Уроків за темою «Пісні літературного походження. Микола Вороний. Тарас Григорович Шевченко.»



Сторінка1/4
Дата конвертації21.04.2017
Розмір0.82 Mb.
ТипУрок
  1   2   3   4

Цикл уроків за темою «Пісні літературного походження. Микола Вороний.Тарас Григорович Шевченко.»


Довбенко Марина Олександрівна

учитель української мови

та літератури І категорії

Одеської спеціалізованої

загальноосвітньої школи

І – ІІІ ступенів №86

Урок №1

ПІСНІ ЛІТЕРАТУРНОГО ПОХОДЖЕННЯ,

«ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА» П. ЧУБИНСЬКОГО, М. ВЕРБИЦЬКОГО

Мета: ознайомити учнів із особливостями пісень літературного похо­

дження, їх авторами; проаналізувати пісню-гімн, звернувши увагу на історію створення цього твору і його призначення; роз­вивати вміння виразно і вдумливо читати пісні, грамотно ви­словлювати власні думки, почуття, спостереження; формувати кругозір, світогляд;

прищеплювати почуття пошани до держав­ної символіки, пісні-гімну рідного краю, повагу до митців слова; виховувати пунктуальність, любов до Батьківщини, народу, його традицій.


Тип уроку: засвоєння нових знань.
Обладнання: портрет П. Чубинського, різновиди записів гімнів у музичному супроводженні, державна символіка, дидактичний матеріал, проектор.

ПЕРЕБІГ УРОКУ


Любіть у коханні,в труді, у бою ,

Як пісню ,що лине зорею …

Всім серцем любіть Україну свою,-

І вічні ми будемо з нею.
В.Сосюра
I.Організаційний момент

«Емоційна хвилинка»

Посміхніться одне одному, а тоді усміхніться і мені.
II.Актуалізація опорних знань

«Незакінчені речення.»



  • Перед цим уроком я хвилююся, оскільки…

  • На уроці я сподіваюся…

  • Від цього уроку я очікую…

III.Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності


1. Евристична бесіда.

— Як ви думаєте, що означає слово «гімн»?

Перевірте свій здогад за підручником; запишіть тлумачення цього слова до літературознавчого словничка:

Гімн — урочиста пісня на честь держави, героя, яка вико¬нується великими колективами на святах, офіційних прийо¬мах, військових парадах тощо.

— Як виконується гімн і чому саме так? (Стоячи, урочисто, під¬несено, бо це символ держави.)

— Де і коли ви чули виконання національного гімну? (Під час урочистої лінійки, по радіо о 6-й та 12-й годині, на Олімпійських іграх, на змаганнях, зборах та ін.)

— Які ще, крім гімну, є символи держави? (Прапор, герб.)

IV.Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу


1. Специфіка пісні літературного походження

До XVII ст., коли література розвивалась як церковно-релігійна, її зв'язок із фольклором був практично односпрямованим. Усна народна творчість впли­вала на розвиток літературного письменства від початків його зародження. Фольклор як витворена віками система народних уявлень і текстів, на­впаки, дуже важко піддавався літературним впливам. Усна народна творчість, в основі якої лежали язичницькі культури, не могла мати нічого спільного з християнською літературою, що різко відрізнялася ідейно і тематично.

Однак у XVII ст., коли в літературі чітко окреслюється світська тематика, яка, виробляючи нові жанри, відокремлюється в окрему вітку письменства, починається зворотний вплив — літератури на усну народну творчість. Най­більше така взаємодія виявилась у побутуванні серед народу літературних текстів з усіма атрибутами фольклорних (анонімність, варіативність та ін.). Передусім це стосується пісень, хоча народом запозичувалися й тексти інших жанрів, зокрема байки, притчі, приповідки, афористичні вислови та інше.

(Пісні літературного походження — це твори, що увійшли в народну сло­весність з професійної літератури?) Найчастіше — пісня, створена автором і композитором, ставала популярною серед народу, а оскільки сприйнятий текст передавався в усній формі, ім'я автора й композитора затиралось, і пісня починала побутувати як народна. Можливі й інші випадки. Напри­клад, відомий авторський текст (вірш) клався на народну мелодію або ме­лодію композитора, ім'я якого залишалося невідомим. Бувало й таке, що на основі певного авторського тексту складався подібний мотивами та обра­зами, з тією ж ритмомелодикою, але інший народний текст, що побутував паралельно з літературним.

Кожна пісня літературного походження має свою історію (яка, однак, не завжди зберігається в народній пам'яті), проходить різні періоди поширення, шліфування, переробки, поки входить у народну традицію, зазнає певних змін (часом досить значних), нашарувань різних епох і т.п. Але, незважаючи на ретельну народну обробку (подекуди упродовж кількох століть), пісні літера­турного походження все ж відрізнялися від народних специфічними рисами. Це дає підставу відносити їх до розряду пісень, авторство яких не збереглось, які не мають літературних відповідників, але певними ознаками виокремлю­ються з-поміж власне народних. Найвизначальнішою їх рисою є інший рівень індивідуалізації. У той час як усна народна творчість вибирає усе найтиповіше, творить схематичні сюжети і доволі абстрактні узагальнені образи, літературна пісня як індивідуальна творчість побудована на основі особистих переживань, нетрадиційних ситуацій: фольклорне узагальнення життєвих явищ тут поступається місцем індивідуальним почуттям, які викликані конкретними обставинами. Ліричний герой таких пісень висловлює своє бачення і розуміння світу, яке, як правило, не збігається із загальноприйнятим.

У піснях літературного походження використовується дещо відмінний арсенал художньо-поетичних засобів. Це виводить народну лірику на якісно новий рівень: у ній не лише фіксуються окремі життєві явища (як це робить народна уява), а й з'являється філософське осмислення дійсності, висловлюється індивідуальне ставлення. Це приводить до переосмислення тематики пісенної лірики. Переносяться акценти з побутових тем і конфліктів у сферу людських почуттів і переживань, підсилюється психологізм поезії. Тому пісня набуває рис елегійності, медитативності. Це, у свою чергу, спричиняє й інші особливості. Зокрема в текст уводиться пейзаж, який як композиційний елемент відсутній у народній ліриці (використовується практично лише у випадках паралелізму і ніколи не набуває вигляду розгорнутих картин природи). З властивих для фольклору рис відтворення життєвої конкретики (реалій побуту, подій, явищ) увага переноситься на саму людину, її думки і почуття. Елементи сюжетності чи подієвості поступаються місцем відтворенню душевних станів, а отже, пісня тяжіє до описово-споглядального характеру.

Таким чином, пісням літературного походження властивий авторський стиль, причому кожна окрема пісня чи група пісень одного автора відрізняється стильовими ознаками від інших пісень цього жанрового різновиду. Але попри ці відмінності пісні літературного походження мають дуже багато рис, спільних із народними піснями (в іншому випадку вони не поширюються серед народу).

Оскільки пісня — літературно-музичний твір, у цьому процесі важливе значення має і мелодія. Деякі пісні побутують із музикою відомих композиторів, інші мають кілька варіантів мелодій.

Найдавнішим відомим автором_пісень, що побутують у народі анонімно, є Семен Климовський. Хоч ця постать українського козака-віршувальника є напівлегендарною, огорнута романтикою народної фантазії, проте ряд дослідників фольклору (зокрема М. Петренко, І. Срезневський, М. Максимович та ін.) сходяться на думці ,що саме він є автором відомої пісні «їхав козак за Дунай».

Приблизно такими ж давніми є пісні, авторство яких приписують легендарній українській народній„.поетесі Марусі Чурай. До наших днів не збереглося жодних документів чи пам'яток давнини, які б підтверджували достовірність народних переказів, пов'язаних з іменем цієї полтавської піснярки. Проте її ім'я настільки відоме й поширене серед людей; що подібні докази видаються зайвими — Маруся Чураївна сама стала частиною народної творчості, як і її твори.

З відомих поетів, твори яких стали народними піснями, першим є Григорій Сковорода — мандрівний філософ, світогляд якого наскрізь національний. А тому народ сприйняв висловлені ним думки, як свої.

Новий етап і для розвитку літератури, і для розвитку усної словесності починається з виданням Шевченкового «Кобзаря» (1840), який був настільки глибоко сприйнятий народом, що став частиною його творчості. Жодна власне народна пісня не може зрівнятись у популярності із «Заповітом» Т. Шевченка чи піснею «Реве та стогне Дніпр широкий» (вступ до балади «Причинна»), що стали немовби національними гімнами.

У період національного відродження 20-х років XX століття з'явились пісні літературного походження на тексти поетів «Молодої музи». Тут слід згадати «Сповнилась міра» П. Карманського, «Прощаюсь, ангеле, з тобою», «Забудь мене» В. Пачовського .

З-поміж сучасних пісень визнання всенародних здобули твори М. Ткача «Марічка», «Ясени», М. Сингаївського «Чорнобривці», низка поезій Д. Пав - личка з музикою О. Білаша — «Два кольори», «Явір», «Яворина», «Леле - ченьки» та ін. Усі вони побутуються як народні, деякі з них увійшли у традицію виконання як застільні пісні на весіллі. Відомі також твори В. Івасюка «Червона рута», «Я піду в далекі гори», «Водограй».

2. Теорія літератури

Гімн — з грецької мови означає «урочиста пісня».

Такі пісні вперше виконувалися в Давній Греції як хвала на честь богів та героїв. У країнах Західної Європи до XIX ст.— духовна строфічна пісня. Традиція поширилася по світу. їх почали виконувати під час спортивних змагань, різноманітних свят, офіційних прийомів.

3. Життєвий і творчий шлях П. Чубинського

ПАВЛО ПЛАТОНОВИЧ ЧУБИНСЬКИЙ (1839-1884)

Народрівся П. П. Чубинський на хуторі (тепер с. Нова Олександрівка) біля м. Борисполя на Київщині у дворянській родині. Чубинські були освічені люди. Крім того, що давали освіту своїм дітям, вони вчили селянських дітей, які жили на цих хуторах. Діти ходили до Чубинських, де вчилися грамоті. Сім'я була добра і чуйна. Коли хтось із дітей хворів, вони обігрівали його, поїли чаєм із трав. Плату за навчання брали невелику, заздалегідь домовившись із батьками. Після навчання в київській гімназії закінчив юридичний факультет Петербурзького університету. Навчаючись в університеті, хлопець з головою поринув у петербурзьке життя, присвятивши себе відродженню культури рідного народу. Під впливом поезії Т. Шевченка почав писати вірші, друкуватися в журналі «Основа». Видав збірку «Сопілка» (1871).

Павло всерйоз зацікаврівся життям українського народу, його звичаями, побутом. Під час літніх канікул він їздив по Україні, збирав фольклор. Узимку на Різдвяні свята (1860-1861) до Павла приїжджав Микола Лисенко. Він записував пісні від селян на зимовому ярмарку, а також від самого Павла.

Молодий юрист переймався проблемами школи, поширенням освіти серед простого народу. Павлу Чубинському разом із товаришами вдалося зібрати чималі кошти (тридцять чотири карбованці сріблом) на відкриття школи в Борисполі, однак дозволу такого вони не одержали, незважаючи на те, що знайшли священика і двох дівчат, які погодилися безкоштовно викладати в ній.

П. Чубинський був двічі вигнаний царським урядом з рідної землі. Перше заслання відбував у Архангельську, а причиною було звинувачення Павла Платоновича у підбурюванні селян проти поміщиків. Маючи невгамовну вдачу і допитливий розум, за час заслання молодий юрист об'їздив усю Північ, виконав велику народознавчу роботу. А вдома, знявши чиновницький мундир, співав українські пісні, тужив за Батьківщиною. Розрадою і опорою в ці тяжкі часи була сестра Настя, яка приїхала сюди, щоб підтримати брата.

Після повернення письменника з Півночі Географічне товариство доручило Павлові Платоновичу експедицію в Південно-західний край імперії для проведення етнографічно-статистичних досліджень. Ця експедиція принесла вченому невмирущу славу. Як її результат з'явилися в семи томах «Праці статистично-етнографічної експедиції в Західно-руський край». Це було глобальне дослідження традицій, вірувань, обрядів народу Правобережної України. Павло Чубинський записав близько чотирьохсот обрядових пісень, родини, хрестини і похорони; більш як у двадцяти місцях описав весілля.

Є ще і така цікава деталь. Виявляється, що робота над створенням «Словаря української мови» за редакцією Бориса Грінченка була почата ще в сімдесяті роки XIX століття. Літератори, філологи, етнографи збирались у когось на квартирі в Києві, виписували на картки слова, розміщували їх в алфавітному порядку, систематизували, сперечалися... Зберігся навіть жартівливий вірш, складений, мабуть, Старицьким: «Направляв сеї дебати і був зборів головою старий Чуб товстопузатий, вже покритий сивиною...» А старому Чубові в той час не було ще і сорока.

Вдруге висилають П. Чубинського з України у Петербург після горезвісного Емського указу (1876), який був спрямований на придушення української культури. Це заслання стало для Павла. Платоновича справжньою драмою. Лишалися великі борги, які тепер неможливо було сплатити. Дружину Катерину Іванівну з трьома дітьми довелось відправити у Бориспіль до батька. Рушилися життєві плани. Фактично друге заслання зовсім знищило відомого вченого.


Напівпаралізований, тяжко хворий Павло Чубинський повернувся на Батьківщину. Хвороба остаточно прикувала його до ліжка. Помер, не доживши одного дня до свого сорокап'ятиліття у рідному хуторі поблизу Борисполя, де вже за часів незалежної України йому встановлено пам'ятник.

Як поет, II. Чубинський посів скромне місце в історії української літератури. До єдиної прижиттєвої збірки автора «Сопілки» увійшло шістнадцять оригінальних поезій в народнопісенному дусі і переклади.

4. Опрацювання твору П. Чубинського «Ще не вмерла Україна»

4.1. Заслуховування тексту твору у музичному супроводженні М. Вербиць- кого (запис).

4.2. Виразне читання учнями гімну.

4.3. Історія написання пісні-гімну.

У 1862 році на мотив визвольного гімну «Сербія свободна» П. Чубинський написав слова «Ще не вмерла Україна». Крамольний для Росії, твір був надрукований у львівській «Меті» (1863), як буцімто Шевченків. До 1917 року цей національний гімн на підросійській Україні переслідувався; був суворо заборонений і за радянських часів.

Павло Чубинський був членом київської організації «Стара громада», куди входила національно свідома патріотична інтелігенція. Па її зібранні вперше і прозвучала пісня-гімн «Ще не вмерла Україна». 1918 р. вона виконувалася вже як державний гімн Української Народної Республіки, що проіснувала тоді недовго. Карпатська Україна як самостійна держава також 1939 року визнала її своїм гімном. За радянських часів ця пісня була забороненою. Однак українці її пам'ятали і часто виконували таємно, з великою надією на відродження самостійності своєї держави. І такий час настав. Україна стала незалежною державою і знову за свій національний гімн взяла пісню на слова П. Чубинського. Тепер вона звучить на мелодію композитора з Галичини Михайла Вербицького. Первісний текст пісні перероблювався автором кілька разів, тому сучасний варіант відрізняється від нього.


5. Дослідницько-пошукова робота.

Здійснюється в групах.

1- ша група досліджує тему, мотиви твору, його зміст.

2- га група аналізує художні особливості твору.

3- тя група порівнює відповідність слів і мелодії.

Орієнтовні відповіді

1- ша група. Тема твору — історична доля України, якій доводилося відстоювати свою державу в постійній жорстокій боротьбі з ворогами. У пісні висловлюється сподівання на те, що коли всі дружно стануть на оборону своєї країни, то перемога можлива.

Треба також згадати про волелюбні традиції запорожців, нащадками яких ми є.

2- га група. Заклик до єднання, до боротьби з ворогами, надія на краще майбутнє передаються у пісні за допомогою численних метафор: усміхнеться доля, Чорне море ще всміхнеться, Дніпро зрадіє, доленька доспіє, душу й тіло ми положим.

Повтори звертання «браття-українці», «браття» підкреслюють те, що громадяни України для досягнення успіху мають об'єднатися, як одна родина. Для українців характерними рисами г доброта, лагідність, поетичність, тому в пісні навіть слово з негативним відтінком «вороги» вжите в зменшувально-ласкавій формі — «воріженьки». у такій самій формі вживаються й слова «доленька», «сторонці». Дуже влучним є порівняння «згинуть... як роса на сонці», тобто швидко й безслідно, воно виражає упевненість автора в тому, що всяке лихо минає, проходить.

Епітети рідний (край), козацького (роду) підкреслюють патріотичне звучання пісні-гімну.

3-тя група. Мелодія гімну урочиста, піднесена, ритмічна, що цілком відповідає словам, змістові, ідеї твору. Завдяки цьому пісня П. Чубинського та М. Вербицького й стала національним гімном, шанується всіма українцями.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

Робота з текстом твору.

Здійснюється в ігровій формі: Марійка Допитлива просить швидко

— назвати усі географічні назви, які є в гімні;

— знайти строфу, де є три метафори підряд;

— визначити, в якому часі переважно стоять дієслова й чому саме в такому;

— зачитати рядки, які натякають на славне минуле нашої батьківщини;

— назвати автора слів та композитора Гімну України.

VI. Підсумок уроку

«Прес»


• Чому борці за Україну впевнені у святій перемозі?

• Що необхідно зробити для того, щоб ворог не зміг поневолити рідний край?

• Яких страждань зазнала Україна протягом історії? Хто її поневолював?

• А чим ми можемо бути корисними для нашої країни?

• Давайте згадаємо, хто такі козаки? Що вам відомо про них?

Чим Україна приваблювала різноманітних ворогів, які протягом усієї історії намагалися її полонити?

• Чому, читаючи цей твір, ми хвилюємося і в той же час прішаємося ним?

VII. Домашнє завдання

Вивчити напам’ять «Ще не вмерла Україна» П.Чубинського.

Урок №2
ЛЕГЕНДА ПРО ДІВЧИНУ-УКРАЇНУ, ЯКУ ГОСПОДЬ ОБДАРУВАВ ПІСНЕЮ. «МОЛИТВА» О. КОНИСЬКОГО, «НА ДОЛИНІ ТУМАН»

В. ДІДЕНКА.
Мета: продовжити роботу щодо ознайомлення учнів з особливостями

та ідейним змістом літературних пісень; проаналізувати зв'язок народної легенди про дівчину-Україну, яку Господь обдарував піснею, з «Молитвою» 0. Кониського; проаналізувати народну пісню «На долині туман» В. Діденка; розвивати пам'ять, увагу, спостережливість, логічне мислення, вміння визначати і коментувати провідні мотиви, пояснювати роль символів у них; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття пошани, поваги, любові до літературної пісні та її митців; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.


Тип уроку: комбінований.
Обладнання: портрети О. Кониського, В. Діденка; тексти програмових творів, музичне супроводження до пісень, дидактичний матеріал,проектор.
ПЕРЕБІГ УРОКУ

Своїм походженням і суттю своєю пісня є мистецтвом загальнонародним; незалежно від того, авторська чи анонімна, вона орієнтована на масове сприйняття і задоволення.


І. Франко

I. Організаційний момент


II. Актуалізація опорних знань

Літературна вікторина

1. У перекладі з якої мови слово «гімн» означає «урочиста пісня»? (Грецької)

2. У якій країні «урочисті пісні» виконувалися вперше? (Давня Греція)

3. П. Чубинський родом із... (Київщини)

4. Автор слів гімну народився в родині... (Дворянина)

5. Вищу освіту П. Чубинський здобув у... (Петербурзькому університеті (юридичний факультет))

6. Вкажіть назву журналу, де вперше друкувався П. Чубинський... («Основа»)

7. Які експедиції очолював письменник? (Єтнографічно-статистичні)

8. Мелодію до пісні-гімну дібрав... (М. Вербицький)

9. П. Чубинський був членом київської організації, що мала назву... («Стара громада»)

10. Яких художніх засобів (тропів) найбільше у творі «Ще не вмерла Україна»? (Метафор)

11. Скільки рядків має пісня-гімн? (Двадцять)

12. Назвіть сучасні літературні пісні та їх авторів. (М. Ткач «Марічка», «Ясени», М. Сингаївський «Чорнобривці», Ю. Рибчинський «Скрипка грає», Д. Павличко «Два кольори», «Явір і яворина», «Лелеченька», В. Івасюк «Червона рута», «Я піду в далекі гори», «Водограй», ...)

Примітка. Кожна правильна відповідь дорівнюється 1 балу.
III. Перевірка домашнього завдання

Опитування учнів напам'ять пісні-гімна П. Чубинського «Ще не вмерла Україна». Визначення найкращих виконавців.


IV. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
V. Основний зміст уроку
1. Аналізування народної легенди про дівчину-Україну, яку Господь обдарував піснею

1.1. Виразне читання твору за ролями.

1.2. Жанр: народна легенда.

Легенда (від латинського Іеgеnd — те, що слід прочитати) — один із жанрів неказкової народної прози, народне передання про видатну подію чи вчинок якої-небудь людини, в основі якого диво, фантастичний образ або уявлення, яке сприймається оповідачем як достовірне. Водночас сюжет легенди базується на реальних або допустимих фактах; легендарний герой може мати свій праобраз у реальному житті, в історичній дійсності. Особливості народної легенди:...

• розповідь про суспільні і побутові події;

• наявність фантастики (казкові герої, фантастичні події, надприродні явища, чудодійні предмети);

• невелика кількість основних дійових осіб (дві-три);

• вільна побудова;

• прозова форма (рідше — віршова);

• малий об'єм.

1.3. Тема: зображення дівчини - України, яка звернулася по допомогу до Господа у зв'язку зі стражданнями, що терпить земля її від «пролитої крові й пожеж».

1.4. Ідея: уславлення Всевишнього, який надає допомогу всім, хто її потребує; возвеличення пісні як неоціненного дару.

1.5. Основна думка: серед всіляких скарбів, талантів, здібностей, обдаровань пісня є неоціненним даром.

1.6. Бесіда за змістом твору:

• Кого і чим наділяв Господь Бог?

• Як у творі зображена поведінка дівчинки?

• 3 яким горем звернулася дівчина - Україна до Всевишнього?

• Як зрозуміти слова Господа про те, що пісня уславить дівчину на цілий світ?

• Які були подальші дії дівчини, після отримання нею пісні від Всевишнього? Що свідчить про щирість подарунка, який вона отримала?

• Чим пояснити те, що дівчина - Україна із ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ?

• Яким перед нами предстає Господь Бог?

• Через що Україна страждає і терпить всілякі страждання?

• Як характеризується дівчина, яка пісню, тобто славу на цілий світ не залишала собі, а «...з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ»?

• У чому значення народної легенди?

2. Опрацювання твору О. Кониського «Молитва»

2.1. Виразне читання твору.

2.2. Ознайомлення учнів із життям і творчістю О. Кониського (матеріал для вчителя).

ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ КОНИСЬКИЙ (6 (18). 8.1836-29.11 (12.12.).1900) Літературні псевдоніми — О. Верниволя, Ф. Горовенко, В. Буркун, Перебендя, О. Хуторянин, О. Яковенко, К. Одовець, О. Преходовець та ін.

Олександр Кониський — український письменник, публіцист, педагог, громадський діяч ліберального напряму.

Народився у с. Переходівка (тепер Ніжинського району Чернігівської області) в сім'ї дворянина. Друкуватися почав у «Черниговском листке» (1858). О. Кониський вів велику і різноманітну громадську роботу. У Полтаві, де він служив, організував недільні школи, писав для них підручники. У пресі опублікував низку статей на церковні теми. Брав участь у роботі київської Громади, організував недільні школи. Як член київської міської ради домагався введення у школах української мови. О. Кониський налагоджував зв'язки з українськими діячами у Галичині. У зв'язку з переслідуванням царизмом українських діячів (1863), О. Кониський був висланий у Вологду, а потім — Тотьму. З 1865 р. жив за кордоном. Тісно зійшовся з національними українськими діячами Галичини. У 1872 р. повернувся до Київщини, де працював у «Киевском Телеграфе». О. Кониський був одним із фундаторів Літературного товариства імені Т. Шевченка у Львові (1873), а пізніше — ініціатором перетворення його в Наукове товариство імені Т. Шевченка. Літературну діяльність почав у 1858 р. У поезіях, повістях, драмах, оповіданнях обстоював українську національну ідею, проголошував теорію малих діл. Автор популярних поезій: «Я не боюсь тюрми і ката», «На похорони Т. Шевченка» та ін. В оповіданнях О. Кониський порушує проблему соціального і національного гноблення України у царській Росії («Півнів празник», «Млин», «Спокуслива нива»), народного побуту («Хвора дума», «Старці», «За кригою»). Помер у Києві.

О. Кониський — автор ґрунтовної біографії Т. Шевченка, яка не втратила свого значення і нині: «Тарас Шевченко — Грушівський. Хроніка його життя», т. 1-2 (1818-1902). Для недільних шкіл Олександр Якович видав популярні книжки й підручники («Українські прописи» (1862), «Арифметика, або щотниця» (1863), «Перша граматика, або читання» (1863). Від кінця 1920-х р.р. твори О. Кониського в СРСР знаходились під забороною (за винятком кількох поезій), а радянське літературознавство відносило

О. Кониського до «націоналістів».

2.3. Історія виникнення твору «Молитва» та його призначення.

Ця пісня більш як півстоліття була забороненою, не виконувалася на концертах, не звучала по радіо. Коли вона народилася, точно не відомо. Слова належать Олександрові Кониському, музика — Миколі Лисенкові. У 900-х роках її знали в Галичині. У 1903-му, коли автор музики перебував у Львові, вона лунала на концертах. Пісня зазнала певного переакцентування: написана для дітей, після зміни окремих слів набула загальнонародного звучання. Виконувалась у школах, на церковних святах, світських концертах, як духовний гімн — спочатку в західноукраїнських землях, а протягом 1917-1920 років — і в Наддніпрянській Україні. А згодом заборонена. Не увійшла до жодного з видань творів М. В. Лисенка. Текст і музика зливаються воєдино, творять органічну цілісність.

«Боже великий, єдиний» — одна з тих духовно-патріотичних пісень, що служили і служать високій меті національного відродження народу. Пісня широко знана в усіх країнах, де проживають українці, духовно об'єднує їх із батьківщиною.

2.4. Тема: звернення людей до єдиного Бога з молитвою про необхідність уберегти Україну і дати її народу волі, щастя і долі.

2.5. Ідея: возвеличення сили Бога, віра люду в його допомогу.

2.6. Основна думка: клопотання і звернення людей до Бога не тільки з власних інтересів, а й прагнення зберегти Україну, піклуватися і дбати про неї.

2.7. Жанр: молитва. Молитва — це:

1) звернення віруючого до бога;

2) канонізований текст звернення.

2.8. Обговорення змісту твору за питаннями:

• Що таке молитва?

• Коли і з чим люди звертаються до Бога?

• Чому автор називає Бога великим, єдиним?

• Чим Бог може допомогти людям?

• Які відтінки переважають у творі?

• Для кого О. Кониський написав цей твір?

• Чи чули ви будь-коли молитву? Що ви відчували при цьому?

2.9. Художні особливості твору:

• звертання: «Боже...»;

• метафори: «Боже, освіти, просвіти, зрости, храни, зверни, дай»;

• епітет: «чиста любов»;

• повтори: «Боже, дай ... многая ... волю», «світло...», «Україну...»;

• риторичні оклики: «Ти на люд наш зверни!», «Дай доброго світла!», «І многая, многая літа!».
Творче завдання. Складіть речення зі словами, що повторюються — це і буде основний зміст «Молитви».

3. Аналізування пісні В. Діденка «На долині туман»

3.1. Виразне виконання пісні.

3.2. Стислі відомості про автора пісні.

ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ ДІДЕНКО (03.02.1937-14.02.1990) Василь Діденко — український поет, народився у м. Гуляйполе Запорізької області.

У 1959 р. закінчив Київський університет. Друкувався з 1953. Автор збірок лірики «Зацвітай, калино» (1957), «Під зорями ясними» (1961), «Заповітна земля» (1965), «Дивосвіти любові» (1969), «Дзвенять конвалії» (1972), «Мережки сонця» (1976), «Вродливий день» (1979), «Червоний вітер» (1982), «Дзвінка фонетика» (1984), «Дивокрай» (1987), «Рання ластівка» (1988).

Мелодійність, образність, які йдуть від народної пісні — характерні риси віршів В. Діденка. Писав він і для дітей (збірки «Степовичка», 1965; «Берізка», 1975). Деякі вірші покладено на музику (популярні пісні — «На долині туман», «Полем іду я» композитора Б. Буєвського). Окремі твори

В. Діденка перекладено російською, латинською, угорською мовами. Похований видатний митець у Києві.

3.3. Зі статті-спогаду Миколи Сома (додатковий матеріал для вчителя про В. Діденка).

У Спілці письменників України і досі говорять, що про Василя Діденка не можна писати серйозно. Ой шановні мої побратими! Ви ще не знаєте Діденка, бо й себе іще не вивчили достоту. Навіть ні сном ні духом не можете знати того, що я думаю про вас — часто смішних і незбагнених у вічних по¬шуках вірної Музи і незрадливої слави. Нас багато, а він був один. Він був настільки один, що навіки залишиться ось таким:

• до смерті закоханим ліриком;

• бідним і невгамовним, але гордим сином України;

• веселим розбишакою і ворогом усіх дзеркал;

• автором геніальної пісні «На долині туман».

3.4. Тема: змалювання вранішньої літньої пори, коли туман огорнув долину.

3.5. Ідея: уславлення краси природи та дівочої краси, якими захоплюється ліричний герой.

3.6. Основна думка: туман, який вранці «упав», а потім «розтав» надав можливість побачити двох закоханих — дівча і ліричного героя.

3.7. Жанр: пейзажна лірика.

3.8. Обговорення змісту твору за питаннями:

• Чи бачили ви в природі туман? Через що він виникає?

• Що ви відчували, йдучи босоніж по росі?

• Чому туман у творі відображується як жива істота?

" Якою ви уявляєте дівчину? Чому саме такою?

• Для чого автор у твір вводить ліричного героя? Хто він є?

• Що відбувається з туманом на початку твору і наприкінці? Чому, на вашу думку, туман «розтав»?

• Чим нас обдаровує літня пора? Як автор висловлює власні враження про літо. Прочитайте.

3.9. Художні особливості твору:

• повтори: «На долині туман», «Мак червоніє в росі», «По стежині дівча», «Тепле літо в очах», «Білі ніжки в росі», «Попід гору дівча», «Мак червоний в село», «За дівчам тим і я», «Бо в долині туман»;

• метафори: «туман упав», «літо .. цвіло», «туман розтав»;

• епітети: «тепле літо», «білі ніжки».


VІ. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

Творча робота.

Марійка Допитлива приготувала завдання для найуважніших учнів.

1) Намалюйте (фарбами, олівцями або опишіть словесно) гаму кольорів у пісні «На долині туман». (Зелений, сіро-синій, червоний ...)

2) Поєднайте рисочками якості дітей світу (за легендою)

французи любов до пісні, поетичність

угорці здатність до торгівлі

німці владність

поляки хист до музики

італійці дисципліна і порядок

українці любов до господарювання

росіяни елегантність і краса
3) Змалюйте портрет дівчини - України.

VII. Підсумок уроку.

«Мікрофон»
З'ясуйте, скільки у «Молитві» слів, пов'язаних із поняттям «світло»? Назвіть їх. (Світла, промінням, світло, просвіти.)
VIII Домашнє завдання.
Вивчити напам'ять за бажанням пісню-гімн «Молитва» або одну з пісень літературного походження, що стали народними (можна підготувати спів); зробити ілюстрації до вивчених творів.
Додаток до уроку № 2.
С. Климовський
Їхав козак за Дунай

Їхав козак за Дунай,

Сказав:— Дівчино, прощай!

Ти, конику вороненький,

Неси та гуляй!

—Постій, постій, козаче,

Твоя дівчина плаче,

Як ти мене покидаєш,—

Тільки подумай!

—Білих ручок не ламай,

Ясних очей не стирай,

Мене з війни зі славою

К собі дожидай!

—Не хочу я нічого,

Тільки тебе одного,

Ти будь здоров, мій миленький,

А все пропадай!

Свиснув козак на коня:

—Зоставайся, молода!

Я приїду, як не згину,

Через три года.

Тебе ж, мила, не забуду,

Поки жив на світі буду.

Коли умру на війні —

Поплач обо мні!

Г. Сковорода

Всякому городу нрав і права
Всякому городу нрав і права,

Всяка імієт свій ум голова.

А мні одна тільки дума,

Як би умерти не без ума.

Півні, співаючи, горло деруть,

Дєньги побравши, та й дальше підуть.

Шляхти цінують за свої права,

З диспут студентів тріщить голова.

А мні одна тільки дума... ,

Тот на перинах по уші пірнув,

Як послі маку, напившись, заснув,

З теплих перин не встає до півдня,

В церков пойти єсть ему то вредня.

А мні одна тільки дума...

Тот на картинах малюєт собак,

В тих людях дом шумить, як кабак.

Ті шестернями на бенкет катять,

В тих домах пунш, чай і табак.

Ткач кричить: — Горе! Уже ж я пропав:

Хтось мої цівки і берди покрав!

Плачуться всі на великий пожар,

Швець і кривець, блинник і скляр.

А мні одна тільки дума...

Всякому сердцу своя єсть любов,

Всякому горлу кус єсть каков,

Всякого прихоті водять за ніс,

Всякого манить к наживі свій біс.

А мні одна тільки дума...

Лев роздирає там вовка в куски,

Тут же вовк цапа скубе за виски,

Всяк, хто повище, той нижчого гне,

Дужий безсильного давить і жме.

А мні одна тільки дума...

Бідний багатому певний слуга,

Корчиться, гнеться пред ним, як дуга.

Всяк, хто не маже, той дуже скрипить,

Хто не лукавить, той ззаду сидить.

А мні одна тільки дума...

Всякого рот дере ложка суха,

Хто ж єсть на світі,щоб був без гріха.

А мні одна тільки дума...

Смерть не страшна, замашная коса,

Ти не щадиш нічиї волоса,

Ти не глядиш, де мужик і де цар,

Всіх істребляєш, як траву коса.

А мні одна тільки дума,

Як би умерти не без ума.

І.Котляревський

Віють вітри
Віють вітри, віють буйні,

аж дерева гнуться;

Ой як болить моє серце,

а сльози не ллються. (2)

Трачу літа в лютім горі

і кінця не бачу,

Тільки тоді і полегша,

як нишком поплачу (2),

Не поправлять сльози щастя,

серцю легше буде,

Хто щасливим був часочок,

по смерть не забуде. (2)

Єсть же люди, що і моїй

завидують долі.

Чи щаслива ж та билинка,

що росте у полі? (2)

Що на полі, що на пісках,

без роси, на сонці?

Тяжко жити без милого

і в своїй сторонці! (2)

Де ти, милий, чорнобривий?

Де ти? Озовися!

Як я, бідна, тут горюю,

прийди подивися! (2)

Полетіла б я до тебе,

та крилець не маю,

Щоб побачив, як без тебе

з горя висихаю. (2)

До кого я пригорнуся,

і хто приголубить?

Коли тепер того нема,

який мене любить. (2)

М. Петренко

Дивлюсь я на небо

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:

Чому я не сокіл? Чому не літаю?

Чому мені, боже, ти крилля не дав?

Я б землю покинув і в небо злітав.

Далеко за хмари, подальше од світу,

Шукать собі долі, на горе привіту

І ласки у зірок, у сонця прохать,

У світі їх яснім себе показать.

Бо далі ще змалку здаюсь я нелюбий,

Я наймит у неї, хлопцюга приблудний,

Чужий я у долі, чужий у людей:

Хіба хто ж кохає нерідних дітей?

Кохаюся з лихом, привіту не знаю

І гірко, і марно свій вік коротаю,

І в горі спізнав я, що тільки одна —

Далекеє небо — моя сторона.

І на світі гірко, як стане ще гірше,

Я очі на небо,— мені й веселіше!

Я в думці забуду, що я сирота,

І думка далеко, високо літа.

Так дайте ж бо крилля, орлячого крилля,

Я землю покину і на новосілля

Орлом бистрокрилим у небо польну

І в хмарах від світу навік утону.


Т. Шевченко

Реве та стогне Дніпр широкий


Реве та стогне Дніпр широкий,

Неначе човен в синім морі,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма. (2)

І блідий місяць на ту пору

Із хмари де-де виглядав,

То виринав, то потопав. (2)

Ще треті півні не співали,

Ніхто ніде не гомонів,

Сичі в гаю перекликались,

Та ясен раз у раз скрипів. (2)

Зоре моя вечірняя

Зоре моя вечірняя,

Зійди над горою,

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою.

Розкажи ж, як за горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселочка

Воду позичає.

Як широка сокорина

Віти розпустила,

А над самою водою

Верба похилилась.

Аж по воді розіслала

Зеленії віти,

А на вітах гойдаються

Нехрещені діти.

Урок №3
Стрілецькі пісні. "Ой у лузі червона калина похилилася","Гей, видно село". Патріотичні мотиви,героїчний,стверджувальний пафос пісень


Мета: ознайомити учнів зі змістом стрілецьких пісень, особливостями їхнього виникнення;розвивати уміння визначати героїчний і стверджувальний пафос, навчати здійснювати проектну діяльність на основі аналізу літературних творів; розвивати усне мовлення, нестандартне мислення, творчий підхід до розв'язання певної проблеми, уміння добирати необхідний мовний матеріал, повно, аргументовано, послідовно доводити власну думку; виховувати почуття національної гордості, формувати активну громадянську позицію.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: збірка стрілецьких пісень, ілюстрації до них; аудіозаписи стрілецьких пісень;роздавальний матеріал;плакати,куби,проектор.

ПЕРЕБІГ УРОКУ


Нехай знають вороженьки,

Що козацький дух не вмер,

Що як давно процвітав він,

Так цвіте він і тепер.


Кирило Трильовський

I. Організаційний момент.
II. З'ясування емоційної готовності учнів до уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель визначає емоційний стан учнів, очікувані ними результати, допомагає учням усвідомити власну мотивацію за допомогою технології незакінчених речень. "Незакінчені речення"

Замисліться над темою уроку, поміркуйте, яких навчальних результатів ви прагнете досягти, і закінчіть подані речення:

1. "Перед цим уроком я хвилююся, оскільки... "

2. "На уроці я сподіваюся ... "

З. "Від цього уроку я очікую ... "


III. Засвоєння нових знань.
1. Вступне слово учня-асистента.
Багато трагічних і героїчних сторінок є в історії нашої Батьківщини. Одна з них - національно-визвольна боротьба бійців загонів Українських січових стрільців (1915- 1920рр.). Хоч ці змагання свідомих галицьких юнаків і дівчат за незалежністю України й закінчилися поразкою, вони дали приклад справжнього патріотизму, лицарства і людської гідності.

Серед стрільців було багато освічених, талановитих людей, що писали натхненні вірші, які одразу ставали популярними піснями, виконувалося підчас маршів і в короткі години перепочинку. Ці твори відзначалися високим пафосом, підтримували бойовий дух народу, надавали впевненості, зміцнювали віру у світле майбутнє.


2. "Мозковий штурм"

Як ви розумієте епіграф уроку?

Що необхідно зробити, щоб «козацький дух не вмер»?
З. Запис у зошити теми й епіграфа уроку.
4.Формування груп.

Учитель допомагає учням у формуванні груп і, залежно від їх кількості, структурує завдання (для 3-6 груп)


5. Планування проектної діяльності.

Обрати і опрацювати один проект із запропонованих.

1. "Гей, щоб наша червона калина не злиняла, та щоб наша козацька слава не пропала".
6. Свято Покрови
Учень: Покрова Пресвятої Богородиці - отже з найурочистіших в Україні календарних свят - припадає на 14 жовтня. На Запорожжі Покрова була найбільшим храмовим святом. Запорозькі козаки, йдучи в похід, неодмінно брали із собою ікону Божої Матері, яку вважали своєю заступницею. Церква Святої Покрови була головним храмом на Січі, тому і свято Покрова - велике для запорозьких козаків.
Учень 1:Ніхто не знав, що це - міражний храм.

Лиш руку простягнути - зникає він навіки.

У себе входять і моря, і ріки,

Лишаючи прозорість берегам.


Учень 2:Це шлях крізь нас.

Той,хто його пройшов,

Залишив за собою слід полинний .

Поклич його-і падолист полине.

Дерева дощові замкнуть свій час.
Учень 3:І хвилі голосу гойдають проміння раннє.

Забутий лет останніх берегів.

Кленове листя ледь прикриє – рани –

Він відійде обличчям до снігів.


Учень 4: Україно! Ти для мене - диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду,мамо,горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік.

Ради тебе мислю і творю –

Хай мовчать навколо всі місії,

Коли я з тобою говорю!
Учень 5: Україно! Ти моя молитва,

Ти моя розлука вікова.

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

Не шукаю до тебе ні стежки, ні броду -

Ти у грудях моїх, у чолі і в руках.

Упаду я зорею, мій вічний народу,

На трагічний і довгий

Чумацький твій шлях.
Учень 6:Чорне море - наше море,

Наші і Карпати,

Гей, яка ж ти, Україно,

Пишна та багата !

Лети , вітер, з полонини

Та понад степами,

Рознеси ти нашу славу

Широко світами


Учень 7:Наша славна Україна,

Наше щастя і наш рай!

Чи на світі є країна

Ще миліша за наш край?

Свята Покровонько,

Покрий наші головоньки!


Танок у супроводі пісні « Засвіт встали козаченьки»
IV. Реалізація проекту.
1. Самостійна робота груп над змістом обраної теми.
- Опрацювати матеріал і підготувати історичну довідку про УСС.

-Ідейно-художній аналіз пісні С.Чарнецького і Г.Труха «Ой лузі червона калина похилилася».

-Ідейно-художній аналіз пісні Л.Лепкого «Гей,видно село».
2. Презентація роботи групи №1.
Січові стрільці були тими вчителями,які навчали всіх своїх земляків,що немає значення,де хто з українців народився,де є і що діє : має значення,ким і чим він себе почуває.(Іван Кедрін)
...Вони були романтиками,свято вірили в перемогу своєї прекрасної ідеї,готувалися до війни,як до парадного маршу,сподівалися визволителями увійти в міста та села України,підіймаючи свій вимріяний державний жовто-синій прапор...(Оксана Матієва)
Відчуйте настрій душі,радощі і печалі добровольців,кинутих у вир імперіалістичної війни,це невід'ємна частина нашої гіркої історії.(Олекса Левченко)
На творчих ідейних прикладах УСС виростало і гуртувалось молоде українське покоління,виростали нові борці і воїни українського національно-визвольного руху.(Святомир Фостун)

3. Презентація групи №2.


Виразне читання напам'ять стрілецької пісні «Ой у лузі калина похилилася».
Евристична бесіда за допомогою куба.


  • Чому «наша славна Україна зажурилася»?

  • Які рослини виступають у пісні символами України і чому саме вони?

  • Чим сильна Україна,ким може пишатися й на кого сподіватися?

  • Що з художніх засобів найперше впадає у вічі при читанні цієї

  • пісні?(Повтори,вигуки,ритм і рима,поетичність,паралелізм у зображенні природи та явищ людського життя.)

  • Які почуття викликає у вас ця пісня?

  • Яким пафосом наповнена ця пісня?

4. Словникова робота.


Пафос - емоційно-оцінне ставлення письменника до зображуваної ним дійсності;пристрасне переживання;пафос стверджувальний - такий,що переконує в чомусь,щось відстоює,стверджує;пафос героїчний - такий,що звеличує героїзм.

Тан (танець) - тут - битва.

5. Презентація групи №3.

Виразне читання напам'ять пісні стрілецької пісні «Гей,видно село».


Евристична бесіда за допомогою куба.


  • Чим прослухана пісня подібна до попередньої?

  • Укажіть роль повторів у цьому творі.

  • Що спільного простежуємо між запорізькими козаками і стрільцями?

  • Доведіть за текстом пісні,що її автор є патріотом.

  • Яка роль анафори у цьому творі?

  • Чи можна цю пісню співати під час маршу?Чому?

6. Прослуховування аудіозаписів стрілецьких пісень.


7. «Незакінчене речення».
«У цих піснях мене найбільше схвилювало...»

V. Підсумок проектної діяльності.


1. Гра «Розшифруй висловлювання»

У боротьбі січових стрільців ...

17\за 9\жа 13\ка 25\ду 21\но 1\на 26\й 22\го 4\но 15\ро 10\і 6\ла 27\кра 14\бо 18\во 7\ся 11\ко 8\кня 2\че 28\ю 20\рід 3\від 24\ро 12\заць 5\ви 16\тьба 23\на 19\лю

Відповідь: «наче відновилося княжа і козацька боротьба за волю рідного народу й краю».


2. Метод «Прес».

- Чому вивчення творчості січових стрільців є важливим для нас?

- Що про творчість і боротьбу січових стрільців ви хотіли б дізнатися додатково?

- Чого навчають нас пісні січових стрільців?


3. Рефлексія.
Скласти зв'язне висловлювання (5-7 речень ) на тему «На хвилях стрілецьких пісень».
4.0цінювання й мотивація навчальних досягнень.
VI. Повідомлення домашнього завдання.
Вивчити напам'ять пісню «Ой у лузі червона калина похилилася» або будь – яку іншу пісню літературного походження .

Урок № 4


Каталог: attachments
attachments -> Урок-роздум після знайомства з інтимною лірикою Анни Ахматової та Ліни Костенко
attachments -> Вступ Література кінця XIX
attachments -> Усний журнал
attachments -> України Львівський коледж транспортної інфраструктури
attachments -> Проблема особистості людини у творчості А. П. Чехова
attachments -> Уроку : Антон Павлович Чехов «Товстий і тонкий»
attachments -> Позакласний захід із світової літератури На гостину до ювіляра
attachments -> Костенко Ліна Василівна
attachments -> Конспект відкритого уроку в 11 класі


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4

Схожі:

Уроків за темою «Пісні літературного походження. Микола Вороний. Тарас Григорович Шевченко.» iconТарас Григорович Шевченко (1814 1861)
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н ст.) 1814р в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії
Уроків за темою «Пісні літературного походження. Микола Вороний. Тарас Григорович Шевченко.» iconТарас григорович шевченко (1814 — 1861) біографія
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н ст.) 1814р в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії
Уроків за темою «Пісні літературного походження. Микола Вороний. Тарас Григорович Шевченко.» iconТарас Григорович Шевченко Великий м
Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 року в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії
Уроків за темою «Пісні літературного походження. Микола Вороний. Тарас Григорович Шевченко.» iconБіографія: Тарас Шевченко (1814 — 1861)
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н ст.) 1814р в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії
Уроків за темою «Пісні літературного походження. Микола Вороний. Тарас Григорович Шевченко.» iconТарас Григорович Шевченко Тарас Шевченко, автопортрет. 1840-1841 рр
Хата Григорія Івановича І катерини Якимівни Шевченків у Кирилівці. Малюнок Тараса Шевченка
Уроків за темою «Пісні літературного походження. Микола Вороний. Тарас Григорович Шевченко.» iconТарас Григорович Шевченко народився 5 лютого березня
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н ст.) 1814р в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії
Уроків за темою «Пісні літературного походження. Микола Вороний. Тарас Григорович Шевченко.» iconТарас Григорович шевченко
За два роки Тарас навчився читати й писати І засвоїв деякі знання з арифметики. Читав він дещо й крім Псалтиря. У поезії "А. О. Козачковському"...
Уроків за темою «Пісні літературного походження. Микола Вороний. Тарас Григорович Шевченко.» iconКонспекту уроку за темою «Тарас Шевченко великий український геній»
Приймак Ольга. Розробка конспекту уроку за темою «Тарас Шевченко – великий український геній» для учнів 5 класу
Уроків за темою «Пісні літературного походження. Микола Вороний. Тарас Григорович Шевченко.» iconУрок зв’язного мовлення у4 класі Тема. Написання переказу «Тарас Григорович Шевченко» Мета
Поглиблювати знання учнів про життя І творчість Т. Г. Шевченка. Формувати загальнокультурну компетентність через ознайомлення з творами...
Уроків за темою «Пісні літературного походження. Микола Вороний. Тарас Григорович Шевченко.» iconТ. Г. Шевченко (1814 1861)
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н ст.) 1814р в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка