Уроку учителя опорного закладу «Новооржицька зош І-ІІІ ступенів»



Скачати 252.11 Kb.
Дата конвертації09.02.2018
Розмір252.11 Kb.
ТипУрок


Опорний заклад

«Новооржицька ЗОШ І-ІІІ ступенів»

Іван Багряний «Тигролови»

Проблема свободи й боротьби за своє визволення. Жанрові особливості. Ідейно-художній аналіз твору

Розробка уроку

учителя опорного закладу

«Новооржицька ЗОШ І-ІІІ ступенів»

Онекієць Ганни Олександрівни



2017
Мета уроку:опрацювати зміст роману; учити учнів коментувати зміст твору, визначати жанрові особливості, характеризувати образи, висловлювати своє ставлення до основних проблем, порушених у романі, розвивати навички роботи в групах; виховувати усвідомлення значення свободи для духовного розвитку людини.

Тип уроку: урок узагальнення вивченого матеріалу (з використанням інтерактивних технологій).

Очікувані результати: учні вміють визначати проблеми, порушені у творі, розкривають сюжетно-композиційні та жанрові особливості роману, характеризують образи героїв.

Міжпредметні звязки: історія України, суспільствознавство, мистецтвознавство.

Обладнання уроку: портрет письменника, текст твору, літературознавчий словник, комп’ютерна презентація за романом «Тигролови», запис І.Бобула «На Україну повернусь».

Епіграф: Ми є. Були. І будем Ми!

Й Вітчизна наша з нами.

І. Багряний

Хід уроку

І. Вступне слово вчителя.

Встаньте, друзі, підніміться, одне одному всміхніться, до уроку приготуйтесь і нічому не дивуйтесь!

Наш урок проходитиме під гаслом «Будьмо знайомі!» Мене звати Ганна Олександрівна, я учитель Новооржицької ЗОШ І-ІІІ ступенів, розраховую на взаєморозуміння і підтримку. На ваших партах лежать посібники, якими ви можете скористатись під час уроку як підказками. Пам’ятайте, що результат нашої діяльності залежить від плідної роботи кожного з вас.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

«Нашого цвіту по всьому світу». Ці слова стали вже крилатими. Бо немає, мабуть, на земній кулі країни, де б не жили українці. Як не було й немає такої країни, в якій за те, що людина любить свою землю, її людей, береже традиції своїх батьків, шанує материнську мову, прагне бути вільною, знищували.

Страшні трагічні роки сталінського геноциду. Скільки було страчено талановитих людей, цвіту української нації. Скільком довелося покинути Батьківщину, податися на чужину, щоб не зрадити себе, не зректися своєї любові, залишитись українцем не на Україні. Всі вони мріяли повернутися на землю своїх батьків.

Але тільки у незалежній Україні повертаються імена вчених, художників, письменників, імена тих, хто пройшов довгий шлях від забуття до безсмертя. Повертаються своїми творами, знаними у світі, але нажаль не в Україні. Серед них Іван Багряний – письменник, публіцист, людина, для якої найбільшим щастям було побачити свою Батьківщину вільною й незалежною. Провідною ідеєю його творів є віра в те, що потворна радянська дійсність не знищила й не знівечила людського й національного духу української людини. Давайте повторимо короткі відомості про письменника

На основі фактів із біографії Івана Багряного складіть його портрет як особистості (І група), письменника (ІІ група), українця (ІІІ група), емігранта (IVгрупа).

  • В Охтирській церковно-приходській школі, де навчання велося російською мовою, демонстративно почав писати по-українськи.

  • У 12-річному віці був редактором шкільного журналу «Надія».

  • Першу книжку «Чорні силуети» видав у 1925 р., коли йому було 19 років.

  • Щоб глибше пізнати життя і збагатитися враженнями, у юному віці мандрує Донбасом, Кримом, Кубанню.

  • Поему «AveMaria» видає власним коштом у видавництві САМ.

  • У передмові до поеми «AveMaria» писав: «Я хочу бути тільки людиною, яких так мало на світі, я хочу бути тільки нею».

  • Мав талант живописця, навчався в Київському художньому інституті.

  • Любив спорт. Добре плавав, вважався прекрасним рибалкою і мисливцем.

  • Мав чудову пам'ять. Міг годинами читати свою і чужу поезію.

  • Був тактовним і ввічливим. До людей звертався тільки на «ви».

  • Ностальгія за Україною спонукала письменника до втечі з Далекого Сходу на батьківщину.

  • Під час Другої світової війни зробив вибір - вступив до УПА.

  • Памфлет «Чому я не хочу повертатися до СРСР» як офіційний документ розглядався в ООН.

  • Роман «Тигролови» написав за чотирнадцять днів.

  • Продовжував писати, будучи прикований до ліжка.

  • Синові Борису, що залишився в радянській Україні і за наказом згори закликав батька припинити ганебні наклепи на батьківщину, відповів: «Якщо ти Остап, то ми знайдемо з тобою спільну мову, а якщо Андрій, то нема чого й говорити».

  • Молодшому синові Нестору, який народився в еміграції, залишив заповіт: коли виросте, знайти в далекій Україні брата Бориса і сестру Наталку і допомогти їм, якщо вони будуть у біді.

  • У людях цінував волелюбність, уміння зберегти власну гідність. Сам ніколи ні перед ким не плазував.

  • У Німеччині разом з однодумцями створює Українську революційно-демократичну партію, в якій згуртовує найкращі віддані українській справі сили.

  • У період 1952-1963 рр. був головою Української національної ради та віце-президентом УНР в екзилі (вигнанні).

  • Роман про сталінські концтабори «Сад Гетсиманський» був написаний майже на двадцять років раніше від творів на цю тему російського політв'язня О.Солженіцина.

  • На першому допиті про Багряного сказали: «Цей не розколеться».

  • Під час другого арешту пробув у харківській в'язниці 2 роки і 4 місяці, з них 83 дні - у камері смертників.

  • Товаришував із Д.Нитченком, М.Хвильовим, М.Кулішем, Остапом Вишнею, М.Яловим.

  • За світобаченням був романтиком і невиправним мрійником. Казав дружині, що навіть по смерті дбатиме про родину.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Повідомлення теми і мети уроку. (Слайд 2)



Серед українських письменників ХХ століття, як материкових, так і з діаспори, не так багато митців, чиї твори перекладалися англійською, німецькою, французькою, італійською, голландською мовами і з великою цікавістю читалися представниками інших націй, для яких, фактично, і України не існувало в світі, оскільки вона, як і всі поневолені комуністичною радянською системою колись навіть вільні й маючі право на самостійність держави, сприймалися в сукупному образі якщо не СРСР, то асоціювалися виключно з Росією. Роман «Тигролови Івана Багряного дав Європі образ українця, представника зневаженої й упослідженої нації, яку розпинали і Ленін, і Сталін жахливими голодами, драконівськими репресіями, але вбити не могли.

ІV. Опрацювання навчального матеріалу.

Пригадайте свої перші враження від змісту роману. На що саме ви звернули увагу в 9 класі? Що відкрилося по новому? Що вам відомо про історію написання роману?

  1. Історія створення роману (учнівське повідомлення) (Слайд 3)

Роман «Тигролови» написаний І. Багряним протягом 1943-1944 рр. На літературному конкурсі у Львові ця книга під назвою «Звіролови» (скорочений варіант «Тигроловів») розділила перше місце з повістю Тодося Осьмачки «Старший Боярин». Роман зразу було перекладено англійською, німецькою та голландською мовами, що свідчить про його популярність за рубежем і увагу іноземного читача до тогочасної радянської дійсності.

Ще у Львові І. Багряний якось розповідав друзям про життя українців на Далекому Сході, яке він пізнав, перебуваючи там на засланні. Висловлював неодноразово жаль, що жоден вид мистецтва художньо не досліджував, не сказав правди про долю закинутих на Зелений Клин українців, їх боротьбу за виживання в умовах суворої природи, про національні проблеми. «Мені не треба нічого вигадувати. Життя товпилося в моїй душі і виривалося, як Ніагара. Країну, про яку я писав, я любив, як свою другу батьківщину, хоч потрапив до неї невільником... Усі ці люди були тими, з ким я міг переживати втіху розмов на материній мові в далекій чужині та ще й невільником. Ті люди ніколи не випадуть з моєї пам'яті...».



  1. Робота з літературознавчим словником.

«Тигролови» І. Багряного за жанром — пригодницький роман: його сюжет насичений надзвичайними пригодами й характеризується несподіваними поворотами, динамічністю в розгортанні подій. Як відзначає О. Ковальчук: «Роман чарує справжнім шармом пригодницького жанру: динамічним розгортанням подій, благородством поведінки головних героїв, їхнім умінням знаходити вихід з численних екстремальних ситуацій, торжеством справедливості».

  1. Жанрово-композиційні особливості твору (Слайд 4)

Як ми з’ясували, за жанром цей роман тяжіє до пригодницького. Подорожі, незабутні враження, небезпека від зіткнення з дикою природою, втечі, погоні, двобої, романтичне кохання – усе це постає перед читачем постає яскраво і зримо, захоплююче. Не вигадкою є і лови тигрів та ставлення до цих страшних звірів українців-переселенців. У «Тигроловах» дві сюжетні лінії: це пригодницька лінія і лінія сталінських репресій. Вона подекуди уривчаста, штрих-пунктирна, але цікава і об’єктивна.

  1. Бесіда за змістом твору.

  • Яке місце в композиції твору відіграють розділи «Дракон» і «Світ на колесах»?

  • Яке символічне значення двох потягів, що рухаються на Далекий Схід?

  • Про який період історії йдеться в романі?

  • Які два світи змальовує автор? Через які образи-символи? Хто є представником кожного? (Перший розділ свого роману І. Багряний називає «Дракон». «Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум'ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і нетрі, вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон. Не з китайських казок і не з пагод Тибету — він знявся десь з громохкого центру країни «чудес», вилетів з чорного пекла землі людоловів і гнав над просторами...». Це символічна картина паралельного майже незалежного існування в одній державі двох світів — світу пітьми, пекла і світу ілюзорного раю, ілюзорного вільного життя. І ці два світи уособлені в символічних образах двох експресів, котрі мислено летять у невідоме, у чорну сибірську ніч, на край світу. Як протиставляються два світи, так протягом твору йде протиборство їх представників: Г. Многогрішного й Медвина).

  • Яким чином Многогрішний опинився в родині Сірків?

  • Перекажіть епізод, який вам найбільше сподобався, про життя й побут родини Сірків.

  • Які почуття й думки викликають у вас описи полювання на тигрів, ізюбрів?

  • Чому майор Медвин так переймається пошуками втікача, що його непокоїть?

  • Прочитайте й прокоментуйте епізод зустрічі Медвина й Многогрішного.

  • Як розвиваються протягом твору стосунки Наталки й Григорія? Доберіть цитатний матеріал на підтвердження.

  • Чому Григорій змушений покинути країну? Куди рвалося його серце? Як до цього поставилася родина Сірків?

  • Розкажіть, як Григорій з Наталкою перетнули кордон.

  • Чи можна ототожнювати життєву долю Григорія Многогрішного з біографією І. Багряного?

  • Чому роман став настільною книгою німецької молоді? (Бо твір вчить підніматися над муками, жити в будь-яких умовах, виживати в екстремальних ситуаціях.)

  • Які проблеми порушено у творі? (Слайд 5)

У період масових репресій досить було одного необережного слова чи вчинку, щоб бути знищеним. Але були ті, що ставали у двобій з долею вигравали поєдинок:

  • Жить!

  • Відплатить!

  • Або вмерти!

Кому належать ці слова? Як ви гадаєте, чи випадково автор дав своєму героєві прізвище Многогрішний? Чи це закономірно?

Історична довідка про гетьмана Многогрішного. (учнівське повідомлення) (Слайд 6)

Хоч пройшли роки від часу заслання гетьмана до Сибіру. Його нащадки знову й знову ставали вигнанцями з рідного краю. Ця історія повторилася з Григорієм Многогрішним. Безперечно, він є головним образом роману. Кого ще із героїв твору ви назвете? Працюючи в групах, ми охарактеризуємо кожного з них.

  1. Робота в групах. (Слайд 7)

Група І

Випишіть цитати до образу Г. Многогрішного. На основі цитат побудуйте монолог-розповідь від першої особи про головного героя роману.

Очікуваний результат роботи групи І

Колись я захоплювався спортом, учився на авіатора. Колись разом з молоддю гуляв на Трійцю, слухав пташині переспіви, ночами пас коней і варив кашу... Колись...

Моє прізвище Многогрішний, я славний нащадок давнього козацького роду. Мій предок Многогрішний Дем'ян Гнатович — гетьман Лівобережної України (1668-1672 рр.), ставши спільником Дорошенка, почав неприязні дії проти Москви. Звинувачений у державній зраді, Многогрішний був підданий тортурам. Дем'ян відкидав звинувачення в зраді, але зізнався, що в п'яному стані говорив «несамовиті промови». Старшини від імені всього малоросійського народу просили стратити колишнього гетьмана і його брата. Засуджених вивели на страту в Москві, однак цар вислав гінця з повідомленням, що він змінює смертну кару засланням у Сибір.

За що я став каторжником, як колись мій прадід? Напевне, за те, що дуже любив Україну, людей, не міг змиритися з тим злом, що відбувалося з моїм народом. А ще я не міг змиритися зі становищем в'язня. Ви думаєте, мені було не страшно стрибати з потяга «у певну смерть»? Але «ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи».

Рятуючись у тайзі, я зустрів сім'ю Сірків. Ці люди стали мені за родину. А ще я покохав, по-справжньому. «Григорій носив у серці ту хворобу, що його напала, кохання до химерної лісової дівчини Наталки — і боровся сам з собою... він кликав його на допомогу, той тверезий розум, і всю міцну вдачу й учиняв сам над собою суд. Розум повставав проти серця...». Як було все прекрасно. Єдине, що турбувало, то цей майор Медвин. За своєю спиною я постійно відчував його подих. Я знав напевне, удвох на цій землі нам не жить: або я, або він!

Чому я так ненавидів Медвина? Медвин, відбиваючи мені печінки, ламаючи кості, розчавлюючи мою молодість у катівнях два роки, сподівався видряпати із грудей серце. Мріяв у божевільні упокорити мене, примусити забути хто я, вирвати з розумом любов до батьківщини.

Але я втік з божевільні. І ще тоді поклявся іменем матері моєї, що відірву йому голову. Потім мене знову піймали й знову мучили такі, як він,— його поплічники... Він думав, що присудивши мені 25 років каторги за те, що я любив свій нещасливий край, похоронив мене. Але цього не буде, бо я дух, який живе в кожній вільній людині. Бо я — народ, якого чим нижче гнеш, тим у ньому більше спротиву.

Група ІІ

Від першої особи охарактеризуйте майора Медвина.

Очікуваний результат роботи групи II

Експресом тільки на інше полювання їде майор ОГПУ-НКВД Медвин. «Майор виглядає, як саме втілення могутності, сили і гонору своєї «пролетарської» держави. У цім експресі не тримається ніхто так... гордовито... з незрівнянним почуттям вищості. Його не зворушують ніякі екзотики, ніякі найексцентричніші історії, ба навіть тигри. Він не те бачив. Не те знає. І не те може. Такого полювання, якого він сам є і був майстром, не зрівняти ні з яким іншим...».

Я начальник етапу Медвин. Мене вчили пильнувати, полювати на людей, залякувати, катувати й принижувати непокірних. У моїй практиці зустрічалося небагато сміливців, але був один, який примусив мене задуматися, що знищити всіх неможливо. Він утік з ешелону, випав у безвість.

Ніколи не думав, що доля мене зведе з ним ще раз. Я вважав його мертвим.

Що я з ним не робив! Мені вже не зізнання його потрібні були, я добивався, щоб він заскавчав і почав благати мене, як то роблять усі. Дивиться виряченими очима — і тільки. Як каменюка. Це в моєму житті виняткове слідство над цим «зоологічним націоналістом, над тим дияволом в образі людини».

Ті очі з кривавими росинками на віях, вони стоятимуть переді мною вічно... Ще на початку слідства той «диявол» сказав мені: «Я тебе пререслідуватиму все твоє життя. І всі ми... пререслідуватимемо все життя і проводжатимемо тебе до могили,— нас тисячі, замучених, закатованих... Ти матимеш дітей, але не матимеш радості,— з дитячих очей дивитимемося ми. І ти втікатимеш од них геть... І ніде від нас не втечеш...».



Група ІІІ

Складіть цитатну характеристику образу Наталки.
Очікуваний результат роботи групи III

Дівчина — «хороша та бистроока, із стрічкою над чолом, і юна, смаглява від сонця, що виступає, мов горлиця».

У ній «якесь дивне поєднання надзвичайної дівочої краси і суворості. Гнучка, як пантера. І така ж метка, мабуть, а строга, як царівна».

«Ось вона — козача кров! І ось вона — найвищий вияв не тільки жінки, а взагалі людини його крові. Така юна, квітуча — і така сувора, гартована і гонориста».

«Їй би на коні, та на полозках, та з гвинтівкою, та з собаками... звели їй до відьми в зуби полізти — полізе. Їй треба хлопцем родитись...».

«Кінь під нею був мокрий і аж тремтів — то ж гнала без сталого відпочинку, без зупинок, либонь. А сама... сама була спокійна. Побачила ще здалеку, що хлопці живісінькі, і була спокійна, весела. А до Григорія навіть байдужа. Не наближалась до нього, уникала зустрічатися поглядами».

«Гнучка, мов вуж, граційна, як мавка, вона таїла в собі дивну силу, ця дівчина. Поєднання дівочої краси та чар з дикістю майже первісною, неприступною».

«... Враз нагло припала до нього і вибухнула буйним плачем. Безпорадно, по-дитячому. Ясно — це розтавання. Це навіки. Боже мій! І поцілувала... ой, як шалено! Все вклала в цей поцілунок, всю душу».



Група ІV

Сірчиха, розказуючи про своє життя на Далекому Сході, говорить: «Жили ми тут ліпше, як дома. Це була друга Україна, нова Україна, синку, але щасливіша».

Наталка зазначає: «Ми підем... Ми підем тепер... На тую... на твою Україну!». У творі автор змалював дві України: Україну Сірків і Україну Многогрішного. Складіть цитатні характеристики цих образів України.

Очікуваний результат роботи групи IV

УКРАЇНСЬКИЙ СВІТ СІРКІВ

«Жили ми тут ліпше, як дома. Це була друга Україна, нова Україна, синку, але щасливіша. І назви наші люди подавали тут свої, сумуючи іноді за рідним краєм: Київ, Чернігівка, Полтавка, Україна...».

«Така вона, як і там, на Україні, і не така. Розборкана — он яка. Скільки тієї мужності простої, скільки тієї певності, може, неусвідомленої, а звичайної, стихійної. І скільки гордості волелюбної, як оті могутні кряжі гір! От що робить з людьми воля!».

«А люди — ті самі... Всім такі, лише одним не такі — поглядом, життєвим тембром, іншою якістю. Ці — суворі і загартовані. Безжалісні стрільці, веселі й безпощадні звіролови, мускулисті диктатори в цій зеленій, первісній державі, хижі і горді завойовники цієї, ще не загнузданої стихії».

УКРАЇНА, ЯКУ БАЧИВ МНОГОГРІШНИЙ

«Садки вишневі повирубувані, річки збаламучені, степи сльозами обпоєні, і небо ясне людям потемніло...»

«...Тими діалектами говорив весь цей «експрес»... Основний контингент його пасажирів — Україна, ота зірвана з місця і розкидана по всіх світах — поза геттю. І хоч цей «експрес» ходив за маршрутом «Владивосток — Москва», але то була своїм мовним і пісенним фольклором та й всім іншим — Україна. Екстериторіальна Україна. Україна «без стерна і без вітрил».

«Те, що він почав забувати,— ціла ота трагедія його народу,— навалилось на нього всім тягарем, кидаючи серце, мов м'яч, у всі боки. Уся, уся його Вітчизна ось так — на колесах поза геттю, розчавлена, розшматована, знеособлена, в корості, в бруді... розпачі! Голодна!.. Безвихідна!.. Безперспективна!.. Стискав зуби, аж-но набрякли щелепи».

«Раптом Григорій уловив фразу... Дівчата говорили українською мовою! І так ніби хто врізав батогом по серцю, ніби обухом по карку. «Та це ж вони!!! — дочки розкуркулених батьків, розкиданих по сибірах! Це ж вони, втікаючи, рятуються! Рятуються від холоду і голоду, від безправ'я і смерті,— рятують життя ціною краси і молодості, ціною честі і материнського щастя...».

Підсумок роботи в групах. Як бачимо кожен з героїв має можливість вибору місця в історії. Це і є темою роману.


  1. Мовне дослідження.

Роман «Тигролови» вважають енциклопедією художніх засобів. Звичайно, ми не зможемо проаналізувати всю словесну палітру роману, однак давайте спробуємо визначити характерні особливості художнього, мовного почерку письменника. Перед вами на партах тексти і словнички, якими ви користуватиметесь під час роботи. Тож давайте вслухаємося в запашне багрянівське слово, пересипане численними тропами. Відшукайте, будь ласка, та проілюструйте їх наявність у творі.

  1. Робота в групах.

(Слайди 12-15)

Тропи (грец. зворот мови) - слова та вислови, вжиті в переносному значенні.

Епітетив "Тигроловах" часто увиразнюють красу природи, авторське захоплення нею і створюють піднесений настрій: "...ранок сонячний, мерехтливий, запитаний перлами і веселковими барвами. Усміхнений, золотий ранок". Наталка прикрасила кімнату "пишними, різнобарвними, яскравими дикунками (квітами)". Перед Григорієм розкинувся "первісний, незайманий, напівказковий світ". Чути голос співачки, "ніжний, журливий, степовий, чайчине ячіння". А це вже епітети іншого змісту: небо оповили "чорні, понурі хмари", настала темрява "липка й волохата", надвечірки "тьмяні, мрійні", тайга "дивна, мертва, як заворожена".

Характеризуючи образ головного героя Григорія Многогрішного, людини темпераментної, емоційної, волелюбної й нескореної, підкреслюючи велич духу, відвагу і красу його почуттів, автор добирає яскраві тропи. Бажання юнака жити, боротися передається порівняннями"не йшов (тайгою), а гнав, як молодий олень", "душа летіла, як сокіл", "спав сторожко, як дикий тур",метафорою"розривав грудьми зелену стіну"та синонімами, які доповнюють і увиразнюють портрет героя: "Григорій йшов тайгою, гнав, зривався вихором знову, повз, дерся навпростець". Іншепорівняння викликає в читача співчуття: "знесилений, посувався, мов тінь, хитаючись". Спогади про минуле ятрять юнакові душу, змушують його думки то "летіти вихором, то пливти, як чорні, понурі хмари" або "як порвані хмаринки в небі на гарячому, степовому вітрі". Ці ж спогади роздмухували в серці хлопця вогонь безсилого гніву, отого гніву, що "змушував серце скиглити, як мала дитина, ні, як в'язень на тортурах". Під час розповіді Мороза Григорієві "напнуті нерви бриніли, як бринить часом дріт восени на стовпах серед понурого степу, - тоскно, тривожно". Прочитавши на снігу прізвище свого ката, щелепи нашого героя "зімкнулися, як вовча пастка".

Пейзаж "повалені дерева, мов велетні на полі бою"; "стоять дуплянки (вулики), мов козаки в брилях"; "спілі шпанки, як дівоче начисто", а "місяць, мов вогненний щит", "сонце розіклало золоті плями, як шовкові хустки", чути "дзижчання, як звук срібної струни", грають "сонячні зайчики, мов тями живого срібла", спускаються "сніжинки, як білі голуби","сопки та кряжі понурі, як мури непрохідні", "голі стовбури, як щогли потоплених кораблів".

Порівняння використовує автор, щоб змалювати образ Наталки.

Ця юна, ніжна й горда дівчина смілива і сильна духом. Григорій захоплюється її зовнішньою і внутрішньою красою. Наталка "виступав, як горлиця", "строга, як царівна", "гнучка, як вуж, граційна, як мавка". Співаючи пісню, вона "вела свою партію, як прошву золоту шила".

У незвичайній українці краса поєдналася з майже первісною, неприступною дикістю: "вона зігнулася, мов пантера", а потім розігнулась "мов сталева пружина з дзвоном". Це горде створіння нагадує Григорієві дикого коня, "що ладен забити на смерть того, хто посміє доторкнутись до нього рукою". Автор змальовує свою героїню різною: суворою, веселою, гонористою, чемною, чарівною. Захоплена духом змагання, вона "бігла попереду, перестрибуючи пеньки й катоди, як та дика коза". Тільки таку дівчину міг покохати сміливець Григорій і віддати їй своє серце.

Оксюморон (грец. дотепно-безглузде) -поєднання протилежних за змістом понять.

Це нібито парадоксальне поєднання слів, контрастних понять додає влучний штрих до певного образу. Ось приклади оксюморонів у романі "Тигролови": "ідеально тісно", "злобна радість", "живі мертвяки".

Щоб підсилити враження від зображуваного, автор часто використовує гіперболу.

Гіпербола (грец. перебільшення) - художнє перебільшення.

У гіперболічному стилі змальована у творі ціла картина: "Вітер виростав в ураган з блискавичною швидкістю. І раптом скажено загриміло, заревло, аж-но задвигтіла земля, пішов вітер по нетрях і по всій Голубій паді, з дерев посипались блискучі сонця - цілий зоряний дощ... Потрясаючи землю, потрясаючи нетрі, низько над кедрами заклекотіли машини - велетенські, чорні проти сонця, потворища ".

Поширеним засобом мовної образності є також метафора.

Метафора(грец. перенесення) - розкриття сутності одних явищ та предметів через інших за схожістю чи контрастністю.

"Місяць поблід і квапився вгору"; "полоскала пісню у воді, прибивала праником до кладки"; "розривав грудьми зелену стіну"; "утікають кілометри"; "пісня б'є крильми над спиною дракона"; "думки летіли вихором"; "сонце оббило трохи росу"; "затиснути між бровами посмішку"; "час шов по нетрях, час ішов по жилах".

Тільки справжній майстер слова здатен так сказати.



Синонімивідтворюють найтонші відтінки почуттів автора чи героя: "дощ лив, сюрчав-шелестів"; "кпили,реготали, скалозубили"; "зірватися, піти навзаводи, летіти"; "дівчина - мрійний водоспад - плакала, ридала, тужила, морем розливалася"; "сніг під копитами зажебонів, зачергикав, заскрипів"; "спущений Рушай ішов вихором уперед, за ним пролетіли, покуріли Заливай і Нерпа"; "Стежка підіймалась вгору, вилась межи пнями й колодами, перелазила через високе каміння".

Антоніми: "вибув на схід, а повертається з заходу"; "шлях прослався вперед, а думки летіли назад"; "мелькають дні і ночі"; "загубивши межу між ніччю і днем"; "поїзд їде із заходу на схід".

І синоніми, й антоніми Іван Багряний використовує як зображувально-виражальні засоби.

Так, вражаючою художньою деталлюв романі є опис очей Григорія Многогрішного. Спочатку це "пара мерехтливих крапок", потім - "очі, як у божевільного". Під час переходу тайги погляд "спокійних і ясних очей" Григорія змінюється. Коли він кинувся на ведмедя, його очі стали, "яку скаженого". А у спогадах Медвина - це очі, котрі отруїли йому все життя, "з кровавими росинками на віях", що горять на смертельно блідому обличчі хворобливим вогнем невимовної, тваринячої зненависті і дивляться просто в саму душу, пломеніють, не кліпаючи. Далеко в тайзі їхні погляди зустрілися: "очі Григорія вп'ялися у Медвина...", а на нього глянули "очі... гидкого, сонливого боягуза".

Серце Григорія миттєво реагує на всі події і зміни в його долі. Побачивши Наталку на фото, воно "застрибало, мов дурне". Григорій одразу закохався в цю химерну лісову дівчину.

...Серце то втікало до водоспаду, до неї, до Наталки... воно, те серце, підходило туди нишком, навшпиньки і ставало в головах у тієї насмішкуватої, мов заворожене...

Зовсім по-іншому реагує Григорієве серце під час спогадів про минуле і роздумів про долю: то воно "закалатало, скажено забилося", коли побачив літаки в повітрі; то "страшенна туга взяла його серце як у лещата"; коли зустрівся з Медвиним, воно "нагло затіпалось, закалатало безумно, шалено". Думки про Вітчизну, трагедію рідного народу "кидали його серце, мов м'яч, у всі боки". І аж тільки на тім боці Амуру Григорій дав серцю волю.



Ключовою фразою в романі є слова "сміливі завжди мають щастя". Саме такі, як Григорій, стають переможцями і, безперечно, заслуговують на щастя.

Звичайно, не можна обійти увагою й таке знакове, значуще й об'ємне слово, як дракон. Воно виростає в символічний образкривавої сталінської диктатури. У першому розділі - це ешелон смерті, що нагадує казкову істоту-потвору, яка, вирячивши очі, дихаючи полум'ям і димом, потрясаючи ревом пустелі й нетрі, замітаючи слід вогненним хвостом, летіла й летіла...

А в 11-му розділі з'являється ще один дракон - це вже людина, Медвин. Перший поглинав свої жертви, другий - свої.

У романі автор використовує принцип зіставлення, описуючи три потяги, три ешелони та людей, які їхали в них.

Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум'ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і нетрі і вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон.

...Палахкотів над проваллями... Звивався над прірвами... Пролітав із свистом спіраллю над диким бескиддям і нагло зникав десь у надрах землі - занурювався, як вогненноокий хробак, зі скреготом і хряском у груди скелястих гір, свердлив їх з блискавичною швидкістю, розсипаючи іскри. Зникав... І раптом вилітав з-під землі далеко, мов пекельна потвора, потрясаючи реготом ніч. Пряв вогненними очима, зойкав несамовито і, вихаючи хвостом, як комета, летів і летів...

...Шістдесят коробок-вагонів - шістдесят суглобів у дракона. Спереду вогненноока голова - велетенський двоокий циклоп - надпотужний паротяг "Й.С." (Йосиф Сталін). Ззаду - такий же надпотужний паротяг "Ф.Д." (Фелікс Дзержинський). На тендері прожектор - довгий вогненний хвіст.

...Шістдесят суглобів у дракона - то шістдесят рудих домовин, і в кожній з них повно проглинених жертв, повно живих мертвяків...

В цілому ж - то є е т а п, то є "ешелон смерті", - етапний ешелон ОГПУ-НКВД. Дракон.



Поетичний синтаксисроману також має свої особливості. Для того щоб виділити щось важливе в зображуваному предметі, письменник не тільки добирає відповідні слова, а й певним чином сполучає їх у реченні, використовуючи різні засоби поетичного синтаксису: риторичні фігури, інверсію, градацію тощо.

Синтаксис (грец.складання).

Певну образотворчу роль у романі відіграє гака синтаксична конструкція, як еліпс.



Еліпс(грец. - опущення) - стилістична фігура пропущення члена речення чи словосполучення.

Різновидом еліпса є обрив фрази.



  • Наталчин голос вернув його до дійсності:

-Ну ж!.. - Вона стояла напроти нього і промовила те "ну ж" сердито, а очі запливли їй при зорях, іншим, підозрілим блиском. - От іще!.. Гукай його...

  • - Що воно було за халєра, га? Чого воно хотіло?

-Чого хотіло?

- Еге ж.

- Напевно, хотіло пограбувати... Мабуть, бачило багато грошей... як гуляли і...

Нерідко автор користується таким засобом, як градація.



Градація (лат. - поступове підвищення, посилення) - нанизування тропів для підвищення чи ослаблення їхньої експресивно-емоційної значущості.

Градація дає змогу зробити певний смисловий і емоційний акцент, художньо виразніше відтворити події, вчинки, переживання персонажів у розвитку. Головна функція градації - привернути увагу до зображуваного, вияскравити, надати йому рельєфності. Складна градація, зазвичай, характерна для мотивів зажури, туги, смутку:



"Почуття те дивно стосувалось минулого. Його не було. Так, було лише марево, був химерний сон. Туманна фікція, видимість світу". "Врешті і те забулося. Потонуло в зеленому шумі. Щезло". "То була божевільна, шалена гонитва. Годину... Дві... Три... Безконечно". "Повернулась і пішла. Хутко-хутко... Зупинилась... Завагалась... Пішла... Зникла...". "Пробив нетрі грудьми і ліг тут між корчами, доніс свою голову аж сюди, за кілька тисячкілометрів, аж на край землі...". "І напиши йому привіт... в гроб!., в могилу!., в дошку і в Ноєв ковчег!.."

Риторичні вигуки й питаннясприяють розкриттю внутрішнього стану героїв у момент, коли вони переживають: радіють, захоплюються, тужать, ненавидять тощо.

Боже мій, Боже! Та чи Ти є на небі?! Чи шукати та на прю викликати, Боже? Куди ж Ти дивишся?!!

Так звертався Григорій до Бога, почувши пісню з бараку репресованих.

Інший випадок, коли несила було юнакові покинути Сірків, не попрощавшись. Ніч на пасіці пройшла в роздумах, у боротьбі з собою.

Піти? Чи не піти? Ні, не треба! Але ж як він піде геть, не попрощавшись з цими людьми?.. Але ж як стане перед нею і не пожаліє її серця?.. Ліпше було б розбитися тоді, з поїзда стрибавши!

Ніби хто врізав по серцю Григорія, коли він почув розмову дівчат у ресторані.



Та це ж вони!!! - дочки розкуркулених батьків, розкиданих по Сибірах! Це ж вони, втікаючи, рятуються! Рятуються від голоду й холоду, від безправ'я і смерті, - рятують життя ціною краси і молодості, ціною честі і материнського щастя...

Під час подорожі до Хабаровська Григорій слухав весь той людський гамір в експресі, зціпивши зуби, і на нього навалилася всім своїм тягарем трагедія його народу.



Уся! Уся його Вітчизна ось так - на колесах позагеттю, розчавлена, розшматована, знеособлена, в корості, в бруді... в розпачі!.. голодна!.. безвихідна!.. безперспективна!..

V. Узагальнення вивченого.


    1. Автор, назва: І.Багряний, "Тигролови" ("Звіролови").

    2. Рік написання: 1944.

    3. Жанр: пригодницький роман.

    4. Головні герої: Григорій Многогрішний - Медвин; родина Сірків.

    5. Тема: зображення можливості вибору людиною місця в історії.

    6. Ідея: переконати читача, що за будь-яких обставин людина повинна залишатися Людиною.

    7. Композиція: наявність двох сюжетних ліній: сталінських репресій і романтичного кохання.

    Колективно заповнимо паспорт твору.

VI. Висновок. Рефлексія.


Технологічна картка

«Символи кольорів»



Білий – чистота, мир, світло, щастя.

Чорний – печаль, туга, горе.

Жовтий – сонце, життя, веселий настрій.

Червоний – життя, любов, хвилювання.

Оранжевий – тепло, сила, врожай.

Фіолетовий – величність, розкіш.

Синій – холод, спокій, печаль.

Блакитний – вірність, далечінь, сум.

Зелений – мир, спокій, пасивність.

Світло-зелений – чистота, радість, свято.

Темно-зелений – надія, мир, спокій, віра.

Використовуючи технологічну карту «Символи кольорів», спробуйте розкрити зміст голограми, створеної моїм учнем Щербанем Владиславом. Прокоментуйте, чому він так бачить змальовану письменником палітру барв?(Слайд 16)

Дорогі учні, сьогодні ви стоїте на порозі самостійного життя, незабаром закінчите школу. Хтось піде працювати, хтось буде вступати в навчальні заклади, але кожен з вас вступатиме в той найвищий заклад, куди приймають без вступних іспитів, а є іспити лише перед Богом, своїм сумлінням на звання бути Людиною. Сьогодні я хочу, щоб ви запам’ятали слова Івана Багряного (епіграф уроку) і ніколи не забували шанувати пам’ять тих людей, які піднесли нашу країну на високий світовий рівень. Пишайтесь своєю країною і ніколи не забувайте звідки ви родом.

VII. Домашнє завдання.

Скласти висловлювання за алгоритмом на одну із тем:



  • Чи завжди сміливі мають щастя?

  • Які шанси має протест однієї особистості проти тоталітарної системи?

  • Чи можна залишатись вільною людиною, коли тебе переслідують?

Література

1. Багряний І. Тигролови. Огненне коло. – К. 1996.

2.БагрянийІван. Тигролови; Морітурі / ІванБагряний. – К.: Наук. Думка, 2001. – 368 с.

3. Богуславська Л. Г. Народна оселя у романі Івана Багряного «Тигролови» [Електронний ресурс] / Л. Г. Богуславська, К. Сергієнко // Вісник Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. – 2016. – № 7. – С. 69-73. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vpabia_2016_7_10.

4. Бондаренко А. І. Текстово-світогляднімоделіхудожньогомовомислення ХХ століття: монографія / А. І. Бондаренко; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин: Вид. М. М. Лисенко, 2009. – 323 c.



5. Зеленко Л. П. Власнаназва вконцепціїхудожньоготвору (на матеріалі роману Івана Багряного «Тигролови») [Електронний ресурс] / Л. П. Зеленко // Записки з ономастики. – 2012. – Вип. 15. – С. 40-51. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/zzo_2012_15_7.

6. Ковальчук О. Ми є. Були. І будем ми!: (Вивчення роману Івана Багряного «Тигролови») // Дивослово. – 1999. – №7.

Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Уроку учителя опорного закладу «Новооржицька зош І-ІІІ ступенів» iconКонспект уроку з української літератури в 6 класі учителя І категорії Тарасівської зош І-ІІІ ступенів
Мета уроку: ознайомити учнів з розповіддю Олени Пчілки про дитячі роки своєї дочки; шляхом перевтілень дітей в образи розвивати творчу...
Уроку учителя опорного закладу «Новооржицька зош І-ІІІ ступенів» iconМузей Бойової слави Доманівської зош І-ІІІ ступенів №2
Доманівській зош І- ііі ступенів №2, яка розташована на вулиці Шкільній, с. Доманівка Доманівського району, існує музей Бойової слави...
Уроку учителя опорного закладу «Новооржицька зош І-ІІІ ступенів» iconКонспекти уроків Старокостянтинівський районний методичний кабінет Сковородківська зош І-ІІІ ступенів
Клімух Світлана Анатоліївна, вчитель української мови та літератури Сковородківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Старокостянтинівської...
Уроку учителя опорного закладу «Новооржицька зош І-ІІІ ступенів» iconУчитель світової літератури та російської мови Сенчанської зош І-ІІІ ступенів Лохвицької районної ради Полтавської області
Тема уроку : Романтичний світ поезії Г. Гейне
Уроку учителя опорного закладу «Новооржицька зош І-ІІІ ступенів» iconВідділ освіти Березанської районної державної адміністрації Районний методичний кабінет Березанська загальноосвітня школа І- ііі ступенів Березанської районної ради Миколаївської області
Березанської зош І – ІІІ ступенів. Кваліфікаційна категорія – «спеціаліст вищої категорії»
Уроку учителя опорного закладу «Новооржицька зош І-ІІІ ступенів» iconДовідка щодо організації діяльності базового загальноосвітнього навчального закладу з впровадження превентивного проекту «Захисти себе від віл»
Повна назва загальноосвітнього навчального закладу Підвисоцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім Т. Г. Шевченка
Уроку учителя опорного закладу «Новооржицька зош І-ІІІ ступенів» iconКривова Галина Вікторівна, учитель світової літератури Великосербулівської зош і–ііі ступенів Єланецької районної ради. Матеріали до вивчення твору Міхаеля Енде «Джим Гудзик І Лукас Машиніст»
Кривова Галина Вікторівна, учитель світової літератури Великосербулівської зош і–ііі ступенів Єланецької районної ради
Уроку учителя опорного закладу «Новооржицька зош І-ІІІ ступенів» iconМайстер-клас Бігун Ірини Олександрівни
Майстер-клас Бігун Ірини Олександрівни, учителя української мови та літератури зш І-ІІІ ступенів №22 Кіровоградської міської ради,...
Уроку учителя опорного закладу «Новооржицька зош І-ІІІ ступенів» iconГуриненко В. М., бібліотекар Леськівської зош І-ІІІ ступенів Черкаської районної ради Черкаської області Парад української книги «Народе мій, у твоїх гарячих жилах козацька кров пульсує І гуде»
Я, Гуриненко Валентина Миколаївна, шкільний бібліотекар Леськівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів
Уроку учителя опорного закладу «Новооржицька зош І-ІІІ ступенів» iconЛ. Л. Орленко, учитель світової літератури, керівник пошукової групи «Школа: від витоків до сьогодення» Чорнобаївської зош І – ІІІ ступенів №1 Чорнобаївської районної ради Черкаської області
«Школа: від витоків до сьогодення» Чорнобаївської зош І – ІІІ ступенів №1 Чорнобаївської районної ради Черкаської області Ч


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка