Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи»



Сторінка15/59
Дата конвертації11.04.2017
Розмір15.5 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   59
Українська поезія 1960-1990-х рр

УРОК № 83



В. СИМОНЕНКО. ТВОРЧА БІОГРАФІЯ МИТЦЯ — «ВИТЯЗЯ МОЛОДОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ» (О. ГОНЧАР)

Мета: визначити на прикладі віршів «Лебеді материнства», «Задивляюсь у твої зіниці...», «Є тисячі доріг...» провідний мотив творчості В. Симо- ненка, його ставлення до людини («Ти знаєш, що ти — людина.», «Я.», «Люди — прекрасні.») та її праці («Дід умер», «Жорна»), як поет художньо осмислює морально-етичні проблеми, пов'язані із добром і злом у людському житті («Злодій», «Кривда»); ознайомити учнів із поезіями, які мають полемічний характер, циклом «Гострий плуг» та «Казкою про Дурилу»; розвивати навички аналізу поезії, усне зв'язне мовлення, збагачувати словниковий запас учнів за рахунок нових літературознавчих термінів; виховувати патріотичні почуття та інтерес до творчості письменника.

Теорія літератури: інвектива, пафос, лейтмотив, ліричний герой (повторення).

Обладнання: портрет В. Симоненка, тексти творів.

Тип уроку: комбінований.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

  1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

  2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

  1. Бесіда

  • Дайте стислу характеристику особливостей розвитку літератури 60-90 рр. ХХ століття.

  • Як розвивалася література в Україні?

  • Які особливості її розвитку можна назвати трагічними?

  • Що вам відомо про українську літературу, створену за межами країни?

  • Якою була роль перекладачів у розвитку української літератури?

  • Визначте роль літератури 60-90 рр. у загальному розвитку української та світової літератури.

  1. Дайте визначення поняття ліричний герой, пафос, лейтмотив

Ліричний герой — ліричний «двійник» поета, проте не його копія; співвідношення між ліричним героєм та поетом таке саме, як і між образом автора та автором. Але крім того, ліричний герой, на відміну від образу автора, менш конкретний, він є сукупним зображенням його почуттів та емоційних роздумів, виражає ідеал поета. Таким чином, ліричний герой — це художнє узагальнення внутрішнього світу автора, яке відображене у всіх його творах.

Пафос — головний настрій твору.

Лейтмотив — домінуючий настрій, головна тема, основний ідейний та емоційний тон літературного твору, творчості письменника, літературного напряму, конкретний образ або зворот художньої мови, що повторюється у творі як постійна характеристика героя, переживання або ситуації; деталь, або слово, які багато разів повторюються, є ключовими для розкриття творчого задуму письменника.

  1. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Слово вчителя

  • Життя поета, з творчістю якого ми познайомимося на уроці, було коротким. Але він зумів залишити яскравий слід не тільки в пам’яті тих, хто його знав, а й в українській літературі. Він посідає в ній почесне місце одного з найталановитіших її представників. Ще одне звання можна було б присвоїти поету — Людина з великої літери. Євген Сверстюк зазначав: «Симоненко йшов на повен зріст, красиво йшов, як його «Перехожий» — і дивився перед себе мужніми очима мужицького сина. Стежка його має чарівну силу випрямляти горбаті душі».

Ми маємо можливість переконатися в тому, що поезія Симонен- ка має таку саму властивість.

  1. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

  1. Слово вчителя

  • Зараз ми почнемо знайомитися з особистістю письменника. Це буде незвичне знайомство з біографією митця: ми проведемо рольову гру. До ролі поета підготувалися учні, які ретельно вивчили його життєвий і творчий шлях. Їм ви можете поставити запитання про життя і творчість поета.

  1. Рольова гра «Інтерв'ю з поетом»

Запитання. Коли і де ви народилися?

Симоненко. Народився в с. Біївці Лубенського району на Полтавщині 8 січня 1935 р.

Запитання. Ви колись користувалися псевдонімами?

Симоненко. Так, це — В. Щербань, С. Василенко, Симон.

Запитання. Що у вашому дитинстві було найважчим?

Симоненко. Хоч вірш написаний не про те, що ви питаєте, але можу дати відповідь таку: «Не докорю ніколи і нікому, хіба на себе інколи позлюсь». А якщо відповідати прозою, то скажу, що ріс без батька, мати працювала в колгоспі. Якщо нагадаю, що це відбувалося в 30-ті роки, то більше коментувати нічого не потрібно.

Запитання. Розкажіть про роки навчання в школі.

Симоненко. Навчався в школі упродовж 1942-1952 pp.: 4 класи — у Біївцях (1942-1946), решта — у сусідніх селах Єньківцях (1946-1947) і Тарандинцях (1947-1952). 1952 р. закінчив із золотою медаллю середню школу в Тарандинцях.

Запитання. Чи правда, що в останні роки навчання в школі вам доводилося щоденно долати дев’ять кілометрів до школи і назад?

Симоненко. Так, але мені це навіть подобалося: дорогою до школи я встигав повторити всі уроки, а назад — проспівати усі пісні.

Запитання. Де ви продовжували навчання?

Симоненко. 1952 р. вступив на факультет журналістики Київського університету імені Т. Шевченка.

Запитання. Чим запам’яталися вам роки навчання в університеті?

Симоненко. Брав участь у літературній студії імені Василя Чумака (СІЧ), був там старостою. Працював секретарем університетської багатотиражки, писав вірші, визначився в тому, що моя задача як людини і поета захищати правду і добро. Я написав про це так: «Дано мені покликання сумне: любити все прекрасне і земне і говорити правду всім бульдогам».

Запитання. Чому ви, як більшість ваших однокурсників, не прагнули залишитися в столиці?

Симоненко. Я завжди почувався духовно зв’язаним із селом, а виконувати своє покликання не обов’язково в столиці. Саме тому обрав місцем роботи провінцію. У 1957- 1960 рр. працював у газеті «Черкаська правда», потім, у 1960-1963 pp. — у газеті «Молодь

Черкащини», власним кореспондентом «Робітничої газети», а також займався літературною творчістю. 1962 р. став членом СПУ, планував вступати до аспірантури Інституту літератури АН УРСР, вийшла моя збірка «Тиша і грім», але.

Запитання. Ви натякаєте на випадок, коли у середині 1962 р. вас жорстоко побили працівники міліції залізничної станції ім. Т. Шевченка (м. Сміла)? Ви вважаєте це побиття випадковим?

Симоненко. Я не можу дати ствердної відповіді, але з огляду на те, що на той час влада всіляко зі мною боролась, можна зробити висновок, що це побиття випадковим не було. Більше нічого говорити не буду.

  1. Слово вчителя

За поета сказали його друзі.

13-го грудня 1963 р. поет помер у черкаській лікарні (за офіційною версією, від раку). Навколо причин смерті В. Симоненка ходило чимало чуток. Пізніше В. Онойко згадував, що після звістки про затримання Симоненка за ним дозволили приїхати тільки після того, як у справу втрутився секретар Смілянського міськкому партії. Коли Василь «сів на переднє сидіння поруч з шофером, повернувся до нас і закотив рукава сорочки: — Ось, подивіться. Ми жахнулись: всі руки були в синцях. А на тілі, здається, ніяких слідів. Хоча били. Чим били, не знаю. Якісь товсті палиці, шкіряні і з піском, чи що. Обробили професійно. І цілили не по м’якому місцю, а по спині, попереку. [.] Коли везли туди (до камери), погрожували: ну, почекай, ти ще будеш проситися, на колінах повзатимеш». Проте офіційною версією смерті 28-річного поета так і залишилось повідомлення про рак.

Поет похований у Черкасах.

1964 р. вийшла посмертна збірка «Земне тяжіння» (книгу було висунуто на здобуття Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка 1965 р. (посмертно), але лауреатом того року став М. Бажан).

Твори Симоненка не друкували, а академік Шамота все одно застерігав: «Чимало в його доробку було незрілого, ідейно нечіткого, не раз поет припускався перебільшеного чи спотвореного вияву національних почуттів. Підносити творчість Симоненка як взірець для літературної молоді, міряти Симоненком інших поетів, видавати його за приклад мужності — це треба рішуче відкинути».

Упродовж п’ятнадцяти років забороняли видання творів В. Си- моненка: підготовлене видавництвом «Молодь» «Вибране» поета «розсипали й по-живому шматували». Нарешті з горем та інквізиторським редагуванням 1981 р. вийшли його «Лебеді материнства» з передмовою Олеся Гончара.

Василеві Симоненкові посмертно присуджено Державну премію України імені Т. Шевченка лише 1995 р.

  1. Робота в групах

Працюємо над характеристикою поетичної спадщини В. Симо- ненка.

Завдання для 1-ї групи. Визначити на прикладі віршів «Лебеді материнства», «Задивляюсь у твої зіниці...», «Є тисячі доріг...» лейтмотив творчості В. Симоненка

Завдання для 2-ї групи. Визначити ставлення поета до людини та її праці на прикладі віршів «Ти знаєш, що ти — людина.», «Я.», «Люди — прекрасні.», «Дід умер», «Жорна».

Завдання для 3-ї групи. Дослідити, як поет художньо осмислює морально-етичні проблеми, пов’язані із добром і злом у людському житті на прикладі віршів «Злодій», «Кривда».

Завдання для 4-ї групи. Дослідити цикл «Гострий плуг», визначити характер його віршів, жанр, розглянути поезії, які мають полемічний характер, викривають пристосуванців, лицемірів, кар’єристів.

Завдання для 5-ї групи. Дослідити, як у «Казці про Дурилу» замальовується пробудження національні свідомості народу, визначити пафос твору, розтлумачити зміст назви і сенс використання казкових мотивів.

  1. Заслуховування повідомлень про результати роботи груп

  1. ша група. «Я — українець. Оце і вся моя автобіографія»,— сказав В. Симоненко. У його поетичній спадщині чимало віршів адресовано Україні. Діалог з Україною, з українським народом, поставленим у підневільні і злиденні умови життя, звернення до славного минулого українців — основні теми майже всієї його громадянської лірики. Центральною у творчості поета є патріотична тема. Упродовж короткого життя В. Симоненко написав поезії, провідною темою яких є любов до рідної землі, відповідальність за її долю.

«Лебеді материнства» — один із найкращих патріотичних творів поета. У центрі уваги автора — мати, яка для нього найкраща, наймиліша, найрідніша. Мати завжди в турботах і клопотах про своїх дітей. Саме вона, її добре серце, її невтомні руки роблять наше дитинство щасливим, схожим на дивну казку, повну чарівних видінь.

Заглядає в шибу казка сивими очима,

Материнська добра ласка в неї за плечима.

У мами нескінченна робота: вона піклується про добробут сім’ї, і хоч втомлена цією постійною турботою, ввечері знаходить час попестити дитину, розповісти казку, заспівати колискову, і тоді у хаті на стіні починають танцювати лебеді. Їхні крила начебто тихесенько тріпотять, ніби чується, як вони лопочуть «крилами і рожевим пір’ям». Ласкавий неньчин голос благає, щоб зорі опустились під вії синові. Наступає тихий, спокійний сон, який оберігатиме мамина турбота і її велика, свята материнська любов.

Поезію можна умовно поділити на дві частини. У першій частині ми бачимо мати, яка турбується про зовсім маленького сина. І мати для нього — увесь світ.

У другій частині вірша образ матері переростає в образ матері- Батьківщини, рідної поетові України. І хоч життя поставить перед сином нові вимоги, нові клопоти, поряд з ним завжди буде турбуватися про сина мати.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.

«Очі материнські і білява хата» будуть завжди мандрувати за сином. І хтоб не з’являвся на його життєвому шляху, нетлінною завжди буде материнська любов

Навіть якщо колись доведеться сину десь впасти на чужому полі, треба пам’ятати, що і в такий час «прийдуть з України верби і тополі», «тугою прощання душу залоскочуть» і зроблять легшими навіть останні твої хвилини.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Життя прожити потрібно так, щоб ніколи ні матері, ні Батьківщині не було соромно за своїх синів, щоб могла вона пишатися їх ділами, радіти їхнім успіхам, величатися їхніми іменами.

Головне в поезії — побажання синові вирости справжньою людиною, вірним сином України.

Вірш «Задивлюся у твої зіниці» написаний у формі монологу ліричного героя — сина матері України. Поет пишається своєю дивною, гордою і прекрасною країною, схиляється перед героїзмом і мужністю борців за національне і соціальне визволення. У заключній строфі поет заявляє про свою готовність, якщо доведеться, пролити кров за священне знамено своєї Вітчизни. Василю Симоненку довелося неодноразово переробляти ці рядки, щоб вони не були викреслені цензурою. Поет, підкреслюючи візуальними образами («червоні блискавиці Революцій бунтів і повстань», «хмари бурякові») колір державного прапора СРСР, декларував таким чином свою лояльність до влади, щоб цензура не побачила в образі «священного знамена» синьо-жовтий прапор.

Вірш починається з рядків, які малюють портрет матері- України:

Задивлюся у твої зіниці,

Голубі й тривожні, ніби рань.

В очах України поет бачить моменти пройденого нею тяжкого шляху:

Крешуть в них червоні блискавиці Революцій, бунтів і повстань.

Для поета — Україна — «вічне диво», «мамо горда і вродлива», з якої він «повік» буде дивуватися.

У поезії вісім строф. Донедавна друкували лише чотири. Нарешті у вірш повернулася третя строфа, вилучена цензурою:

Ради тебе перли в душі сію,

Ради тебе мислю і творю —

Хай мовчать Америки й Росії,

Коли я з тобою говорю!

У поезії багато звертань (Україно! Одійдіте, недруги лукаві! Друзі, зачекайте на путі!), риторичних окликів, які підкреслюють схвильованість, емоційність розмови поета з Україною. У вирі буденної суєти поет зупиняється на мить, щоб скористатися своїм «синівським правом» «З матір’ю побуть на самоті».

Вірш «Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок.» — це розгорнута метафора. Він звучить як патріотичне волевиявлення українського хлібороба, готового на будь-які випробування. У цьому творі, написаному за два місяці до смерті, поет спробував у художній формі розкрити свій пройдений творчий шлях. Як і ліричному герою, В. Симоненку видалося «малий зажинок почать на ниві нерясній.». Поет пише, що є можливість обрати легший життєвий шлях: піти у найми до сусідів або взути «холуйські постоли». Але це б означало зрадити свою ниву, відцуратися від рідного народу, «забуть убоге рідне поле». Батьківська нива у вірші — є уособленням рідної країни. Поет — вірний син своєї землі, не міг піти шляхом наймита і холуя. І ніякі погрози, ніякі випробування не могли змінити його намірів, його життєвих переконань:

Бо нива ця — моя! Тут я почну зажинок,

Бо кращий урожай не жде мене ніде,

Бо тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок Мене на ниву батьківську веде.

  1. га група. У поезія «Ти знаєш, що ти людина?» поет пояснює смисл і призначення людини на землі, швидкоплинність її життя.

Незважаючи на те, що поет звертається до окремої людини, насправді це — звернення до всього суспільства.

З точки зору ліричного героя, людина — це унікальна особистість з неповторним внутрішнім світом. Люди всі — різні — «добрі, ласкаві й злі». У кожного — свій шлях — свої радості, свої муки. Спеціально для людей і створений весь світ, і потрібно скористатися цим даром.

Поезія просякнута радістю буття, оптимізмом і любов’ю до життя, до кожної людини. Вона закликає нас жити так, щоб, підбиваючи підсумок життя, ми могли усвідомити, що прожили його щасливо й гідно. Автор твору наголошує на тому, що людина повинна поспішати жити, робити добрі справи, залишаючи по собі слід.

В. Симоненко підкреслює індивідуальність кожної людини, стверджуючи, що вона неповторна, незамінна, на противагу відомому радянському лозунгу: «Незамінних людей не існує». Поет звертає увагу саме на людське, індивідуальне:

Ти знаєш, що ти — людина.

Ти знаєш про це чи ні? усмішка твоя — єдина, мука твоя — єдина, очі твої — одні.

Щастя — не лише в матеріальних благах, достатку, доводить поет. Людина має розуміти красу природи, прагнути жити в гармонії з навколишнім світом і собою, кохати. Поет звертається до нас: «Гляди ж, не проспи».

Поет вкладає в поняття «людина» відповідальність кожного за те, як він носитиме це високе звання. «Сьогодні все для тебе»,— ніби говорить поет, отож проживи життя достойно людини, передай нащадкам те, що дістав ти в спадок від пращурів.

Поезія «Я...»

Вірш «Я» — розповідь поета про своє «я».

Поет протиставляє себе тупому чиновнику, який впроваджує ідеологічну політику тоталітарної держави, у якій усі — лише гвинтики та коліщата єдиного механізму — позбавлені індивідуальних рис, нецікаві. Він підозрює, що ліричний герой не згодний з тим ставленням до людини, яке було нормою в тоталітарній державі: ніхто не повинний виділятися, адже всі — однакові цеглинки, з яких будується комуністичне майбутнє. Чиновник вважає, що має право грубо повчати ліричного героя, який гідно несе своє звання людини: «Дарма ти себе уявляєш пупом, На світі безліч таких, як ти,— стверджує чиновник. На що поет дає горду

відповідь: «На світі безліч таких, як я. Та я, їй-Богу один». Отже, люди — «безліч всесвітів різних».

«Я» ліричного героя — частка всього народу, який намагаються залякати, зробити слухняним і покірним. Але, на думку героя, це неможливо:

У кожного Я є своє ім’я,

На всіх не нагримаєш грізно,

Ми — не безліч стандартних я,

А безліч всесвітів різних.

Ми — це народу одвічне лоно,

Ми — океанна вселюдська сім’я.

І до цих мільйонів стануть с повагою ставитися лише в тому випадку, коли в суспільстві з повагою ставитимуться до кожної людини.

I тільки тих поважають мільйони,

Хто поважає мільйони я.

Вірш «Люди — прекрасні.» продовжує тему, якої поет торкається в поезіях «Ти знаєш, що ти людина?» та «Я.». Він знов полемізує з тими, хто вважає людину часткою сірої маси, доводячи, що люди — прекрасні, що їм пощастило жити на казковій землі. Тільки чомусь у людей камінні души і замкнені серця. Якщо люди не схочуть бути щасливими на своїй землі — не стануть сильними, не будуть любити — грядущі можуть сказати: «.їх на землі не було». Як кажуть у народі, «Під лежачий камінь вода не тече». Якщо люди будуть байдужими, як каміння, стверджує поет, то в них немає майбуття.

«Дід умер»

Дитячі враження лягли в основу багатьох поезій В. Симоненка. У вірші «Дід умер» він згадує про те, як, його, восьмикласника, глибоко потрясла дідова смерть, викликала більші роздуми про суть життя, які згодом вилилися у вірші та оповідання «Дума про діда».

Федір Щербань — дід поета, помер під час війни. Він мав дуже великий вплив на поета, можна сказати, що саме дід формував душу хлопчика, знайомив з тим, що визначає ментальні риси українців.

Поет у цій поезії залишається вірним собі, оспівуючи не героя, не полководця чи високопосадовця, а просту людину праці. Ця людина — його дід. Він один з тих, кого поет називає «безіменні, святі, незрівнянно чудесні, горді діти землі, вірні діти труда». І він — помер. Незважаючи на відчай, поет вірить, що дід «увесь не умре»: «Його думи нехитрі додумають внуки, і з очей ще віки пломенітимуть в них його пристрасть і гнів, його радощі й муки, що, вмираючи, він передав для живих». Цей чоловік прожив життя саме так, як поет закликає жити інших — у праці, милуванні природою, у любові до рідних і до всіх людей. Цей всесвіт — дід поета — помер. Але на ньому не обривається рід, залишаються нащадки, які далі понесуть горде звання людини. Поет спирався на давні переконання українців про незнищенність людської душі, про постійне її відродження в нащадках. Радянська атеїстична пропаганда намагалася викорінити з людських душ усе, пов’язане зі звичаями та віруваннями предків, вірою в Бога, але остаточно це зробити не вдалося. Морально- етичні цінності, які містилися в давніх звичаях та повір’ях, передавалися від покоління до покоління і передаватимуться далі.

«Жорна»

У вірші «Жорна» поет згадує, як «материнські руки тягли за ручку камінь без кінця», і його дитячим рукам випало молоти на жорнах борошно на хліб. І всьому народу довелося взятися за жорна «у переддень космічної доби», адже у дім, виведений для щастя, заглянули «кривда й люте лихо», привезені «на танках» варварами «з Європи».

Слова вірша перетворюються на гімн народу, який зміг вистояти:

Народе мій! Титане непоборний, що небо підпирає голубе!

Твій гордий подвиг не принизять жорна — вони лиш

возвеличують тебе.

Дарма біситься злість ворожа, чорна — нічим не очорнить

твоєї боротьби!..

Цілую руки, що крутили жорна у переддень космічної доби.

  1. тя група. «Злодій». У вірші поет змальовує картину з життя простої людини, яка змушена за палички працювати на державу, недоїдаючи, відчуваючи біль за свою голодну сім’ю.

Дядько, якого впіймали на крадіжці, добре знає, що «красти погано, куди вже гірш». Та злидні, вимірювані порожніми трудоднями, штовхають його на це.

Поет намагається дошукатися першопричин його вчинку. І хоча в поезії жодного разу не вжито слово система, читачеві зрозуміло, що звинувачується не той, доведений до відчаю дядька, а саме вона. Поет підніс цей випадок до рівня загальнолюдської проблеми: руйнівного впливу системи на душі людей.

Хто обікрав, обскуб його душу,

Хто його совісті руки зв’язав?

А діє система руками «відгодованих й сірих» демагогів й брехунів, «Що в’язи скрутили дядьковій вірі, Пробираючись у крісла й чини».

Не дядька потрібно саджати у в’язницю:

Їх би за грати! Їх би до суду!

Їх би до карцеру за розбій!

Доказів мало??? Доказом будуть Лантухи вкрадених вір і надій.

«Кривда»

У новелі «Кривда» поет закликає нас бути милосердними до «ближнього». Болить серце його за скривджену дитину, якій «лиш від матері ласку знати довелося.». Гнівом наповнюється серце до жорстокого «сусіда», що насміявся над хлопчиком, для якого найвищим щастям було б мати тата. Виплакавши всі сльози, хлопець вибиває рогаткою шибку сусіда. Тільки поет не звинувачує підлітка, його гнів спрямований проти людської жорстокості, яку не можна покарати судом:

Бо ж немає тим іншої кари,

Хто дотепи свої в іржі Заганяє бездумно в рани,

У болючі рани чужі.

  1. Евристична бесіда за змістом прочитаного твору

  • Якою була заповітна мрія хлопчика?

  • Як прореагував він на звістку про те, що його чекає у хаті батько?

  • Який настрій був у хлопчика, коли він переконався в обмані,

і зрозумів, чому сміявся сусід?

  • У чому зло сусіда?

  • Як відплатив хлопчик сусідові?

  1. Інтерактивна вправа «Таблиця Елверманна»


Так

Чи правильно зробив Іва- сик, що помстився сусідові?

Ні

1-й аргумент




1-й контраргумент

2-й аргумент

2-й контраргумент







  1. Робота з текстом

Аналіз вірша «Лебеді материнства»

  • Сформулюйте тему твору. (Материнська любов до дитини, турбота за її долю.)

  • У яких рядках виражено ідею вірша? («Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину».)

  • У чому оригінальність побудови композиції? (Вірш можна умовно поділити на дві частини. Перша частина закінчується словами: «Лоскотали марево золотим сузір’ям». Поезія написана

в жанрі колискової. Друга частина поезіїпалка материнська молитва. У цій частині образ матері переростає в образ України, що теж схилилася над колискою улюбленого сина, бажає йому добра, але водночас повчає і хоче застерегти тих, хто легковажно шукає щастя в чужих краях.)

  • Знайдіть художні засоби поезії, які використав автор. (У вірші багато різних зображувальних засобів. Надзвичайно яскраві епітети. Письменник чимало застосовує уособлень і метафор. Уособлення: «Заглядає в шибу казка сивими очима»; «прийдуть з України верби і тополі, стануть над тобою, листям затріпочуть»; «Завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата». Ці уособлення застосовані поетом, щоб довести, що мати завжди перебуває поруч з дитиною, відчуває її проблеми, готова допомогти. Та й спогади про рідний дім, близьких людей постійно з людиною). Метафори: «Темряву тривожили криками півні». (Дитину захищають сили добра«півень»від сил зла, «темряви»; «танцювали лебеді в хаті на стіні. Лопотіли крилами і рожевим пір’ям» підкреслює, що в стінах рідної домівки дитина може сподіватися на підтримку і добро. Порівняння: «лебеді, як мрії».)

  • Визначте образи поезії. Поясніть їхню роль. (Образи: лебеді, півні, зорі, лиман, марево, ніч, хата, верби, тополі. «Лебеді рожеві»рожевий колір символізує ставлення до життя як до казки, небажання або невміння помічати негаразди. У дитинстві все бачиться красивим, ніжним, добрим. «Зорі сургучеві»епітет «сургучеві» допомагає уявити не лише темний брунатний колір. Оскільки це в’язка речовина, то можна передбачити, що автор використовує його, щоб описати картину дитячого сну. «Приспані тривоги»тривоги, проблеми для дитини поки що не існують. Тому вони приспані.

«Тихі зорі»епітет «тихі» підкреслює, що коли дитина засинає, усе навкруги затихає, щоб у неї був спокійний сон. «Лебеді»символ чистоти, милосердя, Діви Марії. Тобто у вірші це — птах матері.

«Зорі»присутність божества, ангела-посланця Бога, надія. Оскільки у християнстві зорі означають божественне благе ставлення, то в цій поезії йдеться про благе ставлення Бога до дитини.

«Лимани» (вода)символ народження; символ мінливого людського життя.

Мати є символом усіх духовних речей. «Материнська добра ласка в неї за плечима»: матиджерело духовності, усього доброго і ніжного.)

  1. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Створення узагальнювальної таблиці «Загальна характеристика творчості В. Симоненка»


Тематика творчості

Жанрове

розмаїття

Характерні

ознаки

творчості

Головний пафос творчості

Патріотична тема («Лебеді материнства», «Задивляюсь у твої зіниці.», «Є тисячі доріг...»; людина та її праця («Ти знаєш, що ти — людина.», «Я.», «Люди — прекрасні.», «Дід умер», «Жорна»); морально-етичні проблеми, пов’язані із добром і злом у людському житті («Злодій», «Кривда»); викриття пристосуванців, лицемірів, кар’єристів (цикл віршів «Гострий плуг»); пробудження національної свідомості народу

Інтимна, громадянська, патріотична лірика, інвектива, сатирична казка,

казки для дітей, сатира, сатиричні епіграфії, байки; віршовані жарти, публіцистика, збірка новел

Філософічність, глибокий гуманізм, оптимізм, щирість почуттів, відвертість, викривальна сила поезії, алегоричність

Патріотизм — любов до України, її безталанного народу, поєднана з ідеєю само- цінності, неповторності людського «я»







VL ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

  • Опрацювати матеріал уроку за допомогою конспекту.

  • Вивчити напам’ять поезію «Ти знаєш, що ти — людина».

  • Завдання для групи учнів: підготувати виразне читання віршів «Вона прийшла.», «Ікс плюс ігрек», «Ну скажи хіба не фантастично.».

  • Повторити зміст поняття «інтимна лірика» та інформацію про інтимну лірику в українській літературі.

VN. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ Рефлексія

  • Який факт біографії В. Симоненка, на вашу думку, найбільш характерний для розуміння особи поета?

  • Чим вас вразила ця людина?

  • Чи є щось з почутого на уроці, що зацікавило вас, що змусить шукати додаткову інформацію?

УРОК № 84


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   59

Схожі:

Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» icon«Празька школа» поетів. Євген Маланюк. Життєвий і творчий шлях. Мотиви творчості. Особливість художнього стилю
Мета: розкрити учням значення творчості поетів «Празької школи» у розвитку національного літературного процесу; ознайомити з біографією...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconГорда самотність Михайла Лермонтова (Життєвий І творчий шлях поета)
Мета: поглибити знання учнів про життєвий І творчий шлях поета, на основі біографічних відомостей сформувати образ поета-романтика;...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconТема. Михайло Лермонтов. Життєвий І творчий шлях
Мета: поглибити знання учнів про життєвий І творчий шлях поета, на основі біографічних відомостей сформувати образ поета-романтика;...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconТема. Гійом Аполлінер (1880-19180). «Лорелея», «Зарізана голубка й водограй», «Міст Мірабо». Життєвий І творчий шлях письменника. Шлях французького поета Гійома Аполлінера від неоромантизму до кубофутуризму
Життєвий І творчий шлях письменника. Шлях французького поета Гійома Аполлінера від неоромантизму до кубофутуризму. Реакція на символізм,...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconУрок радісного дня. Життєвий І творчий шлях Елеанор Портер. Полліанна
Тема уроку: Урок радісного дня. Життєвий І творчий шлях Елеанор Портер. “Полліанна” – роман – бестселер для дітей
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconУрок №1. Українська література 20 30-х років ХХ ст Урок №2 павло Тичина найбільший модерніст 20-их років. Життєвий І творчий шлях. Звернення до
Урок №2 павло Тичина найбільший модерніст 20-их років. Життєвий І творчий шлях. Звернення до «вічних» тем у поезіях «Арфами, арфами…»,...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconБіографічний проект «Микола Вороний. Життєвий І творчий шлях поета»
Мета: ознайомити учнів з життєвим І творчим шляхом М. Вороного; з’ясувати роль поета в національному відродженні українців, його...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconЄвген Маланюк
Художнє осмислення трагічної історії України, ностальгічні мотиви, філософічність поезій. Вірші про призначення поета І поезії. Символічні...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconТема. Життєвий І творчий шлях французького письменника Альбера Камю; його філософські та естетичні погляди. А. Камю й екзистенціалізм
Ета: простежити життєвий І творчий шлях письменника, дослідити вплив ідей філософії екзистенціалізму на творчість А. Камю; розвивати...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconОлег Ольжич (1907 — 1944) Життєвий І творчий шлях
Син відомого українського поета –символіста, драматурга, перекладача Олександра Олеся


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка