях художнього слова письменника до українського читача після заборони його творів в Україні; розвивати вміння самостійно працювати з різними джерелами інформації, виділяти головне, узагальнювати, робити висновки, сприймати інформацію на слух і занотовувати її в зручному для себе вигляді, уміння висловлювати власні думки щодо прочитаного.

Теорія літератури: роман, автобіографічний роман, екзистенціалізм (повторення).

Обладнання: портрет І. Багряного, роздавальний матеріал із теми «Біографія І. Багряного», примірники романів письменника.

Тип уроку: урок-дослідження.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

  1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

  2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

  1. Заслуховування відповідей на питання

«Чи вірить О. Довженко в щасливе майбутнє свого народу?» (на основі записів «Щоденника»).

  1. Зачитування декількох творчих робіт: «Чи порушено проблему духовності в "Щоденнику" О. Довженка?»

  2. Бесіда з учнями

  • Дайте визначення екзистенціалізму. (Екзистенціалізм як філософська течія виник у першій половині ХХ ст. за часів соціально-економічної і світоглядної кризи в Європі. Основне завдання екзистенціалізму полягає у встановленні змісту людського існування. Тому людське існування, дане безпосередньо, є «екзистенцією», яка не пізнається науковими засобами.)

  • Дайте визначення роману. (Романрізновид епосу як роду літератури, один з великих за обсягом епічних жанрів. Переважаюча форма роману — прозаїчна, але створюються і романи у віршах.)

  • Який роман називають автобіографічним?

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Слово вчителя



Постать Івана Багряного — одна із найяскравіших і найдраматичніших в українському письменстві і громадянстві першої половини і середини XX ст. Митця переслідували і карали на батьківщині, в еміграції він також був не для всіх бажаним і зручним, у діаспорі йому погрожували і навіть вдавалися до кримінальних засобів впливу, тому що його політична позиція не приймалася всіма, заперечувалася, а інколи й перекручувалася. Його політичні супротивники інколи вдавалися і до наклепів.

До сьогодні у біографії письменника багато білих плям, отже дослідникам життя і творчості І. Багряного багато ще потрібно попрацювати. Ми на уроці також спробуємо провести дослідження того, які життєві факти сформували світогляд письменника.

!V. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ



  1. Дослідження творчості І. Багряного

Тема дослідження: життєвий і творчий шлях І. П. Багряного. Проблемне питання дослідження: визначити біографічні чинники, які сформували світогляд поета; які факти біографії відбилися в його творах.

Гіпотеза дослідження: світогляд І. Багряного сформувався завдяки його опозиціі чинній владі.

План дослідження

  1. Знайомство з коротким літописом життя і творчості І. Багряного (випереджувальне завдання — складання хронологічної таблиці). Характеристика стосунків митця і влади.

  2. Визначення коріння бунтарства письменника та його протистояння владі.

  3. Світоглядні позиції поетичної творчості І. Багряного — ідейна опозиція ідеології влади.

  4. Автобіографічні романи І. Багряного — справжнє звинувачення радянській політичній системі. («Сад Гетсиманський», «Тигролови»)

Завдання № 1. Ознайомившись із хронологічною таблицею, знайти докази конфлікту митця і влади.

(Орієнтовний матеріал для відповіді виділений курсивом.)


Дата

Подія

2 жовтня 1907 року

На Полтавщині в сім’ї муляра народився І. П. Лозо- в’ягін (Багряний). Зростав на Харківщині у м. Охтирка

19261930 рр.

Після закінчення Краснопільської художньо-керамічної школи навчається в Київському художньому інституті. Через політичну неблагонадійність диплом не отримав

1926 р.

Поява перших творів у журналах «Глобус» та «Життя революції». Участь у літературній організації МАРС «попутників» разом з В. Підмогильним, Г. Косинкою, Є. Плужником тощо

19271929 рр

Вихід збірки поезій «До меж заказаних», поем «Монголія», «Аве Марія», історичного роману у віршах «Скелька». Зазнав нищівної критики як «антирадянський поет» та «куркульський ідеолог»

1831 р.

Вихід збірки оповідань «Крокви над табором» у Харкові

1932 р.

Арешт, «за політичний самостійницький український ухил в літературі і політиці.» засудження на п’ять років таборів (Бамлаг)

1936 р.

Втеча з Бамлагу

1937 р.

Переховування на Далекому Сході (Зелений Клин), одруження, новий арешт після повернення додому

1940 р.

Нелегальне перебування на Харківщині після звільнення «за недостатністю матеріалів для повторного засудження». У письменника відбиті нирки та легені. (Пережите в ув’язненні він пізніше описав у романі «Сад Гетсиман- ський»)








Дата

Подія

1944 р.

Перше видання роману «Звіролови» (перша назва роману «Тигролови»)

1945 р.

Еміграція до Словаччини, потім — до Німеччини

1946 р.

Друге видання роману «Звіролови» під назвою «Тигролови». Перехід на легальне становище, активне творче і політичне життя (заснування газети «Українські вісті». Організація МУРу (Мистецького українського руху), молодіжного руху ОДУМ, ініціація створення і лідерство в УРДП (Українській революційно-демократичній партії)

1947 р.

Видання п’єс «Морітурі» та «Генерал»

1948 р.

Видання п’єси «Розгром». Початок двобою зі смертю

1950 р.

Написання роману «Сад Гетсиманський» (про сталінські катівні)

1953 р.

Створення роману «Огненне коло» (про битву української молоді під Бродами в складі дивізії «Галичина»)

1957 р.

Вихід першої частини задуманої але незакінченої трилогії «Буйний вітер» — «Маруся Богуславка»

25 серпня 1963 р.

Письменник помер у лікарні під час роботи над новим рукописом. (ФРН, Новий Ульм)

1965 р.

Вихід друком роману «Людина біжить над прірвою». (Про події Другої світової війни)

Бесіда

Назвіть

події в житті митця, які свідчать про його протисто-







яння владі.

Які з цих подій можна назвати трагічними? Як вони вплинули на подальше життя письменника?

Завдання № 2. Визначення коріння бунтарства письменника та його протистояння владі

Слово вчителя

Перше навіть поверхове знайомство з біографією письменника (хронологічна таблиця) свідчить про його конфлікт з владою. Таке протистояння є наслідком певних переконань, світогляду Багряного. Наша наступна задача — з’ясувати коріння бунту письменника проти влади.

Пошук ми почнемо з вивчення фактів із дитинства І. Багряного. (Учні, об’єднані в групи, знайомляться з роздавальним матеріалом і роблять висновки.)

Факт 1

1920 року Іванові довелося побачити, як чекісти знущалися з його дядька і 92-річного діда на пасіці: їх кололи багнетами, у них стріляли з револьверів. Ця страшна безневинна смерть рідних дуже вразила хлопця. Трагічною була доля й іншого дядька: його вислали на Соловки, звідки він не повернувся.

Хлопець був свідком розкуркулення, голоду, примусової колективізації, свавілля місцевої влади.

Факт 2. Лист І. Багряного до Дмитра Нитченка

«Літературою почав займатись дуже рано, якщо мати за літературну працю дитяче писання віршів. Вірші я почав писати (і то по- українському) ще в російській церковноприходській школі. Почав їх писати з протесту проти вчителя і вчительки, які мене злісно називали «мазепинцем», бо я лічив (рахував) в арифметиці не так, як вони веліли, а так, як навчила мати: один, два, три, чотири. шість.вісім тощо. Це було завзяте змагання. І от під впливом байок Глібова та «Катерини» Шевченка, які я дістав нелегально (це було за царя), я почав писати войовничі вірші в другому класі церковно- приходської школи, восьмирічним хлоп’ям, в 1915 (почав учитися шестирічним). Звідти й почалися мої митарства. Три роки пізніше чи чотири, в вищо-початковій школі, я вже був редактором шкільного журналу «Надія», що виходив в українській мові, бо вже тоді школа була українська».

Орієнтовні висновки: коріння бунтарства письменника закладалися ще в дитинстві. Письменник став свідком нелюдяного ставлення влади до своєї сім’ї та усього народу. Це стало причиною його бунтарства, яке відбилося у творчості, громадській та політичній діяльності.

Завдання № 3. Світоглядні позиції поетичної творчості

І. Багряного — ідейна опозиція офіційній ідеології влади

Слово вчителя

Отже, витоки протистояння митця і влади ми знайшли в описі його дитинства. Наступне завдання — проаналізувати світоглядні позиції І. Багряного-поета.

  1. Міні-лекція вчителя (учні занотовують

інформацію, яка стосується проблемного питання,

у вигляді тез, плану, конспекту)

Радянська поезія була частиною ідеологічного фронту боротьби проти старого світу за торжество соціалізму та комунізму. Влада намагалася за допомогою борців від літератури виправдати такі

антигуманні дії, як «знищення “родимих плям” капіталізму» та «решток буржуазії», боротьба з інтелігенцією, ліквідація куркульства як класу», п’ятирічні плани будівництва соціалізму тощо. Отже, бажаними темами поезії були: оспівування класової боротьби, будівництва нового світу, пропаганда безжальності до ворогів соціалізму, оспівування будівника соціалізму та комунізму, революційного ентузіазму мас, розвінчання «гнилої інтелігенції», боротьба проти свободи мистецького самовираження, творчої індивідуальності.

Поезія І. Багряного темам і настроям офіційної поезії не відповідала. Мало того, вона була різким дисонансом на фоні ура- патріотичних віршів поетів-борців за новий світ, що називали себе виразниками настроїв, ідеології пролетаріату та селянства. Авторське «я» заперечувалося ними в ім’я виповідання настроїв і поривань мільйонів.

Вірші І. Багряного друкували в журналах «Життя й революція», «Червоний шлях», «Глобус», «Всесвіт», «Гарт», «Плужанин», «Кіно».

Офіційна критика відгукнулася на їхню появу вкрай негативно. Для прикладу наведемо виступ Б. Коваленка від 1 липня 1929 року на сторінках «Літературної газети» (під псевдонімом К. Потапчук): «На нашу — думку, це шлях не новий, шлях активно-реакційних куркулячо-буржуазних синків, озвірілих на все людство зо всіма його перспективами, співців містичного самозабуття і паразитичного індивідуалізму».

І. Багряного за його вірші, що з’являлися в періодиці, збірку «До меж заказаних», поему «Аве Марія» звинувачували і в «порнографічному натуралізмі», і «слинявому сентименталізмі» і «містичному самозабутті», отже у відступі від магістрального шляху до політизації літератури і мистецтва.

Цікавою була реакція на роман у віршах «Скелька», написаний на початку 30-х років. Одеський часопис «Металеві дні» (1931. — № 5) дав схвальний відгук на цей твір, який став помітним явищем в українській літературі, відмітив «бездоганну єдність, витонченою врівноваженість форми і змісту, емоційну насиченість образів, динамічне, всебічне, не спрощену одноманітним відображенням психіку героїв», захоплювався «високою культурою мови й віршових розмірів, багатством свіжих, далеких від трафарету образів, цікавою композицією». Але офіційна критика висказала зовсім протилежну оцінку: в культпропі ЦК КП (б)У був даний ідеологічний вирок і поетові, і його творчості. Стаття О. Правдюка (Критика. — 1931.— № 10) називалася: «Куркульським шляхом» і свідчила про наміри влади щодо бунтівливого, ідеологічно невпокореного автора. «Від самого початку поет став співцем куркульської ідеології і до сьогодні залишається таким».

Після цієї статті твори Багряного вилучають із бібліотек і книжкових крамниць, а через вісім місяців у Харкові на вулиці заарештовують самого автора. Вилучають усе, написане упродовж 19271931 рр. Познайомившись з тим, що вже з’являлося у періодиці (наприклад, «Червоний шлях» 1929 року надрукував уривок з поеми «Вандея», у якій поет засуджував криваву вакханалію революції в Україні і, як писала офіційна критика, «негативно оцінював здобутки революції»), можна зробити висновок про ідеологічне протистояння поета та влади.

Поет не злякався випадів проти нього, хоча розумів, що обрав позицію протистояння офіційній ідеології в складних умовах розгортання репресій проти української інтелігенції, але не мав наміру її приховувати чи змінювати. Митець, який вірив у перемогу людської гідності, який з юнацтва заповів собі бути тільки людиною, не міг вчинити інакше:

Догмати. Істини. Закони. І пенати.

Ну, а для нас — лише один догмат:

Ти будь таким, яким родила мати!

Бесіда з учнями

  • Визначте світоглядну позицію поета. (Протистояння офіційній ідеології влади, яку вона намагалася пропагувати, політи- зуючи літературу та мистецтво.)

  • Які наслідки мала така позиція І. Багряного? (Зазнав нищівної критики як «антирадянський поет» та «куркульський ідеолог» і згодом був заарештований.)

Завдання № 4. Автобіографічна проза І. Багряного — справжнє звинувачення радянській політичній системі («Сад Гетсиманський», «Тигролови»).

Орієнтовний зміст повідомлення учня (декількох учнів) про роман «Сад Гетсиманський»

Сад Гетсиманський — Гефсиманський сад — це місце, де був підло зраджений Ісус Христос.

Після Таємної вечері Ісус разом з учнями йде на Оливну гору. Тут він каже апостолу Петру, що цієї ночі, перш ніж заспіває півень, той тричі відречеться від Ісуса. Прийшовши в Гефсиманський сад, Ісус «промовляє до учнів: «Посидьте ви тут, аж поки піду й помолюся отам». І, взявши Петра й двох синів Заведеєвих, зачав сумувати й тужити. Тоді промовляє до них: «Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут і попильнуйте зо Мною.» І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць та молився й благав: «Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте — не як Я хочу, а як Ти..» (Матв., 26: 38-39). «Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: «Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити ЇЇ,— нехай станеться воля Твоя!» І, прийшовши, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були. І, залишивши їх, знов пішов і помолився втретє, те саме слово промовивши. Потому приходить до учнів і їм промовляє: «Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година наблизилась — і до рук грішникам виданий буде Син Людський.» (Матв., 26: 42-45).

Зміст назви роману

Як вже зазначалося, за біблійною легендою, у саді Гетсимансько- му, де молився Ісус, його зрадив, передавши охороні, Іуда Іскаріот. У часи сталінських репресій на «сад Гетсиманський» перетворився увесь Радянський Союз, у якому панували продажність, відступництво, зрадництво загальнолюдських ідеалів і цінностей. Люди свідомо забули або змушені були забути про совість, про одвічні християнські заповіді, перетворилися на Іуду. Всіх, хто намагався жити з Богом у душі, зберегти в собі людину, власну життєву позицію, чекала доля Ісуса Христа. Найстрашнішим було те, що розпинали і людську душу.

Історія написання

Події, описані в романі «Сад Гетсиманський», були настільки жахливими, що автора після того, як роман вийшов у Німеччині 1950 року, звинувачували у фантазерстві. Слід зауважити, що Багряний став першим, хто наважився розказати світу про страхіття тоталітарного режиму («Архіпелаг ГУЛАГ» Олександра Солженіци- на був створений на два десятиліття пізніше).

Усе, описане в романі, для І. Багряного — реальні події, які наклали відбиток на все життя. І справа не тільки в тому, що багато років він страждав від легеневих кровотеч — наслідків відбитих у в’язниці внутрішніх органів. Ці події сформували його життєву позицію, визначили життєвий шлях.

У свій час І. Багряний був змушений доводити світу фактами з власної біографії, що він цілком компетентний щодо «совєтської» тюрми і що його книга — документальна річ. У статті «Камо грядеши?»

І. Багряний описував дикі страхіття «кухні-фабрики, країни єжов- ських рукавиць, перебуваючи в яких, людина перетворюється в ніщо».

«Всі прізвища в цій книзі, як то прізвища всіх без винятку змальованих тут працівників НКВД та тюремної адміністрації, а також всі прізвища в’язнів (за винятком лише кількох змінених), є правдиві», — зауважував автор роману.

Але незважаючи на реальні факти, твір художній. Письменник своїм романом започаткував табірну літературу, яка зображувала старанно приховувану частину життя радянського суспільства.

У камері самотнього ув’язнення письменник пережив шість жахливих місяців і тринадцять днів. Це сталося 1932 року. Ціла система примусу, яка діяла у сталінській в’язниці, не залишала вибору тому, хто потрапив до її тенет: тут письменник був змушений «зізнатися» у своїх «націоналістичних поглядах» і розкрити «контрреволюційну» сутність своїх літературних творів. Ув’язнення змінило заслання на Далекий Схід, потім була втеча, арешт по дорозі, суд, три роки таборів. Знову арешт після повернення, і знов «совєтська» тюрма. На допитах Багряного у 1938-1939 роках слідчі звинувачували його в участі в контрреволюційній організації, хоча

І. Багряний визнавав себе винним лише в тому, що свідомо проводив контрреволюційну діяльність у літературі. Інші звинувачення він відкидав. Не зважаючи на те, що інколи допити тривали по кілька годин, письменник протоколи звинувачення не підписував, що, мабуть, врятувало йому життя.

Все вищезазначене дає право визначити жанр твору як автобіографічний роман, твір табірної літератури з елементами філософії екзистенціалізму.

Головний конфлікт роману «Сад Гетсиманський» — протистояння неординарної, вольової, незламної особистості — Андрія Чумака та радянської тоталітарної системи, яка прагне будь-що зламати, підпорядкувати собі цю особистість. Це протистояння уособлює одвічний конфлікт Добра (Андрій Чумак — вільна, морально довершена Людина) та Зла (антигуманна тоталітарна система.

Отже, головна проблема твору — проблема боротьби добра і зла в тоталітарному суспільстві, боротьби за людське в людині.

«Сад Гетсиманський» — «справжня енциклопедія радянської політичної в’язниці».

Читаючи «Сад Гетсиманський», можна помітити, що всі дії сталінської катівні суворо регламентовані, мають ознаки системи, напрацьовані прийоми та методи. Повну інформацію про увесь жахливий цикл поневірянь в’язня читач отримає, прочитавши роман, у якому зображені всі кола пекла, які проходив політв’язень 30-х років.

Письменник зображує районну буцегарню, харківську в’язницю з її страшними кам’яними мішками — карцерами, камери, у яких замість одного в’язня — 28. герой роману — Андрій Чумак сприймає це місце як божевільню, потойбічний світ.

Автор змальовує образи катів, які виконували завдання системи: зламати, духовно і фізично знищити людину, яка потрапляла на їхній конвеєр. Для них не було обмежень, їм дозволялося усе. Страшним прикладом пагубності системи навіть для тих, хто їй служить, є образ слідчого жінки — товариша Нечаєвої, майора органів, дружини начальника політвідділу Охтирської МГС. «В густо нафарбованих губах вона тримала димлячу цигарку, жувала, як зумбело, а великими очима дивилася на свою нову власність, ніби оцінюючи її», яка здалася Андрію фурією, бо тупала ногами, верещала, несамовито лаялася «дванадцятиповерховим» жахливим матом і явно була п’яною. Жінка, якій природою призначено народжувати нове життя, ревно виконує функцію знищення. Андрію соромно за державну установу, до якої потрапив.

Герой втрачає лік часу, перебуваючи в камері № 49, «страхітному людському звалищі. Його оточують порядні люди: священик, професор інституту суспільних наук, професор медицини, секретар райпарткому, директор Харківського тракторного заводу, доцент, атлет, навіть інженер — автор проекту цієї тюрми. «На ньому повторилася практика давньо древньоєгипетських фараонів, що відтинали будівничим голови». Були серед них і колгоспники, і поети, серед яких був і Михайль Семенко, який написав найкращого свого вірша на тюремній стіні:

Тяжка неволя

В рідній хаті!

Система виробила правила поведінки у в’язниці, які забороняють усе: ходити, стояти, дихати свіжим повітрям під час прогулянки, писати, шити, дрімати удень. Метою цих заборон було позбавлення мільйонів, які проходили через в’язничний конвейер, волі, потягу до спротиву. Система виробила свою термінологію: вербувати, колоти, розколюватися. «Розколюватися» — означає не витримувати тортур і «признаватись» у всіх злочинах, які нав’язує слідчий в’язневі, або уникати тих тортур, зізнаючись відразу й підтверджуючи все, чого хоче слідчий. «Колоти — це означає випробовувати людську психіку, при цьому застосовуються «наймодерніші тортури, такі, що ті мало хто витримує — кожен розколюється, а як не розколюється, то божеволіє». Так система перетворює мільйони людей на ніщо.

Для відбору виконавців вищезазначеної мети була створена своя система відбору. Слідчі проходили обов’язкову підготовку, пройшовши перед цим особливу процедуру — «замазування рук у кров». Це значить, що всі, хто працює в НКВС, мусили бодай один раз бути присутнім під час розстрілу або екзекуції. Пов’язані кров’ю, вони були змушені мовчати й покірно робити все, що їм наказували. Неслухняних чекала смерть. Така система будувалася на принципі «чортового колеса», потрапивши в яке людина не мала права на вихід, боячись бути фізично знищеною.

Отже, автор створює образ країни-тюрми, у якій всі мешканці без винятку перебувають на конвеєрі або обслуговують його. Поза ним жити заборонено. Усі, хто намагався вийти з нього, були або фізично, або духовно зламані.

Образ головного героя

Зображення в романі трагічних картин життя народу в умовах командно-адміністративної системи та невиправданих репресій на прикладі сім’ї Чумаків.

Ім’я головного героя — Андрій — не випадкове. Так звали одного з апостолів Ісуса Христа. Андрій був одним із учнів Іоанна Хрестителя і ще раніше свого брата був призваний Ісусом на Йордані. Тому Андрія і назвали Первозванним. Апостол разом зі своїми братом та двома синами були в числі найближчих Христових учнів.

Андрія Первозванного вважають першим благовісником Євангелія Христового на землях України. Коли після зішесття Святого Духа апостоли кидали жереб, вирішуючи, куди кому йти проповідувати Христову віру, йому випала Скіфія, тобто землі сучасної України. Отже, герой роману — благовісник кодексу гуманності і людяності в романі, той, ім’я якого викликає повагу, шану поклоніння.

Не випадковим є і прізвище — Чумак. В Україні від 15 століття до середини ХІХ чумаками називали тих, хто добував і торгував сіллю. Чумацтво належало до найпрестижніших видів заняття і промислу. Ним займалися виключно ті, хто мав такі риси як працелюбність, сумлінність, доброта, лагідність, щирість та інші позитивні риси характеру — саме ті, які знищувалися в радянській людині, замінюючись на класову непримиренність та ненависть до ідейних ворогів. Чумаком ставав лише той, хто здатний подолати складні дорожні й психологічні випробування. Саме ця риса разом з усіма вищезгаданими позитивними якостями притаманні головному герою «Саду Гетсиманського».

Андрій народився в багатодітній сім’ї коваля. Помираючи, батько Андрія хотів виголосити свою волю дітям. Але не встиг. Тому просив дружину передати їм його слова: «Щоб вони, сини його вірні, старого Чумака, старого коваля діти рідні міцно купи трималися та й найменшого брата рятували. Щоб рятували, щоб його спасали. Бо не знатимуть кості батьківські спокою і на тому світі.».

Ще в дитинстві Чумаки, побравшись за руки, міцно притиснувшись один до одного, приходили зі своїм батьком до «Плащаниці», дивилися на муки розіп’ятого Христа і присягалися «всім своїм єством любити добро й ненавидіти зло, бути вірними, бути дружніми, щоб ніхто нікого з них не міг отак розп’ясти.».

Коли Андрія заарештовують, страшнішим за усі муки сталінської катівні була для нього думка про зраду братів, яку нав’язували йому його кати. Прокляте запитання: «Хто? Хто продав його, як той Юда Іскаріотський?» — не давало спокою хлопцеві. А логіка підказувала, що це хтось з близьких. Але все Андрієве єство бунтувало проти цієї підозри — не може бути! Сумнів підточував сили, необхідні для поєдинку і з самим собою, і з енкавеесниками, які вимагали зізнання у створення розгалуженої терористичної організації, до якої мають увійти і його брати. Звістка, що вони сидять у цій же тюрмі, у тій же справі, що й він, суворо ізольовані, бо звинувачуються в тому, що й Андрій: члени організації, яка готувала повстання і була зв’язана з вищими ешелонами влади, з маршалами Дубовим і Блюхером,— приголомшила його. «Брати. його брати тут!» Значить, віра в них була не марна.

Ця віра в братів, як в основу роду, який становить велике ціле — народ — стає для Андрія підтримкою, породжує переконання в тому, що навіть при такій системі «можна триматися на лінії людської гідності». Андрій усвідомлює своє призначення: боротьба за спасіння власного народу, нації, України. Ще в ранній юності «старий сивоусий бондар напророкував йому: «Ой, не вмреш ти, синку, своєю смертю. а все через тую твою «щиру» Україну». Зберегти цю Україну може тільки її народ, такі люди, як представники ковальської сім’ї Чумаків. Вони — чотири брати і сестра Галя — не скорилися, не зламалися під тиском катувань і провокацій, підлот і брехні. Вони вистояли. Усіх їх прирекли до розстрілу, але розстріл замінили двадцятирічною каторгою.

Цей роман утверджує нескореності людини, для якої почуття національної гідності, патріотизм, моральна чистота та вірність заповітам, традиціям роду і народу є органічними, природними як саме життя, як дихання, як потреба діяти, боротися, перемагати. І брати Чумаки — Андрій, Микола, Михайло, Серьога — переможці. «Зціпивши зуби, вони йтимуть через ніч злоби й ненависті, не здаючись доти, доки її не перейдуть».

Нескорений Андрій у нелюдських умовах в’язниці перетворюється на суддю, який виносить вирок своїм мучителям: «Мені вас жаль. От ви нас роздавлюєте, а вам і в голову не приходить, що це ж ви самі себе роздавлюєте. Я говорив вам про мільйони. Так, нас мільйони. Мільйони, ім’я яким — нарід!.. I ви його роздавлюєте, бродите черевиками по нашій крові. Ви нас розчавите, але самі ви ніколи не матимете щастя. Ми вас переслідуватимемо все ваше життя, цей наш крик, наша кров переслідуватиме вас все життя.». Отже, Андрій Чумак — і жертва сталінського режиму, і сильна особистість, яка зрозуміла «правила гри» тоталітарної системи і використала їх проти неї самої в особі слідчих. «Хто підняв палку, нехай спробує її на собі»,— думає Чумак.

Так Андрій бунтує проти системи, переконано, свідомо, безстрашно.

Переконання Андрія сформувалися під впливом праць М. Хвильового, в особливій мірі памфлету «Україна чи Малоросія?». Юнак ясно усвідомив стратегію боротьби, яку має вести його народ. Він вважає, що з їхньої нації доти не буде діла, доки вона буде упосліджена і у власній хаті бита, доки якою завгодно ціною не опанує міста, доки не оволодіє власною індустрією, доки не перестане хуто- рянити й позіхати, а почне будувати.

Орієнтовний узагальнений висновок: І. Багряний глибоко переконаний у тому, що людина — це найвеличніша з усіх істот, здатна протистояти системі, опираючись на одвічні людські чесноти, християнську мораль, народні сили. Ця людина — борець за національну ідею, готовий витримати тиск системи і відстояти власну позицію і переконання.

Письменник вірить у перемогу Добра над Злом, яке за його часів мало обличчя тоталітарної сталінської системи.

Ці світоглядні позиції митця сформувалися завдяки власному життєвому досвіду, пов’язаному з перебуванням у Харківській в’язниці, де він на власні очі побачив і відчув на собі дію конвеєру системи Миколи Єжова, на якому деталь по деталі, гвинтик по гвинтикові не складалися, а розбиралися людські душі. Метою цього «виробництва» було створення людини, позбавленої душі, знеособленої, перетвореної в ніщо, у «дірку від бублика», а основним методом — безперервні муки тих, хто потрапив до нього.

Примітка

Друге повідомлення має бути короткою візитівкою твору, адже роман «Тигролови» буде аналізуватися на наступному уроці. Акцент у повідомленні слід зробити на автобіографічність.

Задум роману «Тигролови» виник і виношувався під час перебування автора в засланні, у Бамлазі. Як відомо, Іван втік з концтабору і довго блукав тайгою, поки не зустрівся з далекосхідними мисливцями-звіроловами, у яких певний час переховувався. Цікаво,

що ці люди були нащадками вихідців з України. Ось що писав про це місце — Зелений Клин — сам Багряний: «Охотське море. Тайга. Тундра. Звіроловство. Були там поселення давно осілих наших людей з України. Все це, сказати щиро, було мені навіть цікаво».

Роман «Тигролови» був написаний 1943 р. В Україні він вийшов друком лише 1991 р.

Тематика роману: трагедія України в умовах тоталітарного режиму; доля окремої людини в тоталітарному режимі (Григорій Многогрішний); жорстокість і ницість тих, хто служить режиму; побут і традиції далекосхідних нащадків переселенців з України; кохання Григорія і Наталки.

Проблематика роману: добро і зло, причини трагічності буття людини в тоталітарному суспільстві, життя і смерть, межі людських можливостей, моральний вибір і вибір людиною місця в історії, справедливість і кара, героїзм людей у боротьбі проти тоталітарного режиму, особиста відповідальність кожного та її обсяг, людина і природа, родинні взаємини, вірність традиціям предків, кохання і воля до життя.

Сюжет роману в багатьох своїх деталях повторює події життя самого автора. Шлях до місця заслання в поїзді-драконі, який має черево, «натоптане вщерть» тисячними жертвами, який летить у темряву, в небуття. Створити цей образ потягу смерті могла тільки людина, яка сама знаходилася в його череві. А екзотичні панорами Сіхоте-Аліня, краєвиди Зміїної та Голубої падей читач бачить очима автора. Так переконливо розказати про втечу Григорія та його відчуття міг тільки втікач, якому самому довелося пережити подібний епізод. Повідати про звірства та ницість слуг режиму на зразок Медвина міг тільки той, хто бачив це на власні очі і відчув на собі. І передати гнів і відчуття болю за долю свого народу міг тільки справжній патріот, яким і був Іван Багряний. Ось слова героя роману «Тигролови» Григорія Многогрішного: «Те, що він почав був забувати,— ціла ота трагедія його народу,— навалилось на нього всім тягарем, кидаючи серце, мов м’яч, у всі боки».

Основний композиційний прийом — дихотомія, коли сюжетні лінії розгортаються паралельно, протиставляються та зіставляються.

Орієнтовний висновок. Під впливом подій, які мали місце в біографії письменника, створювався роман «Тигролови». Головна думка роману також формувалася під впливом світогляду письменника: подібний твір міг написати тільки палкий патріот і людина з гуманістичним світоглядом.

V. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

  1. Бесіда

  • Які ще факти біографії з хронологічної таблиці ви б виділили після закінчення дослідження? (Повідомлення про вихід поетичних та прозових творів, зміст яких свідчить про протистояння влади та письменника.)

  • Чому, на вашу думку, письменник обрав псевдонім «Багряний»? (Багрянийгусто-червоний, пурпуровий колір. Асоціації: кров, війна, насилля, злоусе це було супутником життя письменника.)

  1. «Мозковий штурм»

Завдання. Поясніть причини тривалості шляху художнього слова письменника до українського читача після заборони його творів в Україні.

Від самого початку свого існування творчість письменника викликала гнівний осуд радянської літературної критики. Сам він за свою літературну діяльність став «ворогом народу» в Радянському Союзі. З ним намагалися і розправитися як зі справжнім ворогом.

Письменник помер у роки, коли в країні існувало багато заборон на поширення певної інформації, чітко дотримували ідеологічних засад, які нав’язувала політика КПРС. До таких тем насамперед належить існування концтаборів та ведення політичних репресій. Суворо засуджувалися політичні емігранти, засуджувалася діяльність УПА. Продовжувала існувати так звана «залізна завіса».

Як уже з’ясувалося, творчість І. Багряного торкалася саме цих болючих тем. І його трактування подій не збігалася з офіційною.

Серед болючих тем, які до сьогодні не знайшли одностайного тлумачення, була і битва під Крутами, яка стала темою повісті «Вогненне коло».

Серед причин довгого шляху творів письменника до читача слід назвати і його публіцистичну діяльність, памфлет-брошуру «Чому я не хочу повертатися до СРСР?» зокрема. Вона вийшла друком у період примусової репатріації (повернення на батьківщину). Повернення емігрантів закінчувалося арештами, тортурами, розстрілами. Без перебільшення можна сказати, що цей твір багатьом емігрантам, які відмовилися повертатися, врятував життя. У брошурі засуджувався тоталітаризм, сталінщина.

Тільки останнім часом ім’я письменника, замовчуване в Україні всі повоєнні роки, стало відоме читачам на батьківщині. Опубліковано кілька його романів, за його творами поставлено фільми, з’являються дослідження про нього. Актом справедливості і визнання (хоч і запізнілого) стало присудження йому посмертно в березні 1992 року найвищої відзнаки нашої держави — Державної премії України імені Тараса Шевченка.

Сьогодні Іван Багряний повернувся в Україну. Україна його вшановує. Справдилися горді слова письменника, викарбувані на його могилі:

Ми є. Були. І будем Ми!

Й Вітчизна наша з нами.

VL ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

  • Опрацювати матеріал лекції, повторити відомості про пригодницький роман.

  • Творче завдання: скласти словниковий диктант «Психологічний портрет письменника».

VN. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ Рефлексія

  • Чим цінна спадщина І. Багряного для мене, сучасного читача?

  • Який епізод із життя письменника став для вас найбільш повчальним?

  • Яку рису характеру митця ви хотіли б виховати в собі?



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   59

Схожі:

Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» icon«Празька школа» поетів. Євген Маланюк. Життєвий і творчий шлях. Мотиви творчості. Особливість художнього стилю
Мета: розкрити учням значення творчості поетів «Празької школи» у розвитку національного літературного процесу; ознайомити з біографією...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconГорда самотність Михайла Лермонтова (Життєвий І творчий шлях поета)
Мета: поглибити знання учнів про життєвий І творчий шлях поета, на основі біографічних відомостей сформувати образ поета-романтика;...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconТема. Михайло Лермонтов. Життєвий І творчий шлях
Мета: поглибити знання учнів про життєвий І творчий шлях поета, на основі біографічних відомостей сформувати образ поета-романтика;...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconТема. Гійом Аполлінер (1880-19180). «Лорелея», «Зарізана голубка й водограй», «Міст Мірабо». Життєвий І творчий шлях письменника. Шлях французького поета Гійома Аполлінера від неоромантизму до кубофутуризму
Життєвий І творчий шлях письменника. Шлях французького поета Гійома Аполлінера від неоромантизму до кубофутуризму. Реакція на символізм,...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconУрок радісного дня. Життєвий І творчий шлях Елеанор Портер. Полліанна
Тема уроку: Урок радісного дня. Життєвий І творчий шлях Елеанор Портер. “Полліанна” – роман – бестселер для дітей
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconУрок №1. Українська література 20 30-х років ХХ ст Урок №2 павло Тичина найбільший модерніст 20-их років. Життєвий І творчий шлях. Звернення до
Урок №2 павло Тичина найбільший модерніст 20-их років. Життєвий І творчий шлях. Звернення до «вічних» тем у поезіях «Арфами, арфами…»,...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconБіографічний проект «Микола Вороний. Життєвий І творчий шлях поета»
Мета: ознайомити учнів з життєвим І творчим шляхом М. Вороного; з’ясувати роль поета в національному відродженні українців, його...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconЄвген Маланюк
Художнє осмислення трагічної історії України, ностальгічні мотиви, філософічність поезій. Вірші про призначення поета І поезії. Символічні...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconТема. Життєвий І творчий шлях французького письменника Альбера Камю; його філософські та естетичні погляди. А. Камю й екзистенціалізм
Ета: простежити життєвий І творчий шлях письменника, дослідити вплив ідей філософії екзистенціалізму на творчість А. Камю; розвивати...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconОлег Ольжич (1907 — 1944) Життєвий І творчий шлях
Син відомого українського поета –символіста, драматурга, перекладача Олександра Олеся


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка