Уроку №1 : Живописець правди, оборонець добра Григір Тютюнник. Життєвий і творчий шлях письменника, цікавий епізод з його життя



Скачати 240,09 Kb.
Дата конвертації10.10.2017
Розмір240,09 Kb.
ТипУрок



Система уроків з української літератури за новою програмою для 7-го класу по темі:

Григір Тютюнник „Климко”

Григір Тютюнник „Климко”


Тема уроку №1 : Живописець правди, оборонець добра – Григір Тютюнник.

Життєвий і творчий шлях письменника, цікавий епізод з його

життя.

Мета уроку : Познайомити учнів з життєвим і творчим шляхом молодшого з братів- письменників Тютюнників. Дати уявлення про конкретно – реалістичне , суворо правдиве зображення життя пересічних представників народу, зосередити увагу учнів на художньому відображенні особливого часового зрізу ХХ ст. – роках Другої світової війни та повоєння в Україні. Розвивати уяву , пам’ять. Формувати вміння висловлювати думку. Прищепити любов до української новелістики двадцятого століття.



Обладнання : Портрет письменника, книжки-збірки прозових творів : „Зав’язь” (1966), „Деревій” (1969), „Батьківські пороги” (1972), „Край небо” (1975), „Коріння” (1976).

Тип : урок засвоєння нових знань.


„Велике то щастя, коли на твоєму життєвому шляху

зустрічається така рідкісно гарна Людина і чудовий

Майстер – Григір Михайлович Тютюнник”.

М.Стеблина

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

Актуалізуємо знання учнів у межах загальної теми „Життя дітей у минулі часи”. Наголосимо , що, вивчаючи твори Григора Тютюнника, маємо зосередитися на художньому відображенні особливого часового зрізу ХХ ст. – роках Другої світової війни та повоєння в Україні. Працюватимемо зі словом великого Майстра – у цьому ви мали змогу переконатися, самостійно ознайомлюючись з його творами.

ІІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку та мотивація навчальної діяльності учнів.

ІІІ. Сприймання і первинне усвідомлення нового матеріалу.

На початку свого творчого шляху Г.Тютюнник сказав: ”Я – людина. Я буду майстром”. „Буду майстром” , очевидно, означало ціною титанічної праці пробудити, відшліфувати й надихнути свого генія. Письменник не видумував життєві ситуації для своїх творів, а брав їх з власних спогадів та з того, що відбувалося в дійсності. Завдяки надзвичайній спостережливості й насиченому життю Г.Тютюнник мав про що писати, а це дуже важливо, адже ще Р.Роллан підкреслював :”Перший закон мистецтва : коли тобі нема що сказати – мовчи. Коли в тебе є що сказати – кажи і не бреши”.

Використовуючи автобіографічні відомості вчитель розповість про непрості повороти долі Г.Тютюнника, зверне увагу на поневіряння підлітка в часи воєнного лихоліття.

Про той час, уже працюючи над повістю „Климко”, автор у зрілому віці зробив такий запис :”Ціна життю пізнається тоді, коли у людини залишається одна можливість – дихати”.

IV. Узагальнення і систематизація знань.

Записати основні дати біографії письменника.

Учні, які читали твір „Климко”, звичайно, відразу пояснять, який цікавий епізод з життя письменника виписано докладно, і зроблять висновок: в основі повісті гірка правда життя, пережита самим письменником у юному віці. Саме цей висновок налаштовує семикласників на особливе сприймання портрета Григора Тютюнника, фотоматеріалів, його книжок.

Григір Тютюнник писав :”Найдорожчою темою, а отже, й ідеалом для мене завжди були й залишаються доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших їх виявах”.

Він мав свою точку зору на світ , він виводив пересічних людей, які на сторінках його книг виявлялися зовсім не буденними: далеко не проста, виявляється, ця проста людина, в душі її цілий космос! Та відкривається вона цією гранню тільки тому письменнику, який любить і поважає її, не принижує, не має за другосортну.

V. Підсумок уроку.

VI. Домашнє завдання : прочитати повість „Климко”.

Матеріал для вчителя

Григір Тютюнник

(5 грудня 1931 — 6 березня 1980)\

АВТОБІОГРАФІЯ

Народився я 5 грудня 1931 року в сім'ї селян — Тютюнника Михайла Васильовича і Тютюнник (до заміжжя Сивокінь) Ганни Михайлівни. Вони були вже в колгоспі — батько плотникував, косив, пиляв осокорчики довгою дворучною пилкою, нишком готувався до екзаменів у вчительський вуз. Мати працювала на різних роботах — полола, в'язала, поливала і подавала снопи в барабан.

У тридцять третьому році сімейство наше опухло з голоду, а дід, батько мого батька, Василь Февдулович Тютюнник, помер — ще й не сивий був і зуби мав до одного міцні (я й досі не знаю, де його могила), а я в цей час — тоді мені було півтора року — перестав ходити (вже вміючи це робить), сміяться і балакать перестав… У тридцять сьомому році, коли батькові сповнилось рівно сорок (він з 1897 року), його заарештували, маючи на увазі політичний мотив, і пустили по сибірських етапах...

У 1957 році прийшов папірець, який сповіщав, що батько ні в чому не винен і реабілітований посмертно. По тому, як забрали батька, ми залишилися удвох: мати двадцятичотирьохрічною вдовою (вона молодша за батька на шістнадцять років) і я. Мені тоді йшов шостий рік.

Мій батько, кажуть, був гарний собою, розумний, сильний і з лиця моложавий, бо після першого одруження — на Ївзі Федотівні Буденній (1920 — 1921 рік) — він не знайшов кращого заняття, ніж займатись поезією, геометрією, бондарством. Після того, як батька забрали в тюрму в 1937р., взяв мене до себе батьків брат Филимон Васильович Тютюнник, — мати осталися заміжні за іншим, а я пішов до дядька. Сьогодні я знаю, для чого взяв мене дядько. Він і його дружина, Наталя Іванівна Рябовецька, з сусіднього з нами хутора Троянівка, вчили й виховували мене, а кажучи просто, були моїми батьками. Вони обоє працювали в школі. Дядя був бухгалтером, тьотя викладала українську мову й літературу. З того часу я запам'ятав «Як упав же він з коня», «На майдані». (...) Я любив і знав казки Пушкіна і безліч українських народних казок, з яких я найбільше люблю й зараз «Котигорошко», — прекрасна казка. Перечитував оце недавно — диво, та й годі...

А до Донбасу, ще коли жив я з матір'ю і татом, добре запам'ятались мені Шевченків «Кобзар», «Під тихими вербами» Грінченка, «Хіба ревуть воли...», «Кайдашева сім'я», «Тихий Дон», тоді ще не закінчений, — третю частину читали, мабуть, тато і мама воювалися за неї: обом хотілося читать. Зійшлись на тому, що вечорами читали вголос.

1938 року віддали мене дядя і тьотя до школи в український перший клас, який нараховував сім учнів. Думаю, що тут другі мої, сказати б, батьки дотримувались і принципових поглядів щодо української мови, освіти, культури взагалі.

Через два тижні цей клас було ліквідовано за малим контингентом, і я опинився в російському першому класі. З того часу і до 1962 року я розмовляв, писав листи (іноді оповідання) виключно російською мовою, окрім років 1942 — 1949-го, коли я знов опинився в селі біля матері. До цього я був старцем в повному розумінні цього слова. Сталося се так. На початку війни тьотя народила мені сестрицю. А дядю забрали на фронт. Уже в сорок другому році почався голод. Я їв тоді картопляну зав'язь, жолуді, пробував конину — коли вона кипить, з неї багато піни. Люди, дивлячись на змучену тьотю і на нас, голодненьких дітей, порадили мені чкурнути до матері на Полтавщину, щоб легше стало всьому сімейству, — голод як-не-як. Я так і зробив. Йшов пішки, маючи за плечима 11 років, три класи освіти і порожню торбинку, в котрій з початку подорожі було дев'ять сухарів, перепічка і банка меду — земляки дали на дорогу. Потім харчі вийшли. Почав старцювати. Перший раз просити було неймовірно важко, соромно, одбирало язик і в грудях терпло, тоді трохи привик.

Ішов рівно два тижні. Через Слов'янськ, Краматорськ, Павлоград (чи Конград), Полтаву, Диканьку, Опішню. А слідом за мною, коли трохи полагодилося із залізницею, приїхала і бідня моя тьотя з грудною сестричкою.

Зажили ми в селі. Потім хату спалила бомба, і ми опинилися в чужих людей — те, що було і в Донбасі: міняли квартиру за квартирою, бо ніхто довго не хотів держати постояльців з двома дітьми. Так і в селі було.

Після Перемоги повернулися дядя і поранений, забинтований уже до смерті Григорій — аж тоді ото я його взнав трохи ближче, бо він мене іноді гладив по голівчині і казав щось хороше, лагідне. Видно, взнав, що я теж устиг настраждатися, хоч і не розуміючи того до пуття.

У 1946 році після закінчення п'ятого класу пішов я в Зіньківське РУ № 7, щоб мати якусь одежину і 700 грамів хліба на день. Вони, оті 700 грамів, і врятували нас із мамою у 47- му: я носив «з города» щодня по шматочку, глевкому і сплюснутому, в кишені, як порожній гаманець.

Восени нам, ремісникам, вручили атестати слюсарів п'ятого розряду і одвезли машинами до Охтирки. А звідси поїздом — до Харкова, на завод ім. Малишева. Там нам дали гуртожиток (одна кімната — загін на 68 душ) і розподілили по цехах. Став я належати до пануючого класу, ходив через оспівану заводську прохідну... їв по талончиках у цеховій їдальні, одержував 900 крб. щомісяця, доки не закашлявся од іржавчаної пилюки поганим, нездоровим кашлем. І вирішив: додому, додому! В колгосп, до матері! Та ще й закохався був нишком у шилівську-таки дівчинку. Туди, туди! Там — краще, хоч і їсти впроголодь.

Пішов у колгосп. Орав, волочив, косив, погоничував біля волів (їх звали «ледачі») — важко було, а тут ще й з «коханням не повезло», бо хто ж дозволить дівчинці-школярці сидіти біля червоноармійської могилки вечорами, як парубок голий, босий, хати не має, та ще й батько в тюрмі.

Коли це якось восени, саме молотили, кличуть мене до зіньківської міліції. «Утік з Харкова?» — «Ні. Сів, та й поїхав». — «А закон про три роки знаєш?» — «Знаю». — «Ну-от». Обрізали на моєму рам'ї ґудзики — і в КПУ. Потім судили. В залі були мама і я з міліціонером. А за столом — народний суддя і народні засідателі. Дали мені чотири місяці. Колонію знаєте в Полтавській області? Ото я там відбував кару — чотири місяці. Коли мене випускали, табірний бібліотекар сказав мені на прощання: «Тебя выпускают? Ах, жаль, хороший читатель был...» В таборі я взнав Тургенєва і Герцена («Кто виноват?», «Отцы и дети», «Записки охотника»).

А повернувшись додому, прочитав «Кавалера Золотой Звезды» і ненавиджу його й по цей день: я знав уже інших кавалерів...

І знову колгосп. Тепер уже коли заставляли робити щось дуже важке, то натякали, що не тільки мій батько ворог народу, а і я тюряжник. А тут мама приймака прийняли...

Пішов я та й завербувався у Донбас — край мого дитинства. Будував Миронгрес (це під Дебальцевим) і зажив, сказать, самостійною житухою. Навіть посилки матері слав: калоші, матерійки на піджачок тощо. Слюсарював, їздив на машинах, майстрував і т. ін.

У 50-му і до осені 51-го знову жив у дяді і тьоті, працюючи тепер уже в гаражі при шахтобуді Краснолуцької автотранспортної контори.

В листопаді 51-го року — армія. Владивосток... Словом, нині орденоносне Примор'я. Радистом був чотири роки. Отут-то я і взявся за самоосвіту. Та так, що по демобілізації пішов після «законних» п'яти класів спочатку у восьмий, потім у десятий клас вечірньої школи. Токарював у Щотовському вагонному депо — обточував колеса — і вчився.

А далі щасливі п'ять років навчання в університеті на філологічному факультеті, те, що я й любив. І російське відділення — те, до чого я звик, до чого мене готували школа, армія, напівросійське донбаське оточення.

В 1961 році написав першу новелу «В сумерки», і «Крестьянка» її надрукувала. Більше нічого потім не писав: сесія, дипломна робота по психологічному аналізу Л. М. Толстого — словом, ніколи було писати. До того ж пора було заходжуватись женитися, що я й зробив цілком успішно і щасливо.

По тому, як умер Григорій, я знову взявся за писанину, але вже українською мовою. Цей злам вам повинен бути зрозумілий...

Прочитав словник Грінченка і ледве не танцював на радощах — так багато відкрив мені цей блискучий твір. Негайно переклав свої «Сумерки» на рідну мову і тепер уже не розлучаюся з нею, слава богу, і не розлучуся до самої смерті. І все це на четвертому десятку!.. Ця щаслива подія в моєму житті сталася на шахті № 10 під Комунарськом Луганської області, де я викладав у вечірній школі російську мову та літературу, а жінка українську мову та літературу. Там же сталася ще одна щаслива подія — жінка народила мені сина Михайла. Одного Михайла замордували, може, хоч другому поталанить жити по-людському. Об цім тільки й молю Господа Бога.

А далі що? А далі я поїхав до Києва, де, завдяки зусиллям багатьох людей і в першу чергу Анатолія Андрійовича Дімарова, живу й по сьогодні. В Києві була написана «Зав'язь». Зараз працюю над сценарієм за «Виром» Григорія. Обіцяють з осені запустити фільм, та хтозна, як воно там покаже.

Амінь.


Київ, 30 липня 1966 року

За книгою «Українське слово» — Т. 3. — К., 1994.




Тема уроку №2 : Григір Тютюнник „Климко”. Воєнне дитинство в повісті

„Климко”. Образ Климка, його автобіографічність. Ідея

самопожертви.

Мета уроку : Познайомити учнів з „великою” прозою письменника.

Розкрити непересічний талант Гр.Тютюнника на матеріалі його твору,

донести учням глибинний зміст повісті про дітей.

Поглибити вивчений матеріал про сюжет і композицію епічного твору.

Удосконалювати навички аналізу твору, вчити характеризувати образ

Климка. Виховувати доброту, милосердя.

Обладнання : Підбірка творів Гр. Тютюнника, портрет письменника.

Тип уроку : урок засвоєння нових знань.
„Ідеалом для мене завжди була доброта, самовідданість

і милосердя людської душі у найрізноманітніших його проявах”

Григір Тютюнник

Хід уроку

І. Перевірка домашнього завдання, відтворення і корекція опорних знань учнів.

1. Основні дати біографії письменника.

2.Цікавий епізод з життя письменника, який виписано в творі.

ІІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку та мотивація навчальної діяльності учнів.

Слово вчителя.

Герої багатьох творів Гр. Тютюнника – діти, але це не означає, що вони писалися спеціально для дітей. Душа митця була дуже схожою на дитячу, його власні почуття і переживання світу суголосні переживанням дитини, чистого, довірливого, ще не зіпсованого створіння.

Власне, уся творчість Гр. Тютюнника „тримається” на вічних, загальнолюдських цінностях, що наповнюють пронизливим світлом найтемніші закутки людських душ, блукальців, як і він сам, відчуджених дітей величезного, але все ж прекрасного світу.

Яке відношення має епіграф до повісті „Климко”?

ІІІ. Сприймання і первинне усвідомлення нового матеріалу.

ІV. Робота над новим матеріалом.



  1. Обмін враженнями від прочитаного твору, переказування найважливіших для розуміння авторської позиції епізодів і сцен. Сюжет, композиція епічного твору.

  2. Спрямовуємо учнів на дослідження образу Климка та розкриття ідеї самопожертви.

  3. Робота над першими двома розділами повісті :

а) епізод з описом ранку після ночівлі Климка під скиртою виразно читає

вчитель і забезпечує тим самим входження класу у світ художнього твору;

б) спогади про те, як „Климко жив удвох з дядьком Кирилом, відколи осиротів”,

та про смерть дядька переказують 2-3 учні;

в) про зустріч з літнім чехом – солдатом німецької армії докладно переказує учень, який мав випереджувальне завдання, після чого проводимо евристичну бесіду.

- Хто кого більше злякався : Климко – солдата чи солдат – Климка ? (Обидва – однаково, обидва – жертви війни, чужої злої волі.)

- Що керувало солдатом, коли він відстав од обозу, аби принести випадково зустрінутому хлоп’яті гостинець? (Людяність, доброта, осуд війни як великого зла : „ ... ще раз оглянувся на Климка, похитав головою :”Война, война... Плохо...” – і пішов до коней, згорблений, у важких, не про старечу ногу, ботинках”.)

- Чому Климко, дуже потерпаючи з голоду, надумав лишити подаровані галети в соломі? (Запах їх нагадав про непоправну втрату, бо пахли „м’ятно і ладанно, як сухі квіти в головах у дядька Кирила”.)

г) другий розділ опрацьовуємо методом фронтальної бесіди.

- Як виявляв своє співчуття Климкові давній дядьків друг аптекар Бочонок?

- Чому в Климка було тільки те, „в чім був”?

- Що затримало хлопчика на картоплищі?

д) кінець розділу, в якому змальовано черговий наплив спогадів, що гостро контрастують з реальною дійсністю, варто прочитати вголос, аби увиразнити ідею самопожертви.

Робимо висновок про те, що головний герой виявляє непереборну готовність дійти до заповітної мети, терпляче зносячи важкі випробування.

V. Узагальнення і систематизація знань

1.Слово вчителя.

Для творчої манери Григора Тютюнника притаманна виключна життєподібність зображуваного, яка досягається індивідуалізованою мовою героїв, багатством лексики, яскравими, експресивними деталями, виразністю портретних характеристик, лаконізмом, емоційністю, змістовою насиченістю оповіді за повної відсутності авторських оцінок, коментарів у вигляді ліричних, публіцистичних виступів. Його індивідуальний стиль тісно пов”язаний із чітко окресленим колом проблем, мотивів, образів, що з”явилися вперше лише в нього або зазвучали, освітилися по-новому в його творах.

Образ Климка вимальовується з автобіографічного епізоду життя автора.

Вразлива від природи, ніжна душа хлопчика стає ще чутливішою, від пережитих подій у дитинстві і ще з малих літ він почувається самотнім, ніким не захищеним мандрівником.

2. Робота з текстом . Знайти і прочитати уривки :

а) Яким постає перед читачем Климко?

б) Що було найбільшою радістю Климка?

в) Як Климко піклувався про дядька Кирила ?

г) Як дядько називав хлопчика і як він до нього ставився ?

д) Які проблеми постали несподівано перед хлопчиком?

3. Висловіть свою думку стосовно рис характеру Климка.

Спробуйте довести те, що автор любить свого героя.

VI. Підсумок уроку.

Яке відношення має епіграф до повісті „Климко”?

VII. Домашнє завдання : записати риси характеру, які властиві Климкові, прочитати наступні два розділи повісті

Тема уроку №3 : Григір Тютюнник „Климко”. Художні особливості твору (роль

художньої деталі, мова персонажів).

Мета уроку : Продовжити роботу над повістю Гр. Тютюнника „Климко”,

виробляти вміння проводити паралелі між особистим життям

автора і сюжетом твору; вчити пояснювати художні особливості

твору; виділяти і переказувати найбільш вражаючий епізод з повісті (аргументувати свій вибір); розвивати пам’ять; виховувати гуманні якості людини – чуйність, доброту, турботу про ближнього.

Обладнання : Твори Гр. Тютюнника, ілюстрації до повісті.

Тип : комбінований.


„...Григір Тютюнник був із тих, котрим дано за життя

написати тільки одну книгу. Отож вона і складалась у ньому:

повільно, але кожне слово ставало ніби живий нерв”.

В.Шевчук


Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

- Яку тему вивчаємо?

- Назвати твори, що вивчалися в межах теми, та їхніх авторів.

- Який із вивчених творів є автобіографічним?

- Назвати головних героїв цього твору.

ІІ. Перевірка попередньо засвоєних знань.

Повість „Климко” народилася на основі спогадів письменника про власний двотижневий шлях із Донбасу в Шилівку.



  • Які причини спонукали малого Григора до такої подорожі? ( Пригадати з автобіографії).

  • Проаналізуйте зачин повісті. Чому він ненав’язливо свідчить про доброту й ліричну душу хлопчика?

  • Розкрийте образ дядька Кирила, який виховував хлопчика – сироту. Як Климко пережив його смерть?

  • Розкажіть про першу зустріч хлопчика з солдатом. Чому автор не виводить традиційний образ ворога?

  • При яких обставинах зустрівся Климко зі своєю першою вчителькою? Як поставився до того, що вчителька винесла на базар свою найціннішу річ – плаття?

  • Чому Климко і Зульфат вирішили допомагати Наталі Миколаївні?

  • З якою метою Климко вирушив по сіль? Як під час облави швець і хлопчик урятували незнайому дівчину.

Слово вчителя (підсумок по прочитаному).

Справедливо зауважив Валерій Шевчук (епіграф до уроку), ту книгу можна було б визначити як історію душі його сучасника, точніше – ровесника, за якою – історія душі цілого покоління. Воно рано подорослішало, сприйнявши дитячим серцем трагедії довоєнних та повоєнних років, підставивши плечі під тяжку ношу відбудови, яку ще тяжчими робили трагедії повоєнні...

ІІІ. Мотивація навчання і повідомлення теми, мети і завдань уроку.

Слово вчителя .

Климко рано став дорослим не лише від болю й страху, а й від почуття відповідальності – і за себе, і за інших, завдяки товариській солідарності, яка за окупації виявляється зовсім не так, як у мирних дитячих заняттях, адже він міг, наприклад, „пересидіти” окупацію у своєму закутку ( з допомогою друзів пристосованому до життя службовому при шахтному приміщенні), куди німці й не зазирали, і від голоду йому б земляки вмерти не дали б. Але могла загинути новонароджена донечка Наталі Миколаївни, бо в матері пропало молоко, - і Климко не став дожидати, що хтось – ну, хоча б дід Зульфата – рятував її. Саме рішення Климка заради цього пуститися в таку небезпечну дорогу – вже є подвигом. Але він про таке й не думає. Кожен крок його по життю, включаючи й останній, - простий і природний, як дихання...

IV. Сприймання і осмислення учнями нового навчального матеріалу.

1. Робота над змістом третього та четвертого розділів повісті.

а) Робота в парах (малих групах) :

- Знайти опис Климкового притулку.

- Які запаси були у Климка?

- Чому хлопчикові було незатишно у ваговій?

- Як знайшов Климка Зульфат?

- Чому похмуре Климкове житло проясніло?

- Що сталося зранку через півмісяця?

- Куди зайшли хлопці?

- Кого побачили вони на базарі?

Учні знаходять відповідні уривки у творі і дають відповіді на поставлені запитання, роблять висновок.

Любить свого героя й автор, переконливо змальовуючи чистий світ дитячої душі, якій органічно притаманна потреба жити за законами справедливості, чуйності, доброти.

б) Прочитати в особах уривок повісті (розділ ІІІ) від слів „ І тут Климко побачив Наталю Миколаївну, вчительку свою і Зульфатову ... до слів ... Я рада за вас, мої хлопчики, я просто щаслива...”

- Чому Климко запропонував вчительці перейти жити до них?

- Що вигукнув Зульфат? (Все помагать будем).

Учні роблять висновок про те, що утративши єдину рідну людину, Климко не може опанувати себе, аж поки не виникла потреба опікуватися долею своєї вчительки Наталі Миколаївни, що опинилась у безвиході з немовлям на руках.

Побачивши, яке приниження доводиться їй терпіти, продаючи свою найкращу – „трояндову, як сто троянд” – сукню, Климко в душі відчув гостре бажання взяти скривджену жінку і її донечку під захист.

в) Аналізуючи художні особливості повісті, звернемо увагу на природний, невимушений плин розповіді, на відсутність стилістичних пишнот, словесної зайвини, велемовності. Натомість надзвичайно важливу роль відіграє художня деталь – виразна, промовиста.

Художня деталь ( конкретні факти, річ, дія, штрих, що мають особливе смислове навантаження).

Наведемо кілька прикладів. Простуджений, самотній, серед холодного осіннього поля Климко бачив, як „заходило сонце – червоно – сумне і велике”.

Скупа – прескупа Бочончиха перед гостями миски не ставила , а „кидала”. Любов до своєї професії вчителька Наталя Миколаївна виявляла своєю „трояндовою сукнею”, яку вдягала тільки двічі на рік – у дні першого й останнього дзвінка в школі. У інваліда – шевця на обличчі в кожній зморшці „чаїлася добра лагідна усмішка”.

г) Прочитати в особах розмову Климка і Зульфата.

„Наталю Миколаївно! Я пішов. Зульфат вам усе розкаже. Я скоро вернуся. Клим”. За цими словами постає вся його благородна душа, хвилювання, аби вчителька не турбувалася за нього, а воднораз і рішучість у здійсненні свого заміру полегшити існування тій, що виховувала його, вчила зростати справжньою людиною, була і є високим моральним взірцем у житті.

Робимо висновок - це задля Наталі Миколаївни він задумав пішки пуститися в далеку дорогу по сіль, щоб мати з чого жити далі. Розуміння, що він потрібний Наталі Миколаївні, маленькій Олечці, Зульфатові, допомогло йому вистояти у крайній притузі.

д) Переказати початок четвертого розділу повісті за початком речень.

Завдання отримують учні для роботи в малих групах.

- „Він устав разом з сонцем”;

- „Йшов і розмірковував”;

- „І скоро побачив базар”.

е) Докладно зупинимося на уривку з ІV розділу, в якому розповідається про намір Климка купити на базарі взуття за подаровані дідом Бочонком гроші (від слів „За сірими, вицвілими на сонці прилавками сиділи і стояли жінки і дідусі...” – до кінця).

У цьому уривку багато діалогів, і це дає змогу простежити за особливостями

мови персонажів. Навіть з окремих лаконічних реплік проступають риси людських характерів, їхні переконання, погляди.

V. Узагальнення і систематизація знань.

- Художня деталь (приклади).

- Мова персонажів (на прикладі одного із персонажів).

- Який епізод справив найбільше враження? Чому?

VІ. Підсумок уроку.


  • Яка роль художньої деталі, мови персонажів для розкриття змісту повісті, образу головного героя?

  • Наведіть приклади, які підтверджують гуманність вчинків Климка.

VІІ. Домашнє завдання : дочитати повість, підготувати власний роздум про значення доброти і чуйності в людському житті ( на матеріалі повісті).

Тема уроку №4 : Григір Тютюнник „Климко”. Морально – етичні уроки доброти, чуйності, турботи про рідних.

Мета уроку: Вчити учнів на образі головного героя робити висновок про те, що

можна дійти заповітної мети; удосконалювати навички аналізу епічного твору; розвивати мислення; виховувати чуйність, доброту, повагу.

Обладнання: ілюстрації до повісті.

Тип: комбінований.

„Григір Тютюнник – це Григір Тютюнник. Такого

у нас не було і ніколи не буде”

П.Мовчан

Хід уроку

І. Перевірка виконання учнями домашніх завдань практичного характеру.

а) Зачитати власний роздум про значення доброти і чуйності в людському житті (на матеріалі повісті).

б) Розмістити правильно назви розділів повісті.

1.Видужування в тітоньки Марини.

2.Знайомство з Климком.

3.Причини походу по сіль ( спогади на баштанищі).

4.Останній день Климка.

5.Климко у дорозі.

6.Зустріч з людською добротою на базарі у чужому місті.

ІІ. Перевірка попередньо засвоєних знань.

„Продовж думку”

- Мені найбільше сподобався (вказати розділ повісті) тому, що ... .

- Мені найбільше сподобався персонаж повісті ... тому , що ... .

- На мою думку особливе смислове навантаження (факт, дія) має такий епізод ... - Особливості мови персонажів можна прослідкувати у ... розділі.

- Епізод про ... свідчить про те, що вона правильно виховувала дітей, що не намарне їх учила доброти, людяності й справедливості.

Отже, діти з повісті Гр. Тютюнника „Климко” змушені нести на собі тягар усенародного горя, не огрублюючись і не черствіючи душею, сприймають вразливо і болісно переживають будь – який прояв наруги над людиною, виявляють особливу чулість до тих, кому стає неймовірно важко, з усіх сил прагнуть допомогти.

ІІІ. Мотивація навчання і повідомлення теми, мети і завдань уроку.

Пригадати значення слів : мораль, етика, доброта, чуйність, турбота.

В яких випадках ми звертаємось до цих слів?

Прислів’я, приказки морально - етичного спрямування.

IV. Сприймання і осмислення учнями нового навчального матеріалу.

1. Слово вчителя.

„Мало – бачити. Мало – розуміти. Треба любить. Немає загадки таланту. Є вічна загадка любові”. В багатьох статтях і спогадах про Григора Тютюнника

згадуються ті слова, з якими так нерозривно пов’язався і його образ. Слова ті справді вистраждані письменником і, сказати б, підкріплені всією його літературною і життєвою біографією. В багатьох його творах пристрасно говориться про те, що доброта й любов повинні стати святими законами людського спілкування, бо тільки вони піднімають істоту на вершини благородства й поваги до інших. На такій висоті - Климко, дитина з кришталево чистою, відкритою для людей душею.

2. Робота над п’ятим та шостим розділами повісті.

а) Розкажіть про перебування Климка у тітоньки Марини. Чому він не залишився у неї?

- Зачитати з твору : „А зараз мені назад, мене там ждуть...”.

- Як Климко ставився до тітки Марини? Свою думку підтвердити рядками з повісті.

- Як тітка відносилася до хлопця? Свою думку підтвердити рядками з повісті.

б) Прочитаємо вголос такий вражаючий щодо відтворення невблаганної логіки воєнного часу VI розділ і запитаємо в учнів :

- Чи сподівалися ви такого закінчення Климкової подорожі?

( Звичайно, хотілося діждатися щасливого кінця. Здається, по-іншому й не повинно бути. Тож зустріч з ворожею кулею на підході до рідного дому сприймається як чорна несправедливість).

- Що ж стало безпосередньою причиною смерті хлопця?

( Відвертий вияв притаманної йому чуйності. За цей жест співчуття людині в біді ворог виніс йому нещадний вирок).

- Про що свідчив його останній вчинок?

- Чому читача до краю переповнює жаль за вбитим героєм?

(Завдяки майстерності письменника досягається враження справжності, а Климко постає такою людиною, якої не можна не полюбити, за долю якої не можна не вболівати).


  • Закінчення повісті мелодраматичне. Чи від цього знижується цінність усього твору?

V. Узагальнення і систематизація знань.

Слово вчителя.

Сповненими небезпек дорогами, перемагаючи в собі страх, повертався назад Климко з дорогоцінною сіллю, щоб зарадити вчительчиній біді, і тут підстерегла хлопчину невблаганна смерть, як підстерігала вона на тих дорогах багатьох його ровесників. І навіть у цю судну годину Климко постає людиною, що дбає не про себе, а про інших.

Зачитати епізод ( „І тоді Климко все зрозумів”).

Тут і скосила його черга з німецького автомата.

Зачитати епізод („Від переїзду...”).

З яким страшним лаконізмом вражаючої деталі – отої тоненької білої цівочки солі, що за неї покладено людське життя, - написано цей трагічний епізод!

Так сильно можуть писати тільки справжні майстри літератури. І до таких – справжніх - майстрів належав Григір Тютюнник, який розповідав читачеві тільки про те, що бачив і добре знав він сам, ніколи не віддаляючись од правди життя, якою б часом гіркою вона не була. (Звернутись до епіграфа уроку).

„Найдорожчою темою, а отже й ідеалом, для мене завжди були і залишаться доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших проявах...”, - сказав в одному своєму інтерв’ю Григір Тютюнник.

В які обставини не потрапляли герої письменника, вони ніколи не перестають бути людьми, не гублять на дорогах випробувань доброти, несуть її невичахне тепло в своїх душах і прагнуть зігріти ним інших. Тільки смерть завадила Климкові сповнити до кінця свій благородний людський обов’язок, він загинув, несучи невмирущу естафету доброти.

(Навести приклади).

Автор уміло розкриває сутність людини, показуючи її реакцію у взаєминах з іншими людьми. Так, епізодичні персонажі – дідусь Гарєєв, Зульфат, солдат-чех, безногий швець, тітонька Марина – постають як самодостатні народні типи передусім завдяки своїй небайдужості до чужої біди. Як і Климкові, їм властиве те розуміння моральності, добра, що його народ формував віками.

(Навести приклади).

VІ. Підсумок уроку.

- Які морально – етичні уроки доброти, чуйності, турботи про рідних для вас є найважливішими? (На прикладі повісті).

- Чому Григору Тютюннику вдалося так яскраво розповісти нам правду життя?

( Автобіографічність повісті).
VІІ. Домашнє завдання : придумати заголовки до розділів повісті, намалювати епізод, який вам найбільше запам’ятався й підібрати до нього відповідні рядки з тексту.

Тема уроку №5 : Григір Тютюнник „Климко”. Авторське розуміння проблеми

„війна і діти”.

Мета уроку : На основі прочитаної повісті пояснити учням авторське розуміння проблеми „війна і діти”; підвести учнів до висновку, що бути дитині

сам на сам з війною протиприродно й несправедливо; удосконалювати навички аналізу епічного твору; розвивати мислення; виховувати бажання бути потрібним людям, творити добро.

Обладнання : ілюстрації, малюнки учнів, підбірка творів автора.

Тип : урок узагальнення і систематизації знань.
Хід уроку
І. Повідомлення теми, мети і завдань уроку та мотивація навчальної діяльності.

ІІ. Відтворення і корекція опорних знань.



  1. Взаємоперевірка виконання домашнього завдання : заголовки до розділів повісті.

  2. Робота в малих групах : вибрати найкращий варіант виконання завдання й зачитати учням.

  3. Використовуючи малюнки („кадри”) учнів до повісті, створити

„фільм” , розмістивши малюнки у певній послідовності, підібравши до них відповідні рядки з повісті.

Слово вчителя.

Покоління Григора Тютюнника – звідти, з тих днів і ночей, з голоду й холоду, з тривожного чекання, з сирітства, з недитячих болів обпаленої війною душі.

„Живописцем правди” назвав Григора Тютюнника Олесь Гончар. Читаючи повість „Климко” ми проникаємо у багатий духовний світ дітей і підлітків – „дітей війни”, дивуємося їхній силі духу, якій можуть позаздрити і дорослі.

ІІІ. Повторення і аналіз основних фактів, подій, явищ.


  1. Пригадаймо основні дати біографії письменника (див. перший урок).

2. Розповідаючи про непрості повороти долі Гр. Тютюнника, знову звернемо увагу на поневіряння підлітка в часи воєнного лихоліття. Доки мирне життя йшло своїм узвичаєним трибом, у сім’ї дядька нестатків не було, він належно опікувався своїм малолітнім племінником. Та коли через Луганщину прокотився фронт, настала велика скрута з харчами. Малий Григір, щоб не бути зайвим тягарем для дорослих, надумав рятуватися від голоду самотужки і в 1942 р. пустився в далеку дорогу до рідного села на Полтавщину. За два тижні пішки пройшов кількасот кілометрів, зазнаючи і холоду, і голоду; бувало, знемагав до краю, застуджувався, впадав у відчай. Все побачене тоді потрясло його, і він не міг не розповісти про це, коли став письменником. І розповів правдиво, художньо сильно про дітей у війні. Це була одна з провідних тем у його творчості.

Григір Тютюнник особливо ставився до своїх героїв, до їхніх визначальних життєвих принципів. Він допомагає нам збагнути усю драматичну життєву біографію покоління „дітей війни”. Адже Климко – то значною мірою він сам, Григір Тютюнник. То його переживання, біль, епізоди його дитинства.

3. Проаналізувати епічний твір ( зачитувати рядки з повісті для підтвердження своєї думки).

4. Пояснити художні особливості твору.

5. Характеристика образу Климка.

6. Висловити власні роздуми про значення доброти і чуйності в людському житті.

IV. Повторення; узагальнення і систематизація понять, засвоєння відповідної системи знань, провідних ідей і основних теорій.

„Заходило сонце – червоно – сумне і велике” – цей вислів може сприйматися як образ воєнного дитинства, зображенню якого й присвячена повість. Діти війни дочасно дорослішали, їх не голубило ніжне вранішнє й полуденне тепло, сонце їхньої безтурботної пори рано скотилося до заходу.

Учні мають зрозуміти : бути дитині сам на сам з війною та обставинами, нею породженими, протиприродно й украй несправедливо.

Запропонувати учням прочитати повість „Вогник далеко в степу” й провести паралелі між життям письменника й даним твором.



Незадовго до смерті письменника повісті „Климко” і „Вогник далеко в степу” були відзначені високоавторитетною премією імені Лесі Українки, що присуджується за найвидатніші твори для дітей та юнацтва. Повісті Григора Тютюнника стали в один ряд з художньо найсильнішими книгами про дітей війни всього багатонаціонального радянського письменства: „Ранніми журавлями” Чингіза Айтматова, „Уроками французької” Валентина Распутіна, „Бігом” Гранта Матевосяна, „Судним днем” Віктора Козька, „Первинкою” Миколи Вінграновського, „Мовчуном” Віктора Близнеця... без усіх цих книжок просто не зрозуміти життєву історію покоління тих, на чиї дитячі плечі упали війна, наруга й сирітство. В них – пояснення вражаючої духовної сили і морального здоров’я нашого народу, який всупереч всьому зберіг у собі найкращі, най благородніші риси.
Каталог: fileadmin -> user upload -> documents -> ukr.lit -> urokul
urokul -> Конспект уроку української літератури у 9 класі Мистецтво бачити слово. Візуальна (зорова) поезія сьогодні
urokul -> Тема. Життєвий І творчий шлях М. Петренка. Поезія Петренка. Мета
ukr.lit -> Конспект за такими аспектами вивчення літератури: літературно-історична характеристика епохи
ukr.lit -> Календарне планування 9 клас
ukr.lit -> 1 План біографії письменника. Чим характерна історична епоха, в яку жив письменник?
ukr.lit -> Атестація з української літератури за курс 6 класу (ІІ семестр)
ukr.lit -> Атестація з української літератури за курс 9 класу


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Уроку №1 : Живописець правди, оборонець добра Григір Тютюнник. Життєвий і творчий шлях письменника, цікавий епізод з його життя iconГригір Тютюнник. Цікавий епізод із дитинства письменника. Автобіографічна основа повісті «Климко» Мета
Григір Тютюнник. Цікавий епізод із дитинства письменника. Автобіографічна основа повісті
Уроку №1 : Живописець правди, оборонець добра Григір Тютюнник. Життєвий і творчий шлях письменника, цікавий епізод з його життя iconУроку: Ігор Калинець. «Писанки». Цікавий епізод із життя письменника. Образ найдорожчої людини мами
Тема уроку: Ігор Калинець. «Писанки». Цікавий епізод із життя письменника. Образ найдорожчої людини – мами. Відчуття, навіяні великодньою...
Уроку №1 : Живописець правди, оборонець добра Григір Тютюнник. Життєвий і творчий шлях письменника, цікавий епізод з його життя iconТема. Іван – Карпенко – Карий. Життєвий та творчий шлях письменника. Багатогранність його літературної та театральної діяльності Мета
Мета: поглибити знання учнів про життєвий І творчий шлях драматурга, його просвітницькими ідеями, участю у культурно – просвітницьких...
Уроку №1 : Живописець правди, оборонець добра Григір Тютюнник. Життєвий і творчий шлях письменника, цікавий епізод з його життя iconТема. Життєвий І творчий шлях французького письменника Альбера Камю; його філософські та естетичні погляди. А. Камю й екзистенціалізм
Ета: простежити життєвий І творчий шлях письменника, дослідити вплив ідей філософії екзистенціалізму на творчість А. Камю; розвивати...
Уроку №1 : Живописець правди, оборонець добра Григір Тютюнник. Життєвий і творчий шлях письменника, цікавий епізод з його життя iconКонспект уроку Альбер Камю. Життєвий І творчий шлях письменника. Його філософські й естетичні погляди. Роман
Тема. Альбер Камю. Життєвий І творчий шлях письменника. Його філософські І естетичні погляди. Камю й екзистенціалізм. Роман
Уроку №1 : Живописець правди, оборонець добра Григір Тютюнник. Життєвий і творчий шлях письменника, цікавий епізод з його життя icon"даніель дефо. Життєвий І творчий шлях письменника. „Життя й незвичайні та дивовижні пригоди робінзона крузо"
Тема уроку: ”даніель дефо. Життєвий І творчий шлях письменника. „Життя й незвичайні та дивовижні пригоди робінзона крузо”
Уроку №1 : Живописець правди, оборонець добра Григір Тютюнник. Життєвий і творчий шлях письменника, цікавий епізод з його життя iconТема. Гійом Аполлінер (1880-19180). «Лорелея», «Зарізана голубка й водограй», «Міст Мірабо». Життєвий І творчий шлях письменника. Шлях французького поета Гійома Аполлінера від неоромантизму до кубофутуризму
Життєвий І творчий шлях письменника. Шлях французького поета Гійома Аполлінера від неоромантизму до кубофутуризму. Реакція на символізм,...
Уроку №1 : Живописець правди, оборонець добра Григір Тютюнник. Життєвий і творчий шлях письменника, цікавий епізод з його життя iconТема. М. Коцюбинський. Життєвий І творчий шлях. Мета
Оснащення: портрет письменника, виставка його творів, мультимедійна презентація «Фоторепортаж із життя М. Коцюбинського»
Уроку №1 : Живописець правди, оборонець добра Григір Тютюнник. Життєвий і творчий шлях письменника, цікавий епізод з його життя icon2014 р. Тема: Ернест Міллер Хемінгуей. Життєвий і творчий шлях письменника.«Старий і море»-повість- притча про людину. Мета уроку
Мета уроку: поглибити знання учнів про життя І творчість лауреата Нобелівської премії
Уроку №1 : Живописець правди, оборонець добра Григір Тютюнник. Життєвий і творчий шлях письменника, цікавий епізод з його життя iconЕрнест Хемінгуей (1899-1961). Життєвий І творчий шлях письменника. Новаторство його прози
Тема: Ернест Хемінгуей (1899—1961). Життєвий І творчий шлях письменника. Новаторство його прози


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка