Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи»



Сторінка29/59
Дата конвертації11.04.2017
Розмір15.5 Mb.
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   ...   59

ІРИНА ЖИЛЕНКО. СТИСЛА РОЗПОВІДЬ ПРО ПОЕТЕСУ. ОСНОВНІ ЗБІРКИ: «АВТОПОРТРЕТ У ЧЕРВОНОМУ», «КОНЦЕРТ ДЛЯ СКРИПКИ, ДОЩУ І ЦВІРКУНА», «ЯРМАРОК ЧУДЕС», «ЄВАНГЕЛІЄ ВІД ЛАСТІВКИ»

Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом І. Жиленко, дати стислу характеристику збірок «Автопортрет у червоному», «Концерт для скрипки, дощу і цвіркуна», «Ярмарок чудес», «Євангеліє від ластівки» та ін., визначити основні мотиви творчості, її своєрідність; вдосконалювати вміння конспектувати, працювати з додатковими джерелами; виховувати інтерес до особистості письменниці.

Теорія літератури: біографія письменника, автобіографічні мотиви творчості (повторення).

Обладнання: портрет письменниці, примірники її книжок, відеозапис кліпу пісні на слова І. Жиленко «Я святкую життя».

Тип уроку: комбінований.

ПЕРЕБІГ УРОКУ



  1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

  2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

  1. Перевірка домашнього завдання

Заслуховування коментарів до слів Б. Олійника: «Лірика — особливий жанр. Її не можна висиджувати. Коли немає часу на поезію, отже, не настав час для поезії».

  1. Зачитування 2-3-х робіт: «Борис Олійник — письменник неординарний»

  2. Читання учнями напам'ять поезії Б. Олійника «Пісня про матір»

  1. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Слово вчителя

Радянські літературознавці оцінили творчість І. Жиленко негативно, тому що вона не відповідала тогочасним ідеологічним настановам, якими повинні були керуватися всі митці Радянського Союзу. Кожна творча особистість насамперед мала визначитися з політичними поглядами: з ким вона — «з нами чи проти нас». І. Жиленко, на їхню думку, не тільки невизначено висловлювала політичні погляди, а взагалі була аполітичною. Поетесу цікавили проблеми моральні, загальнолюдські, понадчасові, питання родинних стосунків. Це зробило її мішенню для радянської критики.

Але час усе ставить на свої місця. І саме ті риси, які були недоліками для радянських критиканів — ліризм, чуттєвість, сентиментальність, аполітичність, сповідальність, камерність, інтимна філософічність, показ світу жіночої душі — зробили поезію Жилен- ко незалежною від плину часу, загальнолюдською, отже, понадча- совою. У цьому ми переконаємося, коли познайомимося з її життям та творчістю.

  1. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

  1. Лекція вчителя (учні конспектують лекцію вчителя)

Ірина (Іраїда) Володимирівна Жиленко народилася 28 квітня 1941 року в Києві, але її дитинство минуло на Черкащині. Дуже рано почала писати вірші — перший написала ще у вісім років. До Києва сім’я повернулася лише після війни.

Дитячі роки дівчинки припали на грізний воєнний і повоєнний час, коли довелося і вчитися, і працювати одночасно. Середня школа, вечірня школа робітничої молоді, потім вечірнє відділення філології Київського державного університету імені Тараса Шевченка, робота вихователя дитячого садочка.

Оскільки І. Жиленко належала до письменників-шістдесятників, то у неї були певні проблеми з публікаціями. Ірина Жиленко працювала в редакціях газет «Молодь України», «Літературна Україна», журналу «Ранок». Саме на сторінках цих видань почали друкуватися перші (поетичні — з 1958 року) літературні твори.

1964 року вийшли друком дві книги І. Жиленко — «Достигають колосочки» (для дітей) та нариси «Буковинські балади». Потім «Автопортрет у червоному», «Вікно у сад», «Останній вуличний шарманщик» та інші.

У її ліриці поєднувалися буденні клопоти, праця і мрії, радощі й печалі, оспівувалися материнство, любов, доброта.

Поетичним дебютом поетеси стала збірка «Соло на сольфі», яка вийшла друком 1965 р. У вірші «Радість», яким відкривається дебютна збірка поетеси, вона висловила свій «девіз до старості» — любити землю, любити людей, любити працю і ранкові гомони і в ім’я всього сущого на землі творити свою «оду радості», «оду весні». Вона від книжки до книжки розглиблює «свою» тему «святої буденності», з імпресіоністичною розкутістю, музичною виразністю витворює казково-прекрасний, освячений любов’ю світ.

Талановита українська поетеса — автор близько двадцяти книг: «Соло на сольфі», «Автопортрет у червоному», «Вікно у сад», «Концерт для скрипки, дощу і цвіркуна», «Дім під каштаном», «Ярмарок чудес», «Останній вуличний шарманщик», «Вечірка у старій винарні», «Пори року», «Євангеліє від ластівки: Вибрані твори».

З-під пера І. Жиленко вийшло п’ять збірок для дітей: «Достигають колосочки» (1964), «Вуличка мого дитинства» (1978), «Двічі по два — дорівнює кульбабці» (1983), «Казки буфетного гнома»

  1. , «Новорічна історія про двері, яких нема, і про те, як корисно іноді помилятися номером» (1986). Це мудрі й світлі поезії, у яких багато вигадки, світла, тут твориться весела, грайлива казка, що вчить добру, людяності, поетичному світосприйняттю. У центрі уваги поезії Жиленко — жінка:

«Я вся — суцільне серце.

Тілом — світ.

А серцеві ж потрібно битись, жінко.

Я б’юсь, аж теплий лікоть у крові

і синяки скипають на колінках.»

Слід зазначити, що жінка в поезіях Жиленко завжди міфологічна. Чоловіки, які в кращих українських традиціях є господарями становища, за твердженням поетеси, розчинилися б, втопли б у буденщині, якби не чудові жінки. Кожна жінка — казкова інфанта, яка не тільки очікує свого принца, а й прекрасно може обійтися без нього, принаймні у світі фантазії.

І. Жиленко — майстер психологічного портрету («Вірш для Діани»), акварельного малюнка, напрочуд вдало вміє відтворити побутові сценки («Крамничка антикварій. Захід сонця»). Вона володіє своєрідною органікою поетичного голосу. Значну роль у творенні ліричного образу, епічної картини, взагалі орнаменталістики відіграє ритм. Показовими щодо цього є її цикли-імпровізації, балади і особливо поеми.

У творах Ірини Жиленка важливе місце посідає фантастичне. Поетеса прагнула створити на противагу сірим будням ідеальний казковий світ, сповнений домашнього тепла, добра і любові. У поезіях переважали химерні атрибути: екзотичні мушлі, старі, часом биті вази, дивовижні антикварні меблі, репродукції давніх картин, плакати й реклама з малозрозумілими написами. Усе це ставало символом незалежності від реальності, демонструванням зречення сірих «радянських буднів».

  1. Заслуховування повідомлень учнів

про основні збірки Ірини Жиленко

Учитель. Усі критики відзначали інакшість поетичного світо- відтворення Ірини Жиленко, що підтверджує в передмові до збірки «Євангеліє від ластівки» М. Г. Жулинський: «Поетичний світ Ірини Жиленко твориться за принципом інакшості, іншості, несхожості зі світом реальним, але уявний світ спровокований дійсністю, яку поетеса змінює завдяки образному виповіданню себе, точніше завдяки вивільненню себе уявою, мрією, фантазією з реального буття-існування і «поселенню» в художнє буття». Ірина Володимирівна Жиленко — поетеса, яка в своїй творчості виступає як жінка і як мисткиня. Жіноче спрямування її поезії провідне. Її вірші демонструють власне «жіночій погляд», у творчості простежується бажання пошуку, дослідження і пізнання жіночої душі.

М. Коцюбинська в одній зі статей написала про І. Жиленко: «У поетеси свій чітко окреслений стабільний мікрокосм. Його осердя — рідний дім, своя кімната — як фортеця, без якої не вижити в цьому розбурханому недоброму світі».

  1. у ч е н ь. «Автопортрет у червоному» (1971)

Тематична спрямованість збірки І. Жиленко «Автопортрет у червоному» (1971) — улюблені мотиви поетеси — любов, щастя материнства, радість творчої праці. Збірка містить кілька поетичних циклів, зокрема «Казки на заході Сонця» — цикл-видіння, у якому предмети навколишнього світу оживають і стають розумними, довірливими, казковими. Авторська фантазія, натхнена торжествуючим передчуттям приходу ореальненої казки, набуває рис символічності. Ця особливість художнього світосприйняття І. Жиленко стане характерною для більшості її поетичних циклів.

У поезіях збірки свята буденність опоетизовується, кожна мить перетворюється на всесвітньо важливу. Особливе місце в збірці належить поезіям «Україні» як зразку громадянської лірики поетеси та «Григорію Сковороді», де робиться спроба через монологічну форму змалювати психологічний портрет українського поета- філософа. І. Жиленко змальовує в одному з віршів психологічний портрет Сковороди, ніби переінакшуючи літературний канон, прокладаючи зв’язки з літературною традицією раннього модернізму, коли в центрі канону багато хто бачив саме Г. Сковороду.

  1. й учень. Поетичні збірки «Концерт для скрипки, дощу і цвіркуна» (1981), «Ярмарок чудес» (1982) поєднують казковість із елегійністю. Вони сповнені то невтримно радісними, то елегійними мотивами, де гармонійно переплітаються біографічне із загальнолюдським, величне з буденним.

Світ, створений поетесою,— це світ, побачений ніби дитячими очима, яскравий, наповнений дивами, барвами, карнавалами. Показовий приклад — збірка «Ярмарок Чудес» (1982), яка може мати двозначне потрактування. З одного боку, це іграшковий, чудернацький безтурботний світ, проте з іншого — до нього заборонено потрапляти стороннім. Це світ самої поетеси, де вона може веселитися і страждати, бути по-дитячому наївною, щасливою і водночас виваженою, мудрою. Авторка відстоює своє право бути такою, якою вона є.

Привіт тобі, о, Ярмарок Чудес!

Хмели мене!

Кружляй мене!

Хвилюй!

Емоційною і світоглядною основою поезії І. Жиленко лишається суто ренесансне поцінування життя в його звичайних проявах, таких, тимчасових, на жаль, радостях і печалях. Дійсно, неможливо весь час бути гномом. Колись настає час замислитися над прожитим. І все одно життєствердність домінує в цих збірках. Як і краса. Саме культ краси — у центрі поезій збірок.

  1. й учень. «Євангеліє від ластівки»

«Ніжність і громадянська мужність, філософська всеосяжність і камерність — такою постає творчість авторки у цій книжці»,— ці слова з анотації до книжки Ірини Жиленко «Євангеліє від ластівки. Вибрані твори» виданої 2006 року видавництвом «Пульсар».

Це поезія відвертого, сповідально чистого, як молитва, співчуття й болю, добра і ласки, надії, а головне — свята на цьому земному карнавалі життя; це пошуки духовної опори передусім у собі серед жорстокого і холодного велелюддя; це зазивання вистояти серед щоденної клопітливої неприглядності, підтримати вірою в добро і надію високим злетом уяви, фантазії, підняти людину над гіркотою переживання життя і смерті».

У цій збірці багато спогадів про минуле, яке здається ідилічним. Настрій поезій здебільшого мінорний. У віршах — описи спогадів дитинства, в які вже ніколи не повернутися. Душа шукає наснаги, віри, способу долання меж, наповнення свого внутрішнього світу новою метою. Але в минулому щось сталося, щось непоправне, трагічне. І з того «щось» постала самотність, сум’яття і туга.

Біле. Білим. По білому. Пише.

Срібні (і трішки рум’янцю) дні.

Сонце у срібних шибах. Тиша.

Висока свічка.

Сніг.

(«Дитинство»)

  1. Виразне читання підготовленим учнем вірша «Концерт для скрипки, дощу і цвіркуна» (див. додаток)

  1. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

  1. Складання психологічного портрету поетеси Ірини Жиленко за допомогою прийому гр^ування або тематичний словниковий диктант «Психологічний портрет поетеси Ірини Жиленко»

Орієнтовні частини грона або складники диктанту: щира, вірна, віддана, любляча, мрійлива, оптимістка тощо.

  1. Творче завдання

  • Складіть сенкан «Ірина Жиленко».

Орієнтовний зразок виконання роботи

Поетеса

Відверта, мрійлива, несподівана.

Віршує, бореться, сумує, радіє.

Засвічує світ у слові.

Творець.

VL ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

  • Опрацювати матеріал уроку за допомогою конспекту.

  • Індивідуальні завдання: підготувати виразне читання віршів «І світла алея», «Зимовий мотив з візитом пічника» та «За золотими вікнами зірок».

  • Підготувати довідку про митців української культури, згаданих у поезії «За золотими вікнами зірок».

VN. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ Рефлексія

Продовжте речення:

  • Я уявляю поетесу такою.

  • У мене виникло бажання прослухати інші пісні на слова І. Жи- ленко, тому що.

  • Я обов’язково вивчу напам’ять вірш ...

ДОДАТОК

Мій літній поїзд зупинився знову перед цією айстрою смутною.

І я зійшла в її казкову тінь.

«У нас дощі!» — буденно повідомив мій чоловік. А я зітхнула: «Вдома.»

І привітала радощі прості.

Притишена до світлого piano, десь за стіною скрипочка співала.

Я сіла в крісло до вікна лицем.

І милостиво осені кивнула, мовляв, я вже готова. Я вернулась. Розпочинай класичний свій концерт. Заговорив у сутінках годинник про те, як час проходить крізь людину і там, за нею,— вічністю стає.

І розуму нема туди дороги.

І лиш душі меланхолійний погляд провидить все, коли годинник б’є. Вступає дощ. Високий і безмежний. Заслухатись його — необережно. Розмиє дощ той нетривкий сосуд, в який тебе природою відлито, яким тебе одділено од світу, і переллє в холодний білий сум просторів. Але годі вже печалі,

Бо нетерпляче галасує чайник.

І славословить затишок цвіркун.

І в тому всьому є спокійна сталість. Мов за віки нічого тут не сталось. Завжди тут бив годинник у кутку. Завжди під ним дівчатко виростало.

В товсті косички банти заплітало.

І сутінки торкалися вікна.

Усе мина.

Але довіку буде —

твій дім, і осінь, і ласкаве чудо

концерту для дощу і цвіркуна.

УРОК № 102

І. ЖИЛЕНКО «І СВІТЛА АЛЕЯ»,

«ЗИМОВИЙ МОТИВ З ВІЗИТОМ ПІЧНИКА»,

«ЗА ЗОЛОТИМИ ВІКНАМИ ЗІРОК». СПОВІДАЛЬНІСТЬ, КАМЕРНІСТЬ, ІНТИМНА ФІЛОСОФІЧНІСТЬ ЛІРИКИ ПОЕТЕСИ. СВІТ ЖІНОЧОЇ ДУШІ. «ШІСТДЕСЯТНИЦТВО» КРІЗЬ ПРИЗМУ СЬОГОДЕННЯ І ВІЧНИХ ПОНЯТЬ ЧЕСТІ, ЧЕСНОСТІ, ЛЮБОВІ

Мета: ознайомити учнів із поезіями «І світла алея», «Зимовий мотив з візитом пічника» та «За золотими вікнами зірок», проаналізувати їхній ідейно-художній зміст, розглянути явище «шістдесятництва» крізь призму сьогодення і вічних понять честі, чесності, любові; розвивати навички аналізу поетичних творів, творчі здібності та уяву учнів; виховувати інтерес до особистості письменниці.

Обладнання: портрет письменниці, примірники її книжок.

Теорія літератури: поглиблення поняття про ліричні жанри (пісня).

Тип уроку: комбінований.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

  1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

  2. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Слово вчителя

У поетичному світі Ірини Жиленко все просто і одночасно не піддається раціональному сприйняттю: там постійно триває концерт для скрипки, дощу і цвіркуна, десь поряд стоїть дім під каштаном, там відкрито вікно у сад посеред ярмарку чудес. «У поетеси свій чітко окреслений стабільний мікрокосм,— писала Михайлина Коцюбинська.— Його осердя — рідний дім, своя кімната — як фортеця, без якої не вижити в цьому розбурханому недоброму світі». Ірина Жиленко визначає себе в поезії просто вікном у світ казки, фантазії, легкої іронічності та вишуканої манірності: «Ніхто у світі не повинен знати, що в цьому домі, повному досад, я не людина, я — вікно у сад».

Отже, тема уроку — життєвий шлях поетеси з оригінальним світобаченням — Ірини Жиленко та її творчість.

  1. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Фронтальне опитування

  • Які події в житті Ірини Жиленко, на ваш погляд, можна вважати знаковими?

  • Що, на вашу думку, сприяло формуванню своєрідності поетичного доробку поетеси?

  • Дайте коротку характеристику основних збірок Ірини Жиленко.

  • Які теми стали провідними у її творчості?

  1. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

  1. Вступне слово вчителя

І. Жиленко в поезії «Я повертаюсь до класичних тем» написала такі рядки:

В осінній вечір слово засвічу,

І світ мені засвітиться у слові.

Поетеса вміла своїм словом розфарбувати сіру буденність, і вірші її, пройшовши через десятиліття, продовжують випромінювати доброту, любов, щирість і відвертість. Фантастичні образи Жиленко постають у її творах добрими, наповненими світлом і сподіваннями на здійснення мрій і бажань. Казково-прекрасний світ поетичних творів письменниці, освячений любов’ю,— взірець для наступних поколінь. Ірина Жиленко наголошує, що тільки любов може творити, тільки любов не дасть загинути світові. У цьому, мабуть, і є розгадка феномену позачасовості творчості Ірини Жиленко і по- етівшістдесятників.

  1. Аналіз поезій Ірини Жиленко

Виразне читання поезії«І світла алея» підготовленим учнем

І світла алея

веде до стрімкої води.

Скажи мені, де я?

І звідки ця легкість ходи?

Засипаний квітом будиночка сонячний дах.

Скажи мені, звідки в мені ця сліпуча вода?

І вибухи світла, і сонячний, радісний звір? Засипаний квітом маленький будинок і двір.

Гроза відкотилась.

І змиті дощем на зорі, в мені засвітились акацій стрункі

ліхтарі.

І світла алея.

І пляж, і старенький причал.

Скажи мені, де я?

І звідки ця спрага почать спочатку? Розкрити вікно в пломеніючий сад.

І в чистому зшитку найперший свій вірш написать.

(Із книги «Вечірка у старій винарні»)

Евристична бесіда

  • Поясніть роль риторичних запитань у творі. (Поезія побудована на риторичних запитаннях, за допомогою яких підкреслюється особливий внутрішній стан ліричної героїні, у душі якої народжуються вірші.)

  • Над якими питаннями замислюється лірична героїня твору? (Лірична героїня вірша замислюється над природою поетичного натхнення, бажання творити.)

  • Що стає для ліричної героїні поштовхом для натхнення? (Природа південної місцевості з її мальовничими краєвидами, коли все довкола осяяне сонцем.)

  • Визначте образи, які виникли у творчій уяві авторки під впливом сонячного світла. («Світла алея», «засипаний квітом будиночка сонячний дах», «сонячний радісний звір», «засвітились акацій стрункі ліхтарі», «пломеніючий сад»)

  • Які дві стихії, що творять світ, поєднуються у душі ліричної героїні? (Вічне світло поєдналося з магією «сліпучої води».)

  • Що є наслідком поєднання цих двох правічних стихій? (Саме вони спричинили «спрагу почать спочатку», спонукали «найперший свій вірш написать», одним словом, приєднатися до творення світу через натхненні рядки, у яких любов до всього сущого й живого.)

  • Визначте головну думку вірша. (Оспівування натхнення митця)

Виразне читання вірша «Зимовий мотив з візитом пічника» підготовленим учнем

Душа земне переросла, небесного ще не сягнула, краєчок неба одгорнула на рівні серця і чола — заплакала і геть пішла.

Бо ще була душа мала.

Рости ж так боляче і страшно!

А ми ж худобонька домашня — нам треба хатнього тепла.

Як я замерзла там, вгорі, як я втомилася од росту!

І от сусід через поріг уже переставляє костур.

Сусід (дарма, що інвалід) - пічник, якого пошукати.

Я радісно йому обід збираю. І тепліє хата.

Коли ж зійшов на землю вечір — зійшла за вечором звізда, і в чорну шибку загляда, і відбивається в колечку.

Небесне вже переросла, земного не збагнула, рано.

Ще та звізда була мала, зелена ще, хоч і різдвяна.

А в сінях тьма і холоднеча.

У глечику замерзла вода.

І, луснувши, старенький глечик злякав звізду.

Втекла звізда.

То був салют земному дому, зимі земній, вогню земному, душі, яка за ніч спочине, і вранці вийде до воріт, і знов дитячими очима різдвяно осіяє світ.

Евристична бесіда

  • Яке свято описано в поезії? (Різдво)

  • Визначте проблему вірша. (У вірші автор розмірковує про суть та призначення людської душі.)

  • Чому поштовхом для роздумів стає саме Різдво? (На Різдво на небі запалюється нова зорясимвол приходу Христа, який змінив світ і присвятив своє життя людству, приніс йому світло нової віри.)

  • Яка ідея твору? (Ірина Жиленко передає настрій урочистості й святковості, фантазує про речі, що ними наповнюються різдвяні свята, тим самим стверджуючи, що світ добрий, тільки треба його зігрівати своєю любов’ю.)

  • Доведіть, що у вірші поєднується буденне і високе. (Героїнядитина, яка лише починає розмірковувати про земне та небесне. Вона прагне «хатнього тепла»доброти, справедливості і тепла, які повинні оточувати її дорослішання. Але

тепло в дім до героїні приносить пічник «сусід (дарма, що інвалід) пічник, якого пошукати...». Саме він влаштовує «салют земному дому, зимі земній, вогню земному, душі, яка за ніч спочине».)

Виразне читання вірша «За золотими вікнами зірок...», підготовленого учнем

ЗА ЗОЛОТИМИ ВІКНАМИ ЗІРОК.

В земному Києві нема для мене весен.

По осені — мій кожен день і крок.

А як у вас там, в Києві небеснім, за золотими вікнами зірок?

В земному Києві така стара я стала!

А вам Господь років не добавля.

Така ж яскрава посмішка у Алли!

Такий же чорний чуб у Василя!

В земному Києві — безмірність самоти.

Куди піти, коли нема Івана?

А там, за тим віконцем золотим, де є Іван,— так дім обітований.

Там вірші, чай і дим од сигарет.

Куди спішить? Їм вічність вікувати.

Зарецький знов малює мій портрет.

А Стусові і вічність тіснувата.

Про щось земне замислився Кушнір.

Здригнулась чашка з недопитим чаєм.

Вони нам смерті не бажають, ні, але їм дуже нас не вистачає!

Як там Лукаш? Все грає в доміно?

Було в нім щось розгублено-дитяче.

А ти, Валерик? Чи тобі чутно, як мама плаче?

Хоч уві сні для неї оживи.

В земному Києві, повитому в жалобу, тепер уже нема таких, як ви,— о лицарі печальної подоби!

Нема весни. Ніщо не процвіта — крім лицарів неситої утроби.

І, хоч потилиця у них крута,— я не зроблюсь ніколи мізантропом.

Бо ви були! А отже, все було: любов і подвиг, хрест і воскресіння.

Хай вічно світить лампа над столом в небеснім Києві, в небесній Україні.

Хай береже спочинок наш Господь всю довгу-довгу, всю небесну вічність.

А я віршую.

Бо казав Світличний:

«Іриночко, без віршів не приходь.»

  1. Повідомлення учня про митців-шістдесятників, згаданих у вірші «За золотими вікнами зірок...»

Алла Горська (18 вересня 1929, Ялта — f 28 листопада 1970, Васильків) — українська художниця-шістдесятниця і відомий діяч правозахисного руху 60-х років в Україні. Дружина художника Віктора Зарецького.

Віктор Іванович Зарецький (8 лютого 1925, м. Білопілля, нині Сумської області — 23 серпня 1990, Київ) — український живописець. Походить з шанованого козацького роду Зарецьких, що, за переказами, були одними з засновників міста Білопілля в XVII столітті. Працював у галузі станкового та монументального живопису.

Веніамін Кушнір (7 січня 1927, с. Рудка Хмельницької обл. — f 19 червня 1992 р., Київ) — видатний український живописець. Працював у галузі монументального та станкового живопису.

Василь Семенович Стус (6 січня 1938, село Рахнівка Гайсинсь- кого району Вінницької області — f 4 вересня 1985, табір ВС-389/361 біля села Кучино, Пермської області) — український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Герой України. За власні переконання в необхідності української культурної автономії творчість Василя Стуса була заборонена радянською владою, а сам поет був на 12 років позбавлений волі.

Іван Олексійович Світличний (20 вересня 1929, с. Половинкине Ста- робільський район, Луганська область — f 25 жовтня 1992, Київ), літературознавець, мовознавець, літературний критик, поет, перекладач, діяч українського руху опору 1960-1970-х років, репресований. Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка.

Лукаш Микола Олексійович (1919, м. Кролевець Сумськой обл.— f1988, Київ) — відомий український перекладач, літературознавець, лексикограф, володів понад 20 мовами, успішно перекладав літературні твори здебільшого українською мовою.

Валерій Ілля (23.VI.1939 f 27.VII.2005) — поет, який входив до літературного угруповання українських поетів покоління після- шестидесятників «Київська школа поезії».

Евристична бесіда

Чи можна назвати вірш автобіографічним? (Так, адже авторка згадує реальних людейпоетів, художників, які були її близькими друзями).

  • Кого конкретно згадує у вірші авторка? (Друзів-шістдесят- никівчиє життя й діяльність пов’язані з Києвом,— художників Аллу Горську, Зарецького, Кушніра, поетів Василя Стуса, Івана Світличного, перекладача Лукаш та ін.)

  • Авторка стверджує, що «В земному Києві, повитому в жалобу, тепер уже нема таких, як ви». Яких «таких»? Чому Київ повитий у жалобі? (Це ті, кого називають совістю України які вже пішли з «земного Києва» до «Києва небесного».)

  • Чим відрізняється Київ у поезії від реального міста Києва? (Це місто, що існує в іншому, ідеальному світі, в тому вимірі, де можуть зустрітися живі та мертві, реальні люди і вигадані книжкові герої — всі, хто був колись знайомий. Вхід у цей світ розташований за золотими вікнами зірок.)

  • Як називає своїх друзів поетеса? Чому? («Лицарі печальної подоби». Ці люди заради рідної землі, рідної України пішли в радянські концтабори, але не поступилися принципами. Радянська система відібрала творчі роки митців, забрала життя, але не змогла знищити почуття власної гідності й віри в той час, коли Україна стане незалежною і творча особистість матиме змогу працювати на благо народу. Так само колись бився інший лицар печальної подобиДон Кіхот зі злом і несправедливістю.)

  • Кого протиставляє шляхетним лицарям авторка? («Лицарям неситої утроби» з «крутими потилицями», через яких «нема весни»).

  • Доведіть, що пафос вірша оптимістичний. (Ірина Жиленко оплакує своїх друзів, але вдячна за те, що вони були. Вони і після смерті надихають її на творчість:

А я віршую... Бо казав Світличний: «Іриночко, без віршів не приходь.»)

  1. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

  1. Проблемне питання

  • Доведіть, що творчість Ірини Жиленко є органічною часткою руху шістдесятництва. (Рух шістдесятництва виник як противага засиллю радянської ідеології у мистецтві. Творчість Ірини Жиленко свідчить про її неприйняття цієї ідеології, спробах створити свій світ, відмінний від сірої буденності радянських часів. Творчість поетеси об’єднується з творчістю шістдесятників тематично: вони присвячують своє мистецтво оспівуванню вічних понять честі, чесності, любові.)

  1. Проблемне питання

  • Як нині сприймають твори митців-шістдесятників? («Шістдесятництво» крізь призму сьогодення сприймається багатьма як боротьба «лицарів печальної подоби» з приблизно таким відношенням до цієї боротьби, яке ми спостерігаємо у романі Сервантеса «Дон Кіхот». Сама Ірина Жиленко під час прощання з Михайлиною Коцюбинською із сумом зазначала, що мистецтво зараз перетворилося на прикладку до статусу. Це неправильно, як вважає поетеса: мистецтво потрібно тим, хто вміє його поважати. На жаль, тепер вона не може дозволити собі сховатися в чарівній країні уяви, як могла собі дозволити в радянські часи.

Хоча мистецтво стає привілеєм олігархів, а справжні митці кинуті напризволяще, поезія взагалі і поезія шістдесятників зокрема, з її піднесенням вічних понять честі, чесності, любові залишається вічно прекрасною і завдяки цьомувічною. Такою, яка не зникне, доки існує людство, що завжди прагне добра.)

  1. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

  • Опрацювати матеріал уроку за допомогою конспекту.

  • Підготуватися до контрольної роботи з теми.

  1. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Рефлексія

Закінчіть речення:

  • Шістдесятникам «вічність вікувати» тому.

  • Найбільше враження на мене справив вірш., тому що.

Моє ставлення до поезії.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   ...   59

Схожі:

Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» icon«Празька школа» поетів. Євген Маланюк. Життєвий і творчий шлях. Мотиви творчості. Особливість художнього стилю
Мета: розкрити учням значення творчості поетів «Празької школи» у розвитку національного літературного процесу; ознайомити з біографією...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconГорда самотність Михайла Лермонтова (Життєвий І творчий шлях поета)
Мета: поглибити знання учнів про життєвий І творчий шлях поета, на основі біографічних відомостей сформувати образ поета-романтика;...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconТема. Михайло Лермонтов. Життєвий І творчий шлях
Мета: поглибити знання учнів про життєвий І творчий шлях поета, на основі біографічних відомостей сформувати образ поета-романтика;...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconТема. Гійом Аполлінер (1880-19180). «Лорелея», «Зарізана голубка й водограй», «Міст Мірабо». Життєвий І творчий шлях письменника. Шлях французького поета Гійома Аполлінера від неоромантизму до кубофутуризму
Життєвий І творчий шлях письменника. Шлях французького поета Гійома Аполлінера від неоромантизму до кубофутуризму. Реакція на символізм,...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconУрок радісного дня. Життєвий І творчий шлях Елеанор Портер. Полліанна
Тема уроку: Урок радісного дня. Життєвий І творчий шлях Елеанор Портер. “Полліанна” – роман – бестселер для дітей
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconУрок №1. Українська література 20 30-х років ХХ ст Урок №2 павло Тичина найбільший модерніст 20-их років. Життєвий І творчий шлях. Звернення до
Урок №2 павло Тичина найбільший модерніст 20-их років. Життєвий І творчий шлях. Звернення до «вічних» тем у поезіях «Арфами, арфами…»,...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconБіографічний проект «Микола Вороний. Життєвий І творчий шлях поета»
Мета: ознайомити учнів з життєвим І творчим шляхом М. Вороного; з’ясувати роль поета в національному відродженні українців, його...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconЄвген Маланюк
Художнє осмислення трагічної історії України, ностальгічні мотиви, філософічність поезій. Вірші про призначення поета І поезії. Символічні...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconТема. Життєвий І творчий шлях французького письменника Альбера Камю; його філософські та естетичні погляди. А. Камю й екзистенціалізм
Ета: простежити життєвий І творчий шлях письменника, дослідити вплив ідей філософії екзистенціалізму на творчість А. Камю; розвивати...
Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи» iconОлег Ольжич (1907 — 1944) Життєвий І творчий шлях
Син відомого українського поета –символіста, драматурга, перекладача Олександра Олеся


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка