Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи»



Сторінка27/59
Дата конвертації11.04.2017
Розмір15.5 Mb.
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   59

БОРИС ОЛІЙНИК. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ.

ОСНОВНІ ЗБІРКИ: «Б'ЮТЬ У КРИЦЮ КОВАЛІ», «РУХ», «СИВА ЛАСТІВКА», «У ДЗЕРКАЛІ СЛОВА» ТА ІН.

Мета: познайомити учнів із життєвим та творчим шляхом Бориса Ілліча Олійника, дати стислу характеристику його основних збірок, розглянути образ матері у творчості поета; розвивати навички сприйняття інформації на слух, самостійної роботи з додатковими джерелами інформації під час підготовки до уроку, аналізу творів; виховувати інтерес до особи письменника, принциповість.

Теорія літератури: лірика та її різновиди (повторення).

Обладнання: портрет письменника, хронологічні таблиці або комп'ютерні презентації, тексти творів митця, таблиці.

Тип уроку: комбінований.

ПЕРЕБІГ УРОКУ



  1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

  2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ.

ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

  1. Виразне читання одного з віршів М. Вінграновського

напам'ять з поясненням свого вибору

  1. Зачитування 2-3 творчих робіт (есе)

на тему «Ліричний світ М. Вінграновського»

  1. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Слово вчителя

Борис Олійник — знакова постать України кінця XX — початку XXI століть, поет, громадський діяч, академік Національної академії наук України (1990), лауреат Державної премії СРСР (1975) і Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1983), Герой України (2005).

Борис Ілліч Олійник, мистецька й політична діяльність якого, безперечно, має міжнародне звучання, став одним із духовних лідерів України другої половини ХХ століття, втіливши в собі — своїй свідомості, літературній творчості, публіцистиці — драматизм її морально-філософських і культурно-політичних змін.

З цією видатною особою ми почнемо знайомство на уроці.

!V. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ



  1. Презентація учнями виготовлених

удома хронологічних таблиць

Суспільно-політична діяльність Б. Олійника


Дата

Подія

1935 рік

Рік народження письменника

1953 рік

Вступив на факультет журналістики Київського Шевченкового держуніверситету, який закінчив 1958 року

1958 рік

Праця завідуючим відділу республіканської газети «Молодь України»

З 1962 по 1973 рік

Праця в журналі «Ранок»








Дата

Подія

З 1971 по 1974 рік

Заступник голови правління Спілки письменників України.

З 1974 по 1991 рік

Завідувач відділу, член редколегії журналу «Вітчизна»

З 1976 по 1991 рік

Секретар Спілки письменників України та СРСР

1999 рік

Голова Комітету з Державних премій України імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури, журналістики і мистецтва при Раді Міністрів України

З 1980 по 1991 рік

Депутат Верховної Ради УРСР 10-го і 11-го скликань, голова Комісії Верховної Ради з питань освіти і культури

З 1989 по 1991 рік

Голова Комісії зв’язків ВР СРСР з громадськістю, віце-голова Палати Національностей Верховної Ради СРСР

З 1992 по 1994 рік

Народний депутат Верховної Ради України 12-го (1-го) скликання

З 1994 по 2006 рік

Народний депутат Верховної Ради України 2-го, 3-го, 4-го скликань

З 1995 по 2006 рік

Голова Постійної делегації Верховної Ради України в Парламентській Асамблеї Ради Європи

2002 рік

Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Києва»






Віхи творчості Бориса Олійника

Дата

Подія

1948

Надруковано перший вірш «Краю мій!» у Новосанжарській районній газеті «Ленінським шляхом»

1959

Вихід у світ збірки нарисів «За Північним Дінцем»

1962

Вихід у світ першої збірки поезій «Б’ють у крицю ковалі»

1962

Вихід у світ збірки поезій «Двадцятий вал». Присудження премії імені М. Островського за збірки: «Б’ють у крицю ковалі» і «Двадцятий вал»

1964

Вихід у світ збірки поезій «Вибір»

1965

Вихід у світ поетичних збірок «Гонг» і «Поезії»

1968

Вихід у світ збірки поезій «Коло»





Дата

Подія

1972

Вихід у світ збірки поезій «На лінії тиші»

1973

Вихід у світ поетичних збірок «Рух» і «Стою на землі» (російською мовою)

1974

Вихід у світ збірки поезій «Ми знаємо, для чого жить»

1975

Вихід у світ збірки поезій «Гора»

1976

Вихід у світ поетичних збірок «Істина» і «Кредо»

1977

1979

Вихід у світ поетичних збірок «Стою на землі» (російською і вірменською мовами), «Кредо» та «На лінії тиші» (російською мовою), «Заклинання вогню» (українською і білоруською мовами), «Земля» (естонською мовою), «В центрі кола» (російською мовою), «Сива ластівка»

1980

Вихід у світ збірки поезій «Стою на землі» (азербайджанською мовою)

1981

Вихід у світ поетичних збірок «У дзеркалі слова», «Доля»

1982

Вихід у світ (окремими книжками) поем «Дума про місто», «Золоті ворота» (російською мовою), «Крило», «Заклинання вогню» (словацькою мовою), «Урок» (грузинською мовою)

1983

Нагородження Державною премією УРСР імені Т. Г. Шевченка (за збірки поезій «Дума про місто», «Сива ластівка», «У дзеркалі слова»). Вихід у світ публіцистичної книжки «Планета поезія», збірки «Поеми»

1984

Вихід у світ поетичних збірок «У дзеркалі слова» (російською мовою), «Міра», «Сива ластівка» (видання друге, доповнене)

1985

Вихід у світ «Вибраних творів» у 2-х томах, збірок «Вибране» (російською мовою), «Поезії» (молдовською мовою)

1986

Вихід у світ збірки «Поезії»

1987

Вихід у світ (окремою книжкою) поеми «Трубить Трубіж». Обрання головою правління Українського фонду культури (один з фундаторів цієї благодійної організації).

Фундатор щорічного міжнародного Шевченківського свята «В сім’ї вольній, новій»

1988

Вихід у світ збірки «Сива ластівка» (російською мовою)

1989

Вихід у світ збірки поезій «Поворотний круг»

1990

Вихід у світ публіцистичної книжки «Криниці моралі та духовна посуха». Ініціювання спорудження пам’ятника жертвам Голодомору 1932-33 рр. (відповідно до цієї ініціативи в 1990-93 рр. поблизу м. Лубен Полтавської області створено Меморіал Скорботи)








Дата

Подія

1992

Вийшла друком книжка «Два роки в Кремлі» (російською мовою)

1993

Вийшла друком книжка «Відступник, або Два роки в Кремлі» (українською, російською, азербайджанською, угорською мовами)

1994

Нагородження міжнародною премією імені Григорія Сковороди (за есе «Чай подвійних стандартів, або Хто і з якою метою сатанізує сербів»)

1995

Вийшли поетичні збірки «Сива ластівка» (видання третє, доповнене), «Шлях», публіцистична книжка «Сатанізація сербів, кому вона потрібна?» (паралельно українською і сербською мовами)

1996

Вихід у світ збірки поезій «Відлуння криці» (болгарською мовою)

1997

Вихід у світ поеми «Трубить Трубіж» (перевидання), збірки поезій «Гамлет і ХХ століття» (румунською мовою)

1998

Вихід у світ поетичних збірок «Трубить Трубіж» (вірші та поеми), «Привіт з Дніпра» (сербською мовою)

1999

Вихід у світ збірки поезій «Біла мелодія», історичного нарису «Жорстока правда», есе «Хто наступний?» (українською і російською мовами)

2000

Вихід у світ збірки поезій «Таємна вечеря», поеми «Трубить Трубіж» (російською мовою)

2001

Вихід у світ збірок поезії «Знак», «Стою на землі» і книжки «Два роки в Кремлі» (сербською мовою)

2005

2006

Вихід у світ «Вибраних творів» у 2-х томах







  1. Слово вчителя

А тепер надамо слово самому письменнику. (Учитель зачитує текст звернення до відвідувачів сайту письменника (http://www. borys-oliynik.info/reference.php).

По завершенні сьомого, з виходом на восьмий виток життєвої спіралі, якось по-новому сурмить читане-перечитане Шевченкове:

«У всякого своя доля і свій шлях широкий».

Шлях мій почався 22 жовтня 1935-го у селі Зачепилівці, що на Полтавщині. Майже за сім літ по народженню, у вересні 1941-го, разом із матір’ю, у якійсь напіввійськовій, заблукалій автоколоні куди вона впросилася, втікаючи од німців, я потрапив у полон. Це було десь біля Чутово, знов-таки на Полтавщині, де востаннє бачили мого батька восени 41-го. Похоронка на нього прийшла теж через ... сім років.

Звідтоді кабалістичне число сім стало знаком моєї долі. Цей знак мене супроводжує все свідоме життя: від першого друкованого вірша в районці (1948) і — донині. Був ще Шевченків університет, де мені випало починати шлях у літературу з Василем Симоненком, Тамарою Коломієць, Миколою Сомом, Станіславом Тельнюком, Василем Діденком, Василем Захарченком, Вадимом Пепою, Борисом Мар’яном (Молдавія).

Тих вже нема, а ті — далеко.

Університет подарував мені щастя, хоч зоддалеки, запізнатися з класиками нашої і світової літератури: Остапом Вишнею, Андрієм Головком, Петром Панчем, Павлом Тичиною, Максимом Рильським, Андрієм Малишком — вони часто влаштовували літературні зустрічі зі студентами нашої альмаматір. А Павло Григорович навіть сказав про мене добре слово.

З деким, із цього ряду незабутніх, доля дарувала мені високу честь бути особисто знайомим: з Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою, Олесем Гончаром, Андрієм Малишком, Миколою Бажаном, Олексою Коломійцем. Я гордий і щасливий з того, що одним із моїх рекомендувачів до Спілки письменників був неповторний і неперевершений Володимир Сосюра, я вдячний Миколі Бажану — цьому справдешньому енциклопедистові, який із своїх академічних висот не гребував писати рецензії-рекомендації на мої скромненькі рукописи.

Я вже не кажу по світлої пам’яті Олеся Терентійовича Гончара, котрий як духовний батько оберігав нас, молодших від протягів з Банкової, виводив у люди і літературу цілі покоління.

То — мої Вчителі.

Вони вчили мене бути вірним сином свого роду і народу. Стояти твердо в обороні честі і гідності України. І водночас застерігали — ніколи не вивищувати свій рід в богообранця, упосліджуючи інші народи. Усі нації і племена рівні перед Богом,— вчили вони мене.

Чому навчило мене життя? Мені випало бути і на верхах — аж до Кремлівських, і на низах — аж до червоної риси, за якою вже світилася «казенна дорога». У мене була можливість перед цією рисою, аби порятуватися, якщо й не зрадити і друзів, і недругів, то, принаймні переступити їх; випало побувати в гарячих точках міжнаціональних протистоянь, під фронтальним, косоприцільним і фланговим вогнем. Знову ж таки у мене була можливість ухилитися: хай, мовляв, ще інші спробують.

Маючи досить досвіду в політичних баталіях, я міг би вельми вправно поміняти свої світоглядні позиції на догоду кон’юнктурі і таким чином убезпечити себе від наскоків розмаїтих опонентів і, зрештою, мати неабиякий зиск, моральний та й матеріальний.

Дякувати Богові, я не скористувався жодною з цих можливостей: не переступив друзів і недругів, не ухилився од громадянського обов’язку, не витер чоботи об знамена, під якими наші прадіди, діди та батьки захистили нас від коричневої смерті.

Що ж до поезії і, взагалі, моєї творчості, то про її вартість судити читачам. Єдине, об чім би хотів сказати: можливо, деякі вірші нині я написав би по-іншому. Але від жодного з них не відмовлюся і переписувати не збираюсь.

Все, сказане вище, хай не сприйметься як хизування чимось особливим. Просто так «по совісті жити» навчила мене мати, мій батьківський родовід.

Мене не цікавить, що і хто з опонентів говорить і ще скаже про мене. Для мене найважливіше — не погрішити супроти своєї совісті, сумління і честі.

Ця тріада для мене уособлюється в Україні.

  1. Повідомлення учнів про цікаві факти життя письменника.

(Кількість повідомлень — на розсуд учителя. Ті, які не прозвучали

на уроці, можуть бути оцінені як письмові роботи.)

  1. й учень. Читати Борис навчився вже у п’ять років від батька. Перед війною батько Олійника став редактором газети. Коли почалася війна, він пішов добровольцем на фронт, хоча мав травмовану руку. Додому він не повернувся: загинув за батьківщину.

Мати з малим сином евакуювалася з окупованої території, але після нальоту німецьких літаків на колону з біженцями вони змушені були переховуватися в погребі чужої старої жінки. Після того, як лінія фронту пройшла через село, у якому ховалися Олійники, їм довелося повертатися додому. 1943 року їхнє село було звільнене від фашистів. Одразу відкрили школу для дітей. Навчання Борисові давалося легко, і вже в п’ятому класі він писав нариси і замітки в місцеву газету. 1948 року районна газета опублікувала його вірш, а в наступному році Борис друкується вже у «Зірці» — республіканській газеті для учнів. Ще у 8 класі Олійник працював у редакції газети свого батька і виконував посильну для нього творчу роботу. 1953 року хлопець вступив до Київського університету ім. Т. Шевченка на факультет журналістики.

1957 р. під час республіканського конкурсу молодих поетів Б. Олійник отримав першу премію.

  1. й учень. Комсомол звинувачував поета в нехтуванні літературним досвідом старших письменників. За розвінчування партійного ідола з Москви йому погрожувало мало не вигнання з партії. Але все, що спізнав, витерпів. Адже не міг зректися права любити свій край, свою матір, свій народ. До цього схиляли його геніальні наставники, до речі, як і сам нині, поети-академіки Павло Тичина, Максим Рильський, Микола Бажан, чиє місце він заступив в одній особі (нагадаємо, що Борис Олійник — четвертий поет-академік за всю історію НАНУ). Зустрічі з ним і їхні уроки стали для нього щастям і заповітом. Так, як і вони, він дорожив своїми виболеними ідеалами.

Поет гордо писав (це справді політична й поетична істина):

І вже коли ти похитнувсь у Слові,

Вважай, що похитнувся у собі.

  1. й учень. Літературний критик Михайло Кудрявцев, характеризуючи поезію Б. І. Олійника, акцентує: «Насмілюсь зазначити: я не знаю поета ХХ ст., принаймні з когорти шістдесятників, у яких так сильно, як у Бориса Олійника, були б виражені (внутрішньо, а не задекларовано) моральний аспект, світогляд християнина- патріота, шевченківське розуміння краси, любові і співчуття до ближнього. Думаю, що якби поет заявив про себе лише циклом «Сива ластівка», прекрасною інтимною лірикою, він цілком би за- слугував цими шедеврами увійти в світові класики».

На думку багатьох дослідників творчості Б. Олійника, його поезія — народна. О. Сизоненко відзначає: «Я вже говорив про це, але треба ще раз підкреслити саме народність. Високу художність і філософську глибину цієї надзвичайно талановитої поезії, виразної, яскравої, самобутньої».

  1. й учень. Небагато знайдеться письменників, які б стільки зробили для відродження національної ідеї, українського патріотизму, як Борис Олійник. Він разом з Олесем Гончаром стояв біля витоків Міжнародного Шевченківського свята, яке спочатку мало статус всесоюзного. Щоб його «пробити», треба було мати і мужність, і великий хист дипломата, аби обійти партійні «запороги». Як згадує в приватному літописі Міжнародного Шевченківського свята «В сім’ї вольній, новій» поет і молодший Олійників побратим Михайло Шевченко, саме Борис Ілліч, будучи головою Комісії з проведення свята, разом із головою Спілки письменників України Юрієм Мушкетиком подвигли тодішній уряд прийняти постанову: щороку проводити Міжнародне Шевченківське свято в іншій області. В цьому був закладений великий смисл: щоразу одна з областей, як правило, найбільш зрусифікована, приймала гостей і устами найвищих мужів змушена була на загал говорити не тільки українською мовою, а ще й з позицій Шевченка. Так уперше заговорили українською Запоріжжя, Харків, Луганськ, а нинішнього року — вже і Севастополь.

  2. й учень. Україна заговорила українською, коли 28 жовтня 1989 р. було прийнято закон «Про мови в Українській РСР», одним із ініціаторів якого був Борис Олійник.

  3. й учень. Одинадцять років він очолював парторганізацію СП України і пишається тим, що за ці роки ніхто з його колег- письменників не був виключений з її лав і тим паче посаджений за ґрати. Побував майже в усіх гарячих точках міжетнічних конфліктів колишнього Союзу, про що розповів в есе «Два роки в Кремлі» («Князь тьмы»). Михайло Шевченко, поет, секретар Національної спілки письменників України: «Борис Олійник прийшов в літературу навесні хрущовського потепління і пережив усі пори року в житті нашого народу і жодного разу не зрадив йому. Він ніколи не мінявся, не метався по таборах. Першим почав говорити правду про Чорнобиль. Зі всесоюзної трибуни розповів про голод 33 року і поставив вимогу поіменно засвітити не тільки жертв, а й їхніх катів.

Ніколи не лишався на задвірках політики. В книзі «Два роки в Кремлі» розповів про те, що діялося на теренах колишнього Союзу. Спалахнуло в Югославії. І знову він на передовій: пройшов під кулями по траншеях патріотів, а потім видав викривальну працю «Мислення подвійними стандартами.». Він знав, що виходить на приціл великих сил. Таких дій не прощає ні влада, ні реактор, ні кулі. Знав, але діяв, бо усвідомлював — доля твого народу і всього світу залежить від тебе, ти на передовій, на тебе дивляться, по тобі звіряють свої кроки. Великий поет — це не талант писати, а талант жити, бо ще ніхто не написав того, що не відчув, не пережив».

  1. й учень. Журнал «Вітчизна» № 9-10, 2005 р.

Університетські друзі-однокашники полюбляють згадувати,

який із Олійника був удатний воротар. Кажуть, найпотужніші удари м’ячем не могли звалити його з ніг, а коли й змушували сітку затріпотіти за спиною, то ті удари не міг би відбити навіть сам Юрій Макаров. Здається, що і впродовж останніх років — уже споважнілий Борис Ілліч, поет-академік і такий же врівноважений і сердечний до людей — не втратив спортивної форми, мужньо переносячи удари долі. За натурою людина громадська, він не може дозволити собі почивати на лаврах — хіба що сховається на якийсь час підлікуватися та й знову в люди. До його спокійного голосу дослухаються у Верховній Раді навіть ті, хто ладен був би зітерти непослуха з лиця землі чи затягти в тенета корупції, купити і його слово. А воно ж не вмирає в поетовій душі, свідчення цього — нові й нові талановиті книги, які неодмінно опиняються в епіцентрі суспільних суперечок.

  1. Лекція вчителя «Характеристика основних

збірок поезій Б. Олійника»

Доктор філологічних наук Ярослав Голобородько, аналізуючи суть творчої спадщини поета, зазначав, що основний спектр поетичних мотивів Бориса Олійника обертається навколо феномена людини, і цілком закономірно, що мотиви «людина та її покликання», «високе і земне у людині», «людське начало і гідність», «людина та її честь» об’єднують і виструнчують твори поета різних історико-духовних періодів. Лірика Б. Олійника випромінює енергетику людиноцентризму й людиноутвердження, пройнята пафосом гуманістичних і людинознавчих начал.

У цьому легко переконатися, познайомившись з будь-якою збіркою поезій Олійника. Поговоримо про основні.

Збірка поезій «Б'ють у крицю ковалі» (1962)

Це перша збірка поета, у якій поет напише про пережите в дитинстві та в роки комсомольської молодості. Автор з часом самокритично скаже про неї: «Була вона така собі, за винятком кількох віршів». Книга про пережите особисто та про пережите народом, у ній публіцистично декларується відданість комуністичним ідеалам. Олійник цією збіркою заявив про себе як про перспективного поета. В віршах збірки правдиво передано настрої та переконання, різноманітні громадянські інтереси покоління, до якого належав молодий автор. В збірці утверджувалася думка про спільність долі та ідеалів «батьків і дітей». Ці мотиви прозвучали у віршах «Портрет Леніна» і «Б’ють у крицю ковалі».

Поет змальовує образ вождя революції, зображує події, які змінили світ. Молодий поет усвідомлює те, що історичний час країни й окремої людини неподільний, злитий воєдино. Ця думка є головною у вірші «Б’ють у крицю ковалі». У поезії використано фольклорний прийом трикратного повтору: в його родину тричі приходить горе і тричі змовкає веселий передзвін мирної праці. (Спочатку, каже ліричний оповідач, «не кували ковалі: Мого діда серед ночі вбили кляті куркулі», потім, у сорок другому, фашисти вбили брата, затим прийшла сумна звістка з фронту про батька.). Так поет показує нерозривний зв’язок історії країни і окремої людини.

Збірка поезій «Рух» (1973)

У збірці «Рух», як і у попередніх («Вибір» (1965), «Коло» (1968), «Відлуння» (1970), поет філософські розмірковує про події та явища сучасності. Збірка укладена за принципом ідейно-тематичної та композиційної цільності. У збірці вирішуються важливі громадянські, морально-етичні питання. Це, зокрема, проблема вибору — остаточного і непохибного — громадянської позиції; це втілена в образі кола проблема об’єднання помислів, поривань та інтересів людей різних поколінь, зрештою, це образ руху, історичного і соціального, що втілює ідею безперервності радянського життя.

У художньому осмисленні цих і подібних проблем бачиться думка про те, що вибір шляху та громадянської позиції для його покоління передусім пов’язаний з ім’ям і діяльністю В. І. Леніна, зі звершеннями героїв Жовтня і Великої Вітчизняної війни; для них, людей революційної думки і дії, не було альтернативних «варіантів» у ситуаціях вибору, окрім одного — самовідданої боротьби і самопожертви в ім’я щастя прийдешніх поколінь.

Це — провідна ідея всієї поезії Б. Олійника.

Збірка поезій «Сива ластівка» (1979)

Літературний критик Михайло Кудрявцев зазначив: «Думаю, що якби поет заявив про себе лише циклом «Сива ластівка», прекрасною інтимною лірикою, він цілком би заслугував цими шедеврами увійти в світові класики».

Збірка поезій пройнята тонким ліризмом, щирістю. Мати в нього — уособлення всього доброго й чесного в житті. Поет порівнює її з сонцем — символом життя й чистоти.

Образ матері змальовано із синівською любов’ю і світлою пам’яттю до рідної неньки. Саме цьому присвячений цикл «Сиве сонце моє», який складається з дев’яти віршів. У ньому мати — невсипуща сільська трудівниця. Вона й синові передає свою любов до праці. Він називає неню найніжнішими словами: «сива ластівка», «сиве сонечко». У цьому циклі образ матері не асоціюється з Україною, він набуває, за словами критиків, планетарного звучання: Як ти несла всесвіт оцей важкий на собі! За звичаєм, годилося б поховати матір біля «отчої могили». Але батько загинув на війні, про нього нагадує тільки прізвище на братській символічній.

«У дзеркалі слова»

У поемі «У дзеркалі слова» розмірковує про «слів жорстоку і солодку владу». Поет задекларував слова «Людина» («Я»), «Мати» і «Вітчизна», «Пам’ять» як щось вічне й нетлінне для українців:

Ми ще у ті осиротілі дні Існують

Закарбували правило залізне: Звіку

З усіх — два слова: Тільки

«Мати» і «Вітчизна» — в однині

  1. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

  1. Складання психологічного портрету письменника

Методичний коментар. Результатом цієї роботи може стати словниковий диктант або «Гроно».

Борис Олійник: патріот України, небайдужий, вдячний, досвідчений, з почуттям власної гідності, вірний, принциповий тощо.

  1. «Мозковий штурм»

Завдання. Прокоментуйте слова поета: «Коли вже народився ти поетом,— За все відповідай у цім житті».

(Євгену Меланюку належать пророчі слова: «Як в нації вождя нема, тоді вожді їїпоети». Вони допомагають зрозуміти і вислів Бориса Олійника. Дійсно, на поета покладона велика відповідальність: він не тільки трибун, який проголошує істини, той, хто іде попереду, а й той, хто повинен вести за собою суспільство до тих одвічних істин, які задекларовує у віршах. Борис Олійник діяв саме такі. Наприклад, разом з Дмитром Павличком (а згодом і Павлом Мовчаном), які відновили історичну «Просвіту», Іваном Драчем, що керував товариством «Україна», Борис Олійник очолив Український фонд культури. І з першого скликання Верховної ради працював у цьому законодавчому органі вірою і правдою. Він небайдужий і до чужих бід: його можна було побачити у всіх гарячих точках світуу Карабаху, Чечні, Косові, Іраку... У письменника багато публіцистичних праць, у яких він проголошував свої погляди, що ґрунтувалися на засадах людяності та справедливості.

Літературний критик Михайло Кудрявцев, характеризуючи поезію Б. І. Олійника, акцентує: «Насмілюсь зазначити: я не знаю поета ХХ ст., принаймні з когорти шістдесятників, у яких так сильно, як у Бориса Олійника, були б виражені (внутрішньо, а не задекларовано) моральний аспект, світогляд християнина-патріота, шевченківське розуміння краси, любові і співчуття до ближнього».)

  1. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

  • Опрацювати матеріал уроку за допомогою конспекту.

  • Дібрати афористичні висловлювання з творів Олійника, які, на ваш погляд, характеризують його громадянську позицію.

  • Індивідуальні завдання: підготувати виразне читання (по ролях) «Пісні про матір» Бориса Олійника; підготувати стислий переказ поеми «Крило»; знайти в додатковій літературі тлумачення символу «Журавель», підготувати коротке повідомлення.

VNL ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Рефлексія. Метод «Прес»

  • Я вважаю, що. поезія Б. Олійника допомагає кожному з нас ... (зрозуміти себе, вибрати свою життєву позицію, бути тактовними з іншими людьми).

  • Тому що. (тільки від нас залежить якими ми станемо в житті)

  • Отже.

УРОК № 100


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   59

Схожі:

Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» icon«Празька школа» поетів. Євген Маланюк. Життєвий і творчий шлях. Мотиви творчості. Особливість художнього стилю
Мета: розкрити учням значення творчості поетів «Празької школи» у розвитку національного літературного процесу; ознайомити з біографією...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconГорда самотність Михайла Лермонтова (Життєвий І творчий шлях поета)
Мета: поглибити знання учнів про життєвий І творчий шлях поета, на основі біографічних відомостей сформувати образ поета-романтика;...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconТема. Михайло Лермонтов. Життєвий І творчий шлях
Мета: поглибити знання учнів про життєвий І творчий шлях поета, на основі біографічних відомостей сформувати образ поета-романтика;...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconТема. Гійом Аполлінер (1880-19180). «Лорелея», «Зарізана голубка й водограй», «Міст Мірабо». Життєвий І творчий шлях письменника. Шлях французького поета Гійома Аполлінера від неоромантизму до кубофутуризму
Життєвий І творчий шлях письменника. Шлях французького поета Гійома Аполлінера від неоромантизму до кубофутуризму. Реакція на символізм,...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconУрок радісного дня. Життєвий І творчий шлях Елеанор Портер. Полліанна
Тема уроку: Урок радісного дня. Життєвий І творчий шлях Елеанор Портер. “Полліанна” – роман – бестселер для дітей
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconУрок №1. Українська література 20 30-х років ХХ ст Урок №2 павло Тичина найбільший модерніст 20-их років. Життєвий І творчий шлях. Звернення до
Урок №2 павло Тичина найбільший модерніст 20-их років. Життєвий І творчий шлях. Звернення до «вічних» тем у поезіях «Арфами, арфами…»,...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconБіографічний проект «Микола Вороний. Життєвий І творчий шлях поета»
Мета: ознайомити учнів з життєвим І творчим шляхом М. Вороного; з’ясувати роль поета в національному відродженні українців, його...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconЄвген Маланюк
Художнє осмислення трагічної історії України, ностальгічні мотиви, філософічність поезій. Вірші про призначення поета І поезії. Символічні...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconТема. Життєвий І творчий шлях французького письменника Альбера Камю; його філософські та естетичні погляди. А. Камю й екзистенціалізм
Ета: простежити життєвий І творчий шлях письменника, дослідити вплив ідей філософії екзистенціалізму на творчість А. Камю; розвивати...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconОлег Ольжич (1907 — 1944) Життєвий І творчий шлях
Син відомого українського поета –символіста, драматурга, перекладача Олександра Олеся


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка