US1.docx [біографія міністра аграрної політики]



Сторінка1/14
Дата конвертації25.04.2017
Розмір3,45 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14






























































































































































































ББК 95.4

Український селянин: Праці Науково-дослідного інституту селянства / Інститут історії України НАН України. - Черкаси, 2000. - Вип.1. - 97 с

Пропонований збірник наукових статей є першим самостійним випуском Науково-дослідного інституту селянства. У Працях представлене широке коло проблем аграрної історії України другої половини XIX - XX ст. Основне місце займають матеріали, присвячені тим аспектам життєдіяльності вітчизняного селянства, наукове осмислення яких сприяє виробленню сучасної концепції адекватного висвітлення сутності складних суспільно-політичних і соціально-економічних процесів, що відбувалися в українському селі на переломних етапах.

Редакційна колегія:

Кульчицький С.В., доктор іст. наук, професор (відповід. редактор), Калініченко В. В, доктор іст. наук, професор, Корновенко С.В., кандидат іст. наук (відповід. секретар), Кузьмінський А.І., професор, Морозов А.Г., доктор іст. наук, професор, (заступник редактора), Лях Р.Д., доктор іст. наук, професор, Марочко В.І., доктор іст наук, провідний наук, співробітник, Панченко П.П., доктор іст. наук, професор, Чабан А.Ю., доктор іст. наук, професор.



Редколегія публікує матеріали, не завжди поділяючи погляди їх авторів.

рецензуються і не повертаються.

ів. Матеріали не


Засновник - Інститут історії України НАН України

Видається за рішенням Вченої ради Інституту історії України НАН України

(протокол № 1 від 25. 01. 2001).


ISBN: 966 - 02 - 0480 - 9

© Інститут історії України НАН України © Науково-дослідний інститут селянства











ПРАЦІ НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ІНСТИТУТУ СЕЛЯНСТВА

2001 рік Випуск 1

Видання здійснюється за підтримки Наукового товариства істориків-аграрників



Утвердження Української незалежної держави неможливе без прискорення процесу національно-культурного відродження. Його складовим елементом, без сумніву, є підвищення інтересу до історичного минулого, яке спостерігається в усіх верствах суспільства.

Науковий часопис "Український селянин" має стати надійним орієнтиром для дослідження маловідомих пластів та напрямків історії України. Саме історія селянства, як основної соціальної групи та рушійної сили національного державотворення потребує ґрунтовного вивчення та неупередженого аналізу.

Хочу привітати читачів журналу, науковців, усіх, кому небайдужа доля селянства, з виходом у світ першого числа їхнього часопису.

Маю надію, що він виправдає задум його засновників: Черкаської обласної державної адмі-ністрації, Інституту історії НАН України, Черкаського державного університету імені Богдана Хмельницького, допоможе краще окреслити перспективи на майбутнє українського селянина.

Бажаю часопису плідного творчого майбуття, а його авторам та читачам - великих успіхів на благодатній ниві відродження справжнього споконвічного господаря землі - вільного українського селянина. Доброї наснаги Вам до творчої і натхненної праці Хай всім Вам щастить.

Виходить у світ перше число часопису "Український селянин". Впродовж багатовікової історії українського народу селянство завжди виступало основним носієм і хранителем предковічних національних духовних цінностей - народної етики й моралі, рідної мови й культури, хранителів самої душі народу українського. Однак його духовний світ, соціальна активність, політична культура, економічне життя в силу об'єктивних причин не набуло достатнього наукового висвітлення. Поява "Українського селянина" з цієї точки зору с знаменною. На сторінках цього часопису знайдуть своє відображення маловідомі сторінки історії українського селянства - джерела мудрості і достатку.

Не випадковим є заснування та видання "Українського селянина" саме на Черкащині -колисці української нації. Адже Черкаській області належить провідна роль і в сільському господарстві України; її населення є носієм давніх землеробських традицій, високого рівня агрокультури. До того ж в краї створений належний науковий потенціал у Черкаському державному університеті ім. Б.Хмельницького, Уманській сільськогосподарській академії Науково-дослідномуй інституті селянства, Науковому товаристві істориків-аграрників.

Вітаючи вихід у світ першого числа "Українського селянина", бажаю його авторам і читачам міцного здоров'я, творчого натхнення, щоб щедро засівалося, колосилися і збиралося!





Директор Інституту історії України НАН України, академік НАН України

В. Смолій

Ректор Черкаського державного університету ім. Б.Хмельницького, професор

А- Кузьмінський


ЗМІСТ

Українське селянство і тоталітаризм

Панченко П.П. - Політика тоталітарної держави щодо українського села в ретроспективі XX ст 4

Веселова О. - Українське село в лабетах голоду 1946-1947 рр 7

Сотула Т.М. - Бюрократизм сільської влади в Україні на завершальному етапі "застійного" періоду 12

Проблеми історіографії українського селянства

Водотика С.Г. - Наслідки "радянізації" історичної науки УРСР у 20-ті рр 15

Лубко І.М. - Висвітлення проблем аграрної політики М. Хрущова в сучасній історіографії 21

Земзюліна Н.І. - Селянське питання в програмних документах національних партій 1917-1919 рр 26

Проблеми сільськогосподарського виробництва та аграрної політики в українському селі

Морозов А.Г., Гоцуляк В.В. - Сільськогосподарська контрактація в добу НЕПу 32

Фареній І.А. - Кооперативне виробництво сільськогосподарської техніки в Україні в 1919 - 1920 рр 37

Дзюбак CO. - Сільськогосподарська та промислова кооперація на Поділлі в 20-ті pp. XX ст 39



Корновенко С.В. - Податкова політика більшовиків в українському селі в 1921-1923 рр 41

Ковальова Н.А. - Аграрне питання в діяльності Центральної Ради 43

Шмарчук В.А., Суліменко О.Г. - Хутірські та відрубні господарства в Україні в кінці XIX - на поч. XX ст. 46
Мельниченко В.М. - Основні соціальні групи сільського населення Правобережної України в середині

XIX ст. (порівняльний аналіз) 51

Вовк Ю.І. - До питання рентабельності селянських господарств України на рубежі XIX - XX ст 53

Національні аспекти аграрних відносин

Крапівін О.В., Бичихін Ю.М. - Економічні передумови боротьби болгарських селян за утворення

селянських партій в кінці XIX ст 55

Поліщук Т.В. — Євреї в соціально-економічких відносинах на Правобережній Україні в другій половині

XIX - на початку XX ст 56

Крамарчук Т.Д. — Становище українських сепян-переселенців у Башкирії в кінці XIX - на початку XX ст. 60

Васюта І.К. - Польська аграрна колонізація в Західній Україні (1919-1939 pp.) 63

Проблеми селянської самоорганізації

Томіленко А.Г. - Організація пожежної справи в селах України (1917-1920 pp.) 70

Поміщики України: маловідомі сторінки життя

Темірова Н.Р. - Добродійницька діяльність поміщиків України 74



Духовний світ українського селянства

Усов Д.В. - Народні вірування як елемент традиційної ментальності українського селянства на початку XX ст. 76 Присяжнюк Ю.П. - До проблеми ролі селянства в збереженні національної ідентичності українців

(XIX-початокXX ст.) 78



Рудакова І.В. - Ідейна криза православ'я як один із чинників поліконфесійності в українському селі

(середина XIX - початок XX ст.) 81



Захарова І.В. - Про використання народної школи в справі розповсюдження сільськогосподарських
знань в Україні (початок XX ст.) 83

Проблеми сучасного села

Лях Р.Д., Панчук Г.М. - Сільське населення Донецької області в 1959-1989 рр 86



Ровчак Л.В - Оплата праці робітників МТС України (50-ті pp.) 88

Морозова С.А. - Витоки сучасного екологічного стану в сільському господарстві 90

Рибак І.В. - Соціально-побутова сфера українського села; труднощі та проблеми (кін. 80-х pp. - 90-ті pp. XX ст.) 92

АНОНС

96


-З-


Українське селянство і тоталітаризм

П.П. Панченко (КИЇВ)

Політика тоталітарної держави щодо українського села в ретроспективі XX ст.

Тоталітарна держава - Союз РСР упродовж всієї історії свого існування найжорстокішим чином тримала чітко виражену лінію споживацько-експлуататорського напрямку щодо українського села. Українство з його рисами ментальності: впертого працелюбства, самостійності мислення, прихильності до національної ідеї, цінування рідного кра. завше викликало у державних та партійних верхах оскомину заздрощів та неприйнятності, намагання його ущемити. Уважне осмислення задокументованих основ і принципів різних сторін функціонування унітарної державності тоталітарної доби свідчить, що найвиразніше декларувалося положення про чітке, на основі революційної теорії, "творче" керівництво всім суспільством на принципах демократичного централізму та в інтересах народу, в тому числі, широких мас селянства. Проте в тому сакральному механізмі щодо селянства України, як і села взагалі, виразно проглядається здійснення політичної, соціальної, економічної нерівності. Поняття демократії на селі, колгоспної демократії зокрема, для маси українських селян залишалися спраглим бажанням, надіями та сподіваннями. З українського села реквізиційними методами брали буквально все, що тільки можна було взяти: планово, позапланово, понадпланово. До того ж, переважно, навіть без чисто символічної платні.

Акції, що застосовувалися державою проти українського селянства становили цілу систему, при якій порушувалися права людини, Конституція, ігнорувалася законність: масові депортації, фальсифіковані судові процеси, спотворена колективізація, позбавлення аж до першої половини 50-х pp. паспортів, до того ж часу - заборона підключати села до державних мереж

енергопостачання, а також заборона до 60-х pp. будівництва переробних підприємств в колгоспах, організація землеробської галузі тільки з урахуванням "зверху" доведених завдань на поставку державі зерна та технічних культур, навіть картоплі й овочів. Та найбільш вражаючими соціальними катаклізмами виявилися по милості держави гол оди початку 20-х -30-х та другої половини 40-х pp., які "викосили" загалом близько 9 млн. чол. Справедливим буде твердження, що посилання тогочасних вищих офіційних державних інстанцій та деяких дослідників на погодні умови, відсутність належної кількості опадів, посуху, не витримують жодної критики.

Це справжня фальшивопогодна апологетика. Цілком однозначно можна стверджувати, що в чітко керованій державі, в якій господарювання здійснюється на основі планової системи, для голоду місця не може бути. Від голоду та інших кризових аномалій все суспільство, в тому числі й селянство, повинно бути застрахованим всіма наявними в державі засобами і матеріальними можливостями. Бо самі по собі планові принципи виключають в суспільстві голод абсолютно, а отже тоталітарна держава в СРСР необхідної, належної їй ролі в захисті населення від кризи голоду не відіграла, більше того, не побажала цього робити.

Зауважимо, що до часів третього голоду відноситься організація Сталіним "могутнього табору соціалізму" в Європі і формування нової соціальної структури суспільств східноєвропейських держав, змін в їхньому сільському господарстві за шаблоном "позитивного досвіду" СРСР (1). Тим самим кооперування селянства, тобто колективізація, переносилася на європейські, тобто світові горизонти. Перетвореня сільського господарства європейських країн вважалося "закономірним" явищем, органічною складовою частиною світової комуністичної революції, могутнім поступом комунізму в масштабах світової цивілізації. Говорилося також, що це здійснюється тільки на основі марксистсько-ленінської теорії




-4


Українське селянство і тоталітаризм

і практики сталінізму. Бо Сталін і сталінізм це - марксизм в дії. Такі лжепостулати поширювалися ідеологічними інстанціями, домінували в офіційній лінії верхів тоталітарної держави.

На державному рівні вважалося, що селянство України здатне себе самостійно забезпечити всім потрібним для життя, тому, наприклад, питання житлового будівництва, стану побутових умов повною мірою розв'язувалися на селі самими селянами. Залишені тоталітарною державою напризволяще селяни при вирішенні питань житлового будівництва навіть і в 90-і pp. виявилися невзмозі піднятися до європейського рівня створення архітектурних ансамблів, практичної реалізації в процесі спорудження житла питань побутових зручностей. Тобто, будувалося житло з нових матеріалів, із більш досконалою архітектурою, але з тим же, за словами західноукраїнського письменника П. Козланюка, "вуликом" на городі для природних потреб.

Парадоксально, але газ державою було дозволено проводити в села як для виробничих, так і для побутових потреб фактично тільки аж в 70-і роки. Причому дозвіл на такий вид палива давала без жодного винятку лише Москва, а конкретно - Держплан СРСР (2). Це за умов, коли через землі колгоспів і радгоспів України в країни Західної Європи було прокладено шість "ниток" магістральних газопроводів. До тих газопроводів українські колгоспники могли підключатися тільки з "благословення" московських верхів.

Рівень газифікації українського села навіть на початку 90-х pp. залишався всього-на-всього в межах 8% (3). В той час аналогічні показники в сусідній Білорусі були в межах 85%, а в селах республік Прибалтики - понад 93% (4).

Та особливо великим був для трудівників українського села визискувальний податковий тиск. Він завжди тримався на рівні найвищої позначки - 80-85%, а в роки "воєнного комунізму", Великої Вітчизняної війни, початку другої половини 40-х pp. доходив навіть до 95%. Такі обставини безперечно не

можуть вважатися нормальними чи зрозумілими. За такого становища люди були здатні тільки на жалюгідне виживання. Навіть про демографічне відтворення населення можна було вести мову лише з певним застереженням.

Слід зауважити, що і в умовах незалежності названі показники не можуть втішати український селянський загал. Адже рівень експлуатації робітників, наприклад КСП, продовжує залишатися в межах 90-95%. Заборгованість держави в питаннях оплати праці складає нерідко в межах року і більше. Заборгували робітникам сільського господарства м'ясокомбінати, молокозаводи, маслозаводи, інші переробні підприємства.

Більше того, в другій половині XX ст. тоталітарна держава з трудівниками сільського господарства повною мірою жодного року так і не розрахувалася. Як не дивно, але тим же шляхом і з таким же результатом вчиняє й незалежна Українська держава. Скажімо, обіцяні урядами В. Фокіна, В. Масола. В. Марчука за здану державі сільськогосподарську продукцію легкові автомобілі так і залишилися на рівні обіцянок. А під час "продажу" в жовтні 1997 р. державі худоби на м'ясо КСП не отримали кошти ще навіть за 1996 р. (5).

Особливу скруту терплять сільські люди старшого віку. Варто пригадати, що перші розміри пенсій колгоспникам становили всього лише 12 крб., які виплачувалися тими ж таки колгоспами. Фактично на такому ж рівні пенсійне забезпечення вирішувалося і в 70-80-і pp. He відбулося серйозних змін в цьому наболілому питанні і в 90-і pp., тобто вже в умовах національно-державної незалежності. Хоча сама природа і сутність держави трансформувалася в напрямку ринкових відносин, але відношення до трудівників села, сільського населення в цілому не змінилось. І це незважаючи на те, що селянство енергійним чином підтримало прийняття незалежної Української державності, перехід до ринкових відносин. У цьому аспекті новітня історія України з абсолютною точністю


Українське селянство і тоталітаризм

відображає відоме висловлювання Т. Аквінського: "Благородні наміри -неблаговидне виконання".

Сільське населення України в добу тоталітарної держави постійно жило в умовах всебічних обмежень. Обмежувалася кількість утримуваних в присадибних селянських господарствах корів і взагалі ВРХ. свиней, овець, в 30-і - другій половині 40-х pp. не дозволялося вирощувати зернові, розводити в бажаних обсягах сади, виноградники, в 60-70-і pp. не дозволялося мати теплиці для вирощування помідорів, огірків, перцю, квітів. Коні, воли як тяглову силу також заборонялося утримувати. Сільське населення, по суті справи, поза всякими офіційними дозволами почало утримувати коней практично лише з кінця 80-х pp. Відтоді трудівники села поступово стали застосовувати малопотужні колісні трактори, в тому числі міні-трактори, бо до тих часів останні в Україні промисловістю навіть не випускалися. Всі ці та й інші метаморфози істотно стримували розвиток продуктивних сил, виробничих відносин. Бо ж без коня на власне поле, як мовиться, що за стіл в обідню пору без ложки.

Всі ці реальності гальмували очікувані економічні і соціальні зміни на селі. Держава також не сприяла належним чином розвитку матеріальної бази сільського виробництва субсидіями, інвестиціями, довготерміновими і короткотерміновими кредитами. Що стосується індивідуальних позичок для сільського населення, то державою вони надавалися по суті справи тільки для будівництва житла. На інші ж, навіть найнагальніші потреби сільському населенню державою позички не надавалися. В силу таких дискримінаційних обставин, мешканці українського села вимушені були розраховувати здебільшого лише на власні сили.

Проте було б невірно не бачити й цілого ряду позитивних змін в діях держави, пов'язаних з життєдіяльністю села. Помітні зміни, зокрема, відбулися в питаннях застосування досягнень науково-технічного прогресу. Функціо-

нувала широка мережа науково-дослідних установ, різноманітних сільськогосподарських станцій. Діяли 17 сільськогосподарських вузів, 43 середні спеціальні навчальні заклади, 123 профтехучилища. Було виведено близько 2 тис. нових сортів сільськогосподарських культур, з яких цілий ряд сортів пшениці (Миронівська-808, Іллічівка, Полтавська-70, Парус), високопродуктивні сорти жита, ячменю, гороху, а також картоплі, овочеві культури - визнані і в країнах Європи, і на Американському континенті, зокрема в Канаді. В Україні була створена широка мережа підприємств сільгоспмашинобудування (33 підприємства), що випускали трактори сучасних модифікацій, сіялки. плуги, обладнання для тваринницьких ферм тощо (6). Одначе якість сільськогосподарської техніки завжди викликала серйозні нарікання експлуатаційників.

Між тим, найбільш щемним і разючим у своєму негативізмі була соціальна політика держави стосовно українського селянства. Найбільш тяжкі соціальні втрата принесли названі три голоди, до запобігання яких держава, безперечно, не вжила необхідних заходів. Це зумовило справжню соціальну руїну українського селянства. Чисельність людських втрат українського селянства перевищує кількість населення цілих держав Європи: Словаччини, Чехії, Угорщини тощо. Це мало надзвичайно серйозний негативний вплив на генофонд українського селянства, всього народу України. Такі провали в генофонді народу не могли бути компенсованими впродовж існування одного покоління, боляче давалися взнаки навіть і наступному за ним поколінні. Крім усього іншого: дані обставини не можуть розцінюватися як "закономірність розвитку суспільства" і викладених вище наукових оцінок зрештою не уникнути. Бо такими в кінцевому рахунку виявилися пекучі реальності української аграрної історії, як і історії України взагалі.

Отже, політика тоталітарної держави стосовно українського селянства мала в XX ст., незважаючи на певні позитиз-




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Схожі:

US1.docx [біографія міністра аграрної політики] iconsydorove_0_0.docx [біографія кравчука]

US1.docx [біографія міністра аграрної політики] iconUkrajinsk-knihovna.docx [біографія петра мідянки]

US1.docx [біографія міністра аграрної політики] iconМіністерство аграрної політики та продовольства України Ministry of Agrarian Policy and Food of Ukraine
Органічний навчальний тур, що охоплює виробництво, переробку та реалізацію органічної продукції
US1.docx [біографія міністра аграрної політики] iconМіністерство аграрної політики І продовольства україни могилів-подільський технолого-економічний коледж
В пошуковій роботі ґрунтовно подається краєзнавчий матеріал про визначні пам’ятки
US1.docx [біографія міністра аграрної політики] iconМіністерство аграрної політики та продовольства україни могилів-подільський технолого-економічний коледж
Кордонська Альона Василівна – викладач української мови та літератури, І категорія, керівник краєзнавчого гуртка
US1.docx [біографія міністра аграрної політики] iconМіністерство аграрної політики та продовольства україни могилів-подільський технолого-економічний коледж вінницького національного аграрного університету номінації: досвід впровадження інноваційних технологій навчання
Кордонська Альона Василівна – викладач української мови та літератури І категорії
US1.docx [біографія міністра аграрної політики] iconВолодимир Коротенко к вопросу о биографии и генеалогии Михаила Билинского
Михайла Івановича Білінського, цікавої та непересічної особистості, міністра флоту Української Народної Республіки (1918-1919 рр.),...
US1.docx [біографія міністра аграрної політики] iconМіністерство аграрної політики та продовольства України Для студентів і-их курсів спеціальностей: 03050901 «Бухгалтерський облік»
«Організація і технологія ведення фермерського господарства», 09010103 «Виробництво і переробка продукції рослинництва», 05170108...
US1.docx [біографія міністра аграрної політики] iconВісник аграрної історії
Вісник аграрної історії. Збірник наукових праць // Гол ред. М. А. Журба. – К.: Нпу ім. М. П. Драгоманова, 2011. – Випуск – 264 с
US1.docx [біографія міністра аграрної політики] iconlypynsky_2.docx [біографія бачинського юліана]
Матеріали міжнародної наукової конференції “В’ячеслав Липинський: історико-політологічна спадщина І сучасна Україна”, яка відбулася...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка