Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи»



Сторінка17/59
Дата конвертації11.04.2017
Розмір15.5 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   59
ЗБІРКА НОВЕЛ «ВИНО З ТРОЯНД». НАРОДОЗНАВЧІ МОТИВИ, ЗАГЛИБЛЕННЯ У СВІТ ПРОСТОЇ ЛЮДИНИ, ЇЇ ПОЧУТТЯ. ОСОБЛИВОСТІ ПОЕТИЧНОГО СТИЛЮ В. СИМОНЕНКА.

МІСЦЕ В. СИМОНЕНКА В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Мета: познайомити учнів зі збіркою новел «Вино з троянд», визначити мотиви збірки, особливості поетичного стилю поета, місце В. Симоненка в українській літературі; розвивати навички аналізу прозового тексту; виховувати щирість, відвертість, прагнення моральної чистоти.

Теорія літератури: новела (повторення).

Обладнання: тексти творів.

Тип уроку: комбінований.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

  1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

  2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

  1. Виразне читання напам'ять поезій інтимної лірики (на вибір)

  2. Фронтальне опитування

  • Визначте тематику інтимної лірики В. Симоненка.

  • У чому її своєрідність?

  • Що цікавить поета у взаєминах двох люблячих людей?

  • Назвіть риси образу коханої у творах інтимної лірики Симо- ненка.

  • Як поет ставиться до почуття любові?

  • Дайте визначення новели. Наведіть приклади новели в українській та світовій літературі.

  1. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Слово вчителя



На жаль, час, відведений на вивчення творів В. Симоненка, обмежений. Ми познайомилися лише з невеличкою часткою його доробку, але і вона дає можливість зрозуміти, що поезія «витязя української літератури» — явище неординарне. Ми поговоримо про особливості поетичного стилю В. Симоненка, який вирізнив його серед інших, показав його оригінальність та своєрідність, познайомимося зі збіркою «Вино з троянд.

  1. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

  1. Лекція вчителя «Особливості поетичного стилю В. Симоненка»

(Учні занотовують матеріал у зручній для них формі.)

Особливістю творчості Василя Симоненка було те, що сюжети для своїх творів він брав із реального життя.

Вражає не тільки високохудожність його творів, багатство й різноманітність словника, за допомогою якого автор відтворює різноманітну дійсність та багатий внутрішній, духовний світ людини, а й простота. Поет не вдавався до використання складних тропів. Ті, що ми зустрічаємо у його віршах, найбільш поширені: прийом повторень слів («вона прийшла», «любов прийшла» для підсилення основної думки поезії); епітети: «людська» (краса), «тужливі» (зітхання), «змучена» (душа), «ніжна» (доброта), «заквітчана», «мила», «юна» та ін.; метафори: «Не можна життя заховати За рожевих ілюзій вуаль» («Є в коханні і будні і свята»); порівняння: «любов, як сонце» («Любов»); «ти і я — це вічне, як і небо» («Ну скажи.»), «жду твоєї ласки, як земля у спеку жде дощу» («Всі образи й кривди до одної»); антитези: «полюби і зрадь», «радощі і сльози», «будні і свята», «радість і жаль», «гнів і любов», «ненаглядна, злюща, чудова»; оксюморони, які допомагають увиразнити мову поета надати творам тільки їм властиве звучання. В одному вірші В. Симоненко сміливо використовує по два або й три оксюморони:

Найпрекрасніша мати щаслива,

Найсолодші кохані вуста,

Найчистіша душа незрадлива Найскладніша людина проста.

Поет майже не використовував лексики, пов’язаної з науково- технічним прогресом, для конструювання образів. У Симоненковій поезії можна помітити народнопісенні епітети, довершені метафори, разючі порівняння. Твори Василя Андрійовича насичені синонімічними фігурами, які допомагають авторові дати вичерпну характеристику явищам дійсності, найяскравіше змалювати їхню глибину: риторичні оклики: «Чим ти людей обходиш на землі!», «Як це буденно!» «Як це звично!»; риторичні запитання: «Скільки раз це бачила Земля?» «Я тебе зустрів і не зберіг».

Достатню увагу приділяв поет і художньої деталі: слуховій: «сказати в тривожну мить», «кликала й манила», «ти щось мені говориш»; зоровій: «рожевих ілюзій вуаль», «вона прийшла», «темніла зірка», «заквітчана», «блиснули байдужі ліхтарі».

У поетичних творах В. Симоненка вражає багатство й різноманітність словника, за допомогою якого автор відтворює різноманітну дійсність та багатий внутрішній, духовний світ людини. Однією з найбільш дійових засобів змалювання дійсності є лексична синоніміка. (Найвиразнішим прикладом її використання є сполучення прикметника гордий з різними означувальними іменниками, які дають різні відтінки значення слова: гордий — добрий, щасливий, кращий: «Щоб знали майбутні передтечі в щасливій і гордій добі.»; гордий — складніший, але новий, кращий: «Для нас під силу горді плани, що зріли в ленінськім чолі.»; гордий — власницький, поганий, нічого не вартий: «Захищають горді ідеали, перегонять в гроші кров і піт.»; гордий — прекрасний та непідступний: «Буду Я приходити до Тебе, і до інших йтимуть горді Ти.»; гордий — прекрасний, але здобутий важкою працею: «Твій гордий подвиг не принизять жорна.»).

Крім численних словникових синонімів, поет широко залучає прикметники, що набувають синонімічних властивостей під впливом контексту. Істотним джерелом і характерним складником прикметникової синоніміки в творах Василя Симоненка є індивідуально-авторські синоніми. Вони визначають манеру поета.

Симоненко шляхом словоскладання творить нові мовні одиниці, необхідні для певних художньо-поетичних означень.

Можна стверджувати, що мовна естетика Василя Симоненка створювалась на максимальному використанні антонімів. Вони виконують важливі образні, художньо-естетичні, структурно- композиційні та ідейні функції. Переважають у поетичних творах митця загальновживані антоніми, наприклад: ніч — день, щастя — біда, радощі — сльози, тиша — грім та багато інших. (Є в коханні і будні, і свята, Є у ньому і радість, і жаль.). Це дозволяло поетові всебічно характеризувати образи людей, їхні дії, вчинки, явища природи, суспільне життя; виявляти при цьому своє ставлення до зображуваного.

Важливе значення має контрастне протиставлення в поетичних творах В. Симоненка, яке письменник використовує для яскравішого відображення сказанного.

Творчо використовує поет у своїх творах антитезу як стилістичний прийом. Вона цікаво переплітається з переносним вживанням одного з членів антонімічної пари. Прикладом використання антитези є його вірш «Україні» та «Перехожий».

Симоненкові оксюморони створюють експресію поетичного вислову. Вони вказують на незвичність зіставлюваного, на небуденність явища. Вони свіжі, колоритні, виразні. Тонко вживає їх поет в інтимній, громадянській та філософській ліриці.

  1. Знайомство зі збіркою Новел «Вино з троянд»

Слово вчителя

Прозова збірка, яка продемонструвала нову грань таланту В. Симоненка, визріла улітку 1962 року. Автор не дочекався її виходу друком (Львів, Каменяр.— 1965). Вона вийшла вже після його смерті.

«Визрівала» збірка достатньо довго: кілька оповідань, напевне, були створені ще на початку 60-х років (твори студентської тематики — «Сірий пакет», «Білі привиди», «Неймовірне інтерв’ю», «Психологічний поєдинок» та, вочевидь, «Весілля Опанаса Крокви»). Решта з’явилась упродовж чотирьох місяців 1962 року.

Відкривається книжка однойменним оповіданням «Вино з троянд».

Повідомлення учнів про зміст декількох новел збірки

  1. й учень «Вино з троянд».

У творі два головних герої: красуня Ольга та кульгавий горбань Андрій. В Ольгу закохувалися усі хлопці, не став виключенням і Андрій. Але на відміну від тих, хто міг сподіватися на почуття у відповідь, він навіть думати про це собі не дозволяв.

Ольга нікому не давала надії, просила після зізнання в коханні не ходити до неї більше. Дівчина розуміла, що хлопці закохуються в її красу, яка (вона це добре розуміла), нетривка, швидко зникає після важкої колгоспної роботи. Але дівчина змогла оцінити кохання Андрія — невимогливе, ніжне й сором’язливе. Оцінила й душевну красу хлопця-мрійника, що вмів складати казки та вирощувати чудові квіти і жодної городини.

Закінчується новела проханням дівчини зробити на весілля вино з троянд.

  1. й учень. «Кукурікали півні на рушниках».

Цю новелу А. Ткаченко у книзі «Василь Симоненко» називає новітньою варіацією горьківської ранньої теми про двох гордих закоханих.

Первісна назва твору — «Важкий гарбуз».

У творі ідеться про Віктора та Ониську, які люблять одне одного, про це знає усе село. Проблема в тому, що гордість заважає комусь із них першому зізнатися у своїх почуттях. Віктор навіть приходить «сватацця». Тільки зробив він це настільки невдало і незграбно, що

зрештою за свою пиху одержує одкоша: «Він пішов згорбившись; ніби й справді ніс на своїх плечах підводу гарбузів. Ониська ридала над вишиванням». Таким відкритим фіналом закінчується ця напружена драматична розповідь про стосунки двох закоханих.

  1. й учень. «Весілля Опанаса Крокви»

У новелі розповідається про події, які відбулися під час Другої Світової війни.

Під хутором партизани застрелили трьох фашистів. Есесівці за це погрожують знищити старих і малих, якщо селяни не видадуть родичів партизан. На роздуми було дано 10 хвилин.

«Тисячолітній» Опанас Кроква зізнався, що то його сини «забили тих вилупків». Коли есесівець запитав, чи є в нього хтось дома, дід відповів: «Була баба, та вмерла».

З юрби висунулась сива жіноча постать, хіба на яке століття молодша від Опанаса, зі словами: «А щоб тобі язик відсох! Живою мене до могили кладе, та ще й прилюдно. Не втечеш ти від мене, іроде, і на той світ».

Коли баба підтвердила, що їхні діти в лісі, обох повісили на гігантському в’язі. Далі йдуть такі слова: «Опанас Кроква зроду не мав дітей, а баба Орися, що поєдналася з ним вірьовкою, ніколи не була його дружиною. Кажуть, у юності вони дуже кохалися і хотіли побратись, але батьки не дозволили. Віддали Орисю за багатшого».

  1. й учень. «Дума про діда»

Головний герой новели — Іванко розповідає про останні роки життя свого діда: «Чим густіша паморозь падала на дідову голову, тим більше він любив мене і щедріше розкривав свою душевну скарбницю.

Він старів на моїх очах, і йому здавалося, що сила його і навіть саме життя його переливаються в мене, бо не було в діда синів — покосили їх пошесті та кулі.». «Безсмертячком» своїм кирпатим називав дід Іванка. «Я часто ображав і кривдив діда то своєю нетямучістю,— зізнавався герой,— то жорстоким дитячим егоїзмом. Але дід великодушно пробачав мені, як уміють пробачати великі люди. А дід був великим і простотою своєю, і тим, що не канючив од життя більше, ніж заслужив».

Дід любив історію та географію, Горького та Шевченка, стверджуючи, що «правди такої, як у них, ні в кого немає».

Він важко працював усе життя, не любив «дурне діло робити» навіть за трудодні.

Передчуваючи свою смерть, дід попросив матір Іванка не посилати його до школи. І ось у понеділок його не стало.

«Я нікого так не люблю, як дідів, пише наприкінці новели автор.— Це жива мудрість, неписана історія нашого народу. На своїх зігнутих плечах несуть вони стільки краси і ніжності, що може позаздрити їм будь-хто».

Письменник сподівається, що у душах онуків «.колись обов’язково проснеться ... дідова краса», і живитиме їх «дідова мудрість і дідова мова. і дідова краса», і живитиме їх «дідова мудрість і дідова мова».

  1. Евристична бесіда

  • Визначте мотиви новел Симоненко. (Народ, його душа, спадковість поколінь, внутрішній світ простої людини праці, краса зовнішня та внутрішня.)

  • Які часові рамки охоплює збірка? (З 30-х рр. (дитинство автора) по сучасність (для автора)60-ті рр.)

  • Наведіть приклади психологізму автора. (Відтворення страждань закоханих («Кукурікали півні на рушниках»), передання найтонших порухів душі закоханої людини («Вино з троянд»), пошук внутрішніх мотивів вчинків людини («Весілля Опанаса Крокви»), змалювання душевного зв’язку представників різних поколінь («Дума про діда».)

  • Які події з історії країни відбилися в новелах? (Велика Вітчизняна війна, колективізація, події 60-х рр.)

  • Дайте загальну характеристику героїв новел, із якими познайомилися на уроці. (Чисті душею, відверті, щирі, чесні, працьовиті, здатні на сильні почуття. Вони вміють створити навколо себе особливу атмосферу.)

  1. Міні-дослідження

Доведіть, що оповідання збірки «Вино з троянд» мають ознаки новели.

  1. Слово вчителя

В історії літератури залишається лише той, хто вніс в неї щось нове, оригінальне, своєрідне. Яке ж місце в історії української літератури Василя Симоненка?

Мудро сказав про місце і роль В. Симоненка в літературі, про значення його поезії Олесь Гончар: «Серед літераторів трапляються й такі, без яких їхня доба могла б спокійно обійтись, нічого істотного не втративши. А є такі, що стають виразниками свого часу, живими нервами його драм і борінь, відтворюють у собі самий дух епохи.». Саме до таких митців і належить Василь Симоненко. Його творчість давно стала часткою нашого життя.

Проза В. Симоненка, своєрідна й багатообїцяюча, є прямою попередницею новелістики Гр. Тютюнника, вона заслуговує на почесне місце в контексті розвитку епічного світовідображення свого часу.

  1. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

«Мозковий штурм»

Прочитайте висловлювання В. Симоненка: «Наша любов до рідної Вітчизни,— писав поет,— творча любов. Патріот не той, хто вміє виголошувати велемовні фрази, а той, хто своєю кропіткою щоденною працею множить багатства рідної землі, прикрашає, перебудовує свою Батьківщину».

Доведіть, що саме таким патріотом виступає письменник у збірці «Вино з троянд».

  1. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

  • Опрацювати матеріал уроку за допомогою конспекту.

  • Індивідуальні завдання: підготувати повідомлення про основні поетичні збірки Д. Павличка:

  • «Любов і ненависть»,

  • «Бистрина»,

  • «Сонети подільської осені»,

  • «Таємниця твого обличчя»,

  • «Покаянні псалми»;

  • підготувати виразне читання поезій «Коли помер кривавий Торквемада.» та «Ти зрікся мови рідної.».

VN. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ Рефлексія

  • Хто вам сподобався більше: Симоненко-поет чи Симоненко- прозаїк? Чи можна взагалі ставити таке запитання?

  • Яка з новел справила на вас найбільше враження?

  • Який з героїв найбільш вразив?

УРОК № 86

ДМИТРО ПАВЛИЧКО. СТИСЛІ ВІДОМОСТІ ПРО ПОЕТА, ПЕРЕКЛАДАЧА. ОСНОВНІ ПОЕТИЧНІ ЗБІРКИ: «ЛЮБОВ І НЕНАВИСТЬ», «БИСТРИНА», «СОНЕТИ ПОДІЛЬСЬКОЇ ОСЕНІ», «ТАЄМНИЦЯ ТВОГО ОБЛИЧЧЯ», «ПОКАЯННІ ПСАЛМИ». ГРОМАДЯНСЬКІ МОТИВИ ЙОГО ПОЕЗІЇ. АЛЕГОРИЧНИЙ ЗМІСТ ВІРША «КОЛИ ПОМЕР КРИВАВИЙ ТОРКВЕМАДА...», ОСУДЖЕННЯ В НЬОМУ ТОТАЛІТАРНОЇ СИСТЕМИ. АКТУАЛЬНІСТЬ МОТИВУ ВІРША «ТИ ЗРІКСЯ МОВИ РІДНОЇ.». ВИРАЗНІ ХУДОЖНІ ДЕТАЛІ В ПОЕЗІЇ, АФОРИСТИЧНІСТЬ МОВИ. РОЛЬ АНАФОРИ, ПОЕТИЧНОГО ОБРАМЛЕННЯ

Мета: познайомити учнів з особистістю поета та його творчим шляхом, основними поетичними збірками; визначити основні мотиви лірики, проаналізувати ідейно-художній зміст віршів «Коли помер кривавий Торквемада...» та «Ти зрікся мови рідної...»; розвивати навички аналізу поетичного твору, навички виразного читання, збагачувати словниковий запас учнів.

Теорія літератури: художня деталь, анафора, поетичне обрамлення, афористичність мови.

Обладнання: портрет письменника, виставка примірників збірок поета, текст віршів «Коли помер кривавий Торквемада.» та «Ти зрікся мови рідної.».

Тип уроку: комбінований.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

  1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

  2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Фронтальне опитування

Період, який ми вивчаємо, названо «шістдесятництвом». Як його ще називають? Чому? (Цей період називають «шістдесятництвом» з приводу часового проміжку, а саме 1956-1964 рр. Інші назви«хрущовська відлига» (під час керування М. Хрущова сталося послаблення режиму), «період проти течії» (тому що представники цього періоду були не такими, як усі.)

  • Схарактеризуйте шістдесятництво. Що стало поштовхом для виникнення цього руху? (Шістдесятництвосоціокультурний рух опору підрадянської України, започаткований у 60-х роках ХХ століття. Друге українське відродження ХХ століття, регенерація національної еліти. Поштовхом для виникнення стали такі чинники: 1953 р.— смерть Сталіна; генсеком стає М. Хрущов; 1956ХХ з’їзд КПРС, на якому було засуджено «культ особи» Й. Сталіна і проголошено курс на десталініза- цію; 60-ті роки в усьому світічас великих збурень і духовних зрушень, пора оновлення мистецтва (авангардизм у літературі, малярстві, скульптурі; зародження рок- і поп-музики.)

  • Кого називали шістдесятниками? (Покоління творчої молоді початку 60-х років, сформоване в період тимчасової лібералізації суспільного життя в СРСР 1956-1964 рр.)

  • Назвіть представників у галузі поезії, прози, художнього перекладу, літературної критики, малярства та графіки, кіномистецтва і театру, музики. (ПоетиД. Павличко, Л. Костенко, В. Симоненко, І. Драч, М. Вінграновський, Б. Олійник.

ПрозаїкиЄ. Гуцало, В. Дрозд, В. Шевчук, Г. Тютюнник. Майстри художнього перекладуМ. Лукаш, Г. Кочур, Б. Тен. Літературні критикиІ. Світличний, І. Дзюба, М. Коцюбинська. Маляри та графікиО. Заливаха, А. Горська, В. Зарецький. Кіномитці й театральні діячіС. Параджанов, Ю. Іллєнко, Л. Танюк, І. Миколайчук.

Композитори — В. Сильвестров, Л. Грабовський, В. Івасюк.)

  • Визначте культурно-історичні витоки шістдесятництва. (Світова культура, особливо модерні література та малярство ХХ століття; українська література, як класична, так і доби «розстріляного відродження; народна творчість.)

  • Назвіть ознаки шістдесятництва у творчості В. Симоненка. (Оспівування унікальності людини всупереч радянському розумінню члена суспільства як уніфікованої знеособленої постаті, гвинтика єдиної системи; оспівування України, засудження радянської бюрократії, кар’єризму, пристосуванстватеми, які розроблялися всупереч настановам соцреалізму.)

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Слово вчителя

Шістдесятництво — загальне визначення певного періоду розвитку української літератури. Щоби зрозуміти це явище остаточно, потрібно докладніше познайомитися з особами письменників, які становили групу тих, кого літературознавці зрештою визначили як шістдесятників. На уроці ми продовжимо вивчати шістдесятництво в особах. Настала черга зустрічі з Дмитром Павличком.

  1. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

  1. Коротка лекція вчителя

Життя

Поет Д. Павличко народився 28 вересня 1929 року в селі Стопча- тові на Івано-Франківщині в багатодітній селянській родині, «коли копати картоплю мати з батьком йшли» — «тверда земля Дмитрові була за ліжко, шорсткий киптар за пелюшки». З дитинства майбутній поет пізнав нужду та тяжку працю.

Початкову освіту Дмитро розпочав здобувати в польській школі в Яблуневому, де «за мову мужицьку не раз на коліна довелося у школі ставати.». Потім була Коломийська гімназія, де Павличко опанував німецьку мову та латинь, радянська десятирічка в Яблуневі. Усі ці роки хлопець з захопленням читає українські книжки. У п’ятнадцять років він написав свій перший вірш.

У квітні-червні 1945 року Павличко перебував у сотні УПА. З осені 1945 року по літо 1946-го поет був ув’язнений за звинуваченням у приналежності до УПА. Звільнили неповнолітнього Дмитра разом з іншими тільки через це, що зізнання у своїй причетності до національного повстанського руху від них енкаведисти не дочекалися.

1948 року Дмитро вступив до Львівського університету, де вивчав українську мову та літературу. Студентом він очолював літературну частину Львівського театру юного глядача, згодом — відділ поезії журналу «Жовтень» (1957 р.— 1959 р.) Уже 1 січня 1951 року в газеті Львівського університету «За Радянську владу» публікується перший вірш Павличка «Дві ялинки». 1953 року Д. Павличко вступив до аспірантури, досліджував сонети І. Франка, але незабаром залишив наукову роботу. (Поета виключили з аспірантури за виступ на зборах викладачів з критикою русифікаторської політики влади. Офіційною причиною виключення називали «неуспішність».) Того самого року вийшла його перша збірка поезій «Любов і ненависть». З 1954 р. Д. Павличко — член Спілки письменників СРСР — за пропозицією М. Бажана Д. Павличка було прийнято заочно.

1957-1959 роках він завідував відділом поезії журналу «Жовтень». Тоді ж вийшли друком поетичні збірки «Моя земля» (1955) і «Чорна нитка» (1958). Збірка «Правда кличе» (1958) була визнана «ідеологічно ворожою», а весь її наклад (крім кільканадцяти примірників) був повністю знищений. Ця збірка з червоною обкладинкою відкривалася циклом «Ленін іде». У ній були вірші проти націоналістів, і збірка різко засуджувала націоналізм, але оспівувала українську мову, гнівно таврувала перекінчиків, які забули, зрадили її «заради лакомства нещасного».

1964 р. Дмитро Павличко з родиною переїхав до Києва і очолив сценарну майстерню кіностудії ім. О. Довженка. За його сценаріями поставлені фільми «Сон» (1965 р.) — у співавторстві з В. Денисенком та «Захар Беркут» (1970 р.) З 1966 р. по 1968 р. поет працює в секретаріаті Спілки письменників України, а з 1971 р. по 1978 p. редагує журнал «Всесвіт». 1977 р. Д. Павличко стає лауреатом Державної премії України ім. Т. Шевченка. Далі працює секретарем СП СРСР із 1986 р., а з 1988 р.— секретарем правління СПУ.

1989 року Д. Павличка обирають головою Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка. Поет є одним із організаторів Народного Руху України, Демократичної партії України.

Упродовж 1990 р.— 1994 років Павличко — депутат Верховної Ради, та певний час — посол України в Канаді. З жовтня 1995 р. до травня 1998 р. поет був Надзвичайним і Повноважним Послом України в Словацькій Республіці.

1997 року поета нагороджено орденом «За заслуги» III ст., а 1999 р.— орденом князя Ярослава Мудрого V ст.

Павличко був Послом України в Республіці Польща в період з весни 1999 р. по лютий 2002 р. (завдяки його старанням у центрі Варшави в березні 2002 р. було споруджено пам’ятник Тарасу Шевченку). 2004 р. за визначний особистий внесок у розвиток української літератури, створення вершинних зразків поетичного слова, плідну державну і політичну діяльність поету присуджено звання Героя України з врученням ордена Держави.

З 21 жовтня 2005 р. поет є народним депутатом України (фракція Української Народної Партії). На IV Всесвітньому Форумі Українців (Київ, серпень 2006 р.) Дмитра Павличка було обрано Головою Української Всесвітньої Координаційної Ради.

2009 р. Д. Павличка нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого IV ст.

Творчість

Творчий доробок Дмитра Павличка відомий у близькому і далекому зарубіжжі. Окремими книгами виходили його твори російською, естонською, польською, болгарською, угорською, грузинською та слов’янськими мовами.

Д. Павличко — автор багатьох збірок. Найвідоміші з них: «Моя земля», «Любов і ненависть» (1953), «Правда кличе!» (1958), «Бистрина» (1959), «На чатах» (1961), «Пелюстки і леза» (1964), «Гранослов», «Хліб і стяг» (1968), «Сонети» (1978), «Вогнище» (1980), «Спіраль» (1984), «Задивлений у будущину» (1986), «Рубаї» (1987) та ін.

Талант Павличка знайшов творче виявлення також у літературно-художній критиці, публіцистиці, кінодраматургії. Вийшли друком його критичні статті, літературознавчі дослідження, виступи, спогади-есе про І. Франка, Лесю Українку, про творчий шлях Малишка, Б.-І. Антонича та багатьох інших вітчизняних і зарубіжних письменників. Праці Д. Павличка — критика й літературознавця — зібрані в книжках «Магістралями слова» (1977), «Над глибинами» (1983), «Біля мужнього світла» (1988). Поезії Д. Павличка властиві філософізм, глибина роздумів над сутністю людського буття, звернення до канонічних строф (сонет, терцини, рубаї) і творче використання фольклорних образів і мотивів.

Дмитро Павличко є також і визначним майстром перекладу (перекладає з англійської, іспанської, італійської, французької, португальської, ідиш та багатьох слов’янських мов) — «Світовий сонет» (сонетна творчість європейських поетів, 1983 р.), «Сонети Шекспіра» (1995, 1998 р.), «50 польських поетів» (антологія польської поезії, 2000 р.), «Поезії Хосе Марті» (2001 р.), «Антологія словацької поезії ХХ століття» (1997 р.), «Мала антологія хорватської поезії» (2008 р.). Завдяки перекладацьким та організаторським зусиллям Павличка український читач познайомився з Шарлем Бодлером, Гвєздославом, Луїсом де Камоенсом. Своїми перекладами Павличко запропонував нове прочитання творів Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарки, Мікеланджело Буонарроті, Федеріко Гарсіа Лорки, Йога- на Вольфганга Ґете, Генріха Гайне, Райнера Марія Рільке, Генріка Ібсена, Леопольда Стаффа.

Дмитро Павличко — автор відомих пісенних текстів — «Впали роси на покоси», «Лелеченьки», «Пісня про Україну», «Долиною туман тече», «Явір і яворина», «Я стужився, мила, за тобою», «Дзвенить у зорях небо чисте», «Розплелись, розсипались». Пісня «Два кольори» (1649 р.) стала народною. На слова поета написали чимало пісень і автори — Володимир Губа, Юлій Мейтус, Богдан Янівський, Богдана Фільц, Олександр Ільїв, Микола Литвин, Галина Менкуш, Галина Ільєва. Твори на слова Дмитра Павличка виконують українські співаки Дмитро Гнатюк, Анатолій Мокренко, квартет «Явір», Василь Зінкевич.

Д. В. Павличко — невтомний борець за національно-культурне відродження українського народу, його історії, мови, національної

гідності й справедливості. Величезну роботу проводив він як голова Товариства української мови імені Тараса Шевченка.

  1. Заслуховування повідомлень учнів про збірки Д. Павличка

  1. й учень. Громадянські мотиви поезії Павличко «Любов і ненависть», «Бистрина», «Сонети подільської осені».

Перша збірка Д. Павличка «Любов і ненависть» привернула увагу читачів і критики, бо вирізнялася гостротою соціальних тем і проблем. У назві два слова — антоніми. Ці два слова визначили сутність усієї творчості поета. Він писав: «Поезію творить любов, а не злоба. Якщо в моїх творах присутня ненависть, то це означає, що я жив у жорстокі і складні часи». Таку саму назву має й збірка вибраних творів, яка була відзначена Шевченківською премією.

  1. й учень. «Таємниця твого обличчя», «Покаянні псалми».

Збірка «Таємниця твого обличчя» складається з чотирьох розділів. Перший розділ — «Любов і ненависть» — романтично оповідає про любов до Батьківщини і ненависть до її ворогів. Розділ «Вчителям і друзям» склали вірші про Пушкіна, Єсеніна, Франко. Подвижники слова і духу — вони являють собою приклад служіння добру і правді. «Білі сонети» — філософське осмислення сьогоднішнього і майбутнього. У розділ «Таємниця твого обличчя» входить любовна лірика.

Збірка «Покаянні псалми» якнайширше репрезентує читачеві жанрове розмаїття поезії Дмитра Павличка. До книжки увійшов поетичний доробок видатного українського поета останніх двох десятиліть.

«Покаянні псалми» Д. Павличка — це філософські роздуми про недосконалість людської природи, про бажання досягти гармонії. Збірка написана у вигляді монологу ліричного героя про те, що ж він є, хто він, навіщо і яким його створив Бог. Чому він такий слабкий, а має так багато бажань і поривань? Невже все добре — від творця, а гріх — від людини? Звертає на себе увагу чудова художня форма поезій збірки.

  1. Продовження лекції вчителя «Алегоричний зміст вірша

"Коли помер кривавий Торквемада...", осудження в ньому

тоталітарної системи»

1958 року вийшла друком збірка «Правда кличе!». Після XX з’їзду КПРС, на якому був розвінчаний культ Сталіна, Павличко разом з іншими «шістдесятниками» повірив, що тирани назавжди відійшли в історію, що правда тепер зазвучить на повний голос. Поет реалізував у ній своє творче завдання — «блискавкою-мислею своє життя я висловлю». Про свої нові підходи до змалювання дійсності кінця 50-х років Павличко чітко повідомив у невеликому вірші, що дав назву книжці:

Не змовкає правди голос,

Що веде нас у житті.

Лжа тікає, наче полоз,

Перед нами із путі.

Щоб за нами на дорогу Знов не виповзала гидь,

Ми, долаючи знемогу,

Мусимо брехню палить!

На жаль, 18-тисячний наклад збірки було вилучено із продажу і знищено. На IV з’їзді письменників України поета «осадив» сам Тичина, до думки якого прислухалися всі молоді митці.

До збірки «Правда кличе!» увійшов вірш «Коли помер кривавий Торквемада.».

У ньому поет відверто й сміливо сказав правду про сталінську добу, її жорстокість, фарисейство, лицемірство.

Довідка

Томас Торквемада (1420-1498) — жорстокий інквізитор Іспанії, який засудив на спалення понад вісім тисяч «невірних».

Образ всесвітньовідомого ката використав Дмитро Павличко для відтворення інквізитора двадцятого століття, якого за життя гучно славословили та величали «вождем усіх часів і народів». Алегорію цього вірша зрозуміти нескладно: якщо жертви іспанського інквізитора становлять вісім тисяч людей, то новітній інквізитор знищив десятки мільйонів безневинних. Знищувались кращі, достойніші сини та дочки народу. Розплодився могутній чиновницько-бюрократичний клан сподвижників-душепродавців, донощиків, катів-мучителів — усіх тих, хто після смерті диктатора намагався зберегти свою владу й чини. А як це в алегоричній формі зображено у поезії? Саме вони, поплічники і холуї кривавого Торквемади, «зодягнуті в лахміття, як старці, підступні пастухи», найбільше побивалися за тим, щоб не схитнулася їхня могутня влада. Подавшись у подорож по всій Іспанії, вони також придивлялись, чи не майне усміх на обличчі єретика, чи не зрадіє він тій смерті?

Вражаюче звучать обидва терцети — сонетне завершення:

Вони самі усім розповідали,

Що інквізитора уже нема.

А люди, слухаючи їх, ридали,

Не усміхались навіть крадькома.

Напевне, дуже добре пам’ятали,

Що здох тиран, але стоїть тюрма.

Як слушно зауважує літературний критик В. Моренець, «досі сонет Д. Павличка «Коли помер кривавий Торквемада.» лишається неперевершеною й унікальною за своєю соціально-філософською проникливістю алегорією». Поет застерігав своїх співвітчизників: будьте пильні — посіпаки кривавого ката спробують повернути колесо історії назад.

4. Робота з текстом вірша «Ти зрікся мови рідної.».

Виразне читання вчителем вірша «Ти зрікся мови рідної...»

Ти зрікся мови рідної. Тобі Твоя земля родити перестане,

Зелена гілка в лузі на вербі Від доторку твого зів’яне!

Ти зрікся мови рідної. Заріс

Твій шлях і зник у безіменнім зіллі.

Не маєш ти на похороні сліз,

Не маєш пісні на весіллі!

Ти зрікся мови рідної. Твій дух На милицях жадає танцювати.

Від ласк твоїх закаменіє друг І посивіє рідна мати.

Ти зрікся мови рідної. Віки Ти йтимеш темний, як сльота осіння.

Від погляду твого серця й зірки Обернуться в сліпе каміння.

Ти зрікся мови рідної. Ганьба Тебе зустріне на шляху вузькому.

Впаде на тебе, наче сніг, журба - Її не понесеш нікому!

Ти зрікся мови рідної. Нема Тепер у тебе роду, ні народу.

Чужинця шани ждатимеш дарма - В твій слід він кине сміх-погорду!

Аналіз тексту твору

  • Визначте настрій вірша. (Настрій сумний)

  • Визначте тему твору. (Гнівне звернення до людей, які зрікаються своєї мови, і зображення кари, яка чекає них у майбутньому.)

  • Яка головна думка (ідея) твору? (Осуд тих людей, які зрікаються найціннішого духовного скарбу — мови.)

  • Знайдіть поетичні образи та картини, тропи, які допомагають розкрити ідею вірша. (Поетичні образи та картини: образ людини-зрадника та відступника, що без мови втрачає свою духовну сутність.

Тропи: епітети (мова рідна, зелена гілка, сліпе каміння, шлях вузький; порівняння («...ти йтимеш темний, як сльота осіння», «впаде на тебе, наче сніг, журба»; метафора (персоніфікація): земля родити перестане, серця й зірки обернуться в каміння, впаде журба, дух на милицях жадає танцювати.)

  • У чому особливості віршування поезії? (Особливості віршування: рима: чергування чоловічої та жіночої рим; римування: перехресне (абаб); віршовий розмір: п’ятистопний ямб. Строфіка: катрен (чотиривірш).)

  • Які поетичні фігури використав поет? (Поетичні фігури: інверсія («Заріс твій шлях.», «Від ласк твоїх закаменіє друг і посивіє рідна мати»); анафора («Ти зрікся мови рідної.»); асиндетон («Не маєш ти на похороні сліз, не маєш пісні на весіллі».)

  • Яку роль відіграє анафора у творі? (До гнівної інвективи підноситься поет у вірші «Ти зрікся мови рідної.». Він звинувачує подібного перекинчика, і, як селянський син, передрікає йому таку покару, що є найстрашнішою для хлібороба:

Тобі

Твоя земля родити перестане,

Зелена гілка в лузі на вербі Від доторку твого зів’яне!

І немає тепер в нього «ні роду, ні народу», та й шани чужинців він теж не заслужив.

Перший рядок кожної строфи звучить звинуваченням, підкреслюючи важкість провини.)

  • Схарактеризуйте поетичну фонетику твору. (Поет використовує такі фонічні засоби: алітерація (повторення приголосного звука з у першій та другій строфах: «Ти зрікся мови рідної. Заріс твій шлях і зник у безіменнім зіллі»); асонанс (повторення голосного звука у в п’ятій строфі: «Ганьба тебе зустріне на шляху вузькому. Впаде на тебе, наче сніг, журба — її не понесеш нікому»). Ці засоби використані з метою посилення інтонаційної виразності твору.)

Чому мотив вірша «Ти зрікся мови рідної.» є й досі актуальним? (Не зникла необхідність захищати рідну мову, боротися за її існування та розвиток.)

  • Визначте вид лірики. (Громадянська)

  • Знайдіть зразки афористичності мови у поезії. («Від погляду твого серця й зірки Обернуться в сліпе каміння»; Впаде на тебе, наче сніг, журбаЇї не понесеш нікому!)

  • Визначте роль поетичного обрамлення. (Поетичне обрамлення підсилює звучання головної думки твору.)

  1. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Узагальнювальна бесіда

  • Які, на ваш погляд, події в творчому життя Д. Павличка можна вважати знаковими?

  • Назвіть найвідоміші збірки поета.

  • Визначте головну думку вірша «Коли помер кривавий Торквемада.».

  • У чому актуальність поезії «Ти зрікся мови рідної»?

VL ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

  • Опрацювати матеріал уроку за допомогою конспекту.

  • Виразно читати вірші «Ти зрікся мови рідної.», «Коли помер кривавий Торквемада.».

  • Індивідуальні завдання: підготувати повідомлення про пісенну творчість Д. Павличка, його творчу співдружність із українськими композиторами. Вірш «Два кольори», його спорідненість із «Піснею про рушник» А. Малишка.

VN. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ Рефлексія

Продовжте речення:

  • Найбільш мене вразив вірш.

  • Мені відомі приклади зради рідної мови. Це.

  • Вірш «Ти зрікся мови рідної.» став для мене.

УРОК № 87


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   59

Схожі:

Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» icon«Празька школа» поетів. Євген Маланюк. Життєвий і творчий шлях. Мотиви творчості. Особливість художнього стилю
Мета: розкрити учням значення творчості поетів «Празької школи» у розвитку національного літературного процесу; ознайомити з біографією...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconГорда самотність Михайла Лермонтова (Життєвий І творчий шлях поета)
Мета: поглибити знання учнів про життєвий І творчий шлях поета, на основі біографічних відомостей сформувати образ поета-романтика;...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconТема. Михайло Лермонтов. Життєвий І творчий шлях
Мета: поглибити знання учнів про життєвий І творчий шлях поета, на основі біографічних відомостей сформувати образ поета-романтика;...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconТема. Гійом Аполлінер (1880-19180). «Лорелея», «Зарізана голубка й водограй», «Міст Мірабо». Життєвий І творчий шлях письменника. Шлях французького поета Гійома Аполлінера від неоромантизму до кубофутуризму
Життєвий І творчий шлях письменника. Шлях французького поета Гійома Аполлінера від неоромантизму до кубофутуризму. Реакція на символізм,...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconУрок радісного дня. Життєвий І творчий шлях Елеанор Портер. Полліанна
Тема уроку: Урок радісного дня. Життєвий І творчий шлях Елеанор Портер. “Полліанна” – роман – бестселер для дітей
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconУрок №1. Українська література 20 30-х років ХХ ст Урок №2 павло Тичина найбільший модерніст 20-их років. Життєвий І творчий шлях. Звернення до
Урок №2 павло Тичина найбільший модерніст 20-их років. Життєвий І творчий шлях. Звернення до «вічних» тем у поезіях «Арфами, арфами…»,...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconБіографічний проект «Микола Вороний. Життєвий І творчий шлях поета»
Мета: ознайомити учнів з життєвим І творчим шляхом М. Вороного; з’ясувати роль поета в національному відродженні українців, його...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconЄвген Маланюк
Художнє осмислення трагічної історії України, ностальгічні мотиви, філософічність поезій. Вірші про призначення поета І поезії. Символічні...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconТема. Життєвий І творчий шлях французького письменника Альбера Камю; його філософські та естетичні погляди. А. Камю й екзистенціалізм
Ета: простежити життєвий І творчий шлях письменника, дослідити вплив ідей філософії екзистенціалізму на творчість А. Камю; розвивати...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconОлег Ольжич (1907 — 1944) Життєвий І творчий шлях
Син відомого українського поета –символіста, драматурга, перекладача Олександра Олеся


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка